Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/26016/17-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із трудових правовідносин; Спори, що виникають із трудових правовідносин про поновлення на роботі.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 20.12.2018.
Дата набрання законної сили: 06.12.2018
Номер судового провадження: 61-15241ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		06 грудня 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 757/26016/17-ц
		провадження № 61-15241св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,
		 
		учасники справи:
		позивачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,
		відповідач - Приватне акціонерне товариство «Готель «Дніпро»,
		третя особа - ОСОБА_9,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 - ОСОБА_10 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 вересня 2017 року у складі судді 
		Цокол Л. І. та постанову Апеляційного суду міста Києва від 11 січня 2018 року у складі колегії суддів: Іванченка М. М., Рубан С. М., Желепи О. В.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У червні 2017 року ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 звернулися до суду з позовом до Приватного акціонерного товариство «Готель «Дніпро» (далі - ПрАТ «Готель «Дніпро»), третя особа - 
		ОСОБА_9, про скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що у зв'язку із внесенням змін до штатного розпису змінено назву відділу в якому працювали позивачі, у зв'язку з чим їх переведено на інші посади, проте позивачі вважають такі переведення незаконними. Також вважають, що їх було незаконно звільнено, оскільки позивачі працювали на умовах безстрокового договору.
		 
		Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 просили скасувати накази про припинення трудового договору та звільнення та поновити їх на роботі; стягнути на користь позивачів заробітну плату за час вимушеного прогулу.
		 
		Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 21 вересня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 залишено без задоволення.
		 
		Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що між позивачами та відповідачем укладений строковий трудовий договір, який відповідає чинному законодавству, яке не обмежує сторони у виборі трудового договору, визначаючи умови роботи та інтереси працівника.
		 
		Постановою Апеляційного суду міста Києва від 11 січня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 - ОСОБА_10 залишено без задоволення. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 вересня 2017 року залишено без змін.
		 
		Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, який повно та всебічно з'ясував обставини справи, дав їм належну правову оцінку, рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства, наданим доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених у апеляційній скарзі, апеляційний суд не вбачає.
		 
		У березні 2018 року представник ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 - ОСОБА_10 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 вересня 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 11 січня 2018 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що позивачі з початку роботи у відповідача та до свого звільнення працювали на підставі безстрокового трудового договору, адже законної зміни форми договору на строкову не відбулося, а отже їхнє звільнення є незаконним і повинно відповідати вимогам про звільнення за безстроковим трудовим договором із відповідними гарантіями, закріпленими у законодавстві.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
		 
		У травні 2018 року від ПрАТ «Готель «Дніпро» надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 - ОСОБА_10, у якому заявник просить відхилити вказану касаційну скаргу та залишити без змін рішення суду першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню, а фактично зводиться до переоцінки доказів, яким суди надали належну оцінку.
		 
		У травні 2018 року від ОСОБА_9 надійшов відзив на касаційну скаргупредставника ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 - ОСОБА_10, в якому заявник просить відхилити вказану касаційну скаргу та залишити без змін рішення суду першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, при вирішенні вказаної справи судами правильно визначено характер правовідносин між сторонами, правильно застосовано закон, що їх регулює.
		 
		Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін з огляду на таке.
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Судом встановлено, що із 01 травня 2016 року у ПрАТ «Готель «Дніпро» введено новий штатний розпис.
		 
		04 травня 2016 року ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 подали заяви, в яких просили перевести їх на посади адміністраторів відділу прийому та розміщення Управління маркетингу та продажів із 01 травня по 31 грудня 2016 року.
		 
		04 травня 2016 року ОСОБА_4, ОСОБА_8 подала заяву, в якій просила перевести їх на посади старших адміністраторів відділу прийому та розміщення Управління маркетингу та продажів із 01 травня по 31 грудня 2016 року.
		 
		Наказом від 18 травня 2016 року № 98-к, ОСОБА_4, ОСОБА_5, 
		ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 переведено на вказані посади 
		із 01 травня по 31 грудня 2016 року.
		 
		У зв'язку із введенням із 01 грудня 2016 року нового штатного розпису, 19 грудня 
		2016 року ОСОБА_6, ОСОБА_7 написали заяви про продовження терміну роботи на посадах адміністраторів служби прийому та розміщення на строк із 
		01 січня по 31 березня 2017 року.
		 
		У зв'язку із введенням із 01 грудня 2016 року нового штатного розпису, 20 грудня 2016 року ОСОБА_5 написала заяву про продовження терміну роботи на посаді адміністратора служби прийому та розміщення на строк із 01 січня по 31 березня 2017 року.
		 
		У зв'язку із введенням із 01 грудня 2016 року нового штатного розпису, 20 грудня 2016 року ОСОБА_4, ОСОБА_8 написали заяви про продовження терміну роботи на посадах старших адміністраторів служби прийому та розміщення на строк із 01 січня по 31 березня 2017 року.
		 
		Згідно із наказом від 23 грудня 2016 року № 215-к, їм продовжено термін роботи на вказаних посадах із 01 січня по 31 березня 2017 року.
		 
		Наказом від 31 березня 2017 року № 43-к ОСОБА_6 звільнено з роботи у зв'язку із закінченням строкового трудового договору на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України.
		 
		Наказом від 31 березня 2017 року № 44-к ОСОБА_8 звільнено з роботи у зв'язку із закінченням строкового трудового договору на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України.
		 
		Наказом від 31 березня 2017 року № 47-к ОСОБА_5 звільнено з роботи у зв'язку із закінченням строкового трудового договору на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України.
		 
		Наказом від 31 березня 2017 року № 48-к ОСОБА_4 звільнено з роботи у зв'язку із закінченням строкового трудового договору на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України.
		 
		Наказом від 31 березня 2017 року № 50-к ОСОБА_7 звільнено з роботи у зв'язку із закінченням строкового трудового договору на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України.
		 
		Згідно із статтею 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
		 
		Порядок оформлення трудових відносин за строковим трудовим договором такий же, як і за безстроковим, але при цьому факт укладання трудового договору на певний строк чи на час виконання певної роботи повинен бути відображений, зокрема у наказі чи розпорядженні роботодавця, яким оформляється цей трудовий договір.
		 
		Підставами припинення трудового договору є: закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення (пункт 2 частини першої статті 36 КЗпП України).
		 
		Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він уже виявив, коли писав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договору. У цей же час він виразив і волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений. Власник також не зобов'язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за пунктом 2 частиною першою статті 36 КЗпП України.
		 
		Отже, відповідач, як одна із сторін трудового договору, заявив вимогу про припинення трудового договору, видавши накази про звільнення позивачів 
		із 31 березня 2017 року, тобто в останній день дії договору.
		 
		За таких обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, правильним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, із яким погодився й апеляційний суд, що між сторонами у справі продовжені строкові трудові договори із 01 січня по 31 березня 2017 року, а тому після закінчення строку їх дії відповідач правомірно звільнив позивачів із посад відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України.
		 
		Наведені у касаційній скарзі доводи аналогічні доводам апеляційної скарги, які були предметом дослідження судом апеляційної інстанції, і їм надана належна правова оцінка.
		 
		Посилання у касаційній скарзі на те, що позивачі з початку роботи у відповідача та до свого звільнення працювали на підставі безстрокового трудового договору, адже законної зміни форми договору на строкову не відбулося, а отже, їхнє звільнення є незаконним і повинно відповідати вимогам про звільнення за безстроковим трудовим договором з відповідними гарантіями, закріпленими у законодавстві, не заслуговує на увагу, оскільки факт укладання трудових договорів на певний строк відображений у наказі, яким оформлюються ці трудові договори, а тому, подаючи заяви про переведення на інші посади зі встановленим строком дії договору - до 
		31 березня 2017 року, позивачі повинні були розуміти, що із закінченням строку, встановленому у договорі, трудові відносини припинять свою дію.
		 
		Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального або процесуального права, та по своїй суті зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку не допускається.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 - ОСОБА_10 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 вересня 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 11 січня 2018 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                                                              О. В. Ступак
		 
		 
		С.О. Погрібний
		 
		 
		Г.І. Усик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...