Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 335/10682/18 : Справи про адмінправопорушення (до 01.01.2019); Порушення вимог фінансового контролю.
Надіслано для оприлюднення: 29.12.2018. Зареєстровано: 30.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 02.01.2019.
Дата набрання законної сили: 08.01.2019
Номер судового провадження: 3/335/1557/2018

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		    1Справа № 335/10682/18  3/335/1557/2018 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		   27 грудня 2018 року м. Запоріжжя
		 
		   Суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Макаров В.О., за участю секретаря судового засідання Дворникової Я.П., прокурора Жукової І.О., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, його захисника адвоката ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали Національного агентства з питань запобігання корупції про притягнення до адміністративної відповідальності відносно:
		- ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, депутата Запорізької міської ради, працюючого директором з персоналу Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Запоріжсталь», зареєстрованого за адресою: м. Запоріжжя, бул. Шевченко, буд. 23, кімн.73, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, 
		про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.172-6 КУпАП,
		 
		ВСТАНОВИВ: 
		 
		До Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від Національного агентства з питань запобігання корупції надійшло 9 протоколів про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-6 КУпАП.
		За клопотаннями ОСОБА_1 про необхідність залучення захисника і його перебування у відрядженнях, а також за клопотаннями сторони захисту про необхідність ознайомлення з матеріалами справи, суддею 20.09.2018 року, 11.10.2018 року, 13.11.2018 року та 06.12.2018 року виносились постанови про зупинення строку розгляду справи про адміністративне правопорушення на підставі ч.4 ст.277 КУпАП.
		Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26.12.2018 року, всі справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2ст.172-6КУпАП булооб'єднанов однепровадження таприсвоєно єдинийунікальний №335/10682/18.
		Як вважає орган Національного агентства з питань запобігання корупції, депутат Запорізької міської ради ОСОБА_1 порушив вимоги ч.2 ст.52 Закону України «Про запобігання корупції», а саме несвоєчасно повідомив Національне агентство з питань запобігання корупції про суттєві зміни у майновому стані у вигляді отриманих разових доходів (бонусів), чим вчинив правопорушення, повязані з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.172-6 КУпАП.
		В судовому засіданні 26.12.2018 року ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, пояснив, що в даному випадку у нього відсутній умисел на скоєння адміністративного правопорушення, відсутня вина як одна із складових елементів адміністративного правопорушення. Він не мав на меті скривати відповідні дані та вчинив всі дії, щоб повідомити про зміни в майновому стані, а тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.172-6 КУпАП через відсутність умислу. Просив суд провадження у справі закрити у звязку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. 
		Захисник ОСОБА_1  адвокат ОСОБА_2 просив суд провадження у справі закрити у звязку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення та закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.
		Прокурор Жукова І.О. в судовому засіданні просила суд визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення та притягнути його до адміністративної відповідальності. 
		Заслухавши пояснення особи, відносно якої складено протоколи про адміністративні правопорушення, висновки прокурора та захисника, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
		Статтею 8 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
		Вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви, щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь, згідно ст.62 Конституції України.
		Згідно статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
		Судом встановлено, що з 2012 року по теперішній час ОСОБА_1 працює на ПАТ «Запоріжсталь» на посаді директора з персоналу.
		Крім того, з кінця 2015 року ОСОБА_1 обраний депутатом Запорізької міської ради. Отримує дохід лише на ПАТ «Запоріжсталь» у вигляді заробітної плати. Інших доходів, у тому числі повязаних з депутатською діяльністю, ОСОБА_1 не отримує. 
		У квітні 2017 року ОСОБА_1 було подано електронну декларацію до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 рік. З того часу розмір його заробітної плати за період з 01.01.2017 року по 01.06.2017 року на підприємстві не змінювався.
		Нарахування заробітної плати на ПАТ «Запоріжсталь» здійснюється в 2 етапи: 1 етап - заробітна плата за 1 половину місяця; 2 етап - заробітна плата за другу половину місяця. Окремо, нараховуються та виплачуються бонуси. 
		В судовому засіданні знайшов підтвердження той факт, що ОСОБА_1 не мав наміру умисно приховувати свої доходи, тим паче у вигляді заробітної плати, адже ПАТ «Запоріжсталь», як податковий агент, звітує щомісяця та щоквартально Державній фіскальній службі України про суми його нарахованого та виплаченого доходу. 
		Про те, що потрібно подавати повідомлення про суттєві зміни у майновому стані в частині отримання бонусів, ОСОБА_1 дізнався від своїх колег по партії в травні місяці. Одразу після цього, вирішив замовити довідку про доходи. Хоча по суті в його майновому стані ніяких суттєвих змін відповідно до 2016 року не сталось.
		Суд погоджується з доводами захисника, що дане кореспондується також з тим, що Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 11.08.2016 року № 3 (зі змінами) було затверджено розяснення щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю, відповідно до яких субєкт декларування повинен був повідомляти про бонуси, нараховані у грошовій формі. А відповідно до Рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 03.11.2016 року № 106 «Про внесення зміни до розяснення щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю, обовязок повідомлення про нараховані в грошовій формі бонуси було виключено.
		Враховуючи дані прогалини в законі та правову невизначеність цього питання, ОСОБА_1 09.06.2017 року отримав довідку з бухгалтерії ПАТ «Запоріжсталь», де було відображено його дохід у період з 01.01.2017 року по липень 2017 року. 
		Після чого14.06.2017року нимсамостійно булоподано повідомленняпро суттєвізміни умайновому стані,що говорить про відсутність умислу та наміру приховати певні дані.
		Субєктивна сторонаправопорушення,передбаченого ч.2ст.172-6КУпАП,визначається лишеумисною формою вини, тобто коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
		При цьому, діяння, передбачені ст.172-6 КУпАП, є діяннями з формальним складом, які можуть бути вчинені тільки умисно.
		Вирішуючи питання про наявність в діях конкретної особи складу адміністративного правопорушення, крім іншого, необхідно враховувати наявність субєктивної сторони даного правопорушення.
		Для притягнення винної особи до адміністративної відповідальності в даному випадку необхідно довести, що особа, не повідомляючи або несвоєчасно повідомляючи про зміну майнового стану, переслідувала мету на приховування такої інформації або мала відповідний мотив.
		Вчинене діяння з обєктивної сторони проявляється у формі бездіяльності, а з субєктивної - характеризується необережністю, а отже має не корупційний характер та не є корупційним правопорушенням.
		Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, а в силу ст.10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
		Відповідальність за ч.2 ст.172-6 КУпАП настає виключно за несвоєчасне повідомлення особою, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, про суттєві зміни у майновому стані. 
		Обєктивні ознаки складу цього адміністративного правопорушення, зокрема його обєктивну сторону, яка має активну форму прояву та полягає у несвоєчасному поданні без поважних причин повідомлення.
		Крім того, з обєктивної сторони корупційне правопорушення характеризується також наявністю відповідного корисливого або іншого особистого інтересу особи, чи інтересу третіх осіб, яким субєкт правопорушення мав керуватись при його вчиненні, на що звернено увагу в Рішенні Конституційного Суду України від 06.10.2010 року (справа №1-27/2010).
		Викладене стосується й диспозицій ст.172-6 КУпАП.
		В інформаційномулисті №223-943/0/4-17від 22травня 2017року Вишийспеціалізований судУкраїни зрозгляду цивільнихі кримінальнихсправ розяснив деякі питання щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, повязані з корупцією, зокрема за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
		В своєму листі ВССУ зазначив, що наведені обставини стосуються й інших правопорушень, передбачених ст.1726КУпАП, у тому числі й неповідомлення або несвоєчасного повідомлення про суттєві зміни в майновому стані. 
		Так, субєктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.
		Відповідно до положень п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами справ про корупційні діяння та інші правопорушення, повязані з корупцією» № 13 від 25.05.1998 року, суди мають також зясовувати мотив і характер вчиненого діяння.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 не мав на меті наміру приховувати відповідні дані та самостійно вчинив всі дії, щоб повідомити про зміни в майновому стані, а тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2ст.172-6 КУпАП. 
		В даному випадку відсутній умисел та відсутня вина як одна із складових елементів адміністративного правопорушення. 
		Інкриміновані ОСОБА_1 дії не створюють правових наслідків, які є сутністю правопорушення, повязаного з корупцією, у звязку з чим в його діях виключається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2ст.172-6 КУпАП.
		Прокурор не надав переконливих доказів того, які б з достовірністю свідчили про обєктивні та субєктивні ознаки інкримінованих ОСОБА_1 адміністративних правопорушень.
		Не надано суду також доказів того, що несвоєчасне повідомлення Національне агентство з питань запобігання корупції про суттєві зміни у майновому стані вчинене умисно, коли ОСОБА_1 усвідомлював протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачав її шкідливі наслідки і бажав їх або свідомо допускав настання цих наслідків.
		Отже, відсутня субєктивна сторона даного правопорушення, яка є обовязковою складовою будь-якого правопорушення.
		Статтею 247КУпАП визначено, що провадження за адміністративним правопорушенням не може бути відкрито, а відкрите підлягає закриттю за низкою обставин, в тому числі і у звязку з відсутністю події та складу правопорушення.
		Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини справі «Вєренцов проти України» від 11.04.2013 року, відповідальність за порушення встановленого порядку не може наступати, якщо зазначений порядок не було достатньо чітко встановлено внутрішнім законодавством. У разі браку чітких та передбачуваних законів, що встановлюють певні правила, покарання осіб за порушення неіснуючого порядку, суперечить принципу «ніякого покарання без закону», що закріплений у ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності (рішення Європейського суду з прав людини по справі «Христов проти України» від 19.02.2009 року, заява №4465/04). Правова визначеність вимагає, щоб норми актів були зрозумілими, точними й гарантували, що ситуації та правовідносини будуть передбачуваними. Адже інакше не можна забезпечити однакового застосування положень законів, що уможливлює необмежене їх трактування в правозастосовній практиці й неминуче призводить до сваволі.
		Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на недосконалість чинного законодавства України і необхідність дотримуватися принципу правової визначеності. Вказане ЄСПЛ зокрема висловлює у рішеннях «Єлоєв проти України» від 06.11.2008 року, «Фельдман проти України» від 08 квітня 2010 року, «Харченко проти України» від 10.02.2011 року.
		Принцип правової визначеності як одного з елементів верховенства права є гарантією визнання правомірності чи неправомірності дій як державних службовців, так і окремих громадян (рішення у справах «Рябих проти Росії», заява від 2003 р., №52854/99, п.52; «Савінський проти України», заява від 28.02.2006 року, №6965/02, п.23).
		По даній справі відсутні також мотиви чи мета вчинення ймовірного адміністративного правопорушення. 
		А тому, інкриміновані дії не створюють правових наслідків, які є сутністю правопорушення, повязаного з корупцією, у звязку з чим в діях ОСОБА_1 виключається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-6 КУпАП.
		Вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви, щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, згідно ст.62 Конституції України.
		Європейський суд з прав людини у рішеннях від 07.11.2002 року по справі «Лавентес проти Латвії» та від 08.02.2011 року по справі «Берктай проти Туреччини» наголосив, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумцій». 
		В своєму рішенні від 10.02.1995 року, у справі «Альне де Рібермон проти Франції», Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обовязковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
		В Рекомендаціях № R (91) 1 Комітету ОСОБА_3 Європи «Про адміністративні санкції» одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов'язку нести тягар доказування саме для адміністративних органів (принцип 7).
		Правова природа адміністративної відповідальності також ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях. Так, згідно п.4.1. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року N 23-рп/2010 у справі щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення зазначено, що Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України). Елементами верховенства права є принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини Рішення КСУ від 22.09.2005 року N 5-рп/2005). Принцип правової визначеності означає, що «обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки».
		«Положення закону повинні бути передбачуваними та надавати достатньо гарантій проти свавільного застосування» - Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Свято-Михайлівська Парафія проти України» від 14.06.2007 року.
		«Якість закону вимагає, щоб він був доступний для даної особи і вона також могла передбачити наслідки його застосування до неї та щоб закон не суперечив принципові верховенства права. Це означає, що в національному праві має існувати засіб правового захисту від свавільного втручання з боку державних органів у права, гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Небезпека свавілля є особливо очевидною, коли виконавча влада здійснює свої функції закрито. Закон має містити досить зрозумілі й чіткі формулювання, які давали б громадянам належне уявлення стосовно обставин та умов, за якими державні органи уповноважені вдаватися до втручання в право» Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ґавенда проти Польщі» від 14.03.2002 року; Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Аманн проти Швейцарії» від 16.02.2000 року.
		Частина 2 ст. 172-6 КУпАП не містить «якості закону», так як вказана норма є не конкретною і не містить бланкетних норм, а її застосування здійснюється за «звичкою» розуміння статті і за тлумаченням не на користь особи, які притягається до адміністративної відповідальності.
		Суд також зазначає, що дійсно, 30.07.2018 року до комітету Верховної ОСОБА_3 України було подано проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації процедур фінансового контролю в сфері запобігання корупції (номер, дата реєстрації: 9008 від 30.07.2018 року). Даним проектом Закону передбачається взагалі виключити ч.2 ст.52 Закону України «Про запобігання корупції» та виключити відповідальність, передбачену ч.2 ст 172-6 КУпАП в частині неповідомлення про суттєві зміни у майновому стані. 
		Необхідні зміни обумовлюються тим, що такі додаткові заходи здійснення фінансового контролю є проявом надмірної бюрократизації процедур фінансового контролю в сфері протидії корупції. Адже інформація про майновий стан (в тому числі інформація про всі доходи, витрати понад 50-кратний розмір прожиткового мінімуму, наявні грошові активи, обєкти нерухомості, обєкти незавершеного будівництва, цінне рухоме майно, цінні папери) все одно у кінцевому підсумку обовязково вказується декларантом у щорічній декларації.
		Законопроект має на меті оптимізувати механізми запобігання корупції в Україні шляхом усунення надлишкової бюрократизації процедур фінансового контролю в сфері запобігання корупції, невиправданої складності та обтяжливості таких процедур. 
		Це кореспондуєтьсяз тим,що дійсноч.2ст.172-6КУпАП немістить «якостізакону»,так яквказана нормає неконкретною іне міститьбланкетних норм,а їїзастосування здійснюєтьсяза «звичкою»розуміння статтіі за тлумаченням не на користь особи, які притягається до адміністративної відповідальності.
		Крім того, суд враховує те, що частиною 3 ст.38КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, повязаного з корупцією, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
		Згідно з п.7 ст.247 КУпАП, якщо на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення цей строк закінчився, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
		Діючим законодавством чітко не визначено, що слід вважати днем виявлення правопорушення.
		У справі «Щокін проти України» від 14.10.2010 року (заяви № 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини встановив порушення ст.6 Конвенції і зазначив, що національними органами не було дотримано вимогу законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника-платника податку, коли у його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування. 
		У згаданому рішенні Суд зазначив, що відповідні правові акти явно суперечили один одному. У результаті цього національні органи на свій власний розсуд застосували протилежні підходи щодо співвідношення цих правових актів. На думку Суду, відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (п.56).
		Отже, у разі коли національне законодавство припускає неоднозначне або множинне тлумачення прав та обовязків осіб, національні органи зобовязанні застосовувати найбільш сприятливий для осіб підхід.
		Суд погоджується з доводами захисника, що обчислення строку притягнення особи до адміністративної відповідальності не може залежати від спритності посадової особи у наданні оцінки доказам, інакше буде свавільним.
		З цього питання звертає на себе увагу час обізнаності уповноваженого органу у сфері протидії корупції про ймовірне недотримання ОСОБА_1 певних вимог законодавства.
		Датою виявлення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-6 КУпАП, слід вважати день опублікування несвоєчасно повідомлених відомостей про суттєві зміни у майновому стані субєкта на офіційному веб-сайті НАЗК, тобто у передбаченому законом спеціально для контролювання майнового стану субєктів відкритому джерелі, належному, до того ж, антикорупційному правоохоронному органу.
		Результат пошуку цієї інформації у Єдиному державному реєстрі декларацій осіб уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування показав, що днем опублікування інформації про зміни у майновому стані на офіційному веб-сайті НАЗК є 14.06.2017 року. Даний факт не заперечується прокурором. 
		Тому уданому випадку,днем закінченняпередбаченого ч.3ст.38КУпАП строкунакладення адміністративногостягнення слідвважати 14.09.2017року. 
		Також,факт ймовірноговчинення вищевказаногоадміністративного правопорушеннябуло виявленоще 15.08.2017року Управлінням захисту економіки в Запорізькій області Департаменту захисту економіки, оскільки листом від 15.08.2017 року № 489939/107/03-2017 ОСОБА_1 було викликано для надання пояснень у справі про дане адміністративне правопорушення. Проте, будь яких процесуальних рішень відносно нього так прийнято й не було.
		Таким чином, спеціально уповноваженим субєктом у сфері протидії корупції , ще 15.08.2017 року було проведено перевірку вказаних вище обставин.
		Незважаючи наце,Національне агентствомз питаньзапобігання корупціїу звязкуіз здійсненнямконтролю засвоєчасністю поданняповідомлень просуттєві змінимайновому стані,листом від09.02.2018року № 51-10/5883/18 звернулось до ПАТ «Запоріжсталь» з проханням надати інформацію, щодо нарахування фактично виплачених ОСОБА_1 коштів з 01.01.2017 року по 12.07.2017 року.
		Отже, Національному агентству з питань запобігання корупції стало відомо про вказане в протоколах правопорушення, ще 09.02.2018 року з моменту надіслання запиту до ПАТ «Запоріжсталь». 
		Листом від02.05.2018року №11/2023474(СБ)ПАТ «Запоріжсталь»надало НАЗКзапитувану інформацію,в томучислі відносноОСОБА_1(вказанийлист отриманоНАЗК -05.05.2018року про що свідчить повідомлення про вручення).І навітьз цьогочасу строкнакладення адміністративногостягнення беззаперечносплив. 
		Таким чином зважаючи на те, що на момент розгляду справи строки накладення адміністративного стягнення, які передбачені ч.3 ст.38 КУпАП, закінчилися, провадження по справі підлягає закриттю. 
		Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 7, 8, 38, п. 1 ч.1 ст.247, п.3 ч.1 ст.284 КУпАП, суддя
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити у зв'язку із закінченням строків, передбачених ст.38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
		Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду, через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя, особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим або його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
		 
		 
		 
		Суддя
		Орджонікідзевського районного суду
		м. Запоріжжя В.О. Макаров

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...