Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/16066/16 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Старі категорії (адм); реалізації податкового контролю.
Надіслано для оприлюднення: 13.12.2018. Зареєстровано: 14.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 14.12.2018.
Дата набрання законної сили: 06.12.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		06 грудня 2018 року 
		Київ
		справа №826/16066/16
		касаційне провадження №К/9901/55634/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
		суддів: Гончарової І.А.,  Шипуліної Т.М., 
		розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» (далі - Товариство) на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2018 (суддя - Аліменко В.О.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - Інспекція), Кабінету Міністрів України (далі - КМУ), третя особа - Міністерство фінансів України (далі - Міністерство), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
		 
		УСТАНОВИВ:
		 
		У жовтні 2016 року Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції, КМУ, за участі третьої особи - Міністерства, у якому просило: визнати незаконним та скасувати рішення Інспекції від 15.03.2016 за вих. №9892/10/26-55-08-03; визнати незаконною бездіяльність КМУ від 30.01.2016, яка полягає у неприйнятті правового акту КМУ про скасування наказу Міністерства від 28.01.2016 №21 та у незабезпеченні перегляду та приведення Міністерством свого наказу №21 від 28.01.2016 у відповідність із Законом України від 26.11.2015 № 835-VІІІ «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»; зобов'язати Інспекцію прийняти податкову декларацію Товариства з податку на додану вартість за звітний період календарний місяць лютий 2016 року з додатками та доповненнями до неї з введенням до інформаційних баз даних ДФС України відомостей з цих поданих позивачем документів від 14.03.2016; зобов'язати КМУ прийняти нормативно-правовий акт, необхідний для реалізації Закону України від 26.11.2015 №835-VІІІ «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» та забезпечити перегляд та приведення Міністерством свого наказу від 21.01.2016 №21 у відповідності із цим Законом.
		 
		Окружний  адміністративний суд міста Києва рішенням від 10.04.2018 у задоволенні позову відмовив.
		 
		Товариство оскаржило це рішення до Київського апеляційного адміністративного суду. До апеляційної скарги Товариство додало, зокрема, документ про сплату судового збору у розмірі 4134,00 грн. (платіжне доручення № 2616 від 10.05.2018).
		 
		Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 04.06.2018 залишив апеляційну скаргу без руху з підстав її невідповідності вимогам пункту 1 частини п'ятої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки до апеляційної скарги не додано документа про сплату судового збору у встановленому законом розмірі, та встановив десятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги з моменту отримання копії цієї ухвали. В обґрунтування мотивів ухвали про залишення апеляційної скарги без руху суд апеляційної інстанції послався на те, що Товариство заявило 4 вимоги немайнового характеру, ставка судового збору за кожну із яких становила 1378,00 грн., з огляду на що Товариству при поданні апеляційної скарги необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 8268,00 грн. (1378,00 грн.*4*150%), тоді як скаржник надав докази сплати судового збору у розмірі 4134,00 грн., у зв'язку з чим Товариству необхідно доплатити судовий збір у розмірі 4134,00 грн. 
		 
		Товариство оскаржило ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2018 до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 01.08.2018 відкрив касаційне провадження у даній справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції. 
		 
		В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, оскільки в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2018 суд безпідставно зазначив про необхідність сплати Товариством судового збору за кожну із заявлених ним 4 позовних вимог немайнового характеру, оскільки дві позовні вимоги є похідними від двох інших позовних вимог, з огляду на що мають оплачуватись як за подання двох позовних вимог немайнового характеру, що і було зроблено Товариством. 
		 
		Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 05.11.2018 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження з 06.11.2018.
		 
		Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
		 
		Відповідно до пункту 1 частини п'ятої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
		 
		Частиною другою статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
		 
		Згідно з частиною першою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
		 
		Як вбачається з ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2018 про залишення апеляційної скарги Товариства без руху, недоліком апеляційної скарги суд апеляційної інстанції визначив те, що позивач заявив 4 позовні вимоги немайнового характеру, проте судовий збір сплатив лише за 2 такі вимоги, що підтверджується платіжним дорученням №2616 від 10.05.2018.
		 
		Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду вважає зазначений висновок суду апеляційної інстанції помилковим, з огляду на наступне.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі, коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну з них.
		 
		Системний аналіз частини першої статті 6, частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час подання позову) дає підстави для висновку, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою.   
		                                                               
		Зі змісту позову Товариства вбачається, що воно заявило дві позовні вимоги немайнового характеру, виходячи із кількості яких Товариством і був сплачений судовий збір при поданні апеляційної скарги, а не чотири, як зазначив суд апеляційної інстанцій, оскільки вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Інспекції, а також про визнання незаконної бездіяльності КМУ є передумовою для застосування інших способів захисту порушеного права.
		 
		Проте, неправильно визначивши кількість позовних вимог, розмір судового збору, який підлягає сплаті, суд апеляційної інстанції дійшов неправомірного висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги Товариства без руху.                                       
		                                                                        
		За таких обставин, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що Київський апеляційний адміністративний суд, ухваливши рішення від 04.06.2018 про залишення апеляційної скарги Товариства без руху, порушив норми процесуального права, у зв'язку з цим його рішення підлягає скасуванню із передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		 
		Пунктом 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) встановлено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
		 
		Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
		 
		Враховуючи зазначене, касаційна скарга Товариства підлягає задоволенню, а ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2018 підлягає скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. 
		 
		Керуючись п.2 ч.1 ст. 349, ч.ч. 1,4 ст. 353, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» задовольнити.
		 
		Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2018 скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. 
		 
		 
		Судді Верховного Суду                                                                       Л.І. Бившева
		 
		                                                                                                     І.А. Гончарова 
		 
		                                                                                                    Т.М. Шипуліна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...