Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/4014/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Відшкодування шкоди; Інший спір про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: 21.12.2018. Зареєстровано: 21.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 26.12.2018.
Дата набрання законної сили: 19.12.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		?
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		19 грудня 2018 року 
		м. Київ
		Справа №  910/4014/16 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: 
		Ткач І.В. - головуючий, Вронська Г.О., Студенець В.І., 
		за участю секретаря судового засідання Бойка В.С.,
		 
		представників учасників справи
		позивача - ОСОБА_4,
		відповідачів: 1. не з'явилися, 2. не з'явилися, 
		прокурора - Доценко Т.О.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім вина "Скала"
		на постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.05.2018
		(головуючий суддя- Власов Ю.Л., судді     Буравльов С.І., Андрієнко В.В.)
		та рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2017
		(суддя Трофименко Т.Ю.)
		у справі №910/4014/16 
		за позовом Приватного підприємства "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім вина "Скала"
		до 1. Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, 2. Державної казначейської служби України,
		за участю Прокуратури міста Києва,
		про стягнення грошових коштів,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		1.Короткий зміст позовних вимог
		 
		1.1. У березні 2016 року Приватне підприємство "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім вина "Скала" (далі - ПП "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім вина "Скала") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві та Державної казначейської служби України (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 03.07.2016) про стягнення 1   896   091,00 грн моральної шкоди та 1   151,60 грн збитків.
		 
		Позовні вимоги обґрунтовані неправомірним порушенням кримінальних справ щодо позивача та його директора, з їх подальшим закриттям у зв'язку з відсутністю в події складу кримінального правопорушення. Позивач зазначав також, що систематичні протиправні дії відповідача-1 протягом січня - грудня 2012   року підірвали його імідж та ділову репутацію в очах ділових партнерів та виробників алкогольних напоїв, що, в свою чергу, призвело до зриву проведення з 13.11.2012 по 17.11.2012 міжнародного заходу - фестивалю вина "Україна виноробна "СКАЛА 2012". У зв'язку з незаконним позбавленням позивача ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями у період з 18.10.2012 по 18.12.2012 року відбувся зрив зазначеного фестивалю та виставки-ярмарку.
		 
		1.2. Справа слухалась судами неодноразово. 
		 
		1.3. Під час нового розгляду справи у вересні 2017 року позивач подав до Господарського суду міста Києва заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку державної казначейської служби України 3   779   312,87 грн, а саме: 
		 
		-           1151,60 грн вартості вилучених алкогольних напоїв; 
		 
		-           10   200,00 грн реальних збитків (витрат, зроблених з метою відновлення порушеного права та сплачених за придбання комп`ютерної техніки та програмного забезпечення); 
		 
		-           1   300   000,00 грн грошового еквіваленту завданої шкоди через підрив ділової репутації (гудвіл); 
		 
		-           691   200,00 грн грошового еквіваленту завданої шкоди через підрив іміджу, зниження престижу та підрив довіри до діяльності; 
		 
		-           915   045,00 грн очікуваний та не отриманий дохід внаслідок втрати покупців;
		 
		-           348   377,69 грн витрат, які слід зробити для відновлення порушеного права;
		 
		-           513   338,58 грн не отриманого доходу (упущеної вигоди) внаслідок позбавлення права здійснювати роздрібну торгівлю алкогольними напоями у період з 18.10.2012 по 18.12.2012 та фактичного припинення діяльності з реалізації алкогольних напоїв.
		 
		1.4. В обґрунтування зазначеної заяви позивач стверджує, що триваючі протиправні дії відповідача-1 підірвали його імідж та ділову репутацію в очах ділових партнерів та виробників алкогольних напоїв, що призвело до систематичного стресового стану, необхідності позивачеві доводити свою невинуватість, захищати в судах та різних органах виконавчої влади свої інтереси. Як наслідок, позивач не міг виконувати свої зобов'язання перед контрагентами, йому була спричинена значна шкода, оскільки внаслідок обшуку мало місце повне зупинення роботи позивача, позбавлення ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі, розрив ділових відносин, контрактів, недовіра до позивача, як ділового партнера з боку виробників алкогольних напоїв та оптових постачальників напоїв тощо.
		 
		2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій
		 
		2.1. 04 жовтня 2012 року працівниками підрозділу Державної податкової служби України та відповідача-1 у кримінальному правопорушенню, внесеному до ЄРДР за №42013110040000370, з метою перевірки інформації про вчинення злочину було здійснено виїзд за адресою місця знаходження торгівельного павільйону з продажу алкогольних напоїв позивача. Під час проведення огляду місця події було виявлено партію алкогольної продукції - горілки ТМ "Білий Налив", об'ємом 0.7 л та 0.5 л в кількості 37 пляшок, яка знаходилася на реалізації у вказаному торгівельному павільйоні та була маркована марками акцизного податку, що викликали сумніви у працівників правоохоронних органів щодо законності виготовлення і походження таких алкогольних напоїв. У зв'язку з цим 10.10.2012 експертам НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві для проведення експертного дослідження була направлена частина алкогольної продукції, виявленої у позивача.
		 
		Цього ж дня 04 жовтня 2012 року регіональним управлінням Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України видано наказ №504 про проведення фактичної перевірки позивача, за наслідками якої встановлено, що позивачем в порушення чинного законодавства здійснювався продаж винних напоїв за цінами, нижчими від мінімальних цін, встановлених державою.
		 
		2.2. 11 жовтня 2012 року регіональним управлінням Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України видано розпорядженням №3034/10/21-213, відповідно до якого позивачу анульовано ліцензію на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями.
		 
		2.3. 19 жовтня 2012 року постановою слідчого відповідача-1 порушено кримінальну справу №04-33441 за фактом незаконного виготовлення та зберігання в приміщенні торгівельного павільйону позивача, з метою використання при продажі товарів, підроблених марок акцизного збору за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.199 Кримінального кодексу України. В мотивувальній частині вказаної постанови приводом для порушення кримінальної справи зазначено матеріали перевірки від 04.10.2012.
		 
		2.4. 25 жовтня 2012 року за наслідками проведення обшуку у позивача на підставі постанови слідчого відповідача-1 вилучено бухгалтерську та кадрову документацію, а також комп'ютерну техніку, про що складено протокол обшуку від 25.10.2012.
		 
		2.5. 26 жовтня 2012 року слідчий відповідача-1 виніс постанову в межах справи №04-33441, якою порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_4, за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.199 Кримінального кодексу України.
		 
		2.6. 10 квітня 2014 року постановою старшого слідчого відповідача-1 кримінальне провадження №42013110040000307 закрито у зв'язку з відсутністю у зазначеній події складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.199 Кримінального кодексу України.
		 
		2.7. 23 квітня 2014 року постановою старшого слідчого відповідача-1 кримінальне провадження №42013110040000307 відносно ОСОБА_4 закрито у зв'язку з відсутністю у його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.199 Кримінального кодексу України.
		 
		2.8. 31 жовтня 2012 року постановою Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №2а-13869/12/2670 визнано протиправним та скасовано наказ Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України №504 від 04.10.2012 про проведення фактичної перевірки позивача.
		 
		2.9. 18 грудня 2012 року постановою Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №2а-14341/12/2670 визнано протиправним та скасовано розпорядження Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України №3034/10/21-213 від 11.10.2012 про анулювання позивачу ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями.
		2.10. Суди дослідили, що 27.03.2017 рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/6889/13 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 12.04.2017р.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2017 та постановою Верховного Суду від 20.02.2018, стягнуто з Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь позивача 45   353,54 грн упущеної вигоди, 548,09 грн судового збору за подання позовної заяви, 373,40 грн витрат на проведення судової експертизи, 406,36 грн судового збору за подання апеляційної скарги, 443,30 грн за подання касаційної скарги. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. При цьому, вимоги позивача у справі №910/6889/13 були мотивовані тими ж підставами та обставинами, що і в цій справі щодо стягнення упущеної вигоди у сумі 513   338,58 грн. 
		2.11. 22 лютого 2016 року рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/30336/15 позивачу відмовлено повністю в позові до відповідача-1, відповідача-2 та прокуратури Дніпровського району міста Києва про стягнення збитків у сумі 34   680,00 грн, з яких 10   200,00 грн - кошти, спрямовані на придбання двох системних комп'ютерних блоків та сертифікованого програмного забезпечення, та 24   480 грн - орендні платежі Науково-виробничій фірмі "Скала" на період відсутності вилученої оргтехніки. 
		Водночас, суди дослідили, що 21 квітня 2016 року постановою Київського апеляційного господарського суду змінено рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2016 у справі №910/30336/15, а саме частково задоволено позов. Стягнуто з відповідача-1 на користь позивача 24   480,00 грн завданих збитків та 830,59 грн судових витрат зі сплати судового збору. Разом з тим, апеляційний господарський суд погодився з рішенням місцевого суду в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення коштів, спрямованих на придбання двох системних комп'ютерних блоків та сертифікованого програмного забезпечення у сумі 10   200,00 грн.
		31.05.2016 Дніпровським районним судом міста Києва прийнято рішення у справі №755/3209/16-ц за позовом ОСОБА_4 до відповідача-1 в особі Комісії з припинення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві та відповідача-2 про стягнення 273   715,00 грн моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду. Зазначеним рішенням суду позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь ОСОБА_4 моральну шкоду, заподіяну незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури і суду в розмірі 100   000,00 грн.
		2.12. 09 лютого 2017 року рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/23186/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 08.08.2017, відмовлено позивачу у позові до Прокуратури міста Києва та відповідача-2 про: 1) стягнення з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України на користь позивача моральної шкоди в сумі 1   896   091,00 грн, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, в особі прокуратури міста Києва, у зв'язку з протиправним порушенням 19.10.2012 та 26.10.2012 кримінальної справи №04-33441 (кримінального провадження від 29.03.2013 ЄРДР №4201311004000307), протиправним проведенням 25.10.2012 обшуку нежитлового приміщення позивача по вул. Луначарського, 24 у місті Києві, протиправним вилученням під час обшуку, упродовж тривалого строку, власності позивача; 2) стягнення шкоди у вигляді неотриманих доходів внаслідок зриву проведення у 2012-2015 роках національної спеціалізованої постійно діючої виставки-ярмарку алкогольних напоїв "Україна виноробна "СКАЛА-2012-2015" в сумі 615   000,00 грн; 3) стягнення шкоди у вигляді неотриманих доходів (упущеної вигоди) внаслідок фактичного припинення діяльності Позивача в період з 18.10.2012 по 18.12.2012 в сумі 513   338,58 грн; 4) стягнення витрат у сумі 18   000,00 грн за проведення експертизи та оцінки шкоди у вигляді неотриманого доходу (упущеної вигоди); 5) зобов'язання прокуратури міста Києва публічно вибачитись перед позивачем та генеральним директором позивача у спосіб розміщення на офіційному сайті прокуратури міста Києва відповідної інформації (листа), копію якого надіслати на адресу позивача та генерального директора позивача.
		3. Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій
		3.1 Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.11.2017 у справі №910/4014/16 позовні вимоги ПП "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім вина "Скала" задоволено частково. Провадження у справі №910/4014/16 в частині стягнення з відповідача-1 10   200,00 грн реальних збитків (витрат, зроблених з метою відновлення порушеного права та сплачених за придбання комп`ютерної техніки та програмного забезпечення) припинено на підставі п.2 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України. Стягнуто з відповідача-1 на користь позивача 1   151,60 грн. В іншій частині позову відмовлено.
		3.2. Рішення обґрунтовано тим, що відповідач-1 порушив права та охоронювані законом інтереси позивача внаслідок проведення протягом тривалого часу попереднього слідства і не повернення вилученого майна, а саме 37 пляшок горілки ТМ "Білий налив" вартістю 1   151,60 грн, що свідчить про наявність неправомірних дій відповідача-1 як однієї з обов'язкових складових відшкодування шкоди. Відтак, позовні вимоги в цій частині визнані  судом обґрунтованими.  
		3.3. Місцевий суд дійшов висновку, що в частині вимог про стягнення 10   200,00 грн реальних збитків (витрат, зроблених позивачем з метою відновлення порушеного права та сплачених за придбання комп'ютерної техніки та програмного забезпечення) є рішення господарського суду, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, у зв'язку з чим провадження у справі №910/4014/16 в частині вимог про стягнення 10   200,00 грн реальних збитків підлягає припиненню на підставі п.2 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.
		3.4. Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача-1 та завданою позивачу шкодою у заявленому ним розмірі, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення 1   300   000,00 грн грошового еквіваленту завданої шкоди через підрив ділової репутації (гудвілу) та 691   200,00 грн грошового еквіваленту завданої шкоди через підрив іміджу, зниження престижу та підрив довіри до діяльності задоволенню не підлягають.
		3.5. Суд дійшов також висновку про відсутність підстав для задоволення вимог ПП "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім вина "Скала" про стягнення очікуваного та не отриманого доходу внаслідок втрати покупців за період 2012-2016 років у сумі 915   045,00 грн (упущеної вигоди) внаслідок позбавлення права здійснювати роздрібну торгівлю алкогольними напоями у період з 18.10.2012 по 18.12.2012 та фактичного припинення діяльності з реалізації алкогольних напоїв у сумі 513   338,58 грн, а також витрат, які слід зробити для відновлення порушеного права в сумі 348   377,69 грн. Зазначені висновки мотивовані недоведеністю позивачем суду наявності усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення, які є підставою для відшкодування шкоди (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди). 
		3.6. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.05.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2017 залишено без змін. При цьому апеляційний господарський суд в оскаржуваній постанові зазначив таке.
		 
		3.6.1. Місцевий суд дійшов вірного висновку, що відповідач-1 порушив права позивача внаслідок неповернення вилученого майна, а саме 37 пляшок горілки ТМ "Білий налив" вартістю 1   151,60 грн, у зв'язку з чим у суду наявні підстави для стягнення з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку відповідача-2 вартості вилучених відповідачем-1 та не повернутих позивачу алкогольних напоїв у сумі 1   151,60 грн.
		 
		3.6.2. Апеляційний господарський суд погодився з висновком місцевого суду про припинення провадження у справі щодо стягнення реальних збитків на суму 10   200,00 грн. 
		 
		3.6.3. Погоджуючись з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову про стягнення 1   300   000,00 грн грошового еквіваленту завданої шкоди через підрив ділової репутації (гудвілу) та 691   200,00 грн  - грошового еквівалента завданої шкоди через підрив іміджу, зниження престижу та підрив довіри до діяльності позивача, суд зазначив, що ПП "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім вина "Скала" не доведено, що саме внаслідок дій відповідача-1 відбувся підрив його ділової репутації, іміджу, зниження престижу та підрив довіри до діяльності.  Позивачем не надано доказів на підтвердження втрат та їх розмірів, які виникли внаслідок дій відповідача-1 та спричинені через підрив його ділової репутації, іміджу, зниження престижу та підрив довіри до діяльності. Отже, правильним є висновок місцевого господарського суду про відсутність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача-1 та завданою позивачу шкодою у заявленому ним розмірі.
		 
		3.6.4. Апеляційний господарський суд також зазначив, що позбавлення позивача ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями в період з 18.10.2012 по 18.12.2012 сталося не внаслідок дій відповідача-1, а відповідно до розпорядження про анулювання позивачу ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, прийнятому Регіональним управлінням Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України за №3034/10/21-213 від 11.10.2012. Після 19.12.2012 позивач мав обґрунтовану можливість продати алкогольні напої, які були у нього в наявності. 
		 
		Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено, а місцевим судом правильно не встановлено безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача-1 та зазначеним позивачем розміром неотриманого доходу внаслідок втрати покупців за період з 2012 по 2016 рік, а також упущеної вигоди внаслідок позбавлення права здійснювати роздрібну торгівлю алкогольними напоями у період з 18.10.2012 по 18.12.2012 та фактичного припинення діяльності з реалізації алкогольних напоїв.
		 
		3.6.5. Суд апеляційної інстанції зазначив також про відсутність визначених законом підстав для задоволення вимог позивача про стягнення 348   377,69 грн витрат, які слід зробити для відновлення порушеного права, оскільки позивачем не доведено, а місцевим судом вірно не встановлено причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача-1 і вказаними витратам
		 
		3.6.6. Крім того, суд не прийняв до уваги посилання позивача на Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", оскільки вказаний закон регулює правовідносини відшкодування шкоди, завданої громадянинові, а спір у цій справі стосується відшкодування шкоди, завданої юридичній особі.
		 
		4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
		 
		4.1. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.05.2018 скасувати, змінити рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2017  в частині та ухвалити нове рішення. Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України на користь позивача 3 779 312,87 грн заподіяної шкоди та стягнути з Державного бюджету України 14   000,00 грн за проведення судової експертизи. 
		 
		4.2. В обґрунтування зазначених вимог скаржник посилається на таке.
		 
		4.2.1. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2017 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 08.05.2018 суперечать нормам міжнародного та національного матеріального і процесуального права. Зокрема скаржник вважає, що судові рішення спотворюють та перекручують його позовні вимоги, порушують ст.ст ст.ст. 19, 41, 55, 56, 68, 124, 126 Конституції України, суперечить вимогам ст.5 Закону України "Про міліцію", ст.130 КПК України, ст.ст.8, 1166, 1173, 1175 ЦК України, ст.14 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність органів досудового розслідування, прокуратури і суду". 
		 
		Про зазначене, на думку скаржника, свідчить те, що суди попередніх інстанцій не розглянули та не надали жодної правової оцінки письмовим поясненням та клопотанням позивача, що містяться у матеріалах справи, тоді як в них викладені  доречні та важливі аргументи в підтвердження правильності позиції ПП "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім вина "Скала".
		 
		4.2.2. Посилаючись на норми Закону України "Про міліцію", Положення про Державну службу боротьби з економічною злочинністю, Закон України "Про оперативно-розшукову діяльність", аналізуючи фактичні обставини справи, скаржник зазначає, що відповідач-1 діяв протиправно, оскільки проводив перевірку позивача 04.10.2012 не в рамках розслідування оперативно - розшукової справи. Ці обставини судами не враховані, правова оцінка їм не надана. Майно, яке вилучено у позивача 04.10.2012, а саме 8 пляшок алкогольних напоїв, до цього часу не має статусу доказів у кримінальній справі, де вони знаходяться невідомо, що додатково свідчить про незаконність дій відповідача-1. Незаконними були і дії відповідача-1 під час проведення обшуку та виїмки майна позивача, що відбувся 25.10.2012.
		 
		Посилаючись на ст.17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19 грудня 1995 року, п. 226.9 ст. 226 Податкового кодексу України, ст.ст. 156-164 Кодексу України про адміністративні правопорушення та ст.199 Кримінального кодексу України позивач робить висновок, що відповідач-1 не мав жодного юридичного права застосовувати норму ст.199 Кримінального кодексу України до нього та його органу управління - директора. 
		 
		4.2.3. Всупереч вимог закону, порушуючи охоронювані права позивача, Господарський суд міста Києва та Київський апеляційний господарський суд у рішенні та постанові, що оскаржуються, незаконно не врахували, не дали жодної правової оцінки посиланням позивача, як на доказ неправомірних дій відповідача-1, викладених в постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.12.2012 у справі №2а-14341/12/2670 висновкам. А саме, що незаконні дії відповідача-1 призвели до наступного протиправного позбавлення позивача ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями.
		 
		Рішення Господарського суду міста Києва та постанова Київського апеляційного господарського суду всупереч доказам позивача зводяться до правової оцінки лише самого факту позбавлення позивача ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, яке вчинила ДФС у м.Києві. При цьому, ні суд першої, ні суд апеляційної інстанцій не надали правової оцінки тому факту, що саме на вимогу відповідача-1, який 04.10.2012 склав щодо позивача сфабрикований акт "про продаж неповнолітній особі алкогольних напоїв", ДФС у м.Києві прийняв рішення про анулювання ліцензії позивачеві, що підтверджено у рішеннях Господарського суду міста Києва у справі №910/6889/13 за позовом позивача до ДФС у м Києві.
		 
		В аспекті зазначеного скаржник вказує на те, що  суди першої та апеляційної інстанцій не врахували та не дослідили докази про протиправні та явно незаконні дії відповідача-1, про що йдеться у заочному рішенні Дніпровського районного суду міста Києва від 31.05.2016 у справі №755/3209/16-ц та постанові Київського апеляційного господарського суду у справі №910/30336/15. 
		 
		Саме неправомірність дій відповідача-1 була підставою для стягнення 24   480,00 грн на користь позивача та стягнення на користь органу його управління 100   000,00 грн моральної шкоди. Зазначене, як стверджує скаржник, є нерозривно пов'язаним  і суди були зобов'язані врахувати, оцінити, разом з іншими доказами сприяти у прийнятті законного та справедливого рішення. 
		 
		З огляду на це позивач вважає, що існує прямий причинний зв'язок з відповідальністю відповідача-1 за спричинення позивачеві моральної шкоди (підрив ділової репутації, іміджу, спричинення матеріальних збитків, в т.ч. неотримання доходу (упущеної вигоди) тощо, як це передбачене ст.ст.41, 129, 129-1 Конституції України.
		 
		4.2.4. Незаконне проведення відповідачем-1 протягом тривалого часу попереднього слідства і, як наслідок, неповернення позивачу вилученого майна впродовж тривалого часу, змусило позивача понести додаткові витрати (реальні збитки) - придбати нову комп'ютерну техніку, відновлювати втрачену інформацію, тощо. Цим обставинам, на думку скаржника, суди також не надали належної правової оцінки.
		 
		4.2.5. Позивач зазначає, що внаслідок протиправних дій відповідача-1 він не міг виконати свої зобов'язання перед контрагентами. Копії листів, позовних заяв постачальників алкогольних напоїв, рішень Господарського суду міста Києва, постанов виконавчої служби Дніпровського району міста Києва знаходяться у матеріалах справи. Інформація про "конфлікт" позивача з органами державної податкової служби, міліції, прокуратури набула широкого розголосу, стала відома широкому колу осіб, оскільки для захисту порушених прав позивач вимушений був звертатись до Президента України, до Генеральної прокуратури України та до Верховної Ради України, проводити публічні мирні мітинги під стінами як Адміністрації Президента України, так і під стінами Генеральної прокуратури України, прокуратури міста Києва, ГУ МВС України в місті Києві, прокуратури, суду, міліції Дніпровського району міста Києва, Департаменту САГ ДПС України. 
		 
		Ці обставини суд першої та апеляційної інстанції всупереч вимогам міжнародного та національного права залишили без розгляду та правової оцінки не надали, чим порушили охоронювані законом права позивача та прийняли незаконне рішення про відсутність завдання відповідачем-1 позивачеві моральної та матеріальної шкоди, що само по собі є незаконним.
		 
		Всі дії відповідача-1 у сукупності призвели до систематичного стресового стану, необхідності позивачеві тривалий час доводити свою невинуватість, захищати в судах та різних органах виконавчої влади свій інтерес. Добрий сталий та довготривалий імідж позивача та його надійна ділова репутація  були підірвані. Позивачеві була спричинена шкода, оскільки внаслідок обшуку мало місце повне зупинення роботи позивача, позбавлення ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі, розрив ділових відносин, контрактів, недовіра до нього, як ділового партнера з боку виробників алкогольних напоїв та оптових постачальників напоїв, що призвело до зриву проведення у 2012-2016 роках національної спеціалізованої постійно діючої виставки ярмарку алкогольних напоїв "Україна виноробна "СКАЛА-2012-2016 р.р".
		 
		4.2.6. Суди під час ухвалення оскаржуваних рішень не врахували позицію Європейського Суду з прав людини, висловлену у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України", який підтримав рішення Господарського суду міста Києва у справі №25/243, обставини в якому аналогічні тим, що є предметом розгляду у цій справі.
		 
		4.2.7. Позивач звертає увагу на те, що зробивши правильний висновок про стягнення з Державного  бюджету У країни шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України 1   151,60 грн, в результативній частині рішення суд першої інстанції незаконно вирішив: "Стягнути з Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві на користь ПП "ВДК "Дім Вина "СКАЛА" 1151,60 грн".
		 
		4.2.8. Скаржник наполягає на тому, що до спірних правовідносин, що виникли у цій справі, слід застосовувати приписи Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" на рівні з положеннями ст.ст.1166 та 1173 ЦК України. 
		 
		4.3. Відзивів на касаційну скаргу від інших учасників судового процесу не надійшло.
		 
		4.4. Ухвалою Верховного Суду від 05.09.2018 справу №910/4014/16 за касаційною скаргою Приватного підприємства "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім вина "Скала" передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 справу № 910/4014/16 разом із касаційною скаргою Приватного підприємства "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім вина "Скала" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.05.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2017 повернуто на підставі частини 6 статті 303 Господарського процесуального кодексу України відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.
		 
		4.5. 19 грудня 2018 року позивач подав до суду касаційної інстанції клопотання про відкритий огляд та дослідження матеріалів справи №910/4014/16, а саме наявних у справі відео доказів, яке залишено Судом без задоволення, оскільки суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями оцінки доказів в силу вимог ст.300 ГПК України, про що буде детально вказано нижче. 
		 
		5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
		 
		5.1.1. Відповідно до частини 1 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		 
		5.1.2. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.4 ст.300 Господарського процесуального кодексу України).
		 
		5.2. Щодо суті касаційної скарги
		 
		5.2.1. Згідно з ст.ст. 15, 16 ЦК України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду.
		 
		Обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		 
		Предмет доказування під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій складають факти, якими сторони обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню під час ухвалення судового рішення. 
		 
		5.2.2. Спір у справі стосується відшкодування майнової та немайнової шкоди, завданої позивачу, внаслідок дій відповідача-1, пов'язаних з порушенням кримінальних справ щодо позивача та його директора, з їх подальшим закриттям у зв'язку з відсутністю в події складу кримінального правопорушення та неповернення вилученого майна, що належить позивачу. 
		 
		5.2.3. Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		 
		Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
		 
		Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною 1 статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
		 
		За відсутності підстав для застосування частини 1 статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини 6 цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
		 
		5.2.4. Шкода, завдана фізичній (юридичній) особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.
		 
		Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.
		 
		Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення заподіяної шкоди.
		 
		Таким чином, помилковими є доводи скаржника про необхідність застосування до спірних правовідносин ст.1166 ЦК України та Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" (п.4.2.8 постанови).
		 
		5.2.5. Як зазначено у п.п. 3.2 та 3.6.1 цієї постанови, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог ПП "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім вина "Скала"  про стягнення з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку відповідача-2 вартості вилучених відповідачем-1 та не повернутих позивачу алкогольних напоїв у сумі 1   151,60 грн. 
		 
		Рішення та постанова судів в цій частині скаржником не оскаржуються. Водночас, слушними є твердження позивача про те, що в резолютивній частині судових рішень судами неправильно зазначено, що зазначена сума грошових коштів повинна бути стягнута з Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м.Києві (п.4.2.7 постанови). 
		 
		Тобто, правильно зазначивши у мотивувальній частинах рішення та постанови про наявність правових підстав для стягнення з Державного бюджету України на користь позивача 1   151,60 грн завданої шкоди внаслідок неправомірного вилучення відповідачем-1 майна позивача, суд першої інстанції допустив порушення у резолютивній частині свого рішення, яке не було виправлено апеляційним господарським судом. Таким чином, рішення та постанова судів в цій частині підлягають змін.
		 
		При цьому, змінюючи резолютивну частину рішення суду першої інстанції, Верховний Суд враховує правову позицію Верховного Суду у справі №910/23967/16 (провадження №12-110гс18) щодо формулювання резолютивної частини судових рішень про задоволення позову в таких спорах.
		 
		5.2.6. Стосовно тверджень скаржника, про які йшлося у п.4.2.4 цієї постанови суд касаційної інстанції зазначає таке.
		 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем заявлені вимоги про стягнення реальних збитків (витрат, зроблених позивачем з метою відновлення порушеного права та сплачених за придбання комп`ютерної техніки та програмного забезпечення) у сумі 10   200,00 грн. Водночас, суди встановили, що в цій частині позовних вимог є рішення господарського суду, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, у зв'язку з чим припинили провадження у цій справі на підставі п.2 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017).
		 
		Позивач зазначеного не спростовує. Таким чином, його доводи про те, що суди не розглянули позовні вимоги про стягнення реальних збитків, понесених ним на придбання нової комп'ютерної техніки, відновлення втраченої інформації тощо, є необґрунтованими та спростовуються здійсненими судами висновками. 
		 
		5.2.7. Непереконливим є твердження скаржника про порушення судами попередніх інстанцій рішення ЄСПЛ у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (п.4.2.6 постанови).  Так, у п.п. 31-33 зазначеного рішення вказано таке: « 31. Перший заявник (далі - заявник) спочатку скаржився за статтею 1 Протоколу N 1 до Конвенції (994_535 ) щодо незаконної конфіскації його майна податковою міліцією.  32. Суд зазначає, що ця скарга заявника була ефективно виправлена  на національному рівні, а заявнику було присуджено еквівалент  приблизно 926113 ЄВРО в якості компенсації матеріальної  та моральної шкоди та судові витрати.  Ця призначена сума не може вважатися нерозумною. Таким чином, заявник не  може більше вважати себе жертвою в розумінні статті 34 Конвенції ( 995_004 ). Факт, що присуджена сума залишається невиплаченою значний період часу, піднімає окреме питання щодо невиконання, яке буде розглянуте нижче. 33. Звідси випливає, що скарга стосовно компенсації за своєю суттю є явно необгрунтованою та має бути відхилена відповідно до пп. 3 та 4 статті 35 Конвенції (995_004 )". 
		 
		Тобто правова позиція, висловлена ЄСПЛ у зазначеній справі, стосувалась питання невиконання рішення суду, винесеного на користь заявника, а не як помилково зазначає скаржник питання відшкодування шкоди (майнової та немайнової), завданої позивачу внаслідок дій відпвоідача-1. 
		 
		5.2.8. Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відмову позивачу у задоволенні позову про стягнення 915   045,00 грн не отриманого доходу внаслідок втрати покупців, 513   338,58 грн упущеної вигоди внаслідок позбавлення права здійснювати роздрібну торгівлю алкогольними напоями у період з 18.10.2012 по 18.12.2012 та фактичного припинення діяльності з реалізації алкогольних напоїв, а також 348   377,69 грн  витрат, які слід зробити для відновлення порушеного права.
		 
		За змістом статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які б особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
		 
		Як уже було зазначено вище, вирішуючи спір про відшкодування шкоди у цій справі обов'язковому з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача та наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача. 
		 
		Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою полягає в тому, що шкода стає об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
		 
		Як встановлено судами попередніх інстанцій та слідує зі змісту касаційної скарги позивача, вартість упущеної вигоди - доходу, який останній міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушене внаслідок позбавлення ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями в період з 18.10.2012 по 18.12.2012 підтверджується висновком експерта про величину спричиненої позивачеві шкоди у вигляді неотриманого доходу і упущеної вигоди, проведеної у справі №910/6889/13 висококваліфікованим спеціалістом - магістром випускником Київського державного економічного університету експертно-оціночної фірми ТОВ "Адаміл". 
		 
		Проте господарські суди правильно зазначають, що позбавлення позивача ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями в період з 18.10.2012 по 18.12.2012 сталося не внаслідок дій відповідача-1, а на підставі розпорядження про анулювання позивачу ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, прийнятого Регіональним управлінням Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України за №3034/10/21-213 від 11.10.2012. При цьому після 19.12.2012 позивач мав обґрунтовану можливість продати алкогольні напої, які були у нього в наявності. 
		 
		Як зазначено у п.2.10 цієї постанови, суди дослідили, що за результатами розгляду справи №910/6889/13 стягнуто з Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь позивача 45   353,54 грн упущеної вигоди. При цьому, вимоги позивача у справі №910/6889/13 були мотивовані тими ж підставами та обставинами, що і в цій справі щодо стягнення упущеної вигоди у сумі 513   338,58 грн. 
		Таким чином, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача-1 та зазначеним позивачем розміром неотриманого доходу внаслідок втрати покупців за період з 2012-2016 роки та упущеної вигоди внаслідок позбавлення права здійснювати роздрібну торгівлю алкогольними напоями у період з 18.10.2012 по 18.12.2012. Аналогічне стосується і вимог позивача про стягнення 348377,69 грн - витрат, які слід зробити для відновлення порушеного права. 
		Доводи скаржника у цій частині по суті зведені до необхідності повторного встановлення обставин справи та надання оцінки доказам, наявним у ній, що не є компетенцією суду касаційної інстанції з огляду на зазначені вище вимоги ст.300 ГПК України.
		Твердження позивача про невмотивованість судових рішень в цій частині є безпідставними, оскільки зміст ухвалених рішення та постанови у справі свідчить про дотримання судами попередніх інстанцій вимог щодо їх належного обґрунтування. Обсяг, в якому суди виконали обов'язок щодо мотивування своїх висновків в цій частині є достатнім. Тоді як  обґрунтованість судових рішень не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторони (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
		 
		5.2.9. Водночас, суд касаційної інстанції вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій про відмову позивачу у задоволенні 1   300   000,00 грн грошового еквіваленту завданої шкоди через підрив ділової репутації (гудвіл) та 691   200,00 грн грошового еквіваленту завданої шкоди через підрив іміджу, зниження престижу та підрив довіри до діяльності, зважаючи на таке.
		 
		Чинне законодавство не містить визначення поняття ділової  репутації юридичної особи,  оскільки  воно  є  морально-етичною категорією й одночасно особистим немайновим благом, якому закон надає значення самостійного об'єкта судового захисту (ст.201 ЦК України).
		 
		Під діловою репутацією юридичної особи розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
		 
		Ділова репутація має свою вартість (гудвіл) та є однією з складових ринкової вартості юридичної особи. Відповідно до п.14.1.40 Податкового кодексу України гудвіл визначено як нематеріальний актив, вартість якого визначається як різниця між ринковою ціною та балансовою вартістю активів підприємства як цілісного майнового комплексу, що виникає в результаті використання кращих управлінських якостей, домінуючої позиції на ринку товарів, послуг, нових технологій тощо. 
		Суд попередніх інстанцій правильно зазначили, що поняття гудвілу та ділової репутації не є тотожними. Гудвіл, на відміну від ділової репутації, є активом, який має вартісне вираження та використовується у бухгалтерському і податковому обліку. 
		Норми ст. 94 ЦК України констатують, що юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації.  Способами захисту ділової  репутації може бути вимога про відшкодування збитків та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної такими порушеннями юридичній особі.  Зазначені вимоги розглядаються  відповідно  до   загальних   підстав  щодо відповідальності за заподіяння шкоди. 
		Моральна (немайнова) шкода полягає, зокрема, у приниженні ділової репутації юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. 
		Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами ст.1167 ЦК України відповідно до ч. 1 якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Суд апеляційної інстанції, зокрема, зазначив, що протиправні та незаконні дії відповідача-1 щодо позивача закріплені у постанові Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2016 у справі №910/30336/15. Проте, за висновком суду, позивачем не доведено, що саме внаслідок дій відповідача-1 відбувся підрив його ділової репутації, іміджу, зниження престижу та підрив довіри до діяльності. 
		Проте поза належною увагою судів залишились доводи позивача, про які йшлося у п.4.2.5 цієї постанови, а саме, що внаслідок протиправних дій відповідача-1 позивач був позбавлений можливості протягом певного часу виконати свої зобов'язання перед контрагентами. Як обґрунтовано вказує позивач, копії листів, позовних заяв його контрагентів, рішень судів тощо знаходяться у матеріалах справи, проте судами належним чином не оцінені. Як і не оцінено доводи ПП "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім вина "Скала" про приниження його ділової репутації з огляду на проведення відповідачем-1 протягом тривалого часу попереднього слідства. 
		Обмежившись твердженням про те, що анулювання ліцензії здійснено органами державної фіскальної служби, суди не надали оцінки доводам позивача про те, що саме незаконні дії відповідача-1 призвели до наступного протиправного позбавлення позивача ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, про що, як вказує позивач, зазначено у постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.12.2012 у справі №2а-14341/12/2670.
		 
		Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу      відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні. 
		 
		Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом у сукупності та відображено у судовому рішенні.
		 
		Проте зі змісту рішення та постанови судів попередніх інстанцій в цій частині слідує, що суди всупереч вимогам ст.43 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) та ст.86 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) не встановили у судовому процесі всіх обставин справи з урахуванням предмета судового розгляду. 
		 
		Судами надано неповну юридичну оцінку доводам позивача у справі, що призвело до передчасних висновків про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині. Зазначене є підставою для направлення справи у зазначеній частині на новий розгляд відповідно до ч.3 ст.310 ГПК України.
		 
		6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		6.1. У зв'язку з наведеними вище обставинами, відображеними у розділі 5 цієї постанови, зважаючи на встановлені законом межі компетенції суду касаційної інстанції,  Верховний Суд вважає за необхідне змінити резолютивну частину рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог позивача про стягнення 1   151,60 грн та залишити без змін рішення та постанову судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позивачу про стягнення 915   045,00 грн неотриманого доходу внаслідок втрати покупців, 513   338,58 грн упущеної вигоди та 348   377,69 грн  витрат, які слід зробити для відновлення порушеного права.
		 
		6.2. Справу в частині позовних вимог про стягнення 1   300 000,00 грн грошового еквіваленту завданої шкоди через підрив ділової репутації (гудвіл) та 691   200,00 грн грошового еквіваленту завданої шкоди через підрив іміджу, зниження престижу та підрив довіри до діяльності направити на новий розгляд з підстав, зазначених у п. 5.2.9 цієї постанови. 
		 
		Під час нового розгляду справи господарським судам слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та відповідно до чинного законодавства вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні.
		 
		7. Судові витрати
		 
		7.1.   Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017) передбачено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		 
		7.2. Враховуючи, що судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають частковому скасуванню з передачею справи на новий розгляд, розподіл судових витрат у справі, в тому числі, й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
		 
		Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 310, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1.      Касаційну скаргу Приватного підприємства "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім вина "Скала" задовольнити частково.
		 
		2.      Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.05.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2017 у справі №910/4014/16 в частині задоволених позовних вимог змінити. Абзац 3 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2017 викласти в такій редакції: "Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім вина "Скала" (02002, м.Київ, вул. Луначарського, 24, ідентифікаційний код 36972343) 1   151 (одна тисяча сто п'ятдесят одна) грн 60 коп".
		 
		3. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.05.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2017 у справі №910/4014/16 в частині позовних вимог про стягнення 1   300 000,00 грн грошового еквіваленту завданої шкоди через підрив ділової репутації (гудвіл) та 691   200,00 грн грошового еквіваленту завданої шкоди через підрив іміджу, зниження престижу та підрив довіри до діяльності скасувати. Справу в цій частині направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
		 
		4. В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.05.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2017 у справі №910/4014/16 залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. 
		 
		Головуючий  суддя                                                                      І. Ткач
		 
		Судді                                                                                                    Г. Вронська
		 
		          В. Студенець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...