Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 500/2858/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів найму (оренди).
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 14.12.2018.
Дата набрання законної сили: 13.12.2018
Номер судового провадження: 61-20945ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		13 грудня 2018 року
		м. Київ
		справа № 500/2858/16-ц
		 
		провадження № 61-20945св18 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Фаловської І. М.
		 
		учасники справи:
		позивач - фермерське господарство «Стоянов А. А.», 
		представник позивача - ПапушІгор Олександрович, Цвєткова Ганна Іллівна,
		відповідач - фермерське господарство «Дінекс-Агро»,
		представник відповідача - ОСОБА_9,
		відповідач - ОСОБА_8,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу фермерського господарства «Стоянов А. А.» на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 21 вересня у складі судді Грубіян Л. І. та постанову апеляційного суду Одеської області              від 08 лютого 2018 року у складі суддів Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М., Черевка П. М.,
		ВСТАНОВИВ :
		У травні 2016 року фермерське господарство «Стоянов А. А.» (далі -                   ФГ «Стоянов В. В.») звернулося до суду з позовом до фермерського господарства «Дінекс-Агро» (далі - ФГ «Дінекс-Агро»), ОСОБА_8, в якому просило: визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 01 вересня                2014 року, укладений між ОСОБА_8 та ФГ «Дінекс-Агро»; скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки ФГ «Дінекс-Агро».
		Позов мотивовано тим, що 04 січня 2011 року ФГ «Стоянов А. А.» уклало  з відповідачем ОСОБА_8 договір оренди належної останньому на праві власності земельної ділянки загальною площею 2,61 гектарів. Строк дії договору становить десять років, тобто до 04 січня 2021 року. 
		Державна реєстрація вказаного договору не була проведена через зміни у законодавстві, але земельна ділянка була належним чином передана та обробляється ФГ «Стоянов А. А.», договір не розірваний та не скасований.
		Разом з тим, 01 вересня 2014 року відповідачі уклали між собою договір оренди на ту ж саму земельну ділянку, що порушує права позивача, як орендаря земельної ділянки, та є підставою для визнання цього договору недійсним. 
		Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 21 вересня 2017 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Одеської області від 08 лютого 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.  
		Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що оскільки державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_8 та ФГ «Стоянов А.А.» від 04 січня 2011 року, не було проведено, то такий договір не є укладеним. В той же час, договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_8 та ФГ «Дінекс-Агро»                        від 01 вересня 2014 року в установленому законом порядку був зареєстрований реєстраційною службою Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції, а отже укладений правомірно, у зв'язку з чим правові підстави для визнання такого договору недійсним з підстав, передбачених частиною першою статті 203, частиною першою статті 215 ЦК України, відсутні.
		У касаційній скарзі, ФГ «Стоянов А. А.», посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права просить скасувати ухвалені цими судами рішення та задовольнити позов.   
		Касаційна скарга мотивована тим, що права та обов'язки орендаря позивач отримав в момент вчинення правочину, яким закон вважає момент укладення договору оренди. З цього моменту правомочності орендодавця, як власника земельної ділянки, вже певним чином обмежені існуванням договору оренди та наявністю у орендаря прав, що випливають із цього договору. 
		Суди попередніх інстанцій під час вирішення даної справи на наведене уваги не звернули, що призвело до неправильного застосування до спірних правовідносин норм матеріального права та, відповідно, прийняття незаконних судових рішень у справі.
		Підписаний між ОСОБА_8 та позивачем договір оренди земельної ділянки (укладений, підписаний до 2013 року, але не зареєстрований) є укладеним та набрав чинності після досягнення згоди з усіх його істотних умов і його підписання сторонами (стаття 638 ЦК України), з моменту скасування вимоги законодавства про обов'язкову державну реєстрацію таких договорів.
		В період до 01 січня 2013 року законодавство передбачало, що моментом укладення договорів оренди землі є їх державна реєстрація. Після 01 січня 2013 року - обов'язкова державна реєстрація договорів оренди земельних ділянок не передбачена. Таким чином, у разі коли договір оренди було підписано до 2013 року та у встановленому на той час порядку його не було зареєстровано, останній, за умови його відповідності встановленим законом вимогам, набуває чинності (вважається укладеним) з моменту скасування обов'язкової державної реєстрації таких договорів.
		Таким чином, договір оренди землі, між позивачем та ОСОБА_8 набув чинності з 01 січня 2013 року. Набрання чинності зазначеним договором мало наслідком виникнення у сторін прав та обов'язків, пов'язаних зі зміною та припиненням договірних відносин. Отже, зміна умов договору чи його розірвання в односторонньому порядку, незалежно від проведення державної реєстрації прав за цим договором, не допускається.
		Не може бути підставою для визнання правомірним укладення оспорюваного договору та обставина, що договір між ОСОБА_8 та позивачем не пройшов державну реєстрацію, оскільки укладення договору між відповідачами суперечать діючому законодавству.
		У відзиві на касаційну скаргу ФГ «Дінекс-Агро» не погодилось з доводами позивача та просило залишити без змін рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.
		Інші учасники справи не скористалися правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили. 
		У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. 
		Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо з належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		За змістом частини першої статті 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
		Згідно частини 2 статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. 
		Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі».
		Статтею 17 Закону України «Про оренду землі» (в редакції чинній на час укладання договору оренди) передача об'єктів оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання передачі.
		Згідно частини 1 статті 20 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі підлягає державній реєстрації та на підставі частини 1 статті 210, частини 3 статті 640 ЦК України, частини 2 статті 125 ЗК України й статті 18 Закону України «Про оренду землі» є укладеним з моменту його державної реєстрації; договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.
		Аналогічної позиції дотримувався Верховний Суд України в постановах                  від 25 грудня 2013 року у справі №6-118цс13, від 19 лютого 2014 року у справі №6-162цс13, від 13 червня 2016 року у справі №6-643цс16, від 18 січня                2017 року у справі №6-2777цс16.
		Встановивши, що державна реєстрація договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_8 та ФГ «СтояновА.А.» від 04 січня 2011 року, не була проведена і цей договір фактично є неукладеним, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність, визначених частиною першою статті 203, частиною першою статті 215                   ЦК України підстав для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного 01 вересня 2014 року між ОСОБА_8 та ФГ «Дінекс-Агро», який в установленому законом порядку зареєстровано реєстраційною службою Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції. 
		Аргументи касаційної скарги позивача висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують та фактично зводяться до незгоди заявника з мотивами, з яких суд виходив, відмовляючи у задоволенні позову та мотивами, за яких апеляційний суд залишив рішення місцевого суду без змін.
		Доводи касаційної скарги щодо часу набрання чинності договору оренди, укладеного між ним і ОСОБА_8, зокрема, після його підписання сторонами ґрунтуються на неправильному розумінні норм матеріального права, якими врегульовано правовідносини оренди землі.
		Посилання в касаційній скарзі на неправильне застосування судами норм матеріального права спростовуються змістом наведених вище норм матеріального закону, які судом застосовано правильно.
		Наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. 
		За своїм змістом доводи касаційної скарги є аналогічними аргументам, викладеним у позовній заяві, яким суд першої та апеляційної інстанції дали належну оцінку. 
		Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судового рішення виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		ПОСТАНОВИВ :
		Касаційну скаргу фермерського господарства «Стоянов А. А.» залишити без задоволення.
		Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 21 вересня 2017 року та постанову апеляційного суду Одеської області від 08 лютого            2018 року залишити без змін. 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді:                                                                                                  В. С. Висоцька
		 
		  В. В. Пророк
		 
		  І. М. Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...