Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 908/602/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; банківської діяльності; кредитування; забезпечення виконання зобов’язань.
Надіслано для оприлюднення: 18.12.2018. Зареєстровано: 19.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 19.12.2018.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		11 грудня 2018 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  908/602/16 
		 
		Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду:
		Вронська Г.О. - головуюча, Баранець О.М., Стратієнко Л.В., Студенець В.І., Ткач І.В., 
		 
		за участю секретаря судового засідання Варави Ю.В.,
		 
		представників учасників справи: 
		від позивача: ОСОБА_6, ОСОБА_8.,
		від відповідача-1: Нагіх Л.К.,
		від відповідача-2: не з'явився,
		від відповідача-3: не з'явився,
		від відповідача-4: Левченко Ю.В., Борейко Н.О.,
		від відповідача-5: не з'явився,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомаш-Інвест", Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро"
		 
		на рішення Господарського суду Запорізької області 
		у складі судді Ніколаєнко Р.А.
		від 19.07.2016 та
		на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 
		у складі колегії суддів: Москальова І.В., Агапов О.Л., Склярук О.І.
		від 17.07.2017
		за позовом  ОСОБА_6 
		до 1. Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод",  2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомаш-Інвест", 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Метизи", 4. Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро", 5. Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький емальпосуд"
		про визнання недійсним Договору поруки від 28.05.2009 №280509-П, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Запорізький сталепрокатний завод" та Публічним акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро", право вимоги по якому було передано до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомаш-Інвест"
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1.          ОСОБА_6 (далі - Позивач) звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору застави №280509-Z від 28.05.2009, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Запорізький сталепрокатний завод" (далі - Відповідач-1, Товариство) і Публічним акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро" (далі - Відповідач-4, Банк), право вимоги за яким було передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Енергомаш-Інвест" (далі - Відповідач-2) відповідно до договору відступлення прав вимоги №250713/1 від 25.07.2013 (далі - Договір відступлення).
		2.          4 травня 2016 року Позивач подав заяву про зміну предмету позову, згідно з якою заявив вимоги про визнання недійсним договору поруки №280509-П від 28.05.2009 (далі - Договір поруки), укладеного між Товариством і Банком, право вимоги за яким було передано Відповідачу-2 за Договором відступлення.
		3.          Позов мотивований порушенням корпоративних прав Позивача у зв'язку з банкрутством Товариства, що відбулося через вчинення незаконних правочинів. 
		4.          На думку Позивача, Договір поруки підлягає визнанню недійсним на підставі статті 72 Закону України "Про акціонерні товариства", адже при його укладенні наглядова рада разом з правлінням вийшли за межі своїх повноважень, діяли недобросовісно і нерозумно, не в інтересах Товариства, чим порушили приписи статті 71 Закону України "Про акціонерні товариства", статей 92, 203, 215 Цивільного кодексу України. 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
		5.          Рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.07.2016 позов задоволений частково, позовні вимоги до Відповідача-1 та Відповідача-4 задоволені, позовні вимоги до Відповідача-2 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Метизи" (далі - Відповідач-3) залишені без задоволення, Договір поруки визнаний недійсним. 
		6.          Рішення мотивоване встановленням обставин укладення Договору поруки та змін до нього заінтересованими особами. За висновком суду першої інстанції, Договір поруки укладений без дотримання вимог статті 203 Цивільного кодексу України, статті 71 Закону України "Про акціонерні товариства" та в порушення корпоративних прав Позивача, оскільки угода не є прибутковою, укладена на забезпечення виконання зобов'язань іншої юридичної особи та потягла несприятливі для Товариства наслідки.
		7.          Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.12.2016 рішення суду першої інстанції скасовано частково, задоволені позовні вимоги до Відповідача-1, Відповідача-3, Відповідача-4, Договір поруки визнаний недійсним. 
		8.          Постановою Вищого господарського суду України від 19.04.2017 зазначена постанова суду апеляційної інстанції скасована, справа передана до апеляційного господарського суду на новий розгляд.
		9.          Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.07.2017 рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог до Відповідача-3, в цій частині прийнято нове рішення про задоволення позову про визнання недійсним Договору поруки, відмовлено у задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький емальпосуд" (далі - Відповідач-5).
		10.          Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо підстав недійсності Договору поруки. Водночас суд апеляційної інстанції визнав помилковим відмову в позові до Відповідача-3 як однієї зі сторін Договору поруки.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи 
		11.          Відповідач-4 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення про відмову в позові. 
		12.          Касаційна скарга Відповідача-4 мотивована відсутністю підстав для визнання Договору поруки недійсним відповідно до положень статей, 92, 203, 215 ЦК України, статей 71, 72 Закону України "Про акціонерні товариства".
		13.          Відповідач-4 зазначає про ненадання Позивачем належних та допустимих доказів того, що саме укладення Договору поруки стало причиною визнання Товариства банкрутом, а також заподіяння збитків Позивачу та Товариству. 
		14.          На думку Відповідача-4, суди першої та апеляційної інстанцій не виконали відповідних дій з належної перевірки обставин щодо презумпції заінтересованості у вчиненні правочину членів сім'ї та близьких родичів.
		15.          Відповідач-2 також подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції, а справу передати до Господарського суду Запорізької області для нового розгляду по суті в межах справи №908/3468/13 про банкрутство Товариства.
		16.          Касаційна скарга Відповідача-2 мотивована неправильним застосуванням судами положень статті 71 Закону України "Про акціонерні товариства".
		17.          Також Відповідач-2 зазначає про неврахування судами того, що на момент звернення Позивача з позовом у даній справі спливла позовна давність, Позивач не є стороною Договору поруки та не заявляв вимоги про застосування наслідків недійсності правочину. 
		18.          Крім того, Відповідач-2 вважає, що судами порушені правила виключної підсудності, адже дана справа має бути розглянута в межах справи про банкрутство Відповідача-1. 
		19.          Позивач подав заперечення, відзив на касаційні скарги, а також доповнення до відзиву, в яких просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а скарги - без задоволення.
		20.          Позивач заперечує проти доводів, викладених Відповідачем-2 і Відповідачем-4 у касаційних скаргах, щодо неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Зокрема, Позивач зазначає про встановлення судами обставин порушення його корпоративних прав та відсутність у касаційної інстанції права додатково перевіряти докази. 
		21.          Відповідач-2 подав відзив на касаційну скаргу Відповідача-4, в якому просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, задовольнити касаційну скаргу в зазначеній частині. Відповідач-2 вважає, що вимоги Відповідача-4 є обґрунтованими. 
		22.          Відповідач-4 подав додаткові пояснення, в яких зазначив про те, що станом на момент укладення Договору поруки сторони мали керуватись у своїй діяльності статтями 1-49 Закону України "Про господарські товариства" та установчими документами (статутом), а не положеннями Закону України "Про акціонерні товариства". 
		23.          Також Відповідач-4 вважає, що в разі незгоди з рішенням наглядової ради Товариства Позивач мав можливість його оскаржити у встановленому законом порядку, а рішення про визнання Договору поруки недійсним не поновлює та ніяк не зможе поновити порушені права Позивача. 
		24.          Крім того, Відповідач-4 посилається на незастосування судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин положень частини 3 статті 92 Цивільного кодексу України та частини 11 статті 71 Закону України "Про акціонерні товариства". 
		25.          Відповідач-1 подав додаткові пояснення по суті касаційних скарг, в якому просить скасувати оскаржувані судові рішення повністю і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Відповідач-1 також зазначає, що він на момент укладення Договору поруки мав керуватись у своїй діяльності статтями 1-49 Закону України "Про господарські товариства" та установчими документами (статутом), а не положеннями Закону України "Про акціонерні товариства". 
		Розгляд справи в суді касаційної інстанції 
		26.          Ухвалою Верховного Суду від 01.02.2018 відкрито провадження за касаційними скаргами Відповідача-4 і Відповідача-2.
		27.          Ухвалою Верховного Суду від 04.04.2018 задоволена заява суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Ткаченко Н.Г., Білоуса В.В. та Жукова С.В. про самовідвід у зв'язку з тим, що справа не відноситься до спеціалізації, яка визначена зазначеній колегії суддів рішенням зборів суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.12.2017 №5, адже зазначена справа належить до категорії корпоративних спорів.
		28.          Ухвалою Верховного Суду від 16.04.2018 (у складу колегії суддів Касаційного господарського суду: Вронська Г.О. - головуюча, Баранець О.М., Студенець В.І.) касаційні скарги призначені до розгляду.
		29.          Ухвалою Верховного Суду від 17.07.2018 справа разом із касаційними скаргами Відповідача-4 і Відповідача-2 передана на розгляд палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Водночас Суд відхилив клопотання Позивача про передання даної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, зважаючи на відсутність передбачених частиною 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України підстав. 
		30.          Ухвалою Верховного Суду від 14.08.2018 справа прийнята до розгляду судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
		31.          Зважаючи на наявність різної судової практики щодо застосування норм Закону України "Про акціонерні товариства" та Закону України "Про господарські товариства" до правовідносин, що виникли у період з 30.04.2009 до 30.04.2011 за участю акціонерних товариств, створених до набрання чинності Законом України "Про акціонерні товариства", які не привели свої статути у відповідність до норм зазначеного Закону, у судовому засіданні 11 вересня 2018 року Суд дійшов висновку про необхідність звернутися до фахівців Науково-консультативної ради при Верховному Суді для підготовки наукового висновку із зазначеного питання. 
		32.          У відповідь на звернення судді-доповідача до Верховного Суду надійшли наукові висновки доктора юридичних наук, професора Львівського національного університету імені І.Франка, завідувача кафедри цивільного права та процесу Коссака В.М., доктора юридичних наук, професора, завідувача кафедри господарського права і процесу НУ "ОЮА", члена-кореспондента НАПрН України Подцерковного О.П., академіка НАПрН України, професора, доктора юридичних наук, в.о. декана юридичного факультету Донецького національного університету імені Василя Стуса Бобкової А.Г., директора Інституту економіко-правових досліджень НАН України, члена-кореспондента НАН України та НАПрН України, доктора юридичних наук, професора, Заслуженого юриста України Устименка В.А.
		33.          На думку професора Коссака В.М., дворічний строк, протягом якого паралельно діяли відповідні положення Закону України "Про господарські товариства", надавався для приведення статутів акціонерних товариств до норм нового Закону, однак акціонерні товариства у своїй діяльності повинні були дотримуватися та керуватися Законом України "Про акціонерні товариства". Тому особа може звертатися із позовом про визнання договору недійсним у зв'язку з порушенням під час його укладення норм Закону України "Про акціонерні товариства", обґрунтовуючи це порушенням своїх корпоративних інтересів. 
		34.          Професор Подцерковний О.П. вважає, що з моменту набрання чинності Законом України "Про акціонерні товариства" його публічно-правові норми стали обов'язковими до учасників корпоративних відносин незалежно від їх волевиявлення, позаяк Закон не передбачив спеціальних приписів щодо переваги приписів статутів чи інших внутрішніх положень акціонерних товариства перед його нормами до їх приведення у відповідність із Законом. Відсутність у положеннях статуту акціонерного товариства приписів стосовно правочину, щодо вчинення якого є заінтересованість, означає необхідність застосування імперативних норм статей 71 та 72 Закону, який набрав чинності з 29 квітня 2009 року та встановив відповідний публічний порядок. 
		35.          За висновком професора Бобкової А.Г., дія Закону України "Про акціонерні товариства" (в тому числі статей 71, 72 зазначеного Закону) поширюється на правовідносини, що виникли у період з 30.04.2009 до 30.04.2011 за участю акціонерних товариств, створених до набрання чинності законом України "Про акціонерні товариства", і не може залежати від приведення такими товариствами своїх статутів у відповідність до норм зазначеного Закону. При цьому статті 1-49 Закону України "Про господарські товариства" у період з 30.04.2009 до 30.04.2011 діють у частині, що не суперечить Закону України "Про акціонерні товариства".
		36.          Професор Устименко В.А. зазначає, що Закон України "Про акціонерні товариства" не вимагає закріплювати у статуті положення законодавства щодо угод із заінтересованістю, водночас жодних із досліджуваних законодавчих актів не пов'язує дійсність вимог щодо заінтересованості зі змістом статуту. Отже, положення закону України "Про акціонерні товариства" мають поширюватися на відносини всіх акціонерних товариств, утому числі тих, які у період з 30.04.2009 до 30.04.2011 не привели свої внутрішні положення у відповідність до нового законодавства, але у межах, в яких відносини не врегульовані Законом України "Про господарські товариства". У тому випадку, якщо положення статей 1-49 Закону України "Про господарські товариства" суперечать положенням Закону України "Про акціонерні товариства", то у зазначений період пріоритет має Закон України "Про господарські товариства. 
		37.          14 вересня 2018 року Позивач подав повторне клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Однак у судовому засіданні 11 грудня 2018 року Позивач зазначене клопотання не підтримав. 
		38.          Представник Відповідача-1 у судовому засіданні 11 грудня 2018 року також не підтримав раніше подані ним пояснення щодо застосування Закону України "Про акціонерні товариства", зазначивши про необхідність вирішення цього питання на розсуд Суду.
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		39.          За умовами укладеного між Банком та Відповідачем-3 (позичальник) договору про надання кредитної лінії в режимі овердрафт №030608-О від 03.06.2008 (в редакції з урахуванням договору №010309 від 01.03.2010, далі - Кредитний договір) Банк зобов'язався надати Відповідачу-3 кредитну лінію в режимі овердрафт для ведення статутної поточної діяльності, у тому числі поповнення обігових коштів, з лімітом кредитування в сумі 2000000,00 грн. 
		40.          До Кредитного договору сторони вносили зміни щодо порядку та строків повернення кредиту, сплати відсотків, уклавши договори про зміни №300312 від 30.03.2012, №150612 від 15.06.2012.
		41.          Для забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між Банком та Товариством (поручитель) 28 травня 2009 року укладений Договір поруки. За умовами Договору поруки Товариство зобов'язалось солідарно відповідати за виконання Відповідачем-3 зобов'язань перед Банком за Кредитним договором.
		42.          До Договору поруки сторони вносили зміни щодо порядку та строків повернення кредиту, сплати відсотків, уклавши договори про зміни №181109 від 18.11.2009, №010310 від 01.03.2010, № 290610 від 29.06.2010, №010910 від 01.09.2010, №221010 від 22.10.2010, №290411 від 29.04.2011, №010911 від 01.09.2011, №281011 від 28.10.2011, №010312 від 01.03.2012, №300312 від 30.03.2012, №150512 від 15.05.2012, №150612 від 15.06.2012. 
		43.          Відповідно до пункту 7.13 Статуту Товариства Наглядова рада обирається загальними зборами акціонерів у кількості не менше ніж 5 членів строком на 5 років. 
		44.          Згідно з протоколом загальних зборів акціонерів Товариства №11 від 15.03.2005 за результатами розгляду питання порядку денного "Переобрання Наглядової ради" зборами прийнято рішення обрати до Наглядової ради ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28 та ОСОБА_29
		45.          Згідно з протоколом загальних зборів акціонерів Товариства №16 від 16.03.2010 членами наглядової ради обрані ОСОБА_27, ОСОБА_30,  ОСОБА_28, ОСОБА_26 та ОСОБА_31
		46.          За змістом протоколу річних загальних зборів акціонерів Товариства №18 від 24.07.2012 Наглядова рада діяла у складі згідно з рішенням зборів від 16.03.2010. 
		47.          За наданою відділом державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації ГТУЮ у Дніпропетровській області інформацією три члени Наглядової ради Товариства перебувають у родинних стосунках: ОСОБА_28 є батьком ОСОБА_27 та ОСОБА_26 (до реєстрації шлюбів - ОСОБА_27).
		48.          Водночас згідно з даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців станом на 28 травня 2009 року (дату укладення Договору поруки) ОСОБА_28 був засновником (50% статутного капіталу) Відповідача-3, а ОСОБА_27 був керівником (генеральним директором) Відповідача-3.
		49.          ОСОБА_28, ОСОБА_27 та ОСОБА_26 не повідомили органи Товариства про те, що вони є особами, заінтересованими у вчиненні Товариством Договору поруки та змін до нього.
		50.          Рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.04.2013 у справі №908/941/13-г з Відповідача-3 та Товариства стягнуто солідарно на користь Банку 1997149,73 грн. заборгованості за Кредитним договором, кредитні зобов'язання за яким забезпечувались Договором поруки, 64752,88 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами, 110533,92 грн. пені, 43456,05 грн. судового збору. 
		51.          У подальшому за Договором відступлення Банк відступив Відповідачу-2 право вимоги за Кредитним договором, у тому числі право вимагати належного виконання зобов'язань та стягувати з Відповідача-3 і його поручителів заборгованість за Кредитним договором. Згідно з пунктом 3 Договору відступлення право вимоги, що відступається, засвідчується, зокрема, Договором поруки.  
		52.          За договором №2/03-15У від 12.03.2015 Відповідач-2 передав Відповідачу-5 право вимоги за Кредитним договором. 
		53.          На момент укладення Договору поруки Позивач був акціонером Товариства, що підтверджено сертифікатом акцій №010104 на 16234 штук простих іменних акцій Товариства. На момент звернення до господарського суду з позовом у даній справі Позивач також є акціонером Товариства та володіє 40036 штук простих іменних акцій Товариства (21,8719%).
		54.          У досліджених судом апеляційної інстанції протоколах загальних зборів акціонерів Товариства відсутні відомості про повідомлення акціонерів щодо укладення спірного правочину та негативні наслідки такого укладення, які виникли у вигляді стягнення коштів з Товариства як поручителя у 2013 році, що зумовило порушення у листопаді 2013 року справи про банкрутство Товариства. Зі справою про банкрутство Товариства Позивач ознайомився 12 червня 2015 року.
		ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
		55.          Цивільний кодекс України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)
		Стаття 5. Дія актів цивільного законодавства у часі
		1. Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. 
		2. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. 
		3. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
		Стаття 16. Захист цивільних прав та інтересів судом
		1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. 
		2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: …
		2) визнання правочину недійсним; …
		Стаття 92. Цивільна дієздатність юридичної особи
		1. Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. 
		Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.
		3. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. 
		У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. …
		Стаття 116. Права учасників господарського товариства
		1. Учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом: …
		1) брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом; …
		Стаття 202. Поняття та види правочинів
		1. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. …
		Стаття 203. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину
		1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
		2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 
		3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. …
		5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. …
		Стаття 215. Недійсність правочину
		1. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. …
		3. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Стаття 216. Правові наслідки недійсності правочину
		1. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. 
		У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. …
		5. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. …
		Стаття 256. Поняття позовної давності
		1. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. 
		Стаття 257. Загальна позовна давність
		1. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		Стаття 261. Початок перебігу позовної давності
		1. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. …
		Стаття 553. Договір поруки
		1. За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. 
		Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. 
		2. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
		56.          Господарський кодекс України 
		Стаття 88. Права і обов'язки учасників господарського товариства 
		1. Учасники господарського товариства мають право: 
		брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами; …
		Стаття 89. Управління господарським товариством 
		1. Управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства. …
		Стаття 167. Зміст корпоративних прав та корпоративних відносин 
		1. Корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. …
		57.          Закон України "Про акціонерні товариства" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)
		Стаття 2. Визначення термінів 
		1. У цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні: 
		1) афілійовані одна щодо іншої особи (далі - афілійовані особи): 
		юридичні особи, за умови, що одна з них здійснює контроль над іншою чи обидві перебувають під контролем третьої особи; 
		члени сім'ї фізичної особи - чоловік (дружина), а також батьки (усиновителі), опікуни (піклувальники), брати, сестри, діти та їхні чоловіки (дружини), які спільно провадять господарську діяльність; 
		фізична особа та члени її сім'ї, які спільно провадять господарську діяльність, і юридична особа, якщо ця фізична особа та/або члени її сім'ї здійснюють контроль над юридичною особою; …
		8) корпоративні права - сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами; …
		15) посадові особи органів акціонерного товариства - фізичні особи - голова та члени наглядової ради, виконавчого органу, ревізійної комісії, ревізора акціонерного товариства, а також голова та члени іншого органу товариства, якщо утворення такого органу передбачено статутом товариства; …
		Стаття 25. Права акціонерів - власників простих акцій 
		1. Кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на: 
		1) участь в управлінні акціонерним товариством; …
		Стаття 71. Правочин, щодо вчинення якого є заінтересованість 
		1. Особою, заінтересованою у вчиненні акціонерним товариством правочину, вважається посадова особа органів товариства та її афілійована особа (особи), акціонер, який одноосібно або разом з афілійованими особами володіє 25 і більше відсотками простих акцій товариства, якщо зазначена особа (особи - разом або окремо) відповідає принаймні одній із нижченаведених ознак: …
		5) є афілійованою особою юридичної особи, яка є стороною правочину або бере участь у правочині як представник чи посередник, або отримує винагороду від товариства чи від особи, що є стороною правочину, або внаслідок такого правочину придбає майно чи буде користуватися іншими результатами виконання правочину. 
		Особа, заінтересована у вчиненні правочину, зобов'язана протягом трьох робочих днів з моменту виникнення в неї заінтересованості поінформувати той орган, членом якого вона є, виконавчий орган та наглядову раду про наявність у неї такої заінтересованості. 
		2. Виконавчий орган акціонерного товариства зобов'язаний протягом п'яти днів з моменту отримання відомостей про можливість вчинення правочину, щодо якого є заінтересованість, надати членам наглядової ради (а за відсутності наглядової ради - кожному акціонеру персонально) інформацію стосовно правочинів, у вчиненні яких товариство заінтересоване, зокрема про: 
		1) предмет правочину; 
		2) вартість одиниці товару або послуг, якщо вона передбачена правочином; 
		3) загальну суму правочину щодо придбання, відчуження або можливості відчуження майна, виконання робіт, надання або отримання послуг; 
		4) особу, яка має заінтересованість у вчиненні такого правочину. 
		У разі якщо правочин, щодо якого є заінтересованість, порушує інтереси товариства, наглядова рада може заборонити його вчинення або винести розгляд цього питання на загальні збори. 
		Наглядова рада протягом п'яти робочих днів зобов'язана прийняти рішення про вчинення правочину, щодо якого є заінтересованість. 
		Якщо заінтересована у вчиненні правочину особа є членом наглядової ради, вона не бере участь у голосуванні з питання вчинення такого правочину. Якщо більшість членів наглядової ради є особами, заінтересованими у вчиненні такого правочину, це питання виноситься на розгляд загальних зборів. 
		Наглядова рада може прийняти рішення про вчинення чи відмову від вчинення правочину. …
		Стаття 72. Наслідки недотримання вимог до порядку вчинення правочину, щодо якого є заінтересованість 
		1. У разі недотримання вимог, передбачених статтею 71 цього Закону, особа, заінтересована у вчиненні акціонерним товариством правочину, несе відповідальність перед ним у розмірі завданих товариству збитків. Такий правочин може бути визнаний судом недійсним, якщо особа, яка вчинила правочин, знала або повинна була знати про недотримання зазначених вимог. 
		Розділ XVII. ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ 
		1. Цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування, крім другого речення частини другої статті 20, яке набирає чинності через два роки з дня опублікування цього Закону. 
		2. Через два роки з дня набрання чинності цим Законом втрачають чинність статті 1 - 49 Закону України "Про господарські товариства" (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., N 49, ст. 682) у частині, що стосується акціонерних товариств. …
		4. До приведення у відповідність із цим Законом закони України, інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить цьому Закону. …
		5. Статути та інші внутрішні положення акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність з нормами цього Закону не пізніше ніж протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом. …
		58.          Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
		Стаття 10. Підвідомчість, підсудність, підстави для відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство
		1. Справи про банкрутство підвідомчі господарським судам і розглядаються ними за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або місцем проживання боржника - фізичної особи. …
		4. Суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; …
		59.          Господарський процесуальний кодекс України (у редакції, чинній на час звернення з позовом у даній справі та ухвалення оскаржуваних судових рішень, далі - ГПК України)
		Стаття 12. Справи, підвідомчі господарським судам 
		Господарським судам підвідомчі: …
		4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, правами та обов'язками учасників (засновників, акціонерів, членів) такої особи, крім трудових спорів; …
		7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; …
		Стаття 16. Виключна підсудність справ
		… Справи у спорах, передбачених пунктами 4 та 41 статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням юридичної особи. …
		Справи у майнових спорах, передбачених пунктом 7 частини першої статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
		60.           Суд виходить з того, що звертаючись з позовом про визнання недійсним правочину, позивач відповідно до вимог статті 33 ГПК України повинен довести наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення. Без доведення позивачем обставин недодержання сторонами в момент вчинення оспорюваного правочину конкретних вимог законодавства у суду відсутні підстави для задоволення відповідного позову.
		61.          Разом з тим Суд враховує, що згідно з положеннями статті 1 ГПК України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Отож задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем відповідно до вимог процесуального законодавства обставин наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.
		62.          Щодо наведених у касаційній скарзі Відповідача-2 доводів про укладення Договору поруки сторонами в своїх інтересах, не зачіпаючи права та інтереси Позивача, Суд звертає увагу, що позов у даній справі мотивований порушенням при укладенні Договору поруки корпоративних прав Позивача. 
		63.          Відповідно до статті 167 Господарського кодексу України та пункту 8 частини 1 статті 2 Закону України "Про акціонерні товариства" однією зі складових корпоративних прав є правомочність акціонера на участь в управлінні акціонерним товариством, яка реалізується ним, зокрема, шляхом участі в загальних зборах акціонерів. Тому зазначені права можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання порядку скликання і проведення загальних зборів, зокрема в разі відсутності їх скликання і проведення всупереч вимогам законодавства, вирішення натомість віднесених до їх компетенції питань іншими органами. 
		64.          Так, частиною 2 статті 71 Закону України "Про акціонерні товариства" передбачено винесення на розгляд загальних зборів питання про вчинення правочину, щодо якого є заінтересованість. При цьому в разі, якщо більшість членів наглядової ради є особами, заінтересованими у вчиненні правочину, питання щодо його вчинення може бути вирішено лише загальними зборами. 
		65.          Зважаючи на положення пунктів 1, 2, 4, 5 розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про акціонерні товариства" та враховуючи наукові висновки членів Науково-консультативної ради при Верховному Суді, Суд вважає хибними доводи скаржників про відсутність підстав для застосування Закону України "Про акціонерні товариства" до спірних правовідносин, які виникли до приведення Товариством статуту у відповідність до названого Закону, з урахуванням відсутності у статуті Товариства поняття правочину, щодо якого є заінтересованість. 
		66.          Суд звертає увагу, що пунктом 5 розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про акціонерні товариства" встановлений дворічний строк для приведення статутів та інших внутрішніх положень акціонерних товариств у відповідність з нормами цього Закону, але не передбачено відстрочення чи обмеження застосування положень Закону на зазначений період. 
		67.           Навпаки, пунктом 4 розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про акціонерні товариства" визначений пріоритет закріплених у ньому норм, згідно з яким до приведення у відповідність із цим Законом інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить цьому Закону. 
		68.          Водночас роз'яснення Державної комісії з цінних паперів від 14.07.2009 №8 "Щодо порядку застосування окремих положень розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про акціонерні товариства", на які посилається Відповідач-2, не можуть встановлювати порядок і строки набуття чинності зазначеним Законом. 
		69.          Отже, на думку Суду, з моменту набрання чинності Законом України "Про акціонерні товариства" його норми стали спеціальними в регулюванні правовідносин зі створення, діяльності, припинення, виділу акціонерних товариств, визначенні їх правового статусу, прав та обов'язків акціонерів і підлягали застосуванню до усіх акціонерних товариств незалежно від того, чи привели вони свої статути у відповідність з нормами цього Закону. 
		70.          Зокрема, відсутність у положеннях статуту Товариства приписів стосовно правочину, щодо вчинення якого є заінтересованість, не звільняє від необхідності застосування вимог статей 71, 72 Закону України "Про акціонерні товариства", який набрав чинності з 29 квітня 2009 року та встановив відповідний публічний порядок, оскільки зазначений Закон не вимагає закріплення у статуті його положень щодо угод із заінтересованістю та водночас не пов'язує дійсність цих вимог із їх викладенням у статуті. 
		71.          З огляду на встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини Суд погоджується з висновком про те, що Договір поруки є правочином, щодо вчинення якого були заінтересовані троє з п'яти членів наглядової ради Товариства. 
		72.          З аналізу положень статей 2, 72 Закону України "Про акціонерні товариства" (в редакції на момент укладення Договору поруки) Суд вбачає, що заінтересованою у вчиненні акціонерним товариством правочину особою вважається, зокрема, посадова особа (її афілійована особа), якщо вона є одночасно афілійованою особою юридичної особи, яка є стороною правочину або буде користуватися результатами виконання правочину.
		73.          Суд відхиляє доводи скаржників про те, що члени наглядової ради Товариства не є заінтересованими особами в розумінні частини 2 статті 72 Закону України "Про акціонерні товариства", оскільки не мають жодного відношення до Відповідача-2 та Відповідача-4, не є його акціонерами. 
		74.          При цьому Суд виходить з того, що згідно з встановленими судами попередніх інстанцій обставинами посадові особи Товариства ОСОБА_28, ОСОБА_27 та ОСОБА_26 перебувають у родинних стосунках між собою та одночасно є афілійованими особами Відповідача-3, який є однією зі сторін Договору поруки та вочевидь буде користуватись результатами виконання правочину як боржник за забезпеченим порукою зобов'язанням. 
		75.          Водночас Суд вважає безпідставним посилання Відповідача-2 на те, що суди попередніх інстанцій належним чином не перевірили обставини щодо презумпції заінтересованості у вчиненні правочину членів сім'ї та близьких родичів без виклику їх для дачі показань, а однобічно дослідили наявні у матеріалах справи докази в інтересах Позивача. Відповідач-2 у касаційній скарзі не наводить конкретних наданих сторонами у справі доказів, які підтверджують відсутність заінтересованості зазначених осіб як афілійованих осіб Відповідача-3 у вчиненні Договору поруки, але не отримали належної правової оцінки судів.
		76.          Отже, оскільки у вчиненні Договору поруки була заінтересована більшість членів наглядової ради, але питання щодо його укладення не виносилось на розгляд загальних зборів акціонерів Товариства, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про укладення Договору поруки без дотримання вимог, передбачених статтею 71 Закону України "Про акціонерні товариства". 
		77.          Оскільки порушення вимог зазначеної норми полягало саме у відсутності винесення на розгляд загальних зборів Товариства питання про вчинення спірного правочину, що позбавило Позивача можливості реалізувати свої правомочності з управління Товариством у вирішенні відповідного питання, Суд вважає безпідставними аргументи скаржників щодо форми взаємодії акціонера з товариством через участь у загальних зборах, впливу його на прийняття управлінських рішень шляхом голосування відповідно до своєї частки.
		78.          Також Суд не приймає до уваги доводи Відповідача-2 і Відповідача-4 про відсутність доказів того, що саме укладення Договору поруки стало причиною визнання Товариства банкрутом, завдання Позивачу та Товариству збитків, оскільки зазначені обставини не були покладені в основу висновків судів щодо невідповідності Договору поруки вимогам закону. 
		79.          Зважаючи на положення статті 5 Цивільного кодексу України щодо дії цивільного законодавства у часі, Суд відхиляє посилання Відповідача-4 на незастосування судом апеляційної інстанції положень частини 11 статті 71 Закону України "Про акціонерні товариства" в редакції, що не була чинна на момент виникнення спірних правовідносин. 
		80.          Водночас Суд вважає хибним твердження Відповідача-4, що в силу частини 3 статті 92 Цивільного кодексу України Договір поруки не може бути визнаний недійсним, оскільки наведена норма не виключає визнання недійсним певного правочину. 
		81.          Разом з тим Суд враховує, що приписи зазначеної норми щодо надання юридичної сили обмеженням повноважень з представництва юридичної особи у відносинах із третіми особами випадками обізнаності (зокрема потенційної) третьої особи про такі обмеження кореспондуються з положеннями частини 1 статті 72 Закону України "Про акціонерні товариства" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) щодо можливості визнання судом недійсним відповідного правочину, якщо сторона правочину знала або повинна була знати про недотримання вимог статті 71 цього Закону.
		82.          Однак оцінюючи викладені у касаційній скарзі доводи Відповідача-4 про те, що родинні зв'язки членів наглядової ради Товариства не були відомі та не могли бути відомими Відповідачу-4, в сукупності з іншими аргументами касаційної скарги та встановленими судами попередніх інстанцій обставинами, Суд вбачає, що Відповідач-4 знав або повинен був знати при укладенні Договору поруки про наявність заінтересованості щодо його вчинення. 
		83.          При цьому Суд приймає до уваги, зокрема, посилання Відповідача-4 на врахування ним наявності попереднього погодження на укладення Договору поруки з боку наглядової ради Товариства, у зв'язку з чим він знав або повинен був знати про склад цієї наглядової ради, членство у ній ОСОБА_27, який одночасно був керівником (генеральним директором) Відповідача-3, що також є стороною Договору поруки та боржником за Кредитним договором. 
		84.          Стосовно ж посилання Відповідача-4 на наявність згаданого попереднього погодження наглядовою радою Товариства на укладення Договору поруки, не вдаючись до дослідження обставин, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, Суд зазначає, що положення Закону України "Про акціонерні товариства" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачали попереднє схвалення лише значних правочинів, але не правочинів, щодо вчинення яких є заінтересованість. До того ж з згідно з встановленими судами обставинами ОСОБА_28, ОСОБА_27 та ОСОБА_26 не повідомили органи Товариства про те, що вони є особами, заінтересованими у вчиненні Товариством Договору поруки, відтак зазначене питання не вирішувалось відповідно до вимог частини 2 статті 71 Закону України "Про акціонерні товариства".
		85.          Щодо доводів Відповідача-4 про відсутність заявлення Позивачем при зверненні з позовом у даній справі вимог про застосування наслідків недійсності правочину Суд звертає увагу, що відповідно до положень статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, і будь-яка заінтересована особа може, але не зобов'язана пред'явити вимоги про застосування відповідних наслідків. Тобто вимога про визнання недійсним правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про застосування наслідків його недійсності, так і окремо. 
		86.          Також Суд вважає безпідставними аргументи Відповідача-4 щодо неврахування судами того, що на момент звернення Позивача з позовом у даній справі спливла позовна давність, адже вони були обґрунтовано відхилені судом апеляційної інстанції з огляду на встановлення обставин необізнаності Позивача про порушення його прав до ознайомлення зі справою про банкрутство Товариства 12 червня 2015 року. 
		87.          Викладені в касаційній скарзі Відповідача-4 доводи щодо обізнаності Позивача про відповідні обставини з березня 2011 року фактично зводяться до переоцінки судом касаційної інстанції доказів, встановлення інших обставин, ніж встановлені судами попередніх інстанцій, що не входить до визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України меж перегляду справи судом касаційної інстанції. Так, наведене твердження визнано недоведеним судом апеляційної інстанції у зв'язку з тим, що відповідні протоколи загальних зборів акціонерів Товариства не містять відомостей про повідомлення акціонерів щодо укладення Договору поруки тощо.
		88.          Крім того, Суд вважає хибними посилання скаржників на порушення судами першої та апеляційної інстанцій положень частини 9 статті 16 ГПК України та частини 4 статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", адже справа правильно розглянута Господарським судом Запорізької області як така, що віднесена до його підсудності.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 
		89.           Звертаючись з касаційною скаргою, скаржники не спростували висновки судів першої та апеляційної інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог. 
		90.          Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційних скарг. Постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін.
		Судові витрати
		91.          Понесені Відповідачем-2 і Відповідачем-4 у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції судові витрати покладаються, відповідно, на Відповідача-2 і Відповідача-4, оскільки касаційні скарги залишаються без задоволення.
		Висновки про правильне застосування норм права
		92.          З набрання чинності Законом України "Про акціонерні товариства" його норми стали спеціальними в регулюванні правовідносин зі створення, діяльності, припинення, виділу акціонерних товариств, визначенні їх правового статусу, прав та обов'язків акціонерів і підлягали застосуванню до усіх акціонерних товариств незалежно від того, чи привели вони свої статути у відповідність з нормами цього Закону. 
		93.          Зокрема, відсутність у положеннях статуту акціонерного товариства приписів стосовно правочину, щодо вчинення якого є заінтересованість, не звільняє від необхідності застосування вимог статей 71, 72 Закону України "Про акціонерні товариства", який набрав чинності з 29 квітня 2009 року та встановив відповідний публічний порядок, оскільки зазначений Закон не вимагає закріплення у статуті його положень щодо угод із заінтересованістю та водночас не пов'язує дійсність цих вимог із їх викладенням у статуті.
		Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1.          Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомаш-Інвест" та Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" залишити без задоволення.
		2.          Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.07.2017 у справі №908/602/16 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуюча                                                                                                Г. Вронська
		 
		 
		Суддя                                                                                                    О. Баранець
		 
		 
		Суддя                                                                                                                 Л. Стратієнко 
		 
		 
		Суддя                                                                                                         В. Студенець
		 
		 
		Суддя                                                                                                                 І. Ткач

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...