Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/19222/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із трудових правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 22.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 22.12.2018.
Дата набрання законної сили: 06.12.2018
Номер судового провадження: 61-42867ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		06 грудня 2018 року
		м. Київ
		справа № 755/19222/17
		провадження № 61-42867св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Курило В. П., 
		Червинської М. Є.,
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_4,
		представники позивача: ОСОБА_5, ОСОБА_6,
		відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Центр»,
		представники відповідача: Гаврилюк Тетяна Володимирівна, Погоріла Анастасія Сергіївна, Іванович Тетяна Василівна,
		третя особа - ОСОБА_10,
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 23 травня 2018 року в складі судді Чех Н. А. та постанову Апеляційного суду м. Києва від 07 серпня 2018 року в складі колегії суддів: Кравець В. А., Лапчевської О. Ф., Кулікової С. В.,
		В С Т А Н О В И В:
		У грудні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Центр» (далі - ТОВ «Сервіс-Центр»), третя особа - ОСОБА_10, про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що 15 лютого 2013 року вона була прийнята на посаду головного бухгалтера ТОВ «Сервіс-Центр» за сумісництвом. 01 квітня 2016 року згідно з наказом відповідача, підписаним генеральним директором ОСОБА_10, введено в дію штатний розклад, відповідно до якого розмір заробітної плати головного бухгалтера (за сумісництвом) складав 6 000,00 грн. Однак, з 01 квітня 2016 року вона отримувала заробітну плату 500,00 грн замість 6 000,00 грн. На її неодноразові звернення до генерального директора щодо недоплати заробітної плати остання наголошувала на відсутності відповідного обсягу коштів, а у вересні-жовтні 2017 року взагалі заявила, що коштів немає і виплачувати заборгованість не буде. 
		У зв'язку з цим, позивач звернулася до Державної служби з питань праці з проханням провести перевірку дотримання вимог законодавства про працю. За наслідками перевірки було встановлено факт порушення нарахування та виплати заробітної плати головному бухгалтеру та складено протокол про адміністративне правопорушення у відношенні генерального директора. 
		10 листопада 2017 року відповідачем було видано наказ б/н 10-17 про притягнення до дисциплінарної відповідальності головного бухгалтера за порушення трудової дисципліни, а саме: порушення нарахування та виплати заробітної плати головному бухгалтеру. Зазначала, що з таким наказом не згідна, оскільки за вказані порушення вже було встановлено винну особу - генерального директора, якого за це притягли до адміністративної відповідальності. 16 листопада 2017 року відповідачем було видано наказ б/н 16-17 про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача за порушення трудової дисципліни, а саме, невиконання розпорядження 
		від 07 листопада 2017 року «Про перенесення бази «1С:Бухгалтерія» в хмарний 
		ІТ ресурс» та було оголошено догану. Даний наказ ОСОБА_4 також вважала незаконним, оскільки виконання нею указаного розпорядження означало б вчинення порушення Указу Президента від 15 травня 2017 року, яким введено санкції проти ТОВ «1С». 
		16 листопада 2017 року відповідачем видано наказ б/н 16(2)-17 про звільнення головного бухгалтера на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України за порушення трудової дисципліни. Дана позиція базується на звіті про результати незалежної перевірки нарахування та виплати заробітної плати охоронцям, підготовленого незалежним податковим консультантом Томаш М. від 15 листопада 2017 року. 
		Позивач вважала, що даний наказ не відповідає вимогам чинного законодавства, суперечить статті 147 КЗпП України, статті 61 Конституції України, якими передбачено, що ніхто не може бути двічі притягнутий до відповідальності за одне і те ж порушення. Також зазначала, що всі перелічені нею накази є незаконними. Зазначала, що зверталася до Державної служби з питань праці і останні притягнули керівника до відповідальності.
		 
		З урахуванням викладеного, ОСОБА_4 просила суд: визнати незаконними та скасувати накази ТОВ «Сервіс-Центр» від 10 листопада 2017 року б/н 10-17, 
		від 16 листопада 2017 року б/н 16-17, від 16 листопада 2017 року б/н 16(2)-17 та поновити її на роботі.
		 
		Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 23 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду м. Києва від 07 серпня 
		2018 року, в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позову, суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що докази на підтвердження вимог позивача відсутні, а позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
		 
		У серпні 2018 року ОСОБА_4 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено статтю 175 КК України, частину третю статті 92 ЦК України, статтю 36 Закону України «Про оплату праці», статті 3, 4, 147, 147-1 КЗпП України, статтю 61 Конституції України, Указу Президента України від 15 травня 2017 року 
		№ 133/2017 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України 
		від 28 квітня 2017 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», статтю 76 ЦПК України.
		 
		У листопаді 2018 року ТОВ «Сервіс-Центр»подало відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстав для їх скасування немає.
		 
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		 
		Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
		 
		Одним із видів юридичної відповідальності є дисциплінарна відповідальність. У сфері виконання найманої праці вона полягає в обов'язку працівника, який вчинив дисциплінарний проступок, давати звіт перед роботодавцем за свої протиправні дії та нести дисциплінарні стягнення, передбачені нормами трудового законодавства.
		 
		Дисциплінарна відповідальність, як і будь-яка інша юридична відповідальність, має примусовий характер. Він полягає в тому, що стосовно працівника, який вчинив дисциплінарний проступок, роботодавцем можуть уживатися заходи примусового впливу, примусова санкція, яка спричиняє для порушника певні негативні наслідки.
		Заходи дисциплінарного стягнення, що застосовуються до деяких працівників, які несумлінно виконують свої трудові обов'язки, зазначено у статті 147 КЗпП України.
		 
		Згідно зі статтею 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 
		1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.
		 
		Відповідно до статті 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також органами, вищестоящими щодо органів, вказаних у частині першій цієї статті.
		 
		Дисциплінарне стягнення, відповідно до вимог статі 148 КЗпП України, застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
		 
		Статтею 149 КЗпП України визначено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
		 
		Відповідно до статті 150 КЗпП України дисциплінарне стягнення може бути оскаржене працівником у порядку, встановленому чинним законодавством.
		 
		За приписами пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
		 
		Отже, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 81, 89 ЦПК України, встановивши, що позивачем систематично порушувалась трудова дисципліна, та урахувавши ступінь проступку та відповідність обраних відповідачем дисциплінарних стягнень, дійшов правильного та обґрунтованого висновку про дотримання відповідачем при звільненні вимог статей 147-149 КЗпП України та безпідставність вимог позивача з огляду на їх недоведеність належними та допустимими доказами.
		 
		Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 23 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 07 серпня 2018 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                      В. М. Коротун 
		В. П. Курило
		М. Є.Червинська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...