Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 308/5051/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право власності та інші речові права; Спори про право власності та інші речові права про приватну власність.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 20.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 21.12.2018.
Дата набрання законної сили: 12.12.2018
Номер судового провадження: 14-417цс18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		12 грудня 2018 року
		м. Київ
		 
		Справа № 308/5051/17
		Провадження № 14-417цс18
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача СитнікО.М.,
		 
		суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_3,
		відповідачі: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області (далі - ТУ ДСА України в Закарпатській області), Іршавська районна державна адміністрація Закарпатської області (далі - Іршавська РДА), 
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Іршавський районний суд Закарпатської області (далі - Іршавський райсуд), Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області (далі - Інспекція ДАБК у Закарпатській області),
		 
		розглянула у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3
		 
		на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 червня 2017 року в складі судді Бедьо В. І. та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 03 серпня 2017 року в складі колегії суддів Бисаги Т. Ю., Готри Т. Ю., Собослоя Г. Г.,
		 
		у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ТУ ДСА України в Закарпатській області, Іршавської РДА, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Іршавський райсуд, Інспекція ДАБК у Закарпатській області, про захист права власності, та 
		 
		УСТАНОВИЛА:
		 
		У травні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ТУ ДСА України в Закарпатській області, Іршавської РДА, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Іршавський райсуд, Інспекція ДАБК у Закарпатській області, у якому просила: усунути перешкоди у здійсненні права власності на нерухоме майно - адвокатську контору, що знаходиться у АДРЕСА_1 та на право безперешкодного користування земельною ділянкою площею 0,0074 га, що призначена для будівництва і обслуговування адвокатської контори, шляхом: заборони ТУ ДСА в Закарпатській області проводити реконструкцію Іршавського райсуду відповідно до проекту реконструкції будівлі, розробленого фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та на підставі декларації про початок будівельних робіт від 31 березня 2017 року № ЗКО83170902774; скасування розпорядження голови Іршавської РДА Закарпатської області від 14 липня 2017 року № 191 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування»; скасування реєстрації земельної ділянки площею 0,1078 га, кадастровий номер НОМЕР_1, призначеної для будівництва та обслуговування будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, що розташована на АДРЕСА_4, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно від 20 липня 2016 року; скасування реєстрації кадастрового номеру земельної ділянки НОМЕР_1; скасування декларації на початок будівельних робіт від 31 березня 2017 року № ЗКО83170902774.
		 
		Позовну заяву мотивовано тим, що згідно із свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, вона є власником нежитлової будівлі адвокатської контори, що знаходиться на АДРЕСА_1, на земельній ділянці площею 0,074 га, що передана їй у постійне користування на підставі державного акта від 22 вересня 1998 року.
		 
		Зазначила, що згідно з розпорядженням Іршавської РДА від 14 липня 2015 року суміжним землекористувачем є ТУ ДСА в Закарпатській області, якому виділено для будівництва та обслуговування будівлі Іршавського райсуду земельну ділянку площею 0,1078 га, що знаходиться на АДРЕСА_4.
		 
		Позивачка вказувала, що 20-21 лютого 2016 року сталася пожежа, внаслідок якої частково зруйновано будівлю Іршавського райсуду, у зв'язку із чим ТУ ДСА України в Закарпатській області замовило проект реконструкції, яким передбачено нову прибудову до будівлі суду шириною 5,5 м, що розміщується по усій довжині межі її земельної ділянки, де знаходиться єдиний вхід до адвокатської контори, а після здійснення будівництва буде неможливим як його використання, так і пожежний та обслуговуючий проїзд між будівлями.
		 
		Крім того, висота прибудови (близько 7 м) закриватиме доступ сонячного світла до кабінетів належного їй нежитлового приміщення.
		 
		Зазначала, що при прийнятті Іршавською РДА розпорядження від 14 липня 2017 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування» не дотримано порядку погодження меж, воно суперечить попередньому розпорядженню Іршавської РДА від 10 червня 2015 року, яким надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1078 га лише для обслуговування Іршавського райсуду, а не будівництва будівель органів державної влади та місцевого самоврядування; порушено вимоги статті 96 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та її права як суміжного землекористувача, оскільки реконструйована будівля суду перешкоджатиме доступу до належного їй нерухомого майна - адвокатської контори та земельної ділянки, на якій вона розміщена; не зазначено користувачем земельної ділянки Іршавський райсуд, що також суперечить вимогам статті 120 ЗК України, так як відведена цьому суду земельна ділянка перебувала та перебуває у державній власності, тому її власником не може бути Іршавська РДА, яка зазначена в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що також вказує на недотримання державним реєстратором вимог пункту 5 частини першої статті 24 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV), тому ОСОБА_3 просила позов задовольнити.
		 
		Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 червня 2017 року в задоволенні заяви ОСОБА_3 про вжиття заходів забезпечення її позову відмовлено.
		 
		Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 червня 2017 року відкрито провадження в указаній справі в частині позовних вимог ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права власності на нерухоме майно та на право безперешкодного користування земельною ділянкою, а в частині її позовних вимог про скасування розпорядження суб'єкта владних повноважень, реєстрації земельної ділянки, реєстрації кадастрового номера земельної ділянки та декларації на початок будівельних робіт у відкритті провадження у справі відмовлено.
		 
		Ухвалу суду першої інстанції в частині відмови у відкритті провадження мотивовано тим, що вказані вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а відносяться до юрисдикції адміністративного суду з огляду на те, що голова Іршавської РДА, приймаючи оскаржуване розпорядження, реалізовував свої контрольні функції у сфері управлінської діяльності.
		 
		При цьому суд першої інстанції послався на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України від 19 січня 2016 року в справі             № 21-3690а15.
		 
		Також суд першої інстанції вказав про неможливість об'єднання в одне провадження вимог ОСОБА_3 про скасування розпорядження суб'єкта владних повноважень, реєстрації земельної ділянки, реєстрації кадастрового номера земельної ділянки та декларації на початок будівельних робіт з її вимогами про усунення перешкод у здійсненні права власності на нерухоме майно та на право безперешкодного користування земельною ділянкою, як таких, що мають розглядатися за правилами іншого судочинства.
		 
		Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 03 серпня 2017 року ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 червня 2017 року про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову та в частині відмови у відкритті провадження у справі залишено без змін.
		 
		Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано, зокрема тим, що суд першої інстанції зробив правильний висновок, що у спірних правовідносинах в частині видачі розпорядження суб'єктом владних повноважень, здійснення реєстрації земельної ділянки, кадастрового номера на неї та декларації на початок будівельних робіт спір пов'язаний із діями суб'єктів владних повноважень, тому має розглядатися адміністративним судом.
		 
		Апеляційний суд також послався на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України від 19 січня 2016 року в справі № 21-3690а15, і, крім того на викладену в постанові цього ж суду від 07 червня 2016 року в справі № 820/3507/15.
		 
		У вересні 2017 року ОСОБА_3 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 червня 2017 року, ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 03 серпня 2017 року та передати справу для розгляду по суті до суду першої інстанції. 
		 
		Доводи касаційної скарги
		 
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що позов ОСОБА_3 стосується захисту права користування належним їй нежитловим приміщенням адвокатської контори, а позовні вимоги про скасування розпорядження суб'єкта владних повноважень, реєстрації земельної ділянки, реєстрації кадастрового номера земельної ділянки та декларації на початок будівельних робіт є вимогами матеріального характеру, які мають розглядатися спільно з позовними вимогами про захист права власності і не можуть розглядатися окремо, оскільки спір виник із земельних відносин, де усунення перешкод у здійсненні її права власності неможливе без скасування розпорядження голови Іршавської РДА про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування відповідачу як суміжному землекористувачу.
		 
		Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження в цій справі.
		 
		ТУ ДСА України в Закарпатській області та Іршавський райсуд, кожен окремо, подали заперечення на касаційну скаргу, у яких просять касаційну скаргу відхилити, а оскаржувані ухвали судів попередніх інстанцій залишити без змін, посилаючись на відповідність їх нормам процесуального права, з огляду на те, що згідно із статтею 12 ЗК України та пунктом 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в редакції, чинній на момент відкриття провадження у справі, спір в цій частині належить до компетенції адміністративних судів, оскільки його предметом є рішення суб'єкта владних повноважень, під час прийняття яких останній здійснював свої управлінські функції.
		 
		15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким ЦПК України викладено в новій редакції.
		 
		Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України в редакції цього Закону провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		У червні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 липня 2018 року справу призначено до судового розгляду, а ухвалою від 05 вересня 2018 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду, з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.
		 
		20 вересня 2018 року Велика Палата Верховного Суду прийняла для продовження розгляду справу за правилами спрощеного позовного провадження.
		 
		Позиція Великої Палати Верховного Суду
		 
		Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що скарга має бути задоволена частково з огляду на таке.
		 
		Відповідно до пункту 4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. 
		 
		Судами встановлено, що ОСОБА_3 під будівництво адвокатської контори надано у постійне користування земельну ділянку площею 0,0074 га на АДРЕСА_2, що підтверджується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою від 22 вересня 1998 року.
		 
		Актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 17 березня 2009 року прийнято в експлуатацію нове будівництво - адвокатську контору загальною площею 46,26 кв. м у м. Іршаві Закарпатської області.
		 
		Рішенням Виконавчого комітету Іршавської міської ради від 15 липня 2011 року присвоєно належній позивачці нежитловій будівлі - адвокатській конторі поштову адресу: АДРЕСА_1, та видано свідоцтво про право власності, яке зареєстровано ОСОБА_3 26 вересня 2011 року в Іршавському бюро технічної інвентаризації.
		 
		Згідно із свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 22 серпня 2005 року майновий комплекс Іршавського райсуду, що знаходиться на АДРЕСА_3, перебуває у загальнодержавній власності.
		 
		Розпорядженням Іршавської РДА від 10 червня 2015 року надано дозвіл ТУ ДСА України в Закарпатській області на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,1078 га у постійне користування для обслуговування майна Іршавського райсуду, що знаходиться на АДРЕСА_4.
		 
		Розпорядженням Іршавської РДА від 14 липня 2015 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування ТУ ДСА України в Закарпатській області для обслуговування майнового комплексу Іршавського райсуду за адресою: АДРЕСА_4, та передано ТУ ДСА України в Закарпатській області вказану земельну ділянку загальною площею 0,1078 га в постійне користування для обслуговування майнового комплексу Іршавського райсуду.
		 
		Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20 липня 2015 року земельна ділянка із кадастровим номером НОМЕР_1 (дата реєстрації 07 липня 2015 року), знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель органів державної влади та місцевого самоврядування площею 0,1078 га та належить на праві державної власності Іршавській РДА. Об'єктом нерухомого майна зазначено майновий комплекс Іршавського райсуду загальною площею 377,5 кв. м. 
		 
		Право постійного користування цією земельною ділянкою визначено за ТУ ДСА України в Закарпатській області.
		 
		Згідно із паспортом об'єкта на проведення реконструкції будівлі Іршавського райсуду, що знаходиться на АДРЕСА_5, забудовником визначено ТУ ДСА України в Закарпатській області на підставі декларації про початок будівельних робіт від 31 березня 2017 року № ЗК 083170902774, а загальна площа нерухомого майна в результаті реконструкції визначена 785,41 кв. м.
		 
		Сторони в справі є користувачами суміжних земельних ділянок.
		 
		Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_3 вказувала про порушення своїх прав суміжного землекористувача проведенням ТУ ДСА України в Закарпатській області реконструкції будівлі Іршавського райсуду, в результаті чого неможливим буде вхід до належного їй нежитлового приміщення - адвокатської контори, що знаходиться на АДРЕСА_1 та внаслідок такого будівництва будуть порушені інші вимоги земельного законодавства щодо дотримання правил добросусідства.
		 
		Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.
		 
		Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
		 
		Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
		 
		У пунктах 1, 3 частини першої статті 15 ЦПК України в редакції, що була чинною до 15 грудня 2017 року, передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
		 
		У статті 19 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
		 
		Можна зробити висновок, що суди загальної юрисдикції не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин у всіх випадках, за винятком, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.
		 
		Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а друге - суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
		 
		Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у редакції від 03 жовтня 2017 року кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
		 
		Отже, одним з учасників адміністративного спору є суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства.
		 
		Також у пункті 1 частини першої статті 3 КАС України у редакції, що була чинною до 15 грудня 2017 року, та в пункті 1 частини першої статті 4 КАС України в редакції від 03 жовтня 2017 року надано визначення публічно-правового спору як спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, у тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій у пункті 4 частини першої статті 3 КАС України у редакції, що була чинною до 15 грудня 2017року, та пункті 5 частини першої статті 4 КАС України в редакції від 03 жовтня 2017 року адміністративне судочинство визначено як діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення справ у порядку, установленому цим законом.
		 
		У статті 17 КАС України в редакції, що була чинною до 15 грудня 2017 року, указано, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.
		 
		Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у відкритті провадження у справі в частині вимог ОСОБА_3 про скасування розпорядження суб'єкта владних повноважень, реєстрації земельної ділянки, реєстрації кадастрового номера земельної ділянки та декларації на початок будівельних робіт, зазначили, що спір в цій частині стосується здійснення суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.
		 
		Під час вирішення питання щодо компетенції суду слід урахувати суб'єктний склад спірних правовідносин, одним з яких є участь суб'єкта владних повноважень, визначити характер правовідносин, з яких виник спір, і кінцеву мету пред'явлення позову. 
		 
		За своїм змістом земельний спір, що виник унаслідок користування та розпорядження органом виконавчої влади земельною ділянкою державної власності, є складним і комплексним із правової точки зору. 
		 
		Під час прийняття рішення про передачу земельної ділянки у власність ці органи, з одного боку, перебувають у статусі суб'єкта владних повноважень, а з іншого - реалізують право власності на землю держави. Крім того, таке рішення, як правовий акт індивідуальної дії, є підставою, з якої виникає речове право власності чи користування землею в суб'єктів приватного права.
		 
		За змістом частини першої статті 374 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 80 ЗК Українисуб'єктами права власності на землю є, зокрема, держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
		 
		Статтею 17 ЗК України передбачено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
		 
		У частині третій статті 122 ЗК України визначено, що районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності.
		 
		Таким чином, реалізовуючи вказані вище повноваження з передачі у постійне користування земельної ділянки ТУ ДСА України в Закарпатській області та приймаючи оскаржуване розпорядження, Іршавська РДА діяла як орган виконавчої влади, який реалізовував свої владні повноваження, визначивши себе як юридичну особу - власника конкретної земельної ділянки із цільовим призначенням - для обслуговування майнового комплексу Іршавського райсуду, набула статусу учасника цивільно-правових відносин з приводу вирішення земельного спору, у тому числі й встановлення межі земельної ділянки, яку передано в постійне користування іншій особі.
		 
		Статтями 38, 39 ЗК України визначено, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування. Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.
		 
		За змістом статей 95, 96 ЗК України землекористувачі мають право, зокрема на спорудження будівель і споруд на виділених їм земельних ділянках, при цьому зобов'язані, в тому числі не порушувати прав суміжних землекористувачів та дотримуватися правил добросусідства.
		 
		Згідно із частинами першою, другою статті 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).
		 
		Крім того, частиною другою, пунктами «б», «г» частини третьої статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав і визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
		 
		Звертаючись до суду, позивачка вказувала в позовній заяві, що використання ТУ ДСА В Закарпатській області земельної ділянки, виділеної Іршавською РДА для обслуговування майнового комплексу Іршавського райсуду на АДРЕСА_4, спричинить неможливість використання за призначенням земельної ділянки на АДРЕСА_1, що знаходиться поряд і перебуває в її користуванні, чим порушується право ОСОБА_3 як суміжного землекористувача.
		 
		Крім того, позивачка зазначала, що забудовник та землекористувач суміжної земельної ділянки - ТУ ДСА в Закарпатській області, не визнає та порушує її право на користування належним їй нежитловим приміщенням - адвокатською конторою, оскільки з огляду на отримання ним дозволу на будівництво та реконструкцію будівлі Іршавського райсуду, відповідач вимагає від позивачки здійснити перебудову існуючої будівлі, а також вказувала, що внаслідок виконання будівельних робіт відповідно до виготовленого останнім паспорта об'єкта реконструкції, відбудеться накладення новозбудованої будівлі суду на належне їй на праві власності нерухоме майно, яке знаходиться і наразі включено до відведеної позивачці земельної ділянки, а також не буде дотримано мінімальної відстані між будівлями щодо визначених пожежних і нормативних вимог для обслуговування будівель, а також природної освітленості, що не дозволить ОСОБА_3 користуватися будівлею адвокатської контори.
		 
		У цьому випадку предметом спору є порушення права користування земельною ділянкою та запобігання вчиненню дій, що порушують права користування нерухомим майном, тобто створюють небезпеку порушення цивільних прав, а позивачка як користувач сусідньої земельної ділянки та власник будівлі, що знаходиться на ній, вправі порушувати питання про захист цих прав, зокрема щодо законності передачі земельної ділянки, що розташована поруч, у користування іншої особи, а також щодо здійснення забудови такою особою цієї земельної ділянки, в тому числі й виконання підготовчих та безпосередньо будівельних робіт із реконструкції об'єкта нерухомості на їх відповідність генеральному плану населеного пункту, іншій містобудівній документації, плану земельно-господарського устрою та дотримання будівельних норм, державних стандартів і норм.
		 
		Тобто захист цивільного приватного права є домінуючим у вказаному спорі, а правовідносини після вирішення питання про передачу земельної ділянки у постійне користування та отримання документів, що надають право на виконання будівельних робіт ізреконструкції перейшли з публічно-правової до приватноправової площини.
		 
		Отже, підстав для визначення спору як адміністративного немає, оскільки статті 96, 103 ЗК України передбачають захист прав та інтересів користувача земельної ділянки та зобов'язують дотримуватися правил добросусідства внаслідок спорудження будівель і споруд суміжними землекористувачами на виділених їм земельних ділянках, а способи захисту у вигляді вимог про запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав та визнання недійсними рішень органів виконавчої влади визначені у статті 15, абзаці 2 частини другої статті 16 ЦК України, пунктах«б», «г» частини третьої статті 152 ЗК України).
		 
		Таким чином, цивільні права позивачки підлягають судовому захисту в порядку цивільного судочинства. У цьому випадку виник спір про право, а не спір між фізичною особою та суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності, тому цей спір не є публічно-правовим і належить до цивільної юрисдикції, оскільки саме суть правовідносин (зміст та характер спору) є вирішальною під час віднесення справи до цивільної чи адміністративної юрисдикції, а не суб'єктний склад та участь суб'єкта владних повноважень, який сам по собі не визначає спір як публічно-правовий і не відносить до справи адміністративної юрисдикції будь-який спір за його участю.
		 
		До того ж, публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
		 
		Разом з тим однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи особистого немайнового права та інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений загрозою порушення приватного права та інтересу конкретного суб'єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
		 
		Саме такий правовий висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 травня 2018 року в справі № 14-109цс18 і підстав для відступлення від вказаного висновку Велика Палата Верховного Суду не вбачає.
		 
		Що стосується вимог позивачки про скасування державної реєстрації згаданої земельної ділянки, а також присвоєного їй кадастрового номера, то Велика Палата Верховного Суду зазначає, що вказані вимоги також повинні розглядатися в порядку цивільного судочинства, оскільки їх предметом у даному випадку є не перевірка адміністративно-розпорядчих дій державного реєстратора чи встановлення законності (незаконності) його дій, а скасування рішень стосовно державної реєстрації права користування ТУ ДСА України земельною ділянкою та внесення відомостей до Державного земельного кадастру, які безпосередньо пов'язані із спором про захист речового (цивільного) права на це майно позивачки, яке не може бути захищене у адміністративному судочинстві незалежно від того, що особа, яка приймала рішення про державну реєстрацію прав та кадастрового номера є суб'єктом владних повноважень у розумінні статті 3 КАС України та здійснювала владні управлінські функції (державну реєстрацію права власності таприсвоєння кадастрового номера) на виконання делегованих повноважень, покладених на неї Законом № 1952-IV.
		 
		Така правова позиція неодноразово була висловлена Великою Палатою Верховного Суду, в тому числі й у постановах від 05 червня 2018 року в справі № 14-149цс18 та від 14 листопада 2018 року в справі № 14-321цс18, підстав для відступу від якої Велика Палата Верховного Суду також не вбачає.
		 
		Оскільки суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що спір, за вирішенням якого до суду звернулася позивачка, не стосується захисту прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, а стосується її речового права та правомірності здійснення відповідачами правомочностей як власника земельної ділянки, так і землекористувача й забудовника, який виник у зв'язку з вимогою ОСОБА_3 про усунення порушень її прав як землекористувача сусідньої земельної ділянки, тобто із цивільних, земельних правовідносин, то справу за правилами статті 15 ЦПК України у редакції, що була чинною до 15 грудня 2017 року, слідрозглядати в порядку цивільного судочинства.
		 
		Посилання судів першої та апеляційної інстанції на правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду України від 19 січня 2016 року в справі № 21-3690а15 та від 07 червня 2016 року в справі № 820/3507/15, є помилковими, оскільки в указаних справах та у справі, що розглядається, наявні різні предмети спору, так як рішення органу виконавчої влади про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в даному випадку не оскаржується, а позивачкою ставиться питання про скасування рішення про затвердження проекту землеустрою та передачу у користування земельної ділянки.
		 
		Ухвали судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню в частині відмови у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_3 про скасування розпорядження суб'єкта владних повноважень, реєстрації земельної ділянки, реєстрації кадастрового номера земельної ділянки та декларації на початок будівельних робіт, а справа в цій частині - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		 
		В іншій частині ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від01 червня 2017 року та Апеляційного суду Закарпатської області від 03 серпня 2017 року фактично не оскаржуються і Великою Палатою Верховного Суду відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не перевіряються, тому з огляду на прохальну частину касаційної скарги ОСОБА_3, у якій вона просила скасувати ухвали судів попередніх інстанцій в повному обсязі, її касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
		 
		Керуючись статтями 259, 400, 402, 409, 411, 416, 417, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду 
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Касаційну скаргуОСОБА_3 задовольнити частково.
		 
		Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 03 серпня 2017 року в частині відмови у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області, Іршавської районної державної адміністрації Закарпатської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Іршавський районний суд Закарпатської області, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області, про скасування розпорядження суб'єкта владних повноважень, реєстрації земельної ділянки, реєстрації кадастрового номера земельної ділянки та декларації на початок будівельних робіт скасувати, справу направити в цій частині для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач  О.М. Ситнік
		Судді:                                               Н. О. Антонюк Л.М. Лобойко 
		                                              С. В. Бакуліна  Н.П. Лященко
		В. В. Британчук  О.Б. Прокопенко
		Д. А. Гудима  Л.І. Рогач 
		О. С. Золотніков І. В. Саприкіна
		О. Р. Кібенко В.Ю. Уркевич
		В. С. Князєв О.Г. Яновська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...