Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 320/5799/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: 12.12.2018. Зареєстровано: 13.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 27.12.2018.
Дата набрання законної сили: 05.12.2018
Номер судового провадження: 11-кп/807/116/18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12015080000000232

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		        Дата документу 05.12.2018 Справа № 320/5799/15-к
		 
		 
		ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		 
		 
		ЄУ №     320/5799/15-к            Головуючий в 1 інстанції ОСОБА_1 
		Провадж. № 11-кп/807/116/18         Доповідач в 2 інстанції ОСОБА_2 
		 
		                        
		 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		 
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
		 
		головуючого судді ОСОБА_2 ,
		суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		при секретарі ОСОБА_5 ,
		за участю прокурора ОСОБА_6 ,
		захисників  адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
		обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
		представника потерпілого  адвоката ОСОБА_12 
		 
		розглянула 5 грудня 2018 року у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі кримінальне провадження за апеляційним скаргами прокурора, обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , захисників  адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 на вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 7 червня 2017 року відносно 
		ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мелітополя Запорізької області, громадянина України, що мешкає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
		 
		ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Мелітополя Запорізької області, громадянина України, що мешкає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого
		обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України.
		 
		 
		 
		Встановлені вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 7 червня 2017 року обставини:
		ОСОБА_10 , будучи депутатом Мелітопольської міської ради Запорізької області в багатомандатному виборчому окрузі, відповідно до п.1 Примітки до ст.364 КК України є службовою особою, як представник місцевого самоврядування. Відповідно до п.п. «б» п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» депутати місцевих рад є суб`єктами, на яких поширюється дія вищевказаного Закону. Згідно з ч.1 ст.37 Регламенту Мелітопольської міської ради ОСОБА_10 , як депутат міської ради, має право вносити на розгляд сесії питання, що належать до її відання. Відповідно до ч.5 ст.50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» на пленарному засіданні міської ради вирішується питання про дострокове припинення повноважень секретаря міської ради. Рішенням 53 сесії Мелітопольської міської ради від 28.02.2014 ОСОБА_13 було обрано на посаду секретаря Мелітопольської міської ради і згідно з рішенням 64 сесії міської ради на нього покладено виконання обов`язків міського голови.
		01 квітня 2015 року ОСОБА_10 , використовуючи свої службові повноваження представника місцевого самоврядування, депутата міської ради, маючи умисел на одержання неправомірної вигоди від секретаря Мелітопольської міської ради ОСОБА_13 , надав до відділу забезпечення роботи міської ради проект рішення про дострокове припинення повноважень ОСОБА_13 , як секретаря Мелітопольської міської ради VI скликання, а також проект рішення про виведення останнього зі складу виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області для подальшого розгляду вказаних проектів на пленарному засіданні міської ради. При цьому, ОСОБА_10 з метою маскування своєї злочинної діяльності залучив у якості посібника в одержанні неправомірної вигоди від ОСОБА_13  ОСОБА_11 , який повинен був провести переговори з ОСОБА_13 та у подальшому передати йому від останнього неправомірну вигоду.
		15 травня 2015 року приблизно о 14-00 годині ОСОБА_11 , перебуваючи у приміщенні кафе торгівельного центру «Palladium», розташованого за адресою: пр.50 років Перемоги,18 в м. Мелітополі, реалізуючи злочинний намір ОСОБА_10 на одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_13 , зустрівся з ОСОБА_14 , який представляв інтереси ОСОБА_13 на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 03.12.2014, та висунув вимогу про необхідність передачі йому для ОСОБА_10 в якості неправомірної вигоди грошових коштів у розмірі 10000 доларів США за відкликання з розгляду сесії міськради проекту рішення про дострокове припинення повноважень ОСОБА_13 , як секретаря Мелітопольської міської ради VI скликання, а також проекту рішення про виведення останнього зі складу виконавчого комітету Мелітопольської міської ради. Крім того, ОСОБА_11 зазначив, що ОСОБА_13 має також передати 1000 доларів США особисто йому за пособництво у вирішенні вказаного питання. В подальшому, у той же день ОСОБА_11 , отримавши від ОСОБА_14 позитивну відповідь на передачу йому в якості винагороди грошових коштів у розмірі 1000 доларів США за пособництво у вирішенні вказаного питання, зателефонував ОСОБА_10 та запропонував йому під`їхати до вказаного кафе на зустріч.
		15 травня 2015 року приблизно о 15-00 годині ОСОБА_10 , перебуваючи у приміщенні кафе торгівельного центру «Palladium», розташованого за адресою: пр.50 років Перемоги,18 в м. Мелітополі, реалізуючи свій злочинний намір на одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_13 , погодився на пропозицію ОСОБА_14 зменшити розмір неправомірної вигоди, що ним вимагалась, та вказав на необхідність передачі йому грошових коштів у розмірі 8000 доларів США за відкликання з розгляду сесії Мелітопольської міської ради вищезазначених проектів рішень. При цьому, ОСОБА_10 зауважив, що у випадку відмови ОСОБА_13 передати йому вказану неправомірну вигоду він, використовуючи свої повноваження депутата міської ради, забезпечить внесення на розгляд ради вказаних проектів рішень, при ухваленні яких для ОСОБА_13 можуть наступити негативні наслідки.
		19 травня 2015 року приблизно о 10 годині 30 хвилин депутат Мелітопольської міської ради ОСОБА_10 за пособництвом ОСОБА_11 , діючи умисно, із корисливих мотивів, маючи намір на одержання неправомірної вигоди за вчинення дій в інтересах третіх осіб, знаходячись у приміщенні кафе торгівельного центру «Palladium», розташованого за адресою: пр.50 років Перемоги,18 в м. Мелітополі, під час зустрічі з ОСОБА_14 , який діяв в інтересах ОСОБА_13 , підтвердив свою вимогу на одержання неправомірної вигоди від останнього та погодився на пропозицію ОСОБА_14 зменшити розмір неправомірної вигоди, що ним вимагалась, до 7000 доларів США та перед їх одержанням відкликати з розгляду сесії міськради проект рішення про дострокове припинення повноважень ОСОБА_13 , як секретаря Мелітопольської міської ради VI скликання, а також проект рішення про виведення останнього зі складу виконавчого комітету Мелітопольської міської ради. В цей же день, приблизно о 13 годині 45 хвилин, ОСОБА_11 у приміщенні вищевказаного кафе, діючи умисно, із корисливих мотивів одержав від ОСОБА_14 обумовлені раніше грошові кошти у розмірі 1000 доларів США, що за курсом НБУ станом на 19.05.2015 складає 22120 грн., за пособництво у вирішенні вказаного питання.
		Продовжуючи свій злочинний намір на одержання неправомірної вигоди ОСОБА_10 19 травня 2015 року о 13 годині 50 хвилин, використовуючи своє службове становище депутата Мелітопольської міської ради, діючи умисно, в інтересах ОСОБА_13 , за пособництвом ОСОБА_11 передав ОСОБА_14 відкликані з розгляду сесії Мелітопольської міської ради вищевказані проекти рішень. Після чого, одержав від ОСОБА_14 через ОСОБА_11 неправомірну вигоду, що ним вимагалась, у виді грошових коштів у розмірі 7000 доларів США, що за курсом НБУ станом на 19.05.2015 складає 154840 грн. та більше ніж у двісті разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто є великим розміром.
		 
		Вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області 
		від 07 червня 2017 року:
		ОСОБА_10 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 3 ст. 368 КК України і йому призначено покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади в органах влади та місцевого самоврядування стоком на 2 роки, з конфіскацією частки майна, яке є його власністю.
		ОСОБА_11 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України і йому призначено покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади в органах влади та місцевого самоврядування стоком на 2 роки, з конфіскацією частки майна, яке є його власністю.
		Запобіжний захід ОСОБА_10 у виді застави, до набрання вироком законної сили, залишено без змін.
		Відповідно до ч.5 ст.72 КК України зараховано в строк відбуття покарання ОСОБА_10 строк попереднього ув`язнення з 19.05.2015 по 26.08.2015 з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
		Відповідно до ч.5 ст.72 КК України зараховано в строк відбуття покарання ОСОБА_11 строк попереднього ув`язнення з 19.05.2015 по 21.05.2015 включно та з 03.06.2015 по 14.09.2015 включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
		Доля речових доказів вирішена в порядку ст. 100 КПК України.
		 
		В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеність вини та правильність кваліфікації дій обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , посилається на незаконність оскаржуваного вироку у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого, внаслідок м`якості. Посилаючись на вчинення обвинуваченими корупційного злочину, вважає, що суд безпідставно застосував положення ст. 69 КК України, призначивши обвинуваченим основне покарання нижче від нижчої межі встановленої санкцією ч. 3 ст. 368 КК України. Крім того, призначені основне та додаткове покарання не відповідають ступеню тяжкості вчиненого злочину та особам обвинувачених. Просить вирок в частині призначення покарання обвинуваченим скасувати, ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_10 покарання у виді 6 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати в органах влади та місцевого самоврядування посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, строком на 3 роки, та з конфіскацією усього належного йому на праві власності майна, ОСОБА_11 покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати в органах влади та місцевого самоврядування посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, строком на 3 роки, та з конфіскацією усього належного йому на праві власності майна. В іншій частині вирок залишити без змін.
		 
		В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_10 , посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного вироку через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Вважає, що суд не звернув уваги на розбіжності в показах ОСОБА_13 з показами свідків та їх суперечність документам, що містяться в матеріалах провадження, та помилково поклав їх як докази його винуватості. Посилаючись на аудіо та відеозаписи, вказує, що ОСОБА_11 діяв з боку ОСОБА_13 , що підтвердили і свідки в суді, однак залишилось поза увагою суду. Зазначає, що з його боку не було жодних протиправних дій, а навпаки відбулась провокація до злочину з метою усунення політичних опонентів та залякуванням. Крім того, суд безпідставно залишив поза увагою доводи сторони захисту щодо недопустимості доказів, а саме протоколу обшуку та додатків до нього, матеріали проведення нс(р)д, інформації отриманої з мобільного телефону ОСОБА_11 . Також вказує, що грошей не отримував, а тільки просив зупинити на нього тиск з боку ОСОБА_13 . Просить вирок скасувати, провадження закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення. 
		 
		В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_11 , посилаючись на незаконність оскаржуваного вироку через порушення норм матеріального та процесуального права. Вважає, що його вина не доведена і його дії не містять ознак складу злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України. Оскільки відсутні докази його відносин із ОСОБА_15 , а також усі покази потерпілого та свідків вказують на його невинуватість. Зазначає, що мотивувальна частина вироку містить скопійоване обвинувачення без підтверджуючих висновків доказів, які були розглянуті при судовому розгляді, та наявні в матеріалах справи суперечливі докази були покладені в основу обвинувального вироку. Суд у вироку не вказав, чому прийняв до уваги одні докази та відхилив інші. Просить вирок скасувати, справу повернути на новий судовий розгляд.
		 
		В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 , посилаючись на незаконність і обґрунтованість оскаржуваного вироку, вказує, що вирок ухвалив незаконний склад суду, оскільки всьому складу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області було заявлено відвід, який був розглянутий з порушенням. Зазначає, що ОСОБА_10 не є суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 КК України. Вказує на порушення ст. 94 КПК України, оскільки у вироку не зазначено, чому суд визнав допустимими одні докази, повністю, деякі частково, проігнорувавши доводи сторони захисту. Крім того, зазначає про порушення положень ст. 364 КПК України, оскільки судом були перервані судові дебати, та за власною ініціативою відновлено судове слідство для надання стороні обвинувачення можливості надання ухвал слідчого судді апеляційного суду Запорізької області, хоча у вироку зазначено, що ухвали не являються доказами у кримінальному провадженні, вони є процесуальними документами, законними підставами для проведення слідчих дій. Просить вирок скасувати і призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції.
		 
		В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_8 який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 , посилаючись на незаконність і обґрунтованість оскаржуваного вироку, вказує, що ОСОБА_11 не є суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 КК України. Зазначає, що у мотивувальній частині вироку суд не зазначив формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення у відношенні ОСОБА_11 а також докази на підтвердження встановлених судом обставин саме його вини. Вважає, що факт вимагання ОСОБА_10 неправомірної вигоди, не підтверджується жодним доказом. Просить вирок відносно ОСОБА_11 скасувати, провадження закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення. 
		 
		В запереченняхна апеляційнускаргу прокурораобвинувачений ОСОБА_11  просить не брати апеляційну скаргу прокурора до уваги, вирок суду першої інстанції скасувати та ухвали виправдувальний. 
		 
		В доповненняхдо апеляційноїскарги адвокат ОСОБА_9 ,яка дієв інтересах ОСОБА_10 , вважає, що вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню як незаконний та необґрунтований, з призначенням нового розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції в іншому складі суду зі стадії підготовчого судового засідання, зазначаючи про порушення порядку проведення підготовчого судового засідання, передбаченого главою 27 КПК України, та невідповідність обвинувального акту вимогам п.5 ч.2 ст. 291 КПК України. Вказує, що обвинувальний акт взагалі не містить формулювання обвинувачення ОСОБА_10 та ОСОБА_11 та в ньому міститься хибне, нічим не обґрунтоване твердження про те, що ОСОБА_10 нібито є «службовою особою», і наявний лише виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими, та правова кваліфікація кримінальних правопорушень. А також зазначає, що факт вимагання з боку ОСОБА_10 взагалі відсутній навіть у формулюванні - де, коли, у кого, при яких обставинах, тощо.
		 
		Доповнення до апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_10 , які надійшли до апеляційного суду 19 листопада 2019 року, аналогічні змісту доповнень адвокат ОСОБА_9 . 
		 
		Встановлені судом апеляційної інстанції обставини та мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали
		 
		Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу та заперечував вимогам апеляційних скарг сторони захисту, обвинувачених та захисників, які підтримали власно подані апеляційні скарги, зазначивши про наявність істотних порушень вимог КПК, та висловили заперечення відносно апеляційної скарги прокурора, позицію представника потерпілого, який частково підтримав апеляційну скаргу прокурора, але прохав про призначення покарання на розсуд суду, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційних скаргах, колегія суддів приходить до наступного.
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги. 
		Згідно вимог ст. 370КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. 
		У відповідності до приписів ч.1 ст. 412КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
		Положення ст. 2КПК України визначають завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, одним із завдань, зокрема, є те, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. 
		Відповідно до вимог ст. 7КПК України зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: законність, змагальність сторін та диспозитивність.
		Положення ч.1 ст. 21КПК України регламентують, що кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону. 
		Виходячи з положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від17.07.1997року «Проратифікацію Конвенціїпро захистправ людиниі основоположнихсвобод 1950року,Першого протоколута протоколів№2,4,7та 11Конвенції» і є частиною національного законодавства України, кожен (…) при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. 
		Крім того, відповідно до вимог ч. 6 ст. 22 КПК України, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, сприяє змагальності сторін, які мали можливість самостійно обстоювати їхні правові позиції, права, свободи, законні інтереси, передбачені КПК України, та сторони не повинні бути позбавлені права та можливості подавати до суду речі, документи, інші докази, заявляти клопотання, а також реалізувати інші права.
		Виходячи також із правових позицій, висловлених Європейським Судом з прав людини, суд сприяє рівності сторін у їх процесуальних правах, про що прямо зазначено у п. 24 рішення у справі «Надточій проти України» та в п. 23 рішення у справі «Гурепка проти України №2», в яких наголошується на принципі рівності сторін одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище, порівняно з опонентом.
		Разом з цим, при розгляді апеляційних скарг та перегляді вироку суду, апеляційним судом були встановлені грубі порушення вимог кримінального процесуального закону, які у відповідності до положень ст.ст. 409, 412КПК України є підставою для скасування вироку суду. 
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суд у судовому засідання 15 грудня 2017 року, з`ясувавши думку учасників процесу, закінчив з`ясування обставин та перевірки їх доказів і перейшов до судових дебатів. У судових дебатах виступили прокурор та адвокат ОСОБА_16 , який у своїй доповіді зокрема наголосив про відсутність ухвал слідчих суддів про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій у даному кримінальному провадженні. Суд, оголосивши перерву у даному судовому засіданні, та у наступному засіданні відновив з`ясування обставин та фактично зобов`язав прокурора надати відповідні ухвали (т.6 а.п. 1-5 та аудиозапис на серійному номеру носія: 2017.06.02-15.04 т.5), що виходить за межі положень ст. 358 КПК України, оскільки за наведеною нормою за ініціативою суду можуть бути лише оголошенні долучені сторонами до матеріалів кримінального провадження документи. 
		Отже, зобов`язавши сторону обвинувачення надати певнідокази на підтвердження вини ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , суд виявив упереджене ставлення.
		Колегія суддів вважає, що покладання на сторону обвинувачення обов`язку надавати певні докази не сумісно із загальними засадами кримінального провадження і протирічить вимогам ст. 22, ч.1 ст. 317, ч.1 ст. 349 КПК України, за змістом яких докази надають сторони за власноюініціативою. Суд має виявляти безсторонність.
		Таким чином, суддею порушені принципи: передбачений ст. 22 КПК України щодо змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості та принцип, передбачений ст. 26 КПК України щодо диспозитивності розгляду справи, за яким сторони є вільними у використанні передбачених законом прав. 
		Частиною 3 ст. 22 КПК України заборонено суміщення функцій державного обвинувачення, захисту і судового розгляду.
		Наведене порушення перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, а отже визнається істотним.
		Отже, доводи сторони захисту щодо істотного порушення вимог кримінального процесуального закону знайшли своє підтвердження.
		З огляду на певну неузгодженість положень ч.2 ст. 415 КПК України та ч.2 ст. 416 КПК України, призначаючи новий судовий розгляд провадження в суді першої інстанції, судова колегія, застосувавши положення ч.6 ст. 9 КПК України стосовно порядку заповнення прогалин і врегулювання колізій у правовому регулюванні кримінально-процесуальних відносин шляхом застосування загальних засад кримінального провадження та принцип законності, вважає за необхідне виловитися з приводу доводів прокурора.
		Враховуючи необхідність неухильного дотримання вимог, зокрема ст. 370 КПК України щодо змістовності судового рішення, судова колегія відмічає, що застосування ст. 69 КК України при призначенні вказаним вироком покарання ОСОБА_10 та ОСОБА_11 не знайшло відображення у резолютивній частині вироку, що не узгоджується із позицією, викладеної у п.8 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.03.2003 року № 7.
		Одночасно колегія суддів зауважує, що місцевий суд не звернув увагу на певне застереження, викладене у ст. 69 КК України щодо застосування положень наведеної норми до корупційних злочинів, яка на час інкримінованого обвинуваченим злочину діяла в редакції Закону №1698-VII від 14.04.2014 року. 
		Беручи вищевказане, у відповідності до вимог ст.ст. 412, 415 КПК України, є безумовні підстави для скасування вироку суду та призначення нового розгляду в суді першої інстанції, що усуває розв`язання інших доводів апеляцій сторони захисту, оскільки поставлені питання мають з`ясовуватися місцевим судом при новому розгляді.
		Під час нового розгляду, суду першої інстанції, неухильно дотримуючись вимог КПК України, необхідно звернути увагу на встановлені при апеляційному розгляді та зазначені в ухвалі суду факти порушення, проаналізувати обставини, зокрема і ті, що впливають на призначення покарання та, дотримуючись вимог кримінального процесуального закону прийняти законне, обґрунтоване рішення, яке буде відповідати вимогам закону, та забезпечить неухильне виконання положень ст.ст. 2, 7 КПК України.
		Відтак, зважаючи на вищенаведені обставини, апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню. 
		Керуючись ст.ст. 407, 409, 412, 415, 418, 419 КПК України, колегія суддів
		 
		у х в а л и л а :
		 
		апеляційні скарги прокурора, обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 задовольнити частково.
		Вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 7 червня 2017 року відносно  ОСОБА_10 , засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та  ОСОБА_11 , засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України скасувати, призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.
		Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення, касаційному оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:
		 
		 
		 
		    ОСОБА_2     ОСОБА_3 ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...