Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/9331/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо:; управління, нагляду та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, у тому числі:; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, у тому числі пенсійного страхування осіб, звільнених з публічної служби (військової служби).
Надіслано для оприлюднення: 12.12.2018. Зареєстровано: 13.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 14.12.2018.
Дата набрання законної сили: 14.01.2019
Номер судового провадження: П/520/12093/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		12 грудня 2018 р. № 520/9331/18 
		 
		Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаєва А.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в м.Харкові справу за позовом ОСОБА_1 до Куп'янського обєднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про визнання протиправними та скасування рішень та зобовязання вчинити певні дії-
		В С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Куп'янського обєднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області, в якому, з підстав протиправності рішень, просить суд:
		- визнати протиправними та скасувати рішення Купянського обєднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області від 01.12.2016 року, ідентифікаційний код юридичної особи: 40384269 щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, за період з 01.12.2016 року по 31.01.2017 року та рішення Купянського обєднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області від 01.02.2018 року, ідентифікаційний код юридичної особи: 40384269 щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, за період з 01.02.2018 року по 31.07.2018 року;
		- зобовязати Купянське обєднане управління Пенсійного фонду України Харківської області, ідентифікаційний код юридичної особи: 40384269, нарахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, за період з 01.12.2016 року по 31.01.2017 року в сумі 12448 грн. 52 коп. та за період з 01.02.2018 року по 31.07.2018 року в сумі 63959 грн. 10 коп.
		- допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць;
		- зобов'язати Куп'янське обєднане управління Пенсійного фонду України Харківської області подати звіт про виконання судового рішення у місячний строк з дати набрання рішенням законної сили у випадку задоволення позову.
		В обґрунтування позовних вимог зазначив, що дії відповідача щодо припинення виплати пенсії, на думку позивача, є протиправними.
		Відповідач, Куп'янське обєднане управління Пенсійного фонду України Харківської області, надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.
		Відповідно до ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообовязковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
		Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.
		Судом встановлено, що позивач є пенсіонером та має право на отримання пенсії за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням серія ААЄ №596783.
		Відповідно до довідки № НОМЕР_2 від 27.02.2018 року позивач є внутрішньо переміщеною особою. 
		ОСОБА_1 перебуває на обліку в Куп'янському обєднаному управлінні Пенсійного фонду України Харківської області.
		Куп'янське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Харківської області листом №11796/42-11 від 05.09.2018 року на запит повідомило, що за результатами засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщених осіб Шевченківської районної державної адміністрації на підставі протоколу № 8 від 10 листопада 2016 року та відповідно до пп.2 п.12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування соціальні виплати припинено з 01.12.2016 року в звязку з не підтвердженням факту проживання. Також, зазначено, що протоколом комісії Шевченківської районної державної адміністрації з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам № 1 від 31.01.2018 року відповідно до пп.4 п.12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем фактичного проживання/перебування соціальні виплати припинено з 01.02.2018 року в звязку з не підтвердженням факту проживання, та в звязку із відсутністю ОСОБА_1 за місцем проживання понад 90 днів, начальником управління соціального захисту населення Шевченківської районної державної адміністрації прийнято рішення від 29.01.2018 року про скасування дії довідки про взяття облік внутрішньо переміщеної особи.
		Як зазначено відповідачем у відзиві на позовну заяву, нарахування пенсії позивачу здійснено за період з 01.12.2016 року по 31.01.2017 року в сумі 12448,52 грн. та за період з 01.03.2018 року по 31.07.2018 року в сумі 63959,10 грн. Крім того, зазначено, що рішення від 01.12.2016 року про припинення виплати пенсії позивачу з 01.12.2016 року по 31.01.2017 року та рішення від 01.02.2018 року про припинення виплати пенсії позивачу за період з 01.02.2018 року по 31.07.2018 року відповідачем не приймались.
		Не погоджуючись з діями пенсійного органу щодо припинення виплати пенсії, позивач звернувся до суду із даним позовом.
		Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
		Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
		Відповідно до Преамбули Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року (далі по тексту - Закон України № 1058) цей Закон, зокрема, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.
		Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
		Частиною 1 статті 4 Закону України № 1058 встановлено, що Законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
		Частиною 3 статті 4 Закону України № 1058 визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
		Статтею 5 Закону України № 1058 передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
		Відповідно до п.16 Прикінцевих положень Закону України № 1058 до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. 
		Тобто, положення цього Закону є пріоритетними в питаннях виплати пенсій.
		Отже, правовим актом, яким, зокрема, визначено підстави припинення пенсійних виплат, є Закон України № 1058. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом України № 1058, можуть застосовуватися за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.
		Частиною 1 статтею 49 Закон України № 1058 визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
		Відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону України № 1058 поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.
		Таким чином, припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених ст. 49 Закону України № 1058. Доказів прийняття рішень про припинення виплати пенсії позивачу відповідачем до суду не надано. При цьому, відповідачем у відзиві на позовну заяву зазначено, що рішення від 01.12.2016 року про припинення виплати пенсії позивачу з 01.12.2016 року по 31.01.2017 року та рішення від 01.02.2018 року про припинення виплати пенсії позивачу за період з 01.02.2018 року по 31.07.2018 року відповідачем не приймались.
		Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
		Особливу увагу варто звернути на те, що у преамбулі до Закону № 1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
		Конституційне поняття Закон України, на відміну від поняття законодавство України, не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
		Суд зазначає, що непідтвердження фактичного місця проживання не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії, а Постанова КМУ № 365 є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем.
		У цьому випадку наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи потребує від пенсіонера на відміну від інших громадян України здійснення додаткових дій, не передбачених законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема ідентифікація особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду без законних на те підстав.
		Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		У рішенні у справі Суханов та Ільченко проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (цитата у п. 25 цього рішення).
		Отже, припиняючи нарахування та виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об'єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.
		Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі Щокін проти України, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (цитата у п. 33 цього рішення).
		Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.
		Аналогічна правова позиція зазначена Верховним Судом в рішенні від 03.05.2018 року у зразковій справі про припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеній особі № 805/402/18.
		Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для невиплати позивачу пенсії.
		Як зазначено відповідачем у відзиві на позовну заяву, нарахування пенсії позивачу здійснено за період з 01.12.2016 року по 31.01.2017 року в сумі 12448,52 грн. та за період з 01.03.2018 року по 31.07.2018 року в сумі 63959,10 грн.
		Суд вважає безпідставними посилання відповідача на те, що виплата заборгованості позивачу буде виплачуватись на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України з моменту його прийняття, керуючись підзаконним нормативно-правовим актом постановою Кабінету Міністрів України №335 від 25.04.2018 року "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 р. №365", з огляду на наступне.
		Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 335 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", зокрема, пункт 15 викладено в наступній редакції "Орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Наразі такого окремого порядку не існує.
		Так, за змістом конституційних норм (ст.ст. 113, 116, 117 Конституції України), Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
		Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
		Особливу увагу варто звернути на те, що у преамбулі до Закону № 1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
		Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
		Судом встановлено, що жодних змін у вказаний Закон з приводу особливостей виплати заборгованості пенсіонерам, які є внутрішньо переміщеними особами, Верховною Радою не приймались.
		Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
		Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
		Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
		У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
		Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
		При цьому, суд акцентує увагу на тому, що статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у ст. 9 Закону № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб"), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації, а тому відповідач повинен всіляко сприяти відновленню виплат, гарантованих державою внутрішньо переміщеним особам.
		Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		Як встановлено судом під час розгляду справи, право на отримання позивачем пенсії відповідачем не оскаржується, однак зазначене право було піддано формальним обмеженням, з підстав та у спосіб, які суперечать вимогам Конституції та законам України. Таким чином, право позивача щодо виплати раніше призначеної пенсії є абсолютним та не може бути обмежено.
		Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування рішення Купянського обєднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області від 01.12.2016 року щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 за період з 01.12.2016 року по 31.01.2017 року та рішення Купянського обєднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області від 01.02.2018 року щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 за період з 01.02.2018 року по 31.07.2018 року, суд зазначає наступне.
		Як встановлено вище, відповідачем не приймалось рішень про припинення виплати пенсії ОСОБА_1.
		Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2018 року було зокрема витребувано у Купянського обєднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області рішення від 01.12.2016 року щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 за період з 01.12.2016 року по 31.01.2017 року та рішення від 01.02.2018 року щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 за період з 01.02.2018 року по 31.07.2018 року.
		Проте відповідачем у відзиві на позовну заяву зазначено, що рішення від 01.12.2016 року про припинення виплати пенсії позивачу з 01.12.2016 року по 31.01.2017 року та рішення від 01.02.2018 року про припинення виплати пенсії позивачу за період з 01.02.2018 року по 31.07.2018 року відповідачем не приймались.
		За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування рішення Купянського обєднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області від 01.12.2016 року щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 за період з 01.12.2016 року по 31.01.2017 року та рішення Купянського обєднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області від 01.02.2018 року щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 за період з 01.02.2018 року по 31.07.2018 року.
		При цьому суд вважає, що Куп'янське обєднане управління Пенсійного фонду України Харківської області припиняючи виплату пенсії позивача діяло протиправно.
		Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
		З огляду на викладене та для ефективного захисту прав позивача, суд вбачає підстави для виходу за межі позовних вимог та вважає за доцільне визнати протиправними дії Куп'янського обєднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1.
		Щодо позовних вимог в частині зобовязання Купянського обєднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області нарахувати пенсію ОСОБА_1 за період з 01.12.2016 року по 31.01.2017 року в сумі 12448 грн. 52 коп. та за період з 01.02.2018 року по 31.07.2018 року в сумі 63959 грн. 10 коп., суд зазначає наступне.
		Суд зазначає, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
		Як зазначено відповідачем у відзиві на позовну заяву, нарахування пенсії позивачу здійснено за період з 01.12.2016 року по 31.01.2017 року в сумі 12448,52 грн. та за період з 01.03.2018 року по 31.07.2018 року в сумі 63959,10 грн.
		Отже, пенсійним органом нараховано пенсію позивачу проте не виплачено, а тому у відповідача склалась заборгованість перед ОСОБА_1 з виплати пенсії.
		Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині зобовязання Купянського обєднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області нарахувати пенсію ОСОБА_1 за період з 01.12.2016 року по 31.01.2017 року в сумі 12448 грн. 52 коп. та за період з 01.02.2018 року по 31.07.2018 року в сумі 63959 грн. 10 коп.
		Щодо позовних вимог в частині зобовязання Купянського обєднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області виплатити пенсію ОСОБА_1 за період з 01.12.2016 року по 31.01.2017 року в сумі 12448 грн. 52 коп. та за період з 01.02.2018 року по 31.07.2018 року в сумі 63959 грн. 10 коп., суд зазначає наступне.
		З огляду на висновки суду про протиправність дій відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачу та наявність заборгованості відповідача перед ОСОБА_1 з виплати пенсії, суд вважає за необхідне зобовязати Купянське обєднане управління Пенсійного фонду України Харківської області виплатити пенсію ОСОБА_1 за період з 01.12.2016 року по 31.01.2017 року в сумі 12448 грн. 52 коп. та за період з 01.02.2018 року по 31.07.2018 року в сумі 63959 грн. 10 коп.
		Щодо посилань відповідача на пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду з даним позовом, суд зазначає наступне.
		За загальним правилом, встановленим КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 КАС України).
		Куп'янським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України на адвокатський запит надано лист-відповідь № 11796/42-11 від 05.09.2018 року повідомлено позивачу про підстави припинення виплати пенсії в оскаржуваних періодах.
		Відповідачем доказів направлення позивачу рішень, прийнятих у спірних правовідносинах, до суду не надано.
		Враховуючи, що позивач з даним позовом звернувся до суду 25.10.2018 року, суд вважає, що позивачем не порушено строк звернення з даним позовом до адміністративного суду.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
		Таким чином, суд вважає за необхідне звернути до негайного виконання дане рішення суду в частині виплати пенсії позивачу у межах суми за один місяць.
		Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в даній справі, суд зазначає, що згідно приписів ч.1 ст. 382 КАС України, встановлення такого контролю є правом, а не обовязком суду, відповідно до фактичних обставин справи. 
		В даній справі суд не вбачає підстав для застосування судового контролю.
		Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
		Судовий збір підлягає розподілу відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
		На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		В И Р І Ш И В:
		Адміністративний позов ОСОБА_1 (63601, АДРЕСА_1) до Куп'янського обєднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області (63701, Харківська область, місто Куп'янськ, вул. Петра Іванова, буд. 1) про визнання протиправними та скасування рішень та зобовязання вчинити певні дії  задовольнити частково.
		Визнати протиправними дії Куп'янського обєднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1.
		Зобовязати Купянське обєднане управління Пенсійного фонду України Харківської області, ідентифікаційний код юридичної особи: 40384269, виплатити пенсію ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, за період з 01.12.2016 року по 31.01.2017 року в сумі 12448 грн. 52 коп. та за період з 01.02.2018 року по 31.07.2018 року в сумі 63959 грн. 10 коп.
		В іншій частині позовних вимог відмовити.
		Стягнути з Куп'янського обєднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області (код ЄДРПОУ 40384269, 63701, Харківська область, місто Куп'янськ, вул. Петра Іванова, буд. 1) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1, 63601, АДРЕСА_1) сплачений судовий збір в сумі 764 (сімсот шістдесят чотири) грн. 08 коп.
		Звернути рішення до негайного виконання в частині присудження виплати пенсії в межах стягнення суми за один місяць.
		Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Суддя Бабаєв А.І.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...