Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2340/4243/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо:; праці, зайнятості населення (крім зайнятості інвалідів); реалізації публічної житлової політики, у тому числі:; праці, зайнятості населення (крім зайнятості інвалідів).
Надіслано для оприлюднення: 21.12.2018. Зареєстровано: 22.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 26.12.2018.
Дата набрання законної сили: 25.07.2019
Результат оскарження 25.07.2019 Шостий апеляційний адміністративний суд: повернуто скаргу
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20 грудня 2018 року                                                                            справа № 2340/4243/18                                                                                                                           м. Черкаси
		Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого судді - Тимошенко В.П.,
		розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Управління Держпраці у Черкаській області про визнання протиправною та скасування рішення,
		встановив:
		19 жовтня 2018 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа - підприємець ОСОБА_2 з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Черкаській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 09.08.2018 року за №ЧК-619/365/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-439, винесену Управлінням державної служби України з питань праці у Черкаській області Державної служби України з питань праці (код за ЄДРПОУ 39881228. 18000, м. Черкаси, бульвар Шевченка, буд.205).
		Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що перевірка проведена без достатніх для того підстав, висновки в акті перевірки зроблені виходячи не з об'єктивного трактування приписів норм матеріального права, без об'єктивного дослідження та врахування безпосередніх обставин справи. 
		Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 23.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
		Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 23.10.2018 клопотання позивача про виклик свідків від 29.08.2018 (вх. № 20715/18) залишено без розгляду.
		Відповідач у встановлений судом термін надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, мотивуючи це тим, що за наслідками інспекційного відвідування позивача, 09.08.2018 відповідачем прийнято постанову про накладення штрафу №ЧК 619/365/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-439 від 31.07.2018 про накладення штрафу у розмірі 223380,00 грн. Відповідач зазначив, що при проведенні інспекційного відвідування та прийнятті оскаржуваного рішення уповноваженні особи Управління Держпраці у Черкаській області діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
		Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
		Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.
		18.07.2018 сформовано направлення за № 1446 на проведення інспекційного відвідування суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_2 АДРЕСА_1). Направлення на проведення інспекційного відвідування оформлене на підставі наказу від 17.07.2018 №680-Н.
		За результатом проведеної перевірки, перевіряючим складено акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю  № ЧК-619/365/АВ від 20.08.2018, яким зафіксовано порушення ч. 1 ст. 21, ч. 3 ст. 24 КЗпП України, ПКМУ №413.
		Зокрема згідно з розділом ІІІ акта від 20.08.2018 виявлені такі порушення: « 19 липня 2018 року в ході інспекційного відвідування, за участю головного державного інспектора Мирошниченко Миколи Петровича, встановлено, що в «ІНФОРМАЦІЯ_1», по АДРЕСА_1, де здійснює свою підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_2 виконувала обов?язки бармена ОСОБА_3, а обов?язки підсобного робітника на кухні ОСОБА_4. За поясненнями ФОП ОСОБА_2, ОСОБА_3 працює з 19.07.2018 і з 23.07.2018 він планує укласти з нею трудовий договір, ОСОБА_4 працює з 17.07.2018 проте з нею трудовий договір укладатися не буду, так як працівниця не пройшла стажування.
		Трудових договорів на робочому місці працівників не було. В порушення вимог ст. 21 та ст. 24 КЗпП України ОСОБА_3 та ОСОБА_4 фактично допущені до роботи без укладення з ними трудових договорів та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу.
		Позивачем акт інспекційного відвідування отримано 05.07.2018  без зауважень та заперечень, що підтверджується її підписом в акті.
		Під час проведення перевірки ФОП ОСОБА_2 надав письмові пояснення від 19.07.2018, в яких зазначив, що «ОСОБА_3 19.07.2018 працювала у мене за адресою АДРЕСА_1, барменом. Трудовий договір заключу з понеділка 23.07.2018. На кухні тимчасово працює ОСОБА_4 з 17.07.2018. Трудовий договір з нею заключати не буду, не пройшла стажування.».
		ОСОБА_3 під час проведення перевірки надала такі пояснення: « 19.07.2018 за адресою АДРЕСА_1 в бар «ІНФОРМАЦІЯ_1» виконувала обов?язки офіціанта. Трудового договору не має, хочу щоб зі мною заключили трудовий договір.».
		На підставі висновків вказаного акту інспекційного відвідування контролюючим органом прийнято постанову №ЧК-619/365/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-439 від 09.08.2018 про накладення штрафу у розмірі 223380,00 грн.
		Вирішуючи спір по суті суд зазначає таке.
		Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Статтею 4 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 №2694 визначено, що державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України Верховною Радою України і спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.
		Указом Президента України від 06.04.2011 року № 386/2011, затверджено Положення про Державну інспекцію України з питань праці (далі - Положення №386/2011), відповідно до п. 1 якого Державна інспекція України з питань праці (Держпраці України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України (далі - Міністр).
		Держпраці України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
		Одними із основних завдань Держпраці України, згідно з п. 3 Положення, є реалізація державної політики з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю; реалізація державної політики з питань контролю за додержанням законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
		Відповідно до підп. 1 п. 4 цього ж Положення № 386/2011 Держпраці України відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд та контроль за додержанням підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування (далі - роботодавці) законодавства про працю з питань трудових відносин, робочого часу та часу відпочинку, нормування праці, оплати праці, надання гарантій і компенсацій, пільг для працівників, які поєднують роботу з навчанням, дотримання трудової дисципліни, умов праці жінок, молоді, інвалідів, надання пільг і компенсацій за важкі та шкідливі умови праці, забезпечення спеціальним одягом і спеціальним взуттям, засобами індивідуального захисту, мийними та знешкоджувальними засобами, молоком і лікувально-профілактичним харчуванням; проведення обов'язкових медичних оглядів працівників певних категорій; дотримання режимів праці та інших норм законодавства.
		Відповідно до п. 6 Положення №386/2011 Держпраці України для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема, видавати в установленому порядку роботодавцям, суб'єктам господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні, здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, а також фондам загальнообов'язкового державного страхування, обов'язкові до виконання приписи щодо усунення порушень законодавства про працю, законодавства про зайнятість населення, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування щодо призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб; складати у випадках, передбачених законом, протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення.
		Згідно з п. 7 Положення №386/2011 Держпраці України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
		Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України від 05.04.2007 року №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон №877-V).
		Згідно зі ст.1 вказаного Закону, заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.
		При цьому, суд зауважує, що встановлення законодавцем такої форми перевірки як інспекційне відвідування обумовлено необхідністю реалізації статті 259 КЗпП України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
		Так, статтею 259 КЗпП України, унормовано, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		Також, постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 р. № 295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування) (надалі   Порядок № 295).
		У відповідності до приписів п.п 2 Порядку № 295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці. Інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад (далі - органи контролю), посадовими обов'язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження).
		В силу п. 3 Порядку № 295, контрольні повноваження інспектора праці підтверджується службовим посвідченням встановленої Мінсоцполітики форми, що видається Держпраці.
		Згідно з п.п. 8, 9 Порядку № 295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.
		Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.
		Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.
		Отже, з аналізу зазначених норм, суд приходить до висновку, що відповідач, як територіальний орган Держпраці, наділений правом проводити позапланові заходи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності позивача з питань, віднесених до його компетенції, зокрема, у формі інспекційних відвідувань.
		Підставою для накладення штрафів є виявлені під час перевірки суб'єкта господарювання порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення зафіксовані в акті перевірки.
		Суд зазначає, що підставою прийняття оскаржуваної постанови є акт інспекційного відвідування в якому зазначено, що у ФОП ОСОБА_2 працівники ОСОБА_3 та ОСОБА_4 допущені до роботи без укладення трудового договору, повідомлення органу ДФС про прийняття працівника на роботу, чим порушено ч. 1 ст. 21 КЗпП України, ч. 3 ст. 24 КЗпП України, ПКМУ №413.
		Щодо порушень встановлених під час інспекційного відвідування, суд виходить з такого.
		Статтею 1 Кодексу законів про працю України визначено, що Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.
		Відповідно до ч. 1 ст. 21 Кодексу законів про працю України визначено, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
		Частинами 1, 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України встановлено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання такої форми є обов'язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Згідно з ч. 1 ст. 23 Кодексу законів про працю України, трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи. 
		В акті інспекційного відвідування встановлено, що ФОП ОСОБА_2 працівники ОСОБА_3 та ОСОБА_4 допущені до роботи без укладення трудового договору, без повідомлення органу ДФС про прийняття працівника на роботу, чим порушено ч. 1 ст. 21 КЗпП України, ч. 3 ст. 24 КЗпП України, ПКМУ №413.
		Під час проведення перевірки ФОП ОСОБА_2 надав письмові пояснення від 19.07.2018, в яких зазначив, що «ОСОБА_3 19.07.2018 працювала у мене за адресою АДРЕСА_1, барменом. Трудовий договір заключу з понеділка 23.07.2018. На кухні тимчасово працює ОСОБА_4 з 17.07.2018. Трудовий договір з нею заключати не буду, не пройшла стажування.».
		Таким чином, ФОП ОСОБА_2., підтвердив факт допуску працівників до роботи та факт виконання ними трудових обов'язків на робочому місці.
		В позовній заяві позивач зазначив, що у нього були відібрані пояснення,  в яких він зазначив, що ОСОБА_3 здійснює навчання позивача щодо приготуванню кави на кавомашині та коктейлів, на підставі цивільно-правового договору №19/07/18 від 19.07.2018 та таке навчання носить разовий характер, однак, в акті відповідачем було зазначено, що ОСОБА_3, виконувала обов'язки бармена.
		Крім того, в оскаржуваній постанові та акті зазначено ОСОБА_4 здійснювала обов'язки підсобного робітника на кухні, однак позивчем зазначено, що остання працює на підставі укладеного із ним цивільно-правового договору №17/07/18 від 17.07.2018, щодо надання послуг по доставці продуктів та підготовці продуктів до приготування.
		Суд звертає увагу, що позивачем, а ні під час перевірки, а ні під час винесення оскаржуваного рішення та безпосередньо суду не надано цивільно-правових договорів, на підставі яких його працівники здійснюють діяльність у «ІНФОРМАЦІЯ_1», що свідчить про те, що таких договорів не існує. 
		Щодо твердження позивача про написання письмових пояснень «під диктовку» інспектора праці, суд зазначає, що дане твердження є необгрунтованим, безпідставним та таким, що спростовується матеріалами справи, оскільки позивачем не підтверджено жодним чином здійснення зі сторони інспектора по відношенню до нього чи його працівників психологічного чи фізичного тиску, як і відсутній доказ звернення з цього приводу до правоохоронних органів.
		Крім того, ФОП ОСОБА_2 підписав акт інспекційного відвідування від 20.07.2018 без зауважень та заперечень.
		ОСОБА_3 виконували функціональні обов'язки за професіями бармена та офіціанта.
		Згідно національного класифікатора України «Класифікатор професій ДК 003:2010», затвердженого наказом Держспоживстандарту України 28.07.2010 N9 327 до професій належать бармен, офіціант. Завдання та обов'язки вказаних професій передбачені в Довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 65 «Торгівля і громадське харчування», відповідно до яких бармен, зокрема: обслуговує споживачів: пропонує, показує, реалізує готові до споживання безалкогольні, слабоалкогольні напої (пиво, фруктові та мінеральні води, соки), кондитерські вироби, закуски, страви; готує обмежений асортимент алкогольних та безалкогольних напоїв, холодних і гарячих страв, закусок; складає заявки та отримує напої, кулінарну продукцію та покупні товари; забезпечує зберігання напоїв, кулінарної продукції та покупних товарів відповідно до термінів і режиму зберігання; оформляє вітрини та прилавки, утримує їх у належному стані; контролює додержання споживачами культури поведінки; підраховує та здає гроші тощо.
		Завдання та обов'язки професії офіціанта передбачені також в Довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 65 «Торгівля і громадське харчування», відповідно до яких офіціант, зокрема: готує зал до обслуговування споживачів; отримує посуд, прибори, столову білизну; полірує посуд, прибори; приймає замовлення від споживачів; надає споживачам допомогу під час вибору страв і напоїв, рекомендує напої до страв, подає їх на столи; отримує страви в роздавальні та в буфеті; подає страви і напої; оформляє рахунки і розраховується по них із споживачами; прибирає використати посуд, прибори; прибирає столи тощо.
		Факт виконання працівниками позивача трудових функцій підтверджується, окрім пояснень позивача, і матеріалами, зафіксованими засобом відеотехніки в ході інспекційного відвідування.
		Так, з дослідженого судом диску з відеозаписом перевірки вбачається, що ОСОБА_3 самостійно виконувала обов'язки бармена: обслуговувала споживачів, надала меню; пропонувала слабоалкогольні напої, страви, тобто реалізувала їх, прийняла замовлення від споживачів, надала споживачам допомогу під час вибору страв і напоїв, в тому числі проконсультувала щодо властивостей страв та часу їх приготування.
		В ч. 8 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» зазначено, що органи державного нагляду (контролю) та суб'єкти господарювання мають право фіксувати процес здійснення планового або позапланового заходу чи кожну окрему дію засобами аудіо- та відеотехніки, не перешкоджаючи здійсненню такого заходу.
		У п.п. 6 п. 11 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю № 295 зазначено, що інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформления трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки. Згідно п. 22 Порядку №295 матеріали, зафіксовані засобами аудіо-, фото- та відеотехніки в ході інспекційних відвідувань, долучаються до акта у паперовому або електронному вигляді на дисках для лазерних систем зчитування, на яких проставляється номер акта. Про долучення таких матеріалів робиться відмітка в акті.
		Доказом відсутності трудовою договору станом на дату здійснення заходу державного контролю є повідомлення про прийняття працівника на роботу від 22.07.2018, а також наказ про прийняття працівника на роботу від 22.07.2018, копії яких надійшли до відповідача від представника позивача на виконання припису інспектора праці про усунення виявлених під час інспекційного відвідування порушень. Вказаними повідомленням і наказом ОСОБА_3 прийнято позивачем на роботу з 23.07.2018 на посаду бармена.
		Щодо пояснень позивача про те, що ОСОБА_4. тимчасово працює на кухні та те, що трудовий договір з нею заключатися не буде, оскільки вона не пройшла стажування, суд зазначає таке.
		Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 29 Закону України «Про зайнятість населення», студенти вищих та учні професійно-технічних навчальних закладів, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, мають право проходити стажування за професією (спеціальністю), па підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, на умовах, визначених /договором про стажування у вільний від навчання час. Метою стажування є набуття досвіду з виконання професійних завдань та обов'язків, удосконалення професійних знань, умінь та навичок, вивчення та засвоєння нових технологій, техніки, набуття додаткових компетенцій. Порядок укладення договору про стажування та типову форму договору затверджує Кабінет Міністрів України. Запис про проходження стажування роботодавець вносить до трудової книжки.
		Стажування проводиться за індивідуальною програмою під керівництвом працівника підприємства, установи, організації, який має стаж роботи за відповідною професією (спеціальністю) не менш як три роки.
		Умови та порядок проходження стажування передбачено постановою Кабінету Міністрів України № 20 від 16.01.2013.
		Відповідно до Порядку професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації зареєстрованих безробітних, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України. Міністерства освіти і науки України від 31.05.2013 № 318/655, стажування здійснюється для професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації зареєстрованих безробітних. Згідно п. 5.1 Порядку, стажування безробітних здійснюється на замовлення роботодавців за Індивідуальною програмою, що затверджується роботодавцем і погоджується центром зайнятості.
		Центри зайнятості здійснюють контроль за виконанням робочих навчальних планів та робочих навчальних програм, індивідуальних програм стажування, дотриманням строків навчання безробітних, умов навчання та (або) проживання (п. 2.9).
		Суд зазначає, що ні під час проведення інспекційного відвідування, ні в процесі розгляду справи про накладення штрафу, ні до суду позивачем не надано належних доказів на підтвердження обставин щодо укладення договору про проходження стажування ОСОБА_4
		Також, відсутні докази того, що ОСОБА_4 є студентом вищого чи учнем професійно-технічного навчального закладу або що вказана особа зареєстрована як безробітна, як і відсутні індивідуальна програма стажування, договір про стажування, робочі навчальні плани і програми. Не видавався також і наказ про стажування ОСОБА_4 із зазначенням місця проходження стажування, спеціальності (кваліфікації) або професії (кваліфікаційного рівня) стажиста, режимом стажування, а також керівника стажування.
		Таким чином, суд зазначає, що між позивачем та ОСОБА_4 станом на дату проведення інспекційного відвідування, були наявні ознаки трудових відносин.
		Зокрема, ОСОБА_4 виконувала роботу за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 «Класифікатор професій», затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 р. № 327, а саме підсобний робітник та кухонний робітник.
		Завдання та обов'язки вказаних професій передбачені в Довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників, Випуск 65 «Торгівля і громадське харчування», відповідно до яких кухонний робітник, зокрема: доставляє напівфабрикати та сировину у виробничі цехи, відкриває бочки, ящики, мішки з продуктами, відкупорює скляні та жерстяні консервні банки, не допускаючи при цьому пошкодження продукції; вивантажує продукцію з тари, заповнює котли водою та встановлює їх па плиту, доставляє готову продукцію до місця роздачі, вмикає електричні, газові котли, плити, шафи, кип'ятильники, встановлює на підноси столові прибори, хліб, тарілки з холодними закусками, стакани з напоями.
		Крім того, відносини між позивачем та ОСОБА_4 мають і інші ознаки трудових відносин: залежність часу виконання працівниками трудових функцій продавця від режиму роботи закладу «ІНФОРМАЦІЯ_1», підпорядкування працівника правилам внутрішнього трудового розпорядку, виконання роботи на конкретному робочому місці, визначеному роботодавцем тощо.
		Крім того, факт порушення позивачем законодавства про працю встановлено судовим рішенням, а саме постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП, та накладено штраф у розмірі 8 500 грн.
		З огляду на вищевикладене, суд вважає необгрунтованими посилання позивача на відсутність підстав для притягнення ФОП ОСОБА_2 до відповідальності за допущення осіб до роботи, без оформлення трудового договору.
		Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Вирішуючи даний спір, суд, керуючись ч. 2 статті 2 КАСУ, зобов'язаний перевірити рішення суб'єктів владних повноважень, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією   та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
		Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України   суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
		Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Суд вважає, що відповідачем надані суду належні докази правомірності висновків про порушення позивачем норм чинного законодавства про працю в розумінні зазначеної норми Закону.
		З огляду на сукупність встановлених під час судового розгляду справи обставин, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова відповідає вимогам чинного законодавства.
		Оскільки під час розгляду справи судом встановлена правомірність дій відповідача щодо проведення інспекційного відвідування та правомірність висновків органу владних повноважень про порушення позивачем норм чинного законодавства про працю, суд вважає позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають.
		Керуючись статтями 6, 14, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		вирішив:
		У задоволенні позову відмовити повністю.
		Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295-297 КАС України шляхом подання до суду першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням п.п.15.5. п.15 ч.1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
		Повний текст рішення складений 20.12.2018.
		 
		Суддя                                                                                                                       В.П. Тимошенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...