Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 441/169/16-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Інші справи.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 21.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 21.12.2018.
Дата набрання законної сили: 20.12.2018
Номер судового провадження: 61-20680ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		20 грудня  2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 441/169/16-ц
		провадження № 61-20680св18 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		ВисоцькоїВ. С. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М., Фаловської І. М.
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_4,
		відповідачі: державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, Державна виконавча служба Головного територіального управління юстиції у Львівській області,  відділ державної виконавчої служби Городоцького районного управління юстиції, 
		треті особи: публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», ОСОБА_5,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Городоцького районного суду Львівської області від 27 липня 2016 року у складі судді Яворської Н. І. та ухвалу апеляційного суду Львівської області                           від 10 жовтня 2016 року у складі суддів Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П.,
		                                                                  ВСТАНОВИВ:       
		У лютому 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (далі -               ДП «Інформаційний центр»), державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області (далі - ДВС у Львівській області), Відділу державної виконавчої служби Городоцького районного управління юстиції (далі - ВДВС Городоцького РУЮ), треті особи           ПАТ «Державний ощадний банк України», ОСОБА_5, в якому просив визнати недійсними електронні торги, проведених 14 серпня 2014 року державним підприємством «Інформаційний центр», з реалізації арештованого нерухомого майна, яке належить ОСОБА_6 - нежитлової будівлі, крамниці, міні бару, що знаходяться за адресою вул. Чорновола, 16 «б» в м. Городок Львівської області загальною площею 297,50 кв.м із застосуванням наслідків, а саме, скасування протоколу про проведення електронних торгів від 14 серпня              2015 року та акту державного виконавця про реалізацію арештованого майна.
		У травні 2016 року позивач уточнив позовні вимоги та просив скасувати протокол про проведення електронних торгів від 14 серпня 2015 року та акт державного виконавця про реалізацію арештованого майна.
		Позов мотивовано тим, що заочним рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 03 лютого 2015 року з ОСОБА_7, дружини позивача, на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» стягнуто заборгованість за кредитним договором, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, нерухоме майно - нежитлову будівлю, крамницю, міні-бар по                                       вул. Чорновола, 16 «б» у м. Городок Львівської області. Постановами державного виконавця відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення суду, накладено арешт на майно, оголошено заборону його відчуження. 
		Листом від 20 липня 2015 року ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України  повідомлено про реалізацію предмета іпотеки на електронних торгах.
		Позивач вважає торги такими, що проведені в порушення статті 
		22 КпШС України, оскільки під час укладення договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, який укладено 31 травня 2012 року, позивач перебував у шлюбі з ОСОБА_6, отже спірна нежитлова будівля є об'єктом права сумісної власності, тому її продаж без виділення частки майна боржника і без його згоди як співвласника порушує його право. 
		Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 27 липня                 2016 року у задоволенні позову відмовлено. 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог, на підтвердження порушення його прав, що свідчить про безпідставність пред'явленого ним позову, оскільки право на захист в судовому порядку має особа, права, свободи або інтереси якої порушені.
		Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 10 жовтня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено. Рішення суду першої інстанції залишено без змін. 
		Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ДП «Інформаційний центр», як організатор торгів, жодним чином не порушував прав позивача і діяв виключно у спосіб та у межах, прямо визначених законодавством України. Звернувшись із зазначеним позовом, позивач,  не надав належних та допустимих доказів на підтвердження порушення ДП «Інформаційний центр» його прав чи законних інтересів при організації проведення прилюдних торгів. 
		У касаційній скарзі, поданій у травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права.
		Доводи касаційної скарги зводяться до того, що судами неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а висновки не відповідають матеріалам справи, оскільки відповідачем не доведено його заперечень на позов. 
		Касаційна скарга також містить посилання на те, що розгляд справи судом апеляційної інстанції проведено без повідомлення і участі позивача та його представника, що є обов'язковою підставою для скасування судових рішень.
		Апеляційним судом не забезпечено повідомлення позивача та його представника про час та місце розгляду справи, чим порушена рівність усіх учасників судового процесу перед судом та змагальності сторін, а також свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також змагальності у цивільному процесі.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано із суду першої інстанції.
		15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року
		№ 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального 
		кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		Відповідно до підпункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення 
		змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
		У відзиві на касаційну скаргу ПАТ «Державний ощмдний банк України» не погодився з доводами позивача та просив залишити ухвалені у справі рішення без змін, посилаючись на їх законність і обгрунтованість.
		Інші учасники справи не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, присьмових заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
		Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
		У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Згідно із положеннями статті 74 ЦПК України, в редакції чинній на момент розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик, які разом із розпискою надсилаються поштою рекомендованими листами із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою яка бере участь у справі. Особи, які беруть участь у справі, можуть бути повідомлені або викликані в суд телеграмою, факсом чи за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику. Судова повістка має бути вручена не пізніше ніж за три дні до судового засідання.
		З матеріалів справи вбачається, що розгляд справи, призначений на 10 жовтня 2016 року на 10:10 год, відбувся без участі позивача ОСОБА_4 та його представника. Відомості про повідомлення позивача та його відповідача судом апеляційної інстанції про дату, час і місце судового розгляду, в матеріалах справи відсутні.
		Наявні в матеріалах справи повістки про виклик до апеляційного суду, без інформації щодо її вручення, а також телефонограма без належного підтвердження здійснення такого повідомлення, не свідчить  про обізнаність особи щодо судового засідання.
		Особи, які беруть участь у справі, згідно статті 27 ЦПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи місцевим та апеляційним судами, мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
		Крім того, відповідно до частини шостої статті 74 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи), особи, які беруть участь у справі, а також свідки, експерти, спеціалісти і перекладачі можуть бути повідомлені або викликані в суд телеграмою, факсом чи за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику. 
		Доказів використання судами першої та апеляційної інстанцій інших засобів зв'язку для поінформування позивача матеріали справи не містять.
		Таким чином, відомості про те, що ОСОБА_4 був належним чином повідомлений судом апеляційної інстанцій про дату, час і місце судового розгляду, зокреа, яке призначалось на 10 жовтня 2016 року, в матеріалах справи відсутні.
		Основними засадами судочинства, відповідно до частини першої                    статті 129 Конституції України, визначено, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, та змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР), встановлено, що кожній особі гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		Публічний характер судового розгляду є істотним елементом права на справедливий суд, а відкритість процесу, як правило, включає право особи бути заслуханою в суді.
		Зазначені процесуальні гарантії забезпечення належного розгляду справ стосовно позивача ОСОБА_4 порушені через непоінформованість останнього про дату і час розгляду справи в суді апеляційної інстанції. 
		Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України, судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до апеляційного суду.
		Керуючись статтями 400, 401, 411 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ :
		Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
		Ухвалу апеляційного суду Львівської області від 10 жовтня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                                В. С. Висоцька
		 
		 
		В.М. Сімоненко
		 
		 
		І.М. Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...