Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 226/606/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів надання послуг.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 13.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 13.12.2018.
Дата набрання законної сили: 05.12.2018
Номер судового провадження: 61-29391ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		Іменем  України
		 
		05 грудня 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 226/606/17-ц
		 
		провадження № 61-29391 св 18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Луспеника Д. Д.,
		суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Черняк Ю. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_3; 
		представник позивача - ОСОБА_4;
		відповідач - комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу»;
		представники відповідача:Родигіна Альона Олегівна, Гречишникова Катерина Миколаївна;
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну      скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - на рішення Димитровського міського суду Донецької області у складі судді Клепки Л. І. від 21 липня 2017 року              та рішення апеляційного суду Донецької області у складі колегії суддів: Новосядлої В. М., Агєєва О. В., Мальованого Ю. М., від 17 серпня 2017 року,
		В С Т А Н О В И В :
		У квітні 2017 року ОСОБА_7 звернулася до суду з позовом, який було уточнено, до комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» (далі - КП «Компанія «Вода Донбасу») про зобов'язання здійснення демонтажу, транспортування, повірки та монтажу приладу обліку холодної води, скасування боргу за споживання води, зобов'язання здійснити перерахунок нарахувань за водопостачання відповідно до приладу обліку та внести зміни до договору про надання послуг.
		Позовна заява мотивована тим, що вона є споживачем послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення, які                надає КП «Компанія «Вода Донбасу» за адресою її проживання АДРЕСА_1, відповідно до укладеного договору «Про надання послуг з постачання холодної води та водовідведення» від 24 квітня 2012 року. Зазначала, що облік спожитої води здійснюється лічильником з 03 серпня 2010 року, який взято на облік відповідно до акта № 3715/414 про ввід до експлуатації вузла обліку холодної води, зі строком повірки не пізніше 26 травня 2012 року, яку вона здійснила за власні кошти. Наступна повірка приладу обліку води мала відбутися через чотири роки, але не пізніше 23 травня 2016 року.
		16 лютого 2016 року вона звернулася до КП «Компанія «Вода Донбасу»         із заявою про проведення періодичної повірки лічильника за рахунок підприємства, проте отримала відмову, в якій відповідач зазначив, що до тарифів на послуги з централізованого постачання холодної води ці послуги не входять.
		Після спливу строку повірки лічильника вона продовжила здійснювати розрахунки, виходячи із показників лічильника, але відповідач вивів із експлуатації та абонентської бази вищевказаний лічильник, нараховує плату за послуги по нормі споживання, а не за показниками лічильника, у зв'язку із чим неправомірно виникла заборгованість, яка станом на 18 квітня       2017 року складає 2 200 грн. 
		Враховуючи, що обов'язок щодо повірки лічильника законодавством покладено на виконавця за його рахунок, а не споживача комунальних послуг, вважала, що не повинна сплачувати комунальні послуги, які нараховуються по нормі водоспоживання, виходячи із 180 літрів на добу та кількості осіб складу сім'ї.
		Посилаючись на викладене, а також на положення частини четвертої     статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», пункту 6 Порядку подання засобів вимірювальної техніки на періодичну повірку, обслуговування та ремонт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 липня 2015 року № 474, ОСОБА_7 просила       суд зобов'язати відповідача: скасувати борг за послуги водопостачання              у розмірі 2 200 грн; здійснити перерахунок нарахувань за водопостачання     з 23 травня 2016 року та у подальшому виходити із показників приладу обліку; у десятиденний термін з дня набранням рішенням законної сили провести за власний рахунок демонтаж, транспортування, повірку та монтаж приладу обліку споживання холодної води; привести зміст підпунктів 8-9, 16 пункту 15 укладеного між нею та відповідачем договору від 24 квітня 2012 року «Про надання послуг з постачання холодної води і водовідведення» відповідно до вимог чинного законодавства у десятиденний термін з дня набранням рішенням суду законної сили.
		Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 21 липня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що до складу тарифів з холодного водопостачання та водовідведення, за якими ОСОБА_3 сплачувала за спожиті послуги, не було включено плату за послуги, пов'язані із повіркою лічильника, який є власністю споживача, а тому обов'язок щодо оплати повірки лічильника не може бути покладено на відповідача. Враховуючи те, що у будинку позивачки відсутній засіб обліку води, який пройшов повірку, плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Підстав для перерахунку заборгованості, а також для зобов'язання відповідача на майбутнє нараховувати позивачу плату за холодну воду, виходячи з показників не повіреного лічильника, судом не встановлено. 
		Також зазначено, що спосіб захисту прав та інтересів осіб такий як: приведення змісту підпунктів 8-9, 16 пункту 15 договору, укладеного між сторонами 24 квітня 2012 року «Про надання послуг з постачання холодної води та водовідведення», відповідно до вимог чинного законодавства, не передбачений статтею 16 ЦК України. Ні сам договір, ні жоден з його пунктів не визнавався судами недійсними і такі вимоги позивачкою не заявлялись. Своє волевиявлення на укладення цього договору сторони скріпили підписами у ньому, обумовивши та погодивши усі його істотні умови.
		Рішенням апеляційного суду Донецької області від 17 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Димитровського міського суду Донецької області від 21 липня 2017 року        в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_3 до КП «Компанія «Вода Донбасу» про скасування суми боргу за споживання води, зобов'язання здійснити перерахунок нарахувань скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовлено з інших правових підстав. У решті рішення суду залишено без змін.
		Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що не включення до структури тарифів послуг з повірки та обслуговування приладів обліку води, у тому числі їх демонтаж, транспортування, монтаж після повірки, розпломбування та опломбування не дозволяє на цьому етапі здійснювати КП «Компанія «Вода Донбасу» зазначені послуги безкоштовно. Зазначено, що суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позову ОСОБА_3 про демонтаж, транспортування, повірку та монтаж приладу обліку спожитої холодної води за кошти відповідача, проведення змісту договору до вимог чинного законодавства. При цьому, апеляційний суд вказав, що при розгляді цієї справи відповідач не звертався із заявою про стягнення з позивачки заборгованості по водопостачанню, а тому у суду першої інстанції не було правових підстав перевіряти законність нарахування оплати за водопостачання за період після 23 травня 2016 року (строк проведення повірки лічильника). Тому такі вимоги позивачки, як здійснення перерахунку заборгованості, не є належним способом судового захисту. 
		У вересні 2017 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_3 задовольнити. 
		Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки, що є власністю фізичних осіб, здійснюються за рахунок суб'єктів господарювання, що надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання. КП «Компанія «Вода Донбасу» є виробником послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, які є ліцензованою діяльністю. У Порядку подання засобів вимірювальної техніки на періодичну повірку, обслуговування та ремонт, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08 липня 2015 року № 474, визначено, що періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки здійснюються за рахунок виконавців. Проведення періодичної повірки, обслуговування і ремонт засобів обліку води (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж після повірки) має здійснюватись за рахунок виконавця зазначених послуг, а витрати понесені виконавцем, відшкодовуються не інакше, як шляхом їх включення у тариф на послуги       з постачання холодної води та водовідведення та сплати споживачем щомісячно у складі цих послуг. При цьому, посилається на правову позицію, висловлену у постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року        у справі № 6-60 цс 15.
		Відзив на касаційну скаргу не надійшов. 
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		У травні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду. 
		Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.
		Судом установлено, що ОСОБА_3 є споживачем послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення, які              надає КП «Компанія «Вода Донбасу» за адресою її проживання                            АДРЕСА_1, відповідно                 до укладеного договору «Про надання послуг з постачання холодної води та водовідведення» від 24 квітня 2012 року.
		Облік спожитої води здійснюється лічильником з 03 серпня 2010 року, який взято на облік відповідно до акта № 3715/414 про ввід до експлуатації   вузла обліку холодної води, зі строком повірки не пізніше 26 травня         2012 року, яку ОСОБА_3 здійснила за власні кошти. 
		Наступна повірка приладу обліку води мала відбутися 23 травня 2016 року, що підтверджується актом інвентаризації приватного сектору від 04 травня 2016 року.
		16 лютого 2016 року ОСОБА_3 звернулася до КП «Компанія «Вода Донбасу» із заявою про проведення періодичної повірки лічильника                 за рахунок підприємства, проте листом відповідача від 28 лютого 2017 року № К-23 їй було відмовлено з тих підстав, що до структури діючих на час повірки лічильника тарифів не входять послуги за проведення періодичної повірки, а також монтаж, демонтаж, розпломбування, опломбування приладу обліку води (а. с. 33).
		Відповідно до частини другої статті 28 Закону України «Про метрологію       та метрологічну діяльність» (у редакції, чинній на час виникнення         спірних правовідносин) засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці через міжповіркові інтервали, порядок встановлення яких визначається нормативно-правовим актом центрального органу виконавчої влади у сфері метрології. Підприємства, організації та фiзичнi особи зобов'язані своєчасно (з урахуванням установлених мiжповiрочних iнтервалiв) подавати засоби вимірювальної технiки на повiрку.
		Частиною третьою статті 28 зазначеного Закону встановлено, що порядок подання фізичними особами, що не є суб'єктами підприємницької діяльності, - власниками засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань якими використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергію, газ і воду) на періодичну повірку цих засобів та оплати за роботи, пов'язані з повіркою, встановлюються Кабінетом Міністрів України. Періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) зазначених засобів вимірювальної техніки здійснюються за рахунок підприємств і організацій, які надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання.
		З метою забезпечення єдиного для всіх регіонів підходу до формування тарифів у сфері житлово-комунальних послуг постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 року № 869 затверджено Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
		Згідно з пунктом 24 цього Порядку (у редакції, чинній до 24 жовтня           2014 року - до дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 532) витрати з проведення періодичної повірки, обслуговування і ремонту квартирних засобів обліку води та теплової енергії, у тому числі їх демонтажу, транспортування та монтажу після повірки, визначаються відповідно до укладених договорів між виконавцем та субпідрядником, який виконує зазначені послуги, у розрахунку на один квартирний засіб обліку води та теплової енергії і нараховуються щомісяця споживачеві у складі послуги залежно від кількості таких засобів обліку шляхом додавання плати за проведення їх періодичної повірки, обслуговування і ремонту, у тому числі демонтажу, транспортування та монтажу після повірки, до загальної вартості послуг.
		Розмір плати за проведення періодичної повірки, обслуговування і ремонт одного засобу обліку води та теплової енергії, у тому числі його демонтаж, транспортування та монтаж після повірки, визначається згідно з кошторисом, затверджується (погоджується) органами місцевого самоврядування і розподіляється за місяцями міжповіркового інтервалу, що встановлюється Держспоживстандартом для відповідного засобу обліку води та теплової енергії.
		Аналогічні положення про включення до складу житлово-комунальних послуг, які надаються споживачеві, послуг з періодичної повірки, обслуговування і ремонту приладів обліку (у тому числі їх демонтаж, транспортування та монтаж після повірки) містяться й у Переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, який є додатком до затвердженого Порядку.
		Отже, у спірний період (до 24 жовтня 2014 року) проведення періодичної повірки, обслуговування і ремонт квартирних засобів обліку води та теплової енергії, у тому числі їх демонтаж, транспортування та монтаж після повірки повинне було здійснюватися за рахунок виконавця зазначених послуг, а витрати, понесені виконавцем, повинні були включатися у тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій             і сплачуватися споживачем щомісячно у складі цих послуг.
		Порядок надання комунальних послуг, права та відповідальність споживачів і виконавців цих послуг регламентується Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води           і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України       від 21 липня 2005 року № 630.
		Пунктами 9, 30, 32 цих Правил передбачено, що квартирні засоби обліку води і теплової енергії беруться виконавцем на абонентський облік, а їх періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) проводяться за рахунок виконавця, до обов'язків якого входить контроль міжповіркових інтервалів, повірка квартирних засобів обліку, їх обслуговування та ремонт, в той час як обов'язком споживача є своєчасна оплата наданих послуг за цінами і тарифами, встановленими згідно з вимогами законодавства.
		Статтями 19, 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»               від 24 червня 2004 року та пунктом 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення передбачено договірне регулювання відносин у сфері житлово-комунальних послуг та визначено, що послуги, які надаються споживачеві згідно із договором, оформлюються на основі типового договору про надання таких послуг, перелік яких та тарифи (ціни), на які затверджуються уповноваженими органами.
		Порядком та типовим договором про надання послуг з утримання будинків  і споруд та прибудинкових територій до складу таких послуг, з яких розраховуються тарифи для споживачів, входять і послуги з періодичної повірки, обслуговування та ремонту квартирних засобів обліку води та теплової енергії, у тому числі їх демонтаж, транспортування та монтаж після повірки.
		Отже, підприємства, які надають послуги споживачам з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (виконавці), повинні забезпечити виконання робіт з періодичної повірки, обслуговування та ремонту квартирних засобів обліку води та теплової енергії за рахунок включення цих робіт до тарифу на послуги з утримання будинків і споруд відповідно до укладених між ними договорів.
		Положеннями частини 3 статті 19, частини 4 статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що у разі якщо виконавець не є виробником послуг, то відносини між ним та виробником регулюються окремим договором, який укладається відповідно до вимог цієї статті.
		До визначення на законодавчому рівні виконавців певних послуг (Закон від 10 квітня 2014 року № 1198-VIII, який набрав чинності 26 квітня 2014 року питання визначення виконавців житлово-комунальних послуг (в тому числі з централізованого постачання холодної і гарячої води, водовідведення) статтею 7 Закону № 1875-IV було віднесено до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг.
		Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 22 квітня 2015 року у справі № 6-60цс15.
		У порушення наведених вище норм матеріального права, а також вимог статей 212-214, 316 ЦПК України 2004 року, апеляційний суд не врахував, що включення до тарифів плати за повірку приладів обліку води, у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж після повірки, не залежить від дій позивачки, оскільки стосується правових взаємовідносин КП «Компанія «Вода Донбасу», як виконавця послуг, та органів державної влади й місцевого самоврядування. При цьому суд не дав оцінки тому, що позивачка згідно із законом має право на безоплатну повірку, обслуговування і ремонт засобу обліку води. 
		Скасовуючи рішення районного суду та відмовляючи у задоволенні позову   в частині вимог про проведення перерахунку плати за водопостачання та водовідведення, апеляційний суд зазначив, що обраний ОСОБА_3 спосіб судового захисту не відповідає положенням статті 16 ЦК України. 
		З таким висновком також не можна погодитися, оскільки у статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. 
		Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
		Зі змісту частини третьої статті 16 ЦК України вбачається, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
		Відповідно до пункту 5 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право на зменшення розміру плати за надані послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості в порядку, визначеному договором або законодавством.
		Правовий аналіз наведених положень ЦПК України, ЦК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дозволяє дійти висновку про те, що обраний позивачами спосіб захисту своїх прав, а саме захист його      прав як споживача та зобов'язання відповідача, виконавця послуг з водопостачання та водовідведення, вчинити певні дії, зокрема, проведення перерахунку плати за водопостачання та водовідведення, не суперечить положенням статті 16 ЦК України. Зокрема, у частині другої указаної статті передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
		Крім того, судом не враховано, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень чтаттей 55, 124 Конституції  України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
		Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. 
		Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		П О С Т А Н О В И В :
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - задовольнити частково.
		Рішення апеляційного суду Донецької області від 17 серпня 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                    Д. Д. Луспеник
		 
		Судді:                                                                                               О. В. Білоконь
		 
		Б. І. Гулько
		 
		                                                                                                            Є.В. Синельников
		 
		Ю. В. Черняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...