Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 808/3341/16 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:; податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість).
Надіслано для оприлюднення: 18.12.2018. Зареєстровано: 19.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 19.12.2018.
Дата набрання законної сили: 18.12.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		Київ
		 
		18 грудня 2018 року 
		справа №808/3341/16
		адміністративне провадження №К/9901/40469/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
		суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
		 
		розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2017 року у складі судді Стрельнікової Н.В. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2017 року у складі суддів Щербака А.А., Баранник Н.П., Дурасової Ю.В. у справі №808/3341/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мдіна ЛТД» до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та  скасування податкових повідомлень-рішень,
		 
		У С Т А Н О В И В : 
		 
		03 листопада 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мдіна ЛТД»  (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу від 22 вересня 2016 року №0001971401, яким збільшено суму грошового зобов'язання за податковими зобов'язання на 446334 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції на суму 111583 грн. 50 коп.  та №0001981401, яким зменшено розмір від'ємного значення 37208 грн., з мотивів  безпідставності їх прийняття.  
		 
		15 лютого 2017 року постановою Запорізького окружного адміністративного суду  залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2017 року, задоволений позов Товариства, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення податкового органу від 22 вересня 2016 року №0001971401, №0001981401, з підстав недоведеності податковим органом правопорушень покладених в основу прийняття податкових повідомлень-рішень. 
		 
		29 червня 2017 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на невідповідність викладених в них висновків фактичним обставинам справи, порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити Товариству в задоволенні позову в повному обсязі. 
		В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить обставини справи, шляхом відтворення дев'яти позицій заперечень на позов Товариства, частини акту перевірки та здійснює  нормативно - правове обґрунтування вимог касаційної скарги шляхом викладення тексту норм покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень - рішень.
		 
		03 липня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувано справу №808/3341/16 із Запорізького окружного адміністративного суду.
		 
		20 липня 2017 року Товариством наданий відзив на касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, у якому позивач зазначає, що касаційна скарга за змістом повністю дублює апеляційну скаргу, містить лише посилання на норми податкового законодавства без зазначення суті їх неправильного застосування, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції без змін. 
		 
		20 липня 2017 року справа №808/3341/16 надійшла до Вищого адміністративного суду України.
		 
		19 березня 2018 року справа №808/3341/16 разом із матеріалами касаційного провадження К/9901/40469/18 передані до Верховного Суду.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		 
		Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права,  не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
		 
		Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		 
		Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.
		 
		Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 13625993, перебуває на податковому обліку з 20 липня 1992 року, є платником податку на додану вартість з 06 вересня 2005 року.
		 
		Податковим органом у травні-червні 2016 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань зокрема дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 березня 2016 року,   результати якої викладені в акті перевірки від 17 червня 2016 року №57/08-01-14-01/13625993 (далі - акт перевірки).
		 
		22 вересня 2016 року керівником податкового органу прийняті податкові повідомлення-рішення згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки.
		 
		Податковим повідомленням-рішенням №0001971401 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 446334 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 111583 грн. 50 коп. Правовою підставою збільшення суми грошового зобов'язання визначені положення підпунктів 14.1.36, 14.1.108, 14.1.185 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, штрафні (фінансові) санкції застосовані на підставі пункту 123.1 статті 123 цього кодексу. 
		Податковим повідомленням-рішенням №0001981401 зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 37208 грн., за січень, квітень, листопад 2015 року, з підстав аналогічним попередньому податковому повідомленню-рішенню. 
		 
		Склад податкових правопорушень за висновком податкового органу полягає у заниженні Підприємством податку на додану вартість внаслідок завищення платником податку податкового кредиту та заниження податкових зобов'язань.
		 
		За висновком податкового органу завищення податкового кредиту на загальну суму 698 740 грн. має місце у тридцяти п'яти місячних звітних податкових періодах 2013 року, 2014 року, 2015 року, які полягають у включенні позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сформованих за рахунок відображення документів, складених з порушенням вимог діючого законодавства, одержаних від дев'яти підприємств, а саме Товариства з обмеженою відповідальністю «Форос сервіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейн опт», Товариства з обмеженою відповідальністю «Композит-СТК», Товариства з обмеженою відповідальністю «Транслем», Товариства з обмеженою відповідальністю «Промбуд-Маркет», Товариства з обмеженою відповідальністю «Торг Консар», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кастром Груп», Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурінс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Верін Компані» по придбанню транспортних послуг, послуг суборенди складу, а також по придбанню товару (будівельно-оздоблювальні матеріали), (далі - власна назва або дев'ять підприємств, контрагентів позивача).
		 
		Заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму на додану вартість на суму 74  185 грн. одержаної на поточний рахунок бонусної винагороди під час закупівлі продукції та отримання такої грошової винагороди за виконання плану закупівлі продукції від контрагентів Дочірнього підприємства «Кнауф Маркетинг» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Кнауф Гіпс Київ».
		 
		Суди попередніх інстанцій встановили обставини виконання господарських операцій з дев'ятьма контрагентами на підставі укладених та виконаних договорів, дослідили долучені до матеріалів судової справи, яка складається із тридцяти трьох томів, первинні документи в розрізі кожного із контрагентів та дійшли висновку про підтвердження позивачем правомірності формування податкового кредиту з постачальниками товарів та послуг ТОВ «Форос сервіс», ТОВ «Грейн опт», ТОВ «Композит-СТК», ТОВ «Транслем», ТОВ «Промбуд-Маркет», ТОВ «Торг Консар», ТОВ «Кастром Груп», ТОВ «Меркурінс» та ТОВ «Верін Компані».
		 
		Щодо додаткової бонусної винагороди, наданої позивачу ДП «Кнауф Маркетинг» та ТОВ «Кнауф Гіпс Київ» відповідно до умов угоди про купівлю-продаж (чи окремої згоди сторін), або для зацікавлення (винагороди) постійних покупців у подальшій співпраці, суди дійшли до висновку, що вона не може розцінюватись як послуга в сфері маркетингу, відтак, нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за бонусами є безпідставним.
		 
		Щодо формування податкового кредиту.
		Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про доведеність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, за якими  постачальники (контрагенти позивача) передали Товариству, як покупцю у власність, а покупець прийняв, оплатив та використав в оподаткованих операціях у власній господарській діяльності товар (будівельно-оздоблювальні матеріали та меблі для ванної кімнати), послуги перевезення вантажу, послуги з тимчасового платного володіння складського приміщення.
		 
		Суд визнає правомірним висновок судів попередніх інстанцій про дотримання Товариством умов формування податкового кредиту встановлених підпунктом 198.6 статті 198, пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України, з огляду на те, що позивачем надані всі документи на підтвердження правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Форос сервіс», ТОВ «Грейн опт», ТОВ «Композит-СТК», ТОВ «Транслем», ТОВ «Промбуд-Маркет», ТОВ «Торг Консар», ТОВ «Кастром Груп», ТОВ «Меркурінс» та ТОВ «Верін Компані», з яких вбачається саме фактичне виконання спірних операцій, оплата за придбані послуги та товар з урахуванням податку на додану вартість.
		 
		Як правильно встановили суди попередніх інстанцій актом перевірки та під час судового розгляду податковим органом не доведена відсутність у постачальників спеціальної податкової правосуб'єктності, або не встановлена також відсутність реєстрації податкових накладних у ЄДР під час здійснення господарських операцій, або будь-яке інше порушення щодо підстав, порядку їх складання.  
		 
		Щодо податкового зобов'язання.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01 грудня 2011 року між позивачем та ДП «Кнауф Маркетинг» укладено договір поставки №М00148 згідно якого контрагент позивача зобов'язується передати у власність Товариства готову продукцію, яке зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість в порядку та на умовах, визначених договором.
		01 квітня 2013 року сторонами цього договору укладено додатковий договір за номером 4 у якому вони визначили порядок знижок та винагород позивача у випадку виконання ним обумовлених договором умов.
		 
		15 квітня 2013 року сторони уклали додаткову угоду до додаткового договору № 4 від 01 квітня 2013 року до договору поставки №М00148 від 01 грудня 2011 року згідно якої визначили, що бонусна винагорода, що виплачується постачальником ДП «Кнауф Маркетинг» на користь покупця (Товариство, позивач у справі) є грошовою винагородою, що надається постачальником виключно в безготівковій формі. Така бонусна винагорода є нагородженням премією покупця та залишається у останнього на безповоротній основі.
		 
		25 травня 2015 року на аналогічних умовах та аналогічним чином, між Товариством та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кнауф Гіпс Київ» укладено договір поставки №139, до якого сторонами укладено додатковий договір №1 від 02 червня 2015 року щодо умови нарахування та виплати бонусної винагороди.
		03 червня 2015 року додатковою угодою до додаткового договору №1 від 02 червня 2015 року сторони доповнили додатковий договір пунктом 1.2. у наступній редакції: «бонусна винагорода, що виплачується Постачальником на користь Покупця є нагородженням премією за виконання покупцем умов цього договору, яка надається постачальником виключно в безготівковій формі та залишається у останнього на безповоротній основі».  
		 
		Оцінюючи спірні операції суди попередніх інстанцій висновувалися на доведеності здійснення  контрагентами позивача господарських операцій.  
		 
		Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дослідженнями акту перевірки та долученими до матеріалів справи відповідними первинними документами підтверджений рух придбаного позивачем товару (продукції) та послуг, якими підтверджено дотримання позивачем усіх умов при формування податкового кредиту. 
		 
		Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
		 
		Щомісячні акти про нарахування та виплату бонусів, долучені до матеріалів справи.
		 
		Оцінюючи спір у цій частині суди попередніх інстанцій здійснили системний аналіз положень підпункту 14.1.108 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, якими визначено значення маркетингових послуг (маркетингу) та їх склад, підпункту 14.1.185 пункту 14.1 цієї статті, яка встановлює правове визначення постачання послуг та дійшли до висновку про те, що додаткова бонусна винагорода, премія або знижка на вартість товару, надана продавцем покупцеві відповідно до умов угоди про купівлю-продаж (чи окремої згоди сторін), або для зацікавлення (винагороди) постійних покупців у подальшій співпраці, не може розцінюватись як послуга в сфері маркетингу, відтак, нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за бонусами є безпідставним. 
		 
		Суд визнає, що отримана сума мотиваційних виплат (бонусів) при їх отриманні від продавців товарів у зв'язку з досягненням певних обсягів постачання не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість в розумінні пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України.
		 
		Здійснення позивачем господарських операцій, їх реальний характер встановлено судами попередніх інстанцій, що доводить правомірність формування позивачем, податкового кредиту по факту придбання товару (продукції), послуг та відсутність підстав для нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму отриманих мотиваційних виплат (бонусів) при отриманні цих виплат у зв'язку з досягненням певних обсягів постачання товарів, що спростовує висновки податкового органу про податкові правопорушення покладені в основу прийняття податкових повідомлень-рішень.
		 
		Суд визнає, що склад податкових правопорушень в розумінні статті 109 Податкового кодексу України відповідачем не доведений.
		 
		Відсутність підстав збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість спірними податковим повідомленням-рішенням унеможливлює застосування штрафних (фінансових) санкцій.
		 
		Суд зазначає, що відповідачем касаційною скаргою не обґрунтовано, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, внаслідок чого у цій частині касаційна скарга є невмотивованою.
		 
		Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно здійснення господарських операцій із контрагентом позивача, що знаходиться за межами касаційного перегляду, встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України. 
		 
		Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.
		 
		Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення.
		 
		Постанову  Запорізького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2017 року у     та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2017 року  у справі №808/3341/16 залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                           Р.Ф. Ханова 
		 
		Судді:                                                                                                     І.А. Гончарова
		 
		                                                                                                    І.Я. Олендер

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...