Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 639/2371/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: 12.12.2018. Зареєстровано: 13.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 14.12.2018.
Дата набрання законної сили: 06.02.2019
Номер судового провадження: 2/639/1325/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа №639/2371/18
		Провадження №2/639/1325/18
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		19 листопада 2018 року Жовтневий районний суд м. Харкова
		в складі: головуючого - судді Баркової Н.В.,
		за участю секретаря - Кузнецової А.О.,
		представника позивача  ОСОБА_1,
		представника відповідача  ОСОБА_2, 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання зобовязання припиненим, - 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Позивач ОСОБА_3 через свого представника ОСОБА_1, яка діє на підставі договору про надання правової допомоги та ордеру, звернулася до суду з позовом до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит», в якому просить суд визнати припиненим зобовязання за кредитним договором від 01.03.2007 № 140-02-И, укладеним між ОСОБА_4 та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»; визнати припиненим договір іпотеки від 01.03.2007, укладений між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_4, ОСОБА_3, який укладено у забезпечення виконання зобовязання ОСОБА_4 за кредитним договором від 01.03.2007 № 140-02-И.
		В обґрунтування позову зазначено, що 01.03.2007 року між чоловіком позивача  ОСОБА_4 та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» укладено кредитний договір № 140-02-И, відповідно до умов якого Банк надав ОСОБА_4 кредит у розмірі 70 000 доларів США з кінцевим терміном до 01.03.2022 року. Крім того, 01.03.2007року між Банком та ОСОБА_4, ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого в забезпечення повернення кредитних ресурсів за вказаним кредитним договором іпотекодавці передали в заставу іпотекодержателю нерухоме майно: двокімнатну квартиру № 19, яка розташована за адресою: вул. Конторська, 59, м. Харків.
		Проте, 23.09.2013 року ОСОБА_4 помер.
		Позивач є єдиною спадкоємницею після смерті її чоловіка, яка у передбаченому законом порядку звернулася до нотаріуса з відповідною заявою про прийняття спадщини.
		У серпні 2016 р. ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, як до спадкоємця ОСОБА_4, яка прийняла спадщину, з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 655473,00 грн.
		Однак, рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова у задоволенні позову Банку відмовлено та ухвалою Апеляційного суду Харківської області рішення залишено без змін, оскільки кредитор пропустив, передбачені ч.2 та ч.3ст.1281 ЦК Українистроки пред'явлення вимог до спадкоємця позичальника.
		На думку позивача, сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред'явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов'язаннями, а також припинення таких зобовязань.
		У звязку з чим ОСОБА_3 звернулась до суду з вказаним позовом.
		11.05.2018 року ухвалою суду прийнято позов до розгляду та відкрито загальне позовне провадження. Призначено підготовче засідання (а.с. 38-39).
		14.08.2018 року ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду (а.с. 74-75).
		У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1, яка діє на підставі договору про надання правової допомоги та ордеру, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, а також у письмовій відповіді на відзив відповідача (а.с. 63-66), в якій ще раз зауважила те, що поняття «строк предявлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців» не є тотожним поняттю «позовна давність», оскільки наслідком пропуску кредитором спадкодавця строків пред'явлення вимог до спадкоємців є позбавлення права вимоги такого кредитора, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, а сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Також представник позивача в судовому засіданні додатково зазначила, що підставою для припинення основного зобовязання є смерть боржника, а підставою для припинення додаткового зобовязання  припинення основного зобовязання.
		Представник відповідача ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності, у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, заперечувала проти їх задоволення, надала відзив на позовну заяву. У відзиві представник відповідача зазначила, що Банк вважає позов необґрунтованим з огляду на наступне. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами 2 і 3 ст. 1281ЦК України, позбавляється права вимоги.Отже, вважає представник відповідача, встановлені ст. 1281 ЦК України строки - це строки, у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб'єктивне право.Так, згідно з абзацом 2 ч.1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання. Натомість такої підстави для припинення іпотеки, як сплив позовної давності до основної чи додаткової вимог кредитора за основним зобов'язанням, цей Закон не передбачає. Представник відповідача зазначає, що позовна давність пов'язується із судовим захистом суб'єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто, сплив позовної давності позбавляє цивільне суб'єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов'язаної особи. Тому, на думку сторони відповідача, за загальним правилом ЦК України зі спливом позовної давності, навіть за наявності рішення суду про відмову в позові з підстави пропущення позовної давності, зобов'язання не припиняється.Так само сплив визначеного ст. 1281 ЦК України строку пред'явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги, а не припинення зобов'язання. У звязку з чим, вважає представник позивача, це не припиняє суб'єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов'язання як у судовому порядку, так і без використання судовогопримусу.
		Суд, вислухавши представників позивача та відповідача, дослідивши письмові докази, надані в обґрунтування позову та заперечень проти нього, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Згідно з положеннями ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
		Виходячи з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Судом встановлено, що 01.03.2007 року між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 140-02-И, відповідно до умов якого Банк надав позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитні ресурси в сумі 70 000,00 доларів США з оплатою по процентній ставці 11,5 процентів річних. А позичальник зі своєї сторони зобовязався повністю повернути кредитні ресурси до 01.03.2022 року шляхом здійснення своєчасного погашення заборгованості за кредитом шляхом внесення рівними частинами в сумі 389 доларів США щомісяця до 10 числа кожного місяця, а такожкожного місяця сплачувати проценти за користування кредитом та виконувати інші умови договору (а.с. 7-9).
		До вказаного кредитного договору додана заява позивача ОСОБА_3, яка є дружиною ОСОБА_4, що визнано сторонами в судовому засіданні, про згоду з умовами цього договору (а.с.9).
		Крім того, 01.03.2007 року між Банком «Фінанси та Кредит», з однієї сторони, та ОСОБА_4, ОСОБА_3, з іншої сторони, укладено іпотечний договір, предметом якого є нерухоме майно, а саме: двокімнатна квартира, № 19, що знаходиться в будинку № 59 по вул. Червоножовтневій (Конторська) у м. Харків. Квартира передається в іпотеку, як забезпечення повернення кредитних ресурсів, виданих за кредитним договором № 140-02-И від 01.03.2007 року (а.с. 12-13).
		Проте, 23.09.2013 чоловік позивача  ОСОБА_4 помер, що також визнано учасниками справи.
		Відповідно до частин 1-3статті 1281 ЦК Україниспадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, а кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.
		15.09.2016 ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернулося до Жовтневого районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_3, як до спадкоємця померлого ОСОБА_4, про стягнення заборгованості за кредитним договором № 140-02-И від 01.03.2007 року. 
		Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 31.03.2017 року по справі № 639/6925/16-ц у задоволенні позову ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» відмовлено (а.с. 14-16).
		Ухвалою Апеляційного суду Харківської області 20.07.2017 року вищевказане рішення залишено без змін. Таким чином, рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 31.03.2017 по справі № 639/6925/16-ц набрало законної сили 20.07.2017 року.
		При цьому, апеляційний суд, обґрунтовуючи своє рішення, зазначив, що Банк з претензією кредитора до спадкоємця звернувся з пропуском строку, встановленогост. 1281 ЦК України, який сплинув 13.09.2014 року. АТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернувся до суду 15.09.2016 року. Відповідно до ч. 4 ст. 1281 ЦК України кредитор спадкодавця, який не предявив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами 2 і 3 цієї статті, позбавляється права вимоги. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що АТ «Банк «Фінанси та Кредит», як кредитор спадкодавця ОСОБА_4, позбавляється права вимоги до спадкоємця ОСОБА_3, який прийняв спадщину (а.с. 14-19).
		Зазначені обставини встановлені рішеннями у цивільній справі № 639/6925/16-ц, які набрали законної сили, а тому доказуваннюне підлягають. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Згідно з ч. 1 ст.16ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Спір між сторонами виник саме у зв'язку з дією зобовязань за кредитним договором від 01.03.2007 року № 140-02-И та за договором іпотеки від 01.03.2007 року.
		Правові підстави виникнення, дії та припинення зобовязань, в тому числі іпотеки детально регламентовані положеннямиЦК України та Закону України «Про іпотеку».
		Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобовязання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
		Згідно з ч.ч.1,2 ст. 598 ЦК України зобов'язанняприпиняється частковоабо уповному обсязіна підставах,встановлених договоромабо законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
		Відповідно до ч.1 ст. 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
		У зобовязаннях, не повязаних з особою боржника, смерть не призводить до припинення зобовязань, а відбувається перехід прав і обовязків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб  спадкоємців.
		У відповідності достатті 1216 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
		Спадкування здійснюється за заповітом або законом, що передбачено ст.1217 ЦК України.
		Статтею 1218ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
		Суд враховує, що зі смертю позичальника усі його зобов'язання, що виникають з договору кредиту, включаються до складу спадщини, а тому у даному випадку підлягають застосуванню положення книгишостої Цивільного кодексу України.
		Згідност. 1281 ЦК Україниспадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
		Отже, статтею 1281 ЦК Українивстановлено преклюзивні строки пред'явлення вимог кредитором до спадкоємців, у тому числі і по кредитних зобов'язаннях. Наслідком пропуску визначеного статтею строку є позбавлення кредитора права вимоги.
		Як вже вище зазначено та встановлено судом, спадкоємцем за законом боржника ОСОБА_4 є його дружина - позивач по справі  ОСОБА_3, щодо якої суд у рішеннях, які набрали законної сили, дійшов висновку про позбавлення кредитора права вимоги за основним зобовязанням  кредитним договором.
		Сплив визначенихстаттею 1281 ЦК Українистроків пред'явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов'язаннями, а також припинення таких зобов'язань.Саме до таких висновків дійшла ОСОБА_5 Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №522/407/15-ц, провадження № 14-53цс18.
		Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 і визнання припиненим зобовязання за кредитним договором від 01.03.2007 року №140-02-И, укладеним між ОСОБА_4 та Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит», у звязку зі смертю боржника та позбавлення кредитора права вимоги до спадкоємця боржника. 
		За змістом пункту 1 частини першоїстатті 593 ЦК Українита частини першоїстатті 17 Закону України «Про іпотеку»право застави (зокрема, іпотека) припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.
		Положеннямистатті першої Закону України «Про іпотеку»визначено, що іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку встановленому Законом.
		Відповідно до частини п'ятоїстатті 3 Закону України «Про іпотеку»іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
		Статтею 17 Закону України «Про іпотеку»визначені підстави припинення іпотеки. Зокрема, іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізація предмета іпотеки відповідно до цьогоЗакону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом, у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.
		У разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки (частини перша та другастатті 23 Закону України «Про іпотеку»).
		Таким чином, сам по собі факт смерті іпотекодавця та боржника за основним зобов'язанням не є підставою припинення дії іпотеки.
		Однак, враховуючи, що суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання припиненим основного зобовязання за кредитним договором від 01.03.2007 року №140-02-И, укладеним між ОСОБА_4 та Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит», у звязку з припиненням основного зобовязання є підстави для визнання припиненим договору іпотеки від 01.03.2007 року, укладеного між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_4, ОСОБА_3, який укладено у забезпечення виконання зобовязання ОСОБА_4 за кредитним договором від 01.03.2007 року №140-02-И.
		З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що надані позивачем докази в своїй сукупності є достатніми та дають підстави для висновку суду про обґрунтованість заявлених позовних вимог і наявність підстав для їх задоволення. При цьому обставини, зазначені у запереченнях представника відповідача, жодним чином не спростовують зазначених висновків суду.
		Відповідно ч. 1ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 
		Отже, з відповідача підлягає стягненню на користь ОСОБА_3 сплачений судовий збір у розмірі 1409,60 грн., що підтверджується матеріалами справи (а.с. 2).
		На підставі викладеного та керуючисьст.ст. 4,5,13,76-81,133,141,166,256,263-265 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 509, 598, 608, 1216, 1217, 1218, 1281 ЦК України, Законом України «Про іпотеку», суд, -
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов ОСОБА_3 доПублічного акціонерноготовариства «Банк«Фінанси таКредит» вособі Уповноваженоїособи Фондугарантування вкладівфізичних осібна ліквідаціюАТ «Банк«Фінанси таКредит» провизнання зобовязанняприпиненим  задовольнити у повному обсязі.
		Визнати припиненим зобовязання за кредитним договором від 01.03.2007 року №140-02-И, укладений між ОСОБА_4 та Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит». 
		Визнати припиненим договір іпотеки від 01.03.2007 року, укладений між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_4, ОСОБА_3, який укладено у забезпечення виконання зобовязання ОСОБА_4 за кредитним договором від 01.03.2007 року №140-02-И.
		Стягнути зПублічного акціонерноготовариства «Банк«Фінанси таКредит» вособі Уповноваженоїособи Фондугарантування вкладівфізичних осібна ліквідаціюАТ «Банк«Фінанси таКредит» накористь ОСОБА_3 судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1409 (одна тисяча чотириста девять) гривень 60 копійок.
		Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Жовтневий районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. 
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. 
		Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Позивач: ОСОБА_3, ІПН: НОМЕР_1, проживає за адресою: 61004, АДРЕСА_1;
		Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит», місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Січових Стрільців (Артема), буд. 60.
		 
		Суддя                                        Н.В. Баркова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...