Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 132/185/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 13.12.2018. Зареєстровано: 14.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 18.12.2018.

Номер судового провадження: 1-кп/132/101/18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12017020000000307

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 132/185/18
		Провадження №1-кп/132/101/18
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		13.12.2018 р.                                         м. Калинівка
		 
		КАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
		головуючого  судді ОСОБА_1 ,
		при секретарі  ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Калинівка Вінницької області, кримінальне провадження № 1-кп/132/101/18, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017020000000307 від 03 серпня 2017 року, за обвинувальним актом, складеним у відношенні:
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища міського типу Андріївка Балаклійського району Харківської області, українця, громадянина України, перебуваючого в цивільному шлюбі, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, із вищою освітою, на момент затримання працюючого економістом в ТОВ «Нью Імідж Маркетинг Груп», раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
		який обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, 
		за участі сторін кримінального провадження:
		прокурора  ОСОБА_4 ,
		потерпілих  ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
		представника потерпілих  адвоката ОСОБА_8 ,
		обвинуваченого  ОСОБА_9 ,
		захисників обвинуваченого  адвокатів ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
		ВСТАНОВИВ:
		Обвинувачений ОСОБА_9  успішно склавши практичний та теоретичний іспити на знання Правил дорожнього руху та навиків керування транспортними засобами і отримавши в 1996 році посвідчення водія категорії «В», будучи притягненим до адміністративної відповідальності за порушення вказаних Правил, достовірно знаючи та усвідомлюючи те, що керувати транспортними засобами у хворобливому стані та без посвідчення водія заборонено, належних висновків для себе не зробив та знову допустив порушення норм, що убезпечують дорожній рух, які призвели до фатальних наслідків. Так, ОСОБА_12 отримавши в січні 2016 року під час наїзду автомобілем тілесні ушкодження у вигляді важкої сполучної травми, черепно-мозкової травми, переломів, забою головного мозку, що призвели до погіршення зору та його часткової втрати на одному оці, погіршення стану здоров`я інших органів, отримавши інвалідність ІІІ групи, продовжив систематичне керування власним автомобілем, усвідомлюючи небезпечність таких дій для інших учасників дорожнього руху. Окрім того, ОСОБА_12 достовірно знаючи, що 31 січня 2017 року працівниками поліції відносно нього складений адміністративний протокол за ст.130 КУпАП  керування в стані алкогольного сп`яніння, вилучено посвідчення водія, та за наслідками розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення 27 лютого 2017 року Святошинським районним судом м. Києва його позбавлено права керування транспортними засобами строком на один рік, продовжив керувати своїм автомобілем. Так, 03 серпня 2017 року біля 18год.15хв., водій ОСОБА_12 , перебуваючи у хворобливому стані, будучи позбавленим права керування транспортними засобами, керуючи власним технічно-справним автомобілем марки «Мерседес-Бенс Е-320», державний номерний знак « НОМЕР_1 », рухаючись із перевищенням максимально-допустимої швидкості, а саме зі швидкістю 140,4-148,2км./год., автодорогою «Житомир  Могилів-Подільський», в напрямку міста Житомир, поблизу села Сальник Калинівського району Вінницької області, з урахуванням дорожніх умов, а саме заокруглення догори ліворуч, не обрав безпечної швидкості руху, щоб контролювати рух даного транспортного засобу та безпечно керувати ним, внаслідок чого не впоравшись з керуванням, допустив виїзд на зустрічну смугу руху та подальше зіткнення з автомобілем марки «Деу Ланос», державний номерний знак « НОМЕР_2 », під керуванням водія ОСОБА_13 , який рухався у зустрічному напрямку по належній смузі руху. В результаті зіткнення від отриманих тілесних ушкоджень на місці події загинули водій автомобіля «Деу Ланос» ОСОБА_13 та пасажири даного транспортного засобу: ОСОБА_14 , ОСОБА_15 і ОСОБА_16 . Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 653 від 04 вересня 2017 року, смерть ОСОБА_13 настала внаслідок політравми: закритої черепно-мозкової травми, закритої травми грудної клітки, закритої травми живота, відкритого перелому лівого передпліччя, закритого перелому стегнової кістки, багато-скалкових переломів обох надколінників, закритого перелому лівої стегнової кістки, закритого багато-скалкового перелому малогомілкової кістки правої гомілки, відкритого багато-скалкового перелому правої великогомілкової кістки, закритого перелому правої п`яткової кістки. Вказана політравма відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння і стоять у причинному зв`язку зі смертю. Згідно висновку судово-медичної експертизи № 652 від 21 серпня 2017 року, смерть ОСОБА_14 настала від сполучної травми тіла, яка ускладнилася травматичним шоком. Вказані тілесні ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння і стоять у причинному зв`язку зі смертю. Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 651 від 23 жовтня 2017 року, смерть ОСОБА_15 настала від сполучної травми тіла, яка відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння і стоять у причинному зв`язку зі смертю. Згідно висновку судово-медичної експертизи № 654 від 22 серпня 2017 року, смерть ОСОБА_16 настала від сполучної травми тіла, яка ускладнилася травматичним шоком. Вказані тілесні ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння і стоять у причинному зв`язку зі смертю. Відповідно до висновку комісійної автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи № 605а/5035/5036/17-21 від 09 січня 2018 року, зіткнення транспортних засобів сталося на лівій смузі руху в напрямку міста Вінниці проїзної частини дороги «Житомир - Могилів-Подільський», тобто на смузі руху автомобіля марки «Деу Ланос», державний номерний знак « НОМЕР_2 », під керуванням водія ОСОБА_13 . В даній дорожній ситуації, дії водія автомобіля марки «Мерседес-Бенс Е-320», державний номерний знак « НОМЕР_1 », ОСОБА_12 з технічної точки зору регламентувалися вимогами п.п.12.1, 12.6 (г) Правил дорожнього руху. Величина швидкості руху автомобіля марки «Мерседес-Бенс Е-320», державний номерний знак « НОМЕР_1 », під керуванням водія ОСОБА_12 , становила біля 140,4-148,2км./год. В даній дорожній ситуації, водій автомобіля марки «Деу Ланос», державний номерний знак « НОМЕР_2 », ОСОБА_13 не мав технічної можливості попередити зіткнення з автомобілем марки «Мерседес-Бенс Е-320», державний номерний знак « НОМЕР_1 ». Можливість попередження зіткнення, у водія автомобіля марки «Мерседес-Бенс Е-320», державний номерний знак « НОМЕР_1 », ОСОБА_12 , з технічної точки зору, полягала у виконанні ним вимог п.12.6 (г) Правил дорожнього руху. В ситуації, яка склалася, невідповідність дій водія автомобіля марки «Мерседес-Бенс Е-320», державний номерний знак « НОМЕР_1 ». ОСОБА_12 , вимогам п.12.6 (г) Правил дорожнього руху, з технічної точки зору призвело до виникнення події даної дорожньо-транспортної пригоди. Водій ОСОБА_12 за вищевказаних обставин порушив вимоги п.п.2.1 (а), 2.9 (б), 12.1, 12.6 (г) Правил дорожнього руху України, де вказано: 2.1  Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; 2.9  Водієві забороняється: б) керувати транспортним засобом у хворобливому стані, у стані стомлення, а також перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції і увагу; 12.1  Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним; 12.6  Поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населенні пункти, позначені знаком 5.47, дозволяється рух із швидкістю: г) іншим транспортним засобам: на автомобільній дорозі, що позначена дорожнім знаком 5.1  не більше 130км./год., на автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою  не більше 110км./год., на інших автомобільних дорогах  не більше 90км./год. Порушення водієм ОСОБА_12 вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України перебуває у причинному зв`язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди, а саме із спричиненням смерті ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 . Своїми діями, ОСОБА_12 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, якщо вони спричинили загибель кількох осіб.
		Обвинувачений ОСОБА_12 , в судовому засіданні при розгляді вказаної справи, свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не визнав у повному обсязі, та пояснив, що дійсно в зазначений день керуючи автомобілем марки «Мерседес-Бенс Е-320», державний номерний знак « НОМЕР_1 », та рухаючись з міста Вінниця в напрямку міста Києва, на автодорозі неподалеку міста Калинівка, після пересікання залізничного переїзду, почув вібрацію, яка стала посилюватись, через що, він почав гальмувати автомобіль, та що було далі він не пам`ятає. В своєму останньому слові зазначив, що не може пригадати як рухався до моменту зіткнення, та допустив, що міг раптово втратити свідомість за кермом і як наслідок здійснити зіткнення, або автомобіль зазнав будь-яких несправностей під час руху, як то розгерметизація правого переднього колеса. На запитання учасників кримінального провадження уточнив, що в зазначений день стан його здоров`я був нормальний, перед виїздом по завданому маршруту, він оглянув автомобіль, який був в справному стані, та з якою швидкістю здійснював рух пояснити не може, оскільки не дивився на спідометр. Цивільні позови визнає частково, а саме в повному обсязі в частині відшкодування матеріальної шкоди, за умови заміни йому запобіжного заходу, та частково в частині стягнення моральної шкоди, розміри яких вважає надмірно великими та непосильними для нього.
		Не дивлячись на повне невизнання обвинуваченим своєї вини в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, його вина в скоєнні даного злочину повністю доведена дослідженими в судовому засіданні доказами.
		Потерпіла ОСОБА_17 в суді зазначила, що загиблий в дорожньо-транспортній пригоді ОСОБА_14 є її рідний син, який разом із своїми спільними друзями, а саме з нареченою ОСОБА_18 , а також товаришами ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , вирушили на автомобілі останнього на відпочинок до Вінницької області. На протязі дня до сина не телефонувала, щоб його не відволікати, а ввечері до неї подзвонила мати ОСОБА_15 та повідомила про трагічну новину. Внаслідок протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_12 , що спричинили смерть її сина, її сім`єю були понесені витрати но його поховання, зокрема на організацію та проведення поховання, а також поминального обіду в розмірі 14622грн.23грн., з якої 7311грн.11коп. вона просить стягнути з останнього на її користь. Крім того, їй завдано немайнових втрат, які полягають у інтенсивних психологічних стражданнях, викликаних неправомірними діями ОСОБА_12 , втратою спокою, насторогою, розгубленістю, тривогою, негативними емоціями та тілесними реакціями, які вона переживає внаслідок передчасної та трагічної загибелі сина, адже приголомшена цією звісткою, пережила значний психічний стрес, моральні страждання, які продовжують її турбувати і до цього дня. Моральна шкода полягає і у тривалому душевно-емоційному стресі, пов`язаному зі стражданнями, викликаними як звісткою про загибель рідного сина, так і обставинами, пов`язаними із його похованням, організацією подальшого сімейного життя, відновленням життєвих стосунків з оточуючими людьми, у тому числі, потерпілими внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, лікуванням та подальшим відновленням звичного способу життя, оскільки вона змушена пристосовуватися до негативних умов існування за відсутності рідного сина, з яким вона проживала однією сім`єю. Виходячи з непоправної втрати, глибини душевних страждань, а також враховуючи засади розумності та справедливості, завдану її сім`ї моральну шкоду оцінює в розмірі 1000000 (один мільйон) грн., із якої на її користь просить стягнути 350000грн. /а.с.32-42 т.2/. Даний цивільний позов потерпіла ОСОБА_21 підтримала у повному обсязі.
		Згідно поданого цивільного позову, цивільними позивачами окрім потерпілої ОСОБА_21 , є її чоловік ОСОБА_22 та старший син ОСОБА_23 , відповідно батько та рідний брат загиблого в дорожньо-транспортній пригоді ОСОБА_14 . Відповідно до змісту цивільного позову, посилаючись на аналогічні обставини та правові підстави, обґрунтовуючи завдану матеріальну та моральну шкоду, просять в судовому порядку стягнути з обвинуваченого, зокрема на користь ОСОБА_22 понесені витрати на організацію та проведення поховання і поминального обіду в розмірі 7311грн.11коп. та 350000грн. на відшкодування моральної шкоди; а також на користь ОСОБА_23  300000грн. на відшкодування моральної шкоди /а.с.32-42 т.2/. Останні, а саме цивільні позивачі ОСОБА_24 та ОСОБА_25 в судове засідання не з`явились, надавши письмові заяви де просять судовий розгляд провести без їх участі, матеріальна та моральна шкода заподіяна протиправними діями обвинуваченого ОСОБА_12 їм до теперішнього часу не відшкодована, у зв`язку з чим, цивільний позов підтримують у повному обсязі та просять його задовольнити /а.с.84-85 т.3/.
		Потерпілий ОСОБА_6 в суді пояснив, що загиблий в дорожньо-транспортній пригоді ОСОБА_16 є його рідний син, який 03 серпня 2017 року в першій половині дня, разом зі своїми друзями ОСОБА_26 , ОСОБА_18 та ОСОБА_20 , на автомобілі останнього поїхали на відпочинок на озеро, розташоване в селі Черепашинці Вінницької області. Ввечері цього ж дня, зокрема від працівників поліції йому стало відомо про загибель сина в дорожньо-транспортній пригоді. Внаслідок протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_12 , що спричинили смерть його сина, його сім`єю були понесені витрати но його поховання, зокрема на організацію та проведення поховання, а також поминального обіду в розмірі 24784грн.53грн., з якої 12392грн.26коп. він просить стягнути з останнього на його користь. Крім того, йому завдано немайнових втрат, які полягають у інтенсивних психологічних стражданнях, викликаних неправомірними діями ОСОБА_12 , втратою спокою, насторогою, розгубленістю, тривогою, негативними емоціями та тілесними реакціями, які він переживає внаслідок передчасної та трагічної загибелі єдиного сина, адже приголомшений цією звісткою, пережив значний психічний стрес, моральні страждання, які продовжують його турбувати і до цього дня. Моральна шкода полягає і у тривалому душевно-емоційному стресі, пов`язаному зі стражданнями, викликаними як звісткою про загибель єдиного сина, так і обставинами, пов`язаними із його похованням, організацією подальшого сімейного життя, відновленням життєвих стосунків з оточуючими людьми, у тому числі, потерпілими внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, лікуванням та подальшим відновленням звичного способу життя, оскільки він змушений пристосовуватися до негативних умов існування за відсутності рідного сина. Виходячи з непоправної втрати, глибини душевних страждань, а також враховуючи засади розумності та справедливості, завдану його сім`ї моральну шкоду оцінює в розмірі 1000000 (один мільйон) грн., із якої на його користь просить стягнути 500000грн. /а.с.20-29 т.2/. Даний цивільний позов потерпілий ОСОБА_27 підтримав у повному обсязі.
		Згідно поданого цивільного позову, цивільним позивачем окрім потерпілого ОСОБА_27 , є його дружина ОСОБА_28 , відповідно мати загиблого в дорожньо-транспортній пригоді ОСОБА_16 . Відповідно до змісту цивільного позову, посилаючись на аналогічні обставини та правові підстави, обґрунтовуючи завдану матеріальну та моральну шкоду, ОСОБА_28 просить в судовому порядку стягнути з обвинуваченого на свою користь понесені нею витрати на організацію та проведення поховання і поминального обіду в розмірі 12392грн.26коп. та 500000грн. на відшкодування моральної шкоди / а.с.20-29 т.2/. Остання, а саме цивільний позивач ОСОБА_29 в судове засідання не з`явилась, надавши письмову заяву де просить судовий розгляд провести без її участі, матеріальна та моральна шкода заподіяна протиправними діями обвинуваченого ОСОБА_12 їй до теперішнього часу не відшкодована, у зв`язку з чим, цивільний позов підтримує у повному обсязі та просить його задовольнити /а.с.86 т.3/.
		Потерпіла ОСОБА_7 в суді зазначила, що загибла в дорожньо-транспортній пригоді ОСОБА_15 є її рідною дочкою, яка в той трагічний день по телефону повідомила її про те, що разом з нареченим ОСОБА_26 та їх спільними друзями, відпочивають на озері, яке знаходиться поблизу місті Вінниці. Ввечері з телефону дочки подзвонили працівники поліції та попросили, щоб вона дала телефон комусь зі своїх родичів чи близьких. Вона дала телефон жінці-покупцю, від якої дізналась, що її дочка загинула в дорожньо-транспортній пригоді, яка сталась поблизу міста Калинівка. Внаслідок протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_12 , що спричинили смерть її доньки, нею були понесені витрати но її поховання, зокрема на організацію та проведення поховання, а також поминального обіду в розмірі 24175грн.57грн., а також на спорудження надгробного пам`ятника в розмірі 38000грн., які вона просить стягнути з останнього на її користь. Крім того, їй завдано немайнових втрат, які полягають у інтенсивних психологічних стражданнях, викликаних неправомірними діями ОСОБА_12 , втратою спокою, насторогою, розгубленістю, тривогою, негативними емоціями та тілесними реакціями, які вона переживає внаслідок передчасної та трагічної загибелі єдиної доньки, адже приголомшена цією звісткою, пережила значний психічний стрес, моральні страждання, які продовжують її турбувати і до цього дня. Моральна шкода полягає і у тривалому душевно-емоційному стресі, пов`язаному зі стражданнями, викликаними як звісткою про загибель доньки, так і обставинами, пов`язаними із її похованням, встановленням надгробного пам`ятника, організацією подальшого життя, відновленням життєвих стосунків з оточуючими людьми, у тому числі, потерпілими внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, лікуванням та подальшим намаганням відновити звичний спосіб життя, оскільки вона змушена пристосовуватися до негативних умов існування за відсутності єдиної рідної доньки. Проте, поновити попередній стан життя неможливо, адже втрата рідної людини є найвищою немайновою втратою, яка не підлягає відновленню. Виходячи з непоправної втрати, глибини душевних страждань, а також враховуючи засади розумності та справедливості, завдану їй моральну шкоду оцінює в розмірі 1000000 (один мільйон) грн. /а.с.7-18 т.2/. Даний цивільний позов потерпіла ОСОБА_30 підтримала у повному обсязі.
		Потерпіла ОСОБА_31 в судове засідання не з`явилась, надавши письмову заяву, де просить судовий розгляд кримінального провадження провести без її участі, матеріальна та моральна шкода заподіяна протиправними діями обвинуваченого ОСОБА_12 їй до теперішнього часу не відшкодована, при обранні та призначенні покарання ОСОБА_12 покладається на думку суду /а.с.89 т.3/. Цивільний позов ОСОБА_32 не заявлявся. Суд, відповідно до вимог ст.325 КПК України, визнав за можливе за відсутності потерпілої ОСОБА_33 з`ясувати всі обставини під час судового розгляду, та вирішив провести його без участі потерпілої.
		Свідок ОСОБА_34 суду повідомив, що 03 серпня 2017 року приблизно о 18год.20хв. він на своєму автомобілі рухався по автодорозі зі сторони міста Калинівка в напрямку міста Вінниця, на зустріч йому, по зустрічній смузі рухався автомобіль марки «Мерседес-Бенс Е-320», зі перевищенням швидкісті. Тільки він розминувся з останнім, як почув сильний удар, подивившись у дзеркало заднього виду, побачив дорожньо-транспорту пригоду. Зупинивши свій автомобіль, припаркувавшись до узбіччя, і підійшовши ближче, допоміг витягувати водія з автомобіля марки «Мерседес-Бенс Е-320», який стояв на правому узбіччі в напрямку руху м. Калинівка. На проїзній частині, у крайній правій полосі в напрямку руху місто Калинівка  місто Вінниця стояв на лівому боці автомобіль марки «Деу Ланос», в якому перебувало 4 особи, смерть яких на місці констатували працівники швидкої допомоги.
		ОСОБА_35 будучи допитаним в судовому засіданні в якості свідка, пояснив, що 03 серпня 2017 року він рухався на своєму автомобілі по автодорозі зі сторони міста Калинівка в напрямку міста Вінниця зі швидкістю приблизно 70км./год., а позаду нього з такої ж швидкістю рухався автомобіль марки «Деу Ланос». Під час руху, він звернув увагу на те, що назустріч із міста Вінниця в напрямку міста Калинівка на великій швидкості, яка становила понад 100км./год. рухався автомобіль марки «Мерседес-Бенс Е-320». Розминувшись з даним автомобілем, він почув скрип резини та сильний глухий удар. Подивившись в дзеркало заднього огляду, він помітив як автомобіль марки «Мерседес-Бенс Е-320» на смузі зустрічну руху здійснив зіткнення з автомобілем марки «Деу Ланос». Зупинивши автомобіль, та підійшовши до місця дорожньо-транспортної пригоди, він викликав швидку та рятувальників. Автомобіль марки «Мерседес-Бенс Е-320» стояв на лівому узбіччі в напрямку міста Калинівка, з якого присутні люди витягли водія. На проїжджій частині на правій полосі в напрямку руху місто Калинівка  місто Вінниця, на лівому боці стояв автомобіль марки «Деу Ланос», який перевернули присутні люди на колеса, в якому перебували 4 людини, смерть яких констатували по приїзду працівники медичної допомоги. 
		Допитаний в суді ОСОБА_36 зазначив, що 03 серпня 2017 року він рухався на власному автомобілі в напрямку міста Вінниці, та попереду нього рухався попутній автомобіль марки «Деу Ланос», швидкість якого складала приблизно 70-80км./год. Під час руху на заокругленій ділянці дороги, він почув звук писку та помітив лише момент зіткнення, коли автомобіль марки «Мерседес-Бенс Е-320», який рухався в напрямку міста Калинівка, та швидкість руху якого була приблизно 150км./год., на полосі руху автомобіля марки «Деу Ланос», здійснив зіткнення з останнім, в результаті чого автомобіль марки «Деу Ланос» перевернувся, а автомобіль марки «Мерседес-Бенс Е-320» почало крутити та нести на нього. Ледве встигши вивернути кермо та з`їхати на узбіччя, він уник зіткнення з останнім. Вийшовши із свого автомобіля та наблизившись до автомобіля марки «Деу Ланос» він побачив, що в салоні знаходяться чотири особи, які не подають ознак життя. Він разом із іншими присутніми на місце людьми, перевернув автомобіль, який потушили за допомогою вогнегасника. По приїзду працівники швидкої допомоги констатували смерть водія та пасажирів автомобіля марки «Деу Ланос». Далі підійшовши до автомобіля марки «Мерседес-Бенс Е-320», побачив в його салоні на водійському сидінні водія, якому в подальшому надавали медичну допомогу.
		Будучи допитаним ОСОБА_37 в судовому засідання показав, що 03 серпня 2017 року ближче до вечора рухався на своєму автомобілі з міста Вінниця в напрямку міста Бердичів через місто Калинівка, зі швидкістю 110км./год. Не доїжаючи до заокругленої ділянки дороги, біля села Сальник, його обігнав автомобіль марки «Мерседес-Бенс Е-320», який рухався зі швидкістю приблизно 150км./год., якого на заокругленні занесло та винесло на зустрічну смугу руху, де здійснив зіткнення з автомобілем марки «Деу Ланос». Зупинивши свій автомобіль, він підійшов до автомобіля марки «Мерседес-Бенс Е-320», звідки допоміг витягнути водія, якого положили на траву. Підійшовши до іншого автомобіля марки «Деу Ланос», побачив як його перевернули на колеса, де знаходилось 4 особи, які не подавала ознак життя. 
		ОСОБА_38 в суді пояснив, що він надав своєму знайомому ОСОБА_12 кошти в сумі 1000000 (один мільйон)грн. для покупки автомобіля марки «Мерседес», Е-класу. Забравши кошти, ОСОБА_12 поїхав дивитись відповідні автомобілі до міст Тернополя, Хмільницького, Вінниці. ОСОБА_39 зателефонував йому 03 серпня 2017 року з міста Вінниці, та в ході телефонної розмови вони вирішили відкласти купівлю автомобіля.
		Свідок ОСОБА_40 суду повідомив, що з ОСОБА_41 та ОСОБА_12 знайомий тривалий час, з останнім із студентських лав. ОСОБА_12 був самозайнятою особою, працював сам на себе, займаючись купівлею продажем уживаних автомобілів. Оскільки ОСОБА_41 шукав собі автомобіль, він порадив останньому ОСОБА_12 , якому в його присутності ОСОБА_41 передав відповідну суму грошей. Після цього, йому стало відомо про дорожньо-транспортну пригоду за участі ОСОБА_12 . За яких конкретних обставин вона сталась йому не відомо, оскільки він її очевидцем чи на місці дорожньо-транспортної пригоди не був.
		Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_42 зазначила, що обвинувачений ОСОБА_12 є її чоловіком, якому па праві власності належав автомобіль марки «Мерседес-Бенс Е-320», яким він користувався. Так, 02 серпня 2017 року він на даному транспортному засобу поїхав до Вінницької області у відрядження по роботі. Зателефонувавши 03 серпня, він повідомив, що повернеться в п`ятницю 04 серпня. Однак вже ввечері цього ж дня, їй зателефонував працівник поліції та повідомив, що сталась дорожньо-транспортна пригода, в ході якої її чоловік постраждав та доставлений до лікарні. Обставини даної дорожньо-транспортної пригоди їй не відомі, оскільки вона не була її очевидцем та не їздила на місце пригоди. 
		Будучи допитаним ОСОБА_43 в суді пояснив, що 03 серпня 2017 року він перебував на роботі в Калинівській центральній районній лікарні, куди близько 19год. у травматологічне відділення бригада швидкої допомоги доставила ОСОБА_12 із травмами отриманими в результаті дорожньо-транспортної пригоди. Останній на момент огляду перебував у свідомості, однак на запитання що відбулось, чітко не відповідав.
		Отже, як випливає зі показів свідків ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 та ОСОБА_47 , які були безпосередніми свідками дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 03.08.2017р. за участі обвинуваченого ОСОБА_12 , та її наслідків, а відтак носіями відомостей щодо обставин у кримінальному провадженню, єдиною причиною цієї дорожньо-транспортної пригоди є перевищення швидкості з боку водія автомобіля марки «Мерседес-Бенс Е-320», державний номерний знак « НОМЕР_1 », а саме обвинуваченого ОСОБА_12 , який не впоравшись з керуванням, виїхав на зустрічну смугу руху, де здійснив зіткнення з автомобілем марки автомобіля «Деу Ланос», державний номерний знак « НОМЕР_2 ».
		Крім показань зазначених свідків, вина обвинуваченого підтверджується наступними доказами:
		Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , власником транспортного засобу марки «Мерседес-Бенс Е-320», державний номерний знак « НОМЕР_1 », є ОСОБА_12 /а.с.136 т.4/. 
		Згідно посвідчення водія серії НОМЕР_4 , виданого 06.09.2005р. Чугуївським МРЕВ УДАЇ Харківської області, ОСОБА_12 має право керування транспортними засобами категорії «В» /а.с.133-134 т.4/.
		За постановою судді Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_48 від 27.02.2017р., яка набрала законної сили 10.03.2017р., ОСОБА_12 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та застосоване до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік /а.с.138 т.4/.
		Відповідно до листа Регіонального сервісного центру в Харківській області МВС України від 30.08.2017р. № 31/3862, згідно електронної бази даних Національної автоматизованої інформаційної системи МВС України, ОСОБА_12 значиться серед позбавлених права керування транспортними засобами строком на 12 місяців, з 27.02.2017р. по 27.02.2018р., відповідно до постанови Святошинського районного суду м. Києва /а.с.142-143 т.4/.
		Згідно протоколу огляду місця дорожнього-транспортної події від 03.08.2017р., складеного старшим слідчим відділу СУ ГУНП у Вінницькій області підполковником поліції ОСОБА_49 , за участі спеціаліста-автотехніка ОСОБА_50 та понятих ОСОБА_51 і ОСОБА_52 , 03.08.2017р. на автодорозі сполученням м. Вінниця  м. Житомир, поблизу в`їзду в населений пункт м. Калинівка, біля перехрестя з другорядною дорогою на с. Сальник Калинівського району Вінницької області сталась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля марки «Мерседес-Бенс Е-320», державний номерний знак « НОМЕР_1 », під керуванням водія ОСОБА_12 . В іншому автомобілі марки «Деу Ланос» були виявлені чотири трупи: трьох чоловіків та однієї жінки /а.с. 1-36 т.4/.
		Відповідно до протоколу, плану-схеми та таблиць ілюстрацій, які є додатками до протоколу огляду місця події, було зафіксоване конкретне місце пригоди; детально описані післяаварійні розташування автомобілів відносно елементів проїзної частини; розташування початку сліду юзу колеса автомобіля марки «Мерседес-Бенс Е-320», державний номерний знак « НОМЕР_1 » відносно елементів проїзної частини; розташування початку та продовження сліду юзу та бокового руху колеса автомобіля марки «Мерседес-Бенс Е-320», державний номерний знак « НОМЕР_1 » відносно елементів проїзної частини та розташування початку осипу уламків деталей транспортного засобу; розташування початку та продовження осипу уламків транспортного засобу відносно елементів проїзної частини; розташування максимальної концентрації уламків транспортного засобу; розташування початку та продовження подряпин асфальтного покриття, осипу бруду та слідів бокового руху коліс автомобіля марки «Мерседес-Бенс Е-320», державний номерний знак « НОМЕР_1 » відносно елементів проїзної частини; розташування початку та продовження слідів бокового руху коліс автомобіля марки «Мерседес-Бенс Е-320», державний номерний знак « НОМЕР_1 » відносно елементів проїзної частини; розташування відокремлених елементів транспортних засобів відносно проїзної частини; розташування трупів.
		Згідно протоколу огляду місця події від 03.08.2017р., складеного слідчим СВ Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_53 , за участі слідчого цього слідчого відділу цього ж органу поліції ОСОБА_54 , в присутності понятих ОСОБА_55 та ОСОБА_56 , а саме огляду автомобіля марки «Мерседес-Бенс Е-320», державний номерний знак « НОМЕР_1 », в ході якого були зафіксовані конкретні механічні пошкодження на даному транспортному засобу, отримані внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди, виявлені та вилучені речові докази /а.с.32-43 т.4/.
		Відповідно до протоколу огляду місця події від 04.08.2017р., складеного слідчим СВ Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_53 , за участі медичного працівника ОСОБА_57 , а саме огляду шкіряного портмоне, яке було наявне при госпіталізації ОСОБА_12 , в ході проведення якого, всередині портмоне, знаходились посвідчення водія серії НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_12 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 на автомобіль марки «Мерседес-Бенс Е-320», державний номерний знак « НОМЕР_1 »; пенсійне посвідчення № НОМЕР_5 на ім`я ОСОБА_12 ; тимчасовий дозвіл на право керування транспортирними засобами серії НОМЕР_6 на ім`я ОСОБА_12 ; протокол про адміністративне правопорушення серії БР № 111897 від 31.01.2017р. на ім`я ОСОБА_12 за ст.130 КУпАП, які були виявлені та вилучені /а.с.44 т.4/.
		Згідно висновку судово-медичного експерту № 652 від 21.08.2017р., смерть ОСОБА_14 настала від сполучної травми тіла, яка ускладнилася травматичним шоком. Вказані тілесні ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння і стоять у причинному зв`язку зі смертю /а.с.45-46 т.4/.
		Відповідно висновку судово-медичної експертизи № 654 від 22.08.2017р., смерть ОСОБА_16 настала від сполучної травми тіла, яка ускладнилася травматичним шоком. Вказані тілесні ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння і стоять у причинному зв`язку зі смертю /а.с.47-48 т.4/.
		Згідно висновку судово-медичної експертизи № 653 від 04.09.2017р., смерть ОСОБА_13 настала внаслідок політравми: закритої черепно-мозкової травми, закритої травми грудної клітки, закритої травми живота, відкритого перелому лівого передпліччя, закритого перелому стегнової кістки, багато-скалкових переломів обох надколінників, закритого перелому лівої стегнової кістки, закритого багато-скалкового перелому малогомілкової кістки правої гомілки, відкритого багато-скалкового перелому правої великогомілкової кістки, закритого перелому правої п`яткової кістки. Вказана політравма відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння і стоять у причинному зв`язку зі смертю /а.с.49-50 т.4/.
		Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 651 від 23.10.2017р., смерть ОСОБА_15 настала від сполучної травми тіла, яка відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння і стоять у причинному зв`язку зі смертю /а.с.51-52 т.4/.
		Згідно висновку судово-медичної експертизи № 1275/1310 від 31.10.2017р., тілесні ушкодження виявлені у ОСОБА_12 , які по давності утворення можуть відповідати терміну  03.08.2017р., за ступенем тяжкості належать до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний (понад 6 днів, але не більше 21 дня) розлад здоров`я /а.с.53-54 т.4/.
		Відповідно до висновку автотехнічної експертизи № 604а від 04.10.2017р., до моменту початку розвитку дорожньо-транспортної пригоди робоча гальмівна система та рульове керування автомобіля «Деу Ланос», державний номерний знак « НОМЕР_2 », найбільш ймовірно перебували в працездатному стані /а.с.57-63 т.4/.
		Згідно висновку судової експертизи технічного стану транспортного засобу № 603а від 17.10.2017р., у деталях та вузлах робочої гальмівної системи та рульового керування автомобіля марки «Мерседес-Бенс Е-320», державний номерний знак « НОМЕР_1 », найбільш ймовірно на момент експертного огляду експертних несправностей, які б могли виникнути до дорожньо-транспортної пригоди та могли вплинути на можливий некерований рух чи керованість даного автомобіля до початку розвитку події дорожньо-транспортної пригоди, не виявлено. Ходова частина автомобіля марки «Мерседес-Бенс Е-320», державний номерний знак « НОМЕР_1 », до моменту дорожньо-транспортної пригоди перебувала в технічно несправному, проте найбільш ймовірно в працездатному стані, не відповідала вимогам п.31.4.5(а) Правил дорожнього руху, причому водій мав об`єктивну можливість виявити дану несправність задовго перед початком руху методом зовнішнього візуального огляду /а.с.66-71 т.4/.
		Відповідно до висновку комісійної комплексної судової автотехнічної, транспортно-трасологічної експертизи № 606а/5035/5036/17-21 від 09.01.2018р., зіткнення транспортних засобів сталося на лівій смузі руху в напрямку міста Вінниці проїзної частини дороги «Житомир Могилів-Подільський», тобто на смузі руху автомобіля марки «Деу Ланос», державний номерний знак « НОМЕР_2 », під керуванням водія ОСОБА_13 . В даній дорожній ситуації, дії водія автомобіля марки «Мерседес-Бенс Е-320», державний номерний знак « НОМЕР_1 », ОСОБА_12 з технічної точки зору регламентувалися вимогами п.п.12.1, 12.6 (г) Правил дорожнього руху. Величина швидкості руху автомобіля марки «Мерседес-Бенс Е-320», державний номерний знак « НОМЕР_1 », під керуванням водія ОСОБА_12 , становила біля 140,4-148,2км./год. В даній дорожній ситуації, водій автомобіля марки «Деу Ланос», державний номерний знак « НОМЕР_2 », ОСОБА_13 не мав технічної можливості попередити зіткнення з автомобілем марки «Мерседес-Бенс Е-320», державний номерний знак « НОМЕР_1 ». Можливість попередження зіткнення, у водія автомобіля марки «Мерседес-Бенс Е-320», державний номерний знак « НОМЕР_1 », ОСОБА_12 , з технічної точки зору, полягала у виконанні ним вимог п.12.6 (г) Правил дорожнього руху. В ситуації, яка склалася, невідповідність дій водія автомобіля марки «Мерседес-Бенс Е-320», державний номерний знак « НОМЕР_1 ». ОСОБА_12 , вимогам п.12.6 (г) Правил дорожнього руху, з технічної точки зору призвело до виникнення події даної дорожньо-транспортної пригоди. Водій ОСОБА_12 за вищевказаних обставин порушив вимоги п.п.2.1 (а), 2.9 (б), 12.1, 12.6 (г) Правил дорожнього руху України, де вказано: 2.1  Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; 2.9  Водієві забороняється: б) керувати транспортним засобом у хворобливому стані, у стані стомлення, а також перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції і увагу; 12.1  Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним; 12.6  Поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населенні пункти, позначені знаком 5.47, дозволяється рух із швидкістю: г) іншим транспортним засобам: на автомобільній дорозі, що позначена дорожнім знаком 5.1  не більше 130км./год., на автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою  не більше 110км./год., на інших автомобільних дорогах  не більше 90км./год. Порушення водієм ОСОБА_12 вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України перебуває у причинному зв`язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди, а саме із спричиненням смерті ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 /а.с.93-114 т.4/.
		Допитані в судовому засіданні експерти ОСОБА_58 та ОСОБА_59 підтвердили свої висновки, викладені в комісійній комплексній судовій автотехнічній, транспортно-трасологічній експертизі № 606а/5035/5036/17-21 від 09.01.2018р., зазначивши, що відповідно до постанови органу досудового розслідування, наданих на дослідження матеріалів та доказів, відповідно до поставлених перед ними питань, провели вказане експертне дослідження. В ході їх проведення було достеменно встановлено, що обвинувачений ОСОБА_12 керуючи автомобілем марки «Мерседес-Бенс Е-320», державний номерний знак « НОМЕР_1 » перевищив допустиму швидкість, в результаті чого не справився з керуванням, виїхав на смугу зустрічного руху, де здійснив зіткнення з автомобілем марки «Деу Ланос», державний номерний знак « НОМЕР_2 ».
		Таким чином, вина обвинуваченого ОСОБА_12 підтверджується показами свідків ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 та ОСОБА_47 , дослідженим судом висновком комісійної комплексної судової автотехнічної, транспортно-трасологічної експертизи № 606а/5035/5036/17-21 від 09.01.2018р. та іншими доказами, що містяться в матеріалах кримінального провадження, які узгоджуються між собою та відображають реальний перебіг дослідженої судом події дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої настала смерть ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 .
		Оцінюючи викладене, суд приходить до висновку, що винність ОСОБА_12 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведені повністю, а його дії за ч.3 ст.286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, якщо вони спричинили загибель кількох осіб, правильно кваліфіковані органами досудового слідства.
		Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_12 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують і обтяжують його покарання.
		Відповідно до роз`яснень викладених Пленумом Верховного Суду України у постанові «Про практику призначення судами кримінального покарання» 24.10.2003р. № 7, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
		Так, обвинувачений ОСОБА_12 вичинив кримінальне правопорушення, яке відповідно дост.12 КК Українивіднесено до категорії тяжких та із суб`єктивної сторони характеризується злочинною недбалістю.
		Оцінюючи характер та особливість вчиненого кримінального правопорушення, суд звертає увагу на те, що наслідком дорожньо-транспортної пригоди стало грубе порушення обвинуваченим ОСОБА_12 одночасно декількох пунктівПравил дорожнього руху, а саме п.п.2.1 (а), 2.9 (б), 12.1, 12.6 (г) Правил дорожнього руху України.
		Щодо наслідків вчиненого ОСОБА_12 кримінального правопорушення, суд враховує, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди четверо осіб, а саме водій транспортного засобу марки «Деу Ланос», державний номерний знак « НОМЕР_2 » ОСОБА_13 , та його пасажири ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 отримали тілесні ушкодження, які призвели до їхньої смерті.
		Дане кримінальне правопорушення, яке призвело до фатальних наслідків, обвинувачений ОСОБА_12 вчинив будучи притягненим до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху /а.с.138 т.4/, у період дії адміністративного стягнення у вигляді позбавлення прав керування транспортним засобом /а.с.142-143 т.4/.
		Відповідно до вимоги УІПКП у Вінницькій області № 5234/24-2017 від 07.08.2017р., ОСОБА_12 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався /а.с.127 т.4/. 
		Згідно акту на предмет проживання, складеного 02.10.2017р. депутатом Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області ОСОБА_60 , ОСОБА_12 перебуває в цивільному шлюбі з ОСОБА_61 , з якою проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.184 т.3/.
		Відповідно до свідоцтв про народження, ОСОБА_12 є батьком двох малолітніх дітей: ОСОБА_62 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво серії НОМЕР_7 , видане 22.03.2008р. Відділом реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві) та ОСОБА_63 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво серії НОМЕР_8 , видане 20.06.2015р. Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві) /а.с.128 т.4/.
		Згідно пенсійного посвідчення № НОМЕР_5 серії НОМЕР_9 , виданого 18.01.2017р. Пенсійним фондом України, ОСОБА_12 є отримувачем пенсії по інвалідності 3грп. загального захворювання, термін дії до 31.12.2019р. /а.с.137 т.4/.
		Відповідно до довідок ТОВ «Нью Імідж Маркетинг Груп» № 04/08-01 та № 04/08-03 від 04.08.2017р., ОСОБА_12 працює з 01.03.2017р. на посаді економіста в ТОВ «Нью Імідж Маркетинг Груп», за період роботи зарекомендував себе як грамотний та кваліфікований спеціаліст, який успішно вирішує всі поставлені перед ним задачі та завжди проявляє ініціативу при вирішенні робочих питань. У колективі користується повагою та авторитетом, підтримує зі всіма дружні відносини та приймає активну участь у житті та діяльності підприємства. Дисциплінарних стягнень за період роботи не мав. Як людина відповідальний, доброзичливий, цілеспрямований, працездатний, привітний та не байдужий до оточуючих. За характером спокійний та врівноважений. Поганих звичок не має. /а.с.193-194 т.3, а.с.131 т.4/.
		Згідно довідки-характеристики Виконавчого комітету Андріївської селищної ради Балаклійського району Харківської області від 07.08.2017р. № 668, за час проживання в селі Андріївка Балаклійського району Харківської області, ОСОБА_12 зарекомендував себе з позитивної сторони, спиртними напоями не зловживав, приводів до поліції не мав, із сусідами підтримував добрі стосунки /а.с.129 т.4/.
		Відповідно до довідки Комунального закладу охорони здоров`я «Балаклійська центральна клінічна районна лікарня» Балаклійської районної ради Харківської області № 2624 від 12.10.2017р., станом на 12.10.2017р. ОСОБА_12 на диспансерному обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не знаходиться, за медичною допомогою до зазначених лікарів не звертався /а.с.132 т.4/.
		Згідно консультативного висновку спеціаліста нейрохірурга № 4217377712542 від 26.06.2017р., ОСОБА_12 має політравму, скелетно-черепномозкову /а.с.195 т.3/.
		Відповідно до досудової доповіді, підготовленої інспектором Києво-Святошинського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області ОСОБА_64 , орган пробації беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, а також середній рівень ризику вчинення ним повторного кримінального правопорушення, вважає, що виправлення обвинуваченого без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства /а.с.156-158 т.3/.
		Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, та обставин, які їх обтяжують, судом не встановлено.
		Згідност.50 КК України,рішення суду про призначення покарання з-поміж інших завдань повинно досягти мети виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так й іншими особами.
		Відповідно до вимогст.65 КК Україниособі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, які пом`якшують і обтяжують покарання.
		Виходячи з положеньст.65 КК України, а також роз`ясненьпостанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003р. №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суди повинні суворо додержуватись вимог даної норми закону стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізується принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
		Відповідно до п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при призначенні покарання за відповідноюст.286 КК Українисуди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останні), а також обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання та особу винного.
		Частиною 6ст.368 КПК Українивстановлено, що обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Відповідно до частин 5 та 6ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені упостановах ВерховногоСуду є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; висновки щодо застосування норм права, викладені упостановах ВерховногоСуду, враховуються судами при застосуванні таких норм права.
		Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у своїй постанові від 09 жовтня 2018 року у справі № 756/4830/17-к вказала про те, що визначені уст.65 ККзагальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
		А дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
		Суд зазначив, що згідно зіст.414 КПКневідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
		Верховний Суд вказав, що суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.
		Суд роз`яснив, що термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанцій, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частиниКК, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
		Як свідчать матеріали кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_12 вчинив тяжкий злочин із тяжкими наслідками, а саме смертю чотирьої молодих людей, при цьому своєї вини не визнав взагалі, навіть під тиском беззаперечних на те доказів, чистосердечно не висловив свого жалю, не вибачився перед батьками та рідними загиблих, категорично стверджував про свою не винуватість, просячи суд його виправдати. Вказане свідчить про відсутність в особи щирого каяття та засудження своїх дій, хоч і вони і не носять умисного характеру, однак, грубе порушення ним, як водіємПравил дорожнього руху, призвело до тяжких та незворотних наслідків. Відсутність у ОСОБА_12 бажання усвідомити значущість вчиненого ним злочину, на переконання суду, виступає перешкодою у його подальшому виправленні.
		Враховуючи вищенаведене, та виходячи з вимог ст.ст.3, 27 Конституції України,згідно яких людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, та ніхто не може бути свавільно позбавлений життя, а також приймаючи до уваги ст.2 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, за якою право кожного громадянина на життя охороняється законом, на думку суду, приймаючи до уваги грубий характер допущених ОСОБА_12 порушеньПравил дорожнього руху, внаслідок чого відбулася вказана дорожньо-транспортна подія та наступила смерть ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , враховуючи думку потерпілих, та їх представника, які наполягали на суворому покарані, обвинуваченому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі мірою наближеною до максимальної, передбаченої санкцією ч.3ст.286 КК України, яке слід відбувати реально, що відповідає вимогам ст.ст.50,65 КК Українита узгоджується із роз`ясненнямиПостанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003р. «Про практику призначення судами кримінального покарання», відповідно до яких особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		Відповідно до абзацу 3 п.21Постанови Пленуму Верховного суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»позбавлення права керувати транспортними засобами можна застосовувати як додаткове покарання незалежно від того, що особу вже було позбавлено такого права в адміністративному порядку. Однак призначення цього покарання особі, яка взагалі не мала права керувати транспортними засобами, є неможливим.
		Призначаючи покарання ОСОБА_12 , суд враховує, що він вчинив тяжкий злочин у сфері безпеки руху та експлуатації транспорту, необережну форму вини до наслідків дорожньо-транспортної пригоди у вигляді смерті чотирьох людей, самовпевненість та безвідповідальність при експлуатації транспортного засобу.
		Зазначене свідчить про те, що покарання без призначення додаткового покарання не досягне своєї мети, визначеноїст. 50 КК України, - виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових злочинів, а тому суд вважає, що є всі підстави для призначення обвинуваченому додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, що буде додатковим дієвим засобом забезпечення його належної поведінки в майбутньому.
		З урахуванням викладеного, суд вважає, що обвинуваченому необхідно призначити покарання в межах санкції статті закону, яка передбачає відповідальність за вищевказаний злочин, у вигляді позбавлення волі строком на 9 (дев`ять) років 6 (шість) місяців, з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 (три) роки, оскільки дане покарання достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів. 
		Дане покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
		Тобто, як наслідок, формальні моменти не можуть бути вирішальними, головною є можливість у кожній конкретній справі оцінити основному мету застосування певного заходу та характер впливу на особу, які можуть істотно відрізнятися, навіть, за зовнішньої подібності відповідних примусових заходів, бо суд стоїть на тій позиції, що незалежно від того, що вчинили злочинці, визнання їх людської гідності передбачає надання їм можливості ресоціалізувати себе за час відбування покарання з перспективою колись стати відповідальним членом вільного суспільства, що, у цій ситуації, при застосуванні саме такого покарання, є можливим.
		Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню,такяк Конституційний Суд України у Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбаченийзакономсклад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбаченихКонституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».
		При цьомуна думкусуду, звільнення обвинуваченого від відбування покарання, враховуючи ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину та наслідки які настали, - не може застосовуватися до обвинуваченого, оскільки таке покарання не буде відповідати меті, що передбачена вимогами ст.50 КК України, зокрема запобіганню вчиненню злочинів іншими особами (загальна превенція).
		Отже, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, а в сукупності з даними про особу винного, підстав для застосування норм ст.ст. 69, 75 КК України, суд не вбачає.
		Розглянувши висловлені зауваження сторони захисту щодо невідповідності та недопустимості зібраних у справі доказів, відсутності будь-яких доказів на підтвердження вини їх підзахисного, а також допущені порушення процесуального закону, як під час досудового розслідування так і судового розгляду, суд вважає наголосити на наступному:
		Твердження сторони захисту про порушення органом досудового розслідування вимог ст.290 КПК України, а саме невідкриття матеріалів зібраних під час досудового розслідування спростовується наступним:
		Відповідно до ч.1 ст.290 КПК України, визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний повідомити підозрюваному, його захиснику про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.
		На виконання зазначених вимог процесуального закону, старшим слідчим відділу СУ ГУНП у Вінницькій області підполковником поліції ОСОБА_49 на адресу підозрюваного ОСОБА_12 та його захисників адвокатів ОСОБА_65 та ОСОБА_66 , які знаходяться за однією юридичною адресою: АДРЕСА_2 , були направлені письмові повідомлення від 10.01.2018р. про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування, зокрема, що реалізувати це право сторони кримінального провадження мають можливість в приміщенні слідчого ізолятора Вінницької установи виконання покарань за адресою: Вінницька обл., м.Вінниця, вул.Брацлавська, 2 - 11.01.2018р. об 15год.30хв. (для ознайомлення з матеріалами), 12.01.2018р. об 12год.00хв. (для ознайомлення та надання доступу до матеріалів, відомостей або доказів), а 15.01.2018р. об 12год.00хв.(для отримання обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування). Крім цього, органом досудового розслідування, окремим повідомленням зазначеним особам була роз`яснена можливість реалізувати передбачене ст.290 КПК України у позаробочий час, а саме в вихідні дні 13 та 14 січня 2018р. в приміщенні СУ ГУНП у Вінницькій області /а.с.142-148 т.1/.
		Дані письмові повідомлення, для вручення їх зазначеним адресатам, були додатково передані Керівнику регіонального центру з надання безоплатної вторинної допомоги у Вінницькій області та голові Вінницької обласної колегії адвокатів /а.с.152-153 т.1/.
		Згідно протоколу про надання доступу до матеріалів досудового розслідування та протоколу про ознайомлення з матеріалами досудового розслідування від 11.01.2018р., підозрюваному ОСОБА_12 в приміщенні слідчого ізолятора Вінницької установи виконання покарань надана можливість ознайомлення з матеріалами досудового розслідування в підшитому та пронумерованому стані в 2-томах (том № 1 на 261арк., том № 2 на 331арк.) та відкрито доступ до матеріалів досудового розслідування. Згідно письмових розписок на цих процесуальних документах, підозрюваний ОСОБА_12 з матеріалами кримінального провадження ознайомлений, доступ до матеріалів досудового розслідування йому був відкритий /а.с.154-155 т.1/.
		Відповідно до протоколу про надання доступу до матеріалів досудового розслідування та протоколу про ознайомлення з матеріалами досудового розслідування від 12.01.2018р., захиснику підозрюваного ОСОБА_12  адвокату ОСОБА_67 в приміщенні СУ ГУНП у Вінницькій області надана можливість ознайомлення з матеріалами досудового розслідування в підшитому та пронумерованому стані в 2-томах (том № 1 на 261арк., том № 2 на 343арк.) та відкрито доступ до матеріалів досудового розслідування, факт чого засвідчено особистим підписом адвоката ОСОБА_66 на вказаних процесуальних документах /а.с.156-157 т.1/.
		Згідно ч.4 ст.46 КПК України, захисник користується процесуальними правами підозрюваного, захист якого він здійснює.
		Відповідно до п.п.14, 16 ч.3 ст.42 КПК України, підозрюваний має право ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 221 цього Кодексу, та вимагати відкриття матеріалів згідно зі статтею 290 цього Кодексу; оскаржувати рішення, дії та бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді в порядку, передбаченому цим Кодексом.
		Виходячи з буквального змісту норм статей 42, 46, 221, 290 КПК України, ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування, це право, а не обов`язок підозрюваного чи захисника. 
		Орган досудового розслідування, відповідно до зазначених норм процесуального закону, зобов`язаний лише забезпечити право та надати можливість ознайомитись з матеріалами досудового розслідування. 
		Реалізація цього ж права залежить виключно від волі та бажання самого підозрюваного та захисника.
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, підозрюваному ОСОБА_12 та його захиснику  адвокату ОСОБА_67 в передбаченому законом порядку було повідомлено про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування, забезпечено право на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, яким вони скористались та його реалізували, із скаргами на дії слідчого чи прокурора з цього приводу не звертались.
		А відтак, посилання захисника обвинуваченого  адвоката ОСОБА_65 на ту обставину, що адвокат ОСОБА_68 був ознайомлений не у повному обсязі з матеріалами досудового розслідування, судом не береться до уваги.
		Суд критично відноситься і до тверджень, про порушення права самого ОСОБА_65 на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування та невідкриття йому матеріалів згідно ст.290 КПК України, з тих підстав, що сам факт прибуття його колеги  адвоката ОСОБА_66 у визначений органом досудового розслідування день для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування та їх відкриття, про що було роз`яснено у відповідних повідомленнях, які надсилались на одну юридичну адресу, за якою знаходиться і сам ОСОБА_69 , які були отримані адресатами, а також доведення до відома його підзахисного ОСОБА_12 про можливість реалізації цього ж права, достеменно свідчать про обізнаність ОСОБА_69 про завершення досудового розслідування та можливість реалізації прав, передбачених ст.290 КПК України, яким він усвідомлено не скористався.
		Слід також зауважити, що правом на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування захисник обвинуваченого  адвокат ОСОБА_69 скористався в суді, за його письмовим клопотанням, про що свідчить відповідна розписка /а.с.144 т.4/.
		Таким чином, стороні захисту було здійснене відкриття матеріалів досудового розслідування відповідно до положень статті 290 КПК України, а тому у суду відсутні підстави не допустити відомості, що містяться в них, як докази.
		Крім того, дії сторони захисту направленні на свідоме неознайомлення з матеріальної справи після завершення досудового розслідування та надання доступу до їх матеріалів, суд розцінює як спробу, за відсутності будь-яких доказів, що виправдовують їх підзахисного, створити штучні умови для пошуку підстав для оскарження майбутнього судового рішення, виключно з процедурних питань.
		На підтвердження даної обставини свідчать дії захисників обвинуваченого, які під час судового розгляду справи, не були налаштовані на досягнення завдань кримінального провадження, зокрема щодо забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду, а лише намагались затягнути час з метою уникнення відповідальності обвинуваченим ОСОБА_12 .
		Посилання сторони захисту про невідповідність обвинувального акту вимогам процесуального закону спростовується ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 02.03.2018р., відповідно до змісту якої констатовано, що апеляційний суд, перевіривши обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12017020000000307 відносно ОСОБА_12 вважає, що вказаний акт відповідає вимогам ст.291 КПК України. Зокрема в обвинувальному акті викладені всі фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, вказана правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та сформульовано обвинувачення, обвинувальний акт підписано слідчим та прокурором, до нього додано усі передбачені кримінальним процесуальним законом додатки, в тому числі і розписка підозрюваного ОСОБА_12 про отримання копії обвинувального акту. Отже, розписка адвоката не має бути надана до суду разом з обвинувальним актом як і відомості щодо відкриття матеріалів кримінального провадження /а.с.195-197 т.1/.
		Щодо твердження сторони захисту про неналежність та недопустимість наданих стороною обвинувачення доказів, суд наголошує на наступному:
		Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положеньКонституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких наданаВерховною Радою України, цього Кодексута інших законів України (ст. 1 КПК України).
		Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).
		Відповідно дост. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
		Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом (ст. 26 КПК України).
		Суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом (ст. 23 КПК України).
		У цій справі, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом з наданням останнм рівних прав на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом, безпосередньо дослідивши усі докази та інші матеріали, у порядкуст. 94 КПК України, приходить до таких висновків щодо висунутого обвинувачення обвинуваченому за ч.3ст.286 КК України(питання винесене власне на розгляд у цій ситуації).
		Порядок, встановленийКПК(процесуальний порядок, форма, процедура), це певна послідовність (кроки) прийняття кримінальних процесуальних рішень і здійснення кримінальних процесуальних дій (Верховний суд України постанова від 16.03.2017р. у справі № 671/463/15-к).
		Згідност.92 КПК Україниобов`язок доказування обставин, передбаченихстаттею 91 цього Кодексу, як-то: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, покладається на слідчого, прокурора.
		Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження (ч. 2ст. 91 КПК України).
		Збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом. Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом. Докази можуть бути одержані на території іноземної держави в результаті здійснення міжнародного співробітництва під час кримінального провадження (ст.93 КПКУраїни).
		Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (ст. 84 КПК України).
		Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів (ст. 85 КПК України).
		Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення (ст. 86 КПК України).
		При цьому, відповідно дост. 87 КПК Українинедопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованихКонституцієюта законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
		Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
		У рамках цьогокримінальногопровадження судом було досліджено надані з боку сторони обвинувачення докази у вигляді зокрема показів свідків ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 та ОСОБА_47 , які були безпосередніми очевидцями дорожньо-транспортної пригоди та свідками порушення обвинуваченим вимог Правил дорожнього руху, а саме перевищення ним швидкості, що стало причиною даної пригоди.
		Ці покази є процесуальними джерелами доказів, у розумінні ст.84 КПК України.
		Даних передбачених ч. 2ст. 96 КПК Українистороною захисту відносно допитаних судом свідків для доведення недостовірності їх показань, як-то показання, документи, які підтверджують їх репутацію, зокрема, щодо засудження за завідомо неправдиві показання, обман, шахрайство або інші діяння, що підтверджують нечесність останніх, надано не було.
		Тим паче, що ці свідки були поінформовані про їх права та перед допитом попереджені про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, склали присягу говорити суду правду і лише правду з огляд на що, при відсутності обставин регламентованихст. 87 КПК Українита даних передбачених ч. 2ст. 96 цього Кодексу, на переконання суду, відсутні правові підстави для визнання їх показів неналежними та недопустимими щодо інших обставин вчинення цього кримінального правопорушення, які вони повідомили у суді так, як сприймали і розуміли їх.
		Також, суд ураховує той факт, що відповідно дост. 95 КПК України, показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту свідком, щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження. Свідок, експерт зобов`язані давати показання суду в установленому цим Кодексом порядку
		Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченомустаттею 225 цього Кодексу.Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
		Особа дає показання лише щодо фактів, які вона сприймала особисто, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
		Висновок або думка особи, яка дає показання, можуть визнаватися судом доказом, лише якщо такий висновок або думка корисні для ясного розуміння показань (їх частини) і ґрунтуються на спеціальних знаннях в розумінністатті 101 цього Кодексу.
		Свідки надавали пояснення щодо фактів, які вони сприймали особисто.
		З огляду на, що суд сприймає показання цих свідків, як належні та допустимі.
		Інші свідки обвинувачення: ОСОБА_70 , ОСОБА_41 , ОСОБА_71 та ОСОБА_72 не були очевидцями дорожньо-транспортної пригоди та її наслідків, а тому не є носіями інформації про обставини, що мають значення для цього кримінального провадження.
		Згідност. 99 КПК України,документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
		До документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, можуть належати: 1) матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі електронні); 2) матеріали, отримані внаслідок здійснення під час кримінального провадження заходів, передбачених чинними міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України; 3) складені в порядку, передбаченому цим Кодексом, протоколи процесуальних дій та додатки до них, а також носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії; 4) висновки ревізій та акти перевірок.
		Стороною обвинувачення у якості доказу наданий протокол процесуальних дій та додатки до нього, а саме протокол місця дорожньо-транспортної події від 03.08.2017р., план-схему та таблицю ілюстрацій, які є додатками до нього. 
		Згідно цього процесуального документа, складеного старшим слідчим відділу СУ ГУНП у Вінницькій області підполковником поліції ОСОБА_49 , за участі спеціаліста-автотехніка ОСОБА_50 та понятих ОСОБА_51 і ОСОБА_52 , було зафіксоване конкретне місце пригоди; детально описані післяаварійні розташування автомобілів відносно елементів проїзної частини; розташування початку сліду юзу колеса автомобіля марки «Мерседес-Бенс Е-320», державний номерний знак « НОМЕР_1 » відносно елементів проїзної частини; розташування початку та продовження сліду юзу та бокового руху колеса автомобіля марки «Мерседес-Бенс Е-320», державний номерний знак « НОМЕР_1 » відносно елементів проїзної частини та розташування початку осипу уламків деталей транспортного засобу; розташування початку та продовження осипу уламків транспортного засобу відносно елементів проїзної частини; розташування максимальної концентрації уламків транспортного засобу; розташування початку та продовження подряпин асфальтного покриття, осипу бруду та слідів бокового руху коліс автомобіля марки «Мерседес-Бенс Е-320», державний номерний знак « НОМЕР_1 » відносно елементів проїзної частини; розташування початку та продовження слідів бокового руху коліс автомобіля марки «Мерседес-Бенс Е-320», державний номерний знак « НОМЕР_1 » відносно елементів проїзної частини; розташування відокремлених елементів транспортних засобів відносно проїзної частини; розташування трупів.
		Як вбачається зі змісту самого протоколу, жодних зауважень цей процесуальний документ не містить. Клопотання з приводу допиту понятих під час судового розгляду не заявлялися.
		Стороною захисту суду не надано жодних належних та допустимих доказів на спростування відомостей, зафіксованих в протоколі місця дорожньо-транспортної події від 03.08.2017р., плані-схеми та таблиці ілюстрацій, які є додатками до нього.
		Відповідно до ч.1 ст.242 КПК України, експертиза проводиться експертом за зверненням сторони кримінального провадження або за дорученням слідчого судді чи суду, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання.
		Згідно ч.1 ст.101 КПК України, висновок експерта  це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи.
		На підтвердження винуватості обвинуваченого у вчиненні даного кримінального провадження стороною обвинувачення у якості доказу надано висновок комісійної комплексної судової автотехнічної, траспортно-трасологічної експертизи № 606а/5035/5036/17-21 від 09.01.2018р., за висновком якої зокрема величина швидкості руху автомобіля марки «Мерседес-Бенс Е-320», державний номерний знак « НОМЕР_1 » на початок гальмування перед дорожньо-транспортної пригоди становила біля 140,4-148,км./год.; зіткнення автомобіля марки «Мерседес-Бенс Е-320», державний номерний знак « НОМЕР_1 » та автомобіля марки «Деу Ланос», державний номерний знак « НОМЕР_2 », сталося на проїзній частині автодороги Житомир  Могилів-Подільський на лівій смузі руху в напрямку м. Вінниці в районі розташування подряпин асфальтного покриття.
		Даний висновок, згідно описової частини цього експертного дослідження, було зроблено щодо встановленої швидкості виходячи з довжини слідів гальмування та переміщення в стані втрати поперечної стійкості (заносу), до контакту з автомобілем марки «Деу Ланос», державний номерний знак « НОМЕР_2 », а відносно місця зіткнення виходячи з розташування місця закінчення слідів руху коліс автомобіля марки «Мерседес-Бенс Е-320», державний номерний знак « НОМЕР_1 », на смузі руху в напрямку м. Вінниці; розташування початку та продовження подряпин асфальтного покриття на цій же смузі руху; розташування початку та продовження розливу паливно-мастильних матеріалів, пошкоджених деталей транспортного засобу на цій же смузі руху; післяаварійного розташування транспортних засобів.
		Допитані в судовому засіданні експерти ОСОБА_73 та ОСОБА_74 , які проводили дану комісійну комплексну судову автотехнічну, транспортно-трасологічну експертизу, підтвердили дані обставини, зазначивши безсумнівний факт перевищення обвинуваченим швидкості руху, та як наслідок в процесі гальмування поступове зміщення передньої частини на смугу зустрічного руху та його занос, в результаті чого сталась дорожньо-транспортна пригода.
		На запитання учасників кримінального провадження експерти уточнили, що беззаперечним фактом перевищення швидкості обвинуваченим, що стало причиною цієї дорожньо-транспортної пригоди, є довжина слідів гальмування його автомобілю, а відносно виїзду його на смугу зустрічного руху та місця зіткнення транспортних засобів, розташування слідів руху коліс його автомобілю, розташування початку та продовження подряпин асфальтного покриття, розливу паливно-мастильних матеріалів, пошкоджених деталей транспортного засобу на цій же смузі руху, а також післяаварійного розташування автомобілів.
		Експерти в суді спростували твердження сторони захисту щодо можливої розгерметизації правого переднього колеса, що могло стати причиною дорожньо-транспортної пригоди, оскільки таких обставин в ході досудового розслідування не встановлено, крім того, за наявності такої обставини, були б зовсім інші обставини та наслідки дорожньо-транспортної пригоди. Більш того, за наявності вихідних даних, зафіксованих у протоколі місця дорожньо-транспортної події від 03.08.2017р., плані-схеми та таблиці ілюстрацій, які є додатками до нього, зокрема щодо розташування довжини слідів гальмування автомобілю обвинуваченого, розташування слідів руху коліс його автомобілю, розташування початку та продовження подряпин асфальтного покриття, розливу паливно-мастильних матеріалів, пошкоджених деталей транспортного засобу на цій же смузі руху, а також післяаварійного розташування транспортних даних, ця обставина виключається.
		Не дивлячи на обґрунтовані роз`яснення, дані експертами в суді стосовно проведеного ними експертного дослідження та постановленого за його наслідками висновку, отриманих відповідей на всі поставлені їм запитання, сторона захисту в судових дебатах зазначила, що досліджений в судовому процесі висновок № 606а/5035/5036/17-21 від 09.01.2018р. не може бути визнаний як доказ, оскільки у ньому відсутня повнота відповідей на порушені питання та їх відповідність фактичним даним, а також наявна необґрунтованість та неузгодженість з іншими матеріалами справи, зокрема це стосується питання щодо розташування місця закінчення слідів руху коліс автомобіля обвинуваченого, крім того допитані експерти в судовому процесі не змогли науково обґрунтувати використані методи згідно яких вони прийшли до зроблених висновків.
		Дані твердження суд відхиляє, оскільки згідно експертного дослідження № 606а/5035/5036/17-21 від 09.01.2018р., його проводили завідувач сектору автотехнічних досліджень ОСОБА_75 , який має вищу технічну освіту, кваліфікацію судового експерта з правом проведення експертиз за експертною спеціальністю 10.1 «Дослідження обставин дорожньо-транспортних пригод» (свідоцтво № 5804, видане ЕКК МВС України 25.10.2002р., свідоцтво про підтвердження кваліфікації судового експерта № 122, видане ЕКК МВС України 16.02.2012р.), 10.4 «Транспортно-трасологічні дослідження» (свідоцтво № 6810, видане ЕКК МВС України 01.10.2004р., свідоцтво про підтвердження кваліфікації судового експерта № 62, видане ЕКК МВС України 23.03.2015р.), стаж експертної роботи з 2001р., та головний судовий експерт Вінницького відділення КНДІСЕ ОСОБА_76 , який має вищу технічну освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень «Спеціаліст», експерт за спеціальністю 10.1 «Дослідження обставин дорожньо-транспортних пригод», 10.4 «Транспортно-трасологічні дослідження» кваліфікаційне свідоцтво № 151-11, видане ЕКК КНДІСЕ, дійсне до 10.09.2019р.), стаж експертної роботи з 1990р.
		У цьому висновку комісійної комплексної судової автотехнічної, траспортно-трасологічної експертизи, міститься список використаної літератури, якими експерти керувалися при її проведення, вихідні дані щодо обставин кримінального правопорушення, перелік питань поставлених перед експертами, на які надані повні та обґрунтовані відповіді, що вказує на відповідність даного висновку вимогам ст.ст.101, 102 КПК України, та його допустимість, як доказу.
		Відносно твердження сторони захисту щодо розбіжностей в розташуванні місця закінчення слідів руху коліс автомобіля обвинуваченого, то за поясненням експертів, всі вихідні дані з цього приводу містяться в протоколі місця дорожньо-транспортної події від 03.08.2017р., та відповідні дослідження приведені в описовій частині висновку експертизи, а відсутність їх фіксації на таблиці ілюстрацій та плані-схеми пояснюється лише технічною причиною через людський фактор. Крім цього, якщо навіть взяти за основу, закінчення слідів руху коліс автомобіля обвинуваченого на подвійній суцільній лінії дорожньої розмітки, то виходячи з наявних обставин та наслідків дорожньо-транспортної пригоди, його швидкість все одно перевищувала допустиму, що стоїть у причино-наслідковому зв`язку із вчиненою ним аварією. На підтвердження цього зазначили, що проїзна частина на якій сталась дорожньо-транспортна пригода має заокруглення, максимальна швидкість руху транспортних засобів на ній з врахуванням вимог п.12.6 (г) ПДР України, повинна становити не більше 90км./год., при цьому максимальна швидкість руху автомобіля марки «Мерседес-Бенс Е-320», державний номерний знак « НОМЕР_1 », на цій ділянці дороги з врахуванням вихідних даних вказаних в постанові про призначення експертизи, повинна становити не більше 115,6-123,5км./год., яка б давала можливість безпечно пройти це заокруглення, натомість величина швидкості руху зазначеного автомобіля на початок гальмування перед дорожньо-транспортною подією становила біля 140,4-148,2км./год, що призвело в процесі гальмування до поступового зміщення передньої частини автомобіля на смугу зустрічного руху і його занос, та як наслідок зіткнення з іншим транспортним засобом. Місце розташування та довжина слідів гальмування автомобілю обвинуваченого, розташування слідів руху коліс його автомобілю, розташування початку та продовження подряпин асфальтного покриття, розливу паливно-мастильних матеріалів, пошкоджених деталей транспортного засобу на цій же смузі руху, а також післяаварійного розташування транспортних даних, і є цьому безапеляційне підтвердження.
		Версії обвинуваченого про те, що він міг раптово втратити свідомість за кермом і як наслідок здійснити зіткнення, або автомобіль зазнав будь-яких несправностей під час руху, як то розгерметизація правого переднього колеса, з огляду на зазначені вище обставини, повністю судом виключаються. Так, втрата свідомості спростовується обставинами дорожньо-транспортної пригоди, а саме тим, що до моменту зіткнення, обвинувачений ОСОБА_12 намагався його уникнення, шляхом здійснення гальмування свого автомобіля, однак через перевищення швидкості цього зробити не зміг, що свідчить про перебування останнього в свідомості на час вчинення кримінального правопорушення. Щодо розгерметизації правого переднього колеса, то ця обставина не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду, та спростовується дослідженими в суді доказами.
		Відповідно до ч.1ст.332 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбаченихстаттею 242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам.
		Згідно ч.2ст.332 КПК України, суд має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам незалежно від наявності клопотання, якщо: 1) суду надані кілька висновків експертів, які суперечать один одному, а допит експертів не дав змоги усунути виявлені суперечності; 2) під час судового розгляду виникли підстави, передбачені частиною другоюстатті 509 цього Кодексу.
		Відповідно до пунктів 10, 11постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 30.05.1997р. «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах», додаткова експертиза призначається після розгляду судом висновку первинної експертизи, коли зясується, що усунути неповноту або неясність висновку шляхом допиту експерта неможливо. Висновок визнається неповним, коли експерт дослідив не всі подані йому обєкти чи не дав вичерпних відповідей на порушені перед ним питання. Неясним вважається висновок, який нечітко викладений або має невизначений, неконкретний характер. У випадках, коли виникає необхідність провести дослідження нових обєктів або щодо інших обставин справи, суд призначає нову експертизу, яка не є додатковою. Повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, повязані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Істотними можуть визнаватися, зокрема, порушення, які призвели до обмеження прав обвинуваченого чи інших осіб.
		Стороною захисту в процесу розгляду кримінального провадження було заявлене клопотання про призначення експертизи правого переднього колеса автомобіля марки «Мерседес-Бенс Е-320», державний номерний знак « НОМЕР_1 » та повторної комісійної, комплексної судової автотехнічної, транспортно-трасологічної експертизи, у задоволення якого ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 29.11.2018р. було відмовлено через ненаведення жодних обґрунтованих та вагомих обставин, передбачених кримінально-процесуальним законом, які б вказували на наявність підстав для призначення нової, додаткової чи повторної експертизи у кримінальному проваджені, та не надано суду жодних належних та допустимих доказів з цього приводу.
		Таким чином, надані стороною обвинувачення процесуальні докази у вигляді показань свідків, речових доказів, документів, висновків експертів, є належними та допустимими доказами, які отримані у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом, прямо підтверджують існування обставин, що мають значення для кримінального провадження, між собою узгоджуються, та повинні бути використані судом при ухваленні цього вироку.
		Посилання сторони захисту на ту обставину, що головуючим у справі не дотримано принципу щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, що проявилось під час допиту свідків та обвинуваченого, де суддя вживав заходів до збору доказів вини обвинуваченого ОСОБА_12 за власною ініціативою, більш ніж сторона обвинувачення, не підтверджено жодними доказами та спростовується матеріалами кримінального провадження, в яких відсутня відповідна заява про відвід головуючого судді з цих підстав. 
		До тверджень обвинуваченого ОСОБА_12 про відсутність безспростовних та беззаперечних доказів його винуватості, припущення щодо раптової втрати свідомості за кермом, і як наслідок здійснення зіткнення, чи отримання його автомобілем під час руху будь-яких несправностей, як то розгерметизація правого переднього колеса, а також наявності підстав для винесення виправдального вироку, висловлених в останньому слові, суд відноситься критично, оскільки вони спростовані дослідженими в судовому засіданні доказами.
		Суд не приймає до уваги і вибачення обвинуваченого висловлені на адресу потерпілих щодо щирого жалю та намагання відшкодувати шкоду, про що йдеться у наданих письмових листах, направлених за допомогою органу поштового зв`язку на адресу потерпілих, оскільки дані дії не свідчать про критичне ставлення обвинуваченого до вчиненого ним кримінального правопорушення, психологічного відношення до скоєного та розкаяння, а лише засвідчують той факт, що під тиском беззаперечних доказів його винуватості у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, він намагається уникнути покарання.
		Відповідно до ч.ч. 1, 5ст. 128 КПК Україниособа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються нормиЦивільного процесуального кодексу Україниза умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		Згідно з ч.1ст.129 КПК Україниухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
		Відповідно до ст.55 Конституції України та положень ст.ст.4, 13, 19, 79, 81 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, потерпілими у справі заявлено три цивільних позови.
		Так, згідно цивільного позову потерпілої ОСОБА_30 , заявниця зазначаючи про загибель своєї доньки ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в результаті протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_12 , та посилаючись на вимоги ст.ст.1166, 1188, 1201 ЦК України, які передбачають відповідальність особи, яка завдала шкоди смертю потерпілого, відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, просить стягнути з обвинуваченого на її користь понесені витрати на організацію та проведення поховання і поминального обіду на суму 24175грн.57коп. та на спорудження надгробного пам`ятника в розмірі 38000грн. Крім того, їй заподіяно моральну шкоду, яка полягає у втраті спокою, настороги, розгубленості, тривоги, негативних емоції та тілесних реакцій, які вона переживає внаслідок передчасної та трагічної загибелі єдиної доньки, адже приголомшена цією звісткою, пережила значний психічний стрес, моральні страждання, які продовжують її турбувати і до цього дня. Крім того, ця шкода полягає і у тривалому душевно-емоційному стресі, пов`язаному зі стражданнями, викликаними як звісткою про загибель доньки, так і обставинами, пов`язаними із її похованням, встановленням надгробного пам`ятника, організацією подальшого життя, відновленням життєвих стосунків з оточуючими людьми, у тому числі, потерпілими внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, лікуванням та подальшим намаганням відновити звичний спосіб життя, оскільки вона змушена пристосовуватися до негативних умов існування за відсутності єдиної рідної доньки. Проте, поновити попередній стан життя неможливо, адже втрата рідної людини є найвищою немайновою втратою, яка не підлягає відновленню. Виходячи з непоправної втрати, глибини душевних страждань, а також враховуючи засади розумності та справедливості, завдану їй моральну шкоду оцінює в розмірі 1000000 (один мільйон) грн. /а.с.7-18 т.2/.
		Відповідно до цивільного позову потерпілого ОСОБА_27 та його дружини  цивільного позивача ОСОБА_28 , заявники зазначаючи про загибель свого єдиного сина ОСОБА_77 ІНФОРМАЦІЯ_5 , в результаті протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_12 , та посилаючись на вимоги ст.ст.1166, 1188, 1201 ЦК України, які передбачають відповідальність особи, яка завдала шкоди смертю потерпілого, відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, просять стягнути з обвинуваченого на їх користь понесені витрати на поховання в розмірі 12392,26грн. на кожного. Крім того, їм заподіяно моральну шкоду, яка полягає у втраті спокою, настороги, розгубленості, тривоги, негативних емоції та тілесних реакцій, які вони переживають внаслідок передчасної та трагічної загибелі єдиного сина, адже приголомшені цією звісткою, пережили значний психічний стрес, моральні страждання, які продовжують їх турбувати і до цього дня. Крім того, ця шкода полягає і у тривалому душевно-емоційному стресі, пов`язаному зі стражданнями, викликаними як звісткою про загибель сина, так і обставинами, пов`язаними із його похованням, організацією подальшого сімейного життя, відновленням життєвих стосунків з оточуючими людьми, у тому числі, потерпілими внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, лікуванням та подальшим намаганням відновити звичний спосіб життя, оскільки вони змушені пристосовуватися до негативних умов існування за відсутності єдиного рідного сина. Проте, поновити попередній стан життя неможливо, адже втрата рідної людини є найвищою немайновою втратою, яка не підлягає відновленню. Виходячи з непоправної втрати, глибини душевних страждань, а також враховуючи засади розумності та справедливості, завдану їм моральну шкоду оцінюють в розмірі 5000000 (п`ятсот тисяч) грн. на кожного /а.с.20-22 т.2/.
		За цивільним позовом потерпілої ОСОБА_21 , її чоловіка  цивільного позивача ОСОБА_22 , та їх сина  цивільного позивача ОСОБА_23 , заявники зазначаючи про загибель свого молодшого сина та відповідно брата ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в результаті протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_12 , та посилаючись на вимоги ст.ст.1166, 1188, 1201 ЦК України, які передбачають відповідальність особи, яка завдала шкоди смертю потерпілого, відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, просять стягнути з обвинуваченого на користь ОСОБА_21 та ОСОБА_22 понесені витрати на організацію та проведення поховання і поминального обіду в розмірі 7311грн.11коп. на кожного. Крім того, всім цивільним позивачам заподіяно моральну шкоду, яка полягає у втраті спокою, настороги, розгубленості, тривоги, негативних емоції та тілесних реакцій, які вони переживають внаслідок передчасної та трагічної загибелі молодшого сина та відповідно брата, адже приголомшені цією звісткою, пережили значний психічний стрес, моральні страждання, які продовжують їх турбувати і до цього дня. Крім того, ця шкода полягає і у тривалому душевно-емоційному стресі, пов`язаному зі стражданнями, викликаними як звісткою про загибель сина, так і обставинами, пов`язаними із його похованням, організацією подальшого сімейного життя, відновленням життєвих стосунків з оточуючими людьми, у тому числі, потерпілими внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, лікуванням та подальшим намаганням відновити звичний спосіб життя, оскільки вони змушені пристосовуватися до негативних умов існування за відсутності молодшого рідного сина та відповідно брата. Проте, поновити попередній стан життя неможливо, адже втрата рідної людини є найвищою немайновою втратою, яка не підлягає відновленню. Виходячи з непоправної втрати, глибини душевних страждань, а також враховуючи засади розумності та справедливості, завдану їм моральну шкоду оцінюють в розмірі 350000 (триста п`ятдесят тисяч) грн. на кожного з батьків ОСОБА_21 і ОСОБА_22 та 300000 (триста тисяч) грн. на користь брата ОСОБА_23 /а.с.32-34 т.2/.
		Потерпілі ОСОБА_30 , ОСОБА_27 та ОСОБА_21 в судовому засіданні цивільні позови підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.
		Цивільні позивачі ОСОБА_28 , ОСОБА_22 та ОСОБА_23 до суду не з`явились, надавши письмові заяви, де просять судовий розгляд провести без їх участі, матеріальна та моральна шкода заподіяна протиправними діями обвинуваченого ОСОБА_12 їм до теперішнього часу не відшкодована, у зв`язку з чим, цивільний позов підтримують у повному обсязі та просять його задовольнити /а.с.84-86 т.3/.
		Відповідно до ч.1 ст.326 КПК України, цивільний позов може бути розглянутий за відсутності цивільного позивача, якщо від нього надійшло клопотання про розгляд позову за його відсутності.
		Виходячи з даної норми процесуального закону, враховуючи наявність письмових клопотань цивільних позивачів ОСОБА_28 , ОСОБА_22 та ОСОБА_23 , поданих у формі письмових заяв про розгляд відповідного позову за їх відсутності, суд вважає за можливе розглянути останні за відсутності їх заявників.
		Обвинувачений ОСОБА_12 в судовому засіданні під час судового розгляду кримінального провадження та в останньому слові зазначив, що цивільні позови в частині відшкодування матеріальної шкоди визнає у повному обсязі, однак такі відшкодування ним будуть здійсненні лише після заміни запобіжного заходу, оскільки перебуваючи в слідчому ізоляторі, він не має можливості заробляти кошти та відповідно відшкодувати спричиненні матеріальні збитки. Що стосується відшкодування моральних збитків та заявлених сум у позовних заявах, то з їх розмірами не погоджується та заперечує проти їх задоволення, оскільки вважає заявлені розміри надмірно великими та непосильними для нього.
		Розглянувши подані цивільні позови, дослідивши надані докази на їх обґрунтування та підтвердження, з`ясувавши позицію сторін, суд вважає, що цивільні позови підлягають частковому задоволенню виходячи з наступних підстав: 
		За частиною 2 статті 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
		При цьому, згідно пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
		За частиною 5 статті 1187 ЦК України, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
		Таким чином, законом не ставиться можливість покладення відповідальності за заподіяну джерелом підвищеної небезпеки шкоду в залежність від наявності вини заповнювача. У даних правовідносинах цивільна відповідальність покладається на заподіювача шкоди незалежно від вини.
		Відповідно до статті 1201 ЦК України, особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.
		Згідно частини 1 статті 1202 ЦК України, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. За наявності обставин, які мають істотне значення, та з урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більш як за три роки наперед.
		Стаття 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» визначає поховання померлого як комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.
		Під комплексом заходів та обрядових дій розуміється, зокрема, організація поховання померлого і проведення у зв`язку з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.
		Тобто, виходячи із визначення поняття поховання відповідно до закону до таких витрат можна віднести ті, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом у могилу.
		Отже, витрати на проведення поминальних обідів, які проводяться після поховання, не відносяться до витрат на поховання, відшкодувати які зобов`язаний заповідач шкоди відповідно до статті 1201 ЦК України, а відтак стягненню не підлягають.
		Коментована стаття встановлює обов`язок особи, відповідальної за завдання шкоди смертю потерпілого, відшкодувати витрати на поховання такої особи та на спорудження надгробного пам`ятника. Поняття поховання надається Законом України «Про поховання та похоронну справу» (ст. 1). Оплату витрат на поховання (зокрема, оплату ритуальних послуг) можуть здійснювати не тільки особи, перелічені у ст. 1200 даного Кодексу, але і будь-які інші сторонні особи (фізичні або юридичні).
		Відповідно до пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», вимоги про відшкодування витрат на поховання можуть пред`являтися будь-якими особами, навіть сторонніми до потерпілого, які ці витрати фактично понесли. Коментована стаття говорить саме про необхідні витрати на поховання. ЦК не містить переліку необхідних витрат. У житті до необхідних витрат відносяться витрати на поховання, оплату вінків від близьких родичів, огорожу, пам`ятник тощо. Витрати на спорудження надгробного пам`ятника визначається виходячи із його фактичної вартості, але не вище граничної вартості стандартних пам`ятників у даній місцевості (п. 24 постанови ПВСУ «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»). Витрати на поховання не будуть покладатися на заповідача шкоди в разі, якщо відповідно до законодавства такі витрати відшкодовуються державою.
		Згідно цивільного позову ОСОБА_30 ставиться питання про стягнення витрат на організацію та проведення поховання і поминального обіду на суму 24175,57грн. та на спорудження надгробного пам`ятника в розмірі 38000грн. На підтвердження цих вимог надано наступні докази: накладна № 2 від 06.08.2017р., видана СПД ОСОБА_78 , згідно якої на придбання продуктів для поминального обіду ОСОБА_30 сплачено 16165грн.; накладна б/н та без дати, видана ПП ОСОБА_79 , згідно якої на придбання продуктів харчування ОСОБА_30 сплачено 1356,42грн.; накладна № 1 від 05.08.2017р., видана магазином «Перлина моря», згідно якої на придбання продуктів харчування ОСОБА_30 сплачено 1154,74грн.; накладна № 2 від 10.08.2017р., видана магазином «Перлина моря», згідно якої на придбання продуктів харчування ОСОБА_30 сплачено 939,39грн.; накладна № 1 від 10.08.2017р., видана магазином «Перлина моря», згідно якої на придбання продуктів харчування ОСОБА_30 сплачено 4560,02грн. /а.с.13-17 т.2/.
		Оскільки, дані витрати на проведення поминальних обідів, які проводились після поховання, не відносяться до витрат на поховання, відшкодувати які зобов`язаний заповідач шкоди відповідно до статті 1201 ЦК України, а відтак стягненню не підлягають.
		Як зазначено вище, окрім витрат на поминальні обіди, в позовній заяві ставиться питання про стягнення витрат на спорудження надгробного пам`ятника в розмірі 38000грн., на підтвердження цієї вимоги надано товарний чек б/н від 19.09.2017р., виданого ФОП ОСОБА_80 , згідно якого вартість нагробного пам`ятника оцінено на суму в розмірі 38000грн. /а.с.18 т.2/.
		Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», із подальшими змінами, вказано, що витрати на виготовлення пам`ятників і огорож визначаються, виходячи з їх фактичної вартості, але не вище граничної вартості стандартних пам`ятників і огорож в даній місцевості.
		Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України «Про витрати на поховання та пов`язані з цим ритуальні послуги у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання» № 45 від 03 жовтня 2008 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 жовтня 2008 року № 1040/15731, визначені граничні розміри вартості послуг по похованню, вартості стандартних пам`ятників і огорож на території України.
		Як зазначила потерпіла ОСОБА_30 в судовому засіданні, на момент розгляду цієї справи, надгробний пам`ятник ще не придбаний, товарний чек б/н від 19.09.2017р., виданий ФОП ОСОБА_80 не оплачений, крім того сума зазначена в ньому на теперішній час вже не відповідає ринковим цінам.
		Оскільки, ОСОБА_30 на даний час не понесла витрат на придбання та встановлення нагробного пам`ятника, її вимоги в цій частині є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню.
		Відповідно до вимог процесуального закону, потерпіла ОСОБА_30 не позбавлена права та можливості у майбутньому, у разі понесення витрат на придбання та встановлення нагробного пам`ятника, пред`явити позов в порядку цивільного судочинства.
		Згідно ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
		Оскільки визнання обвинуваченим ОСОБА_12 цивільного позову ОСОБА_30 в частині відшкодування витрат на поминальні обіди та спорудження надгробного пам`ятника суперечить закону, підстав для задоволення позову в цій частині, виходячи лише з позиції обвинуваченого, не має. Крім того, визнання позову обумовлено умовою зміни запобіжного заходу, що є неприпустимим.
		За таких підстав, у задоволені цивільного позову в частині відшкодування матеріальної шкоди, необхідно ОСОБА_15 відмовити у повному обсязі.
		Згідно цивільного позову ОСОБА_27 та ОСОБА_28 ставиться питання про стягнення витрат на поховання в розмірі 12392,26грн. На підтвердження цієї вимоги надано наступні докази: договір-замовлення на проведення та організацію поховання від 04.08.2017р., укладений між ОСОБА_27 та ФОП ОСОБА_81 , згідно якого за придбання труни, хреста, таблички, вінків, хусток, рушників, покривала та інші поховальні речі, ОСОБА_27 сплачено 5460грн.; фіскальний чек від 06.08.2017р., виданий СКП «Хмельницька міська ритуальна служба», за оформлення договору-замовлення та проведення поховання, ОСОБА_27 сплачено 1365,34грн.; рахунок № 0087 від 17.08.2017р., згідно якого за придбання продуктів на поминальній обід, ОСОБА_27 сплачено 14190грн.; специфікація б/н та без дати, згідно якої за придбання спиртних напоїв, ОСОБА_27 сплачено 2616,71грн.; фіскальний чек від 04.08.2017р., виданий ПраТ «Фірма Бакалія», згідно якого за газовані напої, ОСОБА_27 сплачено 460,62грн.; фіскальний чек від 04.08.2017р., виданий ПраТ «Фірма Бакалія», згідно якого за придбання продуктів харчування, ОСОБА_27 сплачено 693,91грн. /а.с.25-29 т.2/.
		Виходячи з вимог закону, витрати понесені на організацію поховання померлого і проведення у зв`язку з цим ритуальних послуг, а саме відповідно до договору-замовлення на проведення та організацію поховання від 04.08.2017р., укладеного між ОСОБА_27 та ФОП ОСОБА_82 , згідно якого за придбання труни, хреста, таблички, вінків, хусток, рушників, покривала та інші поховальні речі, ОСОБА_27 сплатив 5460грн., а також до фіскального чеку від 06.08.2017р., виданого СКП «Хмельницька міська ритуальна служба», за оформлення договору-замовлення та проведення поховання, ОСОБА_27 сплатив 1365,34грн., а всього витрати на загальну суму 6825,34грн. підлягають відшкодуванню.
		Оскільки ОСОБА_27 перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_28 , і дані витрати були понесені за грошові кошти, що були взяті із спільного сімейного бюджету, то дана сума підлягає поділу та стягненню з обвинуваченого на користь цивільних позивачів у розмірі 3412,67грн. на кожного.
		Щодо витрат на проведення поминальних обідів, які проводились після поховання, та які не відносяться до витрат на поховання, відшкодувати які зобов`язаний заповідач шкоди відповідно до статті 1201 ЦК України, то у цій частині матеріальної шкоди ОСОБА_27 та ОСОБА_28 необхідно відмовити.
		Оскільки визнання обвинуваченим ОСОБА_12 цивільного позову ОСОБА_27 та ОСОБА_28 в частині відшкодування витрат на поминальні обіди суперечить закону, підстав для задоволення позову в цій частині, виходячи лише з позиції обвинуваченого, не має. Крім того, визнання позову обумовлено умовою зміни запобіжного заходу, що є неприпустимим.
		За таких підстав, позов ОСОБА_27 та ОСОБА_28 в частині відшкодування матеріальних витрат на поховання та поминальні обіди підлягає частковому задоволенню. З обвинуваченого ОСОБА_12 на користь ОСОБА_27 та ОСОБА_28 необхідно стягнути витрати на організацію поховання у розмірі 3412,67грн. на кожного. В частині стягнення витрат на поминальні обіди, заявникам необхідно відмовити.
		Згідно цивільного позову ОСОБА_21 , ОСОБА_22 та ОСОБА_23 ставиться питання про стягнення витрат на організацію та проведення поховання і поминального обіду в розмірі 7311,11грн. На підтвердження цієї вимоги надано наступні докази: договір-замовлення на проведення та організацію поховання № 104371, укладений між ОСОБА_21 та ФОП ОСОБА_81 , згідно якого за придбання труни, хреста, таблички, вінків, хусток, рушників, покривала та інші поховальні речі, ОСОБА_21 сплачено 5610грн.; фіскальний чек від 05.08.2017р., виданий СКП «Хмельницька міська ритуальна служба», за оформлення договору-замовлення та проведення поховання, ОСОБА_21 сплачено 743,07грн.; фіскальний чек від 07.09.2017р., виданий ТОВ «Сільпо-Фуд», згідно якого за придбання продуктів харчування, ОСОБА_21 сплачено 97,50грн.; фіскальний чек від 11.09.2017р., виданий ФОП ОСОБА_81 , згідно якого за придбання продуктів харчування на поминальний обід, ОСОБА_21 сплачено 7211,60грн.; фіскальний чек від 07.09.2017р., виданий ПраТ «Фірма Бакалія», згідно якого за придбання спиртних напоїв, ОСОБА_21 сплачено 960,06грн. /а.с.40-42 т.2/.
		Виходячи з вимог закону, витрати понесені на організацію поховання померлого і проведення у зв`язку з цим ритуальних послуг, а саме відповідно до договору-замовлення на проведення та організацію поховання від № 104371, укладеного між ОСОБА_21 та ФОП ОСОБА_82 , згідно якого за придбання труни, хреста, таблички, вінків, хусток, рушників, покривала та інші поховальні речі, ОСОБА_21 сплатила 5610грн., а також до фіскального чеку від 05.08.2017р., виданого СКП «Хмельницька міська ритуальна служба», за оформлення договору-замовлення та проведення поховання, ОСОБА_21 сплатила 743,07грн., а всього витрати на загальну суму 6353,07грн. підлягають відшкодуванню.
		Оскільки ОСОБА_21 перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_22 , і дані витрати були понесені за грошові кошти, що були взяті із спільного сімейного бюджету, то дана сума підлягає поділу та стягненню з обвинуваченого на користь цивільних позивачів ОСОБА_21 та ОСОБА_22 у розмірі 3176,53грн. на кожного.
		Щодо витрат на проведення поминальних обідів, які проводились після поховання, та які не відносяться до витрат на поховання, відшкодувати які зобов`язаний заповідач шкоди відповідно до статті 1201 ЦК України, то у цій частині матеріальної шкоди ОСОБА_21 та ОСОБА_22 необхідно відмовити.
		Оскільки визнання обвинуваченим ОСОБА_12 цивільного позову ОСОБА_21 та ОСОБА_22 в частині відшкодування витрат на поминальні обіди суперечить закону, підстав для задоволення позову в цій частині, виходячи лише з позиції обвинуваченого, не має. Крім того, визнання позову обумовлено умовою зміни запобіжного заходу, що є неприпустимим.
		За таких підстав, позов ОСОБА_21 та ОСОБА_22 в частині відшкодування матеріальних витрат на поховання та поминальні обіди підлягає частковому задоволенню. З обвинуваченого ОСОБА_12 на користь ОСОБА_21 та ОСОБА_22 необхідно стягнути витрати на організацію поховання у розмірі 3176,53грн. на кожного. В частині стягнення витрат на поминальні обіди, заявникам необхідно відмовити.
		Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди з обвинуваченого ОСОБА_12 , судом встановлено наступне:
		Відповідно до вимог ст.23Цивільного кодексуУкраїни особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, в тому числі, моральна шкода полягає у: фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої або членів її сім`ї; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі, гідності та ділової репутації особи.
		Частиною першою статті 1167Цивільного кодексуУкраїни визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
		Потерпілі у поданих цивільних позовах вказують, що моральна шкода кожної сім`ї, де загинула дитина, складає 1000000 (один мільйон) грн., яка поділяється на рівні частини виходячи з кількості членів родини, які його подали.
		Як роз`яснено в п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
		Згідно позовних заяв, моральна шкода потерпілих полягає у інтенсивних психологічних стражданнях, викликаних неправомірними діями обвинуваченого ОСОБА_12 , втратою спокою, насторогою, розгубленістю, тривогою, негативними емоціями та тілесними реакціями, які вони переживають внаслідок передчасної та трагічної загибелі їх дітей, адже приголомшені цією звісткою, пережили значний психічний стрес, моральні страждання, які продовжують їх турбувати і до цього дня. Моральна шкода полягає і у тривалому душевно-емоційному стресі, пов`язаному зі стражданнями, викликаними як звісткою про загибель рідних дітей, так і обставинами, пов`язаними із їх похованнями, організацією подальшого сімейного життя, відновленням життєвих стосунків з оточуючими людьми, у тому числі, потерпілими внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, лікуванням та подальшим відновленням звичного способу життя, оскільки вони змушені пристосовуватися до негативних умов існування за відсутності рідних дітей.
		Відшкодування моральної (немайнової) шкоди служить виключно меті захисту особистих немайнових прав, які є абсолютними, право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв`язку між порушенням та моральною шкодою.
		Як роз`яснено в п. 3, 5 Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №4від 31.03.1995р.«Про судовупрактику всправах провідшкодування моральної(немайнової)шкоди» (зі змінами від 25.05.2001 та від 27.02.2009), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема у порушенні права власності та інших цивільних прав, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими та при настанні інших негативних явищ. При вирішені спору про відшкодування моральної шкоди суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в який матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		У відповідності з ч. 4 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
		За таких обставин суд, враховуючи думку учасників процесу в частині наявності моральної (немайнової) шкоди у потерпілих, яка була завдана кримінальним правопорушенням (злочином), визначає розмір такої шкоди з урахуванням характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав кожен позивач, характеру немайнових трат (їх тривалості, можливості відновлення), стану здоров`я потерпілих, тяжкість вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану та з урахуванням інших обставин, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважає що дійсним розмір моральної шкоди кожної сім`ї, де загинула дитина, на рівні 600000 (шістсот тисяч) грн., яка підлягає бути поділеною пропорційно до кількості членів родини, які звернулись із позовом, а саме наступним чином: на користь ОСОБА_30  600000грн.; на користь ОСОБА_27 та ОСОБА_28  по 300000грн. на кожного; на користь ОСОБА_21 , ОСОБА_22 та ОСОБА_23  по 200000грн. на кожного.
		При визначенні цього розміру, суд взяв до уваги, що на дату смерті ІНФОРМАЦІЯ_7  загиблій ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , було лише повних 25 років; загиблому ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , було лише повних 23 роки; загиблому ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , було лише повних 24 роки. Втрата дитини для кожної родини була рівноцінною.
		З моменту народження своїх довгоочікуваних дітей, їх батьки сподівались на продовження свого сімейного роду, з нетерпінням чекали того часу, коли їх люблячі діти закінчать спочатку школу, потім вищій навчальний заклад, опанують омріяну професію, знайдуть своє достойне місце в суспільстві та громаді, зустрінуть свою другу половинку, відчують справжнє кохання, мріяли, що колись у них з`являться онуки, якими вони будуть тішитись, розраховували на турботу зі сторони дітей у старості.
		В результаті злочинних дій обвинуваченого ОСОБА_12 , який перекреслив всі їх життєві плани, мрії та сподівання, забрав життя їх люблячих дітей, які в майбутньому могли бути їх надійною опорою та допомогою для них, позбавив спокою, здоров`я, частини їхнього життя, залишив на все життя глибоку рану в серцях, яку не вилікує час. Вони пережили нервовий стрес, який привів до тривалого втрати сну, апетиту, втрати душевної рівноваги, моральних страждань. Їм завдана непоправна психологічна травма, після смерті дітей, їх життя втратило будь-який сенс, стало емоційно-напруженим та психологічно-схвильованим, в їхній оселі назавжди поселився смуток і горе, вони стали замкнутими, втратили цікавість до роботи, у них змінились відносини з оточуючими і родиною, вони вже не можуть радіти життю, всі свята для них перетворились на дні смутку. Їх не залишає постійний сум, жаль та стривоженість по втраті загиблих дітей, яких замінити ніхто не зможе. Такі неймовірні страждання приносять їм найбільші душевні муки та біль. А найгірше, що вони вже ніколи не побачать своєї дитини, не відчують їх дотику рук та обіймів, погляду рідних очей, не почують знайомий голос. Ці глибокі страждання не залишать їх до кінця свого життєвого шляху, кожний день нагадуючи в пам`яті про той роковий день. 
		Таким чином, судом встановлено, що з вини обвинуваченого, потерпілим та їх членам родини, які є цивільними позивачами, заподіяно моральну шкоду, яка полягає у тому, що наслідки кримінального правопорушення стали для них психотравмуючими, обумовили порушення фізичної, психоемоційної та соціальної сфер існування, перешкоджали можливості повноцінної життєдіяльності та викликали негативні психологічні переживання. 
		Зазначені особи перенесли емоційний стрес, зазнали душевних страждань, у зв`язку з чим, у них виникла необхідність адаптуватися до нових умов існування та життєдіяльності.
		Тривалість душевних страждань, виходячи з непоправних наслідків, не обмежені у часі.
		Внаслідок подій, що сталися 03.08.2017р., у них сформувався стан психоемоційної напруги, тримається знижений настрій, образливість та тривожність. Байдуже ставлення обвинуваченого, який не визнав своєї вини за наявності беззаперечних доказів, продовжує зухвало наполягає на своїй невинуватості та безсоромно просячи його виправдати, викликають у потерпілих та їх членів родини, обурення та образи, поглиблюючі їх моральні страждання.
		Негативні наслідки злочину, потягли за собою для останніх тривале нераціональне витрачання часу, обумовили необхідність фізичних, душевних та матеріальних ресурсів на їх подолання.
		Факт заподіяння моральних страждань підтверджується дослідженими судом та послідовно викладеними у вироку доказами, яким дана належна оцінка.
		Ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 10.04.2018р., з метою забезпечення цивільного позову та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, було накладено арешт на майно обвинуваченого ОСОБА_12 , а саме на наступні об`єкти нерухомого майна: земельну ділянку площею 0,15га., розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 6320255300:00:005:0156, земельну ділянку площею 0,018га., розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 6320255300:00:005:0157; житловий будинок, житловою площею 91,4кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_3 , загальною вартістю 120623грн. /а.с.63-68 т.2/.
		Крім цього, як свідчать матеріали кримінального провадження, ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 19.08.2017р., на транспортний засіб марки «Мерседес-Бенс Е-320», державний номерний знак « НОМЕР_1 », який на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , належить обвинуваченому ОСОБА_12 , накладений арешт /а.с.118-120 т.4/.
		Відповідно до ч.4 ст.174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
		Оскільки арешт на майно обвинуваченого ОСОБА_12 був накладений зокрема з метою забезпечення цивільного позову та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, беручи до уваги, що цивільні позови згідно цього вироку задоволені частково, за якими з обвинуваченого стягнені грошові кошти на загальну суму, яка перевищує 1800000 (один мільйон вісімсот тисяч)грн., та враховуючи, що вартість всього майна, на яке накладений арешт, співрозмірне з розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, підстав для його скасування суд не вбачає.
		Щодо транспортного засобу марки «Деу Ланос», державний номерний знак « НОМЕР_2 », на який ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 19.08.2017р. також був накладений арешт, то суд виходячи з вимог процесуального закону вважає за необхідне скасувати його. 
		Згідно ч.9 ст.100 КПК України, питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.
		Речовий доказ, вилучений в ході розслідування даного кримінального провадження, а саме автомобіль марки «Деу Ланос», державний номерний знак « НОМЕР_2 », який згідно постанови старшого слідчого відділу СУ ГУНП у Вінницькій області підполковника поліції ОСОБА_83 від 04.08.2017р., знаходиться на зберіганні на території спецмайданчика для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів ДП «Вінниця-Інформ-Ресурси» за адресою: Вінницька область, місто Вінниця, вулиця Г.Арабея, 17 /а.с.139-140 т.4/, після набуття вироком законної сили, повернути власнику.
		Речовий доказ, вилучений в ході розслідування даного кримінального провадження, а саме грошові кошти в розмірі 937000грн., які згідно постанови старшого слідчого відділу СУ ГУНП у Вінницькій області підполковника поліції ОСОБА_83 від 04.08.2017р., були вилучені під час огляду з автомобіля марки «Мерседес-Бенс Е-320», державний номерний знак « НОМЕР_1 » /а.с.141 т.4/, та відповідно до ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 19.08.2017р. повернуті їх власнику ОСОБА_84 /а.с.118-120 т.4/, після набуття вироком законної сили, залишити у власника.
		Відповідно до ч.1 ст.100 КПК України, речовий доказ, який був наданій стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.
		Оскільки судом прийняте рішення про відсутність підстав для скасування арешту автомобілю марки «Мерседес-Бенс Е-320», державний номерний знак « НОМЕР_1 », який згідно постанови старшого слідчого відділу СУ ГУНП у Вінницькій області підполковника поліції ОСОБА_83 від 04.08.2017р., знаходиться на зберіганні на території спецмайданчика для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів ДП «Вінниця-Інформ-Ресурси» за адресою: Вінницька область, місто Вінниця, вулиця Г.Арабея, 17 /а.с.139-140 т.4/, то його необхідно тимчасово залишити на цьому ж місці, до вирішення питання щодо відшкодування шкоди за задоволеними цивільними позовами.
		Відповідно до ч.4 ст.374 КПК України, у резолютивній частині вироку зазначається рішення про відшкодування процесуальних витрат.
		Витрати на залучення експерта згідно висновків автотоварознавчої експертизи № 267 від 16.11.2017р. у розмірі 1484,40грн. /а.с.73 т.4/, експертизи технічного стану транспортного засобу № 603а від 17.10.2017р. у розмірі 790,96грн. /а.с.65 т.4/, експертизи технічного стану транспортного засобу № 604а від 04.10.2017р. у розмірі 790,96грн. /а.с.56 т.4/, комісійної комплексної автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи № 606а/5035/5036/17-21 від 09.01.2018р. у розмірі 5720грн. /а.с.91-92 т.4/, а всього на загальну суму 8786грн.32коп. підлягають стягненню з ОСОБА_12 на користь держави.
		Як випливає з обвинувального акту у цьому кримінальному провадженні проводилась судово-одорологічна експертиза № 233 від 01.09.2017р., вартість проведення якої становить 2974,40грн., яка стороною обвинувачення у якості доказу не подавалась, судом не досліджувалась, та доказів на підтвердження вартості її проведення суду не було надано, а тому підстав для стягнення її вартості з обвинуваченого на користь держави, суд не вбачає.
		Згідно ч.4 ст.374 КПК України, у резолютивній частині вироку зазначається рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження.
		До набраннявироком законноїсили,запобіжний захід ОСОБА_12 необхідно залишити у вигляді тримання під вартою.
		Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_12 обчислювати з 04 серпня 2017 року, тобто з моменту затримання згідно протоколу про його затримання.
		Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.374 КПК України, вирок суду складається зокрема зі вступної частини, у якій зазначаються дата та місце його ухвалення.
		Згідно роз`яснень викладених в узагальнені Верховного Суду України від 01.08.2004р. «Про якість складання й оформлення судових рішень у кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення», суди повинні керуватися положенням про те, що датою постановлення вироку є день його підписання складом суду, незалежно від тривалості часу, протягом якого відбувалася нарада суддів, а місцем його постановлення  місто чи інший населений пункт, де це фактично мало місце.
		Оскільки днем підписання вироку є 13.12.2018р., то датою його постановлення є саме цей день.
		Керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 374, 376, 392, 395 КПК України, суд
		ЗАСУДИВ:
		ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.286 КК України та призначити йому покарання у вигляді 9 (дев`яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 (три) роки.
		Запобіжний захід засудженому ОСОБА_12 у вигляді тримання під вартою у слідчому ізоляторі Державної установи «Вінницька УВП (№ 1)» до вступу вироку в законну силу залишити без змін, після чого виконати вирок.
		Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_12 обчислювати з 04 серпня 2017 року, тобто з моменту затримання згідно протоколу про його затримання.
		Стягнути з ОСОБА_12 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта згідно висновків автотоварознавчої експертизи № 267 від 16.11.2017р. у розмірі 1484,40грн., експертизи технічного стану транспортного засобу № 603а від 17.10.2017р. у розмірі 790,96грн., експертизи технічного стану транспортного засобу № 604а від 04.10.2017р. у розмірі 790,96грн., комісійної комплексної автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи № 606а/5035/5036/17-21 від 09.01.2018р. у розмірі 5720грн., а всього на загальну суму 8786 (вісім тисяч сімсот вісімдесят шість)грн. 32коп.
		Скасувати арешт автомобіля марки «Деу Ланос», державний номерний знак « НОМЕР_2 », накладений ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 19.08.2017р.
		Речовий доказ, вилучений в ході розслідування даного кримінального провадження, а саме автомобіль марки «Деу Ланос», державний номерний знак « НОМЕР_2 », який згідно постанови старшого слідчого відділу СУ ГУНП у Вінницькій області підполковника поліції ОСОБА_83 від 04.08.2017р., знаходиться на зберіганні на території спецмайданчика для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів ДП «Вінниця-Інформ-Ресурси» за адресою: Вінницька область, місто Вінниця, вулиця Г.Арабея, 17, після набуття вироком законної сили, повернути власнику.
		Речовий доказ, вилучений в ході розслідування даного кримінального провадження, а саме грошові кошти в розмірі 937000грн., які згідно постанови старшого слідчого відділу СУ ГУНП у Вінницькій області підполковника поліції ОСОБА_83 від 04.08.2017р., були вилучені під час огляду з автомобіля марки «Мерседес-Бенс Е-320», державний номерний знак « НОМЕР_1 », та відповідно до ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 19.08.2017р. повернуті їх власнику ОСОБА_84 /а.с.118-120 т.4/, після набуття вироком законної сили, залишити у власника.
		Автомобіль марки «Мерседес-Бенс Е-320», державний номерний знак « НОМЕР_1 », який згідно постанови старшого слідчого відділу СУ ГУНП у Вінницькій області підполковника поліції ОСОБА_83 від 04.08.2017р., знаходиться на зберіганні на території спецмайданчика для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів ДП «Вінниця-Інформ-Ресурси» за адресою: Вінницька область, місто Вінниця, вулиця Г.Арабея, 17, після набуття вироком законної сили, тимчасово залишити на цій же території, до вирішення питання в частині відшкодування шкоди, за задоволеними цивільними позовами. 
		Цивільний позов ОСОБА_85 до ОСОБА_12 про відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди, завданої злочином  задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_12 на користь ОСОБА_85 в рахунок відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 600000 (шістсот тисяч) грн.
		В іншій частині цивільного позову заявнику відмовити.
		Цивільний позов ОСОБА_27 та ОСОБА_28 до ОСОБА_12 про відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди, завданої злочином  задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_12 на користь ОСОБА_27 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди в частині понесених витрат на організацію поховання і проведення у зв`язку з цим ритуальних послуг, суму у розмірі 3412 (три тисячі чотириста дванадцять)грн. 67коп., а також в рахунок відшкодування моральної шкоди, суму у розмірі 300000 (триста тисяч)грн., а всього 303412 (триста три тисячі чотириста дванадцять)грн. 67коп.
		Стягнути з ОСОБА_12 на користь ОСОБА_28 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди в частині понесених витрат на організацію поховання і проведення у зв`язку з цим ритуальних послуг, суму у розмірі 3412 (три тисячі чотириста дванадцять)грн. 67коп., а також в рахунок відшкодування моральної шкоди, суму у розмірі 300000 (триста тисяч)грн., а всього 303412 (триста три тисячі чотириста дванадцять)грн. 67коп.
		В іншій частині цивільного позову заявникам відмовити.
		Цивільний позов ОСОБА_21 , ОСОБА_22 та ОСОБА_23 до ОСОБА_12 про відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди, завданої злочином  задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_12 на користь ОСОБА_21 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди в частині понесених витрат на організацію поховання і проведення у зв`язку з цим ритуальних послуг, суму у розмірі 3176 (три тисячі сто сімдесят шість)грн. 53коп., а також в рахунок відшкодування моральної шкоди, суму у розмірі 200000 (двісті тисяч)грн., а всього 203176 (двісті три тисячі сто сімдесят шість)грн. 53коп.
		Стягнути з ОСОБА_12 на користь ОСОБА_22 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди в частині понесених витрат на організацію поховання і проведення у зв`язку з цим ритуальних послуг, суму у розмірі 3176 (три тисячі сто сімдесят шість)грн. 53коп., а також в рахунок відшкодування моральної шкоди, суму у розмірі 200000 (двісті тисяч)грн., а всього 203176 (двісті три тисячі сто сімдесят шість)грн. 53коп.
		Стягнути з ОСОБА_12 на користь ОСОБА_23 в рахунок відшкодування моральної шкоди, суму у розмірі 200000 (двісті тисяч)грн.
		В іншій частині цивільного позову заявникам відмовити.
		Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Роз`яснити засудженому, що він має право подати та/або заявити клопотання про помилування, про ознайомлення із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження, про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції. 
		Копію цього вироку негайно після його проголошення вручити під розписку обвинуваченому та прокурору.
		 
		Суддя:                                     ОСОБА_86

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...