Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 310/5390/16 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 03.01.2019. Забезпечено надання загального доступу: 03.01.2019.
Дата набрання законної сили: 12.12.2018
Номер судового провадження: 61-7351ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова                                      
		Іменем України                                                         
		                            
		12 грудня  2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 310/5390/16-ц
		провадження № 61-7351св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Червинської М. Є., 
		суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І.,  Крата В. І.,   Курило В. П.,        
		  
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_4,
		відповідач - Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області,
		третя особа - Бердянський центр зайнятості Запорізької області, 
		  
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу  ОСОБА_4 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області                    від 26 червня 2017 року у складі судді  Полянчука Б. І. та на  рішення апеляційного суду Запорізької області від 02 листопада 2017 року  у складі суддів:  Гончар М. С., Кочеткової І. В., Маловічко С. В.,
		 
		                                                    ВСТАНОВИВ :
		              
		У  серпні 2017 року ОСОБА_4 звернулася  до  суду  з позовом до   Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради про відшкодування майнової та моральної шкоди, в якому просила стягнути з відповідача на її користь 7445,73 грн   майнової шкоди та 10 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
		 
		В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_4 зазначала, що     постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 10 березня           2016 року в справі за її позовом  визнано  бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області щодо відмови у видачі довідки про взяття її на облік як внутрішньо переміщеної особи неправомірною та зобов'язано відповідача  видати вказану довідку та взяти її на облік.
		 
		ОСОБА_4 посилалась на те, що протиправність бездіяльності відповідача, який є органом місцевого самоврядування при здійсненні ним своїх повноважень, встановлена постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 10 березня 2016 року. Оскільки внаслідок протиправної поведінки відповідача позивач зазнала фізичних, психічних та душевних страждань, які призвели до зміни звичайного способу життя, просила суд задовольнити її позовні вимоги.
		 
		Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області                     від 26 червня 2017 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведеністю позовних вимог. 
		 
		Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 02 листопада                 2017 року рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області      від 26 червня 2017 року в частині відшкодування моральної шкоди   змінено в частині правового обґрунтування відмови в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди. 
		 
		Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області не є належним відповідачем у справі. 
		 
		У листопаді 2017 року ОСОБА_4 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ  із касаційною скаргою на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 26 червня 2017 року та на рішення апеляційного суду Запорізької області від 02 грудня 2017 року в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, в якій просить скасувати  оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким задовольнити її  позовні вимоги.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення  ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.  
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ  від 05 грудня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_4  на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області                   від 26 червня 2017 року та на рішення апеляційного суду Запорізької області від 02 грудня 2017 року залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків скарги.
		Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності              15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. 
		Підпунктом 4 пункту першого Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються  спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		09 лютого 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_4 передано до касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2018 року відкрито провадження у даній справі та витребувано з Бердянського міськрайонного суду Запорізької області зазначену справу.
		 
		20 березня 2018 року від Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_4, який мотивований тим, що позовні вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки не підтверджені належними доказами. Оскаржувані ОСОБА_4 судові рішення першої та апеляційної інстанцій в частині відшкодування моральної шкоди є законними та обґрунтованими, оскільки ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права. 
		 
		06 березня 2018 року вказана справа надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.  
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2018 року зазначена справа призначена до судового розгляду.
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати   доведеними   обставини,   що   не   були   встановлені   в   рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недоведеність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. 
		Предметом оскарження є рішення судів першої та апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позовних вимог рішення не оскаржуються, а тому не переглядаються касаційним судом.
		Касаційна скарга ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню.
		Згідно із статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
		 
		Частинами першою та другою статті 22 ЦК України передбачено право особи на відшкодування збитків у результаті порушення її цивільного права. Збитками є, у тому числі, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
		 
		Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (стаття 1173 ЦК України).
		 
		При цьому, незаконність рішення, дій чи бездіяльність завдавача шкоди повинна бути доведена, а вина в цьому випадку презумюється. Суб'єктом відшкодування завданої шкоди є Держава та орган місцевого самоврядування. Тобто шкода відшкодовується за рахунок державного бюджету, бюджетів органів місцевого самоврядування. 
		 
		Відповідно до підпункту 2) пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (органами місцевого самоврядування) за рахунок коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) в межах бюджетних призначень за рішенням суду у розмірі, що не перевищує суми реальних збитків, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		 
		Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, врегульований Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок) (пункт 1 Порядку).
		 
		У пункті 3 Порядку визначено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
		 
		При цьому боржники в контексті пункту 2 Порядку - це визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства.
		 
		Суди попередніх інстанцій встановили, що 16 січня та 08 лютого 2016 року ОСОБА_4 зверталася до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради про видачу довідки про взяття її на облік як внутрішньо переміщеної особи  з тимчасового окупованої території України - Автономної Республіки Крим у зв'язку зі звільненням для отримання допомоги по безробіттю, про що отримала відмову.
		 
		Постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області                 від 10 березня 2016 року визнано неправомірною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради щодо відмови у видачі довідки про взяття на облік          ОСОБА_4 як внутрішньо переміщену особу, зобов'язано відповідача взяти на облік ОСОБА_4, як внутрішньо переміщену особу та надати їй довідку про взяття на облік.
		 
		На виконання вказаної постанови Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 10 березня 2016 року Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради 12 квітня 2016 року видало ОСОБА_4 довідку про взяття її на облік як внутрішньо переміщену особу. Зазначену довідку позивач надала Бердянському міському центру зайнятості, який переглянув розмір допомоги з 12 квітня 2016 року, а не з моменту першого її звернення до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради.
		 
		Після неодноразових звернень ОСОБА_4 Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради 23 лютого 2017 року видало їй довідку про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи з моменту першого звернення з 16 січня 2016 року, а Бердянський міський центр зайнятості 24 березня 2017 року видав наказ про здійснення позивачу перерахунку допомоги по безробіттю за період з 16 січня 2016 року по 11 квітня 2016 року в розмірі 7 445,74 грн, який вона отримала лише 24 березня 2017 року.
		Обгрунтовуючи свої позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, позивач посилалась на те, щопротиправність бездіяльності відповідача, який є органом місцевого самоврядування при здійсненні ним своїх повноважень, встановлена постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 10 березня 2016 року. Внаслідок протиправної поведінки відповідача вона зазнала фізичних, психічних та душевних страждань, які призвели до зміни звичайного способу життя, заподіяну їй моральну шкоду  оцінила в 10 000 грн.
		Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено факт заподіяння їй моральної шкоди відповідачем, оскільки сам по собі факт протиправності бездіяльності відповідача не є підставою для стягнення моральної шкоди. 
		Апеляційний суд, змінюючи рішення суду першої інстанції в частині правового обґрунтування відмови в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, виходив із того, що відповідач відноситься до суб'єктів, відповідальність за спричинену шкоду якими передбачена статтею 1173 ЦК України; факт неправомірності бездіяльності відповідача щодо відмови у видачі довідки про взяття на облік позивача встановлений постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 10 березня         2016 року, що набрало законної сили; проте, позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню через неналежність відповідача у справі.
		Такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій не ґрунтуються на вимогах закону.
		Протиправну бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області, який є органом місцевого самоврядування при здійсненні ним своїх повноважень, встановлено постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 10 березня 2016 року,  ОСОБА_4 має право на відшкодування моральної шкоди, завданої їй неправомірною бездіяльністю.
		Суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області відноситься до суб'єктів, відповідальність за спричинену шкоду якими передбачена статтею 1173 ЦК України, та що через його бездіяльність ОСОБА_4 було завдано моральної шкоди, проте відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди припустився помилки вважаючи, що Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області є неналежним відповідачем у справі.
		Завдана позивачу моральна шкода має бути відшкодована винною особою - боржником в контексті пункту 2 вказаного вище Порядку (Управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради ), а на Державне казначейство України покладається функція з виконання рішення суду щодо стягнення коштів з боржника - Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради на підставі виконавчого документу (пункт 3 Порядку). 
		Внаслідок протиправної поведінки відповідача позивач зазнала фізичних, психічних та душевних страждань, які призвели до зміни звичайного способу життя, а тому позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню в розмірі 1000 грн.  
		За таких обставин  рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 26 червня 2017 року та рішення апеляційного суду Запорізької області від 02 грудня 2017 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди підлягають скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про їх часткове задоволення. В іншій частині рішення судів першої та апеляційної інстанцій слід  залишити без змін.
		Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України та відповідно до статті 1174 ЦК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного суду
		          ПОСТАНОВИВ :
		Касаційну скаргу  ОСОБА_4 задовольнити частково. 
		Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області                     від 26 червня 2017 року та   рішення апеляційного суду Запорізької області від 02 грудня 2017 року в частині позовних вимог ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення. 
		Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради на користь ОСОБА_4 1000 грн (одну тисячу грн) на відшкодування  моральної шкоди.  
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                                       М.  Є. Червинська 
		Судді                                                                                                    Н.  О. Антоненко
		                                                                                                               В. І. Журавель
		                                                                                                            В. І. Крат
		                                                                                                            В. П. Курило

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...