Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 542/418/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Службова недбалість.
Надіслано для оприлюднення: 21.12.2018. Зареєстровано: 22.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 26.12.2018.
Дата набрання законної сили: 04.12.2018
Номер судового провадження: 11-кп/814/81/18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42015170000000138

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Справа № 542/418/16-к  Номер провадження 11-кп/814/81/18Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1  Доповідач ап. інст. ОСОБА_2 
		Категорія  ч. 1 ст. 367 КК України
		 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		04 грудня 2018 року м. Полтава
		Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних
		справ Полтавського апеляційного суду у складі:
		 
		головуючого  судді ОСОБА_2 
		суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		з участю секретаря ОСОБА_5 
		прокурора ОСОБА_6 
		обвинуваченого ОСОБА_7 
		захисника ОСОБА_8 
		потерпілої ОСОБА_9 
		представника потерпілої - 
		адвоката ОСОБА_10 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 42015170000000138 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Новосанжарського районного суду Полтавської області від 25 липня 2017 року,
		                   ВСТАНОВИЛА:
		Цим вироком 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця с.Балівка,Новосанжарського р-ну,Полтавської обл.,який проживає АДРЕСА_1 , не судимого, 
		визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 367 КК України до покарання у виді 3 років обмеження волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на 3 роки.
		Цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 задоволено та стягнуто з ОСОБА_7 на користь потерпілої майнову шкоду в сумі 490 грн, моральну шкоду в сумі 99 216 грн.
		Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави судові витрати за проведення судово комп`ютерно-технічної експертизи в розмірі 615 грн та судово-психологічної експертизи в розмірі 5174,40 грн.
		Згідно вироку суду ОСОБА_7 визнаний винуватим та засуджений за те, що він 8.11.2014, будучи на чергуванні з 8 год 00 хв в черговій частині штабу Новосанжарського РВ УМВС України в Полтавській області вчинив службову недбалість за таких підстав.
		8.11.2014 о 21 год. 22 хв. помічник чергового чергової частини штабу ОСОБА_11 , отримавши на службовий телефон з номером 102, повідомлення від жительки с. Олійники, Новосанжарського р-ну, Полтавської обл. потерпілої ОСОБА_9 про те, що на подвір`ї за місцем проживання останньої, ходить невідомий чоловік, зареєструвавши до журналу єдиного обліку (Далі - ЖЄО) райвідділу за № 2842, доповів оперативному черговому ОСОБА_7 . Останній, всупереч своїх посадових обов`язків, відповідно до яких, окрім іншого, на чергового покладено приймання, реєстрацію заяв і повідомлень про злочини, інші правопорушення й події, організацію негайного реагування на них, та обов`язків, передбачених пунктом 6.1.2 «Інструкції з організації діяльності чергових частин органів і підрозділів внутрішніх справ України, направленої на захист інтересів суспільства і держави від протиправних посягань», затвердженої наказом МВС України №181 від 28.04.2009, не виконав покладені на нього службові обов`язки, а саме: негайно, при отриманні від заявника інформації про злочин, інше правопорушення чи подію черговий зобов`язаний негайно направити на місце пригоди слідчо-оперативну групу (СОГ), групу оперативного реагування, дільничного інспектора міліції, інші наряди або окремих посадових осіб, пункту 1.2.1. «Інструкції з організації реагування органів внутрішніх справ на повідомлення про кримінальні правопорушення, інші правопорушення, надзвичайні ситуації та інші події», затвердженої наказом МВС України № 940 від 22.10.2012, відповідно до якого обов`язкове негайне реагування на всі кримінальні правопорушення та інші дії, направлення на місця подій сил і засобів, необхідних для захисту порушених конституційних прав громадян, пунктів 5.3.3 та 5.3.4. вказаної вище інструкції, відповідно до яких, при отриманні від особи заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення та іншу подію черговий міськрайліноргану зобов`язаний негайно направити на місце події СОГ чи ОГ, ГШР, інші наряди окремих працівників міліції. Ужити всіх необхідних заходів щодо припинення кримінального правопорушення, забезпечити затримання правопорушників, надання допомоги потерпілим, ліквідації негативних наслідків правопорушення чи події або надзвичайної ситуації, керуючись при цьому Картотекою невідкладних дій та іншими нормативно-правовими актами, враховуючи, що в райвідділі сформовано дві слідчо-оперативні групи, та наявний дільничний інспектор міліції, в зоні обслуговування якого знаходитьсясело Олійники Новосанжарського району, усвідомлюючи факт порушення ним своїх службових обов`язків, передбачаючи і свідомо припускаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, як вчинення відносно ОСОБА_9 кримінального правопорушення, не виконав покладені на нього службові обов`язки та не направив на місце пригоди СОГ, групу оперативного реагування, дільничного інспектора міліції, інші наряди або окремих посадових осіб.
		В подальшому ОСОБА_7 , перебуваючи в черговій частині штабу Новосанжарського РВ УМВС України в Полтавській області, о 21 год. 36 хв. на службовий телефон 102, особисто, повторно, отримав телефонне повідомлення ОСОБА_9 про те, що невідомий чоловік, який ходив у неї на подвір`ї, намагається залізти до її будинку, проте всупереч своїх посадових обов`язків та вказаних інструкцій, через несумлінне ставлення до них, відомості про дану подію до журналу єдиного обліку не зареєстрував та СОГ, групу оперативного реагування, дільничного інспектора міліції, інші наряди або окремих посадових осіб на місце пригоди не направив.
		Після чого ОСОБА_7 , перебуваючи в черговій частині штабу Новосанжарського РВ УМВС України в Полтавській області, о 21 год. 47 хв. на службовий телефон 102, втретє, отримав телефонне повідомлення від потерпілої ОСОБА_9 про те, що невідомий чоловік вже вибиває вхідні двері до її будинку, проте всупереч своїх посадових обов`язків та вказаних інструкцій, несумлінне ставлення до них, відомості про дану подію до журналу єдиного обліку не зареєстрував та СОГ, групу оперативного реагування, дільничного інспектора міліції, інші наряди або окремих посадових осіб на місце пригоди не направив.
		В подальшому ОСОБА_7 , перебуваючи в черговій частині штабу Новосанжарського РВ УМВС України в Полтавській області, о 22 год. 59 хв. та 23 год. 01 хв. на службовий телефон з номером 102 отримав телефонне повідомлення від ОСОБА_12 , родича ОСОБА_9 , про те, що до будинку його тещі ОСОБА_9 , з погрозами, намагається проникнути невідомий чоловік, проте всупереч своїх посадових обов`язків та вказаних інструкцій, через несумлінне ставлення до них, відомості про дану подію до журналу єдиного обліку не зареєстрував та СОГ, групу оперативного реагування, дільничного інспектора міліції, інші наряди або окремих посадових осіб на місце пригоди не направив.
		9.11.2014 о 0 год. 40 хв. на службовий телефон з номером 102 надійшло повідомлення чергової медсестри приймального відділення Новосанжарської ЦРЛ про те, що для надання медичної допомоги до приймального відділення Новосанжарської ЦРЛ доставлена ОСОБА_9 . Дане повідомлення ОСОБА_7 зареєстрував до журналу СО під номером 2845. Через невиконання покладених на ОСОБА_7 службових обов`язків у виді не реєстрації відомостей до журналу єдиного обліку та не направлення на місце події СОГ, групи оперативного реагування, дільничного інспектора міліції, інших нарядів або окремих посадових осіб, настали наслідки у виді спричинення ОСОБА_9 тілесних ушкоджень та її зґвалтування, які завдали їй моральної шкоди, розмір відшкодування якої становить 72 мінімальні заробітні плати, тобто 99 216 грн., що в 163 рази перевищує неоподаткований мінімум доходів.
		В апеляційній скарзі обвинувачений, просить вирок суду скасувати та закрити кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України за відсутністю в його діянні складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України. Цивільний позов ОСОБА_9 залишити без розгляду, а судові витрати віднести на рахунок держави.
		Свої вимоги обвинувачений мотивує тим, що суд не врахував відсутність доказів того, що його ОСОБА_7 діями завдано істотної шкоди та того, що він, будучи черговим 8.11.2014 не порушував наказів МВС України № 181 від 28.04.2009 та № 940 від 22.10.2012, оскільки вчасно зареєстрував повідомлення потерпілої, повідомив СОГ про факт виїзду на місце пригоди, при неодноразових телефонних звернень потерпілої та її родичів, доповів відповідальному по райвідділу ОСОБА_13 про факт негайного реагування на повідомлення, так як додаткову СОГ повідомляє черговий за дорученням начальника райвідділу, телефонував Скубію  сільському голові с. Олійники, щоб останній допоміг виїхати на місце, але він був без автомобіля та не зміг допомогти, основна слідчо-оперативна група перебувала на виїзді, ОСОБА_14 особисто після прийняття першого повідомлення від потерпілої телефонував дільничному інспектору ОСОБА_15 , керівником та відповідальним по райвідділу відмовлено в наданні автотранспорту з пальним, водієм та розпорядження збирати додаткову слідчо-оперативну групу, хоча працівники міліції не підтвердили такі його ОСОБА_7 показання з метою уникнення відповідальності. 
		Зазначає, що суд безпідставно врахував: копії матеріалів провадження по факту зґвалтування ОСОБА_9 , так як витребувані без ухвали суду та не є оригіналами і моніторинг мобільних телефонів і те, що азимут телефонних з`єднань 230 охоплює місцезнаходження не лише райвідділу, а й міста та району, яким підтверджено місцезнаходження основного і додаткового слідчих. 
		Стверджує апелянт, що судово-психологічна експертиза № 684 від 25.12.2015, якою потерпілій визначено моральну шкоду внаслідок дій працівників Новосанжарського РВ ГУМВС України в Полтавській області в розмірі 72 мінімальних заробітних плат, тобто на суму 99 216 грн є недопустимим доказом, оскільки при проведенні експертизи експерт помилково взяв мінімальну заробітну плату в сумі 1378 грн, замість 1218 грн станом на листопад 2014 року, використано методику, яка 29.01.2016 припинена до застосування та експертом враховано те, що його, ОСОБА_7 , 8.11.2014 звільнено з органів внутрішніх справ, хоча станом на 29.01.2015 Полтавським окружним адміністративним судом визнано протиправним та скасовано пункт наказу УМВС України в Полтавській області щодо його, ОСОБА_7 , звільнення з ОВС. 
		Заперечує проти заявленого потерпілою цивільного позову, так як остання не довела, що саме в результаті його дій вона отримала матеріальну та моральну шкоду. При цьому вважає, що у разі спричинення шкоди потерпілій незаконними діями працівників Новосанжарського РВ УМВС України в Полтавській області, то відповідальність має нести юридична особа, а не він. 
		В своїх запереченнях потерпіла просить апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення, а вирок суду без змін. Потерпіла свої вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_7 , будучи черговим чергової частини Новосанжарського РВ ГУМВС України в Полтавській області безпідставно не реагував на телефонні повідомлення від неї та її родичів про вторгнення невідомого чоловіка до її будинку та не вжив заходів для організації виїзду групи чи дільничного інспектора за місцем її проживання, де вчинено щодо неї злочин.
		Заслухавши доповідьсудді,пояснення: обвинуваченого та його захисника в підтримку апеляційної скарги, окрім цього захисник обвинуваченого просив у разі відмови у задоволенні апеляційної скарги звільнити обвинуваченоговід покаранняна підставіст.49КК України, прокурора, потерпілута їїпредставника,які заперечилипроти апеляційноїскарги обвинуваченого та просили вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції дійшов такого висновку.
		Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
		Висновок суду про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину, за який він засуджений, ґрунтується на зібраних у справі і перевірених у суді доказах, оцінених у сукупності, як того вимагає ст. 370 КПК України.
		Так,потерпіла ОСОБА_9  в судовомузасіданні судупершої іапеляційної інстанційпослідовно істабільно стверджувалапро те,що 8.11.2014у вечірнійчас вонаразом ізстаренькою матір`ю ОСОБА_16 була вдомаза адресоюс.Олійники Новосанжарськогор-нуПолтавської обл.,почувши навулиці гуркіті,побачивши невідомогочоловіка закриласяв будинкуі сталателефонувати спочаткудо братавм.Полтава,а потімв міліцію.У міліціїповідомили,що немають змогиприїхати богрупа навиїзді,сказали телефонуватидо сільськогоголови.Після цьогоневідомий чоловікпочав стукатиу вікнаі рватисядо будинкучерез цевона повторно декількаразів телефонувалау НовосанжарськийРВ,спілкувалася зобвинуваченим ОСОБА_7 ,просила надатидопомогу,останній говорив,що групаприїде яктільки звільнитьсячерез цеповідомила проданий фактпо телефонудочку тазятя,які проживаютьв м.Полтава,останні сказали,що виїжджаютьдо неї,все цепродовжувалося приблизно1годину.Коли невідомийчоловік увірвавсяу будинокпочав їхз матір`юбити,потім ставїї ОСОБА_9   роздягатиі зґвалтувавце всетривало  приблизно 1 годину, після чого втік. Після цього прийшли сусіди, яких покликала мати на допомогу після того як її почав ґвалтувати невідомий чоловік, приїхали родичі з м. Полтава, викликали швидку, яка доставила її до лікарні. 
		Такі показанняпотерпілої підтвердилау судіпершої інстанціїсвідок ОСОБА_16 -мати потерпілої  ОСОБА_9 , надавши аналогічні показання, показанням потерпілої.
		Свідок ОСОБА_12 (зятьпотерпілої)підтвердив наведенівище показанняпотерпілої проте,що 8.11.2014у вечірнійчас добудинку уякому знаходилися ОСОБА_9 з матір`юза адресоюс.Олійники Новосанжарськогор-нуПолтавської обл.намагається противолі останніхзайти шляхомвторгнення невідомийчоловік натакі повідомленняостанньої міліціяне реагуєчерез цевін особистоповідомив потелефону черговогочергової частини НовосанжарськогоРВ ОСОБА_7 ..Натаке повідомлення ОСОБА_12 ,як стверджуваву судіпершої інстанціїостанній, ОСОБА_7 повідомив,що слідчо-оперативнагрупа навиїзді іприїхати неможе допотерпілої  ОСОБА_9 ..
		Факт того, що потерпіла ОСОБА_9 8.11.2014 о 21 год 22 хв, 21 год 36 хв, 22 год 59 хв та ОСОБА_12 зять потерпілої о 22 год 59 хв та 23 год 01 хв по телефону повідомили на номер 102 чергову частину штабу Новосанжарського РВ УМВС України в Полтавській області про те, що на подвір`ї за місцем проживання потерпілої ОСОБА_9 с. Олійники Новосанжарського р-ну Полтавської обл. ходить невідомий чоловік і намагається вторгнутися в будинок підтверджується показаннями: свідка ОСОБА_11 - помічника оперативного чергового чергової частини штабу Новосанжарського РВ УМВС України в Полтавській області та обвинуваченого ОСОБА_7  оперативного чергового чергової частини штабу Новосанжарського РВ УМВС України в Полтавській області.
		Перше повідомлення, яке надійшло від потерпілої ОСОБА_9 8.11.2014 о 21 год 22 хв було зареєстроване в Журналі єдиного обліку райвідділу за № 2842 ОСОБА_11 - помічником оперативного чергового чергової частини штабу Новосанжарського РВ УМВС України в Полтавській області, що останній підтвердив як свідок у суді першої інстанції, одночасно повідомивши, що про даний факт доповів оперативному черговому чергової частини штабу Новосанжарського РВ УМВС України в Полтавській області обвинуваченому ОСОБА_7 з яким перебували в складі слідчо-оперативної групи Новосанжарського РВ УМВС України в Полтавській області.
		ОСОБА_11 повідомив,що після першого повідомлення потерпілої основної слідчо оперативної групи не було у Новосанжарському РВ, була на виїзді,чому ОСОБА_7 не зібрав і не направив додаткову слідчо оперативну групу пояснити не зміг суду.
		9.11.2014о 00год 40хв надійшлоповідомлення дочергової частиништабу НовосанжарськогоРВ УМВСУкраїни вПолтавській областіна номер102від черговоїмедсестри приймальноговідділення НовосанжарськоїЦРЛ проте,що доприймального відділенняНовосанжарської ЦРЛдоставлена потерпіла ОСОБА_9 .. Дане повідомленняобвинувачений ОСОБА_7 зареєстрував за№2845у журналіСО . 
		Свідки ОСОБА_16 (мати потерпілої), ОСОБА_17 (дочка потерпілої ), ОСОБА_18 (сусідка потерпілої), ОСОБА_12 (зять потерпілої) у суді першої інстанції підтвердили, що працівники міліції приїхали до потерпілої після того як невідомий чоловік наніс їй тілесні ушкодження і пішов з помешкання, і після приїзду бригади швидкої медичної допомоги, а саме після 00.00 год 9.11.2014.
		Тобто під час судового провадження було встановлено, що ОСОБА_7 як оперативний черговий чергової частини (наказ № 474 о/с від 27.09.2013, книга розстановки нарядів № 5 від 8.11.2014) направив слідчо-оперативну групу не за повідомленням потерпілої та ОСОБА_12 (зятя потерпілої), а за повідомленням працівника медичної установи про спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 за місцем її проживання. Цього факту фактично не заперечує і сам обвинувачений у суді та поданій апеляційній скарзі, посилаючись, що після перших повідомлень потерпілої та її зятя він не зміг цього зробити через відсутність СОГ, яка була на виїзді,а вказівка про збір додаткової СОГ від керівництва йому не надходила.
		Спричинення тілесних ушкоджень 8.11.2014 потерпілій у її будинку підтвердили у суді першої інстанції свідки ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21  медичні працівники швидкої медичної допомоги, повідомивши,що ними було здійснено виїзд 8.11.2014 приблизно 23 год 30 хв до ОСОБА_9 і доставлено її з тілесними ушкодженнями до лікарні.
		Даними висновку комісійної судово-медичної експертизи № 85 від 9.11.2014 також підтверджено, що 8.11.2014 ОСОБА_9 за обставин вказаних нею спричинено легкі тілесні ушкодження у виді: а) закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, гематоми в області лоба справа, натьок крові в область верхньої повіки правого і лівого ока, синець в області спинки носа з переходом на кінчик носа,та садно в області кінчика носа, крововилив в області слизової верхньої губи по центру, синці на тілі; б) крововилив в область ямки передвіря статевого жіночого органу утворився в результаті дії тупого предмета,яким міг бути напружений статевий чоловічий орган,чи схожий за характеристикою предмет,діючий в дану анатомічну область не менше одного разу (т. 3 а.п. 64-66).
		Представник потерпілої під час апеляційного перегляду повідомив (лист Головного управління Національної поліції в Полтавській області №24/Б-299/оп від 22.10.2018), що ОСОБА_22 повідомлено про підозру у вчиненні ним злочинів 8.11.2014 щодо ОСОБА_9 , передбачених ч. 2 ст. 162, ч. 2 ст. 152 КК України і 17.10.2018 обвинувальний акт направлено до Новосанжарського районного суду. 
		Сам обвинувачений ні у суді першої, ні у суді апеляційної інстанцій не заперечував того, що 8.11.2014 був оперативним черговим чергової частини Новосанжарського РВ УМВС України в Полтавській області до якої надійшли повідомлення від потерпілої ОСОБА_9 і її зятя ОСОБА_12 про вторгнення до будинку потерпілої невідомого чоловіка, всі повідомлення не реєструвалися, а зареєстрували тільки перше повідомлення та повідомлення, яке надійшло від медичного працівника про доставку до приймального відділення Новосанжарської ЦРЛ потерпілої ОСОБА_9 .. 
		При цьому обвинувачений також не заперечує того, що він як оперативний черговий чергової частини Новосанжарського РВ УМВС України в Полтавській області зобов`язаний був негайно після отримання такого повідомлення направити до ОСОБА_9 слідчо - оперативну групу, групу оперативного реагування, дільничого інспектора міліції, інші наряди або окремих посадових осіб, але цих дій не виконав через те, що слідчо-оперативна група була на виїзді в іншому населеному пункті зв`язку з нею не було, про це повідомляв начальника РВ Пархоменка та відповідального по РВ ОСОБА_13 проте вказівки від останніх збирати іншу групу не було через це коли слідчо-оперативна група приїхала він ОСОБА_7 як оперативний черговий направив цю групу до потерпілої. Сільського голову ОСОБА_23 також повідомляв про події про які повідомила чергову частину потерпіла і просив його виїхати до останньої. 
		Показання обвинуваченого про неможливість негайно після повідомлення направити до потерпілої слідчо-оперативну групу, групу оперативного реагування, дільничого інспектора, інші наряди або окремих посадових осіб спростовуються показаннями свідків ОСОБА_24 (міліціонер-кінолог), ОСОБА_25 (відповідальний по РВ), ОСОБА_26 (дільничний інспектор міліції), ОСОБА_27 (старший оперуповноважений), ОСОБА_28 (слідчий), які в судовому засіданні суду першої інстанції підтвердили, що 8.11.2014 разом з обвинуваченим перебували в складі слідчо-оперативної групи Новосанжарського РВ УМВС України в Полтавській області. Про те, що вказаного числа о 21 год. 30 хв. необхідно здійснювати виїзд в с. Олійники Новосанжарського р-ну їх обвинувачений не повідомив. Про факт зґвалтування потерпілої ОСОБА_9 дізналися від обвинуваченого вже 9.11.2014, так як надійшло відповідне повідомлення із медичного закладу.
		Свідок ОСОБА_29 (начальник Новосанжарського РВ УМВС України), також спростував показання обвинуваченого, стверджуючи, що про зґвалтування потерпілої ОСОБА_9 дізнався від відповідального ОСОБА_25 8.11.2014 приблизно опівночі. Обвинувачений ОСОБА_7 не доповідав йому про наявність виклику потерпілої ОСОБА_9 о 21 год. 25 хв., і не питав дозволу на збір додаткової групи. Відомості, внесені обвинуваченим в ЖЕО про своє повідомлення про подію, вважає такими, що не відповідають дійсності.
		Показанням свідків, які є працівниками міліції і стверджували, що ОСОБА_7 не повідомляв їх про повідомлення потерпілої та її зятя щодо вторгнення невідомого чоловіка до будинку останньої, які надходили 8.11.2014 з 21 год 22 хв до 22 год узгоджуються як між собою так із даними протоколу огляду роздруківок телефонних дзвінків від 26.03.2016 за номерами, що належить ОСОБА_25 , ОСОБА_11 , ОСОБА_30 , ОСОБА_27 , ОСОБА_26 , ОСОБА_7 о 23 год 37 хв з номера телефону ОСОБА_7 здійснено дзвінок на телефонний номер, що належить ОСОБА_25 , а перше повідомлення потерпілої було 8.11.2014 о 21 год 22 хв. У подальшому після 23 год 30 хв обвинувачений ОСОБА_7 неодноразово з`єднувався по телефону з відповідальним по райвідділу ОСОБА_25 .. Тобто до 23 год 37 хв обвинувачений не повідомляв вказаних працівників міліції про повідомлення потерпілої, як про це стверджують останні, а повідомив працівників основної слідчо оперативної групи вже після повідомлення про спричинення потерпілій тілесних ушкоджень. 
		Отже,наведені вищепоказання працівниківміліції яксвідків ідані роздруківоктелефонних дзвінків(між обвинуваченимта працівникамиміліції )узгоджуються міжсобою таспростовують доводиобвинуваченого проте щовін якоперативний черговийвідразу післяперших повідомленьпотерпілої пронамагання невідомогочоловіка вторгнутисяпроти їїволі доїї будинкуповідомив працівниківміліції і щодонеправильного врахуваннясудом моніторингумобільних телефонів. 
		Даними висновку службового розслідування від 28.03.2015 (т. 2 а.с. 15-23) також спростовуються показання обвинуваченого, оскільки відповідно до цих даних ОСОБА_7 порушено вимоги нормативних актів, що стосуються організації діяльності чергових частин органів і підрозділів внутрішніх справ, що виразилися у невжитті дій спрямованих на направлення після отримання неодноразових повідомлень потерпілої про вторгнення невідомого чоловіка проти її волі до будинку як основної так і додаткової оперативної групи на місце вчинення злочину, в результаті чого потерпілій ОСОБА_9 було спричинено легкі тілесні ушкодження.
		Відповідно до інформації Новосанжарського РВ УМВС України в Полтавській області за останнім закріплено 8 одиниць транспорту. Відстань від Новосанжарського РВ УМВС України в Полтавській області до житлового будинку потерпілої ОСОБА_9 в с. Олійники Новосанжарського р-ну становить 11 км 900 метрів, автомобіль вказану відстань із швидкістю 30-40 км/год. проїжджає за 24 хв. це встановлено 29.12.2015 під час проведення слідчого експерименту (т. 3 а.с. 174-177) за участю свідка ОСОБА_31 ..
		З 8 години 8.11.2014 (день отримання черговою частиною Новосанжарського РВ УМВС України в Полтавській області повідомлень від потерпілої про вторгнення у її помешкання невідомого чоловіка, яким спричинено останній тілесні ушкодження) до 8 години 9.11.2014 у Новосанжарському РВ УМВС України в Полтавській області на чергуванні перебували: відповідальний від керівництва по РВ майор міліції ОСОБА_25 , помічник начальника-оперативний черговий РВ майор міліції ОСОБА_7 ,помічник оперативного чергового-молодший сержант міліції ОСОБА_11 , слідчий СВ - лейтенант міліції ОСОБА_28 (основна група),старший оперуповноважений СКР - капітан міліції ОСОБА_27 (основна група),слідчий СВ - лейтенант міліції ОСОБА_32 (додаткова група), дільничий інспектор міліції-лейтенант міліції ОСОБА_26 (додаткова група), міліціонер ІТТ - ОСОБА_33 (т.2 а.п. 66,67). 
		ОСОБА_7 , ОСОБА_25 , ОСОБА_11 , ОСОБА_24 , ОСОБА_27 , ОСОБА_26 , ОСОБА_34 отримували 8.11.2014 вогнепальну зброю та набої до неї, що підтверджується даними книги здачі та приймання озброєння та спеціальних засобів Новосанжарського РВ УМВС України в Полтавській області (т. 3 а.с. 23 ). 
		Тобто судом правильно встановлено, що у ОСОБА_7 перешкод не було для належного виконання своїх службових обов`язків.
		Свідок ОСОБА_35 - дільничий інспектор міліції с. Олійники Новосанжарського р-ну у суді стверджував, що ОСОБА_7 його не повідомляв про необхідність виїзду до потерпілої у зв`язку з її повідомленням та її зятя свідка ОСОБА_12 про вторгнення невідомого чоловіка.
		Посилання обвинуваченого на те, що про повідомлення потерпілої і її зятя він повідомляв сільського голову ОСОБА_23 з проханням виїзду останнього до будинку потерпілої для припинення вчинення правопорушення невідомою особою суд врахував і правильно зазначив, що такі дії обвинуваченого не можуть свідчити про виконання ОСОБА_7 службового обов`язку,спрямованого на негайне реагування на правопорушення,яке має ознаки кримінального злочину,так як сільський голова не є особою, повноважною виконувати завдання відповідно до Закону України «Про міліцію».
		Твердження обвинуваченого про недоведеність матеріальної та моральної шкоди в розмірах, зазначених у цивільному позові є безпідставними. 
		Частиною 5 статті 128 КПК передбачено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		Цивільний позов розглядається у кримінальному провадженні за правилами визначеними КПК України і при цьому застосовуються норми ЦПК України.
		Цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди має містить докази на підтвердження заявлених сум спричиненої шкоди. 
		Відповідно до вимог ст. 23 ч. 2, ст. 1167 ЦК України, моральна шкода заподіяна особі підлягає відшкодуванню, якщо шкода заподіяна знівеченням або ушкодженням здоров`я. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, які фізична особа зазнала внаслідок знівечення або пошкодження здоров`я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, його майнового стану, а також з урахуванням інших обставин які мають істотне значення.
		Пунктом 2 частини 2 статті 23 ЦК України вбачається, що моральна шкода може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
		З роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31 березня 1995 року (далі - ППВСУ) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями інших осіб.
		Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		Суд, задовольняючи цивільний позов потерпілої врахував положення ст.ст. 23,1167 ЦК України,рекомендацій Верховного Суду України і, стягуючи з обвинуваченого матеріальну шкоду 490 грн правильно мотивував своє рішення тим, що вказану суму потерпіла витратила на МРТ головного мозку і це підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру ТОВ «Дентер». При вирішенні цивільного позову у частині відшкодування моральної шкоди суд врахував характер,обсяг,глибину та тривалість заподіяних потерпілій моральних і фізичних страждань,ступінь вини ОСОБА_7 та визначив моральну шкоду 99216 грн, що є правильним через те, що відповідає засадам розумності,виваженості та справедливості.
		Доводи обвинуваченогопро те,що йогодіями потерпілійне завданоістотної шкодиі їїпідтвердженням неможуть бутидані висновку судово-психологічноїекспертизи №684від 25.12.2015(т.3а.с.111-122),відповідно дояких орієнтовнийрозмір відшкодуванняморальної шкодистановить 99216грн (72мінімальні заробітніплати),що відповіднов стоі більшеразів перевищуєнеоподатковуваний мінімумдоходів громадян, є необґрунтованими з огляду на наступне.
		Відповідно диспозиціїч.1ст.367КК України передбачено відповідальністьза заподіянняістотної шкодиохоронюваним закономправам,свободамта інтересамокремих громадян,може становитине лишемайнову шкоду,ай включатипрояви немайновоїшкоди,алетільки ті,якіможуть одержатимайнове відшкодування (як істотна шкода може враховуватися будь-яка за характером шкода, якщо вона піддається грошовій оцінці та відповідно до такої оцінки досягла встановленого розміру).
		Так судом встановлено з конкретних обставин справи, що у результаті вчинення ОСОБА_7 службової недбалості заподіяно реальну шкоду охоронюваних Конституцією України прав потерпілої, яка досягла встановленого розміру істотної шкоду, оскільки ОСОБА_9 завдано фізичної шкоди через це понесені нею витрати на лікування у розмірі 490 грн та моральної шкоди у розмірі 99216 грн і такі витрати на думку колегії не викликають сумніву у зв`язку з тим, що як зазначено вище цивільний позов задоволено правильно. 
		Одночасно слід зазначити, що при визначенні розміру моральної шкоди суд не враховував висновок судово-психологічної експертизи № 684 від 25.12.2015, як про це стверджує апелянт.
		Таким чином, аналізуючи всю сукупність доказів безпосередньо досліджених судом та ретельно перевіривши всі заперечення обвинуваченого і його захисника, колегія суддів вважає повністю доведеною вину ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, а саме у тому, що ОСОБА_7 як службова особа неналежно виконав свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян.
		Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
		Згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
		У п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено про те, що досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.
		Суд першої інстанції, при призначенні покарання виконав вказані вимоги закону та роз`яснення Пленуму Верховного суду України врахувавши ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості; особу обвинуваченого, обставини, які пом`якшують покарання, а саме притягнення до кримінальної відповідальності вперше та наявність на утриманні неповнолітньої дитини, обставину, яка обтяжує покарання - вчинення злочину щодо особи похилого віку.
		Обговорюючи призначене ОСОБА_7 покарання колегія суддів окрім визнаного судом, враховує всі обставини по провадженню в їх сукупності, те, що обвинувачений свою вину у вчиненому злочині не визнав, завдану потерпілій шкоду не відшкодував.
		Таким чином призначене ОСОБА_7 максимальне покарання, передбачене санкцією ч. 1 ст. 367 КК України, відповідає вимогам статей 50,65 КК України, за своїм видом і розміром є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів. 
		У судовому засіданні апеляційного суду захисник обвинуваченого просив у разі відмови у задоволенні апеляційної скарги звільнити обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.
		Пунктом 2 частини 1 ст. 49 КК України передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі.
		З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_7 вчинив злочин 8 листопада 2014 року, що не оспорюється учасниками провадження.
		Оскільки, ОСОБА_7 визнаний винуватиму вчиненнізлочину,передбаченого ч.1ст.367КК України,що відповіднодо ст.12КК Україниє злочиномневеликої тяжкості,за якийпередбачено покаранняу видіобмеження волі,на моментухвалення рішенняапеляційної інстанціївирок судуне набравзаконної силита минулобільше трьохроків,передбачених п.2ч.1ст.49КК України,тому колегіясуддів дійшлависновку,що ОСОБА_7 на підставі ст. 49 КК України підлягає звільненню від покарання, призначеного 25.07.2017 Новосанжарським районним судом Полтавської області, у зв`язку із закінченням строків давності.
		Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407 КПК України колегія суддів,
		УХВАЛИЛА :
		Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 задовольнити частково.
		Вирок Новосанжарського районного суду Полтавської області від 25 липня 2017 року щодо ОСОБА_7 змінити.
		Звільнити ОСОБА_7 від покарання, призначеного 25.07.2017 Новосанжарським районним судом Полтавської області у зв`язку із закінченням строків давності, визначених ст. 49 КК України.
		В іншій частині вирок суду залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		СУДДІ:
		 
		ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...