Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 802/1188/16-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Старі категорії (адм); Справи зі спорів фіз. чи юр. осіб із суб’єктами владних повноважень, у тому числі їх органів на місцях, щодо оскарження їх правових актів індивідуальної дії, дій або бездіяльності (крім тих, що пов’язані з публічною службою), (усього), у тому числі:; Державної податкової адміністрації України та її органів (усього); передачі майна у податкову заставу; стягнення податкового боргу.
Надіслано для оприлюднення: 18.12.2018. Зареєстровано: 19.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 19.12.2018.
Дата набрання законної сили: 11.12.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		11 грудня 2018 року 
		Київ
		справа №802/1188/16-а
		адміністративне провадження №К/9901/27476/18
		 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Хохуляка В.В., 
		суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., 
		розглянувши в судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12.09.2016 (суддя - Крапівницька Н.Л.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.10.2016 (головуючий суддя - Мельник-Томенко Ж.М., судді: Сторчак В.Ю., Ватаманюк Р.В.) у справі №802/1188/16-а за позовом ОСОБА_2 до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області  про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
		 
		встановив:
		ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2.) звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області  (далі - Вінницька ОДПІ) від 17.06.2015 №1583-17, згідно з яким визначено зобов'язання з транспортного податку в розмірі 25000,00 грн., та скасувати податкову вимогу від 27.10.2015 року №2648-23, 
		 
		Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 12.09.2016, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.10.2016, в позові відмовлено.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що перебування у власності позивача автомобіля віком до 5 років з об'ємом двигуна понад 3000 куб. см., підтверджено в судовому процесі, а тому транспортний податок, як обов'язковий місцевий податок, підлягає сплаті, виходячи з норм статті 267 Податкового кодексу України починаючи з січня 2015 року, а відтак приймаючи оскаржувані податкове повідомлення-рішення та податкову вимогу відповідач діяв на підставі та в межах повноважень, визначених Законом. 
		 
		Не погодившись з висновками  судів першої та  апеляційної інстанцій, ОСОБА_2 оскаржила їх у касаційному порядку.
		 
		У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12.09.2016, ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.10.2016 та прийняти у справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
		 
		В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, статей 12, 267 Податкового кодексу України та зазначає, що рішення місцевої ради про встановлення місцевих податків та зборів має бути оприлюдненим до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування встановлених місцевих податків та зборів, у зв'язку з чим оподаткування транспортним податком може мати місце не раніше наступного бюджетного року, а саме - 2016 року. 
		 
		Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
		 
		Як встановлено попередніми судовими інстанціями, відповідачем 17.06.2015  прийнято податкове повідомлення-рішення №1583-17, згідно з яким                       ОСОБА_2 визначено суму податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25000,00 грн., оскільки вона є власником транспортного засобу Mercedes Benz ML 350, 2011 року випуску, який відповідно до вимог підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) є об'єктом оподаткування транспортним податком.
		 
		Крім того, у зв'язку з несплатою визначеного податковим повідомленням-рішенням від 17.06.2015 року №1583-17 грошового зобов'язання, відповідачем сформовано податкову вимогу від 27.10.2015 №2646-23.
		 
		Згідно з пунктом 8.3 статті 8 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
		 
		01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким, зокрема, викладено в новій редакції статті 267 Податкового кодексу України та введено новий транспортний податок.
		 
		Так, згідно з підпунктом 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
		 
		Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. (підпункт 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
		 
		При цьому пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014  №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» рекомендовано органам місцевого самоврядування: у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. 
		Наведене відповідає вимогам пункту 10.2 статті 10 Податкового кодексу України, згідно з яким саме місцеві ради обов'язково установлюють податок на майно в частині транспортного податку, а також кореспондує положенням пункту 24 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та статті 143 Конституції України.
		 
		Так, з огляду на приписи пункту 4 Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014 №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» 23.01.2015 Вінницькою міською радою прийнято рішення № 1984, яким встановлено транспортний податок, а також ставку податку з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000,00 грн.
		 
		Разом з тим, відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
		 
		Згідно зі статтею 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
		 
		За правилами пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.
		 
		Таким чином, рішення місцевих рад стосовно транспортного податку, прийняті в 2015 році, не могли бути застосовані в цьому ж 2015 році. 
		 
		Наведене узгоджуються з принципом стабільності, на якому ґрунтується податкове законодавство, що закріплений у підпункті 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, за змістом якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
		 
		В іншому випадку, таке застосування не відповідало б положенням статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
		 
		При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, в рішенні від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), де Суд зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. 
		 
		Як також наголосив Європейський суд з прав людини в рішення від 26.06.2014 у справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви №68385/10 та №71378/10), перша і найбільш важлива вимога статті 1 Першого Протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання органів влади у право мирно володіти своїм майном має бути законним і переслідувати законну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання має бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, має бути досягнуто «справедливого співвідношення» між інтересами суспільства і вимогами щодо захисту прав людини. 
		 
		За таких обставин, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог щодо  скасування податкового повідомлення-рішення від 17.06.2015 №1583-17 не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
		 
		З урахуванням того, що суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, на підставі якого відповідачем було сформовано податкову вимогу, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування прийнятої контролюючим органом податкової вимоги.
		 
		Згідно з частинами першою, третьою статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права; неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. 
		 
		Відповідно до частини першої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові, ухвалі.
		Керуючись статтями 262, 341, 344, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
		 
		постановив:
		Касаційну скаргу  ОСОБА_2 задовольнити.
		 
		Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12.09.2016 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.10.2016 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
		 
		Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області  від 17.06.2015 №1583-17.
		 
		Скасувати податкову вимогу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області від 27.10.2015 №2648-23.
		 
		Стягнути на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1818,96 грн. (одна тисяча вісімсот вісімнадцять гривень 96 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		В.В. Хохуляк
		Л.І. Бившева 
		 Т.М. Шипуліна ,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...