Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 373/1229/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із земельних правовідносин.
Надіслано судом: 18.12.2018. Зареєстровано: 19.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 21.12.2018.
Дата набрання законної сили: 21.05.2019
Номер судового провадження: 2/373/24/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 373/1229/16-ц 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		 
		06 грудня 2018 року         м. Переяслав-Хмельницький                
		Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі:
		головуючого - судді         Керекези Я.І.,
		за участі секретаря судових засідань Ткалі І.М.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 373/1229/16 за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного підприємства «Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп» до Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації, ТОВ «КАТРІН ІНВЕСТ», ТОВ «КАПІТАН ІНВЕСТ», ТОВ «ДУКАТ ІНВЕСТ», ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ТОВ «Лоджик Україна» про визнання недійсним розпорядження, державних актів на право власності на землю та витребування землі,
		представник ДП «Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп» Болілий В.І.,
		представник Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Шинкаренко О.М.,
		представник ТОВ «КАТРІН ІНВЕСТ» Дібров А.І.,
		представник «ДУКАТ - ІНВЕСТ» Пилипенко Я.М.,-
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Перший заступник прокурора Київської області звернувся до суду з вказаним позовом та просить визнати незаконним та скасувати розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації №350 від 23.05.2011 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадян для ведення особистого селянського господарства на території Циблівської сільської ради»; визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки, видані на підставі вказаного розпорядження ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_6; витребувати земельні ділянки з незаконного володіння відповідачів на користь держави в особі Кабінету Міністрів України у постійне користування Державного підприємства «Переяслав-Хмельницький агролісгосп» та вирішити питання судових витрат.
		Посилається на те, що зазначене розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації прийнято з порушенням чинного законодавства. Державні акти на право власності на земельні ділянки видано також з порушенням вимог закону, внаслідок чого вони є незаконними і повинні бути визнані недійсними та скасовані в судовому порядку, а спірні земельні ділянки підлягають витребуванню в набувачів на користь держави, оскільки Переяслав-Хмельницькою районною адміністрацією фактично вилучено та змінено цільове призначення земель лісового фонду у вигляді єдиного масиву площею, що перевищує 1 га, тобто Переяслав-Хмельницька державна адміністрація перевищила свої повноваження передбачені ч.3 т.122, ч.5 ст. 149 Земельного кодексу України. 
		Ухвалою від 12 жовтня 2016 року відкрито провадження у справі суддею Залеською А.О. 
		29.12.2016 директор ТОВ «Дукат-Інвест» Пилипенко Я.М. подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позову в повному обсязі , вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими , що не підлягають задоволенню. Вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду з вказаним позовом, при цьому посилається на те, відповідно до норм законодавства України строк позовної давності становить 3 роки. Спірне розпорядження було видано в травні 2011 року, а спірні угоди вчинені в 2011-2012 роках. З наведеного вбачається, що строк позовної давності закінчився ще у 2015 році. Доводи позивача про те, що йому стало відомо про факт порушення інтересів держави лише в 2016 році не відповідають дійсності та ґрунтуються виключно на твердженнях позивача, оскільки в 2011-2012 роках Переяслав-Хмельницькою міжрайонною прокуратурою вже проводилася перевірка законності відведення спірних земельних ділянок.
		29.12.2016 представник ТОВ «Катрін Інвест» Желізняк К.О. подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позову в повному обсязі, вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, та подав заяву про застосування позовної давності, в зв'язку з чим просить в позові відмовити в повному обсязі.
		22.05.2017 за допомогою автоматизованої системи документообігу суду дана справа була перерозподілена судді Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Керекезі Я.І. в зв'язку з закінченням п'ятирічного терміну повноважень судді Залеської А.О.
		26.04.2018 представник ТОВ «Катрін Інвест» - адвокат Дубров А.І. подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позову, просить застосувати позовну давність до вимог прокурора, при цьому посилається на практику Європейського суду з прав людини та практику Верховного Суду України (справа «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії», постанова Верховного суду України від 16.11.2016 року по справі №6-2469цс16).
		15.08.2018 перший заступник прокурора області Грабець І. подав до суду відповідь на відзив на позов ТОВ «Катрін Інвест».
		В судовому засіданні прокурор Яворський С.С. позов підтримав в повному обсязі, просить задовольнити.
		Представник «Державного підприємства «Переяслав-Хмельницький державний агролісгоспу» Болілий В.І. позов підтримав, також просив задовольнити.
		Представник Кабінету Міністрів України в судове засідання не з'явивсь, в матеріалах справи мається заява про розгляд справи у його відсутності.
		Представник відповідача ТОВ «Катрін Інвест» Дубров А.Г. в судовому засідання позовні вимоги не визнав, просив застосувати строки позовної давності і відмовити в позові.
		Представник відповідача ТОВ «Дукат Інвест» Пилипенко Я.М. позовні вимоги не визнав, просить застосувати строки позовної давності та відмовити в позові.
		Представник відповідача Переяслав-Хмельницької РДА Шинкаренко О.М. вважає, що позов не підлягає до задоволення та просить відмовити в його задоволення. Оскаржуване розпорядження винесено в межах повноважень та є законним.
		Відповідач ОСОБА_3 до суду не з»явився, направив заяву про розгляд справи у його відсутність, вважає себе неналежним відповідачем, оскільки не є власником земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, площею 1,9901 га.
		Треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ТОВ «Лоджик Україна» в судові засідання не з'являлися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином у встановленому ЦПК України порядку.
		Судом встановлено наступне.
		Розпорядженням Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації за №350 від 23 травня 2011 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадян ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_6 для ведення особистого селянського господарства на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області та передано цим громадянам земельні ділянки загальною площею 10.4703 га розташовані на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, для ведення особистого селянського господарства.
		На підставі зазначеного розпорядження 06 червня 2011 року були видані державні акти на право власності на земельні ділянки:
		- ОСОБА_5 державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2, площею 1,9901 га для ведення особистого селянського господарства, серії НОМЕР_3, що розташована та території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району, Київської області;
		- ОСОБА_4 державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_4, площею 1,9901 га для ведення особистого селянського господарства, серії НОМЕР_5, що розташована та території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району, Київської області;
		- ОСОБА_3 державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1, площею 1,9901 га для ведення особистого селянського господарства, серії НОМЕР_6, що розташована та території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району, Київської області;
		- ОСОБА_7 державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_8, площею 1,0001 га для ведення особистого селянського господарства, серії НОМЕР_7, що розташована та території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району, Київської області;
		- ОСОБА_9 державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_10, площею 1,2501 га для ведення особистого селянського господарства, серії НОМЕР_9, що розташована та території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району, Київської області;
		- ОСОБА_8 державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_12, площею 1,2500 га для ведення особистого селянського господарства, серії НОМЕР_11, що розташована та території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району, Київської області;
		- ОСОБА_6 державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_14, площею 1,0000 га для ведення особистого селянського господарства, серії НОМЕР_13, що розташована та території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району, Київської області.
		В подальшому, на підставі договорів купівлі-продажу від 15 вересня 2011 року земельні ділянки, належні ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_7, були відчужені на користь ТОВ «Дукат-Інвест».
		На підставі договорів купівлі-продажу від 09 вересня 2011 року земельні ділянки, належні ОСОБА_9 та ОСОБА_8, були відчужені на користь ТОВ «Капітан - Інвест».
		На підставі договору купівлі-продажу від 30 листопада 2011 року земельна ділянка, належна ОСОБА_6, була відчужена на користь ТОВ «Лоджик Україна», яке в свою чергу, на підставі договору купівлі-продажу від 26 червня 2012 року була відчужена на користь ТОВ«Катрін - Інвест».
		Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
		Кожен громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.
		Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
		Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до ст. 1 Лісового кодексу України ліс - тип природних комплексів, у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав'яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов'язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище. Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
		Відповідно до статті 8 Лісового кодексу України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності.
		Згідно із ч. 1 ст. 17 Лісового Кодексу України у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
		За змістом ст. 57 Лісового кодексу України зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України. Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища.
		Частиною 1 ст. 19 Земельного кодексу України встановлено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, в тому числі згідно з п. «є» - на землі лісогосподарського призначення.
		Відповідно до положень ст.ст. 20, 21 ЗК України, які діяли на час виникнення правовідносин, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
		Відповідно до ст. 84 ЗК України, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. До земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать, зокрема, землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.
		Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 га у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств.
		Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для заліснення (ст. 56 ЗК України).
		Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства (ст. 57 ЗК України, ч. 1 ст. 17 ЛК України).
		Згідно з п. 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
		Таким чином, ліси та землі лісового фонду України є об'єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання земельних ділянок.
		Правовий статус земельних ділянок лісового фонду визначається нормами земельного та лісового законодавства відповідно до їх цільового призначення за даними земельного кадастру.
		Документами, які підтверджують право лісогосподарських підприємств на земельні ділянки, є державні акти на право постійного користування земельними лісовими ділянками або планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
		Отже, відсутність у лісогосподарського підприємства свідоцтва про право власності на земельну ділянку не свідчить про відсутність такого права, оскільки за положеннями п. 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України такими документами можуть бути планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. Водночас земельні ділянки, зайняті земельними насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до території лісів, не належать до земель лісогосподарського призначення (п. «а» ч. 2 ст. 55 ЗК України).
		Таким чином, земельні ділянки в межах населеного пункту, зайняті зеленими насадженнями, віднесені до категорії лісів, належать до земель лісогосподарського призначення та можуть належати лісогосподарському підприємству, якщо це підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.
		Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2008 року № 610-р «Про деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками» визначено, що з метою недопущення фактів порушення інтересів держави і суспільства під час відчуження та зміни цільового призначення земельних лісових ділянок Мінприроди, Мінагрополітики, Міноборони, Держкомлісгоспу та Держкомзему до законодавчого врегулювання питань запобігання зловживанням у цій сфері: зупинити прийняття рішень про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення; відкликати раніше надану згоду на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення у разі, коли місцевими органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування не прийнято відповідні рішення або коли за результатами перевірки встановлено, що такі рішення прийняті з порушенням вимог законодавства.
		Судом встановлено, що у 2001 році Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об'єднанням розроблено матеріали лісовпорядкування ДП «Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп». За протоколом другої лісовпорядної наради від 12 березня 2002 року ухвалено рішення про затвердження основних положень і заходів проекту організації та розвитку лісового господарства на наступний ревізійний період. Вказаний протокол у березні 2002 року погоджено Державним управлінням екології та природних ресурсів в Київській області та затверджено головним управлінням сільського господарства і продовольства Київської обласної державної адміністрації.
		За вказаними матеріалами лісовпорядкування встановлено, що земельні ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2, площею 1,9901 га, з кадастровим номером НОМЕР_4, площею 1,9901 га, з кадастровим номером НОМЕР_1, площею 1,9901 га, з кадастровим номером НОМЕР_8, площею 1,0001 га, ділянку з кадастровим номером НОМЕР_10, площею 1,2501 га, з кадастровим номером НОМЕР_12, площею 1,2500 га з кадастровим номером НОМЕР_14, площею 1,0000 га надані у власність за рахунок земель лісового фонду які розташовані у 3 виділі 30 кварталу, майстерська дільниця 1, планшет №20 та перебувають у постійному користуванні ДП «Переяслав-Хмельницького державного агролісгоспу», що також підтверджується інформацією ДП «Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп» №7 від 28 березня 2016 року.
		Відповідно до книги №4 «Таксаційні описи, поквартальні суми площ та загальних запасів насаджень» вказаних матеріалів лісовпорядкування у 3 виділі 30 кварталу, розташовані ліси протиерозійні, площею 26 га, а саме: сосна звичайна, середньовікова, віком 51 рік, висотою 19 метрів, діаметром 18 сантиметрів.
		Відповідно до інформації наданої Українським державним проектним виробничим об'єднанням «Укрдержліспроект» №239 від 30 березня 2016 року, фрагменту з публічної кадастрової карти з кадастровими номерами земельних ділянок НОМЕР_2 НОМЕР_4, НОМЕР_1, НОМЕР_8, НОМЕР_10, НОМЕР_12, та з нанесеними межами 3 виділу кварталу №30, майстерська дільниця №1, планшет №20. вказані земельні ділянки накладаються на землі лісогосподарського призначення, які перебували на час передачі їх у приватну власність громадянам у користування ДП «Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп».
		Відповідно до інформації управління Держгеокадастру у Переяслав-Хмельницькому районі від 18 травня 2016 року №10-1014-99.3-2031/2-16 згідно умовних позначень графічних матеріалів, що містить проект формування території і встановлення меж Циблівської сільської ради та с. Циблі Переяслав-Хмельницького району Київської області 1995 року, земельні ділянки з кадастровими номерамиНОМЕР_2, НОМЕР_4, НОМЕР_1, НОМЕР_8, НОМЕР_10, НОМЕР_12, НОМЕР_14 розташовані на землях вкритих лісовою ( деревною та чагарниковою) рослинністю.
		Відповідно до інформації отриманої з ДП «Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп» №7 від 28 березня 2016 року, правовий статус земельних ділянок, які передані у приватну власність громадянам з вищевказаними кадастровими номерами, не змінювався.
		Таким чином земля, яка відповідно до розпорядження Переяслав- Хмельницької державної районної адміністрації за №350 від 23 травня 2011 року була віднесена до земель особистого селянського господарства та передана у власність вказаних фізичних осіб, станом на час прийняття цього розпорядження знаходилася в адміністративних межах Циблівської сільської ради за межами населеного пункту та мала статус земель лісового фонду, як і те, що вказана земля лісогосподарського призначення, на час її відведення у власність громадян за цим розпорядження, перебувала в постійному користуванні ДП «Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп».
		При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про те, що Переяслав-Хмельницька районна державна адміністрація Київської області відповідно до вимог ст.20 ЗУ України та ст. 19-20, 22, 50 Закону України «Про землеустрій» до моменту передачі спірних земельних ділянок у власність відповідачів, прийняла рішення щодо проведення робіт із землеустрою щодо припинення права користування і вилучення спірної земельної ділянки у ДП «Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації».
		Таким чином, оцінивши всі докази в їх сукупності з погляду їх належності, достовірності, допустимості та достатності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.
		Разом з тим, представники відповідачів ТОВ «Дукат-Інвест» та ТОВ «Катрін Інвест» зазначили про пропущення прокурором строку позовної давності.
		Так, обґрунтовуючи позовні вимоги, перший заступник прокурора Київської області зазначає про те, що про порушення права держави на спірну земельну ділянку прокуратура дізналася лише у січня 2016 року під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінального провадження, відомості про яке 01.02.2016 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016111100000041 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України.
		Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
		Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи носія порушеного права (інтересу).
		При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.
		Частиною 2 статті 45 ЦПК України (в ред. на день подання позову) передбачено право прокурора з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді в межах повноважень, визначених законом, звертатися до суду з позовною заявою, брати участь у розгляді справ за його позовом тощо.
		Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абз.2 ч.2 ст.45 ЦПК України в ред. на день подання позову).
		Процесуальні права прокурора як особи, якій надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, було визначено у ст. 46 ЦПК України в ред. на день подання позову.
		Відповідно до ч.1 ст.46 ЦПК України в ред. на день подання позову, органи та інші особи, які відповідно до ст. 45 цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах, мають процесуальні права й обов'язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду.
		Прокурор, який бере участь у справі, має обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.
		Таким чином, на позови прокурора, які пред`являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, поширюється положення ст.257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі ч.1 ст.261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єкт владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.
		У даній справі першим заступником прокурора Київської області 25.07.2016 пред'явлено позов в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП «Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп».
		Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади, здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів (ч.ч.1, 2 ст.1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»).
		Відповідно до ст.13 ЗК України до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом, реалізація державної політики у галузі використання та охорони земель, викуп земельних ділянок для суспільних потреб у порядку, визначеному законом, координація проведення земельної реформи розроблення і забезпечення виконання, загальнодержавних програм використання та охорони земель; організація ведення державного земельного кадастру, державного контролю за використанням і охороною земель та здійснення землеустрою, встановлення порядку проведення моніторингу земель, вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
		Держава здійснює повноваження власника землі через спеціально створені уповноважені органи в галузі земельних відносин.
		З матеріалів справи вбачається, що відведення спірної земельної ділянки відбулося на підставі рішення місцевого органу виконавчої влади Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області. При цьому, підготовка цього рішення, виготовлення відповідного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, його затвердження, реєстрація права власності на спірну земельну ділянку відбувалось за участю державних органів, які мали повноваження контролю та виявлення порушень при прийняті рішення органом місцевого самоврядування.
		Відповідно до ст.2 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України, запобігання порушенням законодавства України у сфері використання та охорони земель, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.
		Згідно ст.9 цього Закону державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель і її територіальні органи.
		Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2002 року №1958 була утворена в складі Державного комітету по земельних ресурсах та є органом виконавчої влади.
		Таким чином, державі в особі Кабінету Міністрів України та утвореним ним органам, які мали повноваження щодо розпорядження землями державної власності та контролю за додержанням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України, було і могло бути відомо про порушення права власності держави на землю з часу вчинення цього порушення.
		Разом із тим, ці уповноважені державою органи не вчинили покладених на них законом обов'язків щодо усунення вказаних порушень протягом позовної давності, а тому право держави, як власника землі не підлягає судовому захисту.
		Тобто, Кабінет Міністрів України в силу наділених повноважень через спеціально створені уповноважені органи в галузі земельних відносин, що здійснюють контролю за використанням та охороною земель, міг довідатися про порушене право з моменту прийняття Переяслав-Хмельницькою районної Державною Адміністрацією Київської області оспорюваного рішення - 23 травня 2011 року.
		Перший заступник прокурора Київської області пред'явив позов 25 липня 2016 року, тобто з пропуском строку позовної давності.
		Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).
		Відповідно до ч.ч. 2-5 ст. 267 ЦК України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.
		Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
		Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
		Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
		За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що до спірних правовідносин застосовується загальна позовна давність, про застосування якої заявлено представниками відповідачів, поважних причин пропущення позовної давності не встановлено, а тому позов не підлягає задоволенню.
		Враховуючи вищевикладене, відповідно до ст.ст. 256, 260, 261, 267 ЦК України, ст.ст. 45, 46 ЦПК України в ред. на день подання позову, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 13, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,-
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Позов першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного підприємства «Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп» до Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації, ТОВ «КАТРІН ІНВЕСТ», ТОВ «КАПІТАН ІНВЕСТ», ТОВ «ДУКАТ ІНВЕСТ», ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ТОВ «Лоджик Україна» про визнання недійсним розпорядження, державних актів на право власності на землю та витребування землі - залишити без задоволення.
		Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
		Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХIIІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Складення рішення в повному обсязі вчинено 17.12.2018.
		 
		 
		 
		Суддя                                                Я. І. Керекеза

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...