Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/35562/18-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із сімейних правовідносин; Спори, що виникають із сімейних правовідносин про стягнення аліментів.
Надіслано судом: 22.12.2018. Зареєстровано: 23.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 27.12.2018.

Номер судового провадження: 2-5403/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		печерський районний суд міста києва
		 
		Справа № 757/35562/18-ц 
		Категорія 49 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		28 листопада 2018 року Печерський  районний суд м. Києва 
		в  складі:  головуючого - судді                         Козлова Р.Ю.,
		при  секретарі                                                     Іваненко С.С.,
		розглянувши у судовому засіданні без виклику сторін у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Позивачка звернулася з вказаним позовом до суду, у якому просила суд ухвалити рішення яким стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання їх спільної дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, щомісяця, з дня пред'явлення позову до суду, у  розмірі 1/4 заробітку (доходу) відповідача до досягнення дитиною трирічного віку.
		В обґрунтування пред'явлених вимог позивач посилалася на те, що вона та відповідач зареєстрували шлюб 01 вересня 2007 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис №683. Від шлюбу у сторін народився син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після розірвання шлюбу з відповідачем, син проживає разом з позивачкою та знаходиться на її повному утриманні. Як зазначила позивачка, вона зі свого боку прикладає усі зусилля для забезпечення потреб дитини, але їх не вистачає для повного забезпечення потреб малолітнього сина.  У свою чергу відповідач, який є батьком дитини, не приймає участі у матеріальному забезпеченні дитини всім необхідним для належного її розвитку та виховання. При цьому, вказує позивачка, відповідач є працездатною особою, може надавати матеріальну допомогу дитині, батьком якої він є. Посилаючись на те, що відповідач ухиляється від батьківського обов'язку утримувати дитину та забезпечувати її матеріально з огляду на вищевикладені обставини,  позивачка просить суд задовольнити пред'явлені вимоги у повному обсязі.
		Ухвалою судді від 22 серпня 2018 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення осіб та надано відповідачеві строк  протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву та протягом п'яти днів з дня вручення відповіді позивача на відзив подати заперечення на відповідь.
		Не погоджуючись із пред'явленим позовом ОСОБА_2 подав відзив на позов, у якому зазначив, що викладені у позові обставини є неправдивими та такими, що не підтверджені належними доказами. Також відповідач зазначив, що він опікується сином, забезпечує сина всіма необхідними речами, надає позивачці кошти на утримання сина, постійно спілкується з сином і підтримує з ним добрі стосунки. У зв'язку з цими обставинами, а також беручи до уваги те, що на його утриманні перебувають ще дві малолітні дитини, племінниця, дружина та мати відповідача, вважає, що судом має бути визначена сума до стягнення у твердій грошовій сумі у розмірі 10 000 грн. щомісяця або у розмірі 1/15 від усіх його доходів.
		В свою чергу відповідачка направила суду відповідь на відзив, в якому зазначила, що викладені у відзиві обставини та посилання не підтвердженні відповідачем належними та допустимими доказами, відтак не можуть бути прийняті до уваги судом.          
		Суд, дослідивши матеріали справи, вивчивши зміст заяв сторін по суті позову, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов висновку про задоволення позову виходячи з наступного.
		Судом встановлено, що сторони по справі перебували у шлюбі з 01 вересня 2007 року, який був зареєстрований у відділі реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції м. Києва, актовий запис №683, що підтверджується доданою до матеріалів справи копією свідоцтва про шлюб (а.с. 5).
		Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 06 грудня 2010 року шлюб між сторонами розірвано.
		Від шлюбу у сторін народилася дитина - син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Дана обставина позивачкою підтверджена шляхом надання суду копії свідоцтва про народження дитини (а.с. 7-12). 
		Як встановлено судом малолітній син проживає з матір'ю, що сторонами в ході розгляду не заперечувалось з огляду на зміст позовної заяви та відзиву відповідача на позовну заяву. 
		Обґрунтовуючи свої вимоги позивачка зазначає, що відповідач будучи батьком дитини, матеріальну допомогу на її утримання не надає, тим самим не виконує свого батьківського обов'язку щодо утримання дитини. 
		Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
		Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		У своєму відзиві відповідач зазначає, що в силу своїх можливостей дбав та продовжує дбати про дитину, спілкуватись з ним, забезпечуючи останнього матеріально та всіма необхідними речами для розвитку дитини, на підтвердження чого надав суду копію розрахункових документів на купівлю: зимової куртки вартістю 151 швейцарських франків, наушників для iPad вартістю майже 180 швейцарських франків, кросівок на суму 3050 грн., одягу на суму 173 долари США, одягу та подарунків на суму 67 швейцарських франка та вкадрокоптера на суму 2800 грн.  Також позивачем додано до свого відзиву копію квитанції про перерахування на розрахунковий рахунок позивача  6110 доларів США та 39000 грн.  та копії виписки з розрахункового рахунку відповідача на підтвердження розрахунку відповідачем у закладах харчування та розваг під час його зустрічей з сином ОСОБА_4 та відповідні фотокартки.
		У відповідності до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально важливим урахуванням інтересів дитини.    
		Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
		За приписами частини 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. 
		Обов'язок батьків утримувати своїх дітей виникає з моменту їх народження та зберігається до досягнення дітьми повноліття. До того ж, обов'язок утримувати дитину у рівній мірі покладається як на матір, так і батька, причому, обов'язком особистим, індивідуальним, а не солідарним. 
		Батьки зобов'язані утримувати свою дитину незалежно від того, одружені вони чи ні (у випадку народження дитини під час фактичних шлюбних відносин), або чи розірвано їх шлюб. 
		Чинним законодавством України встановлено, що діти рівні у своїх правах незалежно від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей та повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги. Зобов'язання з утримання дітей виникає за наявності сукупності таких умов: родинного зв'язку між батьками й дитиною (кровний зв'язок між батьками та дитиною або зв'язок між усиновлювачем і усиновленою дитиною); неповноліття дитини; навчання повнолітньої дитини; відсутність підстав для звільнення батьків від сплати аліментів; можливість батьків надавати матеріальну допомогу.
		Відповідно до ратифікованої Постановою Верховної ради України № 789-XII від 27.02.1991 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, держава докладає всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (стаття 18 Конвенції).
		Згідно з частинами 1, 2 Конвенції про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
		Відповідно до основних сформованих принципів суспільства, задекларованих у національному та міжнародному законодавстві, діти мають право на особливе піклування і допомогу, внаслідок своєї фізичної і розумової незрілості, потребують спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.
		Відповідно до ст. 182 СК України при визначені розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, наявність у платника аліментів рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; докази про витрати платника аліментів, що перевищують десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, а також наявність інших обставин, що мають істотне значення.
		Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) батька дитини визначається судом.
		Частиною 3 ст. 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
		У відповідності до ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. Таким чином, аліменти підлягають стягненню з 20 липня 2018 року.
		Відповідно до ст. 430 ЦПК України рішення про стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.
		З огляду на встановлені у справі обставини, що мають юридичне значення та наведені положення Закону  а також виходячи з того, що дитина сторін проживає разом із позивачкою, у зв'язку з чим цілодобовий обов'язок останньої полягає не тільки у матеріальному забезпеченні дитини, а ще й у постійному вихованні, контролі, що потребує більших моральних витрат ніж періодичні зустрічі, враховуючи вік дитини, суд вважає необхідним присудити стягнення аліментів з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання сина у розмірі 1/4  заробітку (доходу) платника аліментів але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20 липня 2018 року до досягнення дитиною повноліття.
		Визначаючи вказаний  розмір аліментів, враховує стан здоров'я позивача, матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність у відповідача інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина та інші обставини, що мають істотне значення та часткове визнання позову відповідачем. 
		З матеріалів справи вбачається, що відповідач є молодим працездатним чоловіком. Відомостей про незадовільний стан його здоров'я суду не надано. Окрім того, відповідачем не доведено, що на його утриманні знаходиться його мати та племінниця. Надані відповідачем копії документів не можуть вважатись достатніми доказами підтвердження зазначеної обставини. Інших доказів які б підтверджували те, що відповідач несе додаткові витрати на утримання своєї матері та племінниці чи дружини суду не надано.
		Посилання відповідача на те, що він не працює та не має регулярного доходу, що у свою чергу не може бути  підставою для стягнення аліментів у спосіб визначений позивачем, судом до уваги не приймаються, оскільки право визначати спосіб стягнення аліментів у твердій грошовій сумі або у частці від доходу належить виключно стягувачу аліментів (ч. 3 ст. 181 СК України).
		В той же час, ч. 1 ст. 192 СК України гарантує право платника аліментів звернутись до суду із позовом про зміну розміру аліментів у разі істотної зміни матеріального становища, яке унеможливлює виконання ним відповідного рішення про стягнення аліментів.   
		Згідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
		Оскільки позивач згідно Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору то відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 704, 80 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		В той же час, суд не знайшов підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на професійну правову допомогу, оскільки позивачкою до свого позову не додано доказів того, що нею понесені відповідні витрати.  
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 80, 84, 180, 181, 182, 183, 184, 191 СК України, ст. ст. 259, 263, 264, 265, 268, 272, 280 ЦПК України, суд, -
		 
		ВИРІШИВ:
		Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити. 
		Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2,  реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1,  паспорт серія НОМЕР_3, виданий Васильківським МВ ГУ МВС України в Київській обл. 28 червня 1996 року, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2, паспорт серія НОМЕР_4, виданий Подільським РУ ГУ МВС України в м. Києві 01 серпня 1995 року, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1) аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4  заробітку (доходу) платника аліментів але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20 липня 2018 року до досягнення дитиною повноліття.
		Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2,  реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1,  паспорт серія НОМЕР_3, виданий Васильківським МВ ГУ МВС України в Київській обл. 28 червня 1996 року, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2) в дохід держави судовий збір в розмірі 704, 80 грн.
		Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2,  реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1,  паспорт серія НОМЕР_3, виданий Васильківським МВ ГУ МВС України в Київській обл. 28 червня 1996 року, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2, паспорт серія НОМЕР_4, виданий Подільським РУ ГУ МВС України в м. Києві 01 серпня 1995 року, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1) аліментів на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4  заробітку (доходу) платника аліментів але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку у межах суми платежу за один місяць.
		У задоволенні вимоги ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правову допомогу у розмірі 500 грн. - відмовити. 
		Повне рішення суду складено 28 листопада 2018 року.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, або якщо апеляційну скаргу не було подано.
		Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги (зважаючи на п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України щодо порядку подання апеляційних скарг на судові рішення).
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.  
		 
		 
		 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...