Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/17530/15 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 12.12.2018. Зареєстровано: 12.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 13.12.2018.
Дата набрання законної сили: 05.12.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		05 грудня 2018 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  910/17530/15 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Чумака Ю.Я.
		за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.
		учасники справи:
		позивач - Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України"
		представник позивача  - Беседін В.І., Будниченко О.В. 
		відповідач - Підприємство з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі"
		представник відповідача - Гладишенко М.І.
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"
		на постанову Київського апеляційного господарського суду у складі Шаптали Є.Ю. - головуючого, Куксова В.В., Гончарова С.А. від 24 вересня 2018 року 
		 
		Історія справи
		Обставини, встановлені судами
		1. 26.05.2006 між Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - ПАТ "Укрексімбанк", позивач) та Підприємством з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі" (далі - ТОВ "Фалбі") укладено генеральну кредитну угоду № 15106N12 із загальним кредитним лімітом 40 000 000 дол. США та кінцевим терміном користування кредитом до 31.12.2014 (з урахуванням численних додаткових угод). У рамках вказаної генеральної угоди між сторонами укладено сім кредитних угод з невідновлювальними кредитними лініями у доларах США, Євро та гривні а саме: №    15105К19 від 31.03.2005 (кредитний ліміт 1 918 372,12                євро, кінцевий термін погашення кредиту - 20.08.2014), № 15106К53 від 29.05.2006 (кредитний ліміт 4    899    998,69 дол. США, кінцевий термін погашення кредиту - 31.12.2014), №    151307К77 від 28.11.20072006 (кредитний ліміт 3 399 591,09 дол. США, кінцевий термін погашення кредиту - 20.08.2014), № 151308К24 від 17.04.2008 (кредитний ліміт 1 999 902,40 дол. США, кінцевий термін погашення кредиту - 20.08.2014), №    151308К40 від 17.07.2008 (кредитний ліміт 2 398 980,50 дол. США, кінцевий термін погашення кредиту - 20.08.2014), № 151310К19 від 29.09.2010 (кредитний ліміт 9 579 946,58 дол. США, кінцевий термін погашення кредиту - 20.08.2014), №    151311К12 від 01.07.2011 (кредитний ліміт    8 000 000,00 грн., кінцевий термін погашення кредиту - 20.08.2014).
		2. 17.08.2016 між сторонами укладено сім додаткових угод до вказаної генеральної кредитної угоди та кредитних угод в іноземній валюті за №15106N12-20, № 15105К19-36, № 15106К53-32, № 151307К77-27, № 151308К24-26., № 151308К40-25, № 151310К19-21, відповідно до яких сторони домовились про переведення заборгованості відповідача зі сплати основного боргу та процентів за користування кредитом за вказаними кредитними угодами станом на 17.08.2016 з іноземної валюти в гривню. 
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		3. У липні 2015 року ПАТ "Укрексімбанк" звернулося з позовом до ТОВ "Фалбі" про стягнення 26 251 645, 18 доларів США, 2 260 913,01 євро та 85 349 272,45 грн. заборгованості за генеральною кредитною угодою від 26.05.2006 № 15106N12 та укладеними в її рамках кредитними угодами.
		3.1. 30.08.2016 позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, у якій, посилаючись на укладення між сторонами вказаних в пункті 2 Постанови додаткових угод, просив стягнути з відповідача 399 801,53 доларів США (з урахуванням пені та 3% річних), 120 913,80 Євро (з урахуванням пені та 3% річних), 814 461 190,68 грн. (з урахуванням пені, втрат від інфляції та 3% річних). 
		4. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за вказаними кредитними угодами в частині повернення кредитних коштів та сплаті процентів за користування ними. 
		5. Ухвалою суду першої інстанції від 30.08.2016, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 та постановою Верховного Суду від 30.01.2018, призначено у справі судову фінансово-кредитну експертизу, на вирішення якої поставлені питання щодо розміру та документального підтвердження заборгованості відповідача за кредитними угодами.
		5.1. За висновком від 22.09.2017 проведеної у справі експертизи: (1) здійснений позивачем розрахунок боргу відповідача не відповідає умовам генеральної кредитної угоди та кредитним угодам в її рамках та документально не підтверджується; (2) заборгованість відповідача з основного боргу станом на 17.08.2016 документально підтверджується в сумі 593 995 963,72 грн.; (3) зі сплати процентів станом на 17.08.2016 підтверджується в сумі 16 642 125,19 грн.; (4) борг зі сплати комісії з управління кредитом, пені за несвоєчасне повернення кредиту, несвоєчасну сплату процентів та комісій не підтверджується та згідно наявних документів відсутній; (5) заборгованість з 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту у доларах, євро та гривні станом на 17.08.2016 становить  109 087,77 євро, 1 230 192,71 доларів США та 459 956,07 грн.; (6) заборгованість з 3% річних за несвоєчасне повернення процентів в доларах та євро відсутня; (7) заборгованість з інфляційних втрат за несвоєчасну сплату кредиту, процентів, комісії, нарахованих в гривні, підтверджується в сумі 4 168 375 грн. 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		6. Рішенням Господарського суду міста Києва від 14 червня 2018 року позов задоволений повністю. 
		6.1. Стягнуто з відповідача на користь позивача:
		- 620 579 822, 87 грн. заборгованості за кредитом; 17 316 776, 41 грн. заборгованості за процентами за користування кредитом; 47 643 335,24 грн. заборгованості за комісіями за управління кредитом, 720 грн. комісію за зміну умов кредитного договору,    87 311 582, 14 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту;
		- 2 331 638,87 грн. пені за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом, що еквівалентно 48 500,08 доларів США, 4    209,90 євро та 997 102 грн. 55 коп.; 
		- 6 785 054, 43 грн. пені за несвоєчасну сплату комісій за кредитним договором, 19,89 грн. пені за несвоєчасну сплату комісії за зміну умов кредитного договору; 
		- 1 326 243,64 дол. США, 114 530,67 євро та 477 615 грн. 99 грн., що еквівалентно 36    954 066,75 грн.    3% річних за прострочення кредиту; 
		- 25 057,81 дол. США, 2 173,23 євро та 8 469 грн. 83 коп., що еквівалентно 697    912,    91    грн. 3% річних за прострочення процентів за користування кредитом; 
		- 3 042 932, 82 грн. 3% річних за прострочення комісії за управління кредитом, 4  238  709, 68 грн. інфляційні втрати на суму кредиту, 63 174, 24 грн. інфляційні втрати на проценти за користування кредитом, 25 998 899,35 грн. інфляційні втрати на суму комісії за управління кредитом, 469,16 грн. інфляційні втрати на суму комісії за зміну умов кредитного договору.
		7. Суд першої інстанції в основу судового рішення поклав те, що наявність заборгованості перед позивачем за сумою основного боргу та відсотків станом на 17.08.2016, яка була заявлена останнім до стягнення в уточненні позовних вимог, сторони узгодили в гривневому еквіваленті шляхом підписання додаткових угод до кредитних договорів (пункт 2 Постанови). У той же час висновок судової експертизи суд, з урахуванням вимог статей 104, 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оцінив критично та дійшов висновку про те, що його складено без урахування всіх обставин справи та в порушення вимог чинного законодавства. При цьому судом першої інстанції конкретно не вказано, з яким саме висновком та(або) розрахунком експерта він не погоджується, у чому саме полягає допущене експертом порушення вимог законодавства, як не надано відповідного обґрунтування такої позиції в тексті судового рішення.
		Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції 
		8. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24 вересня 2018 року рішення Господарського суду міста Києва від 14 червня 2018 року скасовано частково, позов задоволений частково, стягнуто з відповідача на користь позивача:
		- 593 995 963,72 грн. заборгованості за кредитом, 16 642 125,19 грн. боргу зі сплати процентів за користування кредитом; 
		- 720 грн. комісії за зміну умов договору, 19,89 грн. пені за несвоєчасну сплату комісії;  
		- 109 087,77 євро, 1 230 192,71 доларів та 459 956,07 грн., що еквівалентно  34    375 380,57 грн. 3% річних за прострочення кредиту;
		- 4 168 375 грн. інфляційних втрат на суму кредиту, процентів, комісії за управління кредитом, 469,16 грн. інфляційних втрат на суму комісії за зміну умов договору.
		8.1. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
		9. Суд апеляційної інстанції виходив з сум заборгованості відповідача, зазначених у висновку проведеної у справі судової експертизи, визнавши за наслідками власного перерахунку та співставлення з іншими матеріалами справи такий доказ належним та допустимим в розумінні статей 76, 77 ГПК України.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		10. Не погоджуючись із указаною постановою, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
		Аргументи учасників справи
		Доводи позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)
		11. Суд апеляційної інстанції проігнорував доводи позивача про неналежність висновку експерта в якості доказу, не з'ясувавши відповідність відповідей експерта на поставлені питання іншим  фактичним даним та їх узгодженість з долученими позивачем  документами та розрахунками заборгованості відповідача. 
		12. Так, здійснивши власний аналіз змісту висновку експертизи, позивач дійшов висновку про неправильне обчислення експертом розміру комісій та вибіркове застосування ним правових норм при аналізі відповідності умов кредитних договорів положенням постанови правління НБУ №225 від 18.06.2003. Крім того, на думку скаржника, експерт робить висновки щодо невідповідності умов кредитних договорів в частині визначення розміру комісій без урахування вимог статей 6, 204, 627 Цивільного кодексу України, а тому суд апеляційної інстанції, погоджуючись з таким висновком експерта, також автоматично порушує зазначені норми цивільного законодавства.
		13. Судом не враховано факт укладення між сторонами додаткових угод від 17.08.2016, в яких борг відповідача трансформовано в національну валюту та визначено його розмір саме в гривні, а заборгованість зі сплати пені та 3% річних взагалі не потребує документального підтвердження, оскільки нарахування цих сум залежить від розміру основного боргу (який фактично визнаний боржником в додаткових угодах) та періоду прострочення виконання зобов'язання. Отже, при визначенні суми заборгованості відповідача слід керуватися сумами основного боргу та процентів, зазначеними в додаткових угодах від 17.08.2016, а не в необґрунтованому та незаконному висновку експерта, який відповідно до статті 104 ГПК України не має для суду заздалегідь встановленої сили.
		14. Таким чином, у якості підстави для часткової відмови в позові суд апеляційної інстанції всупереч вимогам статті 282 ГПК України послався виключно на висновок експерта, без належного обґрунтування судового рішення відповідними нормами законодавства та співставлення такого висновку з іншими фактичними обставинами справи та первинними документами, що свідчить про порушення судом приписів статті 86 ГПК України.
		Позиція відповідача у відзиві на касаційну скаргу
		15. Висновок експерта оцінений судом наряду з іншими доказами за правилами статті 86 ГПК України, а будь-яких доказів, окрім власних міркувань, у спростування висновків експерта позивачем не надано. Отже, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає критеріям законності та обґрунтованості, тому підлягає залишенню без змін.
		Заяви учасників справи з процесуальних питань
		16. Позивачем 05.12.2018 подано клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №922/4404/17, у якій буде висловлено правовий висновок щодо порядку обчислення пені за кредитними зобов'язаннями в іноземній валюті. Верховний Суд не знаходить підстав для задоволення вказаного клопотання з огляду на зміст доводів касаційної скарги, від яких залежать межі перегляду справи судом касаційної інстанції та  наведені нижче мотиви їх відхилення.
		 
		Позиція Верховного Суду
		Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанцій
		17. За приписами частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частина друга вказаної статті містить вичерпний перелік засобів, за допомогою яких судом встановлюються вказані дані, а саме: 1) письмові, речові і електронні докази; 2) висновки експертів; 3) показання свідків.
		18. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		19. Частиною 1 статті 98 ГПК України передбачено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
		20. Згідно зі статтею 104 ГПК України    висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими    доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
		21. Системний аналіз змісту вказаних норм процесуального законодавства свідчить, що висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, наряду з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його, як доказу, здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правилом статті 86 ГПК України.
		22. Статтями 76, 77 ГПК України, якими встановлено процесуальні критерії належності та допустимості доказів, передбачено, що (1) належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування; (2) предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення; (3) обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		23. У даній справі предметом позову є майнова вимога кредитора - позивача про стягнення з боржника - відповідача заборгованості за кредитними договорами у певному розмірі, у зв'язку з чим до предмету доказування у такому спорі входить, зокрема доведення позивачем фактичної наявності саме заявленої до стягнення суми боргу. З огляду на предмет спору висновок проведеної у справі судової фінансово-кредитної експертизи стосується саме питань, які входять до предмету доказування, а отже є належним та допустимим засобом доказування у справі.
		24. При цьому в силу наданих процесуальних повноважень суд апеляційної інстанції повторно переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги, у тому числі має повноваження щодо дослідження доказів та встановлення обставин справи (статті 267, 269 ГПК України). 
		25. Отже, суд апеляційної інстанції, використавши надані йому процесуальні повноваження щодо оцінки та дослідження зібраних у справі доказів, здійснив повторне обчислення розміру заявлених грошових вимог, співставив висновки судової експертизи з іншими наявними у справі доказами, та, оцінивши зібрані докази в сукупності за правилами статті 86 ГПК України, дійшов мотивованого висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог з урахуванням розміру заборгованості відповідача, відображеного у тому числі у висновку судової експертизи.
		26. Аналізуючи зміст касаційної скарги (пункти 11-14 Постанови), Верховний Суд констатує, що позиція позивача базується на незгоді з розрахунком розміру заборгованості відповідача, зробленим експертом, а доводи касаційної скарги зводяться до вимоги про необхідність надання переваги здійсненим самим позивачем розрахункам боргу відповідача, яким керувався суд першої інстанції при прийнятті рішення про задоволення позову, перед висновком експерта, який покладено в основу оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції. 
		27. Тобто, скаржником перед Верховним Судом ставиться питання не правозастосування, а надання переваги одного доказу - висновку експерта, над іншими доказами - здійсненими позивачем розрахунками сум позову, у тому числі відображеними у заяві про уточнення позовних вимог від 30.08.2016, а також необхідності додаткової перевірки судом касаційної інстанції законності та обґрунтованості згаданого висновку експерта, як доказу. 
		28. Однак Верховний Суд зазначає, що імперативними приписами частини 2 статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Компетенція суду касаційної інстанції відповідно до частини 1 вказаної статті полягає виключно в перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи.
		29. Отже, в силу наведених вище обмежень процесуальних повноважень суду касаційної інстанції доводи касаційної скарги є неприйнятними та не можуть бути підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції в касаційному порядку, оскільки, як було зазначено вище, дослідження доказів, їх оцінка та повноваження щодо встановлення обставин справи належать до компетенції суду апеляційної інстанції, тоді як суд касаційної інстанції вправі лише здійснити перевірку дотримання судом у цьому контексті норм процесуального права, порушень яких у даному випадку не встановлено.
		30. При цьому посилання позивача в пункті 12 Постанови на порушення судом апеляційної інстанції загальних норм цивільного законодавства є формальним та здійснено знову ж таки за наслідком власної оцінки скаржником змісту висновку експертизи та стосується саме порушень, допущених, на переконання позивача, експертом, а не безпосередньо судом. У зв'язку з чим такі доводи Верховним Судом до уваги не приймаються.
		31. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Росії", "Нєлюбін проти Росії"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		32. Враховуючи вищевикладене та межі перегляду справи судом касаційної інстанції, касаційна скарга позивача задоволенню не підлягає, а оскаржувана постанова підлягає залишенню без змін як така, що прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
		Керуючись статтями  300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" залишити без задоволення.
		2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24 вересня 2018 року у справі №    910/17530/15 залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                              Міщенко І.С.
		Судді                                                                                                              Берднік І.С.
		                                                                                                          Чумак Ю.Я.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...