Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 570/3439/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право власності та інші речові права; Спори про право власності та інші речові права про приватну власність.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 03.01.2019. Забезпечено надання загального доступу: 03.01.2019.
Дата набрання законної сили: 12.12.2018
Номер судового провадження: 14-512цс18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		12 грудня 2018 року
		м. Київ
		Справа № 570/3439/16-ц
		Провадження № 14-512 цс 18
		ВеликаПалата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача - ГудимиД.А.,
		суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
		розглянула справу за позовом ОСОБА_3 (далі також - позивач) до державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Рівненської районної державної адміністрації (далі також - державний реєстратор), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_4 (далі також - третя особа), про відновлення державної реєстрації права власності
		за касаційною скаргою третьої особи на заочне рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 10 листопада 2016 року, ухвалене суддею Кушнір Н. В., й ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 21 грудня 2016 року, постановлену колегією суддів у складі КовальчукН.М., ГордійчукС.О., БоймиструкаС.В.
		Учасники справи:
		-                   позивач: ОСОБА_3,
		-                   відповідач: державний реєстратор речових прав на нерухоме майно Рівненської районної державної адміністрації,
		-                   третя особа:ОСОБА_4
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1.           8 липня 2016 року позивач звернулася до суду з позовом до Рівненського регіонального центру надання адміністративних послуг, в якому просила відновити шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про державну реєстрацію права власності третьої особи на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (далі - житловий будинок) і на земельну ділянку площею 0,138 га з кадастровим номером НОМЕР_1 (далі - земельна ділянка), на якій цей будинок розташований.
		2.           Мотивувала позов такими обставинами:
		2.1.      За період шлюбу з третьою особою остання з позивачем збудували на земельній ділянці житловий будинок.
		2.2.      Правовстановлюючі документи на вказані об'єкти були видані на ім'я третьої особи.
		2.3.      Після розірвання шлюбу позивача з третьою особою земельна ділянка та житловий будинок були відчужені матері третьої особи - ОСОБА_8 (далі - матір третьої особи) - на підставі договорів дарування.
		2.4.      10 червня 2014 року Рівненський міський суд Рівненської області ухвалив рішення у справі № 569/19218/13-ц (набрало законної сили), яким задовольнив вимоги позивача до третьої особи та його матері : визнав недійсними без застосування наслідків недійсності договори дарування житлового будинку та земельної ділянки.
		2.5.      13 січня 2015 року Рівненський районний суд Рівненської області ухвалив рішення у справі № 570/5374/14-ц, яким скасував державну реєстрацію права власності матері третьої особи на житловий будинок і земельну ділянку.
		2.6.      У провадженні Рівненського районного суду Рівненської області перебуває справа № 2-4983/11 за зверненням позивача до третьої особи про усунення перешкод у користуванні спільним майном, виселення та поділ спільного майна подружжя. Предметом цього спору, за твердженням позивача, є, зокрема, поділ житлового будинку і земельної ділянки.
		2.7.      Після скасування за матір'ю третьої особи державної реєстрації права власності на житловий будинок і земельну ділянку первинні записи про право власності третьої особи на них не були відновлені. Позивач з відповідних витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна дізналася, що відомості про державну реєстрацію права власності на житловий будинок і земельну ділянку відсутні взагалі, а третя особа відновлювати записи у відповідному реєстрі не бажає.
		3.           29 вересня 2016 року Рівненський районний суд Рівненської області постановив ухвалу, якою замінив неналежного відповідача належним - державним реєстратором речових прав на нерухоме майно Рівненської районної державної адміністрації.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		4.           10 листопада 2016 року Рівненський районний суд Рівненської області ухвалив заочне рішення, яким позовні вимоги задовольнив: зобов'язав відновити шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про державну реєстрацію права власності третьої особи на житловий будинок та земельну ділянку.
		5.           Мотивував рішення тим, що третя особа не бажає звертатися за відновленням записів про державну реєстрацію права власності на житловий будинок і земельну ділянку, внаслідок чого право власності на них залишається офіційно непідтвердженим, а тому має місце порушення прав позивача на здійснення поділу/виділу належної їй частки у спільному сумісному майні.
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		6.           21 грудня 2016 рокуАпеляційний суд Рівненської області постановив ухвалу, якою рішення суду першої інстанції залишив без змін.
		7.           Обґрунтував ухвалу тим, що через відсутність запису у відповідному державному реєстрі про суб'єкта права власності на спірне майно позивач позбавлена можливості використати відомості з реєстру для захисту її прав.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		8.           У січні 2017 року третя особа подала касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
		9.           Проситьскасувати ухвалені у справі судові рішення та закрити провадження у справі. Мотивує неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
		Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
		10.        17 жовтня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на те, що третя особа оскаржує рішення судів попередніх інстанцій, зокрема, з підстав порушення правил суб'єктної юрисдикції.
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		11.        Третя особа вважає, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням правил юрисдикції, оскільки на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій поширюється юрисдикція адміністративних судів. Зазначає, що публічно-правові спори фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності мають розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
		12.        Вважає, що державний реєстратор є неналежним відповідачем, оскільки позивач не зверталася до державного реєстратора для вирішення питань, що входять до його повноважень, а державний реєстратор прав позивача не порушував.
		13.        1 листопада 2017 року третя особа подала заяву, в якій вказала, що суди не залучили до участі у справі матір третьої особи, хоча до ухвалення остаточного рішення у справі № 569/19218/13-ц вона залишається власником житлового будинку та земельної ділянки.
		Позиція інших учасників справи
		14.        У лютому 2017 року позивач подала заперечення та додаткові заперечення на касаційну скаргу, в яких просить відмовити у задоволенні останньої, оскільки:
		14.1.  Обраний спосіб захисту (відновлення становища, яке існувало до порушення) є належним.
		14.2.  Факт участі суб'єкта владних повноважень у справі не свідчить про публічно-правовий характер спору.
		14.3.  Державний реєстратор не має обов'язку доказувати правомірність його діяльності.
		14.4.  Заявлені позовні вимоги мали розглядатися за правилами цивільного судочинства.
		15.        Державний реєстратор відзив на касаційну скаргу не надав.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		(1) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій
		(1.1) Щодо юрисдикції суду
		16.        Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України у редакції, чинній на час ухвалення рішень судами першої й апеляційної інстанцій, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
		17.        Згідно з частиною першою статті 3 КАС України у вказаній редакції суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
		18.        Пункт 1 частини другої статті 17 КАС України у зазначеній редакції визначав, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
		19.        Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
		20.        Згідно з пунктом 1 частини першої статті 15 ЦПК України у редакції, чинній на час ухвалення рішень судами першої й апеляційної інстанцій, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, із цивільних, житлових, земельних, сімейних та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
		21.        Позивач заявила позов до державного реєстратора з приводу порушення її прав на житловий будинок і земельну ділянку та відновлення державної реєстрації права власності за третьою особою.
		22.        Враховуючи те, що спірні правовідносини пов'язані із захистом права власності позивача на майно та державною реєстрацією речових прав це майно за третьою особою, ВеликаПалата Верховного Суду вважає, що цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства (див. також пункт 57 висновку Великої Палати Верховного Суду, сформульованого у постанові від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16).
		23.        Тому Велика Палата Верховного Суду погоджується з доводами позивача про те, що факт участі суб'єкта владних повноважень у справі не свідчить про публічно-правовий характер спору, та вважає необґрунтованими аргументи третьої особи щодо необхідності розгляду справи за правилами адміністративного судочинства.
		(1.2) Щодо суті спору
		24.        Позивач звернулась до суду за захистом свого права на житловий будинок і земельну ділянку, яке вона вважає, що набула під час шлюбу з третьою особою (шлюб був розірваний за рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 2 березня 2012 року у справі № 1715/1230/12).
		25.        У позові вказувала, що Рівненський міський суд Рівненської області у рішенні від 10 червня 2014 року у справі № 569/19218/13-ц за вимогами позивача до третьої особи та його матері про визнання недійсними договорів дарування встановив факт спільної сумісної власності позивача та третьої особи на житловий будинок і земельну ділянку. 13 листопада 2014 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу третьої особи залишив без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10 червня 2014 року й ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 13 серпня 2014 року у справі №569/19218/13-ц - без змін.
		26.        Матір третьої особи - ОСОБА_8 - у справі №569/19218/13-ц також звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, за якою 25 вересня 2017 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрив касаційне провадження, а 23 жовтня 2017 року - зупинив виконання рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10 червня 2014 року й ухвали Апеляційного суду Рівненської області від 13 серпня 2014 року до закінчення касаційного провадження.
		27.        Станом на час розгляду справи № 570/3439/16-ц Великою Палатою Верховного Суду постанова суду за касаційною скаргою матері третьої особи у справі №569/19218/13-ц відсутня.
		28.        Позивач вказувала у позові, що на підставі рішення у справі №569/19218/13-ц Рівненський районний суд Рівненської області 13 січня 2015 року задовольнив її позов у справі № 570/5374/14-ц до Реєстраційної служби Рівненського районного управління юстиції та матері третьої особи і скасував державну реєстрацію права власності на житловий будинок та земельну ділянку за матір'ю третьої особи.
		29.        Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 13 січня 2015 року у справі № 570/5374/14-ц було залишене без змін Апеляційним судом Рівненської області в ухвалі від 18 червня 2015 року, а касаційну скаргу матері третьої особи Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду 19 квітня 2018 року ухвалою повернув скаржникові.
		30.        На виконання судового рішення у справі № 570/5374/14-ц державна реєстрація права власності матері третьої особи на житловий будинок і земельну ділянку була скасована.
		31.        За твердженням позивача, відомості про державну реєстрацію права власності на житловий будинок і земельну ділянку відсутні, а третя особа не бажає відновлювати записи у відповідному державному реєстрі, внаслідок чого може бути порушеним право позивача здійснити поділ/виділ належної їй частки у спільній сумісній власності.
		32.        Незважаючи на те, що позивач вказує на відсутність бажання відновити записи про державну реєстрацію права власності на житловий будинок і земельну ділянку саме у третьої особи, вважає, що належним відповідачем у справі є державний реєстратор. Тоді як третя особа заперечує проти порушення прав позивача рішеннями, діями чи бездіяльністю державного реєстратора, до якого позивач до звернення до суду не зверталася.
		33.        Відповідно до частини третьої статті 368 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом (частина перша статті 370 ЦК України).
		34.        Спірні правовідносини виникли у позивача з третьою особою щодо визнання права спільної сумісної власності на житловий будинок і земельну ділянку та їх поділ. Позивач вказала, що у провадженні Рівненського районного суду Рівненської області перебуває справа № 2-4983/11 за зверненням позивача до третьої особи, зокрема, про поділ у натурі житлового будинку та земельної ділянки як спільної сумісної власності подружжя. Для того, щоби уможливити поділ цих об'єктів нерухомого майна у справі № 2-4983/11, позивач звернулася до суду з позовом у справі № 570/3439/16-ц.
		35.        Третя особа у заяві від 1 листопада 2017 року у справі № 570/3439/16-ц зазначила, що позивач оспорює її право власності у справі № 2-4983/11, провадження в якій Рівненський районний суд Рівненської області 1 грудня 2017 року зупинив до вирішення справи №569/19218/13-ц.
		36.        З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду вважає, що державний реєстратор є неналежним відповідачем у справі № 570/3439/16-ц стосовно внесення до державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про державну реєстрацію права власності на житловий будинок і земельну ділянку за третьою особою. Належним відповідачем у такій справі має бути третя особа, з якою позивач, на її думку, має право спільної сумісної власності на вказані об'єкти.
		37.        Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (пункт 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц). Встановивши, що позов пред'явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.
		38.        Отже, помилковими є висновки судів першої й апеляційної інстанцій, які задовольнили позов до державного реєстратора про відновлення шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про державну реєстрацію права власності третьої особи на житловий будинок і земельну ділянку.
		39.        Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).
		40.        Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
		41.        Згідно з частиною першою статті 3 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення з позовом, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		42.        Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (стаття 4 ЦПК України у вказаній редакції).
		43.        ВеликаПалата Верховного Суду вважає, що за наявності у позивача та третьої особи іншого спору про поділ спільної сумісної власності неефективним є обраний позивачем спосіб відновлення права шляхом внесення до відповідного державного реєстру записів про державну реєстрацію права власності на житловий будинок і земельну ділянку за третьою особою, а доводи позивача щодо необхідності саме такого відновлення її права - необґрунтованими.
		44.        Обраний позивачем у цій справі спосіб захисту не призводить до відновлення її прав, а можливість звернення позивачем до суду для відновлення права власності третьої особи на нерухоме майно, на яке позивач претендує в іншій судовій справі, процесуальний закон не передбачає.
		45.        Оскільки право власності на житловий будинок і земельну ділянку вже було зареєстрованим раніше, то питання про те, чи були ці об'єкти нерухомого майна зареєстрованими за третьою особою саме під час її перебування з позивачем у шлюбі, а також про те, чи поширюється на вказані об'єкти режим спільної сумісної власності подружжя, можуть бути вирішені у спорі позивача з третьою особою про поділ спільної сумісної власності подружжя.
		(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		(2.1) Щодо суті касаційної скарги
		46.        Згідно з пунктом 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
		47.        Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		48.        ВеликаПалата Верховного Суду вважає, що рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 10 листопада 2016 року й ухвала Апеляційного суду Рівненської області від 21 грудня 2016 року є незаконними та необґрунтованими, оскільки суди задовольнили позов, пред'явлений до неналежного відповідача, а обраний позивачем спосіб захисту є неефективним. Тому касаційну скаргу третьої особи слід задовольнити частково: вказані судові рішення - скасувати й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
		(2.2) Щодо судових витрат
		49.        Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України). Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача (пункт 2 частини першої вказаної статті).
		50.        З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у судах апеляційної та касаційної інстанцій, покладаються на позивача.
		(3) Висновки щодо застосування норм права
		51.        Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі (частина друга статті 51 ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).
		52.        Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (частина перша статті 33 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року).
		53.        Державний реєстратор є неналежним відповідачем за вимогою про відновлення права позивача шляхом внесення до державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Належним відповідачем у такій справі має бути вказана особа.
		54.        Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (пункт 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц). Встановивши, що позов пред'явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.
		55.        Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).
		56.        Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
		57.        Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 3 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року; частина перша статті 4 ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року.
		58.        Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).
		59.        За наявності у позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, іншого спору про поділ спільної сумісної власності спосіб відновлення права позивача шляхом внесення до відповідного державного реєстру записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за третьою особою є неефективним, а можливість звернення до суду з позовом для відновлення права власності третьої особи на таке майно процесуальний закон не передбачає.
		60.        Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).
		61.        Співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом (частина перша статті 370 ЦК України).
		62.        Якщо право власності на нерухоме майно вже було зареєстрованим за одним із членів подружжя, то питання про те, чи були відповідні об'єкти нерухомого майна зареєстрованими за цим членом подружжя саме під час його перебування з іншим членом подружжя у шлюбі, а також про те, чи поширюється на ці об'єкти режим спільної сумісної власності подружжя, можуть бути вирішені у спорі про поділ спільної сумісної власності подружжя.
		Керуючись частиною першою статті 400, пунктом 3 частини першої статті 409, статтями 412, 416, 418, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		П О С Т А Н О В И Л А :
		1.   Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
		2.   Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 10 листопада 2016 року й ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 21 грудня 2016 року скасувати; ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
		3.   Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 606,32 грн, сплачених ним за подання апеляційної скарги, а також 768,00 грн, сплачених ним за подання касаційної скарги.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною й оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач Д.А.ГудимаСудді:Н.О.АнтонюкН.П.Лященко С.В.БакулінаО.Б.Прокопенко В.В.БританчукЛ.І.Рогач О.С.ЗолотніковІ.В.Саприкіна О.Р.КібенкоО.М.Ситнік В.С.КнязєвВ.Ю.Уркевич Л.М.ЛобойкоО.Г.ЯновськаПовний текст постанови підписаний 28 грудня 2018 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...