Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/18918/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Застосування антимонопольного законодавства; оскарження рішень Антимонопольного комітету або його територіальних органів.
Надіслано для оприлюднення: 22.12.2018. Зареєстровано: 23.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 26.12.2018.
Дата набрання законної сили: 18.12.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		18 грудня 2018 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  910/18918/17 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,
		за участю секретаря судового засідання Поліщук Ю.В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - комунальне підприємство по ремонту і утриманню мостів і шляхів м.    Києва "Київавтошляхміст" (далі - Підприємство); 
		представник позивача - Гуцул В.О. - адвокат (посвідчення від 27.04.2018 НОМЕР_1),
		відповідач - Київське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (далі - територіальне відділення АМК),
		представник відповідача - Тацишина О.П. (за довіреністю від 29.12.2017 № 02-08/30),
		 
		розглянув касаційну скаргу Підприємства
		на рішення господарського суду міста Києва від 20.03.2018 
		(суддя - Мандриченко    О.В.) та
		постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2018 
		(головуючий    - суддя  Куксов В.В., судді Станік С.Р. і Гончаров С.А.) 
		у справі №    910/18918/17
		за позовом Підприємства
		до    територіального відділення АМК 
		про скасування рішення.
		 
		За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Позов було подано про скасування рішення адміністративної колегії територіального відділення АМК від 29.08.2018 №    34 зі справи №    11/12-р-02-05-17 (далі - Рішення №    34). 
		 
		Позов обґрунтовано, з посиланням, зокрема, на пункт 32 Правил розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 №    5, тим, що, на думку позивача, відповідач за результатами проведеного дослідження у справі №    4/02-р/к мав дійти висновку щодо наявності або відсутності у діях комунального підприємства фактів зловживання монопольним становищем виключно щодо встановлення розміру плати за надання в користування місця в мережевому каналі штучних споруд.
		 
		Рішенням господарського суду міста Києва від 20.03.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2018, у позові відмовлено.
		 
		Рішення та постанову мотивовано відсутністю передбачених статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон) підстав для скасування Рішення №    34. 
		 
		У касаційній скарзі до Верховного Суду Підприємство, зазначаючи про неналежне дослідження судами доказів, наявних у матеріалах справи, неправомірне застосування ними норм матеріального і процесуального права до спірних відносин, що потягло за собою прийняття незаконних та необґрунтованих рішень, просить оскаржувані рішення й постанову попередніх судових інстанцій з даної справи скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		 
		Так, за доводами, наведеними в касаційній скарзі: позивач не мав можливості виконати зобов'язання, встановлене рішенням територіального відділення АМК від 20.03.2014 №    4/02-2/к, оскільки таке виконання, зокрема, суперечить вимогам Закону України "Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж", а тому дане зобов'язання вважається припиненим  на підставі статті 607 Цивільного кодексу України, що не досліджено і не враховано судами; судами не враховано також, що відповідач зобов'язаний був при розгляді  справи №    11/12-р-02-05-17 повторно перевірити витрати, які були включені позивачем до калькуляції, та порівняти їх з фактичними витратами позивача на утримання 1 п. м. споруди, де розташовані канали для комунікаційних мереж, і тільки тоді робити висновок щодо виконання чи невиконання позивачем рішення  територіального відділення АМК від 20.03.2014 №    4/02-р/к; позивачем було виконано рішення територіального відділення АМК від 20.03.2014 №    4/02-р/к; відповідачем не доведено обставин справи, які мають значення для справи і які визнано встановленими, що відповідно до статті 59 Закону є підставою для скасування Рішення №34.
		 
		У відзиві на касаційну скаргу територіальне відділення АМК зазначає, що рішення господарського суду міста Києва від 20.03.2018 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2018 прийняті за правильного застосування норм матеріального права та без порушення норм процесуального права; доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами розгляду справи в суді касаційної інстанції, і просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		 
		Перевіривши в межах доводів касаційної скарги на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників учасників справи, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке. 
		 
		Місцевим і апеляційним господарськими судами у розгляді справи з'ясовано й зазначено, зокрема, що:  
		 
		- згідно з Рішенням №    34 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" на Підприємство накладено штраф у сумі 68    000    грн. за вчинення порушення, передбаченого пунктом 4 статті 52 Закону у вигляді виконання рішення органу Антимонопольного комітету України не в повному обсязі; 
		 
		- як зазначено в Рішенні № 34, вказаним у ньому суб'єктом господарювання, правонаступником якого є Підприємство, було виконано не в повному обсязі рішення адміністративної колегії територіального відділення АМК від 20.03.2014 № 4/02-р/к, а саме - в частині приведення вартості 1 п. м. споруди, де розташовані канали для комунікаційних мереж, до економічно обґрунтованого рівня; 
		 
		- як вбачається з матеріалів справи, територіальним відділенням АМК за результатами розгляду справи №    134-02/09.13 було прийнято рішення від 20.03.2014 №    4/02-р/к (далі - Рішення № 4/02-р/к). У розгляді вказаної справи було встановлено, що: комунальне підприємство по утриманню мостів і шляхів м. Києва КП "Київавтошляхміст" у період з 01.01.2009 по 31.12.2009 займало монопольне (домінуюче) становище на ринку надання в користування місця в мережевому каналі штучних споруд, а саме: на Південному мосту, на мосту ім. Є.О. Патона, на мосту Метро та на Московському мосту через р. Дніпро та р. Десенка, які належать КП    "Київавтошляхміст" на праві повного господарського відання, з часткою 100 відсотків, оскільки не мало жодного конкурента; пунктом 2 Рішення було визнано дії КП "Київавтошляхміст", що полягають у встановленні економічно необґрунтованої вартості утримання 1 п. м. споруди, де розташовані канали для комунікаційних мереж, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та пунктом 1 частини другої статті 13 Закону, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку з надання в користування місця в мережевому каналі названих штучних споруд шляхом встановлення таких цін, які неможливо було б встановити за умов значної конкуренції на ринку; зобов'язано КП "Київавтошляхміст" припинити вказане порушення шляхом приведення вартості з утримання 1 п. м. споруди, де розташовані канали для комунікаційних мереж, до економічно обґрунтованого рівня у двомісячний строк з дня отримання рішення; 
		 
		- КП "Київавтошляхміст" подало до господарського суду позов про скасування Рішення №4/02-р/к, а територіальне відділення АМК, у свою чергу, - зустрічний позов про стягнення штрафу у розмірі 34 000 грн. та зобов'язання виконати це рішення; 
		 
		- рішенням господарського суду міста Києва від 07.07.2014, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 30.06.2015 у справі №    910/9954/14 за касаційною скаргою ТОВ "Телесистеми України" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2015, у задоволенні вимог за первісним позовом відмовлено, а позовні вимоги територіального відділення АМК за зустрічним позовом задоволено. Таким чином, Рішення № 4/02-р/к    набрало законної сили та є обов'язковим для виконання позивачем; 
		 
		- водночас з наявної у матеріалах справи копії постанови про накладення штрафу відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м.    Києві від 21.04.2016 вбачається, що Рішення №    4/02-р/к у частині припинення порушення шляхом приведення вартості утримання 1 п. м. споруди, де розташовані канали для комунікаційних мереж, до економічно обґрунтованого рівня КП    "Київавтошляхміст" не виконано;
		 
		- згідно з матеріалами справи №    134-02/09.13 плата за користування місцем в мережевому каналі штучних споруд, за договором від 01.03.2009 № 225/136 становила 18    731,67    грн., в тому числі ПДВ 3    121,95    грн. Проте така плата, як встановлено Рішенням №    4/02-р/к, була визнана економічно необґрунтованою; 
		 
		- інформації про здійснення перерахунку вартості 1 м. п. споруди, де розташовані канали для комунікаційних мереж, до економічно обґрунтованого рівня КП    "Київавтошляхміст" до територіального відділення АМК не надавало;
		 
		- у зв'язку з цим адміністративною колегією територіального відділення АМК й було розпочато розгляд справи №    11/12-р-02-05-17 за ознаками вчинення КП    "Київавтошляхміст" порушення, передбаченого пунктом 4 статті 50 Закону, у вигляді виконання рішення органу Антимонопольного комітету України не в повному обсязі; 
		 
		- Підприємством не було виконано Рішення №    4/02-р/к як у місячний строк з дня його отримання, так і після визнання судом цього рішення законним.   
		 
		Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для визнання недійсним Рішення №    34. 
		 
		Відповідно до положень Закону: 
		 
		- порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є, зокрема, невиконання рішення, попереднього рішення органів Антимонопольного комітету України або їх виконання не в повному обсязі (пункт 4 статті 50); 
		 
		- за порушення, передбачене пунктом 4 статті 50 цього Закону, накладається штраф у розмірі, встановленому частиною другою статті 52 Закону;
		 
		- рішення органів Антимонопольного комітету України є обов'язковими до виконання (частина друга статті 56);
		 
		- підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції" (частина перша статті 59).
		 
		З огляду на наведені законодавчі приписи та встановлений факт виконання Підприємством не в повному обсязі Рішення №4/02-р/к на час розгляду даної справи попередніми судовими інстанціями, останні дійшли висновку про відсутність визначених Законом підстав для скасування Рішення №34, тобто відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
		 
		Аргументи касаційної скарги даного висновку не спростовують. 
		 
		Так, виконання рішення №    4/02-р/к не в повному обсязі на час прийняття Рішення №    34 з'ясовано попередніми судовими інстанціями на підставі оцінки доказів зі справи, натомість протилежного скаржником у цих судових інстанціях не доведено; водночас за імперативним приписом частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. При цьому не мало значення, з яких причин було не повністю виконано Рішення №4/02-р/к, оскільки такі причини ніяк не впливали на сам факт його чинності і обов'язковості до виконання.
		 
		Недоречними є всі посилання скаржника на положення Цивільного кодексу України, оскільки відповідно до статті 1 названого Кодексу цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, тоді як спірні правовідносини в даній справі не є цивільно-правовими, і тому вони й не є предметом регулювання Цивільного кодексу України, а натомість належать до антомонопольно-конкуренційних відносин. 
		 
		Так само неприйнятним є посилання скаржника на Закон України "Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж". По-перше, названий Закон набрав чинності 04.06.2017, тобто більш як через три роки після прийняття Рішення №4/02-р/к та настання у Підприємства обов'язку щодо його виконання, і зворотної дії в часі цьому Законові не надано; по-друге, скаржником не обґрунтовано, яким чином відповідний Закон унеможливлював виконання згаданого рішення.   
		Розлогі міркування скаржника стосовно внесення змін до його договорів з операторами телекомунікацій з огляду на те, що "рішенням АМК від 20.03.2014 №    4/02-р/к Відповідач зобов'язав Позивача фактично внести зміни до укладених договорів щодо розміру встановленої плати" не знаходять підтвердження за матеріалами справи, оскільки із з'ясованого попередніми судовими інстанціями змісту вказаного рішення не випливає зобов'язання Підприємства саме внести зміни до будь-яких договорів, з будь-ким укладених. Крім того, Рішення №    4/02-р/к взагалі не є предметом спору в даній справі, бо таким предметом виступає інше рішення територіального відділення АМК. 
		 
		Жоден припис будь-якого законодавчого акта не покладав на територіальне відділення АМК, - всупереч доводам касаційної скарги, - обов'язку "при розгляді справи №    11/12-р-02-05р17 повторно перевірити витратами, які були включені Позивачем до калькуляції та порівняти їх з фактичними витратами Позивача на утримання 1 п.м. споруди, де розташовані канали для комунікаційних мереж". Натомість підставою для застосування до спірних правовідносин положення пункту 4 статті 50 Закону достатнім був лише сам факт виконання Позивачем у неповному обсязі Рішення № 4/02-р/к. Водночас, як зазначалося, Підприємством у судах попередніх інстанцій не доведено виконання ним цього рішення у повному обсязі і у встановлений в ньому строк, тоді як суд касаційної інстанції відповідні обставини та докази перевіряти і оцінювати не вправі. 
		 
		Касаційний господарський суд погоджується з аргументами, викладеними у відзиві територіального відділення АМК на касаційну скаргу, оскільки вони ґрунтуються на обставинах, встановлених у розгляді справи судами попередніх інстанцій, та відповідають нормам матеріального і процесуального права.  
		 
		З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги позивача без задоволення, а судові рішення першої і апеляційної інстанцій - без змін як таких, що ухвалені з додержанням норм матеріального права, а саме наведених положень Закону. 
		 
		У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, а також враховуючи, що учасники справи не подали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника. 
		 
		Керуючись статтями 129, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м.    Києва "Київавтошляхміст" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 20.03.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2018  зі справи № 910/18918/17 - без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя                                                                                                    В. Селіваненко 
		 
		 
		Суддя                                                                                                    І. Булгакова
		 
		 
		Суддя                                                                                                    Б. Львов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...