Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 636/620/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Інші справи.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 16.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 17.12.2018.
Дата набрання законної сили: 13.12.2018
Номер судового провадження: 61-46926ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Ухвала 
		13 грудня 2018 року
		м. Київ
		справа № 636/620/18
		провадження № 61-46926 ск 18 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Лесько А. О., Мартєва С. Ю., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Апеляційного суду Харківської від 18 липня 2018 року в справі за скаргою ОСОБА_4 на дії державного виконавця міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Печенізькому, Чугуївському районах та м. Чугуєву Головного територіального управління юстиції у Харківській області Погрібної ТетяниСергіївни,
		ВСТАНОВИВ :
		6 листопада 2018 року ОСОБА_4 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Апеляційного суду Харківської від 18 липня 2018 року з пропуском строку на касаційне оскарження.
		Згідно зі статтею 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
		Згідно із частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. 
		Ухвалю Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 15 листопада                 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_4 було залишено без руху у зв'язку з відсутністю клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження та доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.
		27 листопада 2018 року від заявника на адресу суду надійшла заява на виконання вимог цієї ухвали, в якій заявник просив поновити пропущений строк на касаційне оскарження судових рішень. На підтвердження поважності причин пропуску строку заявниця зазначає, що оскаржувана постанова була проголошена без її участі, а повний текст не отриманий нею й до сьогодні.
		Отже, вказані обставини є достатніми підставами для поновлення строку на касаційне оскарження. 
		21 лютого 2018 року ОСОБА_4 звернулася до Чугуївського міського суду Харківської області суду зі скаргою на дії державного виконавця, посилаючись на те, що вона не отримувала жодних повідомлень про призначення державним виконавцем суб'єкта оціночної діяльності, не була обізнана про результати такої оцінки про визначення вартості майна та про складений висновок, а тому, на її думку, державний виконавець не має законної можливості передавати майно на реалізацію. Крім того, заявниця вважає визначену вартість майна заниженою і необ'єктивною, а звіт про оцінку майна недійсним з огляду на те, що вартість майна визначена у два рази нижчою від ринкової вартості аналогічних квартир та без проведення огляду оцінювачем цього майна. 
		Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 2 березня 2018 року скаргу ОСОБА_4 було задоволено. Визнано недійсним звіт ТОВ «Альянс» № 4886 від 6 грудня 2017 року про оцінку трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4 Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Постановою Апеляційного суду Харківської області від 18 липня 2018 року апеляційну скаргу міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Печенізькому, Чугуївському районах та м. Чугуєву Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі - державна виконавча служба) задоволено. Ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 2 березня 2018 року скасовано. У задоволенні скарги ОСОБА_4 на дії державного виконавця державної виконавчої служби відмовлено.
		Відмовляючи в задоволенні скарги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що державний виконавець діяв відповідно до положень чинного законодавства, і посилання на невикористання державним виконавцем передбачених законом повноважень для примусового проникнення до житла є безпідставним, при цьому суд встановив, що саме боржник зі свого боку діяв не добросовісно, не отримуючи надісланих на його адресу документів виконавчого провадження та тривалий час фактично ухиляючись від виконання рішення суду. 
		У поданій касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати цю постанову та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на те, що відповідно до частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»  виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх. А отже, суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку, що бездіяльність державного виконавця не призвела до порушення прав заявниці через заниження вартості нерухомості при проведенні оцінки.
		Верховний Суд, дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї документи, оскаржуване судове рішення, зробив висновок, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
		Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		За правилом пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.
		Відповідно до частини п'ятої статті 394 ЦПК України у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач.
		За правилом частини п'ятої статті 394 ЦПК України, якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.
		Аналіз змісту оскаржуваної постанови дає підстави для висновку про те, що касаційна скарга є очевидно необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо їх незаконності та неправильності.
		Такий висновок суд зробив з огляду на таке.
		Згідно з приписами статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»  оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
		Відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження»  визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання. У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна. Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.
		Отже, відповідно до положень вищенаведеного Закону оцінка майна є процесуальною дією державного виконавця і здійснюється з метою визначення стартової ціни для здійснення подальшої реалізації арештованого нерухомого майна на прилюдних торгах.
		Частиною шостою статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що положення (національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.
		Національний стандарт № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440 є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому Стандарті, використовуються в інших національних стандартах.
		Цим Стандартом визначені загальні вимоги до проведення незалежної оцінки майна.
		Національний стандарт № 2 «Оцінка нерухомого майна», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1442, є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.
		Таким чином, оцінка нерухомого майна має здійснюватись відповідно до Національного стандарту № 2 «Оцінка нерухомого майна» з урахуванням вимог Національного стандарту № 1, яким визначено загальні засади.
		Згідно з приписами пункту 50 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від               10 вересня 2003 року № 1440, проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється, зокрема, ознайомлення з об'єктом оцінки.
		Відповідно до пункту 51 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки, ознайомлення з об'єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об'єкта оцінки та пов'язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об'єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об'єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).
		Крім того, статтею 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»  визначено, що замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб'єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення оцінки.
		Суди під час розгляду справи встановили, що на виконанні у відділі примусового виконання перебуває зведене виконавче провадження № 5497429 з примусового виконання виконавчих листів: № 636/4484/14-ц, виданого 21 травня 2015 року Чугуївським міським судом Харківські області про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» суми заборгованості за кредитним договором                             № 806/1-27/1-3/8-070 від 01 жовтня 2008 року в розмірі 198 824,42 грн (ВП 49116535); № 636/4484/14-ц, виданого 21 травня 2015 року Чугуївським міським суд Харківської області про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» судових витрат у сумі 1988,25 грн. (ВП 49115536); № 636/1293/17, виданого 18 травня 2017 року Чугуївським міським судом Харківські області про стягнення з ОСОБА_4 на користь держави судового збору у сумі 640,00 грн. (ВП № 54593579). 
		Зазначені виконавчі провадження передано на примусове виконання до старшого державного виконавця відділу  Погрібної Т.С.
		В ході примусового виконання, державним виконавцем на виконання вимог Закону України «Про виконавче провадження» здійснювались заходи з установлення майна, належного боржнику, зокрема направлялись запити до УПФ України щодо отримання боржником пенсії та встановлення місця роботи боржника, а також до ДПС України стосовно сум доходу, нарахованого (сплаченого) податковим агентом на користь платників податку, та сум утриманого з них податку, інформації щодо відкритих на ім'я боржника рахунків у фінансових установах. На виявлені доходи боржника державним виконавцем звернено стягнення, однак станом на 27 лютого 2018 року залишається несплачена заборгованість в сумі 222 121,45 грн.
		Встановивши наявність у ОСОБА_4 квартири, що перебуває у її приватній власності, постановою про арешт майна боржника № 54974297 від 24 жовтня                   2017 року було накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1. 
		Того ж дня державним виконавцем у присутності представника стягувача проведено опис та арешт квартири боржника при зачинених дверях за технічною документацією, у зв'язку з відсутністю доступу до квартири. Постанова про опис та арешт боржника оскаржена не була.
		13 листопада 2017 року державним виконавцем винесена постанова про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні № 33106927 - ТОВ «Альянс», який має сертифікат, виданий Фондом державного майна 06 липня 2015 року № 562/15, та зобов'язано надати письмовий висновок, звіт про оцінку майна (акт оцінки майна) з питань початкової вартості нерухомого майна, яке підлягає реалізації. Копії відповідної постанови були направлені сторонам. Вказана постанова в строки, встановлені чинним законодавством, оскаржена не була.
		18 грудня 2017 року від ТОВ «Альянс» надійшов звіт № 267 від 08 грудня 2017 року про оцінку вартості належної ОСОБА_4 трикімнатної квартири, яким було встановлено початкову вартість майна для реалізації у сумі 362 500,00 грн.
		19 грудня 2017 року державний виконавець листом № 14.15-36/16912 повідомив сторони про вартість майна для реалізації у сумі 362 500,00 грн, який направлявся рекомендованим листом.
		Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, а саме повідомлення про вартість майна для реалізації, яке було направлено ОСОБА_4, повернулось до відділу у зв'язку із закінченням терміну зберігання.
		Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що боржник у даному випадку діяв не добросовісно, не отримуючи надісланих на його адресу документів виконавчого провадження та тривалий час фактично ухиляючись від виконання рішення суду, внаслідок чого звіт був складений без огляду об'єкта оцінки, оскільки боржниця була обізнана зі своїми борговими зобов'язаннями, присудженими за рішенням суду, і про наявність примусового виконавчого провадження, що вимагало від неї добросовісної процесуальної поведінки цікавитися у розумні строки перебігом виконавчого провадження та отримувати кореспонденцію, яка надходить на її адресу, стосовно оцінки її майна.
		Крім того, боржниця не вчиняла і інших визначених чинних законодавством дій на спростування оцінки майна в оскаржуваному звіті, а саме не заявляла клопотань про проведення повторної оцінки майна або про призначення експертизи для визначення ринкової вартості квартири станом на час продажу для спростування звіту оцінювача, не просила провести проведення рецензування звіту про оцінку, тощо.
		Доводи касаційної скарги щодо незастосування судами до спірних відносин положень   частин  третьої та четвертої  статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якими виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх є неприйнятними, оскільки так дії виконавець може вчиняти щодо боржників, які є юридичними особами. При цьому це є правом, а не обов'язком виконавця.
		Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
		Враховуючи, що зазначені у касаційній скарзі доводи щодо порушення норм матеріального права судом апеляційної інстанції не знайшли свого підтвердження, правильне застосування норм права є очевидним, не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не буде мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики, подана скарга є необґрунтованою, а отже відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.
		Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою, п'ятою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		УХВАЛИВ :
		Поновити ОСОБА_4 строк на касаційне оскарження постанови Апеляційного суду Харківської від 18 липня 2018 року. 
		У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Апеляційного суду Харківської від 18 липня 2018 року  відмовити.
		Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		Судді                                                                                       В. М. Сімоненко 
		 
		                                                                                                А. О. Лесько
		                                                                                                 
		  С. Ю. Мартєв

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...