Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1540/4935/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: 17.12.2018. Зареєстровано: 19.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 20.12.2018.
Дата набрання законної сили: 17.01.2019
Номер судового провадження: П/1540/5256/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		    
		Справа № 1540/4935/18 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		          14 грудня 2018 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого судді                                                             - Радчука А.А.,
		за участю секретаря                                                           - Ляшенко Ю.В., 
		за участю сторін:           позивача                                         - ОСОБА_1,
		                    представник відповідача                     - Тарановського Р.В.,
		розглянувши  у  відкритому судовому  засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (65113, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 39398646) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		До Одеського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення №0012734003 від 11.06.2018 року на суму 81704 грн.
		В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення - рішення винесено відповідно до акту перевірки від 16.05.2018 року, в якому зазначено порушення: «В порушення п.12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 р.№ 265/95 ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями) в крамниці ФОП ОСОБА_1 «не ведеться у порядку встановленому законодавством, облік товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме не надані накладні на алкогольні напої, згідно додатків № 1,2,3,4,5».
		Позивач зазначає, що на сьогоднішній день для ФОП на загальній системі оподаткування такий порядок не встановлений законодавством, нормативно не встановлені регістри (книги обліку) в яких повинен був би вестись такий облік. Порядок ведення товарних запасів встановлений тільки для юридичних осіб.
		Позивач зазначає, що в Книзі обліку доходів і витрат, не передбачено вести облік товарних запасів. Інших книг обліку або інших регістрів , в яких встановлено порядок ведення товарних запасів, для фізичних осіб-підприємців, не існує. А при відсутності встановленого законодавством порядку ведення обліку товарних запасів, ФОП на загальній системі оподаткування, не може порушити «не встановлений порядок».
		Як зазначає Позивач, облік доходів та витрат ведеться ним відповідно до вимог Податкового Кодексу України. Обов'язки платника податків визначено ст. 16 Кодексу. Відповідно до пп. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 Кодексу платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів. Як вбачається із Податкового Кодексу України ФОП не зобов'язані вести облік товарних запасів, а зобов'язані вести в установленому порядку облік доходів і витрат.
		Також Позивач стверджує, що перевіряючі невірно трактують питання відсутності накладних на товар, прив'язують їх відсутність як порушення порядку ведення обліку товарних запасів. Однак відсутність накладних на товар, не загрожує штрафами в розмірі подвійної вартості товарів, оскільки в законі України «Про застосування РРО…» на який посилається Відповідач, відсутня відповідальність за не надані накладні.
		На підставі викладеного, позивач вважає, що наведене в акті не відповідає вимогам законодавства і на підставі протиправних висновків викладених в акті перевірки, ГУ ДФС України в Одеській області, до нього застосоване протиправне податкове повідомлення - рішення від 11.06.2018 № 0012734003, яке не відповідає вимогам чинного законодавства України, а тому воно належить до скасування.
		Ухвалою суду від 05.11.2018 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
		22.11.2018 року від представника Відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування підстав для відмови у задоволенні позову відповідач зазначає, що чинним законодавством передбачено обов'язок суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг). Під час проведення перевірки було встановлено, що підприємством не забезпечено облік алкогольних напоїв, які перелічені у додатку до акту перевірки від на загальну суму на суму 40 852 грн. Відповідач звертає увагу суду, на той факт, що платник податків підписав акт фактичної перевірки від 25.05.2018 року №469/15-32-40-03/НОМЕР_1 без зауважень, а також підписав додатки до акту перевірки без будь-яких зауважень, а саме в додатках зазначається не надання платником податків накладних та товарно-транспортних накладних на товарно-матеріальні цінності, що знаходяться в реалізації, на загальну суму - 40 852 грн.
		В судовому засіданні 14.12.2018 року Позивач позов підтримав у повному обсязі та просив задовольнити його з підстав, викладених в тексті позовної заяви.
		В судовому засіданні 14.12.2018 року представник Відповідача заперечував проти задоволення адміністративного позову, просив відмовити у його задоволенні з підстав, викладених у тексті відзиву.
		Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов та заперечення на нього, судом встановлено наступне.
		Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 11.09.2008 року, номер запису 2  556  000 0000 073558, та здійснює діяльність за кодом КВЕД 47.11 Роздрібна торгівля в  неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами. Позивач перебуває на податковому обліку. Підприємницьку діяльність здійснює в крамниці-барі, розташованому за адресою: м. Одеса, вул. Колгоспна, 2А. Має ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами.
		Посадовими особами ГУ ДФС проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 за адресою здійснення підприємницької діяльності - крамниці-барі, розташованому за адресою: м. Одеса, вул. Колгоспна, 2А., за результатами якої складений Акт перевірки.
		Актом перевірки встановлено порушення ФОП ОСОБА_3 вимог Закону України про РРО, у тому числі п. 12 ст. 3 Закону України: в магазині не ведеться у порядку встановленому законодавством облік товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме не надані накладні на алкогольні напої згідно додатків №1-5 до акту перевірки.
		11.06.2018 року на підставі Акту перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення №0012734003 про застосування штрафних санкцій у розмірі 81704 грн.
		Позивач направив скаргу до ДФС України на податкове повідомлення-рішення (а.с. 22-25). Рішенням ДФС України №120398/М/99-99-11-03-01-25 від 10.08.2018 року про результати розгляду скарги відмовлено у її задоволенні.
		Позивач вважає зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, у зв'язку з чим звернувся до суду з адміністративним позовом.
		Статтею 75 ПКУ встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні та фактичні перевірки. 
		Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). 
		Порядок проведення фактичної перевірки регламентований ст.80 ПКУ, відповідно до якої фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). 
		Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки.
		Згідно з п.80.10 ст.80 ПКУ порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено ст.86 цього Кодексу. 
		Відповідно до п.86.1 ст.86 ПКУ результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акту або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу  та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. 
		Пунктом 86.5 ст.86 ПКУ встановлено, що акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених ст.80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності). 
		Згідно з п.86.7 ст.87 ПКУ у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному п.44.7 ст.44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом п'яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному ст.58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу.
		В Акті фактичної перевірки зазначено, що  ФОП ОСОБА_1 порушено вимоги Закону України про РРО, у тому числі п. 12 ст. 3 Закону України: в магазині не ведеться у порядку встановленому законодавством облік товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме не надані накладні на алкогольні напої згідно додатків №1-5 до акту перевірки.
		У додатках до акту перевірки відображені дані про наявний товар, що знаходиться в реалізації із даними щодо наявності накладних на вказаний товар. Під час проведення перевірки було встановлено, що підприємством не забезпечено облік алкогольних напоїв, які перелічені у додатку до акту перевірки.
		В акті перевірки не зазначено на які саме алкогольні напої не надані накладні, а зазначена їх загальна сума 40 852 грн.
		Статтею 3 Закону України про РРО встановлені обов'язки суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу. Зокрема, згідно з п.12 ст.3 Закону таки суб'єкти господарювання  зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.
		Статтею 20 Закону України про РРО визначено, що до суб'єктів господарювання,  що  здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується  фінансова санкція у розмірі  подвійної вартості необлікованих  товарів,  які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти  неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних  осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.
		Під час здійснення фактичної перевірки магазину позивача було встановлено, що ним реалізуються товари, які не обліковані у встановленому порядку.
		Доводи позивача про неправомірність застосування до нього фінансових санкцій ґрунтуються на тому, що відсутній порядок встановлений законодавством ведення обліку товарних запасів для ФОП. Поняття "запаси" визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку "Запаси", яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 р. № 246. При цьому п. 2 ст. З Закону України №996-ХІV передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством (не фізичною особою-підприємцем).
		Суд вважає, що позивач правомірно посилається на те, що п. 2 ст. 3 Закону України №996-ХІV встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та поняття "запаси" визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку "Запаси", яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 року № 246.
		Проте суд не приймає до уваги доводи позивача, що ним не було допущено порушення п.12 ст.3 Закону України про РРО, оскільки відсутній порядок встановлений законодавством ведення обліку товарних запасів для ФОП, виходячи з наступного.
		До набрання законної сили (23.07.2015 року) Закону України № 569-VIII від 01.07.2015 року "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій", яким п.12 ст.3 викладений в нині діючій редакції, вона була викладена у наступній редакції: вести в  порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів  на  складах  та/або  за  місцем  їх реалізації, здійснювати  продаж  лише  тих  товарів (послуг), що відображені в такому обліку, за  винятком  продажу  товарів особами, які відповідно до законодавства  оподатковуються  за  правилами,  що не передбачають ведення  обліку  обсягів  реалізованих  товарів  (наданих послуг).
		Крім того, вказаним Законом України № 569-VIII від 01.07.2015 року була виключена ст.6 Закону, якою було встановлено, що облік товарних запасів фізичною особою-підприємцем ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом)  бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених  для  суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються  за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів. 
		Таким чином, Закон України про РРО в діючій редакції п.12.ст.3 вимагає від суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу, вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.
		Суд вважає, що позивач помилково трактує вказану норму законодавства, як таку, що вимагає наявність в законодавстві нормативного акту, який повинен регламентувати порядок обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації.
		Між тим, вказана норма вимагає вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
		Тобто у будь-якому разі суб'єкт господарювання, у тому числі ФОП, не має права реалізовувати необлікований товар.
		Будь-яких доказів, що товар, на який позивачем не надані накладні, був облікований позивачем не надано.
		Крім того, пунктом 177.10 ст.177 ПКУ визначено, що фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. 
		Тобто походження товару, який обліковується в Книгу обліку доходів і витрат ФОП є також обов'язковим.
		Частиною 5 ст.242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного суду.
		Суд відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України до спірних правовідносин враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.09.2018 року у справі №809/1869/13-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Тисменицької ОДПІ про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Верховним судом зазначено, що Положення Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі громадського харчування та послуг          чітко не визначають самого порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, лише вказує на обов'язок суб'єктів підприємницької діяльності на ведення такого обліку.
		До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні, податкові накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення запасів до облікових бухгалтерських реєстрів та підтвердження права власності на них.
		У постанові від 02.10.2018 року по справі №813/2875/17 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ГУ ДФС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, Верховний Суд з посиланням на п.177.10 ст.177 ПКУ, п.12 ст.3, ст.20 Закону України про РРО зазначив, що фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, при продажі товарів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані вести облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації. Недотримання вказаного обов'язку має наслідком застосування фінансової санкції у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації. На момент проведення перевірки позивачем не було надано податковому органу доказів ведення обліку товарів, які знаходилися на реалізації, що у свою чергу не дало можливості перевірити порядок ведення позивачем обліку товарів, а також здійснення продажу лише тих товарів, які відображені в такому обліку.
		При цьому згідно з висновком Верховного Суду порушення п.12 ст.3 Закону про РРО відсутнє, якщо ФОП має не одну одиницю здійснення господарської діяльності, та надав відповідні документи не під час перевірки. Сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом первинних документів за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані, не є підставою для застосування до платника фінансової санкції, передбаченої ст.20 Закону України про РРО (постанова Верховного Суду від 12.06.2018 року, справа №814/413/16).
		Таким чином, відсутність складу порушення п.12 ст.3 Закону про РРО наявне лише за умовою обліку товарів, які реалізує ФОП, наявність підтверджуючих документів щодо походження товару. 
		Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано доказів ведення обліку товарних запасів, первинні документи на товар, який, як зазначає відповідач, не обліковувався, не надавалися ні під час перевірки, ні під час судового розгляду справи, а загальна вартість алкогольних напоїв, на які не було надано накладних позивачем не оскаржується.
		З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про доведеність порушення позивачем п.12 ст.3 Закону про РРО, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
		Решта доводів висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
		В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
		Згідно з    статтею 19 Конституції України     органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені     Конституцією    та законами України.        
		Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. 
		У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
		Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. 
		Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд -
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		В задоволенні позовної заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (65113, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 39398646) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення №0012734003 від 11.06.2018 року на суму 81704 грн. - відмовити.
		Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.
		Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України. 
		Повний текст рішення складено та підписано суддею 17.12.2018 року.
		 
		 
		Суддя                                                                                           А.А. Радчук.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		  
		                                        
		 
		 
		          
		          .

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...