Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 802/752/17-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення сталого розвитку населених пунктів та землекористування, зокрема зі спорів у сфері:; землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: 13.12.2018. Зареєстровано: 16.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 17.12.2018.
Дата набрання законної сили: 13.12.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		13 грудня 2018 року 
		м. Київ
		справа №802/752/17-а
		адміністративне провадження №К/9901/18334/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
		суддів: Анцупової Т.О.,  Мороз Л.Л., 
		 
		розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Агроніка» на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року (головуючий суддя Совгира Д.І., судді: Білоус О.В., Курко О.П.) у справі №802/752/17-а за позовом Приватного підприємства «Агроніка» до Комунального підприємства "Архітектурне планувально-проектне бюро", державного реєстратора Комунального підприємства "Архітектурне планувально-проектне бюро" Медвідь Ірини Олександрівни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Обрій», ОСОБА_2, Відділ Держгеокадастру у Теплицькому районі про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У травні 2017 року Приватне підприємство «Агроніка» звернулось до суду з позовом, в якому просило:
		 
		- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора комунального підприємства "Архітектурне планувально-проектне бюро" від 30 березня 2017 року №34532965 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки на підставі укладеного договору оренди земельної ділянки між СТОВ «Обрій» та ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1.
		 
		- зобов'язати державного реєстратора комунального підприємства "Архітектурне планувально-проектне бюро" внести запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки на підставі укладеного договору оренди земельної ділянки між СТОВ "Обрій" та ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1.
		 
		В обґрунтування своїх вимог посилалося на те, що оскаржуване рішення та запис прийнято (внесено) державним реєстратором з порушенням вимог чинного законодавства, без перевірки відповідності заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, та за наявності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно.
		 
		Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 26 липня 2017 року позов задоволено у повному обсязі у спосіб, визначений позивачем.
		 
		Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову про відмову в позові.
		 
		Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що 15 березня 2007 року між приватним підприємством «Агроніка» (Орендар) та ОСОБА_3 (Орендодавець) укладено договір оренди землі б/н, який зареєстрований у Теплицькому секторі ДЗК Вінницької регіональної філії «Центр ДЗК» про що у державному реєстрі земель вчинено запис 04078740068 від 28 квітня 2007 року. В оренду передається земельні ділянка загальною площею 3,5177 га (п. 2 Договору), кадастровий номер НОМЕР_1.
		 
		22 червня 2010 року внесено зміни до зазначеного договору оренди землі, яким змінено строк дії договору з 4,11 років на 15 років. Зміни до договору оренди землі зареєстровано у Теплицькому районному відділ Вінницької регіональної філії ДП "Центр ДЗК" про, що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 041005900132 від 23 грудня 2010 року.
		 
		Відповідно до п. 39 договору оренди землі укладеного 15 березня 2007 року між приватним підприємством «Агроніка» (Орендар) та ОСОБА_3 (Орендодавець) розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається.
		 
		На підставі свідоцтва про право на спадщину НВІ 354764 від 30 листопада 2016 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1, загальною площею 3,5177 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою Вінницька область, Теплицький район, Тополівська сільська рада.
		 
		17 березня 2017 року ОСОБА_2 звернулася з повідомленням до начальника відділу Держгеокадастру у Теплецькому районі та директора ПП «Агроніка» в якому зазначила, що оскільки вона являється законним власником земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 та відповідно до п. 39 договору оренди землі укладеного 15 березня 2007 року між приватним підприємством «Агроніка» (Орендар) та ОСОБА_3 (Орендодавець) розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається. Враховуючи той факт що ОСОБА_2 не бажає далі продовжувати орендні взаємовідношення з ПП «Агроніка», та той факт, що вищевказаний договір передбачає одностороннє розірвання договору оренди землі, просила внести зміни до книги реєстрації договорів оренди землі по Тополівській сільській раді шляхом проведення запису про дострокове розірвання договору оренди землі, укладеного 15 березня 2007 року між приватним підприємством «Агроніка» та ОСОБА_3 зареєстрованим за НОМЕР_2 від 28 квітня 2007 року.
		 
		24 березня 2017 року ПП «Агроніка» надала відповідь ОСОБА_2 в якій зазначила, що заява про дострокове розірвання договору оренди землі від 17 березня 2017 року розглянута, проте підстав для її задоволення немає.
		 
		28 березня 2017 року між ОСОБА_2 та СТОВ «Обрій» укладено договір оренди земельної ділянки б/н.
		 
		29 березня 2017 року державним реєстратором Медвідь І.О. комунального підприємства "Архітектурне планувально-проектне бюро" в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано заяви про державну реєстрацію іншого речового права за номерами: №21621892 на земельну ділянку розташовану на території Тополівської сільської ради Теплицького району Вінницької області, кадастровий номер НОМЕР_1.
		 
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що державний реєстратор, в порушення вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», при здійсненні державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, укладеного ОСОБА_2 з СТОВ «Обрій» не пересвідчилися у відсутності суперечностей між заявленим та вже зареєстрованим обтяженням права на нерухоме майно, не врахував вимоги пункту 6 частини 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у зв'язку з чим допустив повторну реєстрацію договору оренди на земельну ділянку, на яку раніше було зареєстровано право оренди відповідно до вимог законодавства чинного на момент їх укладання позивачем.
		 
		Апеляційний суд не погодився з таким висновком суду першої інстанції, вказавши, що оскільки відповідно до п. 39 договору оренди землі укладеного 15 березня 2007 року між приватним підприємством «Агроніка» та ОСОБА_3 розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається, а згідно зі свідоцтвом про право на спадщину НВІ 354764 від 30 листопада 2016 року ОСОБА_2 є власником земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, остання має право в односторонньому порядку розірвати вищезазначений договір, оскільки це не суперечить вимогам самого договору від 15 березня 2007 року та чинному законодавству України. 
		 
		З метою недопущення одночасного існування декількох прав, на одну земельну ділянку, 30 березня 2017 року державним реєстратором було сформовану актуальну інформацію щодо земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 із Державного земельного кадастру, згідно якої реєстрація договорів оренди, за вищевказаними земельними ділянками, відсутня. Дана інформація була також підтверджена вище вказаним витягом з ДЗК про земельну ділянку. І тільки переконавшись, що реєстрація договорів оренди не проводилась, державним реєстратором Медвідь І.О. було проведено реєстрацію права оренди на земельну ділянку за СТОВ «Обрій». 
		 
		Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що реєстрація договору оренди на земельну ділянку розташовану на території Тополівської сільської ради Теплицького району Вінницької області, кадастровий номер НОМЕР_1 згідно договору оренди земельної ділянки від 28.03.2017 року укладеного ОСОБА_2 та СТОВ «Обрій» проведена у відповідності до чинного законодавства.
		 
		Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, ПП «Агроніка» подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
		 
		Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки на момент здійснення речового права за СТОВ «Обрій» існувало вже зареєстроване речове право ПП «Агроніка» на цю ж саму земельну ділянку, а тому державний реєстратор повинен був відмовити у проведенні державної реєстрації прав за СТОВ «Обрій».
		 
		Державний реєстратор надіслав пояснення, в яких вказує, що спірна державна реєстрація відповідає чинному законодавству, а висновок апеляційного суду є обґрунтованим.
		 
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та пояснень відповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
		 
		Вимогами у цій справі є визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права оренди земельної ділянки, що пов'язане з порушенням прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою державним реєстратором зареєстровано аналогічне право на ту саму земельну ділянку.
		 
		Вирішуючи спір між сторонами, суди попередніх інстанцій надавали правової оцінки діям державного реєстратора під час реєстрації речових прав на земельну ділянку за СТОВ «Обрій», тобто виходили з того, що між сторонами наявний публічно-правовий спір, а тому ця справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
		 
		Верховний Суд вважає, що суди не звернули увагу, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
		 
		Відповідно до статті 2 КАС України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
		 
		Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини першої статті 3 КАС України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
		 
		Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 17 КАС України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
		 
		У пункті 7 частини першої статті 3 КАС України в наведеній вище редакції визначено, що суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
		 
		Водночас помилковим є застосування статті 17 КАС України та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
		 
		Публічно-правовим, вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
		 
		Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
		 
		До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №914/2006/17.
		 
		Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки державний реєстратор, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно (право оренди на спірну земельну ділянку), не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте державним реєстратором оскаржуване рішення про державну реєстрацію стосувалось реєстрації прав іншої особи, а не позивача.
		 
		Натомість, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.
		 
		Визнання протиправним і скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за третьою особою є захистом прав позивача на земельну ділянку від їх порушення іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо того ж самого нерухомого майна.
		 
		Позивач фактично обґрунтував позовні вимоги наявністю у нього права оренди і відсутністю такого права у СТОВ «Обрій» і, як наслідок, відсутністю в останнього правомірного інтересу щодо фіксації свого права оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
		 
		Отже, ухвалюючи рішення, суди попередніх інстанцій не врахували того, що цей спір є спором про цивільне право, тобто має приватноправовий характер, а саме є спором позивача та СТОВ «Обрій» щодо права на спірну земельну ділянку, яке підлягає державній реєстрації.
		 
		З урахуванням наведеного Верховний Суд вважає, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки має розглядатися як спір, що пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.
		 
		Також Верховний Суд вважає, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис.
		 
		Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки безпосередньо пов'язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо земельної ділянки з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею права оренди цієї ж земельної ділянки. Такий спір має приватноправовий характер. Залежно від суб'єктного складу сторін спору і тих осіб, на чиї інтереси впливає таке рішення, він має вирішуватися за правилами господарського або цивільного судочинства.
		 
		Такий висновок сформулювала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 4 вересня 2018 року у справі №823/2042/16, відступивши від своїх попередніх висновків щодо належності до юрисдикції адміністративних судів спорів за позовами осіб, які не були заявниками вчинення реєстраційних дій, до державного реєстратора про скасування його рішень чи записів у державному реєстрі стосовно державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
		 
		Велика Палата Верховного Суду вказала, що такий критерій визначення юрисдикції спору як наявність порушень вимог чинного реєстраційного законодавства у діях державного реєстратора під час державної реєстрації прав на земельну ділянку не завжди є достатнім та ефективним, адже наявність цих порушень можна встановити лише при розгляді справи по суті, а не на момент звернення позивача з позовною заявою.
		 
		Крім того, скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства. У таких спорах питання правомірності укладення цивільно-правових договорів, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов'язково постають перед судом, який буде вирішувати спір, незалежно від того, чи заявив позивач вимогу щодо оскарження таких договорів.
		 
		Отже, в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження. А тому мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб'єктного складу сторін спору.
		 
		Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених відповідно статтями 238, 240 КАС України. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги (стаття 354 КАС України).
		 
		Пунктом 5 частини першої статті 349 цього ж Кодексу передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі.
		 
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті стаття 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
		 
		Отже, постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 26 липня 2017 року та постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.
		 
		Відповідно до частини першої статті 239 Кодексу, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
		 
		Верховний Суд вказує, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін.
		 
		Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.
		 
		Керуючись статтями 343, 354, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Приватного підприємства «Агроніка» задовольнити частково.
		 
		Постанову постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 26 липня 2017 року та постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року у справі №802/752/17-а скасувати.
		 
		Провадження у справі №802/752/17-а закрити.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		...........................
		 
		 
		...........................
		 
		 
		...........................
		 
		М.М. Гімон
		Т.О. Анцупова 
		 Л.Л. Мороз ,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...