Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 372/5635/13-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із земельних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 03.01.2019. Забезпечено надання загального доступу: 04.01.2019.
Дата набрання законної сили: 12.12.2018
Номер судового провадження: 14-122цс18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		 
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		         
		12 грудня 2018 року
		м. Київ
		Справа № 372/5635/13-ц 
		Провадження № 14-122цс18
		ВеликаПалата Верховного Суду у складі: 
		судді-доповідача Лященко Н. П.,
		суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князева В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
		розглянула в порядку спрощеного позовного провадження заяву Національного медичного університету імені О. О. Богомольця про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (у складі суддів Савченко В. О., Касьяна О. П., Остапчука Д. О.) від 28 березня 2016 року та рішення Апеляційного суду Київської області (у складі суддів Фінагеєва В. 0., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А.) від 10 листопада 2015 року в справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Національного медичного університету імені О. О. Богомольця, третя особа - Козинська селищна рада Обухівського району Київської області, про усунення перешкод у користуванні майном та за зустрічним позовом Національного медичного університету імені О. О. Богомольця до ОСОБА_6, ОСОБА_7, Козинської селищної ради Обухівського району Київської області про визнання права постійного користування земельною ділянкою, визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування та державних актів на право власності на земельні ділянки,
		УСТАНОВИЛА:
		 
		У серпні 2013 року ОСОБА_6 і ОСОБА_7 звернулися до суду з позовом та, остаточно уточнивши свої вимоги, просили суд зобов'язати Національний медичний університет імені О. О. Богомольця (далі - НМУ імені О. О. Богомольця): повернути їм самовільно зайняті земельні ділянки, розташовані в смт Козин Обухівського району Київської області, шляхом звільнення від майна НМУ імені О. О. Богомольця; усунути позивачам перешкоди в користуванні спірними земельними ділянками шляхом демонтажу трьох крайніх секцій металевого паркану загальною довжиною 11,93 м на АДРЕСА_1 на перехресті з пров. Дачним в смт Козин Обухівського району Київської області та залізобетонного паркану загальною довжиною 183,39 м уздовж пров.Дачного від перехрестя з АДРЕСА_1 в смт Козин Обухівського району Київської області, якими відгороджено землі загального користування площею 0,0918 га, що єчастиною проїзду. 
		На обґрунтування позову зазначили, що у 2010 році звернулися до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області (далі - Козинська селищна рада) із клопотаннями про надання їм у власність земельних ділянок у межах смт Козин Обухівського району Київської області. Рішеннями Козинської селищної ради від 31 травня 2010 року № 18/17 та№ 18/19 їм надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність. На підставі розроблених проектів відведення затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передано у власність ОСОБА_10 земельну ділянку площею 1,6441 га, а ОСОБА_7 - площею 1,7014 га. На вказані земельні ділянки видано державні акти. У результаті поділу та зміни цільового призначення земельних ділянок ОСОБА_10 належать земельні ділянки площею 0,8 га (кадастровий номер НОМЕР_4) та 0,8441 га (кадастровий номер НОМЕР_1), а ОСОБА_7 - площею 1 га (кадастровий номер НОМЕР_3) і 0,7015 га (кадастровий номер НОМЕР_2).
		НМУ імені О. О.Богомольця мав право постійного користування земельною ділянкою площею 10 га на підставі розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області (далі - Обухівська РДА) від 10 вересня 2002 року № 401 «Про затвердження проекту відведення земельної ділянки НМУ імені О. О. Богомольця та надання її в постійне користування під розміщенняспортивно-оздоровчого табору «Медик» (далі - СОТ «Медик»). Постановою Вищого господарського суду України від 1 жовтня 2010 року визнано недійсним зазначене розпорядження, а земельну ділянку площею 10 га повернуто до земель запасу Козинської селищної ради. Позивачі посилались на те, що НМУ імені О. О. Богомольця користується земельною ділянкою без достатніх правових підстав, чим порушує їх права як власників земельних ділянок.
		У жовтні 2013 року НМУ імені О. О. Богомольця звернувся до суду із зустрічним позовом та, остаточно уточнивши свої вимоги, просив: визнати за університетом право постійного користування земельною ділянкою площею 8 га, розташованою на території Козинської селищної ради, яку було надано відповідно до рішень виконавчого комітету Київської обласної ради від 7 вересня 1957 року № 640 та від 31 січня 1959 року № 85; визнати недійсними рішення Козинської селищної ради від 30 жовтня 2010 року № 5/11 і № 5/12, від 17 лютого 2012 року № 11/1 і № 11/2, на підставі яких ОСОБА_6 та ОСОБА_7 надано у власність земельні ділянки та видано державні акти про право власності на ці земельні ділянки.
		На обґрунтування позовних вимог НМУ імені О. О. Богомольця зазначав, що в 1957-1959 роках Київському медичному інституту (який на сьогодні має назву НМУ імені О. О.Богомольця) для розміщення спортивно-оздоровчого табору відведено земельну ділянку в Обухівському районі Київської області на підставі рішень виконкому Київської обласної ради. На цій ділянці побудовано комплекс студентського спортивно-оздоровчого табору, який діє безперервно й наразі. Зазначена земельна ділянкавикористовується університетом як добросовісним користувачем за цільовим призначенням безперервно протягом багатьох років, підтримується в належному стані, огороджена парканом, на ній розташовано понад сотню будівель спортивно-оздоровчого призначення. Передачуземельних ділянок у власністьОСОБА_6 та ОСОБА_7 було здійснено з порушенням вимог земельного законодавства, що призвело до порушень прав університету як землекористувача.
		Справа розглядалася судами неодноразово.
		Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 24 липня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 8 вересня 2014 року, позов ОСОБА_6 і ОСОБА_7 задоволено; у задоволенні зустрічного позову НМУ ім. О.О. Богомольця відмовлено.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 грудня 2014 року рішення Обухівського районного суду Київської області від 24 липня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 8 вересня 2014 рокускасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		В основу рішення суду касаційної інстанції  покладено висновок про те, що НМУ імені О. О. Богомольця користується спірною земельною ділянкою на підставі рішень, прийнятих у 1957-1959 роках, які не скасовано; земельну ділянку в установленому законом порядку в користувача вилучено не було; підстави, передбачені статтею 141 ЗК України, для припинення права користування НМУ імені О. О. Богомольця відсутні. Право постійного користування земельною ділянкою, набуте НМУ імені О. О. Богомольця в установленому законом порядку, не втрачалося, а зберігається до його належного переоформлення. При цьому судами попередніх інстанцій не встановлено межі земельних ділянок позивачів за первісним позовом та чи входять вони до земельної ділянки, якою користується НМУ ім. О. О. Богомольця.
		За результатами нового розгляду справи рішенням Обухівського районного суду Київської області від 12 серпня 2015 року в задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічні позовні вимоги задоволено частково. Визнано за НМУ імені О. О.Богомольця право постійного користування земельною ділянкою площею 8 га, розташованою на території Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, яку надано рішеннями виконавчого комітету Київської обласної ради від 7 вересня 1957 року № 640 та від 31 січня 1959 року № 85.
		Рішенням Апеляційного суду Київської області від 10 листопада 2015 року зазначене рішення районного суду скасовано й первісний позов задоволено частково. Зобов'язано НМУ імені О. О. Богомольця усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_10 та ОСОБА_7 земельними ділянками площею 0,8 га, 0,8441 га, 1 га та 0,7015 га шляхом демонтажу трьох крайніх секцій металевого паркану (сітка рабиця на залізобетонних стовпчиках) загальною довжиною 11,93 м на АДРЕСА_1 на перехресті з АДРЕСА_1. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_10., ОСОБА_7 та зустрічного позову НМУ імені О. О. Богомольця відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 березня 2016 року касаційну скаргу НМУ імені О. О. Богомольця відхилено, рішення Апеляційного суду Київської області від 10 листопада 2015 року залишено без змін.
		У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд судових рішень НМУ імені О. О. Богомольця порушує питання про скасування рішення Апеляційного суду Київської області від 10 листопада 2015 року, ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 березня 2016 року та скасування рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 серпня 2015 року в частині відмови НМУ імені О. О. Богомольця в задоволенні вимог про визнання недійсними рішень та державних актів про право власності на землю з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), а саме: у зв'язку з неоднаковим застосуванням судом (судами) касаційної інстанції норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та невідповідністю судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування в подібних правовідносинах норм матеріального права стосовнонабуття особою права користування земельною ділянкою за відсутності державного акта на право постійного користування такою ділянкою у разі, якщо після набрання чинності Земельним кодексом Української РадянськоїСоціалістичної Республіки 1990 року (далі - ЗК УРСР 1990 року) та Земельним кодексом України (далі - ЗК України) ця особа продовжує нею користуватись.
		На підтвердження зазначених підстав подання заяви про перегляд судових рішень НМУ імені О. О. Богомольця посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 липня 2011 року, 27 лютого 2013 року, 16 липня 2014 року, 7 вересня 2015 року; ухвалу Вищого адміністративного суду України від 14 лютого 2013 року у справі № К-21612/10; постанову Вищого господарського суду України від  23 березня 2016 року у справі № 916/876/13; постанови Верховного Суду України від 10 червня 2015 року (№ 6?267цс15), 7 жовтня 2015 року (№ 6?1275цс15).
		Ухвалою Верховного Суду України від 3 червня 2016 року відкрито провадження у справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції, надіслано копії цієї ухвали та заяви особам, які беруть участь у справі.
		15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким ЦПК України викладений у новій редакції, у зв'язку із чим заяву передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (підпункт 1 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» цього Кодексу).
		Згідно з підпунктом 2 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (у редакції Закону № 2147-VIII) якщо цивільна справа за заявою про перегляд судових рішень Верховним Судом України відповідно до правил, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, повинна розглядатися на спільному засіданні відповідних судових палат Верховного Суду України, така справа після її отримання Касаційним цивільним судом передається на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 7 березня 2018 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до підпункту 2 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII.
		Відповідно до статті 353 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення із заявою про перегляд) Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
		За положеннями пунктів 1, 4 частини першої статті 355 ЦПК України (у редакції до набрання чинності Законом № 2147-VIII) підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
		Згідно зі статтею 360?4 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення із заявою про перегляд) суд задовольняє заяву про перегляд судових рішень та скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстав, передбачених пунктами 1, 4 статті 355 цього Кодексу, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.
		У справі, яка переглядається, суди встановили, що рішеннями виконавчого комітету Київської обласної ради депутатів трудящих від 7 вересня 1957 року № 640 та від 31 січня 1959 року № 85 Київському медичному університету (правонаступником якого є НМУ імені О. О. Богомольця) відведено земельні ділянки площею 5,5 га та 2,5 га під будівництво студентського спортивного табору за рахунок державного лісового фонду та сінокісних земель Обухівської райконтори «Заготскотовідгодівля» у тимчасове користування на строк існування табору з правом побудови тимчасових споруд.
		Постановою Верховної Ради України від 21 грудня 2000 року № 2179-111 «Про вилучення і надання земельних ділянок для несільськогосподарських потреб та попереднє погодження місць розташування об'єктів» попередньо погоджено місце розташування СОТ «Медик» НМУ ім. О. О. Богомольця на землях Київського держлісгоспу (6,8 га лісів І групи) та землях запасу Козинської селищної ради (3,2 га земель).
		Розпорядженням Обухівської РДА Київської області від 10 вересня 2002 року № 401 НМУ імені О. О. Богомольця надано в постійне користування земельну ділянку загальною площею 10 га на АДРЕСА_1 під розміщення СОТ «Медик». Відповідно до вказаного розпорядження 27травня 2003 року НМУ імені О. О.Богомольця видано державний акт на право постійного користування зазначеною земельною ділянкою.
		Постановою Вищого господарського суду України від 1 жовтня 2010 року розпорядження Обухівської РДА від 10 вересня 2002 року № 401 визнано недійсним, а вказану земельну ділянку повернуто до земель запасу Козинської селищної ради.
		Постанову мотивовано тим, що зазначенерозпорядження повинна була приймати Козинська селищна рада, а не Обухівська РДА.
		Рішеннями Козинської селищної ради від 31 травня 2010 року №18/17 та №18/19 ОСОБА_6 і ОСОБА_7 надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність у смт Козин Обухівського району Київської області 1,6441 га та 1,7014 га відповідно.
		Рішеннями 37 сесії 5 скликання Козинської селищної ради від 30 жовтня 2010 року № 5/11 та № 5/12затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передано у власність ОСОБА_6 земельну ділянку площею 1,6441 га, аОСОБА_7 - 1,7014 га. На вказані земельні ділянки ці особиотримали державні акти на право власності на земельні ділянки від 30 грудня 2010 року серії НОМЕР_7 та НОМЕР_5.
		В результаті поділу та зміни цільового призначення земельних ділянок згідно з рішенням Козинської селищної ради від 17 лютого 2012 року № 11/2 ОСОБА_7 9 квітня 2012 року видано державний акт серії НОМЕР_8 на земельну ділянку площею 1,000 га, розташовану в смт Козин Обухівського району Київської області, кадастровий номер НОМЕР_3 та державний акт серії НОМЕР_9 на земельну ділянку площею 0,7015 га, розташовану в смт Козин Обухівського району Київської області, кадастровий номер НОМЕР_2.
		Згідно з  рішенням Козинської селищної ради від 17 лютого 2012 року №11/1 ОСОБА_10  9 квітня 2012 року видано державний акт серії НОМЕР_6 на земельну ділянку площею 0,8000 га, розташовану в смт Козин Обухівського району Київської області, кадастровий номер НОМЕР_4 та державний акт серії НОМЕР_10 на земельну ділянку площею 0,8441га, розташовану в смт Козин Обухівського району Київської області, кадастровий номер НОМЕР_1.
		Відповідно до акту земельної комісії Козинської селищної ради від 30 серпня 2013 року встановлено, що парканом, яким загороджена територія СОТ «Медик», ізольовано земельні ділянки громадян ОСОБА_6 та ОСОБА_7з боку АДРЕСА_1, що унеможливлює заїзд (прохід) цих громадян до земельних ділянок, що належать їм на праві власності в спосіб та порядку, визначеному детальним планом території населеного пункту смт Козин Обухівського району Київської області.
		В той же час з наявного у матеріалах справи викопіювання з детального плану території смт Козин Обухівського району Київської області (частини населеного пункту) земель загального користування, які пригороджені парканом вбачається, що встановлений залізобетонний паркан (плити посекційні, бетонний фундамент паркану, бетонні опори) загальною довжиною 183,39 м, розміщений паралельно пров. Дачному.
		Висновком судової земельно-технічної експертизи, проведеної ТОВ «Судова незалежна експертиза України», від 7 липня 2015 року № СЕ-1-1-330/15 встановлено, що проїзд та прохід до земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_1, НОМЕР_4, які на праві власності належать ОСОБА_6 та ОСОБА_7, з АДРЕСА_1 та з АДРЕСА_1 обмежено у зв'язку з тим, що навколо зазначених земельних ділянок по всьому їх периметру наявні технічні перешкоди, зокрема: проїзду та проходу з АДРЕСА_1 перешкоджає паркан, виконаний із бетонних плит; проїзд та прохід з АДРЕСА_1, вздовж якої простягається територія СОТ «Медик», неможливий через встановлені ворота (на розі з пров. Дачним) та паркан (вздовж АДРЕСА_1) з металевої сітки; з південного та південно-східного боку проїзд та прохід до досліджуваних земельних ділянок ОСОБА_6 та ОСОБА_7, також неможливий, оскільки з АДРЕСА_1 встановлено ворота з металопрофілю, за якими у бік р. Козинки простягається проїзд/прохід між територіями СОТ «Медик»,  дачного кооперативу «Медик» і санаторію «Пролісок», обмежений парканами з металевої сітки та дерев'яним. Будь-які інші проходи та проїзди до досліджуваних земельних ділянок, окрім як з АДРЕСА_1 та з АДРЕСА_1 відсутні, оскільки з інших боків зазначені земельні ділянки оточені р. Козинкою. Разом з тим, накладення вказаних земельних ділянок позивачів на земельну ділянку НМУ імені О.О.Богомольця площею 8,0 га не виявлено, оскільки відсутня будь-яка технічна документація на земельну ділянку, якою користується університет.
		Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_10. та ОСОБА_7, суд першої інстанції виходив з того, що позивачі не довели порушення своїх прав чи інтересів НМУ імені О. О. Богомольця. Накладення земельних ділянок позивачів на земельну ділянку, якою користується університет, не встановлено. Наявність технічних перешкод щодо проїзду та проходу до земельних ділянок ОСОБА_6 і ОСОБА_7 не є підставою для задоволення позовнихвимог про зобов'язання НМУ імені  О. О. Богомольця повернути земельні ділянки позивачам шляхом звільнення від майна та про усунення перешкод у користуванні майном шляхом демонтажу секцій паркану. 
		Задовольняючи позовні вимоги НМУ імені О. О. Богомольця в частині визнання за університетом права постійного користування земельною ділянкою площею 8 га, розташованої на території Козинської селищної ради, суд першої інстанції керувався тим, що зазначену земельну ділянку надано університету рішеннями Виконавчого комітету Київської обласної ради від 7 вересня 1957 року № 640 та від 31 січня 1959 року № 85, які не скасовано, земельну ділянку в установленому законом порядку в користувача вилучено не було, підстави, визначені статтею 141 ЗК України, для припинення права користування відсутні. Право постійного користування земельною ділянкою, набуте НМУімені О. О. Богомольця в установленому законом порядку, не втрачалося, а зберігається за університетом до його належного переоформлення.
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про часткове задоволення позовних вимогОСОБА_6 і ОСОБА_11 щодо зобов'язання НМУ імені О. О. Богомольця усунути перешкоди в користуванні зазначеним особам належними їм земельними ділянками шляхом демонтажу секцій металевого паркану, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, виходив із такого. Зменшення ширини проїзду, що викликане встановленням паркану на землях загального користування, а саме по пров. Дачному, на чому наполягають позивачі, не свідчить про відсутність можливості проїзду до земельних ділянок, що належать останнім, оскільки всупереч вимогам ст. 61 ЦПК України суду не надано доказів на підтвердження ширини наявного проїзду по пров. Дачному з урахуванням встановленого паркану. Разом із тим, у зв'язку зі встановленням відповідачем трьох крайніх секцій металевого паркану (сітка рабиця на залізобетонних стовпчиках) загальною довжиною 11,93 м, по АДРЕСА_1 на перехресті з пров. Дачним в смт Козин позивачі позбавлені можливості проходу та заїзду до земельних ділянок навіть вздовж встановленого паркану. За таких обставин для поновлення прав позивачів на користування належними їм земельними ділянками буде достатньо демонтувати паркан з металевої сітки (вздовж АДРЕСА_1), що відкриє можливість проїзду та проходу до земельних ділянок зі сторони вул. Солов'яненка вздовж паркану по пров. Дачному.
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог НМУ імені О. О.Богомольця, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, виходив з безпідставності таких вимог, зазначивши у мотивувальній частині, що рішення виконавчого комітету Київської обласної ради від 7 вересня 1957 року № 640 та від 31 січня 1959 року № 85 не були реалізовані, оскільки межі та конфігурація земельних ділянок площею 2,5 га та 5,5 га проектом землеустрою не визначалися та не встановлювалися, жодних правовстановлюючих документів про право як тимчасового так і постійного користування землею університету не видавалося, а відтак в університету не виникло право користування цими земельними ділянками.
		Разом із тим, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14 лютого 2013 року, на яку в своїй заяві як на приклад неоднакового застосування судами касаційної інстанції норм матеріального права посилається НМУ імені О.О.Богомольця, зроблено такий висновок. Відповідно до пункту 5 Постанови Верховної Ради УРСР «Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР» від 18 грудня 1990 року № 562-XII (щодо ЗК УРСР 1990 року) громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування. Будь-яких норм щодо припинення (втрати) прав на земельні ділянки, отримані у користування до введення в дію ЗК УРСР 1990 року, земельне законодавство не містить.
		В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 лютого 2013 року у справі за позовом про скасування рішення та визнання недійсним акта суд касаційної інстанції погодився із висновками апеляційного суду про те, що законодавство, чинне на час відведення земельної ділянки у 1975 році, не містило вимог щодо виготовлення та отримання державного акта на землю, а тому з цього часу  й до теперішнього зазначеназемельна ділянка знаходиться у правомірному користуванні позивача.
		В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 липня 2011 року у справі за позовом про визнання недійсним акта та повернення земельної ділянки суд касаційної інстанції зазначив, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою те, що за змістом пункту 7 Перехідних положень ЗК України громадяни та юридичні особи зберігають право на земельні ділянки, отримані ними до 1 січня 2002 року у власність, тимчасове користування або на умовах оренди у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством.
		У постановах від 10 червня 2015 року (№ 6-267цс15) та 7 жовтня 2015 року (№ 6?1275цс15) у справах за позовами про скасування рішення та визнання недійсним акта Верховний Суд України зробив висновок про те, що громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію ЗК України (до 1 січня 2002 року), зберігають своє право на користування земельною ділянкою до оформлення ними в установленому порядку прав власності на землю або землекористування. Згідно з пунктом 7 Перехідних положень ЗК України громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.
		Зазначене свідчить про наявність підстав для перегляду судових рішень, передбачених пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України.
		Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції положень пунктів 1, 6, 7 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України, ВеликаПалата Верховного Суду виходить із такого.
		Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
		Відповідно до статті 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникають після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
		Згідно із частиною 4 статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, їх рівність перед законом. Основний Закон України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю відповідно до закону.
		У пункті 6 розділу «Перехідні положення» ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.
		Проте обов'язок переоформлення права користування земельною ділянкою, який міститься у пункті 6 розділу «Перехідні положення» ЗК України, визнаний неконституційним Рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005. Зазначено, що ЗК УРСР 1970 року встановлював безстрокове і тимчасове користування землею. Поняття користування землею у ЗК УРСР 1990 року поряд з постійним передбачало тимчасове користування. 
		ЗК України визначив право постійного користування земельною ділянкою як право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку, проте не надав визначення праву тимчасового користування, яке продовжує існувати на підставі рішень, прийнятих у відповідності до вимог чинного на той час законодавства.
		Суб'єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Кодексом та іншими законами України, що регулюють земельні відносини. Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт. Чинний ЗК України серед підстав набуття права на землю громадянами та юридичними особами не називає оформлення чи переоформлення прав на земельні ділянки. Крім того, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» визнаються державою.
		Згідно з пунктом 5 Постанови Верховної Ради Української РСР від 18 грудня 1990 року № 562-ХІІ «Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР» громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними в установленому порядку прав власності на землю або землекористування.
		Аналогічне положення міститься в пунктах 1 і 7 розділу X «Перехідні положення» ЗК України.
		Оскільки законодавство, чинне на час надання у користування НМУ імені  О. О. Богомольцяземельної ділянки, не визначало момент, з якого особа набувала прав землекористування, то право користування земельною ділянкою в нього виникло на підставі рішень виконавчого комітету Київської обласної ради депутатів трудящих від 7 вересня 1957 року № 640 та від 31 січня 1959 року № 85. Прийнятими у подальшому Земельними кодексами (1970 року, 1990 року) було встановлено, що право власності та право користування земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельних ділянок на місцевості та видачі документа (державного акту), що посвічує відповідне право. З урахуванням принципу дії законів у часі, вказані нормативно-правові акти поширювали свою дію на відносини, що виникли після набрання ними чинності. Як ЗК УРСР 1970 року, так і ЗК УРСР 1990 року серед підстав припинення прав користування земельними ділянками не передбачали неоформлення або непереоформлення раніше наданих прав. 
		З матеріалів справи, яка переглядається, убачається, що НМУ імені О. О. Богомольця набув право користування спірною земельною ділянкою на підставі рішень, прийнятих у 1957-1959 роках, які не скасовані, земельна ділянка в установленому законом порядку з користування університету не вилучалась, права користування нею в установленому законом порядку університет не позбавлений. 
		Отже, право користування земельною ділянкою зберігається за НМУ імені  О. О. Богомольця до його належного переоформлення.
		Ураховуючи викладене, наведений в мотивувальній частині рішень судів апеляційної та касаційної інстанцій висновок про те, що в університету не виникло право користування земельними ділянками, оскільки жодних правовстановлюючих документів про право користування землею йому не видавалося, а рішення виконавчого комітету Київської обласної ради від 7 вересня 1957 року № 640 та від 31 січня 1959 року № 85 не були реалізовані - є помилковим. 
		Відповідно до статті 360-4 ЦПК України (у редакції до набрання чинності Законом № 2147-VIII) за наявності підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 355 цього Кодексу, суд має право у разі неправильного застосування судом (судами) норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору скасувати судове рішення (судові рішення) та ухвалити нове судове рішення чи змінити судове рішення.
		За таких обставин рішення Апеляційного суду Київської області від 10 листопада 2015 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розглядуцивільних і кримінальних справ від 28 березня 2016 року слід змінити, виключивши з їх мотивувальної частини зазначений висновок.
		Разом із тим, визнання за НМУ імені О.О. Богомольця права постійного користування на земельну ділянку площею 8,0 га, розташовану на території Козинської селищної ради не відповідає вимогам статей 92, 116, 125, 126 пунктів 1 і 7 розділу X «Перехідні положення» ЗК України, оскільки суд не може підміняти собою інші органи, уповноважені законом вирішувати питання про оформлення прав землекористування, НМУ імені О. О. Богомольця не позбавлений можливості вирішити це питання в установленому законом порядку.
		Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні решти зустрічних позовних вимог НМУ ім. О. О. Богомольця до апеляційного суду не оскаржувалося і в касаційному порядку не переглядалося, а відтак не може бути предметом перегляду Великою Палатою Верховного Суду.
		Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_10., ОСОБА_7про усунення перешкод в користуванні належними їм ділянками шляхом зобов'язання університету знести секції паркану, апеляційний суд, з висновками якого погодився суд касаційної інстанції, виходив з положень частини другої статті 152 ЗК України, якою установлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.  
		Частиною третьою статті 152 ЗК України встановлено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав;  відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
		Встановивши, що всупереч статті 61 ЦПК України ОСОБА_10, ОСОБА_7 не надали доказів на підтвердження відсутності проїзду до їх земельних ділянок, та що НМУ імені О.О. Богомольця користується земельними ділянками, на яких розташований спортивний табір, на підставі рішень, прийнятих у 1957, 1959 роках, а ОСОБА_6, ОСОБА_7 набули права власності на належні їм земельні ділянки на підставі рішень, прийнятих у 2010 році, не встановив причинно-наслідковий зв'язок між діями НМУ імені О.О. Богомольця і перешкодами, що виникли в ОСОБА_6, ОСОБА_7 
		Оскільки відповідно до пунктів 1, 7 розділу X «Перехідні положення» ЗК України право користування земельною ділянкою зберігається за НМУ імені О. О. Богомольця до його належного переоформлення, то питання про користування чужою земельною ділянкою (у тому числі про встановлення права проходу та проїзду через неї) має вирішуватись на підставі норм матеріального права, які відповідають цим правовідносинам, а не шляхом зобов'язання усунути перешкоди.
		Ураховуючи викладене, рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій в частині вирішення позову ОСОБА_6, ОСОБА_7 до НМУ ім. О. О. Богомольця про усунення перешкод у користуванні майном шляхом знесення секцій паркану підлягають скасуванню, з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову згідно з підпунктом «а» пункту 2 частини другої статті 360-4 ЦПК України у редакції до набрання чинності Законом № 2147?VIII. 
		Інші доводи заяви про наявність підстав для перегляду судових рішень не підтвердилися. НМУ ім. О.О. Богомольця не надано копій різних за змістом судових рішень та постанов Верховного Суду України на підтвердження неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, або невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, які б свідчили про наявність підстав для перегляду судових рішень у справі 372/5635/13-ц в інших частинах.
		У наданій для порівняння ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 липня 2014 року у справі за позовом про усунення перешкод у користуванні дорогою загального користування суд касаційної інстанції погодився із висновками апеляційного суду про відсутність підстав длязадоволення позову з огляду на те, що позивачем не надано доказів того, що відповідач, здійснивши будівництво будинку, чинить перешкоди у користуванні дорогою загального користування. В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 вересня 2014 року у справі за позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, зобов'язання звільнити самовільно зайнятий проїзд суд касаційної інстанції погодився із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження його вимог. Тобто, висновки суду не містять встановлених фактичних обставин, які мають істотне значення для таких справ, та висновків щодо застосування норм матеріального права, що унеможливлює вирішення питання про подібність правовідносин і, відповідно, неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права.
		Копія ухвалиВищого господарського суду України від 23 березня 2016 року, надана заявником в обґрунтування наявності підстав для перегляду судових рішень, передбачених пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, також не свідчить про неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
		Отже, у справі, про перегляд якої подано заяву, та у справах, судові рішення в яких надано заявником для порівняння, наявні інші підстави позову, зміст позовних вимог, а також встановлено інші фактичні обставини, що не свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права.
		На підставі викладеного та керуючись підпунктами 1 та 2 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (у редакції Закону № 2147-VІІІ), пунктами 1, 4 частини першої статті 355, пунктом 1 частини першої статті 3603, частинами першою та другою статті 3604 ЦПК України (у редакції до набрання чинності Законом № 2147-VІІІ), Велика Палата Верхового Суду
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Заяву Національного медичного університету імені О. О. Богомольця задовольнити частково.
		Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 березня 2016 року та рішення Апеляційного суду Київської області від 10 листопада 2015 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог Національного медичного університету імені О. О. Богомольця  про визнання за ним права користування земельною ділянкою змінити, виключивши з їх мотивувальної частини висновок про те, що рішення виконавчого комітету Київської обласної ради від 7 вересня 1957 року № 640 та від 31 січня 1959 року № 85 не були реалізовані, оскільки жодних правовстановлюючих документів про право користування землею університету не видавалося, а тому в Національного медичного університету імені О. О. Богомольця не виникло право користування земельними ділянками. В решті рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій в цій частині залишити без змін.
		Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 березня 2016 року та рішення Апеляційного суду Київської області від 10 листопада 2015 року в частині вирішення позову ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Національного медичного університету імені О. О. Богомольця про усунення перешкод у користуванні майном шляхом зобов'язання демонтувати секції паркану скасувати і прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач    Н. П. Лященко
		 
		  Судді:     Н. О. Антонюк       Л. М. Лобойко       С. В. Бакуліна        О. Б. Прокопенко      В. В. Британчук       Л. І. Рогач       Д. А. Гудима       І. В. Саприкіна        О.С. Золотніков       О. М. Ситнік        О. Р. Кібенко     В. Ю. Уркевич      В. С. Князєв       О. Г. Яновська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...