Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/1684/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Захисту права власності; усунення перешкод у користуванні майном.
Надіслано для оприлюднення: 19.12.2018. Зареєстровано: 21.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 22.12.2018.

Результат оскарження 05.07.2019 Верховний Суд: залишено рішення першої та апеляційної інстанції без змін
Номер судового провадження: 25ЗП

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		 
		"10" грудня 2018 р. Справа № 916/1684/18
		Господарський суд Одеської області, м.Одеса у складі: 
		судді Малярчук І.А.,  
		 
		при секретарі судового засідання: Матвієнко А.С.,  
		 
		за участю представників: 
		позивача: Дідух С.П., згідно довіреності №220/411/Д від 26.06.2018р. 
		відповідача: Цимбал С.Ю., згідно ордеру № 321335 від 22.10.2018р.
		третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_3., згідно довіреності № 220/410/Д від 26.06.18 р.  
		 
		розглянувши справу №916/1684/18
		за позовом Міністерства оборони України (03168, м.Київ, просп. Повітрофлотський,6)
		до Фізичної особи-підприємця Котова Сергія Миколайовича (54030, АДРЕСА_1)
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Концерну „Військторгсервіс" (03151, м.Київ, вул. Молодогвардійська, 28-А) в особі філії „Одеське управління військової торгівлі" Концерну „Військоргсервіс" (65058, м.Одеса, вул. Армійська, 10-А)   
		про зобов'язання ФОП Котова С.М. та будь-яких інших третіх осіб, усунути перешкоди Міністерству оборони України у користуванні торговельним місцем, шляхом звільнення торговельного місця № 4973 від розміщених на ньому двох 20-футових контейнерів (шляхом демонтажу) по вулиці Рожевій на території ТОВ „Промтоварний ринок" за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Базова, 20;
		про зобов'язання ФОП Котова С.М. та будь-яких інших третіх осіб, усунути перешкоди Міністерству оборони України у користуванні торговельним місцем, шляхом звільнення торговельного місця № 4965 від розміщення на ньому двох 20-футових контейнерів (шляхом демонтажу) по вулиці Рожевій на території ТОВ „Промтоварний ринок" за адресою: Одеська область, Овідіопольский район, смт.Авангард, вул.Базова, 20,
		                                                           
		ВСТАНОВИВ:
		Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, третьої особи, вирішені судом заяви, клопотання сторін, вчинені судом процесуальні дії у справі:
		        
		          Позивач, заявлений позов підтримує, подав до суду відповідь на відзив від 19.11.18 р. за вх.№23826/18, де з посиланням на положення ст.ст. 6, 525, 626, 627, 628, 638, 759, 761 ЦК України, ст.188 ГК України  відмічає, що письмові попередження про відмову від договору слід розуміти як саму відмову. Саме п.7.3 договорів № ВКС-1420 від 01.12.16 р, №ВКС-1463 від 01.02.17 р, якими ФОП Котову С.М. було надано право платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів за плату визначену умовами договору і передбачає припинення договору за ініціативою однієї із сторін і така сторона повинна письмово повідомити про це іншу сторону за два місяці. Звідси, позивач вважає, що сторонами фактично встановлено односторонню відмову від договору, однак випадків в яких будь-яка із сторін може відмовитися від укладеного договору його умовами не визначено, а отже таке право має кожна із сторін договору та у будь-якому випадку, у тому числі у випадку не можливості отримання однією із сторін того, на що вона розраховувала при укладенні цього договору. Так як укладені договори за своєю правовою природою є договорами найму і при їх укладенні сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов, окрім типових також було включено і положення щодо можливості одностороннього припинення (відмови) договору без настання будь-яких умов. Законодавець, згідно приписів ст.ст. 525, 651 ЦК України, допускає можливість відмови від договору (його розірвання, припинення) в односторонньому порядку у разі, якщо це передбачено умовами такого договору. Також, позивач відмічає, що ним належним чином виконуються зобов'язання за договором, своєчасно передано у користування відповідачеві торгівельні місця, однак МОУ не отримує те, на що розраховувало при укладенні договорів - належної оплати за користування торговельним місцем, яка повинна надходити у визначений спосіб з урахуванням норм чинного законодавства, у тому числі бюджетного.              
		З урахуванням внесених змін до договору доручення № 1 від 14.06.16 р. шляхом укладення додаткової угоди до нього, та збільшення вартості за користування торговельними місцями, відповідача повідомлено листами від 13.04.18 р про зміну суттєвих умов договору та запропоновано переукласти договори на визначених умовах з оплатою 16  925,40 грн. в місяць, та надіслано їх проекти для підписання у визначеній МОУ редакції, однак відповіді з даного питання від відповідача не надійшло, що і зумовило в подальшому направлення ФОП Котову С.М. листів від 04.06.18 р. за №№ 747/34, 747/35 з повідомленням про припинення з 06.08.18 р. дії договорів № ВКС-1463 від 01.02.17р, № ВКС-1420 від 01.12.16 р, в порядку п.7.3. договорів за ініціативою МОУ. Повідомлення про припинення договорів також будо розміщено у газеті „Одеські вісті" випуск від 09.06.18 р № 44(5068) та на веб-сайті ТОВ „Промисловий ринок". З підстав припинення договорів №№ ВКС-1420, ВКС-1463, позивач зазначає на безпідставному утриманні та використанні відповідачем торгівельних місць №№4965, 4973, що є підставою для задоволення заявлених позовних вимог щодо усунення ФОП Котовим С.М. перешкод у користуванні торговими місцями шляхом їх звільнення.
		         Відповідач, ФОП Котов С.М., заявлений позивачем позов не визнає, подав відзив на позов від 22.10.18 р. за вх.№ 21424/18 відповідь на пояснення третьої особи від 19.11.18 р. за вх.№ 23764/18, в яких вказує, що погоджується з правовою оцінкою зазначених договорів як договорів найму (оренди), однак не погоджується з наданою у позові правовою оцінкою тих обставин, які на думку позивача, свідчать про правомірність його вимоги щодо підвищення орендної плати у більш ніж в 6 разів та про одностороннє припинення ним договорів, з чим подалі і пов'язує подальшу неправомірність користування підприємцем торговельними місцями. Однак, підвищення позивачем розміру орендної плати до суми не менше 16  925,40грн на місяць не має ані правового, ані економічного підґрунтя, і відмова ФОП Котова С.М. від такого підвищення не може бути підставою для припинення договорів у будь-який спосіб, оскільки положеннями п.3.3. договорів передбачено можливість перегляду вартості послуг у випадках, передбачених законодавством України. Між тим, позивач не навів у позові законодавчої норми яка б передбачала перегляд розміру орендної плати у спірних правовідносинах. Звіт про оцінку майна від 10.01.18 р., виконаний ТОВ „Ніка-Експерт" містить визначення, що станом на 31.12.17 р розмір орендної плати на 1 контейнеромісце може складати 14  014 грн на місяць, однак позивачем така плата визначена взагалі в сумі 16  925,40 грн. Також, за аналогічними договорами найму торгових місць №№974, 1173, укладеними з ТОВ „Промисловий ринок" орендна плати була визначена відповідно 3  750 грн та 4  431 грн.
		Проект додаткової угоди МОУ щодо зміни розміру орендної плати ФОП Котовим С.М. отримано не було, тому в такому разі, за відсутності згоди сторін на підвищення розміру орендної плати відповідне питання мало бути передано на вирішення суду. Договори могли бути змінені/розірвані за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони у зв'язку з істотною зміною обставин (за умови оцінки судом відповідної вимоги про підвищення плати як економічно обґрунтованої). Можливість односторонньої відмови від договорів (без звернення до суду, який має оцінити обґрунтованість і розумність запропонованих змін до договорів) внаслідок непогодження іншою стороною таких змін ані договорами, ані законом не передбачена.
		Крім того, відповідач зауважує на тому, що договори №№ ВКС-1420, ВКС-1463, є господарськими договорами, так як їх укладено суб'єктом господарювання ФОП Котовим С.М. з метою встановлення господарського зобов'язання та за своєю правовою природою є договорами найму (оренди), а тому договірні правовідносини сторін, зокрема в частині підстав та умов припинення договорів, регулюються нормами господарського законодавства, які є спеціальними по відношенню до загальних норм цивільного законодавства. Між тим, господарським законодавством, а саме ч.7 ст.193, ч.ч.1-3 ст.291, 188 ГК України, встановлено заборону односторонньої відмови від виконання господарських зобов'язань. Положення про заборону односторонньої відмови від договору оренди закріплено також в ч.1 ст.26 ЗУ „Про оренду державного та комунального майна".
		За позицією відповідача, встановлена ч.2 ст.763 ЦК України можливість односторонньої відмови від договору найму, на положення якої посилається позивач, не підлягає застосуванню до спірних відносин, оскільки стосується договорів, укладених на невизначений строк, тоді як договорами передбачено їх дію до 31.05.19 р. включно.
		Разом з цим п.7.3. договорів не передбачає необмежене право на односторонню відмову від договору (що прямо заборонено законом). Відповідачем не було допущено жодних порушень договірних зобов'язань, у зв'язку з якими до нього могло б бути заявлено МОУ вимогу щодо припинення договорів та згоди сторони на їх припинення також не було, а тому заява позивача про припинення договорів на підставі одностороннього волевиявлення останнього, висловлена у листах від 04.06.18 р. №№747/35, 747/34 не тягне за собою жодних правових наслідків, оскільки не ґрунтується на нормах закону та положеннях договорів. Відповідно договори не є припиненими та ФОП Котов С.М. користується торговими місцями №№ 4965, 4973 правомірно і у позивача відсутні правові підстави вимагати їх звільнення.
		У відповіді на пояснення третьої особи від 19.11.18 р за вх.№ 23764/18 відповідач відзначає, що посилання Концерну „Військторгсервіс" на укладення договорів №№ ВКС-1420, ВКС-1463 МОУ на підставі договору доручення не відповідає дійсності, оскільки навпаки концерн при укладенні договорів діяв на підставі договору доручення як повірений МОУ. Договори укладалися з урахування умов договору доручення в частині повноважень концерну діяти від імені МОУ при їх підписані, проте умовами  договорів №№ ВКС-1420, ВКС-1463 не передбачено обов'язковість приведення їх положень у відповідність до умов договору доручення, якщо такі зміняться. Договір доручення регулює правовідносини його сторін: повіреного та довірителя і не створює обов'язків для інших осіб. Законодавством не передбачено перегляд умов договору, укладеного повіреним від імені довірителя, в разі наступного внесення змін до умов договору доручення, такі зміни мають юридичну силу тільки для сторін договору доручення і не мають сили для особи, яка ці зміни не погоджувала. Звідси, укладення додаткової угоди № 1 від 06.03.18 р до договору доручення (що фактично є зміною змісту доручення, даного МОУ своєму повіреному) не передбачена законодавством  як обставина, що тягне за собою перегляд розміру оплати відповідно до п.3.3 договорів №№ ВКС-1420, ВКС-1463. 
		Також, відповідач звертає увагу на неналежність посилань третьої особи на передачу торгівельних місць для використання іншим особам, оскільки як то було встановлено безпосередньо концерном при огляді торгівельних місць № 4965, № 4973 та складання актів огляду торгівельних місць, торгівельна діяльність за даним місцем здійснюється безпосередньо Котовим С.М.
		Обґрунтування третьої особи правової позиції  щодо можливості односторонньої відмови від  договорів №№ ВКС-1420, ВКС-1463 з посиланням на приписи ЦК України відповідачем спростовується з посиланням на спеціальні норми господарського законодавства, що підлягають застосуванню до господарського договору найму, укладеного між сторонами спору, аналіз яких відповідачем було наведено у відзиві на позов.  
		Спростовуючи посилання Концерну „Військторгсервіс" на необхідність прийняття до уваги та врахування при розгляді даної справи висновків судів у справах №№ 916/321/17, 420/504/16-ц, 647/1460/17, 35/5005/2157/2012 відповідач відзначає, що рішення ГСОО від 07.04.17 р. у справі № 916/321/17 не було оскаржено в апеляційному та касаційному порядку, в ньому відсутній аналіз умов спірного договору на предмет відповідності ч.1 ст.291 ГК України та ухвалене за спором, в якому ФОП Котов С.М. не приймав участі, а отже всі викладені обставини свідчать про відсутність підстав враховувати висновки, викладені в судовому рішенні при розгляді даної справи. Посилання концерну на висновки ВС викладені у цивільних справах  №№  420/504/16-ц, 647/1460/17 відповідач вважає недоречними, оскільки предметом дослідження в них були цивільні договори, укладені з фізичними особами, до яких ВС і було застосовано положення ЦК України, між тим в даному випадку мають місце взаємовідносини що випливають із господарської діяльності сторін. У справі №35/5005/2157/2012 ВГСУ було прийнято постанову за результатами перегляду справи у спорі, що виник на підставі договору підряду, до якого не підлягає застосуванню ч.1 ст.291 ГК України стосовно неможливості односторонньої відмови від договору оренди. Отже, наведенні судові рішення прийняті у відношенні до інших, не подібних правовідносин, а тому врахуванню судом при розгляді даної справи не підлягають. 
		Третя особа, як не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Концерн „Військторгсервіс" в особі філії „Одеське управління військової торгівлі" підтримує заявлений позов МОУ, подав суду пояснення по справі від 12.09.18 р за вх.№18638/18, від 16.11.18 р за вх.№ 23673/18, де зазначає про те, що договори про надання права платного користування торгівельним місцем укладались відповідачем саме на підставі договору доручення № 1 від 14.06.16 р та з урахуванням його умов. 06.03.18 р. до договору доручення № 1 від 14.06.18 р укладено додаткову угоду, якою затверджено типові умови договору про надання права платного користування місцем під встановлення 20-футових контейнерів (додаток № 6 до договору), а також визначено на підставі звіту про оцінку від 10.01.18 р що мінімальний розмір плати за надання права платного користування становить 16  925,40 грн в місяць. У зв'язку з цим листами від 29.03.18 р. відповідача повідомлено про зміну суттєвих умов та про подальший порядок користування торговельним місцем, які перебували у розпорядженні Міноборони. Пунктами 3.3. договорів передбачено, що вартість послуг по цьому договору може бути переглянута у випадках передбачених законом, у разі зміни розміру оплати, сторона повинна попередити про це іншу сторону в десятиденний строк, в якому змінюється розмір оплати, тому відповідно до ч.1 ст.632 ЦК України, ч.1 ст.193 ГК України МОУ мало право переглянути ціну використання торговельних місць, які перебувають у його розпорядженні, а також визначити порядок такого використання, що і було зроблено та повідомлено про це відповідача. 
		На думку концерну сторонами у п.7.3. договорів встановлено односторонню відмову від договору, однак випадків в яких будь-яка із сторін може відмовитися від укладеного договору його умовами не визначено, а отже таке право має кожна із сторін договору та у будь-якому випадку, як це визначено умовами договору, у тому числі у випадку не можливості отримання однією із сторін того, на що вона розраховувала і при укладенні цього договору. Згідно с.1 ст.188 ГК України направлення відповідачеві письмового попередження слід розуміти як саму відмову, односторонній правочин, спрямований на розірвання договору. 
		Також, тертя особа звернула увагу суду на судову практику у аналогічних правовідносинах, яку просить суд застосувати при розгляду даної справи, зокрема висновки викладені у справах №№ 916/321/17, 420/504/16-ц, 647/1460/17, 35/5005/2157/2012.
		Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.08.2018р. відкрито провадження у справі №916/1684/18, постановлено розглядати справу в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання суду на 19.09.2018р. о 10год.30хв.
		Ухвалою суду від 13.09.2018р. враховуючи те, що в період з 17.09.2018р. по 19.09.2018р. включно суддя Малярчук І.А. перебувала у відрядженні, суд змінив дату проведення підготовчого засідання на 27.09.2018р. о 10год.30хв.
		Ухвалою від 25.09.18 р. судом було залучено до у часті у справі № 916/1667/18 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Концерн „Військторгсервіс" в особі філії „Одеське управління військової торгівлі" Концерну „Військторгсервіс".
		Ухвалою суду від 27.09.2018р. об`єднано в одне провадження справи №916/1667/18 та №916/1684/18, які розглядаються Господарським судом Одеської області, постановлено передати об'єднану справу №916/1684/18 на розгляд судді Господарського суду Одеської області Малярчук І.А., якою раніше справи №916/1667/18 було відкрито провадження по справі №916/1684/18.
		У судовому засіданні 27.09.2018р. судом оголошено протокольну ухвалу про перерву у підготовчому судовому засіданні до 22.10.2018р. о 10год.00хв. 
		Ухвалою суду від 04.10.2018р. об'єднано в одне провадження із первісним позовом по справі №916/1684/18 вимоги за зустрічним позовом від 01.10.2018р. за вх.№2288/18 ФОП Котова С.М. до МОУ, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Концерну "Військторгсервіс" в особі Філії "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс" про визнання недійсними окремих частин договорів.
		Ухвалою суду від 22.10.2018р. залишено без розгляду зустрічний позов ФОП Котова С.М. до МОУ, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Концерну "Військторгсервіс" в особі Філії "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс" про визнання недійсними окремих частин договорів; залишено без розгляду усне клопотання Міністерства оборони України, заявлене 22.10.2018р., про направлення справи за підсудністю до Господарського суду м. Києва.; задоволено клопотання ФОП Котова С.М. від 22.10.2018р. за вх.№21423/18 про витребування доказів; продовжено строк проведення підготовчого провадження до 21.11.2018р. та відкладено підготовче засідання суду на 19.11.2018р. о 12год.30хв.
		Ухвалою від 19.11.18 р. суд закрив підготовче провадження по справі № 916/1684/18, призначив справу до судового розгляду по суті на 21.11.18 р.
		В судовому засіданні 21.11.18 р. судом було задоволено клопотання МОУ від 19.11.18 р. за вх № 23901/18 про поновлення строку для подачі клопотання про залучення доказів; поновлено МОУ строк для подачі клопотання про залучення доказів по справі та оголошення протокольну ухвалу в порядку ч.4 ст.233 ГПК України про перерву в судовому засіданні до 05.12.18 р. о 12 годині 10 хвилин.
		Ухвалою від 10.12.18 р. судом було відмовлено в задоволенні клопотання МОУ від 07.12.18 р. за вх.№2-6184/18 про зупинення провадження у справі.
		 
		Зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи та докази, на підставі яких судом встановлені обставини справи: 
		 
		14.06.16 р. Міністерством оборони України (міністерство) та Концерном „Військторгсервіс" (концерн) був укладений договір доручення № 1, предметом якого, з врахуванням внесених змін додатковою угодою № 1 від 06.03.18 р., було доручення міністерством та прийняття на себе концерном  доручення та зобов'язання вчиняти від імені міністерства юридичних дій, пов'язаних з укладенням, розірванням, припиненням договорів з фізичними та/або юридичними особами про надання права платного користування місцями для встановлення 20-футових контейнерів (загальна кількість - 50 місць) на території ТОВ „Промтоварний ринок" по вул. Рожевій, в тому числі правом звернення до суду з позовами про тлумачення умов даних договорів, визнання їх недійсними,   отриманням та обліком коштів, стягненням заборгованості, штрафних санкцій та представництва інтересів сторін в судах та інших юрисдикційних органах з питань, пов'язаних з виконанням цього договору.
		Відповідно до п.2.1. договору доручення № 1 від 14.06.16 р. в редакції додаткової угоди № 1 від 06.03.18 р. мінімальний розмір плати за надання права платного користування одним місцем для встановлення 20-футових контейнерів згідно з цим договором, з урахуванням Звіту про оцінку майна від 12.01.18 р, станом на 31.12.17 р. складає 16  925,40 грн (з ПДВ). Розмір плати за перший місяць за надання права платного користування одним місцем для встановлення 20-футового контейнеру на території ТОВ „Промтоварний ринок" чи після перегляду мінімального розміру плати за одне місце відповідно до п.2.8. цього договору визначається як добуток місячної ринкової вартості права користування земельною ділянкою під 20-футовим контейнером, визначеної за результатами проведення відповідним суб'єктом оціночної діяльності, та щомісячних індексів інфляції (що перевищують 100%) за період з дати проведення оцінки до дати укладення договору (укладення додаткової угоди, застосування підвищеного розміру плати) та є підставою для внесення змін до укладених фізичними та/або юридичними особами договорів про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ „Промтоварний ринок". В подальшому щомісячно розмір плати за надання права платного користування місцями індексується у поточному місяці (у випадку перевищення 100%) на величину індексу інфляції за попередній місяць. У випадку, якщо за результатами перегляду мінімального розміру розмір плати за перший місяць буде меншим ніж розмір плати за попередній місяць, плата встановлюється у розмірі попереднього місяця".
		Пунктом 2.8. договору доручення № 1 в редакції додаткової угоди № 1 від 06.03.18 р передбачено, що Міністерство (орган військового управління, на який покладено завдання з функціонального управління Концерном) станом на 31 грудня календарного року (в разі необхідності в будь-який час протягом дії договору), організовує проведення відповідним суб'єктом оціночної діяльності оцінки права користування 50 місцями для встановлення 20-футових контейнерів з рецензуванням Звіту про оцінку майна відповідно до вимог ст.13 ЗУ „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". Рецензований Звіт про оцінку майна використовується сторонами для встановлення мінімального розміру плати та внесення відповідних змін до укладених з фізичними та/або юридичними особами договорів про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ „Промисловий ринок". Підвищення розміру плати за надання права платного користування місцем для встановлення 20-футового контейнеру на території ТОВ „Промтоварний  ринок" Концерн здійснює шляхом внесення відповідних змін до укладених з фізичними та/або юридичними особами договорів про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ „Промтоварний  ринок" та застосовується з дати проведення оцінки, за виключенням 2018 року, в якому підвищений розмір плати застосовується з дати підписання договорів (у редакції додатку 6 до цього договору), укладених між концерном і фізичними та/або юридичними особами, а також актів приймання-передачі права платного користування місцями для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ „Промтоварний  ринок" по вул. Рожевій, але не пізніше трьох місяців з дати укладення сторонами додаткової угоди № 1 до цього договору.
		Між Міністерством оборони України в особі якого діє Концерн „Військторгсервіс" (сторона-1) на підставі договору-доручення № 1 від 14.06.16 р. та Фізичною особою-підприємцем Котом С.М. (сторона-2) були укладені ідентичні за своїми положеннями договори про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів № ВКС-1420 від 01.12.16 р, № ВКС-1463 від 01.02.17 р, які відрізняються за своїм змістом лише номерами торгівельних місць, зокрема за договором № ВКС-1463 відповідачу було виділено відкриту територію, розташовану за адресою Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, територія ТОВ „Промтоварний ринок", вул. Рожева, торгове місце № 4945, а за договором № ВКС-1420, виділено торгове місце № 4973, розташоване за тією ж адресою. Строк дії договорів №№ ВКС- 1420, ВКС- 1463 в їх тексті визначається як до 31.05.19 року.
		Так п.1.1. договорів передбачено надання стороною-1 стороні-2 права платного користування місцем для встановлення 20-футового контейнеру (майна) на спеціально визначеній для цієї мети відкритій території, а сторона-2 зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги по розміщенню майна згідно з умовами цього договору.
		Сторона-2 щомісяця сплачує плату шляхом перерахування відповідної суми, вказаної в п.3.2. цього договору, на розрахунковий рахунок сторони-1 на підставі рахунків сторони-1 у період з 10-го по 20-те число поточного місяця.... Не отримання рахунку не є підставою для незастосування до  сторони-2 негативних наслідків передбачених розділом 4 даного договору. Загальна вартість наданих послуг по розміщенню 1 (одного) 20-ти футового контейнеру на виділеній території, за цим договором в місяць складає, з урахуванням ПДВ - 2680 грн. Вартість послуг по цьому договору може бути переглянута у випадках передбачених законодавством України. У разі зміни розміру оплати, сторона-1 повинна попередити про це сторону-2 в десятиденний строк до початку місяця, в якому змінюється розмір оплати. Зміна розміру плати оформляється додатковою угодою сторін (п.п. 3.1., 3.2., 3.3. договорів).
		Договір розривається в односторонньому порядку при заборгованості по оплаті більше, ніж 2 місяці. Дія договору припиняється у випадках: закінчення терміну, на який він був укладений; за ініціативою однієї із сторін. Сторона, яка виступає з ініціативою про припинення дії договору, повинна письмово повідомити про це іншу сторону за два місяці (п.п. 7.2., 7.3. договорів).
		Як відзначає позивач, з метою врегулювання договірних взаємовідносин щодо збільшення плати за користування торгівельними місцями №№ 4973, 4965, відповідно до наявного Звіту про оцінку майна від 12.01.18 р, яку станом на 31.12.17 р. було визначено у сумі 16  925,40 грн, відповідачу, листами від 29.03.18 р за вих. №№ 406/45, 406/39 було запропоновано з'явитись до Філії з метою врегулювання питання щодо подальших договірних відносин. Однак, даний лист не був отриманий відповідачем та повернувся відправнику з відміткою поштової установи про повернення за закінченням терміну зберігання.
		Листами від 04.06.18 р. за вих. №№ 747/35, 747/34 Філія повідомила відповідача про припинення з 06.08.18 р. дії договорів №№ ВКС-1420, ВКС-1463, за ініціативою МОУ, в порядку п.7.3. договору. Дані листи також не були отримані відповідачем, що зумовило позивача здійснити публікацію про таке припинення договорів №№ ВКС-1420, ВКС-1463 у газеті „Одеські вісті" від 09.06.18 р за № 44(5068) в розділі оголошення та на веб-сайті ТОВ «Промтоварний ринок».
		Також, 07.08.18 р. відповідною комісією сформованою Філією „Одеське управління військової торгівлі" Концерну „Військторгсервіс" було складено акти огляду торгівельних місць №№ 4973, 4965, що знаходяться на території ТОВ „Промтоварний ринок" по вул.Рожевій, якими встановлено не здійснення діяльності у фактично установлених двох 20-футових контейнерах на торгівельному місці № 1973, та фактичне використання торгівельного місця № 1965 не особою з якою був укладений договір.
		Матеріали справи не містять доказів наявності заборгованості відповідача за користування торговими місцями, що і не заперечувалось в процесі розгляду справи ні однією із сторін.
		Отже, за умови не узгодження та не укладення відповідачем з Філією додаткових угод щодо збільшення плати за користування торгівельними місцями, за позицією позивача дію договорів №№  ВКС-1420, ВКС-1463 було припинено, а відповідно їх зайняття на даний час підприємцем є неправомірним, у зв'язку з чим МОУ і просить суд зобов'язати ФОП КотоваС.М. та будь-яких інших осіб усунути перешкоди у їх використанні позивачем шляхом звільнення. Позицію МОУ Концерн „Військторгсервіс" підтримує в повному обсязі.
		Відповідач, вважає неправомірним одностороннє припинення позивачем договорів №№ ВКС-1420, ВКС-1463 та просить суд відповідно відмовити МОУ у задоволенні позову повністю.                              
		     
		Розглянувши матеріали справи, оцінивши пояснення представників сторін, їх мотивовану оцінку кожного аргументу щодо наявності підстав для задоволення чи відмови у позові, суд дійшов наступних висновків.
		 
		Засадами чинного Цивільного кодексу України в редакції від 16.01.2003р. передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ст. 15 ЦК України).
		Відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (п.1 ст.627 ЦК України).
		Керуючись ст. 783 ЦК України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.
		Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом. Наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо:наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі;наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача. Договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк. За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин,  які мають істотне значення (ст.ст.760, 783, ч.ч.1-2 ст.763,  ч.1 ст.759, ч.1 ст.762 Цивільний кодекс України).
		Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Законом можуть бути встановлені випадки, коли припинення зобов'язань на певних підставах не допускається. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч.1-2,ч.4 ст.598, ст.651 ЦК України).
		Керуючись ч. 2 ст. 4 ГК України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом.
		Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями (ч.1 ст.173, ч.1 ст.179 ГК України).
		Згідно з ч.3 ст. 202 ГК України до відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення  Цивільного кодексу України  з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
		Відповідно до ч.1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
		Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду (ч.ч 2-5 ст.188 ГК України).
		Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
		Одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання-орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених  Цивільним кодексом України  для розірвання договору найму, в порядку, встановленому  статтею 188  цього Кодексу (ч.ч. 1-3 ст.291 ГК України).
		Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.
		Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).
		Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76,  ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).
		Отже системний аналіз законодавства дає підстави суду дійти висновку щодо неправомірності в односторонньому порядку припинення позивачем договорів №№ ВКС-1420, ВКС-1463, оскільки за умови відсутності погодження відповідача на розірвання договору та з врахуванням характеру взаємовідносин сторін, що виникли за даними договорами, а саме відносин платного користування торговими місцями, тобто їх найму (оренди), що до речі сторонами даної справи не заперечується, МОУ було припинено в односторонньому порядку договори в порушення положень ст.188, ч.7 ст.193, ч.ч.1-3 ст.291 ГК України. При цьому, матеріали справи не містять та сторонами не доведено обставин стосовно неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договорами, які могли би бути підставою для поставлення питання щодо існування умов для розірвання договорів, оскільки з огляду на неотримання відповідачем пропозицій щодо збільшення плати за користування торгівельними місцями та не укладення сторонами відповідної додаткової угоди з цього приводу, зобов'язання по її оплаті у більшому розмірі у платника не виникли. Звідси, за умови встановлення судом безпідставності припинення позивачем договірних зобов'язань сторін за договорами №№ ВКС-1420, ВКС-1463,  позовні вимоги  МОУ щодо звільнення  ФОП Котовим С.М. торговельних місць №№ 4973, 4965  є необґрунтованими, а тому задоволенню судом не підлягають. Разом з цим, є недоречним посилання позивача у тексті позовних вимог стосовно зобов'язання звільнення торгівельних місць не тільки ФОП Котова С.М. а й будь-яких інших третіх осіб без відзначення безпосередньо таких осіб, їх прізвище, ім'я, по батькові, оскільки за такого змісту позовні вимоги носять неконкретний характер та відносяться до необмеженого кола осіб, а відповідно є належним способом захисту порушених прав позивача.
		Слід відмітити, що з врахуванням проведення сторонами господарської діяльності згідно до договорів  №№ ВКС-1420, ВКС-1463, то до взаємовідносин, що з них виникли в пріоритетному порядку підлягають застосуванню положення Господарського кодексу України, а тому посилання позивача на можливість в односторонньому порядку відмовитись від договорів згідно приписів ст.ст.525, 651 ЦК України не заслуговують на увагу в контексті положень ч.2 ст.4, ч.3 ст.202 ГК України.
		Не приймаються до уваги судом посилання позивача та третьої особи стосовно врахування при розгляді даної справи висновків судів у справах №№ 916/321/17, 420/504/16-ц, 647/1460/17, 35/5005/2157/2012 та як судові рішення у наведених справах приймались не у подібних правовідносинах, що є предметом розгляду даної справи.
		Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд в повній мірі відмовляє позивачу у задоволенні заявлених позовних вимог за їх недоведеністю та необґрунтованістю.
		Згідно ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Положення п.2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Враховуючи те, що судом відмовлено Міністерству оборони України у задоволені позову, то понесені останнім витрати на оплату судового збору в сумі 3524 грн. відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.    
		          Керуючись  ст.ст. 123, 124, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд 
		УХВАЛИВ:
		1. Відмовити Міністерству оборони України (03168, м.Київ, просп. Повітрофлотський, 6) у задоволенні позову до ФОП Котова С.М. (54030, АДРЕСА_1) повністю. 
		2. Понесені Міністерством оборони України (03168, м.Київ, просп. Повітрофлотський, 6) судові витрати по оплаті судового збору в сумі 3524 грн. відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.241  ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		Відповідно до п.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Повне рішення складено  19 грудня 2018 р. 
		 
		Суддя                                                                              І.А. Малярчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...