Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 363/1288/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із земельних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 26.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 27.12.2018.
Дата набрання законної сили: 20.12.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		П О С Т А Н О В А 
		І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И
		20 грудня 2018 року
		 
		справа 363/1288/15-ц
		                                         
		провадження № 22-ц/824/2702/2018   
		 
		Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		            судді-доповідача: Музичко С.Г.,
		            суддів: Болотова Є.В, Лапчевської О.Ф.,
		при секретарі: Юрчуку С.В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - Перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України 
		відповідачі - Київська обласна державна адміністрація, Вишгородська міська рада, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Товариство з обмеженою відповідальністю «СРТ-10», ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8
		треті особи - ОСОБА_9, ОСОБА_10,  ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37
		 
		            розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві  цивільну  справу  за апеляційною скаргою Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 31 травня 2018 року у складі судді Рудюка О.Д. у справі за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Київської обласної державної адміністрації, Вишгородської міської ради, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, Товариства з обмеженою відповідальністю «СРТ-10», ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, треті особи: ОСОБА_9, ОСОБА_10,  ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, про визнання недійсним розпоряджень, державних актів на право власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок, 
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		            У березні 2015 року Перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся до суду з позовом до Київської обласної державної адміністрації, Вишгородської міської ради, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, Товариства з обмеженою відповідальністю «СРТ-10», ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, треті особи: ОСОБА_9, ОСОБА_10,  ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, про визнання недійсним розпоряджень, державних актів на право власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок, у якому просив визнати недійсними розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації від 09.04.2008 року №№571-591 «Про зміну цільового призначення та передачу земельних ділянок у власність громадян», визнати недійсним рішення Вишгородської міської ради №34/18 від 25.06.2010 року про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок, визнати недійсними наступні державні акти:
		            державний акт НОМЕР_1 на право власності  ОСОБА_6. на земельну ділянку із кадастровим номером НОМЕР_2, загальною площею 5,88 га, для ведення особистого селянського господарства в межах Вишгородської міської ради Вишгородського району;
		            державний акт НОМЕР_3 на право власності  ТОВ «СРТ 10» на земельну ділянку із кадастровим номером НОМЕР_4, загальною площею 0,99 га, для змішаного використання в межах Вишгородської міської ради Вишгородського району;
		            державний акт НОМЕР_5 на право власності ТОВ «СРТ 10» на земельну ділянку із кадастровим номером НОМЕР_6, загальною площею 0,552 га, для змішаного використання в межах Вишгородської міської ради Вишгородського району;
		            державний акт НОМЕР_7 на право власності ОСОБА_8. на земельну ділянку із кадастровим номером НОМЕР_8, загальною площею 0,99 га, для ведення особистого селянського господарства в межах Вишгородської міської ради Вишгородського району;
		            державний акт НОМЕР_9 на право власності ОСОБА_8. на земельну ділянку із кадастровим номером НОМЕР_10, загальною площею 0,99 га, для ведення особистого селянського господарства в межах Вишгородської міської ради Вишгородського району, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_7.;
		            державний акт НОМЕР_11 на право власності ОСОБА_8. на земельну ділянку із кадастровим номером НОМЕР_12, загальною площею 0,99 га, для ведення особистого селянського господарства в межах Вишгородської міської ради Вишгородського району, з відміткою про перехід права власності ОСОБА_7.;
		            державний акт НОМЕР_13 на право власності ОСОБА_8. на земельну ділянку із кадастровим номером НОМЕР_14, загальною площею 0,99 га, для ведення особистого селянського господарства в межах Вишгородської міської ради Вишгородського району;
		            державний акт НОМЕР_15 на право власності ОСОБА_8. на земельну ділянку із кадастровим номером НОМЕР_16, загальною площею 0,99 га, , для ведення особистого селянського господарства в межах Вишгородської міської ради Вишгородського району;
		            державний акт НОМЕР_17 на право власності ОСОБА_11. на земельну ділянку із кадастровим номером НОМЕР_18, загальною площею 0,99 га, для ведення особистого селянського господарства в межах Вишгородської міської ради Вишгородського району;
		            державний акт НОМЕР_19 на право власності ОСОБА_13. на земельну ділянку із кадастровим номером НОМЕР_20, загальною площею 0,99 га, для ведення особистого селянського господарства в межах Вишгородської міської ради Вишгородського району;
		            державний акт НОМЕР_21 на право власності ОСОБА_12 на земельну ділянку із кадастровим номером НОМЕР_22, загальною площею 0,99 га, для ведення особистого селянського господарства в межах Вишгородської міської ради Вишгородського району,
		            визнати недійсними рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: №19129603 від 05.02.2015 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_15. на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_23; №4507959 від 30.07.2013 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_16 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_24; №19130090 від 05.02.2015 року про реєстрацію права власності ОСОБА_14. на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_25; №16571970 від 17.10.2014 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_10. на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_26; №4584431 від 31.07.2013 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_9. на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_27; №4582630 від 31.07.2014 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_9. на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_28; №4587038 від 09.08.2013 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_29; №4884853 від 09.08.2013 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_30; №19332773 від 13.02.2015 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_31; №4887558 від 09.08.2013 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_32; №4888139 від 09.08.2013 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_33; №4888583 від 09.08.2013 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_34; №4888772 від 09.08.2013 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_35; №4889686 від 09.08.2013 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_36; №4889619 від 09.08.2013 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_37; №4889449 від 09.08.2013 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_38; №19333752 від 13.02.2015 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_39; №4883746 від 09.08.2013 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_40: №4857171 від 09.08.2013 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_41; №4587069 від 09.08.2013 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_42; №4886252 від 09.08.2013 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_43; №4886625 від 09.08.2013 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_44; №4857246 від 09.08.2013 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_45; №2109862 від 30.04.2013 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_46; №4857102 від 09.08.2013 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_47; №4878266 від 09.08.2013 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_48; №4876770 від 09.08.2013 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_49; №4882479 від 09.08.2013 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_50.
		            Та просив витребувати у власність держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння цих громадян зазначені земельні ділянки.
		Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 02.08.2016 року в задоволенні позову заступника прокурора Київської області, про визнання недійсним розпоряджень голови Київської обласної державної адміністрації від 09.04.2008 року №№571-591 «Про зміну цільового призначення та передачу земельних ділянок у власність громадянам», визнання недійсним рішення Вишгородської міської ради №34/18 від 25.06.2010 року про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок, визнання недійсним державних актів на землю, визнання недійсним державної реєстрації та витребування земельних ділянок у власність держави відмовлено.
		Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 29.11.2016 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області відхилено, рішення Вишгородського районного суду Київської області від 02.08.2016 року залишено без змін.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14.06.2017 року касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області задоволено частково, рішення Вишгородського районного суду Київської області від 02.08.2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 29.11.2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
		У жовтні 2017 року та у грудні 2017 року позивачем уточнено позовні вимоги, у відповідності до яких він просив визнати недійсними розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації від 09.04.2008 року №№571-591 «Про зміну цільового призначення та передачу земельних ділянок у власність громадян», визнати недійсним рішення Вишгородської міської ради №34/18 від 25.06.2010 року про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок, визнати недійсними договір про надання права користування чужими земельними ділянками для забудови (суперфіцій) від 19.01.2016 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3., на підставі якого передано під забудову земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_23, від 10.04.2017 року, укладений між ОСОБА_4. та ОСОБА_3., на підставі якого передано під забудову земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_25 та витребувати з чужого незаконного володіння на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння ОСОБА_5 земельні ділянки, загальною площею 2,97 га, з кадастровими номерами НОМЕР_51, НОМЕР_46, НОМЕР_52, НОМЕР_24, НОМЕР_53 ринковою вартістю 18 343 032,40 грн., що розташовані на території Вишгородської міської ради, ОСОБА_8. земельні ділянки, площею 2,97 га, з кадастровими номерами НОМЕР_8, НОМЕР_16, НОМЕР_14, ринковою вартістю 18 734 760 грн., що розташовані на території Вишгородської міської ради, ОСОБА_7. земельні ділянки, площею 1,98 га, з кадастровими номерами НОМЕР_10, НОМЕР_12, ринковою вартістю 12 489 840 грн., що розташовані на території Вишгородської міської ради, ТОВ «СРТ 10» земельні ділянки, площею 1,542 га, з кадастровими номерами НОМЕР_6, НОМЕР_4,  ринковою вартістю 9 726 936 грн., що розташовані на території Вишгородської міської ради, ОСОБА_6. земельну ділянку, площею 5,88 га, з кадастровим номером НОМЕР_2, ринковою вартістю 18 545 520 грн., що розташована на території Вишгородської міської ради, ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 2,97 га, з кадастровим номером НОМЕР_54, ринковою вартістю 18 734 760 грн., що розташована на території Вишгородської міської ради, ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 0,99 га, з кадастровим номером НОМЕР_23, ринковою вартістю 6 244 920 грн., що розташована на території Вишгородської міської ради, ОСОБА_4. земельну ділянку, площею 0,99 га, з кадастровим номером НОМЕР_25, ринковою вартістю 6 244 920 грн., що розташована на території Вишгородської міської ради.
		Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 31 травня 2018 року в задоволенні позовних вимог Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Київської обласної державної адміністрації, Вишгородської міської ради, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, Товариства з обмеженою відповідальністю «СРТ-10», ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, треті особи: ОСОБА_9, ОСОБА_10,  ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, про визнання недійсним розпоряджень, державних актів на право власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок відмовлено.
		В поданій апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
		В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що підставою для звернення прокуратури до суду з позовом є перевищення органом виконавчої влади повноважень при розпорядженні земельними ділянками державної форми власності лісогосподарського признання, загальною площею 20,79 га. Розпорядження Київської обласної державної адміністрації, якими вилучено спірні земельні ділянки видані в один день, проекти землеустрою щодо їх вилучення розроблені однією і тією ж землевпорядною організацією, державну землевпорядну експертизу ці проекти пройшли 25.02.2008 року, а тому Київська обласна державна адміністрація розпорядилась землями лісового фонду у вигляді єдиного масиву. На момент вилучення земельних ділянок, вони знаходилися в межах міста Вишгород.
		Кабінет Міністрів України не був учасником правовідносин щодо розпорядження земельними ділянками лісогосподарського признання, до його функцій не віднесено безпосереднє здійснення контролю у сфері земельних правовідносин, матеріали справи не містять відомостей про одержання ним оспорюваних розпоряджень, а тому позивачем доведено факт відсутності можливості дізнатися про порушене право з часу прийняття цих розпоряджень. 
		            У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_5 та ОСОБА_3. - ОСОБА_46 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилається на те, що позивачем не надано до суду доказів на підтвердження виділення земельних ділянок саме «єдиним масивом».
		В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.
		В судовому засіданні представник ОСОБА_6. - ОСОБА_47. проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
		В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_48 проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
		В судовому засіданні представник ОСОБА_3. - ОСОБА_49. проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
		В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_50 проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
		В судове засідання інші сторони не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися судом належним чином.
		Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
		            Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з їх безпідставності та недоведеності.
		            Колегія суддів не може повністю погодитися з даним висновком суду. 
		Судом встановлено, що відповідно до розпоряджень голови Київської обласної державної адміністрації від 09.04.2008 року №571-591 «Про зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність», затверджено «Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу (лісогосподарського призначення) Вишгородської міської ради Вишгородського району Київської області (за межами населеного пункту)», розроблених ТОВ «Інтеграл сервіс» згідно з договором від 22.11.2007 року №ПВ-234/07. Змінено цільове призначення земельних ділянок (земель запасу), розташованих на території Вишгородської міської ради Вишгородського району Київської області, із категорії земель лісогосподарського призначення на категорію земель сільськогосподарського призначення без права вирубки дерев. Передано у власність громадянам 0,99 га - ОСОБА_24., 0,99 га - ОСОБА_22., 0,99 га - ОСОБА_25., 0,99 га - ОСОБА_18., 0,99 га - ОСОБА_26., 0,99 га - ОСОБА_19., 0,99 га - ОСОБА_32, 0,99 га - ОСОБА_17., 0,99 га - ОСОБА_27., 0,99 га - ОСОБА_33., 0,99 га - ОСОБА_36., 0,99 га - ОСОБА_37., 0,99 га - ОСОБА_31., 0,99 га - ОСОБА_21., 0,99 га - ОСОБА_34, 0,99 га - ОСОБА_20, 0,99 га - ОСОБА_23., 0,99 га - ОСОБА_35., 0,99 га - ОСОБА_28., 0,99 га - ОСОБА_30., 0,99 га - ОСОБА_29. земельні ділянки, загальною площею 20,79 га., для ведення особистого селянського господарства (а.с. 23, 24, 25, 26, 27, 28 т.1).
		Рішенням Вишгородської міської ради Київської області від 25.06.2010 року №34/18 «Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок», затверджено проект землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок, що знаходяться у власності громадян, загальною площею 14,4120 га. з ведення особистого селянського господарства на землі змішаного використання (промисловості, комерційного використання, громадського призначення, житлової забудови) в адміністративних межах м. Вишгород Київської області (в межах населеного пункту). Змінено цільове призначення земельних ділянок, які належать ОСОБА_5., площею 0,5520 га., ОСОБА_8., площею 0,9900 га., площею 0,9900 га., площею 0,9900 га., площею 0,9900 га., площею 0,9900 га. та площею 0,9900 га., ОСОБА_13., площею 0,9900 га., ОСОБА_11., площею 0,9900 га. та площею 0,9900 га., ОСОБА_51., площею 0,9900 га., площею 0,9900 га. та площею 0,9900 га., ОСОБА_12., площею 0,9900 га. (а.с.29-32 т.1).
		На підставі вказаних розпоряджень Київської обласної державної адміністрації Управлінням земельних ресурсів у Вишгородському районі зареєстровані та видані державні акти.
		Звертаючись до суду з позовом позивач посилався на те, що Київською обласною адміністрацією та Вишгородською міською радою перевищено повноваження щодо вилучення єдиним масивом земель лісогосподарського призначення, загальною площею 20,79 га.
		Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації, центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, відповідно до закону (частини перша, друга статті 84 ЗК України; тут і далі ? у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
		Земельні відносини, що виникають при використанні лісів, регулюються ЗК України, нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу (частина друга статті 3 ЗК України).
		Повноваження державних адміністрацій з питань земельних та лісових відносин визначаються Законом України «Про місцеві державні адміністрації», нормами земельного та лісового законодавства.
		Відповідно до статті 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», статті 31 ЛК України до повноважень державних адміністрацій у сфері лісових відносин належить, у тому числі, передача у власність, надання в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею до 1 га, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення та припинення права користування ними.
		Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин визначені статтею 27 ЛК України, до яких, зокрема, належить передача у власність, надання в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею більш як 1 гектар, що перебувають у державній власності.
		Стаття 57 ЛК України визначає вимоги щодо порядку та умов зміни цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства.
		Відповідно до частини першої цієї статті зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до ЗК України.
		Аналогічне положення міститься й у статті 20 ЗК України.
		Порядок вилучення земельних ділянок визначено статтею 149 ЗК України, якою встановлено, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.
		Частиною шостою статті 149 ЗК України встановлено, що обласні державні  адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб,  крім випадків, визначених частинами п'ятою, дев'ятою цієї статті.
		Відповідно до частини дев'ятої статті 149 ЗК України Кабінет Міністрів  України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, зокрема, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п'ятою-восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.
		З аналізу наведених норм можна дійти висновку, що вилучення від постійних користувачів лісових ділянок державної власності площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, зміна їх цільового призначення з метою використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, та передача таких земельних ділянок у власність або постійне користування належить до повноважень Кабінету Міністрів України.
		Під час розгляду справи суд встановив, що головою Київської ОДА 09.04.2008 року видано розпорядження № № 571-591 «Про зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність», якими затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу Вишгородської міської ради Вишгородського району Київської області, змінено цільове призначення на землі сільськогосподарського призначення без права вирубки дерев і передано у власність громадян земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства. Зазначені земельні ділянки розташовані на території Вишгородської міської ради Вишгородського району Київської області.
		Спірні земельні ділянки були землями лісового фонду та відповідно перебували в державній власності до винесення оскаржуваних розпоряджень та передачі їх у власність третім особам.
		Оскаржувані розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації видано в один і той день - 09 квітня 2008 року, ними вилучено землі лісового фонду, загальною площею 20,79 га, які складають єдиний масив, змінено їх цільове призначення на землі сільськогосподарського призначення, а пізніше змінено цільове використання на землі змішаного використання та передано у власність відповідачам.
		На підтвердження вказаної обставини Управлінням Держземагентства у Вишгородському районі Київської області надано лист від 08 травня 2014 року № 1999, згідно якого земельні ділянки із кадастровими номерами НОМЕР_6 - НОМЕР_16 включно, НОМЕР_23 - НОМЕР_18 включно та НОМЕР_22 станом на 09 квітня 2008 року знаходились в межах Вишгородської міської ради (а. с. 20 т. 3). 
		Згідно листа Управління Держземагентства у Вишгородському районі від 08.09.2014 року та Вишгородської міської ради від 11.08.2014 року №2-28/1111, виділені земельні ділянок відносяться до компетенції Вишгородської міської ради (а.с.20, 149-151 т.3).
		Відповідно листа управління Держаземагентства у Вишгородському районі Київської області від 04.03.2015 року, станом на 09.04.2008 року спірні земельні ділянки перебували на території Вишгородської міської ради за межами населеного пункту, на теперішній час вказані земельні ділянки розташовані в межах м. Вишгород (а.с.106 т.7).
		Постановою Господарського суду Київської області від 27.07.2006 року у справі №81/20-05/10-06, Вишгородський районний відділ земельних ресурсів зобов'язано внести зміни до земельно-кадастрової документації відповідно до меж, прийнятих до обліку земель території Вишгородської міської ради у складі державного земельного кадастру станом на 01 січня 2001 року -відобразити в земельно-кадастровій документації межі території Вишгородської міської ради сумарною площею 4968 га.
		Тобто, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що спірні землі складають єдиний масив, загальною площею 20,79 га.
		Відповідно до положень статей 19, 57, 84 ЗК України та статті 5 ЛК України спірні земельні ділянки відносились до земель державної власності лісогосподарського призначення та використовувались для ведення лісового господарства в порядку, визначеному ЛК України.
		Вказане свідчить про те, що Київська обласна державна адміністрація розпорядилась землями лісового фонду у вигляді єдиного масиву площею, яка становить більше 1 га, що свідчить про перевищення головою Київської обласної державної адміністрації передбачених законом повноважень.
		Тому, колегія суддів дійшла до висновку, що розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 09.04.2008 року № № 571-591 «Про зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність» не відповідають положенням чинного законодавства.
		Разом з тим, звертаючись до суду з позовом, перший заступник прокурора Київської області послався на те, що про допущені Київською ОДА порушення прокуратура довідалася лише після проведення перевірки додержання вимог земельного законодавства, проведеної на підставі постанови про проведення перевірки в порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів від 18.06.2014 року, тому строк позовної давності прокуратурою не пропущено.
		Зазначені доводи не відповідають дійсності, з огляду на наступне.
		Листом від 17 лютого 2009 року № 07/4-345 прокуратурою Київської області у зв'язку із проведенням перевірки у строк до 24 лютого 2009 року із Київської обласної державної адміністрації витребовувалися копії розпоряджень із земельних питань, виданих протягом 2008 року (а. с. 15 т. 4).
		Листом від 25 лютого 2009 року № 11-26-11188 перший заступник голови Київської обласної державної адміністрації повідомив прокуратуру Київської області, що з січня 2005 року щомісяця надаються копії усіх розпоряджень голови Київської обласної державної адміністрації прокуратурі Київської області, у тому числі і за 2008 рік (а. с. 16 т. 4).
		Однак, постанова про проведення перевірки прокуратурою Київської області прийнята лише 18 червня 2014 року.
		Тобто, прокуратурі Київської області було відомо про винесення оскаржуваних розпоряджень ще 09.04.2008 року з моменту їх винесення.
		До суду першої інстанції представником ОСОБА_1 у червні 2015 року та у травні 2016 року, представником ОСОБА_6. у квітні 2016 року, представником Коївської обласної державної адміністрації у квітні 2016 року, представником ОСОБА_3. у березні 2018 року та представником ОСОБА_5 у травні 2018 року заявлено клопотання про застосування строків позовної давності, посилаючись на те, що позивачем при зверненні до суду з позовом пропущено строк позовної давності.
		Так, згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		 Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).
		 Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 Цивільного кодексу України).
		 За загальним правилом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		 Отже, за змістом статей 256, 261 Цивільного кодексу України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).
		 При цьому і в разі пред'явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою, уповноваженою на це, особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 359/2012/15-ц (провадження № 14-101цс18).
		 Це правило пов'язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об'єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.
		 Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 Цивільного кодексу України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.
		 У справі, що переглядається, прокурор в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся з позовними вимогами про про визнання незаконними та скасування розпоряджень Київської обласної державної адміністрації та витребування майна з незаконного володіння.
		Кабінет Міністрів України ( Уряд України ), відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», є вищим органом у системі органів виконавчої влади, здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Кабінету міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.
		Відповідно до ст. 13 ЗК України до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом, реалізація державної політики у галузі використання та охорони земель, викуп земельних ділянок для суспільних потреб у порядку, визначеному законом, координація проведення земельної реформи розроблення і забезпечення виконання, загальнодержавних програм використання та охорони земель; організація ведення державного земельного кадастру, державного контролю за використанням і охороною земель та здійснення землеустрою, встановлення порядку проведення моніторингу земель, вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
		Держава здійснює повноваження власника землі через спеціально створені уповноважені органи в галузі земельних відносин.
		Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України, запобігання порушенням законодавства України у сфері використання та охорони земель, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.  
		Згідно зі ст. 9 цього Закону державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель і її територіальні органи.
		Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2002 року №1958 була утворена в складі Державного комітету по земельних ресурсах та є органом виконавчої влади.
		Таким чином, державі, в особі Кабінету Міністрів України та утвореним ним органам, які мали повноваження щодо розпорядження землями державної власності та контролю за додержанням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України, було і могло бути відомо про порушення права власності держави на землю з часу видачі державних актів на право власності на землю на підставі спірних розпоряджень.
		У ст. 261 ЦК України містяться терміни «довідався» та «міг довідатися», що дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач на протязі більше семи років не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
		Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення права можна було отримати раніше.
		Таким чином, враховуючи наведене, держава в особі уповноважених контролюючих органів також могла своєчасно дізнатись про порушення своїх прав.
		З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції прийшов до переконання про те, що перебіг позовної давності за позовними вимогами почався з 09.04.2008 року, тобто з часу видачі державних актів на право власності на землю на підставі оспорюваних розпоряджень, проте позивач звернувся до суду з позовом у березні 2015 року.
		Таким чином, заступником прокурора Київської області пред'явлено позов в інтересах держави, в особі Кабінету Міністрів України, з пропуском строку позовної давності, сплив якого почався із зазначеного часу, що згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у позові.
		Судом першої інстанції не були враховані вищезазначені обставини, неправильно застосовані норми матеріального права, тому колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
		            Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд 
		 
		               П О С Т А Н О В И В :
		 
		            Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України задовольнити частково.
		Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 31 травня 2018 року скасувати.
		Ухвалити нове рішення наступного змісту. 
		У задоволенні позову Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Київської обласної державної адміністрації, Вишгородської міської ради, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, Товариства з обмеженою відповідальністю «СРТ-10», ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, треті особи: ОСОБА_9, ОСОБА_10,  ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, про визнання недійсним розпоряджень, державних актів на право власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок, відмовити.
		Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
		 
		            Повний текст постанови виготовлено 22 грудня 2018 року.
		 
		 
		             Суддя-доповідач                                                                    
		 
		 
		            Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...