Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 759/19904/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Катування.
Надіслано судом: 14.12.2018. Зареєстровано: 14.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 18.12.2018.
Дата набрання законної сили: 15.01.2019
Номер судового провадження: 1-кп/759/1472/18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42014100000000079

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Святошинський районний суд міста Києва
		 
		ун. № 759/19904/18
		пр. № 1-кп/759/1472/18 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		14 грудня 2018 року м. Київ
		Святошинський районний суд міста Києва в складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 , 
		за участю секретаря ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.01.2014 за № 42014100000000079, за обвинуваченням  ОСОБА_3 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Борзна Чернігівської обл., українця, громадянина України, номер картки фізичної особи  платника податків невідомий, який здобув вищу освіту, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, працює у ТОВ «АНТИП» на посаді вантажника-експедитора, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
		у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 127; ч. 2 ст. 365 КК України, 
		сторони кримінального провадження: прокурор  ОСОБА_4 , обвинувачений  ОСОБА_3 , захисники  ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , інші учасники кримінального провадження: потерпілий  ОСОБА_7 , представник потерпілого  ОСОБА_8 , 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Обвинувачений ОСОБА_3 , працюючи відповідно до наказу ГУМВС України в м. Києві від 10.11.2009 № 1058 о/с на посаді оперуповноваженого карного розшуку 2-го територіального відділу міліції Святошинського РУ ГУМВС України в місті Києві, маючи спеціальне звання майор міліції, будучи службовою особою, яка постійно здійснює функції представника влади, наділеною правом у межах своєї компетенції пред`являти вимоги та приймати рішення, обов`язкові для виконання фізичними і юридичними особами незалежно від їх відомчої належності чи підлеглості, діючи за попередньою змовою групою осіб зі старшим оперуповноваженим сектору карного розшуку 2-го територіального відділу міліції Святошинського РУ ГУМВС України в місті Києві лейтенантом міліції, кримінальне провадження стосовно, якого виділено в окреме провадження, та начальником сектору розкриття злочинів проти особи відділу карного розшуку Святошинського РУ ГУМВС України в місті Києві старшим лейтенантом міліції ОСОБА 1, матеріали щодо якого виділені в окреме провадження (далі ОСОБА 1), вчинив перевищення влади, що супроводжувалося насильством, та катування, за наступних обставин.
		Так, ст. 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
		Положення ст. 28 Конституції України передбачають, що ніхто не може бути підданий катування, жорстокому, нелюдському, або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.
		Згідно зі ст. 1 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 (далі - Закон) міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров`я, права і свободи громадян власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань. 
		Відповідно до ст. 5 Закону міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності із Законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції. Міліція поважає гідність особи і виявляє до неї гуманне ставлення.
		Відповідно до ст. 12 Закону міліція має право застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю у випадках і в порядку, передбачених цим Законом. Застосуванню сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї повинно передувати попередження про намір їх використання, якщо дозволяють обставини. Без попередження фізична сила, спеціальні засоби і зброя можуть застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров`ю громадян чи працівників міліції. 
		Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23.12.1993 органи внутрішніх справ віднесено до правоохоронних органів.
		Таким чином, ОСОБА_3 мав владні повноваження та був працівником правоохоронного органу.
		Слідчим відділом Святошинського РУ ГУМВС України в місті Києві 14.09.2011 порушено кримінальну справу № 08-22123 щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за фактом незаконного збуту особливо небезпечного наркотичного засобу за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
		У ході досудового слідства по вказаній справі 20.09.2011 по місцю проживання ОСОБА_7 працівниками Святошинського РУ ГУМВС України в місті Києві проведено обшук, в результаті якого виявлено та вилучено пакет із залишками порошкоподібної речовини світлого кольору.
		Цього ж дня після проведення обшуку ОСОБА_7 доставлений до 2-го територіального відділу міліції Святошинського РУ ГУМВС України в місті Києві, де він був затриманий в порядку ст. 263 КУпАП та відносно нього складений протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 44 КУпАП.
		У подальшому 21.09.2011, приблизно о 05 годині ранку, ОСОБА_7 доставлено до чергової частини Святошинського РУ ГУМВС України в місті Києві за адресою: місто Київ, проспект Перемоги, 109, де проведено його огляд та поміщено до кімнати затриманих вказаного районного управління. При цьому, під час огляду ОСОБА_7 , який проводив старший інспектор черговий чергової частини Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві, у останнього будь-яких тілесних ушкоджень не виявлено.
		Цього ж дня, приблизно о 09 год. 50 хв., за усною вказівкою начальника сектору розкриття злочинів проти особи відділу карного розшуку Святошинського районного управління ОСОБА 1, оперуповноваженим даного районного управління, кримінальне провадження стосовно, якого виділено в окреме провадження, затриманий ОСОБА_7 із кімнати для затриманих Святошинського РУ ГУМВС України в місті Києві був переведений до службового кабінету № 209, розташованого у цьому ж приміщені за адресою: місто Київ, проспект Перемоги, 109.
		Коли оперуповноважений Святошинського районного управління, кримінальне провадження стосовно, якого виділено в окреме провадження, завів затриманого ОСОБА_7 до службового кабінету № 209 у ньому вже знаходились начальник сектору розкриття злочинів проти особи відділу карного розшуку Святошинського районного управління ОСОБА 1 та старший оперуповноважений даного районного управління ОСОБА_3 .
		Під час перебування в службовому кабінеті № 209, 21.09.2011, у період часу приблизно з 10 год. 00 хв. до 17 год. 55 хв., начальник сектору розкриття злочинів проти особи відділу карного розшуку Святошинського районного управління ОСОБА 1 та співробітники карного розшуку даного районного управління, оперуповноважений Святошинського районного управління, кримінальне провадження стосовно, якого виділено в окреме провадження, і ОСОБА_3 , будучи працівниками правоохоронного органу, діючи з прямим умислом за попередньою змовою групою осіб, перевищуючи надану їм владу, з метою отримання відомостей про вчинене вбивство ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , всупереч вимог ст. 3, 28 Конституції України, ст. 1, 5, 12 Закону України «Про міліцію» в редакції від 21.09.2011, застосували до затриманого ОСОБА_7 фізичне насильство, яке виразилось у нанесенні йому чисельних ударів руками та ногами у різні частини тіла. Крім того, реалізуючи свій спільний злочинний умисел, вказані співробітники міліції також підвішували ОСОБА_7 на палицю з заведеними за спину руками, що заподіяло останньому сильного фізичного болю, та у цьому положенні продовжували наносити йому чисельні удари руками та ногами у різні частини тіла.
		Не досягнувши своєї мети щодо отримання відомостей про вчинене вбивство, продовжуючи реалізовувати свій спільний злочинний умисел, перевищуючи надану їм владу, співробітники міліції ОСОБА 1, оперуповноважений Святошинського районного управління, кримінальне провадження стосовно, якого виділено в окреме провадження, та ОСОБА_3 , поклали ОСОБА_7 на письмовий стіл, розташований у цьому ж кабінеті, де ОСОБА 1 неодноразово прикладав розігріту праску на оголену спину потерпілого ОСОБА_7 .
		Після цього 21.09.2011, приблизно о 17 год. 55 хв., ОСОБА_7 повернуто до кімнати затриманих Святошинського РУ ГУМВС України в місті Києві.
		Крім того, під час перебування в службовому кабінеті № 209, 21.09.2011, у період часу приблизно з 10 год. 00 хв. до 17 год. 55 хв., начальник сектору розкриття злочинів проти особи відділу карного розшуку Святошинського районного управління ОСОБА 1 та співробітники карного розшуку даного районного управління, оперуповноважений Святошинського районного управління, кримінальне провадження стосовно, якого виділено в окреме провадження, і ОСОБА_3 , будучи працівниками правоохоронного органу, діючи з прямим умислом за попередньою змовою групою осіб, перевищуючи надану їм владу, з метою отримання відомостей про вчинене вбивство ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , всупереч вимог ст. 3, 28 Конституції України, ст. 1, 5, 12 Закону України «Про міліцію» в редакції від 21.09.2011, застосували до затриманого ОСОБА_7 фізичне насильство, яке виразилось у нанесенні йому чисельних ударів руками та ногами у різні частини тіла. Крім того, реалізуючи свій спільний злочинний умисел, вказані співробітники міліції також підвішували ОСОБА_7 на палицю з заведеними за спину руками, що заподіяло останньому сильного фізичного болю, та у цьому положенні продовжували наносити йому чисельні удари руками та ногами у різні частини тіла.
		Не досягнувши своєї мети щодо отримання відомостей про вчинене вбивство, продовжуючи реалізовувати свій спільний злочинний умисел, перевищуючи надану їм владу, співробітники міліції ОСОБА 1, оперуповноважений Святошинського районного управління, кримінальне провадження стосовно, якого виділено в окреме провадження, та ОСОБА_3 , поклали ОСОБА_7 на письмовий стіл, розташований у цьому ж кабінеті, де ОСОБА 1 неодноразово прикладав розігріту праску на оголену спину потерпілого ОСОБА_7 .
		При цьому, утримуючи ОСОБА_7 у такому положенні вказані особи помістили до рота потерпілого ганчірку з метою зменшення рівня криків ОСОБА_7 під час його мучення, завдання сильного фізичного болю та нанесення побоїв при вищезазначених обставинах.
		Після цього 21.09.2011, приблизно о 17 год. 55 хв., ОСОБА_7 повернуто до кімнати затриманих Святошинського РУ ГУМВС України в місті Києві.
		Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 418/і від 20.10.2011 ОСОБА_7 спричинені тілесні ушкодження у вигляді саден на передній поверхні правого колінного суглобу; на переднє-внутрішній поверхні правого колінного суглобу; на переднє-зовнішній поверхні лівого стегна у середній третині; синців на передній поверхні лівого стегна у середній третині, на фоні якого садно; у правій виличній ділянці; підшкірних гематом обох вушних раковин; опіків шкіри 1-2 ступеню на задній поверхні грудної клітини у правій підлопатковій ділянці, з переходом у поперекову ділянку справа; у поперековій ділянці справа. Дані тілесні ушкодження в сукупності відносяться до легкого тілесного ушкодження.
		Вказані дії ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 2 ст. 127; ч. 2 ст. 365 КК України, а саме: катування, тобто умисне заподіяння сильного фізичного болю шляхом нанесення побоїв та інших насильницьких дій з метою примусити потерпілого вчинити дії, що суперечать його волі, у тому числі отримати від нього відомості, вчинене за попередньою змовою групою осіб; перевищення влади, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, якщо вони супроводжувалися насильством. 
		Під час підготовчого судового засідання прокурором ОСОБА_4 подано суду угоду про визнання винуватості від 10.12.2018, яка укладена між прокурором першого відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 за участю захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в порядку, передбаченому ст. 468, 469 та 472 КПК України. Також до даної угоди прокурором додано письмову згоду потерпілого ОСОБА_7 , яку останній підписав у присутності свого представника ОСОБА_8 , на укладення угоди між прокурором та обвинуваченим.
		Відповідно до умов даної угоди прокурор ОСОБА_4 та обвинувачений  ОСОБА_3 за участю захисників ОСОБА_11 та ОСОБА_6 дійшли згодищодо формулюванняобвинувачення тайого правовоїкваліфікації,а саме:ч.2ст.127та ч.2ст.365КК України,всіх істотнихдля даногокримінального провадженняобставин,беззастережного визнанняобвинуваченим ОСОБА_3 своєї винуватостіу вчиненніданих злочинів,співпрацювати зістороною обвинуваченняу викриттіу судіінших учасниківпопередньої змовиу вичиненівказаних злочинів, співучасника ОСОБА_12 ,а такожузгодили покаранняобвинуваченому ОСОБА_3 :за ч.2ст.127КК України увиді 5років позбавленняволі тач.2ст.365КК України-у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк 3 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк 3 роки. Також застосувати ст. 75 КК України та звільнити ОСОБА_3 від відбування основаного покарання з випробовуванням.
		У даній угоді передбачені наслідки її укладення та затвердження, передбачені ст. 473 КПК України, а також наслідки її невиконання, які роз`яснені обвинуваченому ОСОБА_3 . В угоді зазначено дата її укладення та вона скріплена підписами сторін.
		Під час підготовчого судового засідання прокурор ОСОБА_4 просив затвердити угоду про визнання винуватості, вказуючи, що вона відповідає вимогам КПК та КК України. 
		Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисники ОСОБА_5 та ОСОБА_6 також просили затвердити угоду про визнання винуватості, вказуючи, що вона відповідає вимогам КК та КПК України. 
		Потерпілий ОСОБА_7 та його представник ОСОБА_8 підтримали думку прокурора щодо затвердження угоди про визнання винуватості. Також потерпілий ОСОБА_7 показав, що обвинувачений ОСОБА_3 в повному обсязі відшкодував завдану йому шкоду у розмірі 140000 грн 00 к. Жодних претензій до ОСОБА_3 він не має.
		Розглядаючи в порядку п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з такого.
		Відповідно до ч. 2 та 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого. Угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів.
		Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
		Злочини, у вчиненні яких обвинувачується  ОСОБА_3 згідно із ст.12 КК України, є тяжкими злочинами.
		У судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 , обвинувачений  ОСОБА_3 та захисники ОСОБА_5 , ОСОБА_6 підтвердили, що угода про визнання винуватості укладена добровільно, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
		Також потерпілий ОСОБА_7 підтвердив, що письмову згоду прокурору на укладення угоди він надав добровільно, без застосування до нього насильства, примусу, погроз або надання будь-яких обіцянок, у присутності свого представника ОСОБА_8 .
		Крім того, обвинувачений  ОСОБА_3 у судовому засіданні показав, що він повністю визнає свою винуватість у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 127; ч. 2 ст. 365 КК України, і не оспорює всі істотні для даного кримінального провадження обставин та правову кваліфікацію його дій, згоден з укладеною угодою та розуміє наслідки її укладення, затвердження та невиконання. Зобов`язується у повному обсязі виконати обов`язки, взяті за угодою.
		Судом, на виконання вимог ст. 474 КПК України, а також шляхом опитування учасників судового провадження, з`ясовано обставини, які дають змогу впевнитися в тому, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. 
		Також судом з`ясовано, що обвинувачений  ОСОБА_3 повністю усвідомлює зміст угоди про визнання винуватості, укладеної з прокурором ОСОБА_4 , характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України.
		Зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 472 КПК України.
		Таким чином, оскільки умови угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 , за участю захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , її форма та зміст відповідають вимогам КПК і КК України, суд дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження даної угоди.
		За таких обставин, ухвалюючи вирок, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами та оцінених судом відповідно до ст. 94 КПК України, суд дійшов висновку, що мали місце діяння, передбачені ч. 2 ст. 127; ч. 2 ст. 365 КК України, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_3 . 
		Узгоджене сторонами покарання відповідає загальним правилам призначення покарань, передбаченим КК України.
		Враховуючи те, що сторонами узгоджено покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, суд відповідно до ст. 76 КК України зобов`язаний покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 обов`язки, передбачені п. 1 та 2 ч. 1 ст. 76 КК України.
		Враховуючи викладене та керуючись п. 1 ч. 3 ст. 314, ст. 373, 374, 376, 472, 474-476 КПК України, суд,
		 
		УХВАЛИВ:
		Затвердити угоду про визнання винуватості від 10 грудня 2018 року, укладену між прокурором першого відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 .
		ОСОБА_3  визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 127; ч. 2 ст. 365 КК України.
		Призначити  ОСОБА_3  покарання за:
		- ч. 2 ст. 127 КК України  у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років;
		- ч. 2 ст. 365 КК України  у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк 3 (три) роки. 
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити  ОСОБА_3  остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк 3 (три) роки. 
		На підставі ст. 75 КК України звільнити  ОСОБА_3  від відбування основаного покарання з випробовуванням, з встановленням іспитового строку на 3 (три) роки.
		Відповідно до п. 1 та 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на  ОСОБА_3  такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
		Запобіжний захід  ОСОБА_3  у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» до вступу вироку в законну силу змінити на особисте зобов`язання, звільнивши його з-під варти в залі судового засідання.
		Покласти на  ОСОБА_3  до вступу вироку в законну силу обов`язки, передбачені п. 1-3 ч. 5 ст.194 КПК України, а саме: 
		1) прибувати за викликом до суду; 
		2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду; 
		3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
		Зарахувати  ОСОБА_3  у строк відбування покарання строк перебування йогопід вартою,а саме:з 26вересня 2018 року до 14 грудня 2018 року включно.
		Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Святошинський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції. 
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
		 
		 
		 
		Суддя:                                          ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...