Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 802/3653/15-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної фінансової політики, зокрема зі спорів у сфері:; державного регулювання ринків фінансових послуг, у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: 20.12.2018. Зареєстровано: 22.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 22.12.2018.
Дата набрання законної сили: 20.12.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		20 грудня 2018 року 
		м. Київ
		справа №802/3653/15-а
		адміністративне провадження №К/9901/3247/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
		суддів: Анцупової Т.О.,  Мороз Л.Л., 
		розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року (головуючий суддя Боровицький О.А., судді Граб Л.С., Совгира Д.І) у справі №802/3653/15-а за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», про визнання протиправним та скасування рішення,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У вересні 2015 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича (далі по тексту - відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, оформлені протоколом №15 від 10 липня 2015 року про нікчемність договорів купівлі-продажу нерухомого майна, що посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. за №10854 та №10855 від 29 грудня 2014 року.
		 
		Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2015 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк" Кадирова В.В., яке доведено до ОСОБА_1 повідомленням № 3128 від 14 липня 2015 року про нікчемність договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного між АТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1 та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. 29 грудня 2014 року за реєстраційним номером 10854; договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного між АТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1 та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. 29 грудня 2014 року за реєстраційним номером 10855.
		 
		Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова В.В. задоволено повністю. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в особі уповноваженої особи фонду на здійснення тимчасової адміністрації акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова В.В. про визнання протиправним та скасування рішення скасовано та ухвалено нову постанову. В задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
		 
		Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі постанову Вінницького кружного адміністративного суду від 23 жовтня 2015 року.
		 
		Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції не наведено жодних обставин, які б свідчили про наявність причинно-наслідкового зв'язку між укладеним позивачем договором та неспроможністю банком виконати свої зобов'язання. Наголошено на тому, що вартість придбаного нерухомого майна була повністю оплачена , а тому посилання відповідача на зменшення обсягу активів банку є безпідставними. Зауважено, що чинне на час укладення спірного правочину законодавство не встановлювало будь-яких обмежень чи заборон фізичним особам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 розпоряджатися власними грошовими коштами, а тому перерахування останніми грошових коштів на рахунок ПАТ «Дельта Банк» в якості часткової оплати за договорами купівлі-продажу не можуть бути предметом оцінки Уповноваженою особою. Висновки суду апеляційної інстанції стосовно того, що ОСОБА_4 та ОСОБА_6, частково оплативши вартість договорів купівлі-продажу, отримали переваги по відношенню до інших кредиторів ПАТ «Дельта Банк», є необґрунтованими, оскільки станом на час укладення спірних правочинів ПАТ «Дельта Банк» не був віднесений до категорії неплатоспроможних.
		 
		Відповідач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався. 
		 
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
		 
		Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що ОСОБА_1 (Покупець) та ПАТ "Дельта Банк" (Продавець) було укладено два договори купівлі - продажу нерухомого майна, що в той же день були посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. за №10854 (далі - Договір-1) та  №10855 (далі - Договір-2).
		 
		Згідно із умовами договору №10854 від 29 грудня 2014 року Продавець передає у власність, а Покупець приймає та зобов'язується оплатити на викладених нижче умовах житловий будинок з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами загальною площею 128,6 кв. м., житловою площею 58,3 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1. Вартість вказаного житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами відповідно до пункту 6 Договору-1 складає 292000,00 грн. без урахування ПДВ. Розрахунок здійснюється у національній валюті України - гривні (пункт 7 Договору-1).
		 
		Відповідно до умов договору №10855 від 29 грудня 2014 року Продавець передає у власність, а Покупець приймає та зобов'язується оплатити на викладених нижче умовах земельну ділянку площею 0,0641 гектарів, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Вартість вказаної земельної ділянки відповідно до пункту 7 Договору-2 складає 58000,00 грн. без урахування ПДВ. Розрахунок здійснюється у національній валюті України - гривні (пункт 8 Договору 2).
		 
		На виконання умов договорів купівлі-продажу нерухомого майна №10855 та №10854 від 29 грудня 2014 року (пункти 7 та 6 Договорів) ОСОБА_1 в день укладання цих договорів мав сплатити на рахунок ПАТ "Дельта Банк" 350000,00 грн. (58000,00 грн. + 292000,00 грн.). 
		 
		Вказані зобов'язання, передбачені договорами №10854 та №10855 від 29 грудня 2014 року, були виконанні сторонами в повному обсязі, а саме на рахунок ПАТ "Дельта Банк" 29 грудня 2014 року було перераховано грошові кошти в якості оплати за нерухоме майно в сумі 350074,00 грн., у зв'язку з чим ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1 29 грудня 2014 року підписали акти приймання-передачі нерухомого майна.
		 
		В подальшому, листом за № 3128 від 14 липня 2015 року уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Дельта Банк" Кадиров В.В. повідомив ОСОБА_1 про нікчемність зазначених вище договорів купівлі-продажу № 10854 та № 10855. Відповідачем повідомлено, що договори укладені між позивачем та ПАТ "Дельта Банк" є нікчемними згідно пунктів 2 та 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у зв'язку з чим ОСОБА_1 вказано на необхідність негайно повернути все нерухоме майно, що було ним отримано за цими правочинами (договорами).
		 
		Суть порушення пункту третього статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», на думку відповідача, полягала в тому, що спірні договори були укладені сторонами без відповідного погодження з Національним банком України, яке передбачене Постановою Правління НБУ від 30 жовтня 2014 року №692/БТ "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії проблемних".
		 
		Суть порушення пункту сьомого статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», на думку відповідача, за твердженням Уповноваженої особи, полягала в тому, що ПАТ "Дельта Банк" уклав договори та прийняв оплату за ними без реальних грошових надходжень від третіх осіб - кредиторів банку ОСОБА_7 та ОСОБА_8, внаслідок чого останні отримали переваги не встановлені для них законодавством, а саме отримали можливість вимагати у ОСОБА_1 відшкодування поза межами банку, внаслідок чого їх вимоги до банку щодо повернення коштів, які обліковуються на поточних рахунках, були задоволені у відповідному розмірі.
		 
		На підставі зазначених висновків про нікчемність договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 29 грудня 2014 року № 10854 та № 10855, укладених між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1, відповідачем сформовано та направлено на адресу позивача повідомлення про нікчемність правочинів № 3128 від 14 липня 2015 року з вимогою негайного повернення банку всього набутого за договорами майна.
		 
		Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції зазначив, що ПАТ «Дельта Банк», відчуживши позивачу належне нерухоме майно згідно договорів купівлі-продажу від 29 грудня 2014 року, отримав на власний рахунок , як еквівалент, відповідні грошові кошти за реалізоване майно, тобто жодних збитків банк не зазнав.  При цьому станом на час укладення спірних правочинів позивачу не було відомо про факт віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних. З приводу часткової оплати вартості придбаного нерухомого майна ОСОБА_7 та ОСОБА_8 суд першої інстанції зазначив, що висновки відповідача у вказаній частині також є необґрунтованими, оскільки вказані особи кредиторами банку на відповідну суму не являлись та жодних переваг не отримували. При цьому чинне законодавство не містило заборони чи обмеження щодо розпорядження фізичними особами власними грошовими коштами.
		 
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд дійшов до висновку, що спірні правочини було укладено в період дії постанови правління НБУ від 30 жовтня 2014 року № 692/БТ «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних», якою було заборонене будь-яке відчуження будівель і споруд банку без погодження НБУ. При цьому розрахунки за спірними договорами здійснено фактично у штучний спосіб без реального надходження коштів за придбане майно  на рахунки Банку, та здійснені третіми особами, які не є сторонами договорів. Наголошено на тому, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 мали статус кредиторів Банку, для задоволення вимог яких передбачена спеціальна процедура, натомість вказані особи, виконавши обов'язок позивача по оплаті ціни договорів купівлі-продажу, отримали права кредиторів уже по відношенню до позивача, а тому такий перехід є перевагою по відношенню до інших кредиторів банку.
		 
		Колегія суддів не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, оскільки вони зроблені без врахування наступного.
		 
		Згідно із частинами 1, 2, 10 статті 38 Закону № 4452-VI Фонд (уповноважена особа Фонду) зобов'язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною 3 цієї статті.
		 
		За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону № 4452-VI, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа Фонду чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.
		 
		Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу чи рішення, оформленого повідомленням про нікчемність правочину, уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частина 2 статті 215 Цивільного кодексу України та частина 3 статті 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів ПАТ «Дельта Банк» із затвердженням її результатів відповідною комісією. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Таке рішення є внутрішнім розпорядчим документом, прийнятим уповноваженою особою Фонду, що здійснює повноваження органу управління банку. 
		 
		Така позиція відображена у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах №910/12294/16 від 11 квітня 2018 року, № 910/24198/16 від 16 травня 2018 року, №819/353/16 від 04 липня 2018 року, № 802/8351/16-а від 31 жовтня 2018 року.
		 
		Оскільки рішення про нікчемність правочинів є внутрішнім документом банку, який прийнято особою, що здійснює повноваження органу управління банку, таке рішення не створює жодних обов'язків для третіх осіб (у тому числі й контрагентів банку), тому не можуть порушуватися будь-які права таких осіб внаслідок його прийняття. Таким чином, права позивача у цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами цього банку як юридичної особи.
		 
		Із зазначеного можна зробити висновок, що права позивача в цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи.
		 
		Отже, встановлена правова природа такого рішення (повідомлення про нікчемність правочину) унеможливлює здійснення судового розгляду вимог щодо визнання його протиправним і скасування, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення відповідача, оформленого повідомленням № 3128 від 14 липня 2015 року про нікчемність договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного між АТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1 та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. 29 грудня 2014 року за реєстраційним номером 10854; договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного між АТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1 та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. 29 грудня 2014 року за реєстраційним номером 10855, не можуть бути розглянуті в судовому порядку.
		 
		Вказана правова позиція була викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/8351/16-а.
		 
		Згідно зі статтею 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
		 
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
		 
		Відповідно до частини першої статті 239 Кодексу, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ
		 
		Оскільки розгляд таких спорів перебуває поза межами не лише адміністративної юрисдикції адміністративних судів та не належить до юрисдикції жодного іншого суду, підстав для роз'яснення позивачеві до суду якої юрисдикції належить його вирішення немає.
		 
		Таку правову позицію висловлено і в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 800/559/17, від 03 квітня 2018 року № 9901/152/18 та від 30 травня 2018 року у справі № 9901/497/18.
		 
		Отже, постанову Вінницького кружного адміністративного суду від 23 жовтня 2015 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року у справі №802/3653/15-а слід скасувати та закрити провадження у цій справі.
		 
		Керуючись ст. 343, 349, 354, 355, 356, 359 КАС України, суд -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		 
		Постанову Вінницького кружного адміністративного суду від 23 жовтня 2015 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року у справі №802/3653/15-а скасувати, а провадження у справі закрити.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		...........................
		 
		 
		...........................
		 
		 
		...........................
		 
		М.М. Гімон
		Т.О. Анцупова 
		 Л.Л. Мороз ,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...