Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 817/1418/16 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з відносин публічної служби, зокрема справи щодо:; проходження служби.
Надіслано для оприлюднення: 17.12.2018. Зареєстровано: 19.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 20.12.2018.
Дата набрання законної сили: 11.12.2018
Номер судового провадження: 857/1471/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		11 грудня 2018 рокуЛьвів№ 857/1471/18
		Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		головуючого судді                                                  Заверухи О.Б.,
		суддів                                                                      Ніколіна В.В., Рибачука А.І.
		за участю секретаря судового засідання                    Пильо І.І.,
		 
		розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області, Головного управління Національної поліції в Рівненській області про стягнення заборгованості,-
		 
		суддя (судді) в суді першої інстанції - Жуковська Л.А., 
		час ухвалення рішення - не зазначено, 
		місце ухвалення рішення - м. Рівне, 
		дата складання повного тексту рішення - 24 травня 2018 року,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		15 вересня 2016 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області, Головного управління Національної поліції в Рівненській області, в якому, з урахуванням заяв про зміну і уточнення позовних вимог, просив:  стягнути з відповідачів кошти у сумі 687,51 грн; перерахувати та виплатити з 01 лютого 2001 року грошове забезпечення з врахуванням 15% щомісячної надбавки "За роботу в умовах режимних обмежень" до посадового окладу, відповідно до  ст.30 Закону України "Про державну таємницю" від 21.01.1994 року  та ст. 2  зв'язку; перерахувати та виплатити з 04 вересня 2003 року грошове забезпечення з врахуванням 30% щомісячної надбавки "За вислугу років" до грошового забезпечення, передбаченою на підставі ст.2  абз.1 Указу Президента України "Про умови грошового забезпечення осіб рядового та начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ" №926/96 від 04.10.1996 року; перерахувати та виплатити з 01 січня 2004 року грошове забезпечення з врахуванням 50% щомісячної надбавки "За здійснення оперативно-розшукової діяльності та інформаційно-аналітичного забезпечення ОВС" до посадового окладу, на підставі  ст.12 п.2 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" від 18.02.1992 року №2135-ХІІ, п.29.1 Указу Президента України від 12.01.2004 №26 "Про розширення дії Указу Президента України від 26.12.2003 року №1514 (1514/2003) "Про посилення соціального захисту осіб офіцерського складу оперативних та інформаційно-аналітичних підрозділів Служби безпеки України та працівників МВС"; перерахувати та виплатити з 01 квітня 2004 року грошове забезпечення з врахуванням 50% щомісячної надбавки "Від суми пенсії" до грошового забезпечення на підставі ст.3  абз.2 Указу Президента України "Про умови грошового забезпечення осіб рядового та начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ" №926/ 96 від 04.10.1996 року; перерахувати та виплатити з 04 вересня 2003 року грошове забезпечення з врахуванням 50% щомісячної надбавки "За безперервну службу" до грошового забезпечення на підставі п.3 ст.1 Указу Президента України "Про надбавки військовослужбовцям Служби безпеки України та працівникам органів внутрішніх справ України за безперервну службу" від 24.04.2003 року №370;  перерахувати та виплатити з 01 червня 2004 року грошове забезпечення з врахуванням 100% щомісячної надбавки "За особистий вклад в результати роботи" до грошового забезпечення на підставі абз. б ст.3  Указу Президента України "Про умови грошового забезпечення осіб рядового та начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ" №926/96 від 04.10.1996 року; виплатити щорічну матеріальну допомогу за 1998, 1999, 2000, 2001, 2002, 2003, 2004 роки в розмірі середньомісячного грошового забезпечення відповідно до підпункту 4 статті 2 Указу Президента України 926/96 від 04.10.1996 року "Про умови грошового утримання осіб рядового і начальницького складу ОВС і оплати праці працівників ОВС"; перерахувати та виплатити  вихідну допомогу з врахуванням 15% щомісячної надбавки "За роботу в умовах режимних обмежень" 30% щомісячної надбавки "За вислугу років" до грошового забезпечення, 50% щомісячної надбавки "За здійснення оперативно-розшукової діяльності та інформаційно-аналітичного забезпечення ОВС" до посадового окладу, 50% щомісячної надбавки "Від суми пенсії" до грошового забезпечення, 50% щомісячної надбавки "За безперервну службу" до грошового забезпечення, 100% щомісячної надбавкою "За особистий вклад в результати роботи" до грошового забезпечення, згідно з абз.1 п.10  постанови КМУ №393 від 17.07.1992 року "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей"; стягнути середній заробіток (грошове забезпечення) за весь час затримки по день фактичного розрахунку згідно з  ст.117 КЗпП України; внести в атестат № 5 від 03 лютого 2005 року, виданий Рівненськім MB УМВС, відомості - 15% щомісячної надбавки "За роботу в умовах режимних обмежень" до посадового окладу, 50% щомісячної надбавки "За здійснення оперативно-розшукової діяльності та інформаційно-аналітичного забезпечення ОВС" до посадового окладу, 50% щомісячної надбавки "Від суми пенсії" до грошового забезпечення, 50% щомісячної надбавки "За безперервну службу" до грошового забезпечення, 100% щомісячною надбавкою "За особистий вклад в результати роботи" до грошового забезпечення, та новий розмір "вихідної допомоги"; зобов'язати сплатити 10% від страхової суми (десять річних грошових утримань) "За ушкодження здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових (службових) обов'язків" згідно з  Законом України "Про міліцію" від 20.12.1990 року, котрий діяв на 01.02.2005 року.
		На обґрунтування позовних вимог зазначає, що наказом №16 о/с від 26 січня 2005 року начальника УМВС України в Рівненській області його було звільнено з органів внутрішніх справ України за станом здоров'я та вислугу років. Вказує, що при звільненні з посади з ним проведено розрахунки не в повному обсязі.
		Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 року позовну заяву в частині позовних вимог про сплату 10% від страхової суми(десять річних грошових утримань) «За ушкодження здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових(службових) обов'язків» згідно з Законом України «Про міліцію» залишено без розгляду.
		Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 року адміністративний позов задоволено частково. Зобов'язано Ліквідаційну комісію УМВС України в Рівненській області  нарахувати та виплатити ОСОБА_1 15% щомісячної надбавки до посадового окладу "За роботу в умовах режимних обмежень" з 01 лютого 2001 року по 31 січня 2005 року. Зобов'язано Ліквідаційну комісію УМВС України в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 5% щомісячної надбавки до грошового забезпечення "За вислугу років" з 04 вересня 2003 року по 26 січня 2005 року. Зобов'язано Ліквідаційну комісію УМВС України в Рівненській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу з врахуванням 15% щомісячної надбавки до грошового забезпечення "За роботу в умовах режимних обмежень" та 5% щомісячної надбавки до грошового забезпечення "За вислугу років". Зобов'язано Ліквідаційну комісію УМВС України в Рівненській області внести в грошовий атестат ОСОБА_1 15% щомісячної надбавки до посадового окладу "За роботу в умовах режимних обмежень" з 01 лютого 2001 року та 5% щомісячної надбавки до грошового забезпечення "За вислугу років" з 04 вересня 2003 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що з матеріалів справи слідує, що позивачу нараховане та фактично виплачене грошове забезпечення, що вказане у довідці №125, що підтверджується довідкою №1 від 24.01.2017 року та розрахунковим листом з особистої картки позивача, а тому вимога про стягнення 562,71 грн є безпідставною. Також, доказів встановлення позивачу надбавки за оперативну роботу не надано, тому не нарахування та не виплата позивачу надбавки за оперативну роботу відповідно до наказу МВС № 03 від 23.07.1993 року в розмірі 10% є правомірною, а позовні вимоги в частині стягнення коштів в сумі 687,51 грн є необґрунтованими. Разом з тим,  наказами керівництва УМВС України в Рівненській області позивачу надавався допуск до державної таємниці, а тому не залежно відповідно до законодавства йому підлягала до нарахуванню та виплати надбавка з 01.02.2001 року грошового забезпечення з врахуванням 15% щомісячної надбавки "За роботу в умовах режимних обмежень" до посадового окладу. Оскільки на день звільнення вислуга позивача становить більше 15 років, то він має право для виплати надбавки за вислугу років в розмірі 30% до грошового забезпечення з 04 вересня 2003 року. Крім цього, встановлення надбавки за здійснення оперативно-розшукової діяльності та інформаційно-аналітичного забезпечення ОВС, надбавки від суми пенсії, надбавки за безперервну службу, надбавки за особистий вклад в результати роботи є правом, а не обов'язком керівника, а тому у зв'язку з відсутністю відповідних наказів, підстави для нарахування на виплати вказаних надбавок відсутні. Безпідставною є також вимога про стягнення матеріальної допомоги за 1998-2004 роки, оскільки в матеріалах справи відсутні накази щодо виплати матеріальної допомоги позивачу. Також, оскільки позовна вимога про перерахунок та виплату "вихідної допомоги" з врахуванням 15% щомісячної надбавки "За роботу в умовах режимних обмежень",    30% щомісячної надбавки "За вислугу років" до грошового забезпечення, 50% щомісячної надбавки "За здійснення оперативно-розшукової діяльності та інформаційно-аналітичного забезпечення ОВС" до посадового окладу, 50% щомісячної надбавки "Від суми пенсії" до грошового забезпечення, 50% щомісячної надбавки "За безперервну службу" до грошового забезпечення, 100% щомісячної надбавкою "За особистий вклад в результати роботи" до грошового забезпечення, є похідною від попередніх позовних вимог, тому вона підлягає задоволенню частково. Щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, то позивач тривалий час (з 31.01.2005 року  дата звільнення, по 15.09.2016 року  дата звернення з даним позовом), тобто більше 10 років, не звертався до суду для вирішення вказаного спору, тим самим зловживаючи правами та збільшуючи період, за який, на його думку, повинна стягуватися сума невиплаченого середнього заробітку, а тому така вимога є безпідставною. Оскільки, позовні вимоги про перерахунок та виплату 50% щомісячної надбавки "За здійснення оперативно-розшукової діяльності та інформаційно-аналітичного забезпечення ОВС" до посадового окладу, 50% щомісячної надбавки "Від суми пенсії" до грошового забезпечення, 50% щомісячної надбавки "За безперервну службу" до грошового забезпечення, 100% щомісячною надбавкою "За особистий вклад в результати роботи" є безпідставними, тому підстави для включення таких надбавок    в грошовий атестат № 5 від 03.02.2005 рокувідсутні.
		Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити повністю.
		Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що довідка № 387 від 25 жовтня 2007 року про заробітну плату містить всі необхідні реквізити фінансового документа суворої звітності та є належним доказом по справі. У наказі № 111 від 24 серпня 2004 року відсутня норма, яка обумовлює умови про призупинення нарахування та виплати надбавки за особливі умови служби на термін дії наказу, що підтверджує незаконність утримання та невиплати частини грошового забезпечення за жовтень та листопад місяці. Вказує, що зазначений наказ, яким накладено дисциплінарне стягнення, є незаконним, оскільки відсутня сама подія дисциплінарного проступку, а також порушено процедуру та порядок накладення дисциплінарного стягнення. Також, зазначає, що підвищення на 50% посадового окладу з 01 березня 2004 року здійснено не було, хоча законодавством передбачено таке підвищення та наявні всі підстави і об'єктивні умови для його здійснення. Вислуга позивача становить 15 років безперервної служби в органах внутрішніх справ, а тому має право на надбавку за «Безперервну службу» до грошового забезпечення в розмірі 50%. Також, характеристикою з місця роботи підтверджується високі особисті результати роботи, а тому позивач має право на виплату премії в розмірі 100% з моменту винесення подання про встановлення даної надбавки. Посилання державного органу на нелажне фінансування державою даної категорії виплат, або відсутність виключного права в позивача на належну оплату праці, в вигляді виплат, доплат, надбавок, премій, встановлених Законами України, Указами Президента України, постановами КМ України є протиправними в частині єдності системи оплати праці співробітників ОВС. Щодо виплати щорічної матеріальної допомоги за 1998, 1999, 2000, 2002, 2003 та 2004 роки, то для такої виплати необхідна лише одна умова - належність до рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ. 
		Відповідачами подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що встановлення надбавки за здійснення оперативно-розшукової діяльності та інформаційно-аналітичного забезпечення ОВС, надбавки від суми пенсії, надбавки за безперервну службу, надбавки за особистий вклад в результати роботи є правом, а не обов'язком керівника, а тому у зв'язку з відсутністю відповідних наказів, підстави для нарахування та виплати вказаних надбавок відсутні. Також, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову в стягненні середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, оскільки позивач тривалий час не звертався до суду для вирішення вказаного спору, тим самим зловживаючи правами та збільшуючи період, за який повинна стягуватися сума невиплаченого середнього заробітку.
		Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не прибули, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, а тому у відповідності до ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України розгляд справи проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
		Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
		Як встановлено судом першої інстанції, 26 січня 2005 року наказом начальника УМВС України в Рівненській області №16 о/с звільнено зі служби з органів МВС в запас Збройних сил за п.64  В» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (через обмежений стан здоров'я) майора міліції ОСОБА_1  оперуповноваженого групи розшуку злочинців та осіб, що пропали безвісти відділу карного розшуку Рівненського МВ 31 січня 2005 року. Підстава звільнення: рапорт ОСОБА_1(том 1 а.с.20).
		При звільненні позивачу було виплачену вихідну допомогу в розмірі 5060 грн, що підтверджується грошовим атестатом №5 від 03 лютого 2005 року(том 1 а.с.19).
		Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині нарахувати та виплатити 15% щомісячної надбавки до посадового окладу "За роботу в умовах режимних обмежень" з 01 лютого 2001 року по 31 січня 2005 року, 5% щомісячної надбавки до грошового забезпечення "За вислугу років" з 04 вересня 2003 року по 26 січня 2005 року, вихідну допомогу з врахуванням 15% щомісячної надбавки до грошового забезпечення "За роботу в умовах режимних обмежень" та 5% щомісячної надбавки до грошового забезпечення "За вислугу років" та внести в грошовий атестат 15% щомісячної надбавки до посадового окладу "За роботу в умовах режимних обмежень" з 01 лютого 2001 року та 5% щомісячної надбавки до грошового забезпечення "За вислугу років" з 04 вересня 2003 року.
		Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
		Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідачів коштів у сумі 687,51 грн не виплачених позивачу при здійсненні з ним розрахунку 31 січня 2015 року, то колегія суддів вважає таку вимогу необгрунтованою з наступних підстав.
		Судом першої інстанції встановлено, що у 2004 році позивачу під час служби щомісячно нараховувалась, але мотивуючи не достатнім бюджетним фінансуванням не виплачувалась, частина заробітної плати загальною сумою 562,71 грн.
		Разом з тим, з матеріалів справи, а саме з довідки №1 від 24 січня 2017 року та розрахунковим листом з особистої картки позивача слідує, що позивачу нараховане та фактично виплачене грошове забезпечення, що вказане у довідці №125(а.с.86-88 т.1).
		Посилання позивача на довідку № 387 від 25 жовтня 2017 року, колегія суддів не бере до уваги, оскільки таку видано позивачу помилково без зазначення прибуткового податку, а згідно з законодавством такий компенсувався працівникам міліції в 100 % розмірі(а.с.89 т.1).
		Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога про стягнення 562,71 грн є безпідставною.
		24 серпня 2004 року наказом Рівненського MB №111 позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани(а.с.100 т.1).
		Колегія суддів вважає, що оскільки позивачем доказів оскарження вищевказаного наказу не надано, тому з нього правомірно було знято надбавку за особливі умови служби в розмірі 25% в жовтні 2004 в сумі 57,50 грн і в листопаді 2004 в сумі 14,80 грн за 9 днів.
		Також, правомірним є не нарахування та не виплати позивачу надбавки за оперативну роботу відповідно до наказу МВС № 03 від 23 липня 1993 року в розмірі 10% в сумі 10,50 грн, так як відповідно до наказу УМВС від 20 лютого 2004 року № 21 о/с позивача призначено на посаду оперуповноваженого групи розшуку злочинців та осіб, що пропали безвісти, відділу карного розшуку Рівненського МВ із збереженням надбавки за особливі умови служби(а.с.81 т.1), а доказів встановлення позивачу надбавки за оперативну роботу не надано.
		Щодо позовної вимоги про перерахування та виплату з 01 лютого 2001 року грошового забезпечення з врахуванням 15% щомісячної надбавки "За роботу в умовах режимних обмежень" до посадового окладу, відповідно до  ст. 30 Закону України "Про державну таємницю" від 21 січня 1994 року  та ст. 2  п. 2 Постанови КМУ №414 від 15 червня 1994 року "Про види та розміри і порядок компенсації громадянам у зв'язку з роботою яка передбачає доступ до державно таємниці"  колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно наказу начальника УМВС України в Рівненській області №186 о/с від 21 грудня 2000 року ОСОБА_1 призначено старшим оперуповноваженим відділення карного розшуку Рівненського РВ допустивши його до державної таємниці по формі 2. Посада, на яку призначено позивача передбачала роботу в умовах режимних обмежень.
		Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державну таємницю"(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державна таємниця (далі також - секретна інформація) - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою; допуск до державної таємниці - оформлення права громадянина на доступ до секретної інформації.
		Згідно із ч. 1  ст. 22 того ж Закону  залежно від ступеня секретності інформації встановлюються такі форми допуску до державної таємниці: форма 1 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності "особливої важливості", "цілком таємно" та "таємно"; форма 2 - для роботи з секретною інформацією,    що має ступені секретності "цілком таємно" та "таємно"; форма 3 - для роботи з секретною інформацією, що має ступінь секретності "таємно", а також такі терміни дії допусків: для форми 1 - 5 років; для форми 2 - 10 років; для форми 3 - 15 років.
		Відповідно до ст. 30 вищевказаного Закону у разі коли за умовами своєї професійної діяльності громадянин постійно працює з відомостями, що становлять державну таємницю, йому повинна надаватися відповідна компенсація за роботу в умовах режимних обмежень,    види, розміри та порядок надання якої встановлюються Кабінетом Міністрів України.
		Згідно із п. 2 Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №414 від 15 червня 1994 року особам, які працюють в умовах режимних обмежень, установлюється надбавка до посадових окладів (тарифних ставок) залежно від ступеня секретності інформації: відомості та    їх    носії, що мають ступінь секретності "особливої важливості", - 20 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "цілком таємно", - 15 відсотків; відомості та їх    носії, що мають ступінь секретності "таємно", - 10 відсотків.
		Пунктом 5 того ж Положення передбачено, що таким, що постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю, вважаються особи, які за своїми функціональними обов'язками або на час    виконання    робіт    згідно    з    укладеними договорами займаються розробленням, виготовленням, обліком, зберіганням, використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв державної таємниці, приймають рішення з цих питань або здійснюють постійний контроль за станом захисту державної таємниці.
		Відповідно до п.6 того ж Положення персональний    склад    осіб, які працюють в умовах режимних обмежень, та розмір надбавки визначаються керівником відповідного органу законодавчої, виконавчої та судової    влади,    органу прокуратури,    інших    органів    державної влади, Верховної     Ради Автономної    Республіки Крим,    Ради міністрів Автономної Республіки Крим,    органу місцевого самоврядування,    підприємства, установи та організації, де працюють ці особи. Надбавка до посадових окладів (тарифних ставок) виплачується лише за наявності дозволу на провадження діяльності,    пов'язаної з державною таємницею, наданого    відповідно    до    законодавства про державну таємницю.
		Згідно наявної в матеріалах справи довідки УМВС України в Рівненській області №15/05/13-2017 від 08 лютого 2017 року ОСОБА_1 наказами УМВС України в Рівненській області від 28 липня 1997 року №113 о/с, від 18 грудня 1997 року №206 о/с та від 21 грудня 2000 року №186 о/с надавався допуск до державної таємниці по формі "два" під час проходження служби в підрозділах карного розшуку УМВС України в Рівненській області (а.с.141 т.1).
		Враховуючи вищенаведені норми права та фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач відповідно до законодавства має право на нарахування та виплату надбавки до посадового окладу "За роботу в умовах режимних обмежень".
		Стосовно позовної вимоги про перерахування та виплату з 04 вересня 2003 року грошового забезпечення з врахуванням 30% щомісячної надбавки "За вислугу років" до грошового забезпечення, передбаченою на підставі ст.2  абз.1 Указу Президента України "Про умови грошового забезпечення осіб рядового та начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ" №926/96 від 04 жовтня 1996 року, колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до ч. 2  Указу Президента України "Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ"(в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) постановлено виплачувати особам рядового і начальницького складу    органів    внутрішніх справ надбавку за вислугу років згідно з додатком №10.
		Згідно із Додатку 10 до  того ж Указу  розміри надбавок за вислугу років до окладів грошового утримання осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ становлять: від 1 до 2 років  5%; від 2 до 5 років  10%; від 5 до 10 років  20%; від 10 до 15 років  25%; від 15 до 20 років  30%; від 20 до 25 років  35%; від 25 і більше років  40%.
		Наказом начальника УМВС України в Рівненській області №16о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби з органів МВС з 31 січня 2005 року. Вислуга років на день звільнення складає: в календарному обчисленні  16 років 04 місяці 27 днів, в пільговому обчислені 21 рік 03 місяці 01 день(а.с.20 т.1). Тобто, на день звільнення вислуга позивача становить більше 15 років, що надає йому право для виплати надбавки за вислугу років в розмірі 30% до грошового забезпечення з вересня 2003 року.
		З розрахункових листів слідує, що позивачу нараховувалась надбавка за вислугу років в розмірі 25%(а.с.148-153, 198-201 т.1). Враховуючи вищенаведене, позивачу починаючи з вересня 2003 року до моменту звільнення не доплачено до грошового забезпечення надбавку за вислугу років в розмірі 5%.
		Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про часткове задоволення позовної вимоги щодо перерахування та виплату з 04 вересня 2003 року грошового забезпечення з врахуванням 30% щомісячної надбавки "За вислугу років".
		Стосовно позовних вимог про перерахування та виплату з 01 січня 2004 року грошового забезпечення з врахуванням 50% щомісячної надбавки "За здійснення оперативно-розшукової діяльності та інформаційно-аналітичного забезпечення ОВС"; перерахування та виплату з 01 квітня 2004 року грошового забезпечення з врахуванням 50% щомісячної надбавки "Від суми пенсії"; перерахування та виплату з 04 вересня 2003 року грошового забезпечення з врахуванням 50% щомісячної надбавки "За безперервну службу"; перерахування та виплату з 01 червня 2004 року грошового забезпечення з врахуванням 100% щомісячної надбавки "За особистий вклад в результати роботи"; перерахування та виплату з 01 квітня 2004 року грошового забезпечення з врахуванням 50% щомісячної надбавки "Від суми пенсії" до грошового забезпечення на підставі абз. 2 ст. 3  Указу Президента України "Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ" від 04.10.1996 року №926/16; перерахування та виплату з 04 вересня 2003 року грошового забезпечення з врахуванням 50% щомісячної надбавки "За безперервну службу" до грошового забезпечення на підставі п.3 ст. 1 Указу Президента України "Про надбавки військовослужбовцям Служби безпеки України та працівникам органів внутрішніх справ України    за безперервну службу" від 24.04.2003 року №370; перерахування та виплату з 01 червня 2004 року грошового забезпечення з врахуванням 100% щомісячної надбавки "За особливий вклад в результати роботи" до грошового забезпечення на підставі абз. б ст. 3  Указу Президента України "Про умови грошового забезпечення осіб рядового та начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ" від 04.10.1996 року № 926/96, колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно із ч. 1 та ч. 2 ст. 12 Закону України  «Про оперативно-розшукову діяльність»( в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) на працівників, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, поширюються гарантії правового і соціального    захисту, передбачені законами України про ці органи. Працівникам, які здійснюють оперативно-розшукову    діяльність, надаються додаткові    пільги    в    питаннях    соціально-побутового та фінансового забезпечення в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до пп.29.1 п.29 Указу Президента України від 12.01.2004 №26  «Про поширення чинності Указу Президента України від 26.12.2003 №1514 на працівників Міністерства внутрішніх справ України» керівники, виходячи з рівня кваліфікації, ступеня завантаженості і якості оперативно-розшукових завдань, мають право підвищувати на 50% посадові оклади штатним співробітникам, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність і аналітичне забезпечення. Додаткові види грошового утримання цих працівників нараховуються з обліком проведеного підвищення посадового окладу, за винятком 100% надбавки, яка налічується до схемного посадового окладу, окладу за спеціальне звання й надбавки за вислугу років.
		Частиною 3  Указу Президента України "Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ"( в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що керівникам органів внутрішніх справ    у    межах асигнувань, що виділяються на утримання цих органів надано право, зокрема, установлювати особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їхньою згодою та в    інтересах    справи на службі,    -    щомісячну    доплату в розмірі від 25 до 50 відсотків суми пенсії, яка б могла бути їм нарахована.
		Відповідно до  ст. 1 Указу Президента України "Про надбавки військовослужбовцям Служби безпеки України та працівникам органів внутрішніх справ України    за безперервну службу"(в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) надати Голові Служби    безпеки    України    та    Міністрові внутрішніх справ України право встановлювати відповідно військовослужбовцям Служби безпеки України і працівникам органів внутрішніх справ України щомісячні надбавки за безперервну службу в органах безпеки і органах внутрішніх справ у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби в таких розмірах: понад 5 років - до 10; понад 10 років - до 30; понад 15 років - до 50; понад 20 років - до 70; понад 25 років - до 90 відсотків.
		Згідно із ст. 3  Указу Президента України "Про умови грошового забезпечення осіб рядового та начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ"(в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) надано право керівникам органів внутрішніх справ    у    межах асигнувань, що виділяються на утримання цих органів преміювати осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ відповідно до    їх    особистого вкладу в загальні результати роботи в межах фонду преміювання, створеного у розмірі чотиримісячного фонду грошового забезпечення,     без обмеження індивідуальних премій максимальними розмірами.
		Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог про перерахування та виплату надбавки за здійснення оперативно-розшукової діяльності та інформаційно-аналітичного забезпечення ОВС, надбавки від суми пенсії, надбавки за безперервну службу, надбавки за особистий вклад в результати роботи, оскільки встановлення вищевказаних надбавок є правом, а не обов'язком керівника, а тому у зв'язку з відсутністю відповідних наказів, підстави для нарахування на виплати вказаних надбавок відсутні.
		Стосовно позовної вимоги про виплату щорічної матеріальної допомоги за 1998, 1999, 2000, 2002, 2003 та 2004 роки в розмірі середньомісячного грошового забезпечення відповідно до п. 4 ст. 2  Указу Президента України "Про умови грошового забезпечення осіб рядового та начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ" від 04.10.1996 року № 926/96, колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до абз. 4 ст. 2 Указу Президента України "Про умови грошового забезпечення осіб рядового та начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ"(в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується матеріальна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на рік.
		Інструкцією про порядок застосування нормативно-правових актів з питань грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та умов оплати праці працівників, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу, затвердженої наказом МВС України від 01.11.2003 року № 1236 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) було передбачено, що фактичні витрати на матеріальну допомогу, відповідно до вимог бюджетного законодавства, проводяться в межах затвердженого фонду оплати праці та вказано про те, що підставою для виплати грошового забезпечення (окладів, надбавок, доплат тощо) є наказ керівника.
		Враховуючи вищенаведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що для стягнення матеріальної допомоги за 1998-2004 роки немає підстав, оскільки в матеріалах справи відсутні накази щодо виплати матеріальної допомоги ОСОБА_1
		Щодо позовних вимог про перерахунок та виплату вихідної допомоги з врахуванням 15% щомісячної надбавки "За роботу в умовах режимних обмежень",    30% щомісячної надбавки "За вислугу років" до грошового забезпечення, 50% щомісячної надбавки "За здійснення оперативно-розшукової діяльності та інформаційно-аналітичного забезпечення ОВС" до посадового окладу, 50% щомісячної надбавки "Від суми пенсії" до грошового забезпечення, 50% щомісячної надбавки "За безперервну службу" до грошового забезпечення, 100% щомісячної надбавкою "За особистий вклад в результати роботи" до грошового забезпечення, згідно з абз.1 п.10  постанови КМУ №393 від 17.07.1992 року "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей", то колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено, що такі позовні вимоги є похідними від попередніх позовних вимог та підлягають частковому задоволенню, а саме перерахувати і виплатити вихідну допомогу з врахуванням 15% щомісячної надбавки "За роботу в умовах режимних обмежень" та 5% щомісячної надбавки "За вислугу років".
		Стосовно позовної вимоги про стягнення середнього заробітку (грошового забезпечення) за весь час затримки по день фактичного розрахунку згідно з  ст.117 КЗпП України, колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно із  ст. 117 Кодексу законів про працю України  в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в  статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
		Разом з тим, правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 21.11.2011 року по справі №б-60цс11, передбачено, що встановивши, що працівникові в день звільнення не були сплачені всі належні від підприємства суми, суд на підставі  ст.117 Кодексу законів про працю України  стягує всі на його користь середній заробіток за весь період затримки розрахунку, якщо роботодавець не доведе відсутність у цьому своєї вини. Якщо розмір сум належних працівнику при звільненні був визначений лише за результатами судового розгляду справи, відповідно до положень  ст.117 КЗпП України  розмір відшкодування за час звільнення необхідно визначити з урахуванням істотності суми заборгованості у порівнянні з середнім заробітком та тієї обставини, що позивач тривалий час не звертався до суду за вирішенням спору про стягнення заборгованості із заробітної плати.
		Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини "Меньшакова проти України" від 04.10.2010 року (Заява № 377/02) компенсація за затримку виплати заробітної плати відповідно до  ст. 117 Кодексу законів про працю України  може вимагатись лише за період до присудження заборгованості із заробітної плати. З прийняттям судових рішень статті 116 та 117  Кодексу законів про працю України більше не застосовуються, а зобов'язання колишніх роботодавців виплатити заборгованість із заробітної плати та компенсацію замінюється на зобов'язання виконати судові рішення на користь позивача, що не регулюється матеріальними нормами трудового права (п. 56).
		Згідно матеріалів справи позивач звільнений 31 січня 2005 року, а до суду з даним позовом звернувся 15 вересня 2016 року. 
		Аналізуючи вищенаведені норми права та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що позивач більше 10 років не звертався до суду для вирішення вказаного спору, тим самим зловживаючи правами та збільшуючи період, за який, на його думку, повинна стягуватися сума невиплаченого середнього заробітку, а тому такі вимоги є безпідставними.
		Також, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про внесення в атестат № 5 від 03 лютого 2005 року, виданий Рівненським MB УМВС, відомостей, а саме:    - 15% щомісячної надбавки "За роботу в умовах режимних обмежень" до посадового окладу, 50% щомісячної надбавки "За здійснення оперативно-розшукової діяльності та інформаційно-аналітичного забезпечення ОВС" до посадового окладу, 50% щомісячної надбавки "Від суми пенсії" до грошового забезпечення, 50% щомісячної надбавки "За безперервну службу" до грошового забезпечення, 100% щомісячною надбавкою "За особистий вклад в результати роботи" до грошового забезпечення, та новий розмір "вихідної допомоги", так як, вимоги про перерахування таких надбавок згідно вищенаведеного визнані безпідставними.
		За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
		Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд - 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу депутата ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 року у справі № 817/1418/16 - без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення, а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		 
		Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді В. В. Ніколін   А. І. Рибачук      Повне судове рішення складено 17 грудня 2018 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...