Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 686/9102/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із трудових правовідносин; Спори, що виникають із трудових правовідносин про поновлення на роботі.
Надіслано для оприлюднення: 17.12.2018. Зареєстровано: 18.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 19.12.2018.
Дата набрання законної сили: 13.12.2018
Номер судового провадження: 22-ц/4820/244/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УКРАЇНА
		ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		____________________________________________________________________
		                                                                               Справа № 686/9102/18
		Провадження № 22-ц/4820/244/18
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		13 грудня 2018 року м. Хмельницький
		Хмельницький апеляційний суд у складі
		колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
		Купельського А.В. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,
		 
		       секретар судового засідання Кошельник В. М.
		 
		       з участю учасників справи: представника апелянта ОСОБА_4, позивача ОСОБА_5, його представника ОСОБА_6
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 6 серпня 2018 року (суддя Карплюк О.І.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_7 до публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		       У квітні 2018 року ОСОБА_7, звертаючись до суду з вказаним позовом, зазначав, що з 11 серпня 2008 року працював на посаді головного інженера Хмельницької обласної державної телерадіокомпанії «Поділля-центр», яка згодом буда реформована в філію «НСТУ», а з 19 січня 2017 року перетворилась в філію ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» «Хмельницька регіональна дирекція «Поділля-центр». Згідно наказу № 52-к від 28 березня 2017 року його звільнили з посади на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП. Вважає, що відповідач порушив умови та порядок його звільнення, зважаючи на відмову профспілкового комітету в наданні згоди на його звільнення з роботи та погодження ним на запропоновані роботодавцем вакантні посади.
		У зв'язку з цим та враховуючи уточнення, позивач просив суд визнати незаконним та скасувати наказ філії ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» Хмельницька регіональна дирекція «Поділля -центр» № 52-к від 28 березня 2018 року; поновити ОСОБА_7 на посаді головного інженера технічної служби; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31 березня 2018 року по 5 липня 2018 року в розмірі 19722 грн. 88 коп.
		       Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 6 серпня 2018 року позов задоволено частково.
		       Визнано незаконним та скасовано наказ філії ПАТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України" "Хмельницька регіональна дирекція "Поділля-центр" від 28 березня 2018 року №52-к про звільнення ОСОБА_7 з посади головного інженера технічної служби з 30 березня 2018 року на підставі ст. 40 ч. 1 п. 1 КЗпП України у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці.
		       Поновлено ОСОБА_7 на посаді головного інженера технічної служби філії ПАТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України" "Хмельницька регіональна дирекція "Поділля-центр".
		       Стягнуто з ПАТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України" на користь ОСОБА_7 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 25832 грн. 68 коп.
		          Не погоджуючись з таким рішенням, ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове, яким у позові відмовити.
		Вважає, що рішення є незаконним, необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
		Посилається на те, що ОСОБА_7 самостійно обирав посади, на які він не міг бути переведений, оскільки не відповідав кваліфікаційним вимогам посади.
		Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги пояснення відповідача та не надав оцінку кожному аргументу, не зазначено мотиви їх відхилення.
		Апелянт звертає увагу, що позивач знайомився зі списком вакантних посад, там були і такі, на які він міг бути переведений, проте не виявив бажання їх обіймати.
		Вважає, що рішення профспілкової організації про відсутність згоди на звільнення ОСОБА_7 не достатньо обґрунтоване, оскільки не було взято до уваги аргументи, на які посилався апелянт.
		ОСОБА_7 подав відзив на апеляційну скаргу. Вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим, справедливим та прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що судом першої інстанції було наведено всі підстави, які свідчать про порушенням норм трудового законодавства під час його звільнення з посади головного інженера.
		Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
		Кожен, відповідно до ст. 43 Конституції України, має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
		       Згідно із роз'ясненнями, які містяться у п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 16 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» (зі змінами), розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, зокрема, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення штату, чи додержано власником норм законодавства, що регулюють вивільнення працівників, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу. При цьому мається на увазі, що роботодавець зобов'язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії, які може виконувати працівник, і не лише за місцем його роботи в певному структурному підрозділі, а всі вакансії, які є в юридичної особи.    
		       Відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва праці, у тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
		       В усіх випадках, звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП провадиться з наданням гарантій, пільг і компенсацій, передбачених главою III-А КЗпП України.
		Згідно ч.ч. 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		       Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
		       Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
		       Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
		       Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
		       Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
		       Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з'ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
		       Частиною першою статті 43 КЗпП України передбачено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
		       Частиною сьомою статті 43 КЗпП України унормовано, що рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).
		Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_7 з 11 серпня 2008 року по 27 березня 2018 року працював на посаді головного інженера Хмельницької обласної державної телерадіокомпанії «Поділля-центр», яка згодом буда реформована в філію «НСТУ», а з 19 січня 2017 року перетворилась в філію ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» «Хмельницька регіональна дирекція «Поділля-центр» (а. с. 7-12).       
		11 січня 2018 року ОСОБА_7 персонально попереджено про наступне вивільнення. ОСОБА_7 дав згоду на переведення на посаду директора департаменту технічного забезпечення (а. с. 15).
		       20 березня 2018 року ОСОБА_7 був ознайомлений із пропозицією до персонального письмового попередження про наступне вивільнення працівників від 11 січня 2018 року, з якої вбачається, що він згоден із переведенням на посаду начальника управління пересувних телевізійних станцій департаменту технічного забезпечення, пізніше подав заяву про переведення його на посаду директора департаменту із технічного забезпечення (а. с. 16, 21).
		       Рішенням профспілкового комітету Хмельницької телерадіокомпанії "Поділля-центр" від 19 березня 2018 року відмовлено в наданні згоди на звільнення ОСОБА_7 з роботи, посилаючись на відсутність техніко-економічних обґрунтувань рішення ПАТ "НСТУ", на внесення на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо внесення змін до Державного бюджету України на 2018 рік в частині збільшення видатків на фінансове забезпечення ПАТ "НСТУ", на наявність у позивача інвалідності другої групи та дотримання вимог ст. 14 Закону України "Про зайнятість населення" (а. с. 79-80).     
		       28 березня 2018 року Наказом менеджера філії ПАТ "НСТУ" "Хмельницька регіональна дирекція "Поділля-центр" №52-к позивача звільнено з посади головного інженера технічної служби з 30 березня 2018 року на підставі ст. 40 ч. 1 п. 1 КЗпП України у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці (а. с. 14).        
		       Задовольняючи позов частково, суд виходив з того, що відповідач неналежним чином повідомив позивача про наявність вакантних посад, що може займати та що рішення профспілкового комітету Хмельницької телерадіокомпанії "Поділля-центр" від 19 березня 2018 року про відмову в наданні згоди на звільнення ОСОБА_7 з роботи є обґрунтованим.
		З таким висновком апеляційний суд погоджується. 
		 
		       Посилання апелянта, що ОСОБА_7 самостійно обирав посади, на які він не міг бути переведений, оскільки не відповідав кваліфікаційним вимогам посади, суперечить вимогам законодавства виходячи з наступного.
		       Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
		       При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника.         Однак роботодавець не виконав однієї з умов гарантованих позивачу право на працю, це не запропонував ОСОБА_7 посади які він може займати відповідно до свого кваліфікаційного рівня. В матеріалах справи відсутній будь-який документ, який підтверджує надання йому пропозиції такої роботи. Відсутня також письмова відмова ОСОБА_7 від запропонованої роботи.
		       Доводи апеляційної скарги, що позивач знайомився зі списком вакантних посад, там були і такі, на які він міг бути переведений, проте не виявив бажання їх обіймати, не може бути підставою для скасування рішення суду, оскільки матеріали справи не містять заяви ОСОБА_7 про відмову бути переведеним на будь-яку іншу можливу посаду. Список посад, що наданий до справи не містить кваліфікаційних вимог до них, що утруднює претендента на їх обрання. 
		       Посилання апелянта, що позивач обрав одну посаду, на яку він не міг бути переведений, суперечить матеріалам справи, оскільки у справі міститься два документа, в яких ОСОБА_7 згоден на посаду директора департаменту технічного забезпечення та посаду начальника управління пересувних телевізійних станцій департаменту технічного забезпечення. Матеріали справи не містять доказів відмови ОСОБА_7 від запропонованих йому посад (а. с. 15, 16).
		       Доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції не зроблена мотивована оцінка кожного аргументу, не зазначено мотиви їх відхилення та що рішення профспілкової організації про відсутність згоди на звільнення ОСОБА_7 не достатньо обґрунтоване, зводяться виключно до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції щодо їх оцінки.
		Інші доводи апеляційної скарги, ретельно досліджені судом, висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом допущені порушення матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору. 
		       Оскільки рішення суду правильне, обґрунтоване, відповідає обставинам справи, постановлене з дотриманням вимог процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування. 
		Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, Хмельницький апеляційний суд
		 
		п о с т а н о в и в :
		 
		Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» залишити без задоволення.
		Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 6 серпня 2018 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. 
		 
		Повне судове рішення складено 17 грудня 2018 року.
		 
		 
		 
		Судді                                                         А.В. Купельський
		 
		                                                               Т.О.Янчук
		 
		                                                               О.І. Ярмолюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...