Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 11-35 : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 16.02.2010. Забезпечено надання загального доступу: 01.04.2010.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		      Україна 
		Апеляційний суд Житомирської області 
		10008, м.Житомир-8, вул. 1-го Травня, 24, тел. 47-26-44 
		  Іменем  України 
		Ухвала 
		--------------------------- 
		16 лютого 2010 року.                                      м. Житомир. 
		--------------------------                                       ---------------- 
		Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі : 
		                        головуючого  судді Фоміна Ю.В.      
		                        суддів: Ткача С.О., Шеніна П.О.  
		                        з участю: 
		                        -------------- 
		                        прокурора Селюченко І.І. 
		                        адвоката ОСОБА_1   
		розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Ружинського районного суду від 17 листопада 2009 року щодо 
		ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя села Білилівка Ружинського району Житомирської області, не працюючого, відповідно до ст. 89 КК України не судимого, 
		засудженого за ст. 115  ч. 1  КК України на 9 років 6 місяців позбавлення волі. 
		Згідно з вироком суду ОСОБА_2 06 вересня 2008 року  в період з 10 до 11 години, приїхав кіньми до будинку матері ОСОБА_3 по АДРЕСА_1.  Між ними виникла сварка, в процесі якої ОСОБА_2 на грунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків вирішив вбити матір. Реалізуючи злочинний умисел, відтягнув ОСОБА_3 за волосся від возу, із значною силою наніс багаточисельні удари руками і ногами в місця розташування життєво важливих органів: груди, живіт, голову та тулуб, що ускладнилось розвитком комбінованого шоку. Спричинив потерпілій тілесні ушкодження у вигляді: підкапсульного крововиливу печінки, перелому лицьової та мозкової кісток черепа, кісток носа, решітчастої кістки, множинних переломів ребер з 7 по 9 по середньо-ключичній лінії та з 7 по 12 по задьо-підпахвинній лінії, з 4 по 7 
		---------------------------------------------------------------------------------------------------- 
		Справа № 11 - 35                                             Головуюча у 1 інстанції: Руденко З.Б.. 
		Категорія: 115 ч. 1 КК                                         Доповідач у 2 інстанції: Ткач С.О. 
		по середньо-ключичній лінії, крововиливів в мякі тканини голови, синців в обох навколоочних ділянках, на слизовій оболонці верхньої та нижньої губ, підборідді, на лівій щоці та виличній ділянці, на обох вушних раковинах, на лівому і правому плечі.  
		В апеляції адвокат просить змінити кваліфікацію дій засудженого на ч. 2 ст. 121 КК України. Вирок суду скасувати із-за невідповідності висновку суду фактичним обставинам справи, справу повернути на новий судовий розгляд в суд першої інстанції. Мотивує тим, що засуджений під час побиття потерпілої не усвідомлював  суспільно-небезпечного характеру своїх дій, не передбачав небезпечність наслідків та не бажав настання  смерті матері. Він постійно допомагав матері по господарству. Будь яких матеріальних претензій, у їх відношеннях, не було. Як досудовим слідством так і судом не встановлено наявність у діях засудженого умисла на вбивство. Після побиття ОСОБА_3 прожила 11 годин і померла в лікарні, що стверджує факт спричинення засудженим тяжкого тілесного ушкодження. 
		Заслухавши доповідача, адвоката, міркування прокурора,  перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи учасників судового розгляду, колегія суддів апеляцію адвоката залишає без задоволення з наступних підстав. 
		Висновок суду щодо доведеності винності ОСОБА_2 в умисному противоправному заподіянні смерті ОСОБА_3 є правильним, відповідає фактичним обставинам справи, стверджується зібраними досудовим слідством доказами, дослідженими і належним чином оціненими судом. 
		Суд дав належні оцінку показанням засудженого про відсудність умислу на вбивство, розцінив їх як намір уникнути відповідальності, мотивував чому враховані інші докази досліджені у судовому засіданні, які стверджують його винність. 
		Судом прийняті до уваги показання засудженого  ОСОБА_2 в тій частині, де він визнав факт нанесення матері декількох ударів і пояснив, що  відливав її після побиття водою.  Далі залишив потерпілу на вулиці, сам пішов до будинку спати. Скільки наніс ударів, в які частини тіла не памятає, так як був пяний. У власноручно написаному зявленні із зізнанням 11 вересня 2008 року ОСОБА_2 повідомляв, що розгнівавшись, в стані алкогольного спяніння бив матір по тілу і голові. Що далі відбувалося, не памятає (т. 1 а. с. 57). 
		Суд також правильно послався на дані досудовому слідству показання потерпілої ОСОБА_5, свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, допитаних судом свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 які показали, що загибла ОСОБА_3 була виявлена на дорозі біля свого будинку, де її залишив після побиття ОСОБА_2. На тілі виднілися тілесні ушкодження. Коли побиту ОСОБА_3 занесли до будинку там побачили ОСОБА_2 в стані алкогольного спяніння. Коли його стали сварити за погане відношення до матері він заявив, що вона стара і однак помре. Після чого покинув приміщення будинку і поїхав кіньми геть. 
		У вироку суд також послався по показання свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які ствердили, що бачили ОСОБА_3 у її будинку з множинними тілесними ушкодженнями, яка була без свідомості. ОСОБА_12 надавала потерпілій первинну медичну допомогу. При цьому був присутній син потерпілої ОСОБА_2, який перебував в стані алкогольного спяніння, сварився з своїми родичами. Його поведінка свідчила, що він не усвідомлював подій, які відбувалися. 
		Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 288 від 22 жовтня 2008 року, смерть ОСОБА_3 настала внаслідок тупої сполученої травми голови і тулуба, що ускладнилось розвитком комбінованого шоку, які заподіяні нанесенням людиною множинних, не підлягаючих рахунку ударів руками, ногами взутими у взуття та ін..  
		При дослідженні трупа ОСОБА_3, будь-яких специфічних ознак переїзду колесом, ушкоджень спричинених кінцівками тварин (коня), не виявлено. 
		Враховуючи характер застосованого ОСОБА_2 насильства, значну кількість та локалізацію завданих ним потерпілій тілесних ушкоджень, суд прийшов до обгрунтованого висновку про наявність у засудженого умислу на позбавлення матері життя. 
		Про це свідчить і поведінка засудженого. Зокрема, після припинення побиття потерпілої, коли та знаходилась без свідомості, ОСОБА_2 не вжив заходів для надання матері допомоги, залишив її стареньку, безпомічну на вулиці, сам пішов до будинку і ліг спати.  
		За таких обставин тривалість часу, що минув із моменту заподіяння ушкоджень до настання смерті потерпілої, для кваліфікації злочину як умисного вбивства, значення не має. 
		ОСОБА_2 наносячи удари руками і ногами ОСОБА_3 в життєво важливий орган  грудну клітину, голову, живіт усвідомлював суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачав їх наслідки  смерть потерпілої та бажав настання таких наслідків. 
		Тому, суд першої інстанції обгрунтовано не прийняв до уваги такі доводи засудженого як випадковість, розцінив їх як спосіб захисту власних інтересів.  
		Висновком судової психолого-психіатрічної експертизи ОСОБА_2 визнаний осудним (т. 1 а. с. 187-188). 
		Судово-наркологічною експертизою встановлено, що у ОСОБА_2 діагностовано психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю та синдром залежності. Він хворіє на хронічний алкоголізм та потребує примусового лікування (т. 1 а. с. 192). 
		З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні злочину та кваліфікацією його дій  за ст. 115 ч. 1 КК України. 
		Підстав для скасування чи зміни вироку суду, не встановлено. 
		Тому, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів - 
		 ухвалила: 
		апеляцію адвоката ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Ружинського районного суду від 17 листопада 2009 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.  
		  Судді апеляційного суду:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...