Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 822/1980/16 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної фінансової політики, зокрема зі спорів у сфері:; грошового обігу та розрахунків, у тому числі:; спорів за участю органів доходів і зборів.
Надіслано для оприлюднення: 13.12.2018. Зареєстровано: 14.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 14.12.2018.
Дата набрання законної сили: 13.12.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		13 грудня 2018 року 
		Київ
		справа №822/1980/16
		адміністративне провадження №К/9901/31451/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Пасічник С.С.,
		суддів: Васильєвої І.А.,  Юрченко В.П., 
		розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду у складі судді Ковальчука О.К. від 01 листопада 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Ватаманюка Р.В., суддів Сторчака В.Ю., Мельник-Томенко Ж.М. від 24 січня 2017 року у справі за позовом Хмельницького районного споживчого товариства до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У жовтні 2016 року Хмельницьке районне споживче товариство (далі - позивач/Товариство) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області (далі - відповідач/Інспекція), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18 липня 2016 року №0000561407/785.
		 
		В обґрунтування позовних вимог посилалось на неправомірність застосування Інспекцією штрафу на підставі пункту 5 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року №265/95-ВР (далі - Закон №265/95-ВР) з урахуванням кількості виявлених випадків, оскільки не створюючи в електронній формі на реєстраторі розрахункових операцій (далі - РРО) контрольні стрічки та не передаючи їх відповідними каналами зв'язку суб'єкт господарської діяльності допускає вчинення продовжуваного порушення, за яке штраф повинен бути накладений одноразово, у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		 
		Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2017 року, позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення 18 липня 2016 року №0000561407/785 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 23121,00 грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		 
		Ухвалюючи такі рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у разі нерозрукування або нестворення в електронній формі на РРО контрольних стрічок суб'єкт підприємницької діяльності вчиняє продовжуване порушення, за яке відповідно до пункту 5 статті 17 Закону №265/95-ВР застосуванню підлягає лише одна фінансова санкція в розмірі десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян (170,00 грн.) незалежно від кількості випадків нестворення в електронній формі та непередання по дротових та бездротових каналах зв'язку контрольних стрічок. За наведеного, а також визнання позивачем обставин вчинення порушень, які зафіксовані у акті перевірки, суди дійшли висновку, що відповідачем протиправно застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції в розмірі 23120,00 грн., натомість правомірно застосовані штрафні санкції в сумі 170 грн. за порушення пунктів 7, 10 статті 3 Закону №265/95-ВР та в сумі 1 грн. за порушення пунктів 1, 2, 13 статті 3 Закону №265/95-ВР.
		 
		Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
		 
		Обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилався на неправильне застосування судами пункту 5 статті 17 Закону №265/95-ВР, оскільки, на думку відповідача, даною нормою передбачена відповідальність за кожну нестворену в електронній формі «контрольну стрічку», а не «контрольні стрічки», що свідчить про законність застосування до позивача заходів відповідальності за кожен окремий факт нестворення контрольної стрічки. Крім того зазначив, що суд першої інстанції, дійшовши висновку про правомірне застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1 грн. за порушення пунктів 1, 2, 13 статті 3 Закону №265/95-ВР, з незрозумілих причин скасував податкове повідомлення - рішення, в тому числі й в частині застосування вказаної суми штрафних (фінансових) санкцій, а суд апеляційної інстанції, вказавши на допущення судом попередньої інстанції арифметичної помилки, всупереч вимогам статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не змінив у цій частині рішення останнього.
		 
		Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 червня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
		 
		У визначені ухвалою строки заперечення на касаційну скаргу не надходили.
		 
		В подальшому справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України.
		 
		Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання процесуальних норм, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги, виходячи з такого.
		 
		Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Інспекцією за результатами проведеної фактичної перевірки господарської одиниці Товариства (магазину) складено акт від 05 липня 2016 року №0091/22/01/14/01773253, яким встановлено такі порушення: пунктів 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР, а саме нероздрукування та невидача розрахункового документа встановленої форми на повну суму проведеної операції; пункту 13 статті 3 Закону №265/95-ВР - незабезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО, в розмірі 1440,75 грн.; пунктів 7, 10 статті 3 Закону №265/95-ВР - нестворення в електронній формі контрольних стрічок та непередання їх по дротових або бездротових каналах зв'язку у загальній кількості 137 штук.
		 
		На підставі вказаного акта перевірки відповідачем 18 липня 2016 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000561407/785, яким застосовано до позивача суму штрафних (фінансових) санкцій у загальному розмірі 23291,00 грн., з яких у сумі 1 грн. за порушення пунктів 1, 2, 13 статті 3 Закону №265/95-ВР, а у сумі 23290,00 грн. (137х170) за порушення пунктів 7, 10 статті 3 Закону №265/95-ВР.
		 
		Відповідно до пунктів 7, 10 статті 3 Закону №265/95-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин у 2016 році) суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані: подавати до органів доходів і зборів звітність, пов'язану із застосуванням РРО та розрахункових книжок, не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця у разі, якщо цим пунктом не передбачено подання інформації по дротових або бездротових каналах зв'язку; друкувати або створювати в електронній формі на РРО (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) контрольні стрічки і забезпечувати їх зберігання протягом трьох років.
		 
		За визначенням, наведеним у абзаці двадцять сьомому статті 2 Закону №265/95-ВР, контрольна стрічка - це копії розрахункових документів послідовно сформованих реєстратором розрахункових операцій, що надруковані або створені в електронній формі таким реєстратором, а також копії фіскальних звітних чеків у разі створення контрольної стрічки в електронній формі.
		 
		Згідно з пунктом 5 статті 17 цього Закону у разі якщо контрольну стрічку не надруковано або не створено в електронній формі на РРО, або виявлено спотворення даних про проведені розрахункові операції, інформація про які міститься на контрольній стрічці, створеній в електронній формі, до суб'єктів господарювання застосовується фінансова санкція у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		 
		Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що зазначена фінансова санкція встановлена за порушення суб'єктами господарювання вимоги закону друкувати або створювати в електронній формі на РРО контрольні стрічки.
		 
		Враховуючи, що вирішення питання про характер порушення суттєво впливає на порядок застосування санкцій, Верховний Суд виходить з такого.
		 
		Закон №265/95-ВР не містить визначення понять видів порушень, за які встановлює відповідальність у вигляді застосування фінансових санкцій до суб'єктів господарювання, і не розкриває їх змісту. Проте в теорії адміністративного права розрізняють продовжувані і триваючі адміністративні правопорушення.
		 
		Так, продовжуваним адміністративним проступком називають ряд ідентичних проступків, які вчиняються неодноразово з однаковою метою, формою вини, тими ж суб'єктами, засобами дії і які складають у сукупності єдине правопорушення.
		 
		Натомість триваючими адміністративними проступками є проступки, пов'язані з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених правовою нормою, припиняються або виконанням регламентованих обов'язків, або притягненням винної у невиконанні особи до відповідальності. Дуже часто ці правопорушення є наслідками протиправної бездіяльності.
		 
		Як наслідок, не виконуючи протягом певного періоду обов'язок друкувати або створювати в електронній формі контрольні стрічки, суб'єкт господарювання вчиняє продовжуване порушення, а не зберігаючи ці стрічки протягом встановленого строку - триваюче.
		 
		Оскільки згідно із статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, за дії (бездіяльність), які у своїй сукупності складають єдине продовжуване чи триваюче правопорушення, можливо притягнути до відповідальності лише один раз.
		 
		Отже за вчинення порушень, про які йдеться у пункті 5 статті 17 Закону №265/95-ВР, відповідний орган доходів і зборів може застосувати лише одну фінансову санкцію у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості виявлених під час перевірки суб'єкта господарювання, який здійснює розрахункові операції за товари (послуги), випадків невиконання друку або створення в електронній формі на РРО контрольної стрічки.
		 
		Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права вже висловлювалась Верховним Судом у постанові від 08 листопада 2018 року по справі №822/2394/16.
		 
		За таких обставин висновок судів попередніх інстанцій у справі, що розглядається, про правомірність податкового повідомлення-рішення в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення пунктів 7, 10 статті 3 Закону №265/95-ВР лише у розмірі 170 грн. ґрунтується на правильному застосуванні вказаних норм матеріального права.
		 
		Крім того, враховуючи визнання позивачем в ході розгляду справи обставин вчинення порушень пунктів 1, 2, 13 статті 3 Закону №265/95-ВР, касаційний суд погоджується із висновками судів про наявність підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1 грн.
		 
		Одночасно, апеляційним судом правильно зазначено, що допущення судом першої інстанції в оскаржуваному судовому акті описок щодо розміру штрафної санкції, податкове повідомлення-рішення в частині застосування якої підлягає скасуванню, не впливає на законність прийнятого судового рішення та в подальшому можуть бути виправлені цим судом з власної ініціативи або за заявою особи, що брала участь у справі, чи іншої заінтересованої особи. Допущення судом описки чи очевидної арифметичної помилки у відповідності до положень КАС України не є підставою для зміни судового рішення, на чому наполягає відповідач.
		 
		Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		 
		Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		 
		Доводи ж касаційної скарги за наведеного не дають підстав для висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні рішень, а тому підстави для їх скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.
		 
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355,359 КАС України, Суд
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2017 року - без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		С.С. Пасічник
		І.А. Васильєва 
		 В.П. Юрченко ,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...