Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 0240/3190/18-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо:; соціального захисту; соціального захисту та зайнятості інвалідів; соціальних послуг, у тому числі:; соціального захисту дітей війни.
Надіслано для оприлюднення: 17.12.2018. Зареєстровано: 18.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 18.12.2018.
Дата набрання законної сили: 02.04.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		м. Вінниця
		06 грудня 2018 р. Справа № 0240/3190/18-а
		 
		Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
		 
		головуючого судді:Жданкіної Наталії Володимирівни, 
		за участю: 
		секретаря судового засідання: Перевертака В.В., 
		представника позивача: Сільницької К.В.,
		представника відповідача: Чуя В.П., 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницької міської ради, Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
		 
		в с т а н о в и в :
		До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Вінницької міської ради, Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.
		Свої вимоги позивач мотивує тим, що вона як член сім`ї військовослужбовця, який загинув під час проходження військової служби, має право на встановлення їй статусу члена сім`ї загиблого військовослужбовця та отримання відповідного посвідчення. Однак, відповідач відмовив у наданні їй такого статусу.
		Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 28.09.2018 за вказаним позовом відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання.
		Ухвалою від 24.10.2018 до участі у справу в якості співвідповідача залучено Департамент соціальної політики Вінницької міської ради, в зв`язку з чим підготовче засідання було відкладено.
		Ухвалою від 08.11.2018, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до журналу содового засідання, закрито підготовче судове засідання та призначено розгляд справи по суті на 06.12.2018.
		В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві та пояснень наданих в судовому засіданні, просила їх задовольнити в повному обсязі.
		Представник відповідачів в судовому засіданні щодо заявлених позовних вимог заперечив, покликаючись на мотиви наведені у відзивах на позовну заяву (вх. №46967 від 22.10.2018, вх. №50635 від 07.11.2018), просив в задоволенні адміністративного позову відмовити. Зокрема зазначив, що вважає відмову відповідача в наданні позивачу статусу Член сім`ї загиблого ветерана війни законною, з огляду на те, що згідно норм чинного законодавства підставою для отримання Посвідчення члена сім`ї загиблого є причинний зв`язок смерті з пораненням, контузією чи каліцтвом, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків). Однак, враховуючи, що у витязі з протоколу Військово-лікарської комісії Центрального регіону від 24.07.2017 зазначено, що причиною смерті чоловіка позивача є нещасний випадок пов`язаний з проходженням військової служби, позивач правомірно отримала посвідчення 26.06.2018 серія № НОМЕР_1 відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", однак не має права на отримання посвідчення Посвідчення члена сім`ї загиблого. 
		Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що позивач є дружиною померлого ОСОБА_2 , який згідно контракту від 06.05.2014 проходив військову службу у Збройних Силах України у званні старший солдат, стрілець взводу охорони роти штабних машин військової частини НОМЕР_2 (а.с. 10-12).
		Також, наявні в матеріалах справи докази свідчать, що ОСОБА_2 входив до складу сил та засобів ОТУ «Донецьк», які залучаються та беруть безпосередню участь в антитеростичній операції на території Донецької та Луганської області, для виконання службових (бойових) завдань, що підтверджується Витягом із наказу командира ОТУ «Донецьк» (по стройовій частині) Антитерористичного центру при Службі безпеки України №323 від 14.11.2016 (а.с. 14-15).
		13 грудня 2016 під час проходження військової служби у зоні проведення АТО, захищаючи незалежність, суверенітет, територіальну цілісність України, він загинув, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 (а.с. 106).
		Лікарським свідоцтвом про смерть від 15 грудня 2016 № 250, причиною його смерті визначено кровотечу з проникаючої рани лівого шлуночка серця внаслідок вогнепального поранення (а.с. 18-19).
		Відповідно до висновку судово-медичного експерта № 234 смерть чоловіка позивача перебуває у прямому причинному зв`язку з ушкодженнями і настала внаслідок наскрізного вогнепального кульового поранення тулубу (а.с. 20-26).
		Поранення та причина його смерті були пов`язані з проходженням військової служби, що зазначено у Витязі з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Центрального регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм каліцтв №202 від 24 липня 2017 року (а.с. 17).
		Також, в обвинувальному акті у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016050260001587 зазначено, що смерть ОСОБА_2 перебуває у прямому причинному зв`язку з ушкодженнями і настала внаслідок наскрізного вогнепального кульового поранення тулубу (а.с. 27-33).
		Також, факт настання смерті чоловіка позивача - ОСОБА_2 під час виконання останнім службових обов`язків військової служби в період її проходження внаслідок одержання поранень, заподіяних іншою особою встановлено рішеннями судів першої, апеляційної та касаційної інстанції, зокрема в постанові Верховного Суду України від 11 квітня 2018 року у справі №802/1869/17-а (а.с. 34-41).
		У липні 2018 року позивачка звернулася із заявою до відповідача - Вінницької міської ради, в якій просила надати їй статус «Член сім`ї загиблого ветерана війни» та видати відповідне посвідчення згідно із Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 р. № 302.
		Однак, 03 серпня 2018 року Управління соціального захисту населення департаменту соціальної політики Вінницької міської ради листом повідмовило позивачці про відмову у видачі зазначеного посвідчення. Підставою для відмови було визначено те, що позивачка не підпадає під дію Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
		Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом, в якому просить суд:
		- визнати протиправною відмову Вінницької міської ради у наданні їй статусу «Член сім`ї загиблого ветерана війни» відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та видачі мені відповідного посвідчення;
		- визнати ОСОБА_1 особою, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», як члена сім`ї військовослужбовця, який загинув внаслідок виконання службових обов`язків військової служби;
		- зобов`язати Вінницьку міську раду видати їй «Посвідчення члена сім`ї загиблого», передбачене п.4 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 р. № 302.
		Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню, суд виходив з наступного.
		Стаття 3 Конституції України гаранту, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
		Згідно зі статтею 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
		Відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту», основним завданням цього Закону є захист ветеранів війни та осіб, на яких розповсюджується дія цього Закону, зокрема надання пільг, переваг та інших соціальних гарантій.
		Згідно з пунктом 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до осіб на яких поширюється чинність Закону належать сім`ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених устаттях 6і7цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.
		Пунктом 19 частини 1 статті 6 зазначеного Закону встановлено, що учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці Збройних Сил України, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
		При цьому, підставою для отримання «Посвідчення члена сім`ї загиблого» слугують положення Закону та постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.1993 року № 302 з наступними змінами та доповненнями.
		Пункт 4 Постанови визначає, що особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (стаття 10 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення члена сім`ї загиблого".
		Відповідно до п.2.4.5 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року №402 ВЛК може приймати постанову про причинний зв`язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), яке призвело до смерті військовослужбовця, і причину смерті приймається в одному з формулювань, вказаних у пунктах 21.5, 21.6 розділу II Положення:
		Відповідно до п. 21.5 «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби» або «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» або "Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби" - якщо воно одержане за обставин, не пов`язаних з виконанням обов`язків, або одержане внаслідок правопорушення.
		Тобто, підставою для отримання посвідчення відповідно до зазначеного вище Закону є причинний зв`язок смерті з пораненням, контузією чи каліцтвом, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків).
		Як вбачається з доданих до матеріалів справи документів, останніми беззаперечно підтверджується, що смерть чоловіка позивача - ОСОБА_2 настала під час виконання ним службових обов`язків військової служби в період її проходження внаслідок одержання поранень, заподіяних іншою особою.
		При цьому, в судовому засіданні представник відповідача зазначив, що єдиною підставою для відмови позивачу у наданні їй статусу "Член сім`ї загиблого ветерана війни" з послідуючою видачею відповідного посвідчення, слугувало те, що витяг з протоколу Військово-лікарської комісії Центрального регіону від 24.07.2017 містить запис, що причиною смерті ОСОБА_2 є нещасний випадок пов`язаний з проходженням військової служби, що є підставою для видачі «Посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби» відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". 
		Також звернув увагу суду, що відповідне посвідчення позивачем було отримано, що на переконання сторони відповідачів, додатково підтверджує правомірність наданої ОСОБА_1 відмови у видачі посвідчення "Член сім`ї загиблого ветерана війни".
		Суд відповідні висновки представника відповідачів оцінює критично, та звертає увагу останнього на те, що згідно п. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі  КАС України) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. 
		Так, рішеннями судів першої, апеляційної та касаційної інстанції прийнятими у справі №802/1869/17-а за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Міністерства оборони України про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії, встановлено факт настання смерті чоловіка позивача - ОСОБА_2 під час виконання останнім службових обов`язків військової служби в період її проходження внаслідок одержання поранень, заподіяних іншою особою. Дані судові рішення набрали законної сили, а відтак встановлені в них обставини не потребують додаткового доказування.
		Отже, навіть попри відсутність у витязі з протоколу Військово-лікарської комісії Центрального регіону від 24.07.2017 прямої вказівки на пов`язаність смерті чоловіка позивача з виконанням службових обов`язків військової служби в період її проходження, відповідачем повинні були бути враховані, принаймні висновки Верховного Суду України викладені в постанові від 11 квітня 2018 року у справі №802/1869/17-а, яка позивачем надавалась суб`єкту владних повноважень під час звернення із заявою про надання статусу "Член сім`ї загиблого ветерана війни" відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
		Відповідно до абзацу 19 пункту 1 статті 10 Закону до членів сімей загиблих військовослужбовців належить один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні.
		В пункті 2 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 р. № 302, зазначено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.
		Пунктом 4 вказаного Положення встановлено, що особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (стаття 10 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення члена сім`ї загиблого".
		В абзаці 2 пункту 7 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни передбачено, що "Посвідчення члена сім`ї загиблого" видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.
		Згідно довідки Вінницького обласного військового комісаріату від 09.02.2017 за №12/1/42 на утриманні загиблого військовослужбовця перебували його дружина  ОСОБА_7 та син  ОСОБА_8 , 2009 р.н. (а.с. 16).
		Отже, з урахуванням вищенаведених правових норм та фактичних обставин справи суд дійшов висновку, що на позивача, як члена сім`ї загиблого військовослужбовця поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", зокрема в частині отримання пільг, переваг та інших соціальних гарантій для визначеної в Законі категорії громадян.
		Крім того, надаючи оцінку заявленим позовним вимогам суд враховує, що, як пояснив в судовому засіданні представник відповідачів, чинним законодавством не передбачено заборони на отримання декількох посвідчень за різними законами, в свою чергу Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" також не встановлено обмежень в отриманні лише одного виду посвідчень. Таким чином, набуття позивачем права на отримання «Посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби» не позбавляє права на отримання останньою "Посвідчення члена сім`ї загиблого".
		Відповідно до частини 1статті 9 КАС Українирозгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Згідно з частинами 1, 2статті 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).
		Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень, дій та бездіяльності і докази, надані сторонами, суд приходить до переконання про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову, а саме вимог спрямованих до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради, як суб`єкту владних повноважень, який безпосередньо приймає рішення про наявність або відсутність підстав для встановлення позивачу статусу "Член сім`ї загиблого ветерана війни" відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та видачі відповідного посвідчення. 
		Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
		в и р і ш и в : 
		 
		Адміністративний позов задовольнити частково.
		Визнати протиправною відмову Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради викладену у листі №08-00-019-35774 від 03.08.2018, яка полягає у ненаданні статусу "Член сім`ї загиблого ветерана війни" відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та не видачі ОСОБА_1 "Посвідчення члена сім`ї загиблого".
		Зобов`язати Департамент соціальної політики Вінницької міської ради видати ОСОБА_1 посвідчення члена сім`ї загиблого, відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та п. 4 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 за №302.
		В задоволенні інших позовних вимог - відмовити. 
		 
		Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
		Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		 
		ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 )
		Вінницька міська рада (вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 25512617)
		Департамент соціальної політики Вінницької міської ради (вул. Соборна, 50, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 38782790)
		 
		Повний текст рішення виготовлено та підписано: 17.12.2018 
		 
		 
		Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...