Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 742/3786/17 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:; про приватну власність, з них:; визнання права власності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 13.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 13.12.2018.
Дата набрання законної сили: 21.11.2018
Номер судового провадження: 61-43065ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України 
		 
		21 листопада 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 742/3786/17
		 
		провадження № 61-43065св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Журавель В.І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Крата В. І.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_4,
		відповідач - ОСОБА_5,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_5 на заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 26 лютого 2018 року у складі судді Бездідько В. М. та постанову апеляційного суду Чернігівської області від 19 липня 2018 року у складі колегії суддів: Вінгаль В. М., Губар В. С., Кузюри Л. В.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У листопаді 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання за нею права власності на половину такого майна. 
		 
		Вимоги обґрунтовувала тим, що 28 лютого 2002 року сторони уклали шлюб (на момент звернення до суду з даним позовом - не розірваний), під час якого вони придбали автомобіль RENO TRAFIC, реєстраційний номер НОМЕР_1, право власності на який зареєстровано на ім'я відповідача, а також побудували будинок АДРЕСА_1.
		 
		Ураховуючи те, що вони не можуть дійти згоди щодо поділу вказаного майна, позивач просила визнати вказане майно спільною сумісною власністю подружжя і визнати за нею право власності на 1/2 його частину.  
		 
		Заочним рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 26 лютого 2018 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.
		 
		Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_5 автомобіль RENO TRAFIC, реєстраційний номер НОМЕР_1, та житловий будинок АДРЕСА_1
		 
		Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину автомобіля RENO TRAFIC, реєстраційний номер НОМЕР_1, та на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1  
		 
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Суд першої інстанції виходив із того, що оскільки зазначені будинок і транспортний засіб були придбані під час перебування сторін у шлюбі, тобто є спільним майном подружжя, то позивач має право на половину такого майна.
		 
		Постановою апеляційного суду Чернігівської області від 19 липня 2018 року заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 26 лютого 2018 року змінено в частині визнання спільною сумісною власністю подружжя житлового будинку та в частині визнання за ОСОБА_4 права власності на 1/2 частину цього будинку, а саме: визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_5 незавершений будівництвом житловий будинок АДРЕСА_1 і визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину зазначеного незавершеного будівництвом житлового будинку.
		 
		В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		 
		В частині визнання спірного транспортного засобу спільною сумісною власністю подружжя та визнання за позивачем права власності на ? його частину рішення суду першої інстанції апеляційним судом не переглядалося.
		 
		Апеляційний суд мотивував рішення тим, що спірний будинок був знесений, на його місці побудований новий, право власності на який не зареєстровано.
		 
		До суду касаційної інстанції від ОСОБА_5 надійшла касаційна скарга, у якій він, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині визнання незавершеного будівництвом домоволодіння спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на його ? частину за позивачем, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.
		 
		Зазначає, що суди не врахували того, що будинок був придбаний ним у 2001 році, тобто до укладення між сторонами шлюбу, тому є його особистою приватною власністю. Апеляційний суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивач просила визнати за нею право власності на ? частину житлового будинку, а не ? частину незавершеного будівництвом домоволодіння.
		 
		Крім того, суд апеляційної інстанції безпідставно відхилив доводи апеляційної скарги про неналежне повідомлення його судом першої інстанції про час і місце розгляду справи. 
		 
		Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).
		 
		Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
		 
		Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		 
		Зокрема, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Таким вимогам оскаржувані судові рішення не відповідають.
		 
		Встановлено, що у листопаді 2017 року ОСОБА_4 подала до суду даний позов.
		 
		Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 01 грудня 2017 року відкрито провадження у цій справі, призначено судове засідання на 08 грудня 2017 року.
		 
		Кореспонденція із копією вказної ухвали та позовної заяви, направлені відповідачу, повернулася до суду у зв'язку з закінченням терміну зберігання (а. с. 27).
		 
		У зв'язку з цим судове засідання було відкладене на 09 січня 2018 року, а в подальшому - на 05 березня 2018 року, повідомлення про проведення яких ОСОБА_5 також не отримував, про що свідчать листи-повернення за закінченням терміну зерігання (а. с. 35, 38). 
		 
		26 лютого 2018 року суд першої інстанції ухвалив заочне рішення про задоволення позову.
		 
		27 березня 2018 року відповідач звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення, у задоволенні якої ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 04 квітня 2018 року було відмовлено.
		 
		ОСОБА_5 оскаржив заочне рішення в апеляційному порядку.
		 
		В апеляційній скарзі відповідач, зокрема, посилався на порушення місцевим судом норм процесуального права щодо належного повідомлення його про час і місце розгляду справи.
		 
		Суд апеляційної інстанції указані аргументи скарги відхилив, посилаючись на те, що ОСОБА_5 не надав належних доказів, які підтверджують поважність причин неявки у судове засідання в суді першої інстанції.
		 
		Основними засадами судочинства, відповідно до частини першої статті 129 Конституції України, визначено, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, та змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		 
		Публічний характер судового розгляду є істотним елементом права на справедливий суд, а відкритість процесу, як правило, включає право особи бути заслуханою в суді.
		 
		Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
		 
		Главою 7 «Судові виклики і повідомлення» розділу І ЦПК України визначений порядок повідомлення учасників справи про судовий розгляд справи.
		 
		Відповідно до частин другої, п'ятої, восьмої статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою.
		 
		Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
		 
		Днем вручення судової повістки є:
		1) день вручення судової повістки під розписку;
		2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи;
		3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
		4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
		 
		Суд першої інстанції, не зважаючи на відсутність відомостей про те, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, розглянув справу без його участі. 
		 
		Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (пункт 3 частини третьої статті 376 ЦПК України).
		 
		Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції вищезазначених положень процесуального права не врахував і належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги ОСОБА_5 щодо неповідомлення його місцевим судом про час і місце розгляду справи, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про можливість зміни заочного рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 26 лютого 2018 року. 
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов'язкове скасування судового рішення.
		 
		Згідно із пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
		 
		Ураховуючи те, що процесуальні гарантії забезпечення належного розгляду справи стосовно відповідача були порушені через непоінформованість останнього про дату, час і місце розгляду справи в суді першої інстанції, заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 26 лютого 2018 року та постанова апеляційного суду Чернігівської області від 19 липня 2018 року підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.
		 
		Заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 26 лютого 2018 року та постанову апеляційного суду Чернігівської області від 19 липня 2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді                                                                                                            В. І. Журавель
		 
		 
		Н. О. Антоненко
		 
		 
		                                                                                                                      В.І. Крат

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...