Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/57875/17-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із трудових правовідносин; Спори, що виникають із трудових правовідносин про виплату заробітної плати.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 03.01.2019. Забезпечено надання загального доступу: 03.01.2019.
Дата набрання законної сили: 20.12.2018
Номер судового провадження: 61-46207ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України 
		 
		20 грудня 2018 року
		м. Київ
		справа № 757/57875/17-ц
		провадження № 61-46207св18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., ХоптиС. Ф.,
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_4,
		відповідач - державний концерн «Укроборонпром»,
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Печерського районного суду міста Києва, у складі судді Батрин О. В., від 20 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва, у складі колегії суддів: Андрієнко А. М., Заришняк Г. М., Мараєвої Н. Є., від 06 вересня 2018 року,
		В С Т А Н О В И В :
		У вересні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до державного концерну «Укроборонпром» (далі - ДК «Укроборонпром», Концерн) про стягнення заробітної плати.
		Свої вимоги ОСОБА_4 мотивувала тим, що з 21 червня 2012 року по 27 червня 2017 року вона працювала на посаді провідного юрисконсульта юридичного департаменту ДК «Укроборонпром». 19 червня 2017 року ОСОБА_4 направила до ДК «Укроборонпром» заяву про здійснення перерахунку відпускних та днів відряджень, скоригувавши їх відповідно до коефіцієнтів підвищень розмірів посадового окладу та виплату відповідних сум оплати праці, у задоволенні якої відповідачем було відмовлено. 29 червня 2017 року, при звільненні, позивачу відповідачем виплачено неоспорювану суму, що належала до виплати. Проте, ОСОБА_4 вважає, що не всі виплати були виплачені відповідачем у день її звільнення. Зазначала, що їй була виплачені заробітна плата, компенсаційні виплати за відпустку та днів відряджень без врахування підвищення посадового окладу, що мало місце 02 жовтня 2015 року та у квітні 2016 року.
		Із урахуванням зазначеного, позивач просила позов задовольнити, визнати її право на оплату праці шляхом коригування заробітної плати та інших виплат відповідно до пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 № 100 (далі - Порядок № 100). Зобов'язати ДК «Укроборонпром» здійснити коригування заробітної плати та інших виплат відповідно до пункту 10 Порядку № 100. Стягнути належну відкориговану відповідно до пункту 10 Порядку № 100 суму заробітної плати, що не була виплачена в день звільнення. Стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 64 851, 40 грн.
		Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 20 квітня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що згідно пункту 10 Порядку № 100 на госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей, а зменшення коефіцієнта підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві провадиться відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах). Фінансова можливість корегування заробітної плати та інших виплат на коефіцієнт їх підвищення у Концерну була відсутня. Роботодавцем було правомірно відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_4 про здійснення перерахунку компенсаційних виплат за відпустку та днів відряджень, скоригованих відповідно до коефіцієнтів підвищень розмірів посадового окладу у та виплаті відповідних сум оплати праці. Враховуючи те, що ДК «Укроборонпром» було здійснено ОСОБА_4 виплату всіх сум, які належали їй при звільненні, підстави для задоволення позовних вимог останньої відсутні.
		Постановою Апеляційного суду міста Києва від 06 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, а рішення Печерського районного суду міста Києва від 20 квітня 2018 року - без змін.
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну правову оцінку, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Позивачем не доведено обставин, на які вона посилалася у позовній заяві. При звільненні позивача відповідач ДК «Укроборонпром» здійснив розрахунок з ОСОБА_4 в повному обсязі в межах суми, яка не є спірною.
		У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 20 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 06 вересня 2018 року і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. 
		Касаційна скарга мотивована тим, що судами не застосовані до спірних правовідносин положення частини шостої статті 97 КЗпП України, статті 12 Закону України «Про оплату праці», статті 7, 14 Закону України «Про колективні договори і угоди» та положення колективного договору, які підлягають застосуванню при вирішення роботодавцем питання витрат на виплату заробітної плати працівникам. ДК «Укроборонпром» не були передбачені у фінансовому плані витрати на застосування коефіцієнту корегування середньої заробітної плати у зв'язку із збільшенням посадових окладів, що є порушенням умов колективного договору. Судами також не було застосовано до спірних правовідносин положення пункту 2 Порядку № 100. Висновок судів про те, що підприємство не було прибутковим і не мало фінансової можливості застосувати коефіцієнт підвищення заробітної плати є безпідставним та суперечить пункту 10 Порядку № 100. У жовтні 2015 року та квітні 2016 року в ДК «Укроборонпром» відбулося підвищення посадових окладів, отже, відповідно до пункту 10 Порядку № 100, роботодавець після підвищення посадових окладів мав здійснювати коригування середньої заробітної плати працівників на коефіцієнт підвищення. Посилання судів попередніх інстанцій на висновок ТОВ «Кроу Хорват ЕйСі Україна» щодо фінансових можливостей ДК «Укроборонпром» у 2015-2017 роках є безпідставними, оскільки такий висновок зроблений без опрацювання бухгалтерської звітності ДК «Укроборонпром» та містить лише особисту думку, яка надана роботодавцеві за відповідну плату.
		ДК «Укроборонпром» направив до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, який мотивовано тим, що доводи касаційної скарги є безпідставними, судами правильно застосовано норми матеріального права, а доводи касаційної скарги не спростовують правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій. Оскільки відсоток зростання витрат на заробітну плату у 2015-2016 роках значно менший за відсоток зростання посадових окладів у зазначених роках, фінансова можливість коригування заробітної плати та інших виплат на коефіцієнт їх підвищення у ДК «Укроборонпром» була відсутня.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Судами встановлено, що ДК «Укроборонпром» утворено відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1221 «Про утворення ДК «Укроборонпром», з включенням до його складу державних підприємств.
		21 червня 2012 року наказом ДК «Укроборонпром» № 271-ОС ОСОБА_4 призначено на посаду провідного юрисконсульта управління претензійно- позовної роботи юридичного департаменту Концерну (т. 1 а. с. 78).
		13 червня 2014 року наказом ДК «Укроборонпром» № 189-ОС з 16 червня 2014 року ОСОБА_4 переведено на посаду провідного юрисконсульта сектору взаємодії із правоохоронними та контролюючими органами управління претензійно-позовної роботи юридичного департаменту Концерну (т. 1 а. с. 79).
		20 квітня 2017 року у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці підприємства працівників повідомлено про скорочення чисельності штату та повідомлено ОСОБА_4 про скорочення посади (т. 1 а.с. 80).
		19 червня 2017 року позивач ОСОБА_4 звернулась до генерального директора Концерну із заявою про здійснення перерахунку відпускних днів та відряджень, корегування заробітної плати на відповідні коефіцієнти підвищень розмірів посадового окладу та виплату відповідних сум (т. 1 а. с. 20).
		За результатами розгляду заяви, листом № UOP-2.0-5936 відмовлено позивачу ОСОБА_4 у здійсненні такого перерахунку з посиланням на те, що фінансові можливості для корегування виплат працівникам на коефіцієнт підвищення посадових окладів відсутні (т. 1 а. с. 22-23).
		27 червня 2017 року наказом ДК «Укроборонпром» № 105-ОС ОСОБА_4 звільнено на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату працівників з виплатою грошової компенсації за невикористану основну щорічну відпустку за 18 календарних днів за робочий період з 21 червня 2016 року по 27 червня 2017 року, а також виплатою вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку (т. 1 а. с. 21).
		Судами також встановлено, що 15 жовтня 2015 року наказами Концерну № 65-ШР та 235-ОС з 01 жовтня 2015 року введено в дію новий штатний розпис Концерну та підвищено посадові оклади працівників.
		18 квітня 2016 року наказами Концерну № 12-ШР та 47-ОС з 01 квітня 2016 року зазначений штатний розпис змінено шляхом введення в дію нового штатного розпису, а також підвищено посадові оклади працівників (т. 1 а. с. 81, 83).
		Після підвищення розмірів посадових окладів, відповідні зміни були внесені до фінансових планів Концерну та затверджені наглядовою радою Концерну. Зміни передбачали збільшення витрат Концерну на підвищення розмірів посадових окладів без врахування коефіцієнта коригування середньої заробітної плати (т. 1 а. с. 85-88).
		Державною фінансовою інспекцією України 28 липня 2015 року проведено перевірку Концерну, за результатами якої складено Акт № 08-21/13 про наявність зауважень, у тому числі щодо відсутності визначених міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів) у колективному договорі (т. 1 а. с. 89-139).
		Радою трудового колективу Концерну було ініційовано процес розроблення та погодження щодо внесення доповнень до колективного договору в частині затвердження мінімальних коефіцієнтів міжпосадових співвідношень посадових окладів керівників, професіоналів і фахівців ДК «Укроборонпром» до посадового окладу техніка, згідно переліку посад діючого штатного розпису ДК «Укроборонпром» та вирішено звернутись до адміністрації Концерну щодо необхідності здійснення такого доповнення до колективного договору та внесення відповідних змін до штатного розпису.
		Разом з тим, даних про підписання змін або доповнень до колективного договору немає, міжкваліфікаційні (міжпосадові) співвідношення розмірів тарифних ставок (посадових окладів) не визначені, що підтверджується вказаним додатком до колективного договору. З 2012 року по 2017 рік до місцевої державної адміністрації жодних змін до колективного договору Концерну для здійснення державної реєстрації не подавалося, що підтверджується копією листа управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації № 20985 від 27 грудня 2017 року.
		Згідно статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
		Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
		Відповідно до статті 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. За положеннями статті 117 КЗпП України обов'язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.
		Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4, оскільки остання не довела порушення роботодавцем обов'язку по виплаті працівнику належних сум при звільненні. Судами встановлено, що при звільненні позивача відповідачем було здійснено розрахунок у повному обсязі.
		Згідно з пункту 10 Порядку № 100 на госпрозрахункових підприємствах і в організаціях, до яких відноситься ДК «Укроборонпром», у випадках підвищення посадових окладів корегування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей. 
		Колективним договором ДК «Укроборонпром» за спірний період (з 01 жовтня 2015 року по 01 квітня 2016 року) не було передбачено застосування коефіцієнту підвищення заробітної плати та не визначений його розмір. Застосування такого коефіцієнту ставиться в залежність від фінансової можливості підприємства.
		ТОВ «Кроу Хорват ЕйСі Україна» проведено оцінку необхідності та фінансової можливості корегування розміру середньої заробітної плати на коефіцієнт підвищення посадових окладів з 01 жовтня 2015 року та 01 квітня 2016 року відповідно до пункту 10 Порядку № 100, за результатами якої складено звіт, згідно якого фінансова можливість корегування заробітної плати та інших виплат на коефіцієнт їх підвищення у Концерну була відсутня. Обґрунтованість та достовірність вказаного звіту не спростована позивачем належними доказами.
		Із урахуванням зазначеного, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що доводи позивача про те, що підприємство було прибутковим і мало фінансову можливість для застосування коефіцієнту підвищення заробітної плати не знайшли свого підтвердження.
		Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення постановлені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.
		Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій. Судами правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, зроблені обґрунтовані висновки на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (стаття 89 ЦПК України).
		Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		П О С Т А Н О В И В :
		Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
		Рішення Печерського районного суду міста Києва від 20 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 06 вересня 2018 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді            Є. В. Синельников    О. В. Білоконь   С. Ф. Хопта

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...