Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 753/22010/14-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів купівлі-продажу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 03.01.2019. Забезпечено надання загального доступу: 04.01.2019.
Дата набрання законної сили: 17.10.2018
Номер судового провадження: 14-211цс18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		17 жовтня 2018 року
		м. Київ
		Справа № 753/22010/14-ц
		Провадження № 14-211 цс 18
		ВеликаПалата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача - ГудимиД.А.,
		суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В.С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Яновської О. Г.
		розглянуласправу за позовом Приватного акціонерного товариства (далі також - ПрАТ) «Фармацевтична фірма «Дарниця» (далі також - позивач) до ОСОБА_3, ОСОБА_4 (далі разом - відповідачі) про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу нерухомого майна
		за касаційною скаргою відповідачів на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 20 лютого 2015 року, ухвалене суддею Сухомліновим С. М., і постанову Апеляційного суду міста Києва від 15 січня 2018 року, ухвалену колегією суддів у складі ЛапчевськоїО.Ф., КуліковоїС.В. і МахлайЛ.Д.
		Учасники справи:
		-                   позивач: Приватне акціонерне товариство «Фармацевтична фірма «Дарниця» (представник - адвокат СаєнкоОлександрДмитрович),
		-                   відповідач: ОСОБА_3, ОСОБА_4 (представник відповідачів - адвокат ОСОБА_9).
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1.           У грудні2014 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачів 328 910,68 грн залишок неоплаченої вартості квартири за укладеним з ними 6 лютого 1997 року договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1(далі - договір купівлі-продажу квартири) з урахуванням трьох процентів річних, нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України.
		2.           6 лютого 1997 року Закрите акціонерне товариство «Фармацевтична фірма «Дарниця», правонаступником якого є позивач, уклало з відповідачами договір купівлі-продажу квартири, пунктами 4 і 5 якого передбачено, що продаж квартири здійснено за 42 196,00 грн, що на момент розрахунку становило 22 281 умовних одиниць за курсом Національного банку України на день укладення договору купівлі-продажу квартири. Покупці зобов'язалися виплатити продавцю вартість квартири протягом п'ятнадцяти років з моменту укладення договору купівлі-продажу квартири, тобто до 6 лютого 2012 року.
		3.           З огляду на те, що, на думку позивача, відповідачі сплатили кошти за договором купівлі-продажу квартири не у повному обсязі, оскільки вартість квартири мала бути визначена за офіційним курсом національної валюти до долара США, встановленим Національним банком України на день платежу, а не на день укладання договору купівлі-продажу квартири, позивач просив стягнути з відповідачів заборгованість за цим договором і три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.
		Короткий зміст заочного рішення суду першої інстанції
		4.           20 лютого 2015 року Дарницький районний суд м. Києва ухвалив заочне рішення, яким позов задовольнив: стягнув на користь позивача солідарно з відповідачів 328 910,68 грн.
		5.           Мотивував тим, що відповідачі мали сплатити вартість квартири, виходячи з курсу долара США станом на день здійснення платежу, а не на час укладення договору купівлі-продажу квартири в національній валюті. Тому вони мають доплатити позивачеві залишок заборгованості у розмірі 13 043 доларів США, що еквівалентно 328 910,68 грн, з яких: 301 684,59 грн - основний борг, а 27 226,09 грн - три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.
		Заміна сторони стягувача у виконавчому провадженні
		6.           22 квітня 2015 року на підставі рішення від 20 лютого 2015 року суд першої інстанції видав виконавчі листи.
		7.           10 вересня 2015 року головний державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві відкрив виконавчі провадження № 48702411 і № 48694386 за вказаними виконавчими листами.
		8.           30 вересня 2016 року позивач і Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТзОВ) «ФК «Інвест Груп» уклали договір купівлі-продажу права вимоги (далі - договір купівлі-продажу права вимоги) за договором купівлі-продажу квартири.
		8.1.      За умовами цього договору первісний кредитор (позивач) продав, а новий кредитор (ТзОВ «ФК «Інвест Груп») купив (прийняв) право вимоги за договором купівлі-продажу квартири. Це право вимоги відступлене з моменту підписання договору купівлі-продажу права вимогиу повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення, включаючи права вимоги основної суми заборгованості за договором купівлі-продажу квартири і сум нарахованих за останнім і згідно з чинним законодавством України процентів, строк платежу яких настав до дати укладення договору купівлі-продажу права вимоги. Загальна сума заборгованості відповідачів за договором купівлі-продажу квартири станом на 30 вересня 2016 року згідно з договором купівлі-продажу права вимоги складає 332 199,80 грн (пункти 1.1, 1.2 і 3.1 останнього).
		8.2.      З моменту відступлення права вимоги ТзОВ «ФК «Інвест Груп» стало правонаступником позивача у всіх судових справах та/або виконавчих провадженнях щодо договору купівлі-продажу квартири та договорів забезпечення, права за якими відступаються за договором купівлі-продажу права вимоги від 30 вересня 2016 року (п. 3.6 останнього).
		8.3.      Відповідно до акта прийому-передачі документів від 30 вересня 2016 року до договору купівлі-продажу права вимоги від 30 вересня 2016 року позивач передав ТзОВ «ФК «Інвест Груп» оригінал договору купівлі-продажу квартири та оригінал довідки щодо загального обсягу заборгованості за цим договором.
		9.           3 листопада 2016 року позивач з огляду на умови договору подав до суду заяви про заміну сторони виконавчого провадження (вх. №54456 і №54458) з позивача на ТзОВ «ФК «Інвест Груп».
		10.        23 листопада 2016 року на підставі поданих заяв Дарницький районний суд м. Києва постановив ухвали про заміну сторони (стягувача) у виконавчих провадженнях № 48702411 і № 48694386 з позивача на ТзОВ «ФК «Інвест Груп» за виконавчими листами, виданими Дарницьким районним судом м. Києва 22 квітня 2015 року, про стягнення з відповідачів на користь позивача 328 910,68 грн.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції про перегляд заочного рішення
		11.        28 лютого 2017 року Дарницький районний суд м. Києва ухвалою залишив без задоволення заяву відповідачів про перегляд заочного рішення від 20 лютого 2015 року.
		12.        Мотивував тим, що відповідач належним чином повідомлявся судом про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованих листів, а доводи, які наводить відповідач, не мають істотного значення для правильного вирішення справи та не можуть вплинути на судове рішення.
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		13.        15 січня 2018 року Апеляційний суд міста Києва постановою залишив без змін заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 20 лютого 2015 року.
		14.        Мотивував тим, що позивач, укладаючи договір купівлі-продажу квартири та визначаючи її ціну в умовних одиницях, маючи на увазі долар США як стабільну і тверду валюту та надаючи відповідачам розстрочку на 15 років виплати вартості квартири, мав правомірні сподівання отримати кошти відповідно до еквіваленту долара США на день платежу, а не на день укладання договору.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		15.        У березні 2018 року відповідачі подали касаційну скаргу до Верховного Суду, вважаючи, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права.
		16.        У касаційній скарзі просять скасувати заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 20 лютого 2015 року і постанову Апеляційного суду міста Києва від 15 січня 2018 року та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
		Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції
		17.        13 березня 2018 року Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду ухвалою відкрив касаційне провадження.
		18.        30 березня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою призначив справу до судового розгляду у складі колегії з п'яти суддів.
		19.        8 травня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		20.        Обґрунтував її існуванням виключної правової проблеми, вирішення якої необхідне для забезпечення сталого розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
		20.1.  Спір стосується застосування частин першої та другої статті 533 ЦК України і статті 169 ЦК Української РСР, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, щодо можливості виконання грошового зобов'язання у гривнях за офіційним курсом іноземної валюти станом на дату кожного платежу чи на дату укладення договору купівлі-продажу квартири, виходячи з можливості або неможливості визначити шляхом тлумачення цього правочину справжній зміст відповідної його умови щодо порядку проведення розрахунку.
		20.2.  За подібних правовідносин у справі № 753/11000/14-ц, в якій суди відмовили у позові ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця», Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 квітня 2018 року дійшов висновку, що наявні правила тлумачення не дають можливості визначити справжній зміст умови договору купівлі-продажу квартирищодо порядку проведення розрахунку. Тому Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду застосував тлумачення проти того, хто запропонував відповідну умову, оскільки особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови.
		20.3.  Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду погодився з висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 21 грудня 2016 року у справі № 6-2134 цс 15 і від 8 лютого 2017 року у справі № 6-1905 цс 16.
		20.4.  Натомість, у справі № 753/22010/14-ц суди не погодились з вказаними висновками Верховного Суду України й ухвалили рішення про задоволення позову, стягнувши з відповідачів обчислений за курсом Національного банку України гривневий еквівалент заборгованості відповідачів, визначеної у доларах США не на дату укладення договору купівлі-продажу квартири.
		20.5.  Зазначене, на думку Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, свідчить про виключну правову проблему в державі, коли нижчі суди не сприймають висновки найвищого суду у системі судоустрою за однакових фактичних і правових обставин та за подібних правовідносин.
		20.6.  Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду звернув увагу на те, що виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. Правове питання щодо аналогічних спорів позивача з покупцями квартир вже було предметом розгляду Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, які ухвалили протилежні рішення.
		20.7.  В ухвалі від 30 травня 2012 року у справі № 6-59830 вов 10 Верховний Суд України дійшов висновку про необхідність стягнення коштів за договором в еквіваленті на дату платежу, а в подальшому відійшов від цього висновку, зазначивши про необхідність урахування тлумачення договору на дату його укладення.
		20.8.  Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вказав також на те, що у провадженнях судових органів різних інстанцій перебуває більше 20 справ позивача у подібних правовідносинах. Зокрема, у Верховному Суді у складі Касаційного цивільного суду відкриті касаційні провадження № 61-826 ск 18, № 61-14304 ск 18, № 61-3281 зп 18, № 61-16107 ск 18, № 61-16106 ск 18, № 61-825 ск 18, № 61-16577 ск 18, № 61-16578 ск 18, № 61-16575 ск 18, № 61-16108 ск 18, № 61-14291 ск 18, № 61-15376 ск 18.
		20.9.  З погляду якісного критерію про виключність означеної правової проблеми свідчать такі обставини: 1) суди допустили істотні порушення норм процесуального права, які унеможливили розгляд справи з дотриманням вимог справедливого судового розгляду; 2) норми матеріального чи процесуального права були застосовані судами нижчих інстанцій так, що постає питання про дотримання принципу пропорційності, тобто про забезпечення належного балансу між інтересами сторін у справі.
		20.10.               З огляду на вказане в ухвалі від 8 травня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного судуконстатував, що вирішення цих правових питань з урахуванням висновків Верховного Суду України та вищих судів у подібних правовідносинах складає виключну правову проблему, вирішення якої необхідне для забезпечення сталого розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		(1) Доводи осіб, які подали касаційну скаргу
		21.        Відповідачі вказують на те, що сторони у договорі встановили гривневий еквівалент вартості квартири на день укладення договору, і його умови не передбачають іншого розрахунку, крім як розрахунку у національній валюті - гривні.
		22.        Стверджують, що сплатили повну вартість квартири до 6 лютого 2012 року згідно з умовами договору купівлі-продажу квартири, що підтверджується квитанціями про оплату.
		23.        Крім того, суди не звернули увагу на висновки Верховного Суду України, сформульовані у постановах від 21 грудня 2016 року у справі № 6-2134цс15 і від 8 лютого 2017 року у справі № 6-1905цс16, за результатами розгляду аналогічних вимог позивача до інших покупців квартир у тому ж будинку. Зокрема, не врахували те, що у пункті 4 договору купівлі-продажу квартири передбачений еквівалент вартості квартири на день укладення договору, а не на день здійснення платежу.
		24.        27 квітня 2018 року відповідач ОСОБА_3 подала письмові пояснення на відзив позивача на касаційну скаргу.
		25.        21 травня 2018 року адвокат відповідача ОСОБА_3 подав письмові пояснення до касаційної скарги, в яких вказує на те, що вартість квартири у гривнях та її еквівалент в умовних одиницях на день укладення договору купівлі-продажу квартирине відповідає доларовому еквіваленту вартості квартир на цей же день. А тому вважає, що позивач, а за ним і суди визначили гривневий еквівалент вартості квартири до неіснуючої іноземної валюти, помилково вказавши, що такою валютою був долар США.
		26.        26 червня 2018 року відповідач ОСОБА_3 й інші власники квартир, придбаних у позивача, подали заяву, в якій просять звернути увагу на висновки Верховного Суду України та Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, а також законно вирішити спір.
		27.        5 липня 2018 року відповідач ОСОБА_3 подала додаткові письмові пояснення на міркування щодо вирішення виключної правової проблеми, які були подані позивачем.
		(2) Позиція позивача
		28.        23 квітня 2018 року позивач подав відзив, в якому вказав, що відповідач у касаційній скарзі не зазначив, які саме норми матеріального чи процесуального права порушені судами першої й апеляційної інстанцій.
		29.        Зазначає, що відповідачі у скарзі не довели, що правовідносини між сторонами мають інший характер, аніж описаний у рішенні Дарницького районного суду м. Києва від 20 лютого 2015 року та у постанові Апеляційного суду міста Києва від 15 січня 2018 року.
		30.        Просить залишити оскаржені судові рішення без змін, оскільки до спірних правовідносин має застосовуватися частина друга статті 533 ЦК України, відповідно до якої належним виконанням зобов'язання за договором купівлі-продажу квартири слід вважати сплату суми у гривнях, яка розраховується, виходячи з еквіваленту вартості квартир, зазначеної у вказаному договорі в умовних одиницях, перерахованих у гривню за курсом долара США до гривні на день платежу.
		31.        Стверджує, що суди вірно врахували обставини, встановлені у рішенні Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних від 11 липня 2012 року у справі № 6-26110св12, яким також встановлено, що належним виконанням зобов'язання за договором слід вважати таку сплату суми у гривнях, яка розраховується, виходячи з еквіваленту вартості квартир, зазначеної у договорах в умовних одиницях, перерахованих у гривню за курсом долара США до гривні на день здійснення платежів.
		32.        Вважає оскаржені судові рішення законними й обґрунтованими та просить у задоволенні касаційної скарги відмовити за безпідставністю.
		33.        25 квітня 2018 року позивач подав додаткові пояснення щодо законності й обґрунтованості рішень судів першої й апеляційної інстанцій.
		34.        21 червня 2018 року позивач подав міркування щодо вирішення виключної правової проблеми.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		(1) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій
		35.        Відповідно до частини першої статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього кодексу. У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначені загальні способи, що мають застосовуватися для тлумачення на трьох його рівнях:
		35.1.  Перший рівень тлумачення - за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів (абзац перший частини третьої статті 213 ЦК України).
		35.2.  Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також, з чого вони виходили при його виконанні (абзац перший частини третьої статті 213 ЦК України).
		35.3.  Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення (частина четверта статті 213 ЦК України).
		36.        Спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу виконання умов договору купівлі-продажу квартири, зокрема його пункту 4.
		37.        Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції; частина перша статті 58 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи у суді першої інстанції). Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 77 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції).
		38.        Обставини, встановлені рішенням суду, зокрема, у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції; близький за змістом припис був закріплений у частині третій статті 61 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи у суді першої інстанції).
		39.        З метою правильного вирішення цього спору суди першої й апеляційної інстанцій мали, враховуючи вимоги статті 213 ЦК України, витлумачити пункт 4 договору купівлі-продажу квартири, встановити наявність або відсутність факту порушення відповідачами їх обов'язків за цим договором щодо повної сплати вартості квартири, а у разі встановлення факту такого порушення - визначити суму коштів, яку слід стягнути з відповідачів.
		40.        Відповідачі у касаційній скарзі заперечують законність й обґрунтованість ухвалених у справі судових рішень, а позовні вимоги вважають безпідставними.
		41.        Суди першої й апеляційної інстанцій встановили обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідачів 13 043 доларів США заборгованості з оплати вартості квартири, що станом на 2 грудня 2014 року становило 196 949,30 грн, через порушення відповідачами пункту 4 договору купівлі-продажу квартири, а саме через несплату ними повної вартості квартири.
		42.        Проте, вважаючи обґрунтованим позов, суд першої інстанції встановив суму заборгованості відповідачів за договором купівлі-продажу квартири на підставі розрахунку, наданого позивачем, тоді як суд апеляційної інстанції мотивував рішення тим, що сума заборгованості за договором купівлі-продажу квартири вже встановлена у справі № 22-ц/796/2658/2013 за позовом відповідачів й інших осіб до позивача про усунення перешкод у користуванні власністю та зобов'язання вчинити дії.
		42.1.  У рішенні від 13 лютого 2013 року у вказаній справі, залишеному без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 серпня 2013 року (провадження № 6-10194св13), Апеляційний суд міста Києвавказав, що за період з серпня 1995 року по вересень 2011 року за договором купівлі-продажу квартири, укладеним з відповідачами, вони виплатили 9 238 доларів США з урахуванням курсу долара США до гривні на день здійснення платежів, а заборгованість з оплати вартості квартири згідно з довідкою ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» від 7 вересня 2012 року становить 13 043 долари США. Вказане судове рішення є чинним.
		42.2.  Предмет позову у справі № 22-ц/796/2658/2013 стосувався усунення перешкод у користуванні власністю відповідачів і зобов'язання вчинити певні дії - письмово повідомити Сьому Київську державну нотаріальну контору про те, що власники квартир сплатили повну їх вартість.
		42.3.  Апеляційний суд у мотивувальній частині рішення від 13 лютого 2013 року відобразив зміст довідки ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» від 7 вересня 2012 року, згідно з якою у відповідачів є заборгованість у сумі 13 043 доларів США, скасував рішення суду першої інстанцій й ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову відповідачів про усунення перешкод у користуванні власністю та зобов'язання вчинити дії.
		43.        Суд апеляційної інстанції у постанові від 15 січня 2018 року, даючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції від 20 лютого 2015 року, зокрема щодо тлумачення пункту 4 договору купівлі-продажу квартири, керувався, як і суд першої інстанції, рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 липня 2012 року у справі № 6-26187св12, а також застосував висновки Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, сформульовані у рішенні від 11 липня 2012 року у справі № 6-26110св12. На їх підставі апеляційний суд встановив таке:
		43.1.  Згідно з умовами договорів купівлі-продажу квартир ціна квартири виражена у національній валюті України - гривні. Визначення у вказаних договорах грошового еквівалента цих зобов'язань покупців в умовних одиницях законом не заборонено. А належним виконанням зобов'язань за цими договорами є сплата позивачеві коштів у національній валюті України у сумі, що на день сплати відповідає еквіваленту визначеної вартості квартир в умовних одиницях;
		43.2.  Належним виконанням відповідачами грошових зобов'язань за договорами купівлі-продажу квартир слід вважати сплату ними такої суми у гривнях, яка розраховується, виходячи з еквіваленту вартості квартир, зазначеної у договорах в умовних одиницях, перерахованої у гривню за курсом долара США до гривні на день здійснення платежів.
		44.        Позивач стверджує, що апеляційний суд вірно врахував обставини, встановлені у рішенні Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 липня 2012 року у справі № 6-26110св12.
		45.        Велика Палата Верховного Суду вважає такі доводи позивача необґрунтованими та звертає увагу на таке:
		45.1.  Апеляційний суд міста Києва у мотивувальній частині рішення від 13 лютого 2013 року у справі № 22-ц/796/2658/2013, вказавши, що відповідачі не надали докази спростування наведених у довідці ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» від 7 вересня 2012 року відомостей про заборгованість, оцінку цій довідці та зафіксованій у ній обставині не надав.
		45.2.  У тексті рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 липня 2012 рокуу справі № 6-26187св12, в якій брали участь позивач і відповідачі, констатовано, що хоча платежі на території України і повинні здійснюватися у національній валюті, однак закон не забороняє використовувати іноземну валюту для визначення (розрахунку) розміру грошових зобов'язань. У вказаному рішенні відсутній наведений вище висновок, яким керувався суд апеляційної інстанції у справі № 753/22010/14-ц, щодо порядку розрахунків між сторонами за договором купівлі-продажу квартири, виходячи з еквіваленту її вартості, зазначеної у договорі в умовних одиницях і перерахованої у гривню за курсом долара США до гривні на день платежу.
		45.3.  РішенняВищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 липня 2012 року у справі № 6-26110св12 (в якому було встановлено, що належним виконанням відповідачами грошових зобов'язань за договорами купівлі-продажу квартир слід вважати сплату ними такої суми у гривнях, яка розраховується, виходячи з еквіваленту вартості квартир, зазначеної у договорах в умовних одиницях і перерахованої у гривню за курсом долара США до гривні на день здійснення платежів) також не має преюдиціального значення для вирішення справи № 753/22010/14-ц, оскільки відповідачі не були учасниками справи № 6-26110св12.
		46.        З огляду на вказане у справі № 753/22010/14-ц суд першої інстанції неправильно застосував частину третю статті 61 ЦПК України у відповідній редакції, а суд апеляційної інстанції неправильно застосував частину четверту статті 82 ЦПК України у відповідній редакції, встановивши на підставі судових рішень, які не мають преюдиціального значення, необхідні для вирішення спору обставини справи, зокрема стосовно тлумачення змісту пункту 4 договору купівлі-продажу квартири та наявності факту порушення відповідачами їх обов'язків за цим договором щодо повної сплати вартості квартири, а також звільнивши позивача від доказування цих обставин.
		47.        Крім того, встановивши наявність заборгованості відповідачів на підставі рішення Апеляційного суду міста Києва від 13 лютого 2013 року у справі № 22-ц/796/2658/2013, в якому суд не надав оцінку довідці ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» від 7 вересня 2012 року про заборгованість відповідачів,у справі № 753/22010/14-ц суди також не дослідили розрахунок позивачем боргу відповідачів, заперечення останніх проти такого боргу, а також визначення заборгованості відповідачів за договором купівлі-продажу квартири у договорі купівлі-продажу права вимоги від 30 вересня 2016 року.
		48.        Відтак, Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованими доводи відповідачів про порушення судами першої й апеляційної інстанцій норм процесуального права, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази, а з порушенням частини третьої статті 61 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи у суді першої інстанції, та частини четвертої статті 82 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, керувалися судовими рішеннями, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи та впливають на права й інтереси всіх учасників спору.З огляду на вказане у цій справі неможливим є вирішення правової проблеми, поставленої Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в ухвалі від 8 травня 2018 року.
		49.        ВеликаПалата Верховного Суду звертає також увагу на те, що суд першої інстанції, постановляючи 28 лютого 2017 року ухвалу про залишення без задоволення заяви відповідачів про перегляд заочного рішення від 20 лютого 2015 року, не звернув увагу на те, що ухвалами від 23 листопада 2016 року цей суд замінив стягувача у виконавчих провадженнях № 48702411 і № 48694386 з позивача на ТзОВ «ФК «Інвест Груп» за виконавчими листами, виданими цим судом 22 квітня 2015 року, про стягнення з відповідачів на користь позивача 328 910,68 грн. Про це також вказував і представник позивача у поясненнях щодо заяви відповідачів про перегляд заочного рішення від 20 лютого 2015 року.
		50.        ВеликаПалата Верховного Суду вважає, що суд першої інстанції, переглядаючи 28 лютого 2017 року заочне рішення від 20 лютого 2015 року, а також суд апеляційної інстанції, переглядаючи це рішення 15 січня 2018 року, не дослідили докази правонаступництва позивача та не надали оцінки підставам для заміни кредитора у зобов'язанні за договором купівлі-продажу права вимоги від 30 вересня 2016 року, укладеним позивачем з ТзОВ «ФК «Інвест Груп». Зокрема, суди не надали оцінки предмету цього договору, сумі заборгованості позивачів, визначеній у його пункті 1.2, а також акту прийому-передачі документів, за яким позивач разом з оригіналом договору купівлі-продажу квартири передав ТзОВ «ФК «Інвест Груп» оригінал довідки про загальний обсяг заборгованості відповідачів у сумі 332 199,80 грн.
		51.        За наслідками оцінки вказаних доказів суди, зокрема, мали вирішити питання про процесуальне правонаступництво позивача ТзОВ «ФК «Інвест Груп», якщо судове рішення впливатиме на права й інтереси останнього, зокрема на стадії виконавчого провадження, на якій ТзОВ «ФК «Інвест Груп» є стягувачем.
		52.        Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		53.        З огляду на вказане доводи касаційної скарги стосовно встановлення фактичних обставин справи, які не були встановлені судами першої й апеляційної інстанцій у рішеннях, які оскаржують відповідачі, а також доводи відзиву на касаційну скаргу стосовно змісту спірних правовідносин не можуть бути досліджені судом касаційної інстанції, та мають бути предметом розгляду у суді першої інстанції.
		(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		(2.1) Щодо суті касаційної скарги
		54.        Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
		55.        Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
		56.        Відповідно до частини четвертої та п'ятої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. Висновки суду касаційної інстанції, в зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.
		57.        З огляду на надану оцінку аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій Велика Палата Верховного Суду вважає касаційну скаргу частково обґрунтованою. Тому рішення Дарницького районного суду м. Києва від 20 лютого 2015 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 15 січня 2018 року слід скасувати, а справу направити на новий розгляддо суду першої інстанції.
		58.        Під час нового розгляду справи суд повинен виконати вимоги процесуального закону, врахувати викладені у постанові висновки суду касаційної інстанції, на підставі належних і допустимих доказів встановити фактичні обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи та впливають на права й інтереси учасників спору, зокрема, встановити згідно з визначеними правилами тлумачення договорів, враховуючи звичаї ділового обороту, попередню та наступну поведінку сторін договору купівлі-продажу квартири, їх майнові інтереси, права й обов'язки, дійсний зміст, природу та мету цього договору, валюту зобов'язання його сторін, особливості проведених розрахунків між ними, а також надати належну оцінку наданим учасниками спору доказам, їх аргументам і постановити законне й обґрунтоване рішення.
		59.        Вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи (частина перша статті 417 ЦПК України).
		(2.2) Щодо судових витрат
		60.        З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, мають бути розподілені за результатами розгляду справи судом.
		Керуючись частиною першою статті 400, пунктом 2 частини першої статті 409, статтями 411, 416-419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		П О С Т А Н О В И Л А :
		1.   Касаційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задовольнити частково.
		2.   Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 20 лютого 2015 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 15 січня 2018 року скасувати; справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач Д.А.ГудимаСудді:Н.О.АнтонюкН.П.Лященко С.В.БакулінаО.Б.Прокопенко В.В.БританчукЛ.І.Рогач В.І.ДанішевськаІ.В.Саприкіна О.С.ЗолотніковО.М.Ситнік О.Р.КібенкоО.С.Ткачук В.С.КнязєвО.Г.Яновська Л.М.Лобойко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...