Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 756/1218/16-ц : Окремі процесуальні питання; Заява про ухвалення додаткового рішення.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 18.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 18.12.2018.
Дата набрання законної сили: 05.12.2018
Номер судового провадження: 61-21084ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України               
		05 грудня 2018 року 
		м. Київ
		справа № 756/1218/16-ц
		провадження № 61-21084св18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Висоцької В. С.,
		суддів: Лесько А. О., Пророка В. В., Сімоненко В. М., Фаловської І. М. 
		(суддя-доповідач), 
		учасники справи:
		позивачі: ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2, 
		відповідачі: ОСОБА_3, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_4, ОСОБА_5, 
		треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Єлістратова Світлана Василівна, Служба у справах дітей Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім'ї Броварської районної державної адміністрації Київської області,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2, на рішення Апеляційного суду міста Києва від 01 березня 2017 року у складі колегії суддів: Вербової І. М.,                   Поливач Л. Д., Шахової О. В.,
		ВСТАНОВИВ:
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		У січні 2016 року ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_4, ОСОБА_5; треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Єлістратова С. В. (далі - приватний нотаріус Київського МНО), Служба у справах дітей Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення частки померлого у праві спільної сумісної власності та визнання права власності на частки у майні в порядку спадкування за законом.
		Позовна заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її чоловік ОСОБА_7, після смерті якого відкрилась спадщина на спадкове майно, що складається з належних йому на праві власності житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_3 та дві земельні ділянки, на яких він побудований, площею 0,2499 га та 0,0903 га; мотоцикла марки HARLEY-DAVIDSON, модель PET BOY FLSTF, державний номер НОМЕР_1 (далі - мотоцикл HARLEY-DAVIDSON); автомобіля марки INFINITY, модель FX 37, державний номер НОМЕР_2. Крім того, позивач вказала, що за час перебування ОСОБА_7 в шлюбі з ОСОБА_3 ними було зроблено інвестування будівництва за власні кошти квартири АДРЕСА_1 та машиномісця АДРЕСА_2. Вказана квартира належить ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності. 
		Позивач зазначила, що заповіту на випадок своєї смерті ОСОБА_7 не склав, спадкоємцями за законом після смерті її чоловіка є вона, її син ОСОБА_2, мати померлого ОСОБА_9, його син від першого шлюбу - ОСОБА_10, його донька від першого шлюбу - ОСОБА_5, а також його неповнолітній син від другого шлюбу - ОСОБА_4, в інтересах якого діє ОСОБА_3 Вказувала, що мати померлого ОСОБА_9 та старший син померлого від першого шлюбу                    ОСОБА_10 відмовилися від часток у спадщині на користь                ОСОБА_2 Таким чином, ОСОБА_2 отримав право на 3/6 частки від спадкового майна померлого ОСОБА_7
		За таких обставин позивач просила суд: визначити, що частка померлого ОСОБА_7 на момент смерті у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_4 становила 1/2 частини; частка померлого ОСОБА_7 на момент смерті останнього у праві спільної сумісної власності на машиномісце АДРЕСА_5 становила 1/2 частини; визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_7 право власності на 1/6 частину в 1/2 частині квартири АДРЕСА_1 та 1/2 частині паркувального місця АДРЕСА_6 визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_7 право власності на 1/6 частину в 1/2 частині машиномісця АДРЕСА_6 визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_2. право власності на 3/6 частини в 1/2 частині квартири                АДРЕСА_1; визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_7 право власності на 3/6 частини в 1/2 частині машиномісця АДРЕСА_7; визнати за ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_7 право власності на 1/6 частину в 1/2 частині квартири АДРЕСА_1; визнати за ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_7 право власності на                          1/6 частину в 1/2 частині машиномісця АДРЕСА_8; визнати за ОСОБА_5 в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_7 право власності на 1/6 частину в 1/2 частині квартири АДРЕСА_1; визнати за ОСОБА_5 в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_7 право власності на 1/6 частину в 1/2 частині машиномісця АДРЕСА_9
		У травні 2016 року ОСОБА_3, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_4, звернулася до суду із зустрічним позовом до 
		ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2, ОСОБА_5; треті особи: приватний нотаріус Київського МНО ЄлістратоваС. В., Служба у справах дітей Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім'ї Броварської районної державної адміністрації Київської області, про визначення частки померлого у праві спільної сумісної власності та визнання права власності на частки у майні в порядку спадкування за законом.
		Позов обґрунтовано тим, що під час перебування ОСОБА_7 у шлюбі з ОСОБА_1 вони придбали 27 жовтня 2012 року мотоцикл марки HARLEY-DAVIDSON. За таких обставин, позивач за зустрічним позовом просила визначити, що частка померлого ОСОБА_7 на момент смерті у праві спільної сумісної власності на мотоцикл марки HARLEY-DAVIDSON становила 1/2 частини; визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_7 право власності на 1/6 частину в 1/2 частині мотоцикла марки HARLEY-DAVIDSON; визнати за ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_7 право власності на 1/6 частину в 1/2 частині мотоцикла марки HARLEY-DAVIDSON; визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_7 право власності на 3/6 частини в 1/2 частині мотоцикла марки HARLEY-DAVIDSON; визнати за ОСОБА_5 в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_7 право власності на 1/6 частину в 1/2 частині мотоцикла марки HARLEY-DAVIDSON.
		Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 29 листопада                2016 року (у складі судді Велокохацької В. В.) позов ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2, задоволено.
		Визначено, що частка померлого ОСОБА_7 на момент смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_2 у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_10 становила ? частини.
		Визначено, що частка померлого ОСОБА_7 на момент смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_2 у праві спільної сумісної власності на машиномісце АДРЕСА_11 становила ? частини.
		Визнано за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 право власності 
		на 1/6 частину в 1/2 частині квартири АДРЕСА_10 та 1/2 частині паркувального місця АДРЕСА_11.
		Визнано за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 право власності 
		на 1/6 частину в 1/2 частині машиномісця АДРЕСА_11.
		Визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 право власності 
		на 3/6 частини в 1/2 частині квартири АДРЕСА_12.
		Визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 право власності 
		на 3/6 частини в 1/2 частині машиномісця АДРЕСА_13.
		Визнано за ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 право власності 
		на 1/6 частину в 1/2 частині квартири АДРЕСА_12.
		Визнано за ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 право власності 
		на 1/6 частину в 1/2 частині машиномісця АДРЕСА_13.
		Визнано за ОСОБА_5 в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 право власності 
		на 1/6 частину в 1/2 частині квартири АДРЕСА_12.
		Визнано за ОСОБА_5 в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 право власності 
		на 1/6 частину в 1/2 частині машиномісця АДРЕСА_13.
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Зустрічний позов ОСОБА_3, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_4, задоволено.
		Визначено, що частка померлого ОСОБА_7 на момент смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_2 у праві спільної сумісної власності на мотоцикл марки HARLEY-DAVIDSON, становила 1/2  частини.
		Визнано за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 право власності 
		на 1/6 частину в 1/2 частині мотоцикла марки HARLEY-DAVIDSON.
		Визнано за ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 право власності 
		на 1/6 частину в 1/2 частині мотоцикла марки HARLEY-DAVIDSON.
		Визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 право власності 
		на 3/6 частини в 1/2 частині мотоцикла марки HARLEY-DAVIDSON.
		Визнано за ОСОБА_5 в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 право власності 
		на 1/6 частину в 1/2 частині мотоцикла марки HARLEY-DAVIDSON.
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що частки співвласників квартири АДРЕСА_14 в                     м. Києві та машиномісця АДРЕСА_2 на момент смерті                         ОСОБА_7 були рівними та становили по 1/2 частині за кожним із співвласників, тобто 1/2 частина належала ОСОБА_3 та 1/2 частина належала ОСОБА_7 Крім того, частки співвласників мотоцикла марки HARLEY-DAVIDSON на момент смерті ОСОБА_7 також були рівними та становили по 1/2 частині за кожним із співвласників, тобто                   1/2 частина належала ОСОБА_1 та 1/2 частина належала                 ОСОБА_7 За таких обставин наявні підстави для задоволення первісного та зустрічного позовів.
		Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 01 березня 2017 року рішення Оболонського районного суду міста Києва від 29 листопада 2016 року в частині задоволення позову ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2, скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні первісного позову.
		Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 29 листопада 2016 року про задоволення зустрічного позову в частині визнання права власності в порядку спадкування за законом на частку мотоцикла марки 
		HARLEY-DAVIDSONскасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 в цій частині відмовлено.
		У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін. 
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що оскільки за життя спадкодавець не вважав своє право порушеним, невизнаним або оспорюваним і на спірне нерухоме майно не претендував, а в порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, отже підстави для задоволення первісних позовних вимог відсутні. Крім того, апеляційний суд дійшов висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову, оскільки у справі відсутня відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, вимоги щодо визнання права власності на вказане спадкове майно є передчасними.
		У касаційній скарзі, поданій у березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2, просить скасувати рішення апеляційного суду в частині вирішення первісних позовних вимог і залишити в силі в цій частині рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		Рішення апеляційного суду в частині вирішення зустрічного позову в касаційній скарзі не оскаржується, тому відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не є предметом касаційного перегляду.
		Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що ОСОБА_7 не претендував на їх спільне майно з  ОСОБА_3, оскільки за життя спадкодавця між колишнім подружжям спору щодо цього майна не було. При цьому апеляційний суд не звернув уваги на норму статті 68 СК України, в якій зазначено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Тому вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно скасував рішення місцевого суду в частині вирішення первісного позову, ухвалене відповідно до вимог закону.
		У травні 2017 року ОСОБА_3 надала до суду заперечення на касаційну скаргу, зазначивши, що оскаржене рішення апеляційного суду є законним. Крім того, вказувала, що спірне нерухоме майно належить їй на праві приватної власності, оскільки зареєстроване на її ім'я після розірвання шлюбу із спадкодавцем. 
		15 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
		У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження                     в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
		Суди установили, що 17 липня 1998 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 було укладено шлюб. В шлюбі у них народився син - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
		02 березня 2006 року шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 було розірвано.
		ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 помер.
		Відповідно до Інвестиційного контракту № 88207 (про інвестування будівництва житла) від 06 березня 2004 року, Додаткової угоди № 1 до Інвестиційного контракту, довідки № 164-і від 29 березня 2004 року ОСОБА_3 станом на 25 березня 2004 року внесено в повному обсязі 334 895 грн. 60 коп. за об'єкт інвестування - квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 92,50 кв. м, яка згідно із свідоцтвом про право власності від 31 липня                   2006 року належить їй на праві приватної власності.
		Відповідно до Договору інвестування у нерухомість та управління майном                   № 91/272, об'єктом інвестування якого є машиномісце АДРЕСА_15. Додаткової угоди № 1 до вказаного Договору, Додатку № 1                      від 26 грудня 2005 року до Договору, Додатку № 2 до Договору, Акта прийому-передачі вказаного об'єкта інвестування від 15 жовтня 2008 року та платіжного доручення № 1 від 26 грудня 2005 року, ОСОБА_3 перерахувала в повному обсязі грошові кошти за даний об'єкт інвестування в розмірі 97 290 грн. Вказане машиномісце належить останній на праві приватної власності згідно із Свідоцтвом про право власності від 25 грудня 2008 року.
		Суди на підставі наявних доказів правильно встановили, що спірне майно (квартира та машиномісце) було придбано під час перебування померлого ОСОБА_7 та ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі, тобто спірне майно було придбано ними в інтересах сім'ї, за їх рахунок та є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
		Суди обґрунтовано не взяли до уваги доводи ОСОБА_3 про те, що правовстановлюючі документи на спірне майно вона отримувала особисто після розірвання шлюбу з ОСОБА_7, оскільки час оформлення права власності на майно не впливає на право одного з подружжя на частину майна, придбаного у період шлюбу.
		Відповідно до частин першої та другої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
		Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
		Відповідно до частини першої статті 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
		Частиною першою статті 68 СК України передбачено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
		Згідно з частиною першою статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.    
		Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове про відмову у задоволенні позову в частині поділу спірної квартири та машиномісця, апеляційний суд виходив з тих обставин, що після отримання у власність  об'єкта інвестування - квартири, ОСОБА_7 разом з ОСОБА_3 проживали у спірній квартирі, де ОСОБА_11 був зареєстрований                       з 18 липня 2008 року та знятий з реєстраційного обліку 06 лютого 2009 року.
		Оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази, апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_11 спірною квартирою та паркомісцем не цікавився, не користувався ними, на них не претендував та не звертався до суду з відповідними вимогами. Крім того, суд зазначив, що ОСОБА_7 та ОСОБА_3 добровільно вирішили питання щодо майна, все спірне майно залишилось в користуванні ОСОБА_3 та їх дитини.
		З урахуванням наведених обставин про те, що за життя ОСОБА_7 не вважав своє право порушеним, невизнаним або оспорюваним і на спірне майно не претендував, апеляційний суд дійшов висновку, що позивач ОСОБА_1 не наділена правом на звернення до суду, оскільки не довела порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів.
		З таким висновком апеляційного суду не можна погодитись, оскільки він суперечить встановленим судами обставинам справи.
		Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визначення частки померлого у праві спільної сумісної власності та визнання права власності на частки у майні в порядку спадкування за законом. Позовні вимоги заявлені саме на захист її спадкових прав та спадкових прав малолітнього ОСОБА_2, а не щодо врегулювання сімейних правовідносин з приводу поділу майна між її померлим чоловіком та його колишньою дружиною.
		Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
		Згідно з статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
		Встановивши, що спірне майно (квартира та машиномісце) входить до складу спадщини, оскільки належало спадкодавцеві та його колишній (другій) дружині на праві спільної сумісної власності та встановивши, що їхні частки є рівними, обов'язком суду є визначення частки позивача та інших спадкоємців у праві власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.
		Встановивши, що позивач спадщину прийняла і є спадкоємцем за законом, висновок апеляційного суду про відсутність її порушеного права з приводу спадкування є безпідставним і таким, що не відповідає закону.
		Отже, суд першої інстанції розглянув спір в цій частині з додержанням норм матеріального та процесуального права, дійшов правильного висновку про задоволення позову.
		Водночас, апеляційний суд всупереч нормам процесуального та матеріального права помилково залишив поза увагою встановлені судом першої інстанції обставини та характер спірних правовідносини, а тому безпідставно скасував рішення місцевого суду.
		Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		Рішення суду першої інстанції в частині вирішення первісних позовних вимог ухвалено відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, а тому вказане рішення необхідно залишити в силі, а рішення апеляційного суду в цій частині - скасувати.
		Керуючись статтями 400, 402, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2, задовольнити.
		Рішення Апеляційного суду міста Києва від 01 березня 2017 року в частині вирішення первісного позову ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2 скасувати, рішення Оболонського районного суду міста Києва від                           29 листопада 2016 року в цій частині залишити в силі.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                                                В. С. Висоцька
		Судді                                                                                                              А. О. Лесько 
		В. В. Пророк 
		           В. М. Сімоненко
		І. М. Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...