Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 759/6976/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 22.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 26.12.2018.
Дата набрання законної сили: 28.11.2018
Номер судового провадження: 14-523цс18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		 
		І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И
		         
		28 листопада 2018 року
		м. Київ
		Справа № 759/6976/16-ц
		Провадження № 14-523цс18
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача ЛященкоН.П., 
		суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
		розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» на рішення Апеляційного суду м. Києва від 22 червня 2017 року у складі колегії суддів Саліхова В. В., Прокопчук Н. О., Семенюк Т. А. у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва Алла Михайлівна, про визнання дій протиправними та повернення у власність квартири,
		ВСТАНОВИЛА:
		У травні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (далі - ТОВ «Кей-Колект»), третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу КобелєваА. М. (далі - приватний нотаріус КМНО Кобелєва А. М.), про визнання дій протиправними та повернення у власність квартири.
		ОСОБА_3 зазначав, що за умовами кредитного договору від 24 квітня 2008 року, укладеного між Акціонерним комерційним банком «Укрсиббанк» (далі - Банк) та ОСОБА_3, останній отримав кредит у розмірі 194 650 доларів США для придбання квартири АДРЕСА_1. Того ж дня ОСОБА_3 уклав з ОСОБА_5 договір купівлі-продажу зазначеної квартири, а з Банком - договір іпотеки. Виконання зобов'язань за наведеним вище кредитним договором також забезпечено договором поруки, укладеним 24 квітня 2008 року між Банком та ОСОБА_6
		Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 05 листопада 2010 року з ОСОБА_3 і ОСОБА_6 у солідарному порядку на користь Банку стягнуто заборгованість за кредитним договором, укладеним 24 квітня 2008 року, в розмірі 240 743,80 долара США, що еквівалентно 1 908 039,06 грн. Рішення було звернуто до примусового виконання. У порядку примусового виконання судового  рішення на все майно боржників було накладено арешт.
		Листом від 15 грудня 2011 року позивачу було повідомлено про те, що 12 грудня 2011 року за договором факторингу Банк передав ТОВ «Кей-Колект» право вимоги за кредитним договором від 24 квітня 2008 року.
		21 квітня 2016 року позивачу стало відомо, що належна йому на праві власності квартира, яка є предметом іпотеки,  була відчужена приватним нотаріусом КМНО Кобелєвою А. М. на підставі договору іпотеки на користь ТОВ «Кей-Колект».
		Позивач вважає, що нотаріальна дія щодо відчуження квартири була проведена приватним нотаріусом Кобелєвою А. М. з порушенням норм матеріального і процесуального права.
		З урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_3 просив визнати протиправними дії приватного нотаріуса Кобелєвої А. М. щодо передачі у власність ТОВ «Кей-Колект» належної позивачу квартиру АДРЕСА_1 та реєстрації права власності за ним; повернути у власність позивачу спірну квартиру, визнати виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
		Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 27 березня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не довів, що відчуження спірної квартири відбулося з порушеннями вимог діючого законодавства.
		Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 22 червня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.
		Визнано незаконними дії приватного нотаріуса КМНО КобелєвоїА. М. стосовно реєстрації передачі у власність ТОВ «Кей-Колект» квартири АДРЕСА_1. Скасовано державну реєстрацію права власності на вказану квартиру, здійснену 21 березня 2016 року приватним нотаріусом КМНО КобелєвоюА. М. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що дії приватного нотаріуса КМНО Кобелєвої А. М. щодо відчуження предмета іпотеки вчинено із порушенням вимог діючого законодавства та договору про іпотеку, оскільки договір про добровільну передачу спірної квартири у власність ТОВ «Кей-Колект» укладено не було, а ОСОБА_3, як іпотекодавець, не надавав своєї згоди на передачу предмета іпотеки у власність іпотекодержателю.
		У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ТОВ «Кей-Колект» просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга мотивована тим, що поза увагою суду залишився той факт, що між сторонами виник спір з приводу вчинення нотаріусом дій як спеціальним суб'єктом - державним реєстратором, оцінка законності яких не належить до компетенції суду, що вирішує спори за правилами цивільного судочинства, а спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
		Касаційна скарга також містить посилання на те, що наявне в іпотечному договорі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя є підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки у добровільному і узгодженому сторонами договору порядку.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано справу з суду першої інстанції.
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ«Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		У травні 2018 року справу отримано Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року справу призначено до судового розгляду.
		Відповідно до частини шостої статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.
		Згідно із частинами першою та четвертою статті 404 ЦПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу, зокрема, з обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п'ятій або шостій статті 403 цього Кодексу.
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 31 жовтня 2018 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки ТОВ «Кей-Колект» оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
		Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 15 листопада 2018 року зазначену справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами (у письмовому провадженні).
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, встановлених частиною шостою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
		Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України (у редакції, чинній на час ухвалення рішень судами першої й апеляційної інстанцій) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
		Згідно з частиною першою статті 3 КАС України (у редакції, чинній на час ухвалення рішень судами першої й апеляційної інстанцій) суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
		Пункт 1 частини другої статті 17 КАС України (у редакції, чинній на час ухвалення рішень судами першої й апеляційної інстанцій) визначав, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
		Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 15 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення рішень судами першої й апеляційної інстанцій) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
		Спір виник між сторонами з приводу порушення права власності позивача на квартиру внаслідок дій ТОВ «Кей-Колект» та нотаріуса щодо реєстрації такого права за ТОВ «Кей-Колект».
		Враховуючи те, що спірні правовідносини пов'язані із захистом права власності позивача та виконанням умов договору іпотеки, Велика Палата Верховного Суду вважає, що цей спір не є публічно-правовим та правильно вирішений судами за правилами цивільного судочинства.
		У частині решти доводів касаційної скарги слід зазначити наступне.
		Судами встановлено, що позивач та Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - банк), уклали Договір про надання споживчого кредиту (далі - кредитний договір). Згідно з його умовами позивач отримав кредит у сумі 194 тис. 650 доларів США для купівлі квартири АДРЕСА_1.
		Того ж дня ОСОБА_3 уклав з ОСОБА_5 договір купівлі-продажу зазначеної квартири, а з банком - договір іпотеки. Виконання зобов'язань за наведеним вище кредитним договором також забезпечено договором поруки, укладеним 24 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_6
		Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 5 листопада 2010 року з ОСОБА_3 та ОСОБА_6 солідарно на користь банку стягнуто заборгованість за кредитним договором від 24 квітня 2008 року в розмірі 240 тис. 743 долари США 80 центів, у порядку примусового виконання цього рішення було накладено арешт на все майно боржників.
		12 грудня 2011 року за договором факторингу банк передав ТОВ «Кей-Колект» право вимоги за кредитним договором від 24 квітня 2008 року.
		21 березня 2016 року приватним нотаріусом КМНО Кобелєвою А. М. на підставі договору іпотеки від 24 квітня 2008 року № 11489 прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ТОВ «Кей-Колект».
		Відповідно до вимог статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим нотаріально посвідченим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог останнього, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Закону України «Про іпотеку». Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає останньому застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
		Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».
		При цьому згідно із частиною першою статті 37 Закону України «Про іпотеку» правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності.
		Сторони договору іпотеки досягли згоди про можливість позасудового врегулювання питання про задоволення вимог іпотекодержателя.
		Відповідно до пункту 5.2.1 договору іпотеки передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання здійснюється на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».
		Отже, позасудова передача предмету іпотеки у власність іпотекодержателю здійснюється лише в добровільному порядку та за згодою сторін на підставі складання окремого договору.
		Разом з тим суд апеляційної інстанції встановив, що під час відчуження спірної квартири договору про її добровільну передачу у власність ТОВ «Кей-Колект» укладено не було, а ОСОБА_3, як іпотекодавець, не надавав своєї згоди на передачу предмета іпотеки у власність іпотекодержателю.
		З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що прийняття нотаріусом рішення про передачу спірної квартири у власність ТОВ «Кей-Колект» та державну реєстрацію права власності як такого, що виникає на підставі договору іпотеки, є протиправним.
		Доводи касаційної скарги в цій частині висновків суду не спростовують.
		Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. 
		Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
		Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
		Керуючись статтями 141, 258, 259, 400, 402-404, 409, 410, 416ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		ПОСТАНОВИЛА:
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» залишити без задоволення.
		Рішення Апеляційного суду м. Києва від 22 червня 2017 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач  Н.П. Лященко     Судді:     Н.О. Антонюк       Л.М. Лобойко       С.В. Бакуліна        О.Б. Прокопенко      В.В. Британчук       Л.І. Рогач       Д.А. Гудима       І.В. Саприкіна       В.І. Данішевська       О.М. Ситнік        О.С. Золотніков     О. С. Ткачук      О.Р. Кібенко       В.Ю. Уркевич      В.С. Князєв       О.Г. Яновська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...