Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 461/14688/14-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Старі категорії; Позовне провадження; Спори про відшкодування шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 21.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 21.12.2018.
Дата набрання законної сили: 28.11.2018
Номер судового провадження: 61-15431ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України                            
		 
		28 листопада 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 461/14688/14-ц
		провадження № 61-15431св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного          цивільного суду: 
		головуючого -   Ступак О. В. (суддя-доповідач),
		суддів:                  Карпенко С. О.,     Кузнєцова В. О., 
		                   ПогрібногоС. О.,  Усика Г. І.,                           
		 
		учасники справи: 
		позивач - ОСОБА_3,
		відповідачі: прокуратура Львівської області, Державна казначейська служба України, 
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_3, Державної казначейської служби України на рішення Галицького районного суду м. Львова від 22 листопада 2017 року у складі судді      Стрельбицького В. В. та постанову Апеляційного суду Львівської області від                  08 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Крайник Н. П., Мельничук О. Я.,       Савуляка Р. В. та касаційну скаргу заступника прокурора Львівської області на постанову Апеляційного суду Львівської області від 08 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Крайник Н. П., Мельничук О. Я., Савуляка Р. В.
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У грудні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до прокуратури Львівської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої органом досудового розслідування внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності.
		 
		В обґрунтування позову ОСОБА_3 зазначив, що у межах розслідування прокуратурою Львівської області кримінальної справи № 181-022 щодо нього та       ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого частиною другою             статті 384 КК України, він незаконно перебував під слідством та судом із 11 березня 2009 року по 16 грудня 2013 року. Під час розслідування кримінальної справи у нього в помешканні проводились обшуки, що порушувало його життєвий спокій. Крім того, з 14 жовтня по 21 жовтня 2009 року його незаконно утримували під вартою в ізоляторі тимчасового тримання з різними злочинцями, а з 21 жовтня 2009 року по 16 грудня 2013 року він перебував під підпискою про невиїзд і був позбавлений права вільного пересування. З 22 жовтня по 11 грудня 2009 року, в межах розслідування кримінальної справи, перебував на стаціонарному лікуванні в Львівській обласній психіатричній лікарні та на стаціонарній судово-психіатричній експертизі. 
		 
		Вироком Личаківського районного суду м. Львова від 16 грудня 2013 року його визнано невинним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою                   статті 384 КК України та виправдано. Відтак, вважає, що необ'єктивне та упереджене розслідування, незаконне притягнення до кримінальної відповідальності, спричинило йому значну моральну шкоду, яка полягала у приниженні честі, гідності та ділової репутації, що призвело до порушення його конституційних прав як громадянина України, нормальних життєвих зв'язків у суспільстві, про нього за місцем проживання та роботи поширена інформація, як про особу, яка притягувалася до кримінальної відповідальності та перебувала на лікування у психіатричній лікарні.
		 
		Враховуючи наведене, з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_3 просив визнати дії прокуратури Львівської області щодо його незаконного притягнення до кримінальної відповідальності такими, що спричинили йому моральну шкоду та стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів із єдиного казначейського рахунку на його користь у рахунок завданої йому моральної шкоди суму в розмірі 7 084 800,00 грн.
		 
		Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 22 листопада 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України, шляхом безспірного списання коштів із єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_3 1 968 336,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності та 23 742,00 грн витрат за проведення експертиз. Судові витрати в частині судового збору віднесено за рахунок держави. В решті позовних вимог відмовлено.
		Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із доведеності факту завдання позивачу моральної шкоди внаслідок дій органу досудового розслідування, прокуратури і суду, що виразилися у душевних стражданнях позивача, приниженні його честі, гідності та  ділової репутації, а також порушенні нормальних життєвих зв'язків у суспільстві. При цьому, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходив із 615,105 мінімальних заробітних плат - 3 200,00 грн.
		 
		Постановою Апеляційного суду Львівської області від 08 лютого 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення. Позов ОСОБА_3 задоволений частково. Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України, шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_3 250 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягнення до кримінальної відповідальності та 23 742,00 грн витрат за проведення судово-психологічних експертиз. У решті позовних вимог відмовлено.
		 
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд виходив із того, що відповідно до положень частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір моральної шкоди за період перебування позивача під слідством та судом становить 156 800,00 грн (3 200,00 - мзп*49 місяців - час перебування під слідством і судом). Проте, враховуючи особливості впливу події незаконного притягнення до кримінальної відповідальності на позивача, апеляційний суд розмір моральної шкоди, завданої позивачу, визначив у сумі 250 000,00 грн, що є значно більшим від розміру моральної шкоди, розрахованої відповідно до вимог закону. 
		 
		У березні 2018 року заступник прокурора Львівської області подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Львівської області від               08 лютого 2018 року, в якій просив скасувати зазначене судове рішення в частині задоволення позову та ухвалити в цій частині нове рішення, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
		 
		У касаційні скарзі заявник зазначає про те, що апеляційним судом не враховано доводів прокурора, що висновок судово-психологічної експертизи від 20 квітня      2017 року № 12341, не відповідає вимогам статті 78 ЦПК України щодо допустимості доказів, а тому є неналежним доказом у справі. Крім того, апеляційним судом неправильно застосовані норми матеріального права при розрахунку моральної шкоди та неправильно враховано положення статті 141 ЦПК України в частині розподілу судових витрат. Також поза увагою суду залишилося питання підсудності зазначеної цивільної справи, оскільки остання повинна була розглядатися Личаківським районним судом м. Львова, яким винесений виправдувальний вирок щодо ОСОБА_3 
		 
		У березні 2018 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Галицького районного суду м. Львова від 22 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 08 лютого 2018 року, в якій просив скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю,обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
		 
		У касаційній скарзі ОСОБА_3 вказує на те, що згідно із висновком судового експерта Балінської К. І. рекомендована сума компенсації моральної шкоди, завданої йому у зв'язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності становить від 553,5 мзп до 2214 мзп, при цьому ним доведено незаконне перебування під слідством та судом протягом 57 місяців. Проте суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні самостійно визначив розмір завданої моральної шкоди, не обґрунтувавши належність та допустимість доказів поданих позивачем та висновків експертиз, а суд першої інстанції при визначенні розміру моральної шкоди не обґрунтував чому взяв до уваги лише висновок повторної судово-психологічної експертизи від 22 листопада 2017 року, а не висновки експертизи від 25 листопада 2014 року, які на його думку є найбільш обґрунтованими.
		 
		У березні 2018 року Державна казначейська служба України подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Галицького районного суду м. Львова від                  22 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від            08 лютого 2018 року, в якій просила скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволення позову повністю,обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
		 
		У касаційній скарзі заявник посилається на те, що судами неправильно визначений розмір відшкодування моральної шкоди, оскільки розмір мінімальної заробітної плати на 2017 рік  становить 3 200,00 грн, разом із тим, відповідно до пункту 3 розділу              ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06 грудня 2016 року            № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (набрав чинності з 01 січня 2017 року) мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона стягується у розмірі 1 600,00 грн. Крім того, Галицький районний суд розглянув заявлений позов усупереч вимог статті 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Крім того, апеляційним судом неправильно застосовано положення статті 141 ЦПК України щодо стягнення з державного бюджету судових витрат за проведення експертизи в повному обсязі при частковому задоволенні позову.
		 
		Ухвалами Верховного Суду від 06 квітня, 05 та 14 травня 2018 року відкрито касаційні провадження у зазначеній справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подачі відзиву на скарги.
		 
		У квітні 2018 року прокуратура Львівської області подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_3
		 
		У червні 2018 року ОСОБА_3 подав відзиви на касаційні скарги заступника прокурора Львівської області та Державної казначейської служби України.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2018 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. 
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_3 підлягає залишенню без задоволення, а касаційні скарги Державної казначейської служби України та заступника прокурора Львівської області підлягають частковому задоволенню.
		 
		Судом встановлено, що постановою слідчого управління прокуратури Львівської області від 14 жовтня 2009 року порушено кримінальну справу № 181-0222 за ознаками вчинення експертами Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_3 та ОСОБА_4 злочину, передбаченого частиною другою статті 384 КК України.
		 
		14 жовтня 2009 року позивача, який підозрювався у вчиненні вищевказаного злочину, затримано та поміщено до ізолятора тимчасового тримання. Постановою судді Галицького районного суду м. Львова від 21 жовтня 2009 року в обранні   ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту відмовлено та обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.
		 
		Згідно із довідкою, виданою Комунальним закладом «Львівська обласна психіатрична лікарня», ОСОБА_3 перебував на лікуванні у зазначеному закладі у період із 22 жовтня по 11 грудня 2009 року, поступив у лікувальний заклад через спробу суїциду.
		 
		06 листопада 2009 року обвинувачений ОСОБА_3 у межах розслідування кримінальної справи направлявся на стаціонарну судово-психіатричну експертизу до Львівської обласної психіатричної лікарні. Висновок за результатами проведення вказаної експертизи складений 09 грудня 2009 року.
		 
		Обвинувальний висновок у кримінальній справі № 181-0222 затверджений 13 лютого 2010 року, після чого справу направлено до суду для розгляду.
		 
		Вироком Личаківського районного суду м. Львова від 16 грудня 2013 року ОСОБА_3 визнано невинним у пред'явленому йому обвинуваченні та виправдано за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого частиною другою статті 384 КК України. Скасовано раніше обраний запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. Вирок набрав законної сили 03 січня 2014 року.
		 
		Відповідно до висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 25 червня 2015 року № 4784/15-32, за результатами проведеної у справі судово-психологічної експертизи, незаконне притягнення позивача до кримінальної відповідальності та довготривалість кримінального переслідування призвели до емоційних страждань ОСОБА_3, до втрати ним звичних зв'язків та змін у звичайній організації життя. Подія незаконного притягнення до кримінальної відповідальності мала інтенсивний психотравмуючий вплив на його психіку та призвела, в тому числі, до тимчасово психотичної глибини розладу його особистості. Розмір моральної шкоди, що була заподіяна ОСОБА_3 із урахуванням психологічних коефіцієнтів може становити 630мінімальних заробітних плат.
		 
		Згідно із висновком експерта Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. Проф. М. С. Бокаріуса - Савкіної Т. В. від 20 квітня 2017 року            № 12341, ситуація, яка досліджується у справі для ОСОБА_3 є інтенсивно психотравмуюючою. ОСОБА_3 завдані стрес, страждання як психологічне підґрунтя моральної шкоди. Можливий орієнтовний розмір грошової компенсації за завдані страждання може складати 615,105 мінімальних заробітних плат.
		 
		Відповідно до експертного дослідження визначення розміру моральної шкоди підекспертного ОСОБА_3 від 25 листопада 2014 року № 4044, проведеного судовим експертом Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз       БалінськоюК. І., ситуація, що досліджується за справою є психотравмувальною для ОСОБА_3, внаслідок якої йому завдані душевні страждання як психологічне підґрунтя моральної шкоди. Рекомендована сума компенсації моральної шкоди, завданої ОСОБА_3 у зв'язку з незаконним притягненням його до кримінальної відповідальності та участю у процесуальних діях становить від 553,5 мзп до            2214 мзп (розмір мінімальної заробітної плати в Україні на момент винесення рішення судом).
		 
		Згідно з частиною першою статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		 
		Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		 
		Частинами першою та другою статті 1176 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
		 
		Згідно з положеннями пункту 1 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон) підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
		 
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду.
		 
		Частиною п'ятою статті 4 згаданого Закону визначено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
		 
		Верховний Суд погоджується з висновками судів про те, що у позивача виникло право на відшкодування моральної шкоди на підставі пункту 1 частини першої статті 2 цього Закону, оскільки щодо нього постановлено виправдувальний вирок.
		 
		Відповідно до частин другої та третьої статті 13 Закону розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
		 
		Зазначена норма Закону не зобов'язує суд визначати розмір відшкодування моральної шкоди в межах мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, а лише встановлює найнижчу межу розміру такого відшкодування. Тобто розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом може бути визначений у сумі більшій, ніж один мінімальний розмір заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
		 
		Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
		Визначення розміру моральної шкоди не в мінімальному розмірі є правом суду.
		 
		Таким чином, законом визначений мінімальний розмір моральної шкоди, яка відшкодовується, та не встановлено граничний розмір такої шкоди.
		 
		У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
		 
		Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», тобто на час розгляду справи в суді першої інстанції, мінімальний розмір заробітної плати становив 3 200,00 грн.
		 
		Верховний Суд не бере до уваги доводи касаційної скарги Державної казначейської служби України про те, що мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова велична для визначення розміру відшкодування моральної шкоди на підставі пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від     06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, оскільки зазначена норма стосується випадків обчислення окладів, заробітної плати та інших виплат, пов'язаних з оплатою праці. 
		 
		Відповідно до положень статей 3, 4 Закону відшкодування моральної шкоди провадиться за рахунок коштів державного бюджету.
		 
		Згідно з пунктом 13 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України та Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року № 6/5/3/41, виконання рішень про стягнення коштів з державного бюджету здійснюється Державною казначейською службою України.
		 
		Пунктом 35 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, передбачено, що казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду.
		З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції правильно виходив із того, що суму відшкодування моральної шкоди на користь позивача необхідно стягнути з державного бюджету шляхом списання в безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України, із розрахунку розміру мінімальної заробітної плати 3 200,00 грн за кожен місяць перебування останнього під слідством чи судом, у цьому випадку 49 місяців, враховуючи, що  мінімальний розмір відшкодування, визначений законом становить 156 000 грн, надавши належу оцінку обставинам справи, визначив суму відшкодування завданої позивачу моральної шкоди у 250 000,00 грн, що є більшим від розміру моральної шкоди, розрахованої відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
		 
		Доводи касаційної скарги Державної казначейської служби України про те, що суд розглянув заявлений позов усупереч вимог статті 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», не заслуговують на увагу, оскільки позивач скористався своїм правом на звернення до суду із указаним позовом відповідно до вимог                    статті 109 ЦПК України 2004 року (підсудність справ за місцезнаходженням відповідача).
		 
		З огляду на викладене, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_3, апеляційний суд, належним чином оцінивши подані сторонами докази, правильно виходив із того, що позивачу, внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності та довготривалості кримінального переслідування, завдано моральну шкоду, розмір компенсації якої, відповідно до норм Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та із урахуванням вимог розумності та справедливості, апеляційний суд правильно визначив у сумі 250 000,00 грн.
		 
		Наведені в касаційних скаргах інші доводи не спростовують висновків суду по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначають у касаційних скаргах заявники.
		 
		Разом з тим суд касаційної інстанції не погоджується з рішенням апеляційного суду в частині розподілу судових витрат, в цій частині оскаржуване рішення підлягає зміні з огляду на наступне. 
		 
		Ухвалами суду першої інстанції за клопотання позивача призначалися судово-психологічні експертизи, проти їх проведення не заперечували представники відповідачів, витрати за їх проведення у розмірі 23 742,00 грн сплачено позивачем.
		 
		Згідно із заявою про уточнення позовних вимог, ОСОБА_3 просив стягнути на його користь 7 084 800,00 грн моральної шкоди та 23 742,00 грн судових витрат. 
		 
		Відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. 
		 
		Зміст судових рішень у справі свідчить про те, що позивач просив стягнути на його користь на відшкодування моральної шкоди 7 084 800,00 грн. Вимоги позову  задоволено частково, стягнуто на користь позивача відшкодування у розмірі 250 000,00 грн, що становить 3,5 % від розміру заявлених вимог, а тому відповідно до статті 141 ЦПК України позивачу підлягають відшкодуванню судові витрати пропорційно до задоволених вимог 23 742,00 грн ? 3,5% = 830,97 грн. 
		 
		Отже, рішення апеляційного суду в частині розподілу судових витрат підлягає зміні, шляхом зменшення стягнутих з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України, шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_3 судових витрат із 23 742,00 грн до 830,97 грн.
		 
		Керуючись статтями 141, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
		 
		Касаційні скарги Державної казначейської служби України, заступника прокурора Львівської області задовольнити частково.
		 
		Постанову Апеляційного суду Львівської області від 08 лютого 2018 року в частині стягнутих з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України, шляхом безспірного списання коштів із єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_3 судових витрат змінити та зменшити розмір стягнутих судових витрат з 23 742,00 грн до 830,97 грн.
		 
		В іншій частині постанову Апеляційного суду Львівської області від 08 лютого          2018 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                            О. В. Ступак
		 
		 
		Судді:                                                                                      С.О. Карпенко
		 
		 
		                                                                                                В.О. Кузнєцов
		 
		 
		                                                                                                С.О. Погрібний   
		 
		 
		                                                                                                                         Г. І.Усик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...