Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 156/270/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із трудових правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: 21.12.2018. Зареєстровано: 22.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 26.12.2018.
Дата набрання законної сили: 12.12.2018
Номер судового провадження: 22-ц/802/18/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 156/270/18 Головуючий у 1 інстанції: Нєвєров І.М. Провадження № 22-ц/802/18/18  Категорія: 53   Доповідач: Матвійчук  Л. В.
		 
		 
		 
		ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		   
		12 грудня 2018 року                          місто Луцьк
		       
		Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		головуючого - судді Матвійчук Л.В.,
		суддів - Русинчука М.М., Федонюк С.Ю.,
		з участю секретаря  Лимаря Р.С.,
		позивача  ОСОБА_1 ,
		представника позивача  ОСОБА_2 ,
		представника відповідача  ОСОБА_3 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Шахта № 1 Нововолинська» про визнання підпункту 2 пункту 4 наказу № 128/к від 31.10.2016 року про звільнення нечинним, визнання формулювання причин звільнення неправильним та зобов`язання внести запис в трудову книжку, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 23 серпня 2018 року
		В С Т А Н О В И В:
		 
		20 березня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, обгрунтовуючи свої вимоги тим, щовін, як військовозобов`язаний, у 2016 році вступив на військову службу за контрактом, має право на гарантії щодо збереження місця роботи, посади та середнього заробітку, надані ч. 3 ст. 119 КЗпП України, але його було звільнено з роботи на підставі п. 3 ст. 36 КЗпП України. Вважає своє звільнення незаконним, оскільки він був призваний на військову службу на час дії в Україні особливого періоду, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а тому за ним зберігається місце роботи та середній заробіток. З врахуванням уточнених позовних вимог просив суд поновити строк звернення до суду, визнати підп. 2 п. 4 наказу № 128/к від 31.10.2016 року про звільнення нечинним, визнати формулювання причин звільнення не вірними, зобов`язати внести запис у трудову книжку відповідно до наказу №117 від 05.10.2016 року, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу період з 01.11.2016 по 01.11.2017 в розмірі 69 599,79 грн..
		Рішенням Іваничівськогорайонного судуВолинської областівід 23серпня 2018року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства «Шахта № 1 Нововолинська» про визнання підп. 2 п. 4 наказу № 128/к від 31.10.2016 року про звільнення нечинним, визнання формулювання причин звільнення не вірними та зобов`язання внести запис у трудову книжку відповідно до наказу № 117 від 05.10.2016 року, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено повністю.
		В апеляційнійскарзі позивач ОСОБА_1 , покликаючись на неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
		Заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає до задоволення з таких мотивів.
		Відмовляючи взадоволенні позовнихвимог судпершої інстанціївиходив зтого,що позовнівимоги є безпідставними, не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з покликанням на ч. 3 ст. 36 КЗпП України, а також, що позивачем без поважних причин пропущено строк звернення до суду з даним позовом.
		Однак з такими висновками суду першої інстанції погодитись неможна з наступних підстав.
		Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 2015 року працював електрослюсарем підземним четвертого розряду на Державному підприєсмтві «Шахта № 1 Нововолинська».
		Відповідно до повістки ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 повинен був прибути 12.09.2016 на навчальні збори у Збройні Сили України(а.с. 47). 12.09.2016 ОСОБА_1 подав заяву на ім`я директора шахти № 1 ОСОБА_4 про надання йому додаткової оплачуваної відпустки, як учаснику бойових дій (а.с. 48). Під час перебування позивача у додаткій оплачуваній відпустці за основним місцем роботи, 26.09.2016 ОСОБА_1 та Міністерством оборони України в особі військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_5 було укладено контракт про проходження громадянином України військової служби у Збройних силах України, в якому вказано, що позивач добровільно бере на себе зобов`язання проходження військової служби у Збройних силах України протягом строку контракту на умовах, що визначені даним документом (а.с. 19). У військовому квитку позивача наявна відмітка про призов його 26.09.2016 у Збройні Сили України на підставі наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 №58 від 26.09.2016 року.
		Наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 № 256 від 26.09.2016 старшого солдата ОСОБА_1 , прийнятого наказом комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 (по особовому складу) від 26.09.2016 № 58, на військову службу за контрактом і призначеного на посаду водія відділення забезпечення Іваничівського районного військового комісаріату Волинської області оперативного командування «Захід», з 26.09.2016 зараховано до списків особового складу Іваничівського районного військового комісаріату та на всі види забезпечення (а.с. 7).
		Наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 № 257 від 27.09.2016 старший солдат ОСОБА_1 прийняв справи і приступив до виконання обов`язків за посадою 27.09.2016 (а.с. 34).
		Наказом Державного підприєсмтва «Шахта № 1 Нововолинська» № 117 від 05.10.2016 електрослюсаря підземного третього розряду ОСОБА_1 увільнено з 26.09.2016 у зв`язку з призовом на строкову військову службу під час мобілізації на особливий період за контрактом зі збереженням місця роботи і середнього заробітку на період з 26.09.2016 терміном на шість місяців (а.с. 6). Підставою для винесення даного наказу став контракт про проходження ОСОБА_1 військової служби у Збройних силах України від 26.09.2016 (а.с. 19-20). З даним наказом ОСОБА_1 був ознайомлений.
		30.10.2016 ОСОБА_1 подав виконувачу обов`язків директора Державного підприєсмтва «Шахта № 1 Нововолинська» заяву про звільнення його з роботи за п. 3 ст. 36 КЗпП України у зв`язку із вступом на військову службу (а.с.18). Із наказом про звільнення позивач був ознайомлений 31.10.2016 року і цього ж числа отримав трудову книжку. 
		У подальшому, ОСОБА_1 укладав нові контракти про добровільне проходження військової служби у Збройних Силах України, а саме: з 26.09.2016 по 26.03.2017; з 26.03.2017 по 26.09.2017; з 26.09.2017 по 26.03.2018; з 26.03.2018 по 26.09.2018, що підтверджується відповідними копіями контратів (а.с. 36-45).
		Відповідно ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 Кодексу законів про працю України.
		Згідно ч. 3 ст. 119 КЗпП України за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
		Отже, нормами трудового законодавства встановлені гарантії збереження місця роботи і середнього заробітку для працівників, зокрема, які прийняті на військову службу за контрактом, яким і є позивач в даному випадку.
		Та обставина, що позивач 30.10.2016 подав заяву про звільнення його з роботи за п. 3 ст. 36 КЗпП України у зв`язку із вступом на військову службу не свідчить про законність звільнення його з роботи за даною нормою закону, оскільки трудовий договір припиняється відповідно до пункту 3 статті 36 КЗпП України крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу.
		Саме норма цієї статті покликана забезпечити гарантії громадян України, які призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, які полягають в обов`язку роботодавця зберігати за такими працівниками місце роботи, посаду, середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, незалежно від підпорядкування та форм власності.
		Отже, виходячи з системного аналізу норм ч. 3 ст. 119 КЗпП України та ст. 39 Закону України «Про військовийобов`язок івійськову службу» чинне законодавство не передбачає можливості розірвання трудових відносин з працівником, призваним на військову службу, за жодних обставин.
		Саме на роботодавця покладено обов'язок дотримання законодавства про працю.
		Як встановлено судом ОСОБА_1 подав роботодавцю копію контракту про проходження громадянином України військової служби у Збройних силах України від 26.09.2016 на підставі якого був виданий наказ Державного підприємства «Шахта № 1 Нововолинська» № 117 від 05.10.2016 року, згідно з яким ОСОБА_1 було увільнено з роботи з 26.09.2016 у зв'язку з призовом на військову службу за контрактом зі збереженням місця роботи і середнього заробітку. Як встановлено з пояснень представника відповідача в судовому засіданні даний наказ є чинним на час розгляду справи апеляційним судом.
		З пояснень сторін та свідків в судовому засіданні встановлено, що саме начальник відділу кадрів Державного підприємства «Шахта № 1 Нововолинська», переконала позивача, що наказ № 117 від 05.10.2016 не відповідає діючому законодавству, та переконала останнього подати заяву про звільнення з роботи за п. 3 ст. 36 КЗпП України.
		Таким чином, відповідачем привидачі наказупро звільненняз роботи напідставі п.3ст.36КЗпП Українипорушені правапозивача,щодо збереженняза ниммісця роботиі середньогозаробітку начас проходження військової служби за контрактом, які підлягають захисту відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України.
		Статтями 233 та 234 КЗпП України визначено, що працівник може звернутися до суду з заявою у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі пропуску з поважних причин цього строку суд може його поновити.
		Враховуючи встановлені судом обставини справи, а саме, що позивач перебував на військовій службі за контрактом з 26.09.2016 по 26.09.2018, колегія суддів приходить до висновку, що пропущений строк звернення до суду з даним позовом підлягає поновленню, оскільки цей строк пропущений з поважних причин.
		Разом з тим, рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права (п. 2 Постанови, Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009, № 14 "Про судове рішення у цивільній справі").
		Таким чином, порушені права ОСОБА_1 , гарантовані йому Конституцією України, зокрема право на працю, підлягають захисту з врахуванням норм права які регулюють дані правовідносини.
		На підставі викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання підпункту 2 пункту 4 наказу № 128/к від 31.10.2016 по Державному підприємству «Шахта № 1 Нововолинська» про звільнення ОСОБА_1 незаконним, зобов`язання відповідача внести запис у трудову книжку позивача відповідно до п. 2 наказу № 117 від 05.10.2016 щодо увільнення ОСОБА_1 у зв`язку з призовом на військову службу за контрактом зі збереженням місця роботи та середнього заробітку та стягнення з відповідача в користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один рік за період з 01.11.2016 по 01.11.2017 в розмірі 69599,79 грн., відповідно до розрахунку позивача, який перевірений судом і є правильним.
		Разом з тим, не підлягає до задоволення позовна вимога про визнання формулювання причини звільнення неправильним, оскільки відповідно до ч.3 ст. 235 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати у рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю(пункт) закону.
		В даному випадку ОСОБА_1 не може бути звільнений з роботи, оскільки на нього розповсюджуються гарантії, передбачені ч. 3 ст. 119 КЗпП України щодо збереження місця роботи.
		Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом, допущено порушення норм матеріального права рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.
		Відповідно довимог ч.13ст.141,п.п.б п.4ч.1ст.382ЦПК Україниз відповідачапідлягає стягненню пропорційнодо задоволенихпозовних вимог 5286 грн. судового збору, а саме: з відповідача в користь позивача підлягає стягненню 1448,81 грн. сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги та з відповідача в дохід держави 2114,40 грн. за подання позовної заяви та 1722,79 за подання апеляційної скарги.
		Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити.
		Рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 23 серпня 2018 року в даній справі скасувати і ухвалити нове судове рішення.
		Позов задовольнити частково.
		Визнати підпункт 2 пункту 4 наказу № 128/к від 31.10.2016 року по Державному підприємству «Шахта № 1 Нововолинська» про звільнення ОСОБА_1 незаконним.
		Зобов`язати відповідача внести запис у трудову книжку позивача відповідно до п.2 наказу № 117 від 05.10.2016 року щодо увільнення ОСОБА_1 у зв`язку з призовом на військову службу за контрактом зі збереженням місця роботи та середнього заробітку.
		Стягнути з відповідача Державного підприємства «Шахта № 1 Нововолинська» в користь позивача ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за один рік за період з 01.11.2016 року по 01.11.2017 року в розмірі 69599(шістдесят дев`ять тисяч п`ятсот дев`яносто дев`ять) гривень 79 копійок.
		Стягнути з відповідача Державного підприємства «Шахта № 1 Нововолинська» в користь держави судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 3836(три тисячі вісімсот тридцять шість) гривень 19 копійок та в користь позивача ОСОБА_1 1448(одну тисячу чотириста сорок вісім) гривень 81 копійку сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		Головуючий 
		 
		Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...