Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 405/4776/15-ц : Окремі процесуальні питання; Заява про заміну сторони виконавчого провадження.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 22.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 27.12.2018.
Дата набрання законної сили: 12.12.2018
Номер судового провадження: 61-14744ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		12 грудня 2018 року 
		м. Київ
		 
		справа № 405/4776/15-ц
		провадження № 61-14744св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Висоцької В. С.,
		суддів: Лесько А. О. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Пророка В. В., 
		Штелик С. П.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_4,
		відповідач - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кропивницький Кіровоградської області,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_4 та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кропивницький Кіровоградської області на рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 22 травня 2017 року у складі суддів: Мурашка С. І., Дуковського О. Л., Карпенка О. Л.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У червні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кіровограді Кіровоградської області (далі - відділення виконавчої дирекції Фонду) про стягнення шкоди.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що 05 квітня 2004 року Ленінським районним судом м. Кіровограда було ухвалено рішення за його позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду про стягнення коштів і призначення щомісячної виплати втраченого заробітку. Вказаним рішенням встановлено, що розмір щомісячної виплати підлягає перерахуванню у випадках подальших підвищень розміру мінімальної заробітної плати у визначеному законодавством порядку. Рішення набрало законної сили, однак відповідач, всупереч встановленого судом обов'язку відмовляється проводити перерахунок щомісячних страхових виплат у випадках підвищень розміру мінімальної заробітної плати. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2011 року, яка залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 грудня 2014 року, зобов'язано відділення виконавчої дирекції Фонду здійснити ОСОБА_4 перерахунок щомісячних страхових виплат у зв'язку з підвищенням розміру мінімальної заробітної плати, починаючи з 01 вересня 2004 року. Проте вказана постанова суду відповідачем не виконується, у зв'язку з чим позивачу бездіяльністю відділення виконавчої дирекції Фонду завдано майнової шкоди.
		На підставі зазначеного та з урахуванням уточнених позовних вимог просив стягнути з відповідача шкоду, завдану його неправомірною бездіяльністю по перерахунку щомісячних страхових виплат у зв'язку з підвищенням розміру мінімальної заробітної плати за період з 01 вересня 2004 року до 31 травня 2015 року, з урахуванням інфляції в розмірі 512 357,15 грн, станом на 
		01 червня 2015 року.
		 
		Справа переглядалася судами неодноразово.
		 
		Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 01 лютого 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не довів факту порушення відповідачем свого суб'єктивного права, а також наявності обставин, з якими закон пов'язує настання певних правових наслідків для позивача.
		 
		Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 22 травня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.
		Стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду на користь ОСОБА_4 133 542,51 грн відшкодування шкоди.
		 
		Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що позивачу невиконанням постанови суду від 14 червня 2011 року про зобов'язання відповідача провести перерахунок щомісячних страхових виплат з 01 вересня 2004 року, можливість виконання якого вже втрачена, заподіяно шкоду у вигляді недотриманих коштів за період з 01 вересня 2004 року до 30 квітня 2010 року, оскільки суд не зобов'язував відділення виконавчої дирекції Фонду здійснювати перерахунок щомісячних страхових виплат після 30 квітня 
		2010 року. Питання щодо правомірності дій відділення Фонду стосовно неперераховування щомісячних страхових виплат після 30 квітня 2010 року, не може бути вирішене в порядку цивільного судочинства, оскільки воно повинно вирішується за нормами Кодексу адміністративного судочинства України та належить до адміністративної юрисдикції.
		 
		У касаційній скарзі, поданій 15 червня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4, посилаючись нанеправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить змінити рішення суду апеляційної інстанції та задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що висновки апеляційного суду щодо часткового задоволення позову є необґрунтованими і не відповідають ні заявленому позову, ні чинному законодавству, оскільки, звертаючись з позовом, він просив стягнути на його корить шкоду, завдану невиконанням постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 
		14 червня 2011 року, а шкоду, завдану неправомірною бездіяльністю відповідача щодо перерахунку щомісячних страхових виплат у зв'язку з підвищенням розміру мінімальної заробітної плати на підставі статті 1166 ЦК України. Суд апеляційної інстанції при визначенні розміру вказаної шкоди неправильно встановив період, за який необхідно стягнути виплати, а саме замість дати, якою були внесені зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закон № 1105-XIV), якими його право на перерахунок щомісячних страхових виплат скасовано, керувався датою прийняття рішення в адміністративній справі.
		 
		У касаційній скарзі, поданій 16 червня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, відділення виконавчої дирекції Фонду, посилаючись нанеправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_4, виходив з того, що невиконанням судового рішення, можливість виконання якого вже втрачена, позивачу заподіяно шкоду, однак не з'ясовував правомірності дій відповідача щодо неперерахування ОСОБА_4 цих виплат. Відділення виконавчої дирекції Фонду неодноразово в засіданнях суду надавали пояснення щодо неможливості виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2011 року, у зв'язку з відсутністю правового та технічного підґрунтя для здійснення такого перерахунку, однак судом до уваги вони взяті не були. Також зазначало, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» від 28 грудня 2014 року № 77-8 було викладено в новій редакції Закон № 1105-XIV від 23 вересня 1999 року. Зазначена редакція Закону № 1105-XIV не містить норми щодо перерахунку розміру страхових виплат у зв'язку з підвищенням розміру мінімальної заробітної плати, при цьому, на момент звернення позивача з позовом до суду норм щодо перерахунку розміру страхових виплат у зв'язку з підвищенням розміру мінімальної заробітної плати, - немає. Підстави для перерахування розміру страхових виплат зазначені в статті 29 Закону № 1105-XIV, на яку посилається позивач, є загальними, без їх розшифрування в розрізі кожного виду страхових виплат. Крім того, посилаючись на частину другу статті 1208 ЦК України, яка передбачає збільшення розміру відшкодування шкоди у зв'язку із збільшенням розміру мінімальної заробітної плати, позивач використовує загальну норму права, разом з тим, в даному випадку має використовуватися норма спеціального Закону № 1105-XIV, в якому на теперішній час відсутня як норма, що зобов'язує проводити такий перерахунок, так і сам порядок перерахунку.
		 
		03 серпня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення ОСОБА_4 на касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду, мотивовані тим, що касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки неправомірна бездіяльність відповідача, встановлена рішеннями адміністративних судів, позбавила його права отримувати вищий розмір страхових виплат. Посилання відповідача на те, що позивач посилається на норми законодавства, які втратили чинність, не заслуговують на увагу, оскільки у період за який необхідно стягнути шкоду норми Закону № 1105-XIV, якими передбачено здійснення перерахунку щомісячних страхових виплат, були чинними.
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		19 березня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
		 
		У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Дослідивши матеріали справи та доводи касаційних скарг, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.
		 
		Суди встановили, що рішенням Ленінського районного суду 
		м.Кіровограда від 05 квітня 2004 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 01 липня 2004 року, стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду на користь ОСОБА_4 заборгованість з виплат по тимчасовій непрацездатності в розмірі 
		5280,00 грн, заборгованість з компенсації витрат на ліки в розмірі 
		5442,53 грн, заборгованість з виплати щомісячних грошових компенсацій в розмірі 44 704,59 грн та моральну шкоду в розмірі 30 000,00 грн.Зобов'язано відділення виконавчої дирекції Фонду призначити ОСОБА_4 щомісячну грошову допомогу станом на 16 лютого 2004 року в розмірі 1 945,76 грн 
		(а. с. 7?11, том 1).
		 
		Постановою відділення виконавчої дирекції Фонду від 19 липня 2004 року 
		№ 116-н/6 позивачу призначено щомісячну грошову допомогу у розмірі 
		1 945,76 грн (а. с. 93, том 1).
		 
		Постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30 листопада 2010 року визнано неправомірною бездіяльність відділення виконавчої дирекції Фонду щодо перерахунку ОСОБА_4 щомісячних страхових виплат у зв'язку з підвищенням розміру мінімальної заробітної плати.
		Зобов'язано відділення виконавчої дирекції Фонду провести позивачу перерахунок щомісячних страхових виплат у зв'язку з підвищенням розміру мінімальної заробітної плати, встановивши відповідний розмір щомісячних страхових виплат: з 01 вересня 2004 року 2 249,49 грн, з 01 січня 2005 року 
		2 486,78 грн, з 01 квітня 2005 року 2 752,54 грн, з 01 липня 2005 року 
		2 942,37 грн, з 01 вересня 2005 року 3 368,51 грн, з 01 січня 2006 року 
		3 551,14 грн, з 01 липня 2006 року 3 804,79 грн, з 01 грудня 2006 року 
		4 058,44 грн, з 01 квітня 2007 року 4 261,36 грн, з 01 липня 2007 року 
		4 464,29 грн, з 01 жовтня 2007 року 4 667,21 грн, з 01 січня 2008 року 
		5 225,24 грн, з 01 квітня 2008 року 5 326,70 грн, з 01 жовтня 2008 року 
		5 529,63 грн, з 01 грудня 2008 року 6 138,39 грн, з 01 січня 2009 року 
		6 341,32 грн, з 01 липня 2009 року 6 392,05 грн, з 01 жовтня 2009 року 
		6 594,97грн, з 01 листопада 2009 року 7 136,43 грн, з 01 січня 2010 року 
		8 545,67 грн, з 01 квітня 2010 року 8 693,18 грн.
		Стягнуто з відділення Фонду на користь ОСОБА_4 заборгованість у зв'язку з затримкою перерахунку щомісячних страхових виплат з урахуванням інфляції станом на 30 квітня 2010 року в розмірі 93 167,83 грн.
		 
		Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 
		14 червня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 грудня 2014 року, постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30 листопада 2010 року в частині зобов'язання відділення виконавчої дирекції Фонду провести ОСОБА_4 перерахунок щомісячних страхових виплат у зв'язку з підвищенням розміру мінімальної заробітної плати та в частині стягнення з відділення виконавчої дирекції Фонду на користь ОСОБА_4 заборгованості станом на 30 квітня 2010 року в розмірі 93 167,83 грн скасовано та прийнято в цій частині нову постанову.
		Зобов'язано відділення виконавчої дирекції Фонду провести перерахунок щомісячних страхових виплат у зв'язку з підвищенням розміру мінімальної заробітної плати ОСОБА_4 з 01 вересня 2004 року.
		У іншій частині постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 
		30 листопада 2010 року залишено без змін.
		 
		10 жовтня 2011 року державним виконавцем Ленінського відділу Державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції (далі - Ленінський ВДВС Кіровоградського МУЮ) відкрито виконавче провадження та надано відділенню виконавчої дирекції Фонду строк для самостійного виконання рішення суду до 17 жовтня 2011 року (а. с. 24, том 2).
		 
		Постановою державного виконавця від 31 травня 2012 року виконавче провадження закінчено у зв'язку з неможливістю виконання рішення без участі боржника (а. с. 25, том 2).
		 
		Постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 29 вересня 
		2015 року, яка набрала законної сили, залишено без задоволення адміністративний позов ОСОБА_4 про скасування постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження (а. с. 26-29, том 2).
		 
		Відповідно до частини першої статті3 ЦПК України 2004 року кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		 
		Відповідно до пункту 3 частини першої статті 29 Закону № 1105-XIV у редакції, чинній на час розгляду адміністративної справи № 2а-6740/2010/1111, перерахування сум щомісячних страхових виплат і витрат на медичну та соціальну допомогу провадиться у разі підвищення розміру мінімальної заробітної плати у порядку, визначеному законодавством.
		 
		У рішенні Європейського суду з прав людини у справ «Кечко проти України» від 08 листопада 2005 року зазначено про свободу дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Європейський Суд не прийняв аргумент уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (пункти 23, 26).
		 
		Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		 
		За змістом статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які б особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
		 
		Для відшкодування шкоди необхідно довести такі факти:
		а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.
		б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом завдана шкода відшкодовується в повному обсязі.
		в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
		г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
		Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.
		 
		Отже, виходячи з аналізу вказаних норм ЦК України доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено, є збитками.
		 
		Відповідно до статті 50 Закону № 1105-XIV у редакції, чинній на час розгляду адміністративної справи № 2а-6740/2010/1111, фонд соціального страхування від нещасних випадків несе відповідальність згідно із законодавством за шкоду, заподіяну застрахованим особам внаслідок невиконання, несвоєчасного або неналежного виконання умов страхування, встановлених законодавством.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в редакції, яка набрала чинності з 01 січня 2015 року, Фонд несе відповідальність згідно із законом за шкоду, заподіяну з його вини застрахованим особам внаслідок несвоєчасної або неповної виплати матеріального забезпечення, страхових виплат, ненадання або несвоєчасне надання соціальних послуг, передбачених цим Законом.
		 
		Згідно Положення про відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Кропивницький Кіровоградської області 
		(а. с. 53-58 том 2) відділення є робочим органом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
		 
		Відділення є юридичною особою, має самостійний кошторис, рахунок в установі банку, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням (пункт 10 Положення).
		 
		Обов'язок здійснити перерахунок щомісячних страхових виплат у зв'язку з підвищенням розміру мінімальної заробітної плати було покладено постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 
		14 червня 2011 року на відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кіровограді і саме з вини відділення Фонду судове рішення не виконано.
		 
		Предметом позову ОСОБА_4 до суду є стягнення майнової шкоди, завданої неправомірною бездіяльністю відповідача, а саме невиконанням ним постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2011 року щодо проведення йому перерахунку щомісячних страхових виплат.
		 
		Таким чином, спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з невиконанням судового рішення, яким відповідача зобов'язано здійснити позивачу перерахунок щомісячних страхових виплат з 01 вересня 2004 року, а сам позивач під заподіяною йому шкодою вказує той розмір страхових виплат, який повинен був би отримати, якби відбулося належне виконання постанови адміністративного суду від 14 червня 2011 року, та можливість отримати ці суми в процедурі примусового виконання судового рішення для нього втрачена.
		 
		Рішення суду в адміністративній справі, які набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
		 
		Розмір відшкодування матеріальної шкоди позивач визначив, виходячи із несплачених позивачу сум перерахованих щомісячних страхових виплат.
		 
		Зазначені суми можуть вважатися майновою шкодою, або збитками в розумінні статей 22, 1166 ЦК України, незважаючи на те, що зазначені суми підлягали виплаті позивачу в порядку виконання постанови адміністративного суду, оскільки можливість виконання вищезгаданого судового рішення втрачена, через те, що відповідач всупереч рішенню суду, яке набрало законної сили, зазначений перерахунок не здійснив, постановою державного виконавця від 31 травня 2012 року виконавче провадження закінчено у зв'язку з неможливістю виконання рішення без участі боржника.
		 
		Згідно доводів касаційної скарги відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кропивницький Кіровоградської області відповідач вважає неможливим виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 
		14 червня 2011 року, залишеної без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 грудня 2014 року, у зв'язку із «відсутністю правового та технічного підґрунтя».
		 
		Невиконання судових рішень визнається Європейським судом з прав людини порушенням статті 6 Європейської конвенції з прав людини. Крім того, право на соціальні виплати може підпадати під захист статті 1 Першого протоколу.
		 
		Стаття 1 Протоколу не гарантує право на пенсію чи соціальне забезпечення, якщо згідно з національним законодавством для цього немає підстав.
		 
		Однак, в даній справі на користь позивача було ухвалено судове рішення про перерахування певних виплат, яке залишилося невиконаним і можливість виконання якого втрачена для позивача.
		 
		Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) невиконання судового рішення не може бути виправдане недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. І це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін (§ 40 рішення Суду у справі «Горнсбі проти Греції» («Hornsby v. Greece», заява № 18357/91) від 19 березня 1997 року, § 34 рішення Суду у справі «Бурдов проти Росії» («Burdov v. Russia», заява № 59498/00) від 07 травня 2002 року).
		 
		Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до вимог Конвенції. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади 
		(§ 54 рішення Суду у справі «ЮрійМиколайович Іванов проти України» від 
		15 жовтня 2009 року).
		 
		Не вживаючи заходів до виконання судових рішень, які набрали законної сили, упродовж тривалого часу, уряд позбавляє положення пункту 1 статті шостої Конвенції будь-якого сенсу, а значить порушує його (§ 37-38 рішення Суду у справі «Бурдов проти Росії»). Крім того, відсутність у людини можливості домогтися виконання судового рішення, ухваленого на її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті першої Першого протоколу (§ 52 рішення Суду у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України»).
		 
		Згідно зі статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		 
		Тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку стосовно того, що невиконанням судового рішення в адміністративній справі, можливість виконання якого вже втрачена, ОСОБА_4 завдано матеріальних збитків у вигляді неотриманих доходів, які він міг би одержати за звичайних обставин, якби його право на перерахунок цих виплат не було порушено відповідачем.
		 
		Також, обґрунтованими є висновки суду апеляційної інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_4 стосовно стягнення на його користь завданої шкоди за період з 01 вересня 2004 року до 30 квітня 2010 року з огляду на таке.
		 
		Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 
		14 червня 2011 року скасовано постанову Ленінського районного суду міста Кіровограда від 30 листопада 2010 року, якою суд стягнув суму заборгованості щомісячних страхових виплат станом на 30 квітня 2010 року.
		 
		Зі змісту постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2011 року вбачається, що суд зобов'язав відділення Фонду провести перерахунок щомісячних страхових виплат з 01 вересня 2004 року до 30 квітня 2010 року.
		 
		Суд не зобов'язував відділення Фонду здійснити перерахунок щомісячних страхових виплат після 30 квітня 2010 року.
		 
		Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку стосовно того, що постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2011 року відповідача не було зобов'язано здійснювати перерахунок щомісячних страхових виплат на майбутнє, а саме після 
		30 квітня 2010 року, тому питання щодо правомірності дій відділення Фонду щодо неперерахування щомісячних страхових виплат після 30 квітня 
		2010 року має вирішується за нормами Кодексу адміністративного судочинства України і належить до адміністративної юрисдикції.
		 
		Доводи касаційної скарги ОСОБА_4 щодо стягнення недоотриманих коштів за період з 01 вересня 2004 року до 31 травня 2015 року у розмірі 512 357,15 грн не можуть бути задоволені, оскільки розмір шкоди суд апеляційної інстанції визначив правильно, виходячи із сум можливість стягнення яких внаслідок невиконання судового рішення втрачена.
		 
		Таким чином, суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 10, 60, 212 ЦПК України 2004 року, дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.
		 
		Доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів та незгоди заявників щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції без змін, оскільки доводи касаційних скарг висновків суду не спростовують.
		 
		В цій справі Верховний Суд не відступає від правової позиції Верховного Суду України у справі за № 6-1388цс17, оскільки обставини цієї справи не охоплюються зазначеною правовою позицією, відповідно до якої несплачена позивачці сума пенсії, яка підлягає стягненню на її користь за рішенням суду, не може вважатися майновою шкодою або збитками в розумінні статей 22, 1166 ЦК України, а є сумою нарахованої пенсії, яка підлягає виплаті позивачці в порядку виконання постанови адміністративного суду, оскільки в цій справі судове рішення знаходилося на виконанні та частково виконано відповідачем у зв'язку з проведенням перерахунку.
		 
		У справі за позовом ОСОБА_4 можливість виконання судового рішення про здійснення перерахунку соціальних виплат втрачена внаслідок закінчення виконавчого провадження у зв'язку з неможливістю виконання судового рішення без участі боржника.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційні скарги ОСОБА_4 та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кропивницький Кіровоградської області залишити без задоволення.
		 
		Рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 22 травня 2017 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий   СуддіВ. С. Висоцька     А. О. Лесько     С. Ю. Мартєв     В. В. Пророк     С. П. Штелик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...