Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 9901/686/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а також справи про дострокове припинення повноважень народного депутата України; оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 21.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 21.12.2018.
Дата набрання законної сили: 12.12.2018
Номер судового провадження: 11-1028заі18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П О С Т А Н О В А 
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		12 грудня 2018 року
		м. Київ
		Справа № 9901/686/18
		Провадження № 11-1028заі18                                
		ВеликаПалата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Прокопенка О.Б.,
		суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А.,                 Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П.,                Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
		розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_3 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - Комісія) про визнання рішення протиправним і нечинним,
		за апеляційною скаргою ОСОБА_3на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 серпня 2018 року (суддя Берназюк Я. О.),
		УСТАНОВИЛА:
		9 липня 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом, у якому просив визнати протиправним і нечинним рішення Комісії від 27 квітня 2018 року № 592/ко-18, яким вирішено внести до Вищої ради правосуддя подання з рекомендацією про звільнення ОСОБА_3 з посади судді Апеляційного суду Тернопільської області.
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_3 зазначив, що оскаржуваним рішенням Комісія повторно, незважаючи на наявність рішення цього органу від 26 квітня                 2018 року № 552/ко-18, яким, зокрема, рекомендовано Вищій раді правосуддя розглянути питання про його звільнення з посади судді, вирішено аналогічне питання. Оскаржуваним рішенням від 27 квітня 2018 № 592/ко-18 Комісія створює підстави для звільнення з посади судді до розгляду справи № 9901/558/18, в якій позивачем оскаржується рішення Комісії від 26 квітня 2018 року № 552/ко-18 про недопущення ОСОБА_3 до другого етапу кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє та проведення співбесіди», визнання його таким, що не відповідає займаній посаді судді, та яким рекомендовано Вищій раді правосуддя розглянути питання про звільнення ОСОБА_3 з посади судді Апеляційного суду Тернопільської області.
		Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 21 серпня 2018 рокувідмовив у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_3    
		Постановляючи зазначену ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що рішення Комісії від 27 квітня 2018 року № 592/ко-18 не може бути самостійним предметом судового розгляду, оскільки згідно з частиною восьмою статті 101 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів»                          (далі - Закон № 1402-VIII)рішення Комісії щодо надання рекомендацій можуть бути оскаржені тільки разом з рішенням, ухваленим за відповідною рекомендацією.
		Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_3 з підстави порушення судом норм процесуального права подавапеляційну скаргу, в якій порушує питання про скасування незаконної, на його думку, ухвали суду першої інстанції та направлення справи для продовження розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
		У скарзі ОСОБА_3 вказує на невідповідність ухвали суду першої інстанції засадам верховенства права та порушення його права на доступ до суду. Скаржник також посилається на правову позицію Верховного Суду, висловлену в ухвалі Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі                 № 9901/681/18.
		У відзиві на апеляційну скаргу Комісія вказує на законність ухвали суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_3, оскільки оскаржуване рішення Комісії за правилами частини восьмої статті 101 Закону № 1402-VIII, положення якої є спеціальними, не може бути оскаржене окремо від рішення, ухваленого відповідним органом за рекомендацією Комісії.
		Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та наведені в апеляційній скарзі й відзиві на неї доводи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
		З матеріалів справи убачається, що 20 жовтня 2017 року рішенням № 106/зп-17 Комісія відповідно до пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII призначила кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, у тому числі й судді Апеляційного суду Тернопільської області
		За наслідками визначення результатів кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді за підсумками іспиту суддів місцевих та апеляційних судів та вирішення питання щодо допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісія прийняла рішення від 26 квітня 2018 року № 552/ко-18, яким суддю Апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_3. визнано таким, що не склав іспиту для суддів місцевих та апеляційних судів, призначеного рішенням Комісії від 29 січня 2018 року № 7/зп-18; йому відмовлено у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє і проведення співбесіди», призначеного рішенням Комісії від 20 жовтня 2017 року № 106/зп-17; ОСОБА_3 визнано таким, що не відповідає займаній посаді та рекомендовано Вищій раді правосуддя розглянути питання про його звільнення з посади судді Апеляційного суду Тернопільської області. 
		Рішенням Комісії від 27 квітня 2018 року № 592/ко-18, яке оскаржується                 ОСОБА_3 у цій справі, до Вищої ради правосуддя внесено подання з рекомендацією про звільнення його з посади судді Апеляційного суду Тернопільської області.
		Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від                       4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» встановлено: «Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами».
		Так, завданням адміністративного судочинства, як визначено у частині першій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
		Відповідно до частини першої статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені                           її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений в цій статті.
		Статтею 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
		У Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
		Відповідно до частини третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		Разом з цим Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).
		На переконання ОСОБА_3 рішення Комісії від 27 квітня 2018 року № 592/ко-18 може бути оскаржене до суду на підставі статті 22 КАС, якою визначено, що Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо оскарження, зокрема, актів Комісії.
		Проте згідно з частиною восьмою статті 101 Закону № 1402-VIII рішення Комісії щодо надання рекомендацій можуть бути оскаржені тільки разом із рішенням, ухваленим за відповідною рекомендацією. 
		При цьому ВеликаПалата Верховного Суду наголошує, що положення статті 101 Закону № 1402-VIII є спеціальними відносно статей 22, 266 КАС, а тому мають переважне значення в порівнянні з нормами КАС.
		Відповідно до пункту 12 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» питання про звільнення судді з підстави, визначеної підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, розглядаються на засіданні Вищої ради правосуддя в пленарному складі на підставі подання Комісії у порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.
		Тобто, рішенням щодо звільнення судді з посади є відповідне рішення Вищої ради правосуддя, прийняте за результатами розгляду подання Комісії з рекомендацією про звільнення з посади судді, яке може бути оскаржене тільки разом із рішенням, ухваленим компетентним органом (Вищою радою правосуддя) за відповідною рекомендацією.
		Таким чином, Велика Палата Верховного Суду вважає правильним висновок суду першої інстанції, що рішення Комісії від 27 квітня 2018 року № 592/ко-18, яким внесено подання з рекомендацією про звільнення ОСОБА_3 з посади судді Апеляційного суду Тернопільської області, не може бути самостійним предметом судового розгляду, оскільки не є обов'язковим для Вищої ради правосуддя при розгляді вказаного питання та встановлення відповідних обставин щодо наявності чи відсутності підстав для її звільнення з посади судді і прийняття у встановленому порядку відповідно до наданих повноважень рішення.
		Відповідно до частини четвертої статті 22 КАС Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо оскарження, серед іншого, актів, дій чи бездіяльності Комісії. Особливості розгляду цієї категорії спорів визначено у статті 266 КАС.
		Тобто, оскаржуване рішення Комісії від 27 квітня 2018 року, яке містить рекомендацію з пропозицією до здійснення певних дій та ухвалення певного рішення, може бути оскаржене в судовому порядку, але за обов'язкової умови, визначеної частиною восьмою статті 101 Закону № 1402-VIII, - після ухвалення Вищою радою правосуддя рішення за відповідною рекомендацією.
		Встановлення законом такої умови не обмежує право кожного, хто його має, на оскарження рішень Комісії до адміністративного суду, однак запроваджує, оптимізує чи робить раціональною можливість звернення до суду за захистом своїх прав, коли рішення Комісії із рекомендацією буде актуалізоване через рішення органу, який за законом вправі розглядати подану рекомендацію і ухвалювати за ним відповідне остаточне рішення.
		ВеликаПалата Верховного Суду вважає безпідставним посилання скаржника на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 9901/681/18 про відкриття провадження у справі, оскільки це судове рішення не містить правового висновку Верховного Суду щодо правильного застосування норм права.
		Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, які мають значення для її вирішення, судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, правові висновки Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду доводами скаржника не спростовані. 
		З огляду на викладене та керуючись статтями 242, 266, 292, 311, 315, 316, 322  Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду
		ПОСТАНОВИЛА:
		1. Апеляційну скаргу ОСОБА_3залишити без задоволення.
		2. Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від                      21 серпня 2018 рокузалишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття й оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                                                О.Б. Прокопенко Судді:                                            Н. О. Антонюк                                           Л.М. Лобойко                                                       С.В. Бакуліна                                         Н.П. Лященко                                                       В.В. Британчук                                         Л.І. Рогач                                                       Д.А. Гудима                                         І.В. Саприкіна                                                       О.С. Золотніков                                         О.М. Ситнік                                                       О.Р. Кібенко                                         В.Ю. Уркевич                                                       В.С. Князєв                                         О.Г. Яновська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...