Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 580/1388/17 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 20.12.2018. Зареєстровано: 21.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 26.12.2018.
Дата набрання законної сили: 12.12.2018
Номер судового провадження: 9681/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		Головуючий І інстанції: Чхайло О.В.
		Суддя-доповідач: Бартош Н.С.
		 
		12 грудня 2018 р. м. ХарківСправа № 580/1388/17
		Харківський апеляційний адміністративний суд
		колегія суддів у складі:
		Головуючого судді  Бартош Н.С.,
		Суддів: Мінаєвої О.М., Макаренко Я.М.
		за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Лебединського районного суду Сумської області (суддя Чхайло О.В.) від 25.09.2018р. (повний текст рішення складений 24.07.2018 р.) по справі № 580/1388/17
		за позовом ОСОБА_2
		до Землевпорядника Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області Гутник Тетяни Вікторівни
		про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Позивач, ОСОБА_2, звернувся до Лебединського районного суду Сумської області з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення (уточнення) позовних вимог та заяви про відмову від позовної вимог, просив: визнати неправомірними дії (бездіяльність) землевпорядника Будильської сільської ради Гутник Т.В. щодо ненадання відповіді  (відмова в наданні відповіді) на питання 1.1, 2.1 і 2.2 заяви № 219 від 22.05.2017 р.; зобов'язати відповідача надати відповідь на питання 1.1 заяви № 219 від 22.05.2017 р. та надати звіт про виконання рішення суду; визнати неправомірними дії землевпорядника Будильської сільської ради Гутник Т.В. щодо несвоєчасного надання відповіді на заяву № 219 від 22.05.2017 р.; вирішити питання про розподіл судових витрат на підставі наданого позивачем розрахунку.
		Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 25.09.2018р. по справі № 580/1388/17 позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправними дії землевпорядника Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області Гутник Тетяни Вікторівни щодо несвоєчасного надання відповіді ОСОБА_2 на його заяву № 219 від 22.05.2017 р. Стягнуто з Гутник Тетяни Вікторівни на користь ОСОБА_2, на відшкодування судових витрат кошти в розмірі 427,87 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
		Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким  задовольнити позовні  вимоги в цій частині, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
		Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив про законність судового рішення, у зв'язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Судом першої інстанції встановлено, що 22.05.2017 р. позивач звернувся до відповідача із заявою № 219 (а.с. 4), в якій зазначив про те, що землевпорядник Будильської сільської ради не надав йому відповідь на питання його заяви № 168 від 19.04.2017 р., а саме не повідомив чи приймав землевпорядник участь у розгляді питань 7 та 7.1 його заяви № 170 від 03.06.2016 р. та питань 2.4, 2.5, 2.6, 5.1, 5.2, 5.3, 12, 14 заяви № 192 від 17.06.2016 р. та в пункті 1.1 повторно просив надати відповідь на зазначене питання.
		В другому блоці запитань ОСОБА_2 зазначив, що відповідач не надав йому відповідь на питання 2 його заяви № 168 від 19.04.2017 р., а саме чи є конфіденційною інформація про прізвища, імена, та по батькові фізичних осіб, які отримали у власність чи користування земельні ділянки на території Будильської сільської ради та про площу цих земельних ділянок, в тому числі прізвища, імена, та по батькові громадян та площі земельних ділянок не витребуваних та не успадкованих паїв, переданих Будильською сільською радою в оренду ТОВ «Будильське» та ПАТ «Лебідь» площею 41,3932 га і 221,909 га.
		В питанні 2.1 просив назвати причини за яких відповідач не надав йому повну і обґрунтовану відповідь на зазначені питання.
		В питанні 2.2 просив конкретно повідомити чи є конфіденційною інформація про прізвища, імена, по батькові фізичних осіб, які отримали у власність чи користування земельні ділянки на території Будильської сільської ради та про площу цих земельних ділянок, в тому числі прізвища, імена, по батькові фізичних осіб громадян та площі земельних ділянок не витребуваних та не успадкованих паїв переданих Будильською сільською радою в оренду ТОВ «Будильське» та ПАТ «Лебідь» площею 41,3932 га і 221,909 га.
		Листом № 02-20/631 від 21.06.2017 р. на зазначену заяву позивачеві надана відповідь (а.с. 5), яка була направлена ОСОБА_2 23.06.2017 р., що вбачається з фіскального чеку (а.с. 23).
		Підставою для звернення позивача до суду першої інстанції слугувала та обставина, що ОСОБА_2 вважає, що відповідь землевпорядника Будильської сільської ради є неповною, а саме вона не містить відповіді на питання 1.1, 2.1 і 2.2 і така відповідь йому була надана несвоєчасно, чим порушено його права.
		Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідачем, всупереч вимог ст. 20  Закону України «Про звернення громадян», порушено строки надання відповіді, а тому такі дії відповідача є неправомірними.
		Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в іншій частині, суд першої інстанції зазначив, що 21.07.2017 р. Лебединським райсудом ухвалено рішення у справі за позовом  ОСОБА_2  до  землевпорядника Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області  Гутник Т.В. (а.с. 32-33), яким визнано протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язано надати ОСОБА_2 відповідь на аналогічні питання. Тобто, спірне питання уже вирішено судовим рішенням у іншій справі, яке набрало законної сили.
		Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Враховуючи те, що ані позивачем, ані відповідачем рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог фактично не оскаржувалося, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних не переглядається.
		Що стосується рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.
		Положеннями ст. 40 Конституції України визначено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
		Право на доступ до інформації є конституційним правом людини, яке передбачене і гарантоване ст. 34 Конституції України, а саме, право кожного на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір.
		Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
		Закріплене Конституцією України право на інформацію передбачено, насамперед, Законами України «Про звернення громадян», «Про інформацію», «Про доступ до публічної інформації» та іншими нормативно-правовими актами.
		Відповідно до ст. 5 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
		Згідно з ст. 7 Закону України «Про інформацію» право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб'єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
		Згідно з ч. 3 ст. 3 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що заява - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.
		Відповідно до ст.ст. 15, 19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань); скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою рішень; вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення; у разі визнання заяви необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
		Згідно з ст. 18 Закону України «Про звернення громадян», громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.
		Судовим розглядом встановлено, що позивачем по справі, зокрема, оскаржувалися дії (бездіяльність) землевпорядника Будильської сільської ради Гутник Т.В. щодо ненадання відповіді  (відмова в наданні відповіді) на питання 1.1, 2.1 і 2.2 заяви № 219 від 22.05.2017 р. Зі змісту заяви № 219 від 22.05.2017 р. вбачається, що позивач у заяві № 168 від 19.04.2017 р. просив повідомити чи приймала участь відповідач у розгляді зазначених заяв, в тому числі питань 7, 7.1 заяви позивача № 170 від 03.06.2016 р. та питань 2.4, 2.5, 2.6, 5.1, 5.2, 5.3, 12, 14 заяви позивача № 192 від 17.06.2016 р.
		На заяву позивача, відповідач листом від 21.06.2017 р. № 02-20/633 надав відповідь, що по п. 1, п. 1.1, п. 2, п. 2.1, п. 2.2, п. 2.3 - відповідь надана листом від 13.05.2017 р. № 02-20/474, а по п. 2.4 повідомлено, що Будильська сільська рада неодноразово зверталася до Пат «Либідь» та ТОВ «Будильське» про надання копій договорів оренди, після отримання усної згоди в січні 2017 р. Гутник Т.В. надала копії вищезазначених договорів, тому порушень Закону в діях сільського голови і землевпорядника сільська рада не вбачає.
		Колегія суддів зазначає, що відносини з приводу визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні, у зв'язку з поданням позивачем заяви від 19.04.2017 р. № 168 до спеціаліста землевпорядника Будильської сільської ради Лебединського району Гутник Т.В. були предметом розгляду в межах справи № 580/864/17.
		Так, постановою Лебединського районного суду Сумської області від 21.07.2017 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2017 р., адміністративний позов ОСОБА_2 до землевпорядника Будильської сільської ради Гутник Тетяни Вікторівни про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено  повністю, зокрема, визнано протиправною бездіяльність спеціаліста землевпорядника Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області Гутник Тетяни Вікторівни щодо ненадання відповіді на питання 1 і 2 заяви ОСОБА_2 № 168 від 19.04.2017 р. та зобов'язано спеціаліста землевпорядника Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області Гутник Тетяну Вікторівну надати відповідь на питання 1 заяви ОСОБА_2 № 168 від 19.04.2017 р.
		Рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в цій справі встановлено, що відповідь на зазначену заяву ОСОБА_2, зокрема, п. 1 не містить обґрунтування, а п. 2, п. 2.1 містить цитати Законів України «Про доступ до публічної інформації», «Про захист персональних даних», «Про інформацію», і за таких обставин ця відповідь не відповідає вимогам ст.ст. 18, 19 Закону України «Про звернення громадян». Враховуючи викладене, суди дійшли висновку, що права позивача на розгляд його звернення відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян» підлягають поновленню, а адміністративний позов задоволенню, в частині визнання протиправною бездіяльності спеціаліста землевпорядника Будильської сільської ради Лебединського району Гутник Т.В. та зобов'язання її надати відповідь на питання 1 заяви ОСОБА_2 № 168 від 19.04.2017 р.
		В свою чергу, зі змісту заяви № 168 від 19.04.2018 р. вбачається, що вона містить пункти, в якій позивач просив повідомити: п. 1) чи приймала участь спеціаліст землевпорядник Будильської сільської ради Лебединського району Гутник Т.В. у розгляді заяв, в тому числі питань 7 та 7.1 його заяви № 170 від 03.06.2016 р. та питань 2.4, 2.5, 2.6, 5.1, 5.2, 5.3, 12, 14 його заяви № 192 від 17.06.2016 р.; п. 2) просив повідомити чи є конфіденційною інформація про прізвища імена та по-батькові фізичних осіб які отримали у власність чи користування земельні ділянки на території сільської ради та про площу цих земельних ділянок, в тому числі прізвища імена та по батькові громадян та площі земельних ділянок не витребуваних та не успадкованих паїв переданих Будильською сільською радою в оренду ТОВ «Будильське» і ПАТ «Лебідь» площею 41,3932 га і 221,909 га.; п. 2.1) якщо так, просив вказати статтю закону, яка відносить зазначену інформацію до конфіденційної та просив назвати посадову особу Будильської сільської ради, яка приймала рішення про віднесення даної інформації до конфіденційної.
		Відповідач листом від 21.06.2017 р. № 02-20/633 надав відповідь, що по п. 1, п. 1.1, п. 2, п. 2.1, п. 2.2, п. 2.3 - відповідь надана листом від 13.05.2017 р. № 02-20/474, а по п. 2.4 повідомлено, що Будильська сільська рада неодноразово зверталася до Пат «Либідь» та ТОВ «Будильське» про надання копій договорів оренди, після отримання усної згоди в січні 2017 р. Гутник Т.В. надала копії вищезазначених договорів, тому порушень Закону в діях сільського голови і землевпорядника сільська рада не вбачає.
		Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про звернення громадян», не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.
		Колегія суддів зазначає, що п. 1, п. 1.1, п. 2, п. 2.1, п. 2.2, п. 2.3 заяви № 168 від 19.04.2017 р. вирішені по суті листом від 13.05.2017 р. № 02-20/474, хоча в подальшому рішенням суду від 21.07.2017 р. визнано протиправною бездіяльність спеціаліста землевпорядника Будильської сільської ради Лебединського району Гутник Т.В. та зобов'язано її надати відповідь на питання 1 заяви ОСОБА_2 № 168 від 19.04.2017 р. Тобто, у відповідача був відсутній обов'язок повторно розглядати питання, які викладені в п. п. 1.1, 2, та 2.2 заяви № 219 від 22.05.2017 р., оскільки вони за своїм змістом є аналогічними, що були викладені в п. п. 1, 2, 2.1 заяви № 168 від 19.04.2017 р. Що стосується п.п 2.1 заяви № 219 від 22.05.2017 р., колегія суддів зазначає, що факт ненадання позивачу повної та необґрунтованої відповіді на його питання, що були викладені в заяві № 168 від 19.04.2017 р., встановлений постановою Лебединського районного суду Сумської області від 21.07.2017 р. по справі № 580/864/17, у зв'язку з чим суд дійшов до висновку про визнання протиправною бездіяльність  землевпорядника Будильської сільської ради Гутник Т.В. щодо ненадання відповіді на питання 1 і 2  заяви позивача № 168 від 19.04.2017 року та про необхідність відновлення прав ОСОБА_2 шляхом зобов'язання відповідача надати відповідь на питання 1 заяви ОСОБА_2 № 168 від 19.04.2017 р.
		На підставі наведених вище обставин колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції в цій частині не спростовують.
		Відповідно до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Враховуючи те, що рішення Лебединського районного суду Сумської області від 25.09.2018р. по справі № 580/1388/17 в частині відмови в задоволенні позовних вимог прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не виявила підстав для його скасування.
		Що стосується рішення суду першої інстанції в частині стягнення з Гутник Тетяни Вікторівни на користь ОСОБА_2, на відшкодування судових витрат кошти в розмірі 427,87 грн., колегія суддів зазначає наступне.
		При зверненні до суду першої інстанції позивачем заявлено клопотання про розподіл судових витрат, які складаються з: 1) витрати пов'язані з переїздом на судові засідання з с. Будилка до м. Лебедин і у зворотному напрямку у розмірі 91,63 грн.; 2) добові витрати у розмірі 540,00 грн.; 3) компенсація за відрив від звичайних занять  (включає час перебування в судовому засіданні, переїзд до суду і у зворотному напрямку) у розмірі 651,00 грн. Загальна сума судових витрат складає 1282,63 грн.
		При ухваленні рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 427,87 грн., на підставі ст. 139 КАС України.
		В доводах апеляційної скарги позивач по справі послався на те, що позовну заяву ним було подано у 2017 році, до внесення змін до КАС України 15.12.2017 р., а тому позивач вважає, що судові витрати повинні бути розподілені у відповідності до приписів КАС України в редакції, що діяла до 15.12.2017 р. та повинні бути відшкодовані у повному обсязі.
		Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2017 р.) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		Наведене свідчить про те, що розподіл судових витрат у цій справі повинен здійснюватися у відповідності до ст. 139 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2017 р.), оскільки рішення суду першої інстанції (вирішення справи) ухвалене 25.09.2018 р.
		Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
		З матеріалів справи вбачається, що судовий збір позивачем при поданні позовної заяви та апеляційної скарги не сплачувався, що свідчить про те, що підстави для стягнення з позивача та відповідача судового збору відсутні.
		Що стосується добових витрат, витрат пов'язаних з переїздом до іншого міста, компенсації за відрив від звичайних занять, колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно з ч. 1  ст. 135 КАС України  витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.
		Відповідно до ч. 2 ст. 135 КАС України  стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її законному представнику сплачуються іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно до розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх законних представників, що пов'язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України (ч. 3  ст. 135 КАС України).
		Згідно з ч. 7  ст. 139 КАС України  розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
		Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 р. № 590 ( в редакції на час розгляду справи)  затверджено граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом адміністративних справ, та передбачено компенсацію за відрив від звичайних занять стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, її представникові у зв'язку з явкою до суду.
		Відповідно до п. 5  Постанови № 590, витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її представникові, а також свідкам, спеціалістам, перекладачам та експертам, не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження.
		Позивачем на підтвердження витрат понесених у зв'язку із прибуттям до суду надано оригінали квитків на автобус від 13.09.2017 року з с. Будилка до м. Лебедин (час відправлення - 08:20 год.), вартістю 07,00 грн., від м. Лебедин до с. Будилка (час відправлення - 11:50 год.), вартістю 07,00 грн.; від 25.09.2017 року з с. Будилка до м. Лебедин (час відправлення - 12:15 год.), вартістю 07,00 грн., від м. Лебедин до с. Будилка (час відправлення - 15:05 год.), вартістю 07,00 грн.; від 20.10.2017 року    з с. Будилка до м. Лебедин (час відправлення - 08:20 год.), вартістю 07,00 грн., від м. Лебедин до с. Будилка (час відправлення - 10:00 год.), вартістю 08,63 грн.; від 15.12.2017 р. з с. Будилка до м. Лебедин (час відправлення - 08:20 год.), вартістю 08,00 грн., від м. Лебедин до с. Будилка (час відправлення - 11:10 год.), вартістю 08,00 грн.; від 22.02.2018 р. з с. Будилка до м. Лебедин (час відправлення - 08:20 год.), вартістю 08,00 грн., від м. Лебедин до с. Будилка (час відправлення - 11:50 год.), вартістю 08,00 грн.; від 23.03.2018 р. з с. Будилка до м. Лебедин (час відправлення - 08:20 год.), вартістю 08,00 грн.; від 10.05.2018 р. з с. Будилка до м. Лебедин (час відправлення - 08:20 год.), вартістю 08,00 грн.: на загальну суму 91,63 грн.
		В той же час, з матеріалів справи вбачається відповідно до довідки Лебединського районного суду Сумської області від 22.02.2018 р., у зв'язку з неявкою сторін, судове засідання відкладено на 23.03.2018 р., що свідчить про те, що позивачем витрати у зв'язку із прибуттям до суду 22.02.2018 р. (16,00 грн.)  не підлягають відшкодуванню. Таким чином, сума витрат позивача понесених у зв'язку з прибуттям до суду складає 75,63 грн. (91,63 грн. - 16,00 грн.)  
		Також колегія суддів зазначає, що відповідно до постанови № 590, граничний розмір компенсації за відрив від звичайних занять - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, її представникові у зв'язку з явкою до суду обчислюється пропорційно до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено законом на 1 січня календарного року, в якому приймається процесуальне рішення або здійснюється процесуальна дія, і не може перевищувати його розміру, обчисленого за фактичні години відриву від звичайних занять.
		Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, складав 1600,00 грн., а згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» 1762,00 грн. 
		Сума компенсації за відрив від звичайних занять, яка включає час перебування в судовому засіданні (за виключенням судового засідання, яке було призначене на 22.02.2018 р. і не відбулося у зв'язку з неявкою сторін), проїзд до суду і у зворотному напрямку складає: 1) 13.09.2017 р. - 38,00 грн. (1600,00 грн./21 дн./8 год.*4 год. = 38,00 грн.); 2) 25.09.2017 р. - 38,00 грн. (1600,00 грн./21 дн./8 год.*4 год. = 38,00 грн.); 3) 20.10.2017 р. - 28,50 грн. (1600,00 грн./21 дн./8 год.*3 год. = 28,50 грн.); 4) 15.12.2017 р. - 40,00 грн. (1600,00 грн./20 дн./8 год.*4 год. = 40,00 грн.); 5) 23.03.2018 р. - 31,47 грн. (1762,00 грн./21 дн./8 год.*3 год. = 31,47 грн.); 6) 12.04.2018 р. - 34,77 грн. (1762,00 грн./19 дн./8 год.*3 год. = 34,77 грн.); 7) 10.05.2018 р. - 33,03 (1762,00 грн./20 дн./8 год.*3 год. = 33,03 грн.); 8) (1762,00 грн./20 дн./8 год.*3 год. = 33,03 грн.). Загальна сума компенсації за відрив від звичайних занять становить 276,80 грн. 
		В загальному розмірі, сума судові витрати пов'язані з прибуттям до суду та компенсації витрат за відрив від звичайних занять, складає 352,43 грн. (276,80 грн. + 75,63 грн.).
		В той же час, з матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду першої інстанції, з урахуванням заяви про збільшення (уточнення) позовних вимог, позивачем заявлені три позовні вимоги та за результатами розгляду справи була задоволена одна вимога позивача, що свідчить про те, що пропорційно до розміру задоволених позовних вимог на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню судові витрати пов'язані з прибуттям до суду та компенсація витрат за відрив від звичайних занять у розмірі 117,48 грн. (352,43 грн./3).
		При цьому, колегія суддів також зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо необхідності стягнення судових витрат з Гутник Тетяни Вікторівни (як з фізичної особи, оскільки приписами КАС України визначено, що судові витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, тобто в цьому випадку - за рахунок бюджетних асигнувань Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області.   
		Щодо компенсації добових витрат колегія суддів зазначає, що  Кодекс адміністративного судочинства України  не містить визначення терміну «добові», а постановою Кабінету Міністрів від 27.04.2006 р. № 590 «Про граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» не передбачено компенсацію добових витрат у зв'язку з участю у судових засіданнях по адміністративній справі.
		Відповідно до  ст. 121 КЗпП України  працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлених законодавством.
		При цьому, добові - це витрати на харчування та фінансування інших особистих потреб сторони та (або) її представника у разі переїзду до іншого населеного пункту. Ці витрати можуть бути підтверджені касовими чеками, рахунком готелю тощо.
		Колегія суддів зазначає, що відрядженням є поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства (організації, установи) для виконання службового доручення поза місцем роботи. На весь період відрядження, у тому числі часу перебування в дорозі, за працівником зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток і сплачуються добові за кожен день перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення й назад та витрати за найм житла.
		При цьому,  постанова Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 р. № 98 «Про суми та склад витрат на відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів»  врегульовує відносини щодо розміру, порядку нарахування та виплати суми витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів між роботодавцем та працівником.
		Проте, ОСОБА_2 приймав участь у справі як позивач, не представляв інтереси підприємства (установи, організації), доказів направлення його у відрядження підприємством, установою та організацією, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, а отже доказів понесення таких витрат, не надав.
		Таким чином, підстави для стягнення на користь позивача суми добових витрат відсутні.
		Щодо вимоги апеляційної скарги про  необхідність застосування судом  вимог ст. 140 КАС України та присудження понесених витрат щодо позовної вимоги за № 2, від задоволення якої  позивач відмовився внаслідок задоволення її відповідачем після подання позовної заяви  ОСОБА_2, судова колегія зазначає, що вона не підлягає задоволенню з урахуванням наступного.
		Позов поданий 14.08.2017 року, заява про відмову від позовної вимоги № 2 (зобов'язати відповідача надати відповідь на питання 1.1 заяви № 219 від 22.05.2017 р. та надати звіт про виконання рішення суду)  датована 24.01.2018 року.
		З матеріалів справи встановлено, що рішенням суду від 21.07.2017 р. визнано протиправною бездіяльність спеціаліста землевпорядника Будильської сільської ради Лебединського району Гутник Т.В. та зобов'язано її надати відповідь на питання 1 заяви ОСОБА_2 № 168 від 19.04.2017 року, яка ідентична  п. 1 заяви № 219 від 22.05.2017 року щодо повідомлення чи приймав землевпорядник участь у розгляді питань 7 та 7.1 його заяви № 170 від 03.06.2016 р. та питань 2.4, 2.5, 2.6, 5.1, 5.2, 5.3, 12, 14 заяви № 192 від 17.06.2016 р. 
		Тобто, вказане питання 1.1 було предметом розгляду судової справи № 580/864/17 з прийняттям рішення про його задоволення, а  не задоволено  відповідачем внаслідок подання позовної заяви  ОСОБА_2  по справі №  580/1388/17.
		За таких обставин  розподіл витрат  в зв'язку з відмовою від позову не застосовується.  
		Щодо вимоги апеляційної скарги про  необхідність стягнення з відповідача судового збору, оскільки позивача судом звільнено від сплати судового збору, судова колегія зазначає, що відповідно до вимог ч. 5 ст. 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. 
		Таким чином, підлягають стягненню з відповідача лише понесені позивачем витрати.
		Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Лебединського районного суду Сумської області від 25.09.2018р. по справі № 580/1388/17 - задовольнити частково.
		Рішення Лебединського районного суду Сумської області від 25.09.2018р. по справі № 580/1388/17 скасувати в частині стягнення з Гутник Тетяни Вікторівни на користь ОСОБА_2 на відшкодування судових витрат кошти в розмірі 427,87 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області (вул. Центральна, буд. 58, с. Будилка, Лебединський район, Сумська область, код ЄДРПОУ 04389727) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати пов'язані з прибуттям до суду та компенсацію витрат за відрив від звичайних занять у розмірі 117,48 грн. (сто сімнадцять гривень) 48 коп.    
		В іншій частині рішення Лебединського районного суду Сумської області від 25.09.2018р. по справі № 580/1388/17 - залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку і строки, визначені ст. ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Головуючий суддя (підпис)Н.С. БартошСудді(підпис)  (підпис) О.М. Мінаєва    Я.М. Макаренко   
		Повний текст постанови складений 20.12.2018 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...