Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/901/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Справи про банкрутство; інші (СК5: п.53).
Надіслано для оприлюднення: 29.12.2018. Зареєстровано: 02.01.2019. Забезпечено надання загального доступу: 02.01.2019.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		?
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		21 грудня 2018 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  922/901/17 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Погребняка В.Я. - головуючий, Катеринчук Л.Й., Пєскова В.Г.,
		 
		учасники справи:
		боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Борошно Покровське",
		ліквідатор -  Тищенко О.І.,
		заявник апеляційної/касаційної скарг - Заступник прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області,
		 
		розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу
		Заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області,
		на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 26.07.2018
		у складі колегії суддів: Лакіза В.В. (головуючий), Здоровко Л.М., Шутенко І.А.
		 
		у справі за заявою
		Товариства з обмеженою відповідальністю "Борошно Покровське"
		про визнання банкрутом 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст вимог
		 
		1. Постановою Господарського суду Харківської області від 13.04.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Борошно Покровське" (далі - ТОВ "Борошно Покровське", боржник) визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено голову ліквідаційної комісії Тищенко Оксану Іванівну; зобов'язано ліквідатора в строк до 13.04.2018 виконати ліквідаційну процедуру, надати суду звіт про виконану роботу, всі докази, що свідчать про виконання ліквідаційної процедури.
		 
		2. Господарським судом на офіційному веб-сайті ВГСУ було опубліковано повідомлення про визнання ТОВ "Борошно Покровське" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури (№ 42177 від 14.04.17 р.).
		 
		3. Після публікації, у встановлений законом строк, з вимогами до банкрута звернулись кредитори: Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області  на загальну суму 980 443, 32 грн., а також 3 200,00 грн. судового збору (ухвала від 21.06.2017); ДП "Новопокровський КХП" на суму 41 852 297, 21 грн., а також 3 200,00 грн. судового збору (ухвала від 27.06.2017); ПП "Фенікс Агро" на суму 144 114, 00 грн., а також 3 200,00 грн. судового збору (ухвала від 27.06.2017); ПП "ЗЕРНО-15" на суму 11 902 865, 61 грн., а також 3 200, 00 грн. судового збору (ухвала від 04.07.2017). Зазначені вимоги були визнані ліквідатором у повному обсязі та включені до реєстру вимог кредиторів згідно з черговістю. 
		 
		4. Ліквідатором було включено до шостої черги реєстру вимог кредиторів, вимоги, які лічаться за бухгалтерським обліком та не заявлені у встановлений Законом строк, а саме: ДП "Хлібна база № 85" в сумі 5 500 000,00 грн., ТОВ "КХП - Барвінкове" в сумі 383 085, 00 грн. та ПП "Фенікс Агро"  в сумі 100 000,00 грн. 
		 
		5. На виконання приписів ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ліквідатором було проведено повну інвентаризацію активів та зобов'язань банкрута і встановлено наявність грошових коштів на рахунках в сумі 5 585,39 грн. та дебіторської заборгованості в сумі                       64 235 894,13 грн., довгострокові фінансові інвестиції в сумі 2 756 000,00 грн. (акти та описи інвентаризації від 23.04.2017). 
		 
		6. З метою реалізації активів банкрута, ліквідатором було вжито заходів щодо проведення конкурсу з визначення організатора аукціону, обрано переможця конкурсу ТБ "Всеукраїнський торгівельний центр"; з організатором аукціону укладено договір № 1 від 24.07.2017 про проведення відкритих торгів у формі аукціону та вжито заходів щодо проведення продажу майна банкрута, у відповідності до приписів ст.ст. 49-75 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; початковою вартістю майна банкрута (цмк) встановлено сукупність визнаних вимог кредиторів. 
		 
		7. 20.11.2017 відбувся аукціон з продажу майна банкрута (другий повторний);  переможцем аукціону став - ПП "Агроінвест" який запропонував 12 000,00 грн.; за результатами аукціону з переможцем підписаний Договір №01/11/16 від 20.11.2017 про відступлення права вимоги та Договір №02/11/2017 від 20.11.2017 купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Варікон". 
		 
		Грошові кошти, отримані від реалізації майна банкрута в загальній сумі 12 000,00 грн. та грошові кошти, що знаходились на рахунку банкрута в сумі 5 585,39 грн. були використані ліквідатором на відшкодування витрат. Будь-які інші активи не виявлені.      
		 
		8. Ліквідатором на затвердження суду було подано Звіт та документи, які підтверджують виконання роботи з ліквідації підприємства.
		 
		9. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.12.2017 у справі №922/901/17 затверджено наданий суду Звіт ліквідатора і ліквідаційний баланс; ліквідовано юридичну особу - ТОВ "Борошно Покровське"; визнано погашеними вимоги: 
		- Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області в сумі 983 643,32 грн.;
		- Державного підприємства "Новопокровський КХП" в сумі 41 855 497,21 грн.;
		- Приватного підприємства "Фенікс Агро" в сумі 247 314,00 грн.;
		- Приватного підприємства "ЗЕРНО-15" в сумі 11 906 065,61 грн.;
		- OPTIMA TRADE LIMITED UAE, Об'єднані Арабські Емірати в сумі 5 145 167,22 грн.;
		- Приватного підприємства "Агропромисловий Холдинг" в сумі 67 200,64 грн.;
		- Товариства з обмеженою відповідальністю "Покровське Борошно" в сумі                    22 500 000,00 грн.;
		- Державного підприємства "Хлібна база № 85" в сумі 5 500 000,00 грн.;
		- Товариства з обмеженою відповідальністю "КХП - Барвінкове" в сумі 383 085,00 грн.; провадження по справі припинено, інше.
		Вказана ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що наданий ліквідатором звіт та ліквідаційний баланс банкрута свідчать про відсутність у останнього основних і оборотних засобів для ведення господарської діяльності, погашення заборгованості та відновлення платоспроможності.
		 
		10. Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду від 14.12.2017, Заступник прокурора Харківської області звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 14.12.2017 у справі №922/901/17 та передати справу на розгляд до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті; судові витрати відшкодувати на користь прокуратури Харківської області відповідно до Закону.
		 
		В обґрунтування заявлених вимог прокурор посилався, зокрема, на те, що місцевим господарським судом при постановленні оскаржуваної ухвали  не надано належної оцінки проведення ліквідатором ліквідаційної процедури, у тому числі, обґрунтованості, правомірності та повноти дій ліквідатора, додержання порядку продажу майна банкрута, додержання черговості задоволення вимог кредиторів. Вважає, що під час проведення аукціону з продажу майна банкрута  допущені порушення Закону про банкрутство. 
		 
		Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
		 
		11. Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.07.2018 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника прокурора Харківської області на ухвалу Господарського суду Харківської області від 14.12.2017 у справі №922/901/17.
		 
		12. Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що звертаючись з апеляційною скаргою на оскаржуване судове рішення, заступник прокурора Харківської області в апеляційній скарзі не вказав, в чому полягає порушення інтересів держави, за захистом яких він звернувся до суду. Крім того, визначивши органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, прокурор не надав доказів, якими підтверджується наявність підстав для представництва вказаного суб'єкта владних повноважень та дотримання порядку звернення до суду, визначеного ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
		 
		12.1. При цьому, суд вказав на недоведеність доводів прокурора про те, що податковий орган неналежно виконував покладені на нього повноваження, оскільки у передбаченому законом порядку було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Борошно Покровське" з питань своєчасності, достовірності, повноти  нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, Харківська ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області своєчасно звернулась до місцевого господарського суду із заявою про визнання грошових вимог до боржника та набула статусу  учасника у справі про банкрутство ТОВ "Борошно Покровське", брала участь у даній справі.
		 
		12.2. Щодо звернення прокурора в інтересах держави в особі Державного агентства резерву України, колегія суддів вказала на те, що Державне агентство резерву України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економічного розвитку і торгівлі і який реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву, не має статусу кредитора ТОВ "Борошно Покровське", в розумінні статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Кредитори ДП "Новопокровський КХП"  (код ЄДРПОУ 00953042) та  ДП "Хлібна база № 85" (22675081), які входять до сфери управління Держрезерву відповідно Постанови Кабінету Міністрів України № 83 від 04.03.2015 "Про затвердження переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави", є самостійними та незалежними юридичними особами з відповідною процесуальною дієздатністю, є учасниками у справі про банкрутство ТОВ "Борошно Покровське" (кредиторами) та самостійно здійснюють представництво своїх інтересів у судовому процесі.
		 
		12.3. За висновком суду апеляційної інстанції, посилання прокурора на те, що Підприємства (ДП "Новопокровський КХП" та ДП "Хлібна база № 85") входять до сфери управління Державного агентства резерву України, не наділяє прокуратуру правом щодо захисту прав та інтересів цих підприємств товариства та не надає право представляти інтереси державного органу, який не є учасником у справі про банкрутство та не відноситься до контролюючих органів. 
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		13. Не погоджуючись з ухвалою апеляційного суду від 26.07.2018, Заступник прокурора Харківської області звернувся в інтересах держави в особі Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області з касаційною скаргою про скасування оскарженого судового акту, з вимогою передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду по суті.
		 
		КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ
		 
		14. Ухвалою Верховного Суду від 01.10.2018 у справі № 922/901/17 касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 26.07.2018 залишено без руху.
		 
		15. 30.10.2018 до Верховного Суду від заступника прокурора Харківської області надійшло Клопотання про усунення недоліків касаційної скарги, у виконання ухвали Верховного Суду від 01.10.2018.
		 
		16. Ухвалою від 22.11.2018 у справі № 922/901/17 Верховний Суд, у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняка В.Я. (головуючий), Катеринчук Л.Й., Пєскова В.Г. (визначеній за результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями, Протокол від 17.09.2018), клопотання заступника прокурора Харківської області про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено; поновлено заступнику прокурора Харківської області строк на касаційне оскарження; прийнято касаційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
		 
		УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		 
		Доводи скаржника
		(заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області)
		 
		17. Скаржник доводить порушення апеляційним судом ст. 53, 236, ч.1 п.2 ст. 264 ГПК України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
		 
		18.  Скаржник доводить, що проведення аукціону з продажу майна банкрута відбулось з порушенням вимог ст.ст. 41, 44, 45, 46, 49, 57, 58, 59, 60, 65, 66, п. 6 ст. 83 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". 
		 
		19. Скаржник доводить, що порушення інтересів держави полягає в тому, що кредиторські вимоги державних органів на загальну суму 48 339 140, 53грн., зокрема Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області - 983 643,32грн., ДП "Новопокровський КХП" - 41 855 497, 21грн., ДП "Хлібна база № 85" - 5 500 000, 00грн., залишилися невідшкодованими. 
		 
		20. На переконання скаржника, у разі спрямування ліквідатором коштів, одержаних від продажу майна банкрута, на задоволення вимог кредиторів, держава в особі Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області отримала надходження грошових коштів на загальну суму 983 643,32 грн., в тому числі і до бюджетної системи України. Проте, означений орган, як уповноважений суб'єкт владних повноважень захист державних інтересів шляхом оскарження ухвали суду першої інстанції не здійснив.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		 
		21. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
		 
		Відповідно до ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. 
		 
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		 
		У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
		 
		Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		 
		Як вбачається з матеріалів справи, заступник прокурора Харківської області звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в інтересах держави в особі Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області  та Державного агентства резерву України.
		 
		Водночас, до Верховного Суду заступник прокурора Харківської області звернувся з касаційною скаргою в інтересах держави в особі лише Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області.
		 
		Таким чином, враховуючи обмеження встановлені приписами ст. 300 ГПК України, зміст касаційної скарги та визначення заступником прокурора в якості зазначає органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, визначено Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області, суд касаційної інстанції переглядає оскаржений судовий акт в частині правильності застосування судом апеляційної  інстанції норм матеріального та процесуального права щодо визначеного прокурором відповідного органу - Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області.
		 
		22. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій 
		 
		Відповідно до ч.ч. 3-5 ст. 53 ГПК України ( у редакції чинній на момент звернення Заступника прокурора Харківської області з апеляційною скаргою), у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
		Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
		У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.
		У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
		 
		Як встановлено судом апеляційної інстанції, з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Харківської області від 14.12.2017 звернувся заступник прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області  та Державного агентства резерву України.
		 
		За змістом ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		 
		Відповідно до п. 3) ч. 1 статті 1311 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
		 
		Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).
		 
		Водночас, існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): 
		"Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави". 
		 
		При цьому, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує - наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін. 
		 
		У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.
		 
		Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 1311 Конституції України, щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.
		 
		Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України). 
		 
		Положення п. 3 ч. 1 ст. 1311 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".
		 
		Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. 
		 
		Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".
		 
		У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини). 
		 
		Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
		 
		З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
		 
		Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи № 806/1000/17). 
		 
		Аналіз ч.3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді  у випадках:
		- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
		- у разі відсутності такого органу.
		 
		Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
		 
		У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно. 
		"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. 
		"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. 
		"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача. 
		 
		Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
		 
		Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 20.09.2018 по справі № 924/1237/17, від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17.
		 
		Водночас, колегія суддів вважає необхідним зауважити на тому, що саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. В такому разі, прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків тощо).
		 
		Так, заступник прокурора Харківської області, звертаючись до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в інтересах держави в особі Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області, визначив, що порушення інтересів держави полягає у тому, що кредиторські вимоги державного органу - Харківської  ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області у сумі 983 643, 32грн. залишилися не відшкодованими. При цьому, вказаним уповноваженим суб'єктом владних повноважень захист державних інтересів (вчинення процесуальних дій щодо оскарження спірного судового рішення в апеляційному порядку) не здійснювався.  
		Підстави представництва прокурором інтересів держави з'ясовуються судами першої та апеляційної інстанцій, які мають досить широкий розсуд (дискрецію) в оцінці підстав звернення прокурора.
		У разі вирішення спору по суті безпідставність звернення прокурора до суду на захист інтересів держави може бути підставою для скасування судового акта у випадку, коли законних підстав для такого представництва явно не було, що свідчить про порушення п.  3 ч. 1 ст. 1311 Конституції України.
		Апеляційний господарський суд при розгляді справи дійшов висновку про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави у даній справі, оскільки при розгляді справи було встановлено, що заступник прокурора Харківської області в апеляційній скарзі не зазначив в чому полягає порушення інтересів держави, за захистом яких він звернувся до суду; не надав доказів, якими підтверджується наявність підстав для представництва вказаного суб'єкта владних повноважень та дотримання порядку звернення до суду, визначеного ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
		 
		Також, апеляційний суд вказав на недоведеність доводів прокурора про те, що податковий орган неналежно виконував покладені на нього повноваження, оскільки у передбаченому законом порядку було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Борошно Покровське" з питань своєчасності, достовірності, повноти  нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, Харківська ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області своєчасно звернулась до місцевого господарського суду із заявою про визнання грошових вимог до боржника та набула статусу  учасника у справі про банкрутство ТОВ "Борошно Покровське", брала участь у даній справі.
		 
		Поряд з цим, оскарження судових актів за приписами процесуального закону є правом сторони/учасника судового процесу, а не обов'язком.
		 
		23. Щодо доводів касаційної скарги
		 
		Доводи скаржника про порушення апеляційним судом ст. 53, 236, ч.1 п.2 ст. 264 ГПК України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження. 
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що проведення аукціону з продажу майна банкрута відбулось з порушенням вимог ст.ст. 41, 44, 45, 46, 49, 57, 58, 59, 60, 65, 66, п. 6 ст. 83 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", колегією суддів не приймаються, оскільки не стосуються предмету касаційного провадження (ухвала апеляційного господарського суду про закриття апеляційного провадження).
		 
		Інші доводи заступника прокурора Харківської області (п.п. 21, 22) направлені на переоцінку доказів, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених ст. 300 ГПК України.
		 
		24. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 
		 
		Відповідно до п.1) ч.1 ст. 308 ГПК У країни, суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		 
		Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань(ст. 309 ГПК України).
		 
		Враховуючи наведене вище, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав задоволення касаційної скарги заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області та необхідність залишення ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 26.07.2018 у справі № 922/901/17 без змін, як такої, що прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
		 
		25. Судові витрати
		 
		У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги Заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області та залишенням без змін оскарженого судового акту, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладається на заявника касаційної скарги.
		Керуючись ст.ст. 300, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,- 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області залишити без задоволення.
		 
		2. Ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 26.07.2018 у справі № 922/901/17 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                      В.Я. Погребняк 
		 
		 
		Судді                                                                                                   Л.Й. Катеринчук 
		                                                                                                                       
		 
		                                                                                                             В.Г. Пєсков

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...