Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 0940/1343/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення реалізації конституційних прав особи, а також реалізації статусу депутата представницького органу влади, організації діяльності цих органів, зокрема зі спорів щодо:; забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів.
Надіслано для оприлюднення: 27.12.2018. Зареєстровано: 29.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 02.01.2019.
Дата набрання законної сили: 07.02.2019
Результат оскарження 07.02.2019 Восьмий апеляційний адміністративний суд: повернуто скаргу
Номер судового провадження: 1475/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		            ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		                                                                РІШЕННЯ
		                                                      ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ
		 
		"26" грудня 2018 р.                                                                                  справа № 0940/1343/18
		м. Івано-Франківськ  
		 
		Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Панікара І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до сільського голови с. Старий Гвіздець Коломийського району Івано-Франківської області Дяківа Михайла Петровича, Старогвіздецької сільської ради про визнання дій протиправними, -  
		                                                              ВСТАНОВИВ:
		 
		27.07.2018 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до сільського голови с. Старий Гвіздець Коломийського району Івано-Франківської області Дяківа Михайла Петровича, Старогвіздецької сільської ради (надалі - відповідачі) про визнання дій протиправними.
		Позовні вимоги мотивовані тим, що сільським головою Старогвіздецької сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області протиправно, в порушення положень ЗУ «По місцеве самоврядування в Україні», ЗУ «Про нотаріат» та інших нормативно правових актів, затверджено (посвідчено) протокол загальних зборів релігійної громади Української Православної Церкви с. Старий Гвіздець, шляхом проставлення на ньому особистого підпису та відтиску печатки Старогвіздецької сільської ради. У зв'язку з чим, просить визнати такі дії посадової особи органу місцевого самоврядування протиправними.
		Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.08.2018 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
		В період з 03.09.2018 року по 02.11.2018 року, головуючий по справі суддя Панікар І.В. перебував у щорічній відпустці, окрім того, в період з 18.12.2018 року по 21.12.2018 року, згідно наказу №35-к від 14.12.2018 року,  суддя перебував у відряджені,  у зв`язку з чим, 60-денний строк розгляду справи продовжено на 64 календарних дні.
		Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався без поважних причин, хоча отримав ухвалу про відкриття провадження, про що свідчить поштове повідомлення про вручення (а.с.80-81).
		За таких обставин, згідно частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними у ній матеріалами.
		Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у позовній заяві по суті справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
		Судом встановлено, що відповідно до рішення виконавчого комітету Івано-Франківської обласної ради за № 186 від 15.10.1991 року проведено державну реєстрацію релігійної організації - релігійної громади Української Православної Церкви села Старий Гвіздець Коломийського району Івано-Франківської області (а.с. 60).
		З даного часу вказана релігійна громада діяла на підставі Статуту від 15.10.1991 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи свідоцтвом про реєстрацію статуту релігійної громади за № 185 (а.с. 23-58, 59).
		15.10.2017 року проведено парафіяльні збори громади села Старий Гвіздець Коломийського району Івано-Франківської області з питань зміни канонічної підлеглості релігійної громади.
		Станом на 15.10.2017 року ОСОБА_1, був настоятелем та керівником релігійної організації (а.с. 60).
		Як стверджує позивач, про дату час та місце проведення зборів релігійної громади керівник релігійної організації та інші її члени не повідомлялися, а отже участі у них не приймали.
		Як вбачається з витягу протоколу №1 загальних парафіяльних зборів релігійної громади УПЦ "Успіння Пресвятої Богородиці" с. Старий Гвіздець Коломийського району Івано-Франківської області від 15.10.2017 року, присутніх на зборах було 136 чоловік. За рішення про перехід релігійної громади з під юрисдикції єпископа Івано-Франківського і Коломийського Тихона - керуючого Івано-Франківської єпархії УПЦ, під юрисдикцію єпископа Коломийського і Косівського Юліана - керуючого Коломийською і Косівською єпархією УПЦ КП, із 136 присутніх  проголосувало "за" - 133 чоловіка, "проти" - 3, "утрималось" - 0. За внесення змін та доповнень, прийняття нової редакції Статуту релігійної громади та подання його на реєстрацію до органів виконавчої влади, проголосувало 133 чоловіка - "за", " проти" - 3 та "утрималось" - 0. Протокол підписали: голова зборів - Костюк М.П., секретар зборів - Григорів Н.М., голова лічильної комісії - Тимків З.М. та сільський голова - Дяків М.П., додатково засвідчивши їх проведення на протоколі зборів релігійної громади відбитком печатки сільської ради та особистим підписом (а.с. 70,71).
		Не погоджуючись із вищевказаними діями посадової особи органу місцевого самоврядування, позивач звернувся до суду з даним позовом.
		Надаючи правову оцінку обгрунтованості оскаржуваному  рішенню суб'єкта владних повноважень, суд виходив з наступного законодавчого регулювання спірних правовідносин.
		Згідно статті 35 Конституції України, кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.
		Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров'я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.
		Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа - від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов'язкова.
		Ніхто не може бути увільнений від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. У разі якщо виконання військового обов'язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов'язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою.
		Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України від 23.04.1991 року №987-XII "Про свободу совісті та релігійні організації", кожному громадянину в Україні гарантується право на свободу совісті. Це право включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання.
		Згідно з частинами 1, 2 статті 7, частини 1 статті 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями). Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об'єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій.
		Релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того ж культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об'єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб.
		Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних і організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості.
		Повідомлення державних органів про утворення релігійної громади не є обов'язковим.
		У відповідності до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені   Конституцією   та законами України.
		Частиною 1 статті 12 Закону України "По місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста.
		Повноваження сільського, селищного, міського голови визначені частиною 4 статті 42 Закону України "По місцеве самоврядування в Україні". Зокрема, згідно вищенаведеної норми, така посадова особа органу місцевого самоврядування : 1) забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади; 2) організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету; 3) підписує рішення ради та її виконавчого комітету; 4) вносить на розгляд ради пропозицію щодо кандидатури на посаду секретаря ради; 5) вносить на розгляд ради пропозиції про кількісний і персональний склад виконавчого комітету відповідної ради; 6) вносить на розгляд ради пропозиції щодо структури виконавчих органів ради, апарату ради та її виконавчого комітету, їх штатів, встановлених відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України; 7) здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету; 8) скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради; 9) забезпечує підготовку на розгляд ради проектів програм соціально-економічного та культурного розвитку, цільових програм з інших питань самоврядування, місцевого бюджету та звіту про його виконання, рішень ради з інших питань, що належать до її відання; оприлюднює затверджені радою програми, бюджет та звіти про їх виконання; 10) призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім керівників дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів; 11) скликає загальні збори громадян за місцем проживання; 11-1) вносить на розгляд ради пропозиції про утворення спеціалізованої установи з надання безоплатної первинної правової допомоги; 11-2) вносить на розгляд ради пропозиції щодо кандидатури на посаду керівника установи з надання безоплатної первинної правової допомоги; 12) забезпечує виконання рішень місцевого референдуму, відповідної ради, її виконавчого комітету; 13) є розпорядником бюджетних коштів, використовує їх лише за призначенням, визначеним радою;14) представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства; 15) звертається до суду щодо визнання незаконними актів інших органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права та інтереси територіальної громади, а також повноваження ради та її органів;16) укладає від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства, а з питань, віднесених до виключної компетенції ради, подає їх на затвердження відповідної ради; 17) веде особистий прийом громадян; 18) забезпечує на відповідній території додержання законодавства щодо розгляду звернень громадян та їх об'єднань; 18-1) бере участь у здійсненні державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності в межах та у спосіб, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності"; 19) здійснює інші повноваження місцевого самоврядування, визначені цим та іншими законами, якщо вони не віднесені до виключних повноважень ради або не віднесені радою до відання її виконавчих органів; 20) видає розпорядження у межах своїх повноважень.
		Згідно частини 9 статті 16 Закону України "По місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські, районні у містах, районні, обласні ради мають печатки із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, рахунки в установах банків України.
		З урахуванням викладеного, суд вказує на те, що фізичній особі - Дяківу Михайлу Петровичу, як і кожному громадянину України гарантується бузумовне право на свободу совісті, що закріплене Конституції України та Законом України  "Про свободу совісті та релігійні організації", яке включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання.
		Проте, аналізуючи дії Дяківа Михайла Петровича, як головної посадової особи територіальної громади відповідно села, в контексті статті 19 Конституції України, суд погоджуючись з мотивами наведеними позивачем у позовній заяві, зазначає, що затвердження (посвідчення) протоколу загальних зборів релігійної громади  Української Православної Церкви с. Старий Гвіздець, шляхом проставлення на ньому особистого підпису та відтиску печатки Старогвіздецької сільської ради відповідача, не базуються на повноваженнях наданих йому відповідно до Закону України "По місцеве самоврядування в Україні".
		Не узгоджуються такі дії відповідача і з положеннями статті 37 Закону України "Про нотаріат", якою визначено виключний перелік нотаріальних дій, які мають право вчиняти посадові особи органів місцевого самоврядування.
		Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 14 червня 2007 року у справі "Свято-Михайлівська Парафія проти України" зазначив, що в той час, як свобода віросповідання - це, перш за все, особиста справа кожного, вона також означає, серед іншого, свободу "сповідувати релігію" самому або в об'єднанні з іншими, публічно та в колі тих, хто поділяє цю віру. Оскільки релігійні громади традиційно існують у вигляді організованих структур, стаття 9 має тлумачитися в світлі статті 11 Конвенції, яка захищає об'єднання від невиправданого втручання з боку держави.
		З цієї точки зору право віруючих на свободу віросповідання, яке включає право кожного сповідувати релігію разом з іншими, передбачає очікування, що віруючі матимуть змогу вільно об'єднуватися без жодного свавільного втручання з боку держави. Будь-які повноваження держави оцінювати легітимність релігійних поглядів є несумісними з її обов'язком, визначеним у практиці Суду, бути нейтральною та безсторонньою (див. Metropolitan Church of Bessarabia,   above, paragraphs 118 and 123;   Hasan and Chaush v. Bulgaria [GC], no. 30985/96,   62, ECHR 2000-XI).
		На переконання суду, здійснюючи проставлення на протоколі загальних зборів релігійної громади  Української Православної Церкви с. Старий Гвіздець особистого підпису та відтиску печатки Старогвіздецької сільської та ідентифікуючи себе як «сільський голова», відповідач, у спосіб перевищення наданих йому повноважень, здійснив своєрідний спосіб втручання у внутрішні справи релігійної громади з боку держави, що є неприпустимим.
		На підставі наведеного позовні вимоги слід визнати обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.
		Частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Як наслідок, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Старогвіздецької Сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області підлягає до стягнення сплачений ним судовий збір у розмірі 1762 гривень. 
		На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - 
		 
		                                                                  ВИРІШИВ:
		 
		Позов ОСОБА_1 задоволити.
		Визнати протиправними дії голови Старогвіздецької сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області Дяківа Михайла Петровича, в частині затвердження (посвідчення) протоколу загальних зборів членів релігійної громади Української Православної Церкви с. Старий Гвіздець шляхом проставлення особистого підпису посадової особи місцевого самоврядування та відтиску печатки Старогвіздецької сільської ради.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Старогвіздецької Сільської ради (код ЄДРПОУ 04355792) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) сплачений судовий збір у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривень.
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		 
		Учасники справи:
		 
		ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, АДРЕСА_1);
		Сільський голова с. Старий Гвіздець Коломийського району Івано-Франківської області Дяків Михайло Петрович (вул. Січових Стрільців 4, с. Старий Гвіздець, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78261);
		Старогвіздецька Сільська рада (код ЄДРПОУ 04355792, вул. Січових Стрільців 4, с. Старий Гвіздець, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78261).
		 
		 
		        Суддя                                                                                                         Панікар І.В. 
		 
		        Рішення складене в повному обсязі 26 грудня 2018 р.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...