Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 758/16483/18 : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); У порядку процесуального законодавства; В порядку КПК України; Клопотання слідчого, прокурора, сторони кримінального провадження.
Надіслано для оприлюднення: 24.12.2018. Зареєстровано: 25.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 26.12.2018.

Номер судового провадження: 1-кс/758/5907/18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42014240310000004

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Подільський районний суд міста Києва
		 
		Справа № 758/16483/18 
		 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		18.12.2018 р. м. Київ 
		Подільський районний суд м. Києва у складі слідчого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , підозрюваного ОСОБА_8 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях слідчого відділу управління з розслідування злочинів проти основ національної безпеки України, миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 за кримінальним провадженням № 42014240310000004 від 19.02.2014 р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 119, ч. 1 ст. 119, ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 121, ст. 128 КК України, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Прокурор першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях слідчого відділу управління з розслідування злочинів проти основ національної безпеки України, миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 ,звернувся досуду зклопотанням прозастосування запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартою  ОСОБА_8 , в рамках кримінального провадження № 42014240310000004.
		Клопотання обґрунтовується тим, що третім слідчим відділом управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42014240310000004 від 19.02.2014 р. за фактом перевищення влади співробітниками УСБУ у Хмельницькій області, що спричинило загибель та поранення осіб за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 119, ч. 1 ст. 119, ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 121, ст. 128 КК України. В цьому кримінальному провадженні, ОСОБА_8 підозрюється в тому, що 19.02.2014 р. приблизно о 12 год. 36 хв. останній, будучи службовою особою - начальником Управління Служби безпеки України у Хмельницькій області, перебуваючи в Управлінні за адресою: м. Хмельницький, вул. Театральна, 19, з мотивів несприйняття євроінтеграційних прагнень та вимог мітингувальників, з метою перешкоджання мітингам та запобігання ймовірній можливості проникнення до приміщення Управління, діючи умисно, всупереч в вишевказаним вимогам статей 3, 19, 21, 22, 27 і 68 Конституції України, Військової присяги на вірність народу України, статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 3 Закону України «Про Службу безпеки України», недотримався вимог законів України та Конституції України, зокрема, щодо гарантованого нею права людини на життя і здоров`я, не діяв у спосіб, що передбачений законами України, порушив вимоги статті 26 Закону України «Про Службу безпеки України», статті 15 Закону України «Про міліцію» та статей 21 і 22 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, вийшов за межі наданих йому прав і повноважень, за відсутності підстав для застосування вогнепальної зброї, віддав підлеглому  співробітнику відділу ЦСО «А» Управління ОСОБА_10 незаконний наказ на застосування вогнепальної зброї при значному скупченні людей та наявності реальної можливості ураження сторонніх осіб, при цьому, жодних інших заходів щодо припинення дій мітингувальників та унеможливлення завдання шкоди стороннім особам не вжив.
		У судовому засіданні прокурори, які входять в групу прокурорів в даному кримінальному провадженні внесене до суду клопотання підтримали, просили його задовольнити. Зазначили, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України ризики, а саме: 1) переховування від органів досудового розслідування; 2) незаконно впливу на потерпілих, свідків, експертів, у цьому ж кримінальному провадженні; 3) вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється; 4) перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; 5) знищення чи спотворення речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення об`єктивної істини у справі. Більш м`які запобіжні заходи не призведуть до запобігання наведених вище ризиків, які передбачені ст. 177 КПК України.
		Захисники в судовому засіданні проти задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечували в повному обсязі, вказавши, що повідомлена підозра є необґрунтованою, ризики органом досудового розслідування не доведенні, а відтак, просили відмовити в задоволенні клопотання сторони обвинувачення, у випадку переконання суду у обгрунтованості підозри, просили обрати стосовно їхнього підзахисного запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання. Захисниками було долучено до матеріалів клопотання документи, що характеризують особу підзахисного ОСОБА_8 .
		Підозрюваний в судовому засіданні проти задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував, підтримав позицію своїх захисників.
		Заслухавши прокурорів, підозрюваного та його захисників, вивчивши матеріали клопотання, суд приходить до наступного висновку.
		Відповідно дост. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
		Згідно вимог пункту (с) ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (1950 року), ніхто не може бути позбавлений волі інакше, як згідно з процедурою, встановленою законом, а також якщо є розумні підстави вважати необхідним запобігти вчиненню особою правопорушення або втечу після його вчинення.
		За ч. 1ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, згідно ч. 5ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
		Обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п. 4ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(п. 111-112 Рішення ЄСПЛ у справі «Белевитський проти Росії» від 01.03.2007 року; п. 85 Рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року).
		Наявність серйозних підозр щодо участі у вчиненні тяжкого правопорушення та перспективи ухвалення вироку про значну міру покарання самі по собі не можуть бути виправданням тривалого попереднього ув`язнення (Рішення ЄСПЛ у справі «Адам`як проти Польщі» від 19.12.2006 року).
		При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності підстав, зазначенихстаттею 177 КПК України,слідчий суддя,суд напідставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, якізазначеністаттею 178 КПК України.
		Про підозру у вчиненні вищевказаних кримінальних правопорушень ОСОБА_8 повідомлено слідчим 14.12.2018 р., його дії кваліфіковані за ч. 1 ст. 119, ч. 1 ст. 119, ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 121, ст. 128 КК України, а саме, перевищення службових повноважень, тобто, умисному вчиненні службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав та повноважень, що супроводжувалося застосуванням зброї, а саме злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України (в редакції Закону від 07.04.2011 р.); вбивства, через необережність, тобто, злочину, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України, необережного тяжкого тілесного ушкодження, тобто злочину, передбаченого ст. 128 КК України.
		Копію клопотання з додатками отримано підозрюваним у встановлений законом строк.
		Клопотання подано до суду та судове засідання відбувається у встановлені законом строк.
		Злочини, в скоєнні яких підозрюється ОСОБА_8 , відноситься до категорії тяжких злочинів, покарання за яке, передбачено в сукупності у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років.
		Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя виходить з практики Європейського суду з прав людини (Рішення «Нечипорук і Йонкало проти України»), відповідно до якої «обґрунтована підозра» означає наявність фактів чи інформації, які могли б переконати стороннього об`єктивного спостерігача, що особа, можливо, вчинила злочин.
		Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
		З матеріалів клопотання вбачається, що  ОСОБА_8  підозрюється у вчинені тяжких злочинів, при цьому, оцінюючи ризик переховування від органу досудового розслідування і вчинення іншихкримінальних правопорушень всудовому засіданні стороною обвинувачення не доведено, оскільки, доказів будь-якого переховування від органів досудового розслідування підозрюваного ОСОБА_8 суду не надано, посилання сторони обвинувачення, на те, що підозрюваний у 2013-2017 роках обіймав керівні посади в органах СБ України, володіє навичками конспірації та переховування, має тісні соціальні зв`язки в правоохоронних органах, які пов`язані із минулим проходженням служби та те, що останній у 2018 р. виїжджав за межі України шість разів, не дає в сукупності підстав вважати, що підозрюваний має намір в майбутньому переховуватися та вчиняти інші кримінальні правопорушення, оскільки належними доказами не підтверджується.
		У правових позиціях Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) неодноразово підкреслювалось, що ймовірність (можливість) втечі, переховування підозрюваного, обвинуваченого оцінюється не лише на підставі тяжкості санкції, а й з урахуванням інших обставин, зокрема тих, що характеризують особу обвинуваченого. Наприклад, у справі «В. проти Швейцарії» ЄСПЛ зазначає, що небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти тільки залежно від суворості можливого покарання; її потрібно визначати з урахуванням низки інших факторів, які або можуть підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або ж зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати підставою для тримання під вартою. Водночас потрібно враховувати характер обвинуваченого, його моральні якості, статки, зв`язки з державою, у якій його переслідували в межах закону, та його міжнародні контакти.
		В іншій справі «Пунцельт проти Чехії» ЄСПЛ зауважив, що, оцінюючи ризик переховування, можна брати до уваги той факт, що особа вже ухилялася від виконання процесуальних обов`язків, а також визнав достатньою мотивацію національного суду щодо тримання під вартою заявника з огляду на те, що він вже ухилявся від кримінального процесу в Німеччині, мав численні ділові зв`язки за кордоном і що йому загрожувало відносно суворе покарання. У справі «Мамедова проти Російської Федерації» ЄСПЛ зауважив, що національний суд не зазначив ніяких рис особистості або поведінки власне заявниці, що б підтверджували їх висновок про наявність імовірності того, що вона переховуватиметься. У заявниці не було злочинного минулого, було постійне місце роботи й проживання, усталений спосіб життя, двоє малолітніх дітей, а її батько тяжко хворів. Національні суди не врахували й тієї обставини, що заявниця мала змогу втекти після обшуку в її квартирі, але не зробила цього. Натомість застосування запобіжного заходу тримання під вартою відбулося на підставі того, що один зі співучасників злочину виїхав за кордон.
		У рішенні «Боротюк проти України» від 16.12.2010 р. (остаточне від 16.03.2011 р.) зазначено, що суд визнає, що існування обґрунтованої підозри щодо вчинення заявником тяжкого злочину спочатку може виправдовувати тримання під вартою. Але Суд неодноразово зазначав, що тяжкість обвинувачення не може сама по собі бути виправданням тривалих періодів тримання під вартою (див. рішення у справі «Єчюс проти Литви» (Jecius v. Lithuania), заява № 34578/97, п. 94, ECHR 2000-IX). При цьому існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними» (див. рішення у справі «Смирнова проти Росії» (Smirnova v. Russia), заяви №№ 46133/99 і 48183/99, п. 63, ECHR 2003-IX (витяги)). У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (див. рішення від 23 вересня 2008 р. у справі «Вренчев проти Сербії» (Vrenсev v. Serbia), заява № 2361/05, п. 76).
		Суд приходить до висновку, що ризик, переховування від органу досудового розслідування і вчинення інших кримінальних правопорушень стороною обвинувачення в судовому засіданні не доведено.
		Оцінюючи ризик знищення чи спотворення речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення об`єктивної істини у кримінальному провадженні, суд виходить з того, що кримінальне провадження в якому підозрюється ОСОБА_8 розпочато 16.04.2014 р., про що внесено внесено відповідні відомості до ЄРДР, крім того, останній епізод був внесений 29.05.2018 р., а відтак, посилання сторони обвинувачення на те, що ОСОБА_8 перебуваючи на волі буде намагатися знищити, сховати або спотворити речові докази, які мають значення для кримінального провадження, також свого підтвердження не знайшли.
		Так, в матеріалах клопотання міститься посилання на наступне: «…повідомлення УСБУ у Хмельницькій області від 21.07.2017 р. у прибудові до центрального входу УСБУ у Хмельницькій області станом на 19 лютого 2014 року була встановлена відеокамера, яка була знищена нападниками під час спроби захоплення адміністративної будівлі Управління, тому записи з даної відеокамери не збереглись. Водночас, допитаний 28.02.2014 р. як свідок перший заступник начальника УСБУ у Хмельницькій області ОСОБА_11 надав органу досудового гозслідування диск із записом подій 19.02.2014 р. з камери зовнішнього спостереження, розташованої на стовпі з правого крила УСБУ у Хмельницькій області. Водночас, записи з інших камер зовнішнього спостереження, окрім зазначеного запису, відсутні, що підтверджує факт знищення вагомих доказів у цьому провадженні» (Т.1, а.с. 10). Оцінюючу даний ризик, суд виходить з того, що будь-яких доказів, на підтвердження того, що безпосередньо ОСОБА_8 був причетний до знищення записів подій, які відбувалися 19.02.2014 р. з відеокамер, сторона обвинувачення не надає.
		Клопотання сторони обвинувачення також містить посилання на покази допитаного 29.03.2017 р. як свідка ОСОБА_12 , який показав, що, мовою оригіналу: «…запис із відеокамер здійснювався в УСБУ у Хмельницькій області на сервер, який був розташований в черговій частині Управління. Цей сервер пожежею не був пошкоджений і залишений співробітниками УСБУ у Хмельницькій області у приміщенні чергової частини під охорону Хмельницького міського відділу міліції. Пізніше після повернення співробітників СБ України до будівлі було виявлено, що вказаний сервер зник. Додатково, під час допиту 31.03.2017 р. свідок ОСОБА_12 уточнив, що після попереднього допиту спілкувався із оперативним черговим Управління ОСОБА_13 , від якого дізнався, що насправді вказаний сервер після залишення його у черговій частині був знищений вогнем. Цей сервер не був винесений із приміщення чергової частини Управління тому, що на ньому не було ніякої секретної інформації і в зв`язку із чим він не мав цінності як зброя, бойові припаси та секретні документи, але пояснити яким чином зберігся саме цей запис, хто його переніс на носій інформації, не зміг». Натомість, в матеріалах клопотання відсутні докази, щодо будь-якої причетності підозрюваного ОСОБА_8 до знищення вищевказаного сервера.
		Оцінюючи ризик, що ОСОБА_8 може незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів у цьому кримінальному провадженні, також не знайшли свого підтвердження.
		Як вбачається з матеріалів клопотання, допит свідків відбувався починаючи з 2014 р., посилання сторони обвинувачення на те, що з деякими свідками підозрюваний має дружні відносини, з огляду на що, останній може спонукати свідків давати неправдиві показання або відмовитися від них взагалі, не підтверджується ніякими даними. Суд звертає увагу, що під час допиту свідків у кримінальному провадженні, останні повідомляються про кримінальну відповідальність, передбачену відповідно до ст. ст. 384-385 КК України, а відтак, у суду відсутні підтави вважати, що ОСОБА_8 буде впливати на свідків у даному кримінальному провадженні.
		Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, доведено не було, наявність повідомлення про підозру у вчиненні іншого злочину, а також відсутність в матеріалах клопотання доказів притягнення  ОСОБА_8  до кримінальної відповідальності раніше, а відтак, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
		Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів» (пункт 80 Рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2011 року у справі «Харченко проти України»). Тримання особи під вартою буде свавільним, оскільки національні суди не обґрунтували необхідність такого тримання і не було розглянуто можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу» (справа «Хайредінов проти України»).
		Крім того, вимоги статті6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (з урахуванням практики її застосування Європейським судом з прав людини) передбачають право на вмотивованість судового рішення.
		Метою застосування запобіжного заходу є запобігання спробам підозрюваного переховуватись від органів розслідування та суду, а також вчиняти інші кримінальні правопорушення.
		Згідно ст. 179 КПК України особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України. Підозрюваному, обвинуваченому письмово під розпис повідомляються покладені на нього обов`язки та роз`яснюється, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб . Контроль за виконанням особистого зобов`язання здійснює слідчий.
		Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання відносно підозрюваного, слідчий суддя враховує вимоги п. п. 3 - 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. 
		Відповідно до ч. 6 ст. 194 КПК України обов`язки, передбачені ч. 5 цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. 
		З матеріалів клопотання вбачається, що ОСОБА_8 підозрюється у вчинені тяжких злочинів, враховуючи дані про особу, зокрема, ОСОБА_8 має постійне місце проживання та сімю, у останнього на утриманні знаходяться не повнолітні діти, а також те, що він, згідно наданої в судовому засіданні стороною захисту довідки АТ «АЛЬФА-БАНК», працює на посаді начальника Управління власної безпеки, має місці соціальні зв`язки, керуючись п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, суд приходить до висновку, що є достатні підстави для обрання щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання з покладенням на останнього обов`язків.
		Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 131  132, 176 - 179, 184, 186 - 187, 194 205, 309, КПК України, слідчий суддя, -
		У Х В А Л И В:
		 
		 
		 
		 
		 
		Клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях слідчого відділу управління з розслідування злочинів проти основ національної безпеки України, миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 за кримінальним провадженням № 42014240310000004 від 19.02.2014 р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 119, ч. 1 ст. 119, ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 121, ст. 128 КК України, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1  залишити без задоволення;
		Застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання та зобов`язати підозрюваного у ОСОБА_8 прибувати за кожною вимогою до слідчих в особливо важливих справах третього слідчого відділу управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , прокурора або суду;
		Покласти на підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такі обов`язки:
		- не відлучатися із місця свого мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , без дозволу слідчого, прокурора, або суду;
		- повідомляти слідчого, прокурора та суд, про зміну місця проживання;
		Строк виконання покладених обов`язків рахувати  2 місяці з дня повідомлення про підозру;
		Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях слідчого відділу управління з розслідування злочинів проти основ національної безпеки України, миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 ;
		Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її проголошення.
		 
		 
		 
		   Слідчий суддя                                 ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...